Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНСЬКОЇ РСР
ЗАКОН
(Закон відмінено згідно Закону ВРУ
N 2121-XII від 07.12.2000)
Про банки і банківську діяльність
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 25, ст.281 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 873-12 від 20.03.91,
ВВР 1991, N 25, ст.282 )
(Цей Закон визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом Української РСР "Про економічну самостійність Української РСР".
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1. Банківська система
Українська РСР самостійно організовує банківську систему.
Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку Української РСР, Ощадного банку Української РСР, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.
Стаття 2. Банки та правова основа їх діяльності
Банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом.
Банки є юридичними особами. Вони є економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.
Працівникам органів державної влади та управління забороняється участь, в тому числі суміщення посад, в органах управління банків.
Банки у своїй діяльності керуються цим Законом, законодавством Української РСР про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами Української РСР, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами.
Стаття 3. Банківські операції
Банки можуть виконувати такі банківські операції:
1) залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;
2) здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;
3) ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
4) фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;
5) випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);
6) купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;
7) видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;
8) придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);
9) придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);
10) купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;
11) купівля і продаж в Українській РСР і за кордоном дорогоцінних металів;
12) залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;
13) довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та інші) за дорученням клієнтів;
14) надання консультаційних послуг;
15) проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України;
16) здійснення інших банківських операцій.
Операції, передбачені цією статтею, проводяться в грошових одиницях, що знаходяться в обігу на території Української РСР, в порядку, встановленому Національним банком України.
Банки здійснюють операції, передбачені цією статтею, у межах, встановлених їх статутами.
Банкам забороняється діяльність у сфері виробництва та торгівлі матеріальними цінностями, а також виконання операцій по страхуванню, крім страхування валютних, кредитних та процентних ризиків.
Стаття 4. Кредитні ресурси
Українська РСР формує і використовує власні кредитні ресурси, які складаються з коштів банків, залишків коштів на банківських рахунках підприємств, установ і організацій республіки, вкладів громадян, коштів у міжбанківських розрахунках, інших грошових ресурсів.
Стаття 5. Розмежування відповідальності держави та банків
Банки не відповідають по зобов'язаннях держави, а держава не відповідає по зобов'язаннях банків, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність.
Розділ II. Національний банк України
Стаття 6. Національний банк України - юридична особа
Національний банк України (далі - Національний банк) є власністю Української РСР, юридичною особою. Його статут затверджується Президією Верховної Ради Української РСР.
Національний банк та його установи мають печатку з зображенням Державного герба Української РСР.
Стаття 7. Підзвітність Національного банку
Національний банк є підзвітним Верховній Раді Української РСР.
Національний банк має право законодавчої ініціативи.
Стаття 8. Основні функції Національного банку
Національний банк є центральним банком республіки, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради Української РСР.
Національний банк створює державну скарбницю республіки і організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.
Національний банк представляє інтереси Української РСР у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків.
Національний банк згідно з законодавством Української РСР нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку, здійснює операції по їх розміщенню (в тому числі і в іноземних банках) самостійно або через банки, уповноважені ним на виконання зовнішньоекономічних операцій.
Національний банк виконує такі операції:
1) видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками;
2) веде рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;
3) купує та продає цінні папери, що випускаються державою;
4) видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів;
5) купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;
6) проводить операції з резервними фондами грошових знаків;
7) здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених цим Законом.
Національний банк організує інкасацію та перевезення грошових знаків та інших цінностей.
Стаття 9. Фонди Національного банку
Національний банк має статутний фонд, який служить забезпеченням його зобов'язань. Статутний фонд утворюється за рахунок коштів держави. Розмір статутного фонду Національного банку встановлюється і змінюється рішенням Верховної Ради Української РСР.
Національний банк утворює інші фонди, передбачені його Статутом.
Стаття 10. Мережа і керівні органи Національного банку
Мережа установ Національного банку затверджується Президією Верховної Ради Української РСР.
Керівним органом Національного банку є Правління.
Правління Національного банку:
розглядає стан грошового обігу і розробляє пропозиції щодо основних напрямів державної грошово-кредитної політики в республіці;
приймає рішення про рівень резервних вимог і нормативів, процентних ставок на кредити, що надаються комерційним банкам;
веде економічні розробки в галузі грошового обігу і банківської справи, методики бухгалтерського обліку і звітності;
проводить іншу діяльність по виконанню своїх функцій згідно з статутом.
Правління Національного банку складається з Голови Правління, його заступників і членів Правління.
Голова Правління Національного банку призначається Верховною Радою Української РСР за поданням Голови Верховної Ради Української РСР.
Голова Правління Національного банку керує роботою Правління, головує на його засіданнях.
Заступники Голови Правління Національного банку та члени Правління призначаються Президією Верховної Ради Української РСР за поданням Голови Правління Національного банку.
Рішення Правління Національного банку приймаються простою більшістю голосів і оформлюються постановою.
Стаття 11. Кредитні ресурси Національного банку
Кредитні ресурси Національного банку складаються з коштів статутного та інших фондів, залишків коштів державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення.
Стаття 12. Управління грошовим обігом
Національному банку належить право на випуск в обіг і регулювання кількості грошей, що знаходяться в обігу.
Основні напрями грошово-кредитної політики щорічно затверджуються Верховною Радою Української РСР.
Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту.
Стаття 13. Регулювання рівня процентних ставок
Національний банк здійснює регулювання рівня банківських процентних ставок шляхом їх заміни по своїх кредитах, що надаються комерційним банкам.
Стаття 14. Відносини з бюджетом республіки
Національний банк організує і здійснює через банківську систему касове виконання державного бюджету республіки.
За рішенням Верховної Ради Української РСР Національний банк може надавати Міністерству фінансів Української РСР кредит на загальних умовах.
Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету.
Стаття 15. Обслуговування державного боргу
Національний банк разом з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконуючи операції, пов'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням та виплатою процентів по них.
Стаття 16. Нормативні акти Національного банку
Національний банк видає нормативні акти з питань, що входять до його повноважень. Нормативні акти Національного банку є обов'язковими для всіх банків, розташованих на території Української РСР.
Національний банк встановлює єдині правила бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації і комп'ютеризації.
Стаття 17. Дозвіл Національного банку на створення
комерційних банків
Національний банк дає дозвіл на створення на території республіки комерційних банків шляхом їх реєстрації.
Стаття 18. Республіканська книга реєстрації банків
Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків.
Комерційні банки набувають статусу юридичної особи з часу їх реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків.
Іноземні банки та банки інших республік, їх філіали і представництва можуть здійснювати банківські операції тільки після їх реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків.
Стаття 19. Представництва Національного банку
Національний банк має право відкривати свої представництва за кордоном.
Стаття 20. Звітність Національного банку
Національний банк щорічно, у квітні, подає Верховній Раді Української РСР звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи республіки.
Національний банк публікує свій річний баланс, а також зведений баланс банківської системи республіки.
Верховна Рада Української РСР щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл його прибутку.
Стаття 21. Звільнення Національного банку від сплати
податків, зборів та державного мита
Національний банк та його установи (за винятком госпрозрахункових) звільняються від сплати всіх видів податків, зборів і державного мита.
Розділ III. Комерційні банки
Стаття 22. Створення комерційних банків
Комерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах.
Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів. Частка будь-кого із засновників, акціонерів (учасників) не повинна перевищувати 35 процентів статутного фонду комерційного банку.
Реєстрація комерційного банку здійснюється на підставі таких документів:
заяви про реєстрацію;
установчих документів: установчого договору, статуту банку, протоколу про прийняття статуту та призначення керівних органів банку;
економічного обгрунтування;
висновку аудиторської організації про фінансовий стан засновників банку;
відомостей про професійну придатність керівників (голови та головного бухгалтера) банку, рекомендованих засновниками.
Реєстрація здійснюється у місячний строк з моменту одержання заяви та всіх документів, передбачених цією статтею.
У разі перевищення Національним банком строку, зазначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01 процента оголошеного статутного фонду комерційного банку за кожний день зволікання.
Національний банк може відмовити в реєстрації комерційного банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству республіки, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожує інтересам кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва.
Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржено у судовому порядку.
Комерційні банки зобов'язані в місячний строк повідомляти Національному банку про зміни, що вносяться до установчих документів, з поданням нотаріально завірених копій змінених документів.
Для реєстрації банків інших держав, їх філіалів, банків з участю іноземного капіталу додатково до документів, зазначених у цій статті, подаються легалізовані в установленому порядку документи:
а) іноземними юридичними особами:
рішення іноземного засновника (учасника) про створення банку або відкриття філіалу на території України;
письмова згода контрольного органу держави, на території якої розташований банк, коли це передбачено законодавством відповідної держави;
б) іноземними громадянами:
підтвердження першокласного банку про платоспроможність громадянина;
рекомендації не менш двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю.
Стаття 23. Статут комерційного банку
Статут комерційного банку повинен відповідати вимогам законодавства Української РСР про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, положенням цього Закону, нормативним актам Національного банку.
У статуті комерційного банку визначаються:
повна та скорочена назва банку, його місцезнаходження (поштова адреса);
перелік операцій, що здійснюються банком;
розмір статутного фонду та перелік інших фондів, утворюваних банком;
положення про те, що банк є юридичною особою;
положення про органи управління банку, їх структуру, порядок утворення та функції;
порядок ліквідації банку.
До статуту може бути включено інші дані, які не суперечать законодавству Української РСР.
Стаття 24. Формування статутного та інших фондів
комерційного банку
Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
Розмір статутного фонду визначається засновниками (акціонерами) банку, але не може бути меншим за розмір, встановлений Національним банком.
Комерційні банки утворюють також резервний, страховий та інші фонди, які призначаються для покриття можливих збитків, розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банків, вирішення соціальних питань. Порядок і розміри формування цих фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників).
Стаття 25. Функції комерційних банків
Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг, передбачених статтею 3 цього Закону.
Комерційні банки можуть відкривати на території Української РСР та за її межами філіали і представництва за погодженням з Національним банком.
Витрати комерційних банків по обслуговуванню державного боргу, заборгованості по різниці в цінах, наданню пільгових державних кредитів здійснюються за рахунок держави.
Стаття 26. Спілки та асоціації
Комерційні банки можуть створювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності і захисту своїх інтересів.
Стаття 27. Антимонопольні правила
Банкам забороняється укладати письмові та усні угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення процентних ставок і розміру комісійної винагороди.
Комерційні банки не мають права без згоди Національного банку зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів, об'єднуватися з іншими банками.
Стаття 28. Додержання комерційними банками
економічних нормативів
Комерційні банки зобов'язані додержувати економічних нормативів, встановлених Національним банком. За порушення установлених нормативів вони несуть відповідальність, передбачену цим Законом.
Всі банки, розташовані на території Української РСР, повинні тримати обов'язкові резерви в Національному банку.
Стаття 29. Кредитні ресурси комерційних банків
Комірційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють в процесі своєї діяльності.
Комерційні банки при необхідності можуть на договірних засадах позичати ресурси один в одного, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.
При нестачі коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань комерційні банки можуть одержувати позички у Національному банку.
Стаття 30. Процентні ставки по операціях комерційних банків
Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях.
Стаття 31. Право вибору банку
Клієнти банку мають право відкривати свої розрахункові (поточні, валютні) рахунки в одному із самостійно вибраних ними банків та користуватись послугами інших банків.
Стаття 32. Форми розрахунків
Банки здійснюють розрахунки у формах, встановлюваних Національним банком, а також прийнятих у міжнародній банківській практиці.
Стаття 33. Звітність та інформація
Обсяг і форми звітності та інформації для комерційних банків встановлюються Національним банком для виконання ним своїх обов'язків. Звітність не може бути розголошена без згоди комерційного банку.
Стаття 34. Аудиторські перевірки
Діяльність комерційних банків підлягає перевірці аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до законодавства на здійснення таких перевірок.
Стаття 35. Оголошення клієнта неплатоспроможним
Клієнт, який не виконав зобов'язань по своєчасному поверненню кредитів, оголошується неплатоспроможним.
При оголошенні клієнта неплатоспроможним банк зобов'язаний сповістити клієнта, його засновників і основних кредиторів, орган, що зареєстрував статут клієнта, та опублікувати оголошення про неплатоспроможність клієнта в пресі.
Щодо клієнта, оголошеного неплатоспроможним, банк має право вжити таких заходів:
достроково стягнути видані кредити і припинити надання нових позичок;
змінити черговість платежів;
спрямувати безпосередньо на погашення простроченої заборгованості по позичках виручку клієнта від реалізації продукції, робіт та послуг відповідно до заставного права банку;
передавати оперативне управління адміністрації, призначеній з участю банку;
реорганізувати позичальника;
ліквідувати позичальника з реалізацією закладеного у банку майна відповідно до законодавства.
Стаття 36. Публікація річних балансів комерційних банків
Комерційні банки публікують річний баланс і рахунки прибутків та збитків за формою і в строки, встановлені Національним банком, у спеціальному виданні після підтвердження достовірності поданих в них відомостей аудиторською службою.
Стаття 37. Припинення діяльності комерційних банків
Комерційний банк припиняє свою діяльність відповідно до цього Закону і законодавства Української РСР про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.
Розділ IV. Ощадна справа в Українській РСР
Стаття 38. Здійснення ощадної справи
Ощадну справу в Українській РСР здійснює Ощадний банк Української РСР та інші комерційні банки.
Стаття 39.Ощадний банк Української РСР
Ощадний банк Української РСР є спеціалізованим комерційним банком.
Ощадний банк Української РСР - юридична особа.
Керівництво Ощадним банком Української РСР здійснює Правління банку.
Українська РСР гарантує збереження вкладів і цінних паперів громадянам в Ощадному банку Української РСР та їх видачу вкладникам на першу вимогу.
Стаття 40. Функції Ощадного банку Української РСР
Ощадний банк Української РСР несе відповідальність за ефективну організацію ощадної справи в республіці, забезпечує впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів, кредитування населення, валютне обслуговування іноземних та радянських громадян, надає різноманітні платні послуги.
Стаття 41. Процентні ставки Ощадного банку Української РСР
Ощадний банк Української РСР встановлює процентні ставки по вкладах населення в межах максимальних процентних ставок, визначених Національним банком.
Стаття 42. Залучення вкладів населення комерційними банками
Комерційні банки можуть залучати грошові кошти громадян в ощадні вклади. Для забезпечення повернення вкладів банками утворюється міжбанківський фонд страхування вкладів громадян. Порядок утворення цього фонду встановлюється Національним банком.
Стаття 43. Вкладники
Вкладниками можуть бути громадяни Української РСР та інших союзних республік, іноземні громадяни і особи без громадянства.
Вкладники вільні у виборі банку для зберігання коштів, вони можуть мати вклади в одному або декількох банках. Приймання грошей на вклади здійснюється банками з видачею вкладнику вкладного документа.
Вкладники можуть розпоряджатися вкладами, одержувати по них доход у вигляді процентів та в іншій формі, запропонованій банком, здійснювати безготівкові розрахунки.
Стаття 44. Права неповнолітніх по вкладах
Вкладником може бути неповнолітня особа.
Неповнолітній, який сам вніс вклад на своє ім'я, розпоряджається цим вкладом самостійно.
Вкладами, внесеними будь-якою особою на ім'я неповнолітнього, розпоряджаються:
до досягнення неповнолітніми 15 років - батьки або інші законні представники неповнолітнього;
по досягненні неповнолітніми 15 років - самі неповнолітні, але за згодою своїх батьків або інших законних представників.
Стаття 45. Пільги по вкладах
Доходи по вкладах не підлягають оподаткуванню. Фізичні та юридичні особи при оформленні документів про перехід вкладів у спадщину звільняються від сплати державного мита.
Вклади, одержані в порядку успадкування, не підлягають оподаткуванню.
Стаття 46. Заповідальне розпорядження
Вкладники мають право зробити заповідальне розпорядження банкові про видачу вкладу в разі своєї смерті будь-якій особі, організації або державі відповідно до законодавства.
Вклад, по якому не зроблено заповідального розпорядження, в разі смерті вкладника банки видають спадкоємцям у порядку, встановленому законодавством Української РСР.
Стаття 47. Розміщення кредитних ресурсів
Грошові кошти, залучені Ощадним банком Української РСР, передаються за плату Національному банку, а також використовуються ним для кредитування населення та здійснення інших банківських операцій.
Розділ V. Контрольні та ліцензійні функції
Національного Банку
Стаття 48. Контрольні функції Національного банку
Національний банк здійснює контроль за додержанням банками банківського законодавства республіки, економічних нормативів, що встановлюються відповідно до цього Закону, та власних нормативних актів.
У разі порушень банківського законодавства та економічних нормативів Національний банк дає комерційному банку необхідні розпорядження, обов'язкові для виконання.
При систематичному порушенні встановлених нормативів, невиконанні розпоряджень Національного банку, неподанні чи поданні недостовірної звітності, збитковій діяльності, виникненні становища, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкодах антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк Національний банк має право:
ставити перед засновниками комерційного банку питання про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення такого банку, його реорганізації чи припинення діяльності;
підвищувати норми обов'язкових резервів;
призначити тимчасову адміністрацію по управлінню банком на період фінансового оздоровлення;
стягувати грошовий штраф у розмірі доходу, одержаного в результаті неправомірних дій комерційного банку;
виключити комерційний банк із Республіканської книги реєстрації банків.
Рішення Національного банку по виконанню ним контролю за банківською системою республіки можуть бути оскаржені комерційними банками в суд.
Стаття 49. Створення комерційних банків з участю іноземних
юридичних та фізичних осіб
Національний банк видає ліцензію на створення комерційних банків з участю іноземних юридичних та фізичних осіб. Порядок видачі ліцензії, підстави для відмови в її видачі, а також скасування ліцензії визначаються Національним банком відповідно до законодавства Української РСР.
Стаття 50. Здійснення операцій в іноземній валюті
Національний банк видає ліцензію на здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті в республіці та за кордоном на підставі клопотання банку залежно від готовності банку до їх проведення.
Розділ VI. Захист інтересів клієнтів
Стаття 51. Економічні нормативи
З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків Національний банк встановлює для комерційних банків такі економічні нормативи:
мінімальний розмір статутного фонду;
граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів;
показники ліквідності балансу;
розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Національному банку;
максимальний розмір ризику на одного позичальника.
Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком.
Стаття 52. Банківська таємниця
Банки в Українській РСР гарантують таємницю по операціях, рахунках та вкладах своїх клієнтів і кореспондентів. Всі службовці банків зобов'язані зберігати таємницю по операціях, рахунках і вкладах банку його клієнтів і кореспондентів.
Довідки по операціях та рахунках юридичних осіб та інших організацій можуть видаватися самим організаціям, державним податковим інспекціям з питань оподаткування, а також на письмову вимогу судам, слідчим органам, органам арбітражу та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством.
Довідки по рахунках та вкладах громадян видаються, крім самих клієнтів та їх представників, також судам і слідчим органам по справах, що знаходяться в їх провадженні, в разі, коли на грошові кошти або інші цінності клієнтів, що знаходяться на рахунках і вкладах, може бути накладено арешт, звернено стягнення або застосовано конфіскацію майна.
Довідки по рахунках і вкладах у разі смерті їх власника видаються особам, вказаним банку власником рахунку і вкладу в заповідальному розпорядженні, державним нотаріальним конторам по справах спадщини, що знаходяться на розгляді, а також іноземним консульським установам.
Стаття 53. Накладення арешту та звернення стягнення
на грошові кошти та інші цінності, що
знаходяться у банках
На грошові кошти та інші цінності юридичних осіб та громадян, що знаходяться у банках, арешт може бути накладено тільки за рішеннями судів і постановами слідчих органів або органів арбітражу, а стягнення може бути звернено лише за виконавчими листами, виданими судами, за наказами органів арбітражу та іншими виконавчими документами, а у випадках, передбачених законодавством, - на вимогу державних податкових інспекцій.
На грошові кошти та інші цінності іноземних та міжнародних організацій, що знаходяться у банках, може бути накладено арешт або звернено стягнення тільки на підставі рішень судів або органів арбітражу в порядку, встановленому законодавством.
Конфіскацію грошових коштів та інших цінностей громадян може бути здійснено на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.
Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК
м. Київ, 20 березня 1991 року
N 872-XII