Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
від 3 червня 1999 року N 5-рп/99
м. Київ

Справа N 1-8/99

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційними поданнями Служби безпеки
України, Державного комітету нафтової, газової та
нафтопереробної промисловості України, Міністерства
фінансів України щодо офіційного тлумачення положень
пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей",
частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про
міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про
пожежну безпеку"
(справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї")

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Козюбри Миколи Івановича,
Корнієнка Миколи Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мартиненка Петра Федоровича,
Мироненка Олександра Миколайовича суддя-доповідач,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Селівона Миколи Федосовича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
Яценка Станіслава Сергійовича,

Розглянув на пленарному засіданні справу щодо офіційного тлумачення окремих положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (з наступними змінами), частин четвертої та п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII (з наступними змінами), частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 року N 3745-XII (з наступними змінами).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 41 Закону України "Про Конституційний Суд України" стали конституційні подання Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості (Держнафтогазпрому) України, Міністерства фінансів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації термінів: "член сім'ї" військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частина четверта статті 22 Закону України "Про міліцію", частина шоста статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку"), "член сім'ї", який проживає разом з працівником міліції (частина п'ята статті 22 Закону України "Про міліцію"), "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Заслухавши суддю-доповідача Мироненка О.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

установив:

1. Суб'єкти права на конституційне подання - Служба безпеки України, Держнафтогазпром України, Міністерство фінансів України - звернулися з клопотанням дати офіційне тлумачення окремих положень названих законів України, пов'язаних зі змістом поняття "член сім'ї" військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони.

Практичну необхідність в офіційній, інтерпретації положення "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, Служба безпеки України обгрунтовує тим, що останнім часом збільшилась кількість звернень військовослужбовців до Центрального управління та інших органів Служби безпеки України з приводу непорозумінь з підприємствами комунального господарства, що виникають при реалізації права на пільгову оплату жилої площі та комунальних послуг, встановленого пунктом 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У конституційному поданні зазначається, що положення "член сім'ї, який перебуває на утриманні", не може повністю ототожнюватись з поняттями "утриманець" та "член сім'ї", що містяться у нормах цивільного, житлового та пенсійного законодавства.

Держнафтогазпром України у конституційному поданні зазначає, що після набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виникла практична необхідність у тлумаченні термінів "член сім'ї військовослужбовця" та "на утриманні" у випадках, коли це стосується надання пільг на оплату комунальних послуг, в тому числі - користування природним газом. Ця необхідність, на думку суб'єкта права на конституційне подання, пов'язана з відсутністю у зазначеній нормі будь-яких обмежень щодо надання пільг за віком, працездатністю, місцем проживання тощо для осіб, які перебувають на утриманні військовослужбовця, що призводить до неоднозначного її застосування.

Міністерство фінансів України, посилаючись на пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтю 22 Закону України "Про міліцію", статтю 22 Закону України "Про пожежну безпеку" і виходячи з практичної необхідності у роз'ясненні окремих термінів, що вживаються в цих статтях, звертається з клопотанням дати офіційне тлумачення трьох словосполучень: "члени сімей військовослужбовців, працівників міліції, осіб начальницького і рядового складу державної пожежної охорони", "члени сімей військовослужбовців, які перебувають на їх утриманні", "члени сімей працівників міліції, осіб начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, які проживають разом з ними".

2. Відкривши конституційні провадження у справах за конституційними поданнями Служби безпеки України, Держнафтогазпрому України, Міністерства фінансів України, Конституційний Суд України на підставі статті 58 Закону України "Про Конституційний Суд України" об'єднав їх в одне конституційне провадження у справі в частинах, що стосуються одного й того ж питання офіційного тлумачення поняття "член сім'ї", у тому числі й "член сім'ї", який перебуває на утриманні суб'єкта права на пільги чи проживає з ним.

У ході дослідження Конституційний Суд України аналізував правову позицію стосовно справи, що розглядається, Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони,

Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства України у справах сім'ї та молоді (тепер - Державний комітет України у справах сім'ї та молоді), Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Головного управління Командувача Національної гвардії України, Управління державної охорони України, Генеральної прокуратури України, а також судову практику.

Пояснення органів виконавчої влади підтверджують обгрунтовану суб'єктами права на конституційне подання неоднозначність розуміння і застосування понять "член сім'ї" військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони, "член сім'ї", який проживає з працівником міліції, "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця. Така ж неоднозначність випливає з узагальнень судової практики, що містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року N 2 (з наступними змінами), "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року N 9 тощо.

Як свідчить аналіз положень Конституції України та чинних нормативних актів різних галузей законодавства (у тому числі 24 законів України, якими встановлюються пільги на оплату житлово-комунальних послуг, і ще близько 40 законів України, в яких вживаються терміни, що підлягають офіційному тлумаченню, низки міжнародних угод, ратифікованих Україною), у них відсутні узагальнюючі норми-дефініції щодо понять "член сім'ї" та "утриманство". Не розроблено єдиного критерію розуміння цих термінів і у відповідній, у тому числі науковій, літературі.

Конституція України (статті 17, 29, 32, 48, 51, 52, 63, 92 та інші), чинне законодавство України (Житловий кодекс Української РСР, Кодекс про шлюб та сім'ю України, Цивільний кодекс Української РСР Кримінально-процесуальний кодекс України, Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788 - XII (з наступними змінами), Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII (з наступними змінами) та інші) містять достатньо правових підстав для офіційної інтерпретації термінів "член сім'ї" військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони, "член сім'ї", який проживає з працівником міліції, "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, шляхом застосування системного, граматичного та інших способів тлумачення.

3. У Конституції України терміни "сім'я", "члени сім'ї", "родичі", "сімейне життя", "утримання" тощо без визначення змісту вживаються неодноразово. Фундаментальним правовим підгрунтям тлумачення понять "член сім'ї", "член сім'ї", який проживає з працівником міліції, "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю (стаття 3), проголошення України соціальною державою (преамбула, стаття 1), гарантування громадянам права на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 46), на соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17), закріплення права кожного на житло (стаття 47), на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (стаття 48), на вільний вибір місця проживання (стаття 33). Важливе значення для розуміння терміна "член сім'ї" мають конституційні положення про грунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов'язки кожного із подружжя у шлюбі та сім'ї (стаття 51), про рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом (стаття 52), та інші конституційні норми і принципи.

Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов'язки наймача жилого приміщення та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов'язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Частина друга статті 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення щодо членів сім'ї власника будинку (квартири) містить частина четверта статті 156 Кодексу.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

У Кодексі про шлюб і сім'ю України терміни "сім'я", "члени сім'ї" та похідні від них "сімейний", "сімейні відносини", "родинний" використовуються у багатьох статтях. Відповідні положення або конкретний перелік осіб, які вважаються членами сім'ї, тут теж відсутні. Але зважаючи на загальний зміст Кодексу, особливо розділів II і III, можна дійти висновку про такі важливі ознаки сім'ї, членства в сім'ї, як кровна спорідненість, родинні зв'язки, шлюбні відносини, а положення про встановлення батьківства, викладені у частині третій статті 53, дають підстави для визнання ознаками сім'ї фактичних шлюбних відносин. Стаття 17 цього нормативного акта вводить до правового обігу поняття "родичі по прямій висхідній і низхідній лінії", "повнорідні і неповнорідні брати і сестри", а в статті 95 вжито термін "інші родичі", до яких віднесено діда, бабу, брата, сестру, а також вітчима і мачуху дитини та осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу.

У пункті 1.26 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року (з наступними змінами) членами сім'ї фізичної особи "вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини)". У цьому Законі застосовано термін "прямі родичі", до яких належать діти та батьки.

Про поняття "близькі родичі" йдеться у пункті 11 статті 32 Кримінально-процесуального кодексу України. До них віднесено батьків, дружину, дітей, рідних братів, сестер, діда, бабу, онуків. Таке ж коло близьких родичів закріплює і стаття 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 року N 3781-XII (з наступними змінами).

Стаття 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає коло непрацездатних членів сім'ї. Ними вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - у разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Аналогічного змісту є стаття 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", де зазначається, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти, військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які перебували на їх утриманні. Відповідно до зазначеної статті незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно з пунктом 2 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (з наступними змінами) до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб належать: утриманці загиблого або ті, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Не встановлено єдиних критеріїв чи поосібного переліку членів сім'ї міжнародно-правовими актами. Так, відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини (прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, резолюція N 217 А/III/), пункту 2 статті 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, резолюція N 2200 А/XXI/, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 року N 2148-VIII ) за чоловіками і жінками, які досягли шлюбного віку, визнається право на одруження і право засновувати сім'ю.

4. Що стосується поняття "член сім'ї", який проживає з працівником міліції, тобто суб'єктом права на пільги щодо безоплатного забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також на користування іншими пільгами, передбаченими законодавством для тих, хто живе і працює у сільській місцевості та в селищах міського типу, то вирішальне значення для його розуміння має з'ясування місця і часу проживання того чи іншого члена сім'ї.

У частині другій статті 24 Конституції України зазначено, що не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, у тому числі й за місцем проживання особи. Поняття "привілеї" і "пільги" не є тотожними, тому надання пільг члену сім'ї, який проживає разом з працівником міліції у сільській місцевості та в селищах міського типу, не суперечить зазначеним конституційним положенням. Частина перша статті 33 Конституції України гарантує кожному вільний вибір місця проживання, що не пов'язується з наявністю прописки особи для набуття права на пільги, передбачені частиною п'ятою статті 22 Закону України "Про міліцію".

У статті 17 Цивільного кодексу Української РСР місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає, а місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, - місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Стаття 21 Кодексу про шлюб та сім'ю України встановлює право кожного з подружжя на вибір місця проживання, а стаття 67 формулює правило: "Якщо батьки не проживають разом, то від їх згоди залежить, при кому повинні проживати неповнолітні діти. При відсутності згоди між батьками спір вирішується судом, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням їх бажання".

У Житловому кодексі Української РСР термін "проживання" без розкриття його змісту вживається у багатьох статтях, а в деяких із них (статті 64, 65 та інші) використовується теж без відповідних правових дефініцій і поняття "члени сім'ї наймача, які проживають з ним".

Щодо часу проживання, то таке визначення у загальному вигляді має місце у названих та інших законах, у словосполученнях "постійне місце проживання", "тимчасове місце проживання", "постійно проживає", "тимчасово проживає" тощо. Детальніше конкретизується час проживання у підзаконних нормативних актах, що стосуються правил прописки, реєстрації та виписки громадян.

5. Що ж до терміна "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, то поняття "утримання" вживається у Конституції України у формулюванні обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51), обов'язку держави утримувати дітей-сиріт (стаття 52) і тісно пов'язується з обов'язком піклування (батьків про дітей, повнолітніх дітей про непрацездатних батьків). Але у цілому національне законодавство чіткого визначення поняття "утриманство" не містить.

Стаття 32 Кодексу про шлюб та сім'ю України закріплює положення, згідно з якими подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного, а один із розведеного подружжя, який потребує допомоги, має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу. Названа стаття цього нормативного акта ототожнює поняття "утримання" і "аліменти". Стаття 80 Кодексу зобов'язує батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а стаття 81 покладає на повнолітніх дітей зобов'язання утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги. Отже, утриманцями можуть бути як батьки, так і діти за умови, якщо хтось із них потребує матеріальної допомоги. Відповідно до статті 95 названого Кодексу обов'язок щодо утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладений на інших родичів. А стаття 96 покладає обов'язок щодо утримання непрацездатних повнолітніх членів сім'ї, що потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, на онуків, пасинків і падчерок, а також на осіб, яких вони виховували і надавали їм систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п'яти років.

Важливі положення щодо розуміння поняття "утриманство" та похідних від нього термінів "утримання", "утриманець" тощо містять стаття 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і стаття 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Цими статтями передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Стаття 531 Цивільного кодексу Української РСР визначає, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

6. Стосовно поняття "член сім'ї" Конституційний Суд України виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства. Використаний законодавцем підхід до визначення членів сім'ї стосовно інших правовідносин за аналогією можна застосувати і для тлумачення поняття "член сім'ї" у контексті пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку". Наведені правові норми дають підстави для диференціації членів сімей взагалі, членів сімей, які перебувають на утриманні або проживають з суб'єктами права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами, на дві групи.

До першої з них слід віднести чоловіка або дружину військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях - дітей і батьків. Право на отримання 50-відсоткової знижки на оплату жилої площі та комунальних послуг для дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, який загинув, помер, пропав безвісти або став інвалідом під час проходження військової служби, працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони, виникає за наявності лише однієї умови - належності до сім'ї суб'єкта права на зазначені пільги. Таке ж право для дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, який несе службу на загальних підставах, набувається за тієї ж умови, але тільки у випадках, коли вони перебувають на повному утриманні військовослужбовця або одержують від нього допомогу, яка є для таких членів сім'ї постійним і основним джерелом засобів до існування. Але за будь-яких з названих обставин право на зазначені пільги не залежить від того, хто з членів сім'ї є наймачем чи власником (співвласником) жилого приміщення.

Дружина (чоловік), їх діти і батьки є членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони і нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом з ним, а у передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство. Стосовно дітей не має значення їх походження, а також те, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Якщо дорослі діти чи батьки мають чи створюють власні сім'ї, то члени їх сімей набувають право на зазначені пільги нарівні з іншими членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони, але лише за умов, коли вони визнані як інші особи, що належать до членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони на підставі положень частини другої статті 64 Житлового кодексу Української РСР, тобто як такі, що постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, та з дотриманням правил, визначених частиною третьою цієї ж статті та статтею 65 названого Кодексу.

Другу групу членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб'єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Питання про визнання членом сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони інших осіб (крім подружжя, дітей, батьків) вирішуються відповідними органами і організаціями, а у спірних випадках - судами загальної юрисдикції, які з'ясовують характер відносин з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони при розгляді кожної конкретної справи.

Суттєвим правовим чинником для визначення кола осіб, яким надається право на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, є факт їх спільного проживання з суб'єктом права на такі пільги. Це випливає з наведених положень статті 64 Житлового кодексу Української РСР, інших законів України та тих міжнародних угод, які стали невід'ємними складовими національного законодавства.

В Угоді про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, укладеній державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 року і ратифікованій Законом України від 26 квітня 1996 року N 144/96-ВР, зокрема підкреслюється, що визначені Угодою пільги надаються за місцем постійного проживання особи (стаття 8), право на 50-відсоткові знижки в оплаті житла набувають лише ті члени сімей, які постійно спільно проживають з суб'єктами права на пільги (пункти 2.11, 4.6, 6.2.7.2, 6.4.9.2 Додатку 2 до Угоди). Виключно за умови спільного проживання надаються й знижки в оплаті за користування опаленням, водопостачанням, газом, електроенергією (пункти 1.17.2, 1.17.3, 2.12, 2.13, 4.6, 5.7.2, 6.2.7.2, 6.3.2, 6.4.9.2 цього ж Додатку).

За наявності у власності військовослужбовця, працівники міліції, особового складу державної пожежної охорони кількох квартир (будинків) за аналогією з положенням статті 13 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII (з наступними змінами) пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг поширюються лише на одну з таких квартир (будинків).

Набуте відповідно до зазначених норм законів право на пільги втрачається тими особами, які перестали бути членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони: при зміні місця постійного проживання, втраті права на користування жилим приміщенням, при припиненні ведення спільного господарства тощо.

7. Деякі особливості, як свідчать матеріали справи і наведені положення чинних законів України, має поняття "член сім'ї", який проживає з працівником міліції. Цей термін, який вживається у частині п'ятій статті 22 Закону України "Про міліцію", стосується лише працівників міліції, що живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і членів їх сімей щодо безоплатного забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користування іншими послугами, передбаченими законодавством.

Зі змісту поняття "член сім'ї", який проживає з працівником міліції, випливає, що право на зазначені пільги самим працівником міліції набувається за умови, коли він і живе, і працює у сільській місцевості чи у селищі міського типу. Що ж до членів його сім'ї, то останні набувають право на такі пільги лише за умови постійного проживання з працівником міліції, а працювати вони можуть і в інших місцевостях.

На відміну від члена сім'ї військовослужбовця, який несе службу на загальних підставах (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), член сім'ї працівника міліції для користування пільгами не обмежений залежністю від одержуваного ним і працівником міліції сукупного середньомісячного доходу.

Для набуття права на пільги, передбачені частиною п'ятою статті 22 Закону України "Про міліцію", не має значення, хто з членів сім'ї працівника міліції (або він сам) є власником (співвласником) житла чи наймачем або членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу.

Член сім'ї працівника міліції втрачає право на безоплатне житло з опаленням і освітленням, а також на користування іншими пільгами, передбаченими законодавством, у разі вибуття на інше місце проживання чи втрати ознак члена сім'ї працівника міліції (припинення ведення спільного господарства, відмова від участі у спільних витратах тощо). Спори щодо визнання члена сім'ї таким, що проживає разом з працівником міліції, чи щодо належності того, хто проживає у жилому приміщенні, до членів сім'ї працівника міліції у кожному конкретному випадку остаточно вирішуються судами загальної юрисдикції.

8. Визначальною ознакою поняття "утриманство" має бути наявність такого фактичного рівня забезпеченості громадянина, який відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України є нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму. Це означає, що одержання членом сім'ї військовослужбовця сукупного середньомісячного доходу у розмірах, нижчих від встановленого законом прожиткового мінімуму, є конституційною підставою, за якою при певних умовах член сім'ї може вважатись утриманцем. Саме вартісна величина споживчого кошика, до якого входять і житлово-комунальні послуги, об'єктивно має стати основою межі прожиткового мінімуму і для дітей, і для пенсіонерів, і для інших членів сім'ї - утриманців військовослужбовця.

До законодавчого визначення прожиткового мінімуму критерієм для визнання утриманцями членів сім'ї військовослужбовця має слугувати показник встановленої законом межі малозабезпеченості.

До числа утриманців - членів сім'ї військовослужбовця у контексті пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" належать визначені статтею 51 Конституції України, статтями 32, 80, 81, 95, 96 Кодексу про шлюб і сім'ю України та іншими законами України особи, що повинні утримуватись іншими особами, на яких закон покладає такий обов'язок. За змістом цих положень військовослужбовець зобов'язаний утримувати своїх дітей, у тому числі й позашлюбних, дітей дружини (чоловіка), усиновлених до їх повноліття; піклуватися про своїх непрацездатних батьків; утримувати непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги; матеріально підтримувати дружину (чоловіка), особливо того з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, дружину у період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (у разі, коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною - на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку). Обов'язки військовослужбовця щодо матеріальної підтримки іншого члена подружжя зберігаються і після розірвання шлюбу. Один з розлучених, який потребує матеріальної допомоги військовослужбовця, також має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу.

Утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладене на військовослужбовця, який (яка) є дідом, бабою, братом, сестрою, вітчимом, мачухою дитини, чи на військовослужбовця, який постійно виховував дитину і утримував її як члена своєї сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу. Утримання непрацездатних повнолітніх членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, стає обов'язком військовослужбовця, який є онуком, пасинком чи падчеркою або особою, яку вони виховували і надавали їй систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п'яти років.

Утриманцями військовослужбовця можуть вважатись і члени його сім'ї, які належать до кола утриманців годувальника, визначеного Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Цивільним кодексом Української РСР та іншими законами. Виходячи з положень цих нормативних актів до категорії "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, можна віднести дітей та інших членів сім'ї віком до 18 років; членів сім'ї, які є вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами; членів сім'ї, які визнані у встановленому порядку непрацездатними через хворобу чи є такими за віком; працездатних членів сім'ї, які займаються такими видами трудової діяльності, як догляд за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною - інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, тощо.

У встановленому законом чи іншими нормативними актами порядку до числа утриманців військовослужбовця можуть бути віднесені і ті члени його сім'ї, які впродовж тривалого часу не отримують заробітної плати, стипендії, пенсії, інших належних їм виплат, працездатні члени сім'ї, які офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу або визнані безробітними.

Із законодавства України випливає, що деякі обмеження для осіб, що належать до категорії "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, щодо віку, працездатності і сукупного середньомісячного доходу доповнюються обов'язковою вимогою спільного проживання. Але, враховуючи положення частини п'ятої статті 17 Конституції України та визначену законами України специфіку військової служби, утриманцями військовослужбовців у контексті пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" треба вважати і членів сім'ї, які залишились тимчасово проживати у жилому приміщенні за попереднім місцем служби військового у разі переведення його для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт.

На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

вирішив:

1. Під членом сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти особу, що перебуває з суб'єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім'ї, які мають право на названі пільги.

До кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

2. Положення частини п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" щодо членів сімей, які проживають з працівниками міліції, треба розуміти так, що ці особи постійно проживають разом з працівником міліції в будинках приватного, державного і громадського житлового фонду, розташованих у сільській місцевості та в селищах міського типу, і відповідають іншим ознакам (вимогам), викладеним у пункті 1 цього Рішення, для визнання їх членами сім'ї працівника міліції.

3. Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать:

а) неповнолітні;

б) непрацездатні;

в) інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний утримувати за законом;

г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім'ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника;

д) працездатні члени сім'ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім'ї військовослужбовця право на трудову пенсію;

е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку. У разі переведення військовослужбовця для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт його утриманцями до надання житла сім'ї треба вважати і тих членів його сім'ї, які перебували раніше на утриманні військовослужбовця і залишились тимчасово проживати за попереднім місцем служби.

4. Для набуття права на пільги, передбачені пунктом 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частинами четвертою та п'ятою статті 22 Закону України "Про міліцію", частиною шостою статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку", не має значення, хто (військовослужбовець, працівник міліції, особового складу державної пожежної охорони чи член його сім'ї) є власником (співвласником) житла або наймачем.

5. Наявність права на пільги в оплаті користування житлом та комунальними послугами у члена сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони у кожному конкретному випадку визначається відповідними органами чи організаціями, а в разі виникнення спору - судами загальної юрисдикції.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.