Положення про операції банків з векселями

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 28.05.99 р.N 258
(реєстр. N 653 від 01.06.99 р.)

(Постанова втратила чинність на підставі
Постанови Національного банку
№ 508 від 16.12.2002)

Положення
Про операції банків з векселями

Це Положення розроблене відповідно до Законів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємства в Україні", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", Положення про переказний і простий вексель, затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР N 104/1341 від 07.08.1937 р., Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.92 N 528 та інших законів, законодавчих і нормативних актів, що регулюють вексельний обіг.

Розділ 1. Загальні положення

Глава 1. Тлумачення, застосування і предмет регулювання.

1. Це Положення визначає загальні умови, правила і порядок проведення банками на території України операцій з векселями, що відповідають таким вимогам:

а) номіновані в національній валюті України;

б) складені в Україні і підлягають оплаті на території України.

Це Положення не поширюється на операції банків з векселями:

а) номінованими в іноземній валюті;

б) при здійсненні яких банк виступає платником за векселями, крім випадків, коли векселі видаються або акцептуються банком на виконання зобов'язань у національній валюті України (глава 1 розділу 7 цього Положення).

2. Основними цілями і завданнями цього Положення є:

а) спрощення, уточнення і модернізація правових норм, що регулюють операції банків з векселями;

б) забезпечення постійного розвитку банківської практики щодо операцій з векселями на підставі звичаїв і угод сторін;

в) уніфікація загальних умов, правил і порядку проведення банками операцій з векселями.

3. Правові наслідки, що випливають з тексту цього Положення, можуть змінюватись угодою сторін, якщо інше не передбачено в самому Положенні.

Наявність в окремих главах Положення формули "якщо не обумовлене інше", або інших формул однорідного значення не передбачає випадку, коли наслідки, що випливають з інших частин, не можуть бути змінені угодою відповідно до попереднього абзацу цього пункту.

4. У цьому Положенні, якщо інше не випливає з контексту,

а) слова в однині визначають також і множину, а слова у множині визначають також і однину;

б) "банк" означає також і "установу банку";

в) "вексель" означає як "простий вексель", так і "переказний вексель";

г) "пред'явник" означає також і особу, на яку вчинений іменний індосамент.

Глава 2. Загальні визначення і принципи тлумачення.

1. Сферою застосування цього Положення є операції, у зв'язку із здійсненням яких банки набувають будь-яких вексельних або цивільних прав та обов'язків за змістом вексельних зобов'язань.

2. З урахуванням додаткових визначень, викладених у наступних розділах цього Положення, які підлягають застосуванню у відповідних розділах або главах цих розділів, і якщо з контексту не випливає інше, то в цьому Положенні наведені нижче терміни мають таке значення:

аваліст - особа, що ручається за повний або частковий та своєчасний платіж за векселем шляхом прийняття на себе вексельного зобов'язання за чужим вексельним боргом. Аваліст відповідає так само, як і особа, зобов'язання якої він забезпечив;

аваль - 1) надпис про забезпечення платежу за векселем;

2) забезпечення платежу за векселем;

авалювання - прийняття будь-якою особою зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем осіб при неоплаті векселя платником у строк або у разі неможливості одержати платіж за векселем у строк;

акцепт - засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому вигляді, в якому він пред'явлений до платежу. Акцепт має бути безумовним. Він має бути надписаний на векселі і може складатися лише з підпису трасата на лицьовому боці векселя. Акцепт трасата може бути обмежений частиною вексельної суми. Якщо за час від акцепту до пред'явлення векселя до платежу в текст векселя були внесені зміни без згоди акцептанта, останній відповідає згідно з умовами наданого ним акцепту;

акцептант - особа, яка бере на себе зобов'язання платежу за переказним векселем (трасат або посередник в акцепті). Акцептант відповідає згідно з умовами свого акцепту; акцептування (акцептація) - проставлення на векселі акцепту;

алонж - додатковий аркуш паперу, що додається до векселя для проставлення надписів. Використовується у разі, якщо на зворотному боці векселя не має вільного місця для виконання надписів;

банк - установа, яка здійснює банківську діяльність і має статус юридичної особи; безоборотний індосамент - передаточний індосамент, за яким індосант знімає з себе будь-яку відповідальність за векселем. Включає в себе застереження "Без обороту на мене", "Без відповідальності" або інше рівнозначне застереження;

безперервність ряду індосаментів - полягає у тому, що через послідовний ряд індосаментів кожний індосат одержав вексель за іменним індосаментом на власне ім'я, бланковим або індосаментом на пред'явника;

бланковий індосамент - індосамент без зазначення визначеної особи, за яким векселедержатель передає всі права придбавачу векселя. Бланковий індосамент може складатися лише з підпису векселедержателя. Вексель, який підлягає оплаті наказу з проставленим бланковим індосаментом, підлягає оплаті пред'явнику і може бути переданий у подальшому шляхом простого передавання самого векселя до того часу, доки не буде вчинений повний індосамент.

Векселедержатель може перетворити бланковий індосамент у повний, виконавши над підписом бланкового індосанта вказівку на визначену особу.

Щоб бути дійсним, бланковий індосамент має бути вчинений на звороті векселя;

векселедавець - особа, яка видала вексель;

векселедержатель - особа, яка володіє векселем на підставі вексельного або цивільного права (у разі правонаступництва, як розпорядник майна, викупу з конкурсної маси тощо). Векселедержатель - особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред'явника, або ж шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав;

вексель - безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг;

вексельні реквізити - обов'язкові елементи тексту векселя, що в сукупності становлять вексельне зобов'язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зобов'язання в зобов'язання, що регулюється нормами законодавства про вексельний обіг;

видача векселя - первісне вручення векселя, складеного однією особою на користь іншої особи - векселедержателя або ремітента;

визначено-доміцильований вексель - доміцильований вексель, в якому векселедавцем зазначені не тільки місце платежу, що відрізняється від місцезнаходження платника, але й третя особа, яка здійснить платіж доміциліат;

відсилання - щодо письмового повідомлення означає здати на пошту або для доставки іншим звичайним способом зв'язку, сплативши встановлені поштові збори або вартість доставки і зазначивши належну адресу, а при відсиланні документа - зазначивши адресу, зазначену на самому документі або обумовлену іншим способом;

врахування векселя - кредитна операція, що полягає у придбанні векселя виключно банком до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом;

дамно - особлива комісія за інкасування іногородніх документів, яка включає в себе комісійну плату банку своєму кореспонденту і власні витрати банку на організацію і проведення операції з інкасування іногородніх документів;

дисконт - різниця між повною (номінальною) сумою векселя та сумою, що сплачена при придбанні векселя, за умови, що остання сума менше повної (номінальної);

добросовісний векселедержатель - векселедержатель, який придбав вексель добросовісно, тобто був неінформований про можливі обставини (насильство, примушення, обман, помилка, підробка тощо), які призвели до порушення правомірності видачі або передавання векселя;

довіритель - сторона угоди (договору), від імені і за рахунок якої банку доручається проведення операції з векселем (векселями);

доміциліант - платник за векселем, який уповноважує доміциліата здійснити платіж за векселем у місці доміциляції - місцезнаходженні доміциліата. Місцезнаходження платника і доміциліата різні. Право доміцилювати вексель, тобто визначати особливе місце платежу (населений пункт, відмінний від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем), належить виключно векселедавцю як у простих, так і в переказних векселях;

доміциліат - особа, яка виступає особливим платником за векселем за дорученням і за рахунок доміциліанта. Місцезнаходження такої особи і доміциліанта різні;

доміцильований вексель - вексель, в якому зазначено особливе місце платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем;

доміциляційна формула - зазначення на векселі, що обумовлює особливе місце платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем. Учиняється векселедавцем;

доміциляція - призначення за векселем особливого місця платежу, відмінного від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. При складанні векселя векселедавець може зазначити не тільки особливе місце платежу, але й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то це означає, що її може визначити трасат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміциляції;

законний векселедержатель - векселедержатель, який обгрунтовує своє право володіння векселем на підставі законодавства про вексельний обіг. Законним векселедержателем визнається особа, яка може довести своє право вимоги за векселем на підставі самого векселя. Такою визнається особа, чиє право грунтується на безперервному ряді індосаментів. Законний векселедержатель зобов'язаний повернути вексель попередньому власнику векселя лише у тому разі, якщо придбав вексель недобросовісно або при придбанні векселя здійснив грубу необережність;

заставний індосамент - індосамент, за яким вексель не переходить у власність і знаходиться у векселедержателя за заставним правом. При заставному індосаменті векселедержатель має право передавати вексель іншій особі тільки в порядку передоручення. В текст заставного індосаменту включається застереження "Валюта в заставу" або інше рівнозначне, що має на меті заставу;

іменний вексель - вексель без права його індосації першим векселедержателем іншій особі. При цьому в текст векселя векселедавець включає вказівку "не наказу", "без права передавання" або інше рівнозначне. Однак іменний вексель може бути переданий у порядку і з наслідками звичайної цесії;

індосамент - спеціальний надпис на векселі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбавачу векселя. Індосамент має бути безумовним. Частковий індосамент недійсний. Індосамент буває передаточним, передорученим і заставним, кожний з яких у свою чергу може бути іменним, бланковим і на пред'явника;

іменний індосамент - індосамент, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбавачу векселя та в якому зазначається особа, якій або наказу якої має бути здійснений платіж;

індосамент на пред'явника - передаточний індосамент із зазначенням невизначеної особи - пред'явника. Має силу бланкового індосаменту;

індосант - векселедержатель, який передав вексель за індосаментом;

індосат - векселедержатель, який одержав вексель за індосаментом;

індосація - передавання векселя іншій особі за індосаментом; інкасування (інкасація) - здійснення банком за дорученням комітента (законного векселедержателя) операцій з векселями та супровідними комерційними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:

1) одержання платежу та/або акцепту або

2) передавання векселів та комерційних документів проти платежу та/або акцепту або

3) передавання векселів та комерційних документів на інших умовах;

іногородній вексель - вексель, який підлягає оплаті в іншому ніж місцезнаходження векселедержателя населеному пункті;

клієнт - особа, яка має рахунок в банку або для якої банк погодився інкасувати, оплачувати, гарантувати чи зберігати векселі, включаючи банк, який має рахунок в іншому банку;

комітент - сторона угоди (договору), за рахунок якої банку доручається виконання операції з векселем (векселями) від власного імені банку;

копія векселя - письмове відтворення векселя з усіма його частинами і подробицями як з лицьового, так і зі зворотного боків. Копія виготовляється і завіряється векселедержателем;

кредитний ризик - ризик несплати позичальником суми основного боргу за кредитом і відсотків за ним;

місцевий вексель - вексель, який підлягає оплаті в місцезнаходженні векселедержателя;

надписувач - будь-яка особа (крім платника за векселем), яка поставила свій підпис на векселі та взяла на себе відповідальність за оплату векселя в строк;

невизначено-доміцильований вексель - доміцильований вексель, в якому векселедавцем зазначено лише місце платежу, що відрізняється від місцезнаходження платника, але не зазначена третя особа, яка здійснить платіж, - доміциліат;

номінальна сума векселя - сума, яка підлягає сплаті за векселем, без урахування обумовлених у тексті векселя відсотків;

операційний ризик - ризик, що виникає внаслідок людських, технічних і технологічних помилок. Операційний ризик часто асоціюється з ризиком неплатежів або затримки платежів, а також порушенням умов угод і невиконанням зобов'язань. Включає в себе регулятивний ризик - ризик зміни нормативів діяльності організації внаслідок змін нормативів органами законодавчої та вищої влади;

особа - юридична особа, її філія, відділення та інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи, яка має право брати зобов'язання за векселем або укладати угоди, що призводять до переходу прав за векселем;

особа, яка відповідає в порядку регресу - означає трасанта, індосантів і авалістів;

особлива адреса платежу - адреса в місцезнаходженні платника, за якою буде здійснюватись платіж за векселем. Зазначається векселедавцем простого або переказного векселя чи акцептантом переказного векселя, якщо до акцепта її не обумовив трасант;

особливий платник - особа, яка має здійснити платіж за векселем за дорученням, за рахунок і від імені іншої особи - платника за векселем. Місцезнаходження такої особи і особливого платника можуть як збігатися, так і не збігатися;

переврахування векселя - врахування банком в іншому банку векселя, який він придбав через врахування ;

передаточний індосамент - індосамент, за яким вексель переходить у власність іншої особи. За передаточним індосаментом індосату переходять усі права, які належали індосанту, а останній бере на себе відповідальність за оплату векселя, якщо тільки він не обумовив інше. Передаточний індосамент буває повним, бланковим і на пред'явника;

передоручений індосамент - індосамент, за яким вексель не переходить у власність іншої особи. За передорученим індосаментом індосату передаються певні права від власного імені і за дорученням індосанта на здійснення визначених власником векселя юридичних дій, потрібних для охорони прав останнього;

переказний вексель - вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж;

перший векселедержатель - векселедержатель, на користь якого виданий вексель;

письмовий - включає надрукований друкарським способом, на друкарській машинці або принтері або ж свідомо відтворений в іншій помітній формі;

повна сума векселя - сума, яка підлягає сплаті за векселем, з урахуванням обумовлених в тексті векселя відсотків;

повний індосамент - іменний передаточний індосамент. Вексель з повним індосаментом підлягає оплаті наказу особи, на ім'я якої виконаний індосамент, і може бути переданий у подальшому лише за індосаментом цієї особи;

порто - особливий збір на покриття поштових та інших витрат банку на розсилку і одержання платежів за іногородніми векселями;

право регресу - право зворотної вимоги. Законний векселедержатель має право у разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягувати попередніх надписувачів до відповідальності і вимагати сплати вексельної суми від кожного з них;

пред'явник - особа, яка володіє векселем, що підлягає оплаті невизначеній особі (пред'явнику) або останній індосамент на векселі є бланковим;

представник - це повірений (агент), службова особа організації, правонаступника або розпорядника майна, або ж будь-яка особа, яка має повноваження діяти за іншу особу;

придбання векселя - одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад), видачу або повторну видачу, дарування, спадщину або ж іншу добровільну угоду, яка породжує майнове право на вексель;

примірник векселя - один з векселів, які в сукупності становлять комплект переказного векселя. Усі примірники мають ідентичний зміст і самостійний обіг; разом з тим усі примірники становлять одне вексельне зобов'язання. В тексті примірника має бути зазначено, який його порядковий номер: перший (прима), другий (секунда), третій (терція) тощо; в іншому разі кожний примірник розглядається як самостійний вексель. Примірники виготовляються трасантом;

простий вексель - вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання здійснити платіж;

протест - офіційно засвідчена вимога здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, який свідчить про ухилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків;

процентний ризик - ризик скорочення суми чистого процентного (дисконтного) доходу або збільшення процентних (дисконтних) витрат внаслідок зміни процентних ставок на ринку;

ремітент - перший векселедержатель переказного векселя; особа, на користь якої виданий переказний вексель ;

ризик ліквідності - ризик того, що у банку виявиться недостатньо грошових коштів, щоб виконати свої платіжні зобов'язання у встановлені строки;

торгівля векселями - здійснення банком цивільно-правових угод з векселями, які передбачають внесення грошової компенсації проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність) або від власного імені та за власний рахунок з метою перепродажу третім особам (ділерська діяльність);

трасант - векселедавець переказного векселя;

трасат - особа, яка зазначена як платник за переказним векселем;

трасування - видача переказного векселя на трасата; тратта - переказний вексель відносно трасата (акцептанта). Використовується як синонім переказного векселя;

установа банку - зареєстрований відокремлений підрозділ банку, який не має статусу юридичної особи (регіональне управління, обласна чи міська дирекція, філія, відділення), включаючи іноземну філію.

3. Дія виконана "своєчасно", якщо вона виконана в обумовлений строк або в межах обумовленого строку, а у разі відсутності угоди про строк - у строк, встановлений законом, а у разі відсутності такого - в розумний строк або в межах розумного строку. Визначення того, який строк є розумним для виконання тієї чи іншої дії, залежить від характеру і мети такої дії та від пов'язаних з нею обставин.

4. Умова, яка передбачає, що банк або його правонаступник можуть вимагати дострокового платежу або виконання, або ж надання забезпечення чи додаткового забезпечення "на свій погляд" або "якщо банк вважає себе негарантованим" і т. інш., має тлумачитись у тому розумінні, що банк має право діяти таким чином тільки, якщо він добросовісно переконаний у тому, що можливості (перспективи) одержання платежу або виконання погіршилися. Обов'язок доведення недобросовісності лежить на тій стороні, проти якої використовується це право.

5. Банк вважається "інформованим" про той чи інший факт, якщо:

1) він дійсно знає про нього, або

2) одержав повідомлення про нього, або

3) за всіма фактами і обставинами, які йому відомі сьогодні, має підставу знати про існування такого факту.

Банк "знає" або "має відомості" про той чи інший факт, якщо він дійсно відомий банку. "Дізнатися" або ж слова і вирази однорідного змісту свідчать про дійсну інформованість, а не про підстави для інформованості. Час і обставини, за яких повідомлення може втратити силу, не визначаються цим Положенням.

Розділ 2. Правові та організаційні засади проведення банками операцій з векселями

Глава 1. Загальні визначення операцій та їх класифікація.

1. Банки можуть здійснювати такі операції з векселями:

1) Кредитні - операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів або під забезпечення векселями.

Кредитні операції поділяються на:

- активні:

а) врахування векселів;

б) надання кредитів під заставу векселів

- пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій):

а) переврахування придбаних векселів;

б) одержання кредитів під заставу векселів.

2) Торговельні - операції з вкладення або залучення грошових коштів під векселі.

Торговельні операції поділяються на:

- активні:

а) купівля векселів;

- пасивні (рефінансування кредитних і торговельних активних, гарантійних і розрахункових операцій):

а) продаж придбаних векселів.

3) Гарантійні - операції, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою відкладення, тобто оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк.

Гарантійні операції поділяються на:

а) авалювання векселів;

б) видачу гарантій на забезпечення оплати векселів.

4) Розрахункові. Розрахункові операції поділяються на:

- операції з оформлення заборгованості векселями:

а) акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

б) видача простих векселів банком кредиторові банку;

в) видача банком переказних векселів на боржника банку;

г) видача банку простих векселів боржником банку;

- операції з розрахунків з використанням векселів:

а) вексельний платіж банку кредитору;

б) вексельний платіж боржника банку.

5) Комісійні та довірчі:

а) інкасування векселів;

б) оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліатом);

в) зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників);

г) купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

2. Банк проводить операції з векселями на підставі угод з клієнтом (іншим банком).

Угоди про кредитні, торговельні та гарантійні операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені в письмовій формі з урахуванням вимог чинного законодавства.

Розрахункові операції можуть здійснюватись без угод (договорів) на підставі первинних документів (реєстрів, актів тощо).

Глава 2. Банки як суб'єкти операцій.

1. Виступати суб'єктами вексельного права тобто переймати на себе всі права і обов'язки, що випливають із змісту векселя, мають право банки, які мають статус юридичної особи.

2. Установи банку, які не мають статусу юридичної особи, можуть отримати від головного банку - юридичної особи повноваження на здійснення всіх або окремих операцій з векселями у порядку, встановленому чинним законодавством.

Глава 3. Організаційні засади проведення операцій.

1. Банк самостійно приймає рішення про організаційне забезпечення проведення операцій з векселями. Поряд з тим бажана наявність спеціалізованого структурного підрозділу банку (департаменту, управління, відділу, сектора), до основних функцій якого належали б:

а) координування здійснення установами банку операцій з векселями;

б) контроль за дотриманням вимог чинного законодавства та цього Положення при здійсненні банком операцій з векселями (разом з підрозділом, що здійснює правове забезпечення діяльності банку);

в) здійснення юридичної та фінансової експертиз векселів, що подаються в банк;

г) накопичення, оброблення і зберігання інформації про фінансовий стан зобов'язаних осіб за векселями, що належать банку на праві власності або знаходяться в заставі;

д) контроль за строками здійснення відповідних дій за векселями (платіж, акцепт тощо);

е) складення, видача і акцептація банком простих і переказних векселів.

2. Повний перелік функцій та порядок організації роботи такого підрозділу встановлюються внутрішньобанківським положенням, яке затверджується Правлінням банку.

Розділ 3. Загальні правила проведення операцій з векселями

Глава 1. Загальні вимоги до банків при проведенні операцій з

векселями.

1. Банк самостійно обирає пріоритети у своїй політиці щодо проведення операцій з векселями, а також:

у визначенні сторін, з якими банк вважає за можливе здійснювати операції;

у визначенні платників за векселями, з векселями яких банк вважає за можливе здійснювати операції.

2. При проведенні операцій з векселями банк бере на себе такі види ризиків: кредитний, ліквідності, процентний, операційний. Банки можуть включати в угоди (договори) умови, які призводять до зменшення ризиків.

3. При проведенні кредитних, торговельних, гарантійних і розрахункових операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями і зобов'язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.

Глава 2. Загальні правила документального оформлення операцій

1. Надпис, вказівка або застереження на векселі, здійснені банком, які призводять до зміни прав власності, володіння, користування або розпорядження векселем або ж впливають на порядок та обсяг відповідальності за векселем, мають бути підписані банком.

Підпис на векселі від імені банку здійснюють керівник та головний бухгалтер або особи, уповноважені ними у порядку, встановленому чинним законодавством. Ці підписи мають бути завірені печаткою.

При підписанні векселя на підставі довіреності у векселі обов'язково зазначається, що він підписаний на підставі довіреності (при цьому можуть бути зазначені дата її складання і номер) від імені визначеного банку юридичної особи.

2. Банк має забезпечувати документальне оформлення руху векселів, з якими він здійснює будь-які операції, а саме:

1) складення і належне оформлення контрагентами за операціями з векселями (клієнт банку і банк) первинних документів (реєстрів, розписок, повідомлень, доручень, заявок, актів тощо);

2) складення регістрів аналітичного обліку (журналів, відомостей, карточок тощо), які можуть вестись як у паперовій, так і в електронній формах.

3. Незалежно від того, чи переходить право власності на векселі до банку, приймання та передавання векселів здійснюються банком на підставі відповідних первинних документів, які мають містити реєстр (опис) векселів.

При одержанні грошових коштів за векселями відмітка про це (далі розписка) здійснюється на самому векселі або на окремому аркуші паперу. Розписки також можуть складатися при прийманні чи передаванні векселів.

Повідомлення складаються в міру потреби і свідчать про окремі події, хід виконання операції або її завершення.

Акти, як правило, складаються після повного або часткового виконання операції і свідчать про виконання, невиконання або неналежне виконання контрагентами своїх зобов'язань або ж виникнення в ході виконання угод (договорів) дебіторської та кредиторської заборгованості.

Форма зазначених у цьому пункті документів встановлюється банком самостійно.

4. Особи, які здійснюють видачу і передавання векселів, мають за вимогою банку оформлювати і подавати банку відповідні супровідні первинні документи - реєстри (пред'явлених до врахування, проданих, пред'явлених в заставу, до авалювання, в розрахунок тощо), доручення на інкасування, доручення на зберігання, заявки на купівлю (продаж) тощо.

Банк може вимагати подання йому оригіналів або копій векселів для здійснення їх експертизи. У разі подання копій відмітка про це проставляється в первинному документі або пред'явнику копій видається відповідна розписка.

У разі подання додаткових документів і на вимогу клієнта відповідальний працівник банку надає розписку про їх одержання. Якщо банк відмовив у здійсненні операцій з векселем зазначені документи повертаються клієнту.

5. У разі, якщо банк прийняв рішення про здійснення операцій з поданими векселями та після оформлення відповідних первинних документів, реєстрація руху векселів здійснюється у відповідному обліковому регістрі.

Регістри аналітичного обліку призначаються для ведення хронологічних і систематичних записів за операціями.

Хронологічний облік призначений для:

1) докладного опису кожного прийнятого і переданого векселя та виконаних щодо нього дій;

2) рознесення даних на особові рахунки пред'явників і платників за векселями для формування синтетичного обліку;

3) перевірки підсумків рахунків синтетичного обліку.

Для хронологічного обліку ведеться журнал (журнали), який відкривається щорічно в розрізі операцій. Залишки записів у журналі переносяться на наступний рік (зразок журналу поданий у додатку 1).

Порядковий номер реєстрації векселя за журналом хронологічного обліку проставляється у реєстрі векселів, поданому векселедержателем. Цей номер також може проставлятися на лицьовому боці векселя у верхньому куті механічним (штемпелем) або рукописним способом із зазначенням виду операції, наприклад: "Врахований N ___", "Прийнятий в заставу N ___" тощо. Крім того, на іногородніх векселях може проставлятися надпис "Іногородній".

Аналітичний облік призначений для відображення стану і руху заборгованості за векселями в розрізі пред'явників (позичальників - щодо кредитних операцій) та/або платників за векселями.

6. Первинні документи та облікові регістри мають вміщувати дані, передбачені зразками форм, наведеними у додатках до цього Положення.

7. З метою захисту:

прав за векселями, що знаходяться у власності або в заставі банку;

прав клієнтів за векселями, що знаходяться у володінні (користуванні, розпорядженні) банку у зв'язку із здійсненням відповідних операцій,

банк має контролювати дотримання всіх процедурних строків, а саме строків пред'явлення до акцепту, платежу, протесту тощо.

З цією метою може складатися спеціальна відомість (за формою, що встановлюється банком самостійно) термінових на кожний день векселів, щодо яких настає строк вчинення відповідних дій.

Розділ 4. Порядок проведення кредитних операцій з векселями

Глава 1. Загальні правила проведення кредитних операцій.

1. Вексель може бути прийнятий до врахування або в заставу тільки за таких умов:

1) на векселі є підписи не менше ніж двох осіб, а саме:

а) прості векселі - з підписами векселедавця та індосаментом векселедержателя;

б) переказні векселі, видані на іншу особу на користь третьої особи , з підписами трасанта, акцептанта та індосаментом ремітента (на таких векселях не може бути менше трьох підписів);

в) переказні векселі, видані на іншу особу на користь трасанта, з підписами трасанта, акцептанта та індосаментом трасанта;

г) переказні векселі, видані трасантом на самого себе і на користь третьої особи, з підписами трасанта (акцептанта) та індосаментом ремітента;

д) переказні векселі, видані в кількох примірниках, - за наявності: (1) хоча б одного акцептованого примірника і (2) хоча б одного належним чином індосованого примірника. В індосованому примірнику мають бути підписи трасанта і індосамент ремітента (у векселях, виданих трасантом на свою користь - індосамент трасанта);

2) вексель належним чином індосований (на векселях, частково оплачених до строку, має бути відповідний надпис);

2. Не рекомендується приймати до врахування і в заставу:

1) векселі, які мають перерив у повних індосаментах;

2) неакцептовані переказні векселі (незалежно від кількості примірників);

3) іменні векселі;

4) опротестовані векселі.

3. З обережністю слід підходити до врахування і приймання в заставу:

1) векселів, на яких є серед інших передаточний індосамент платника за векселем або індосамент трасанта векселя (це може свідчити, зокрема про відстрочення платежу);

2) векселів, які мають безоборотний індосамент пред'явника;

3) векселів, платниками за якими виступають особи сумнівної кредитоспроможності (платоспроможності);

4) векселів від пред'явників, які не мають поточного рахунку в банку;

5) векселів, платниками за якими виступають особи, проти яких вчинені протести, а також векселів від пред'явників, проти яких вчинені протести;

6) векселі, на яких не зазначено (нечітко зазначено або зазначено таким чином, що банк не може чітко встановити) адреси векселедавця (трасанта) та/або акцептанта.

4. Подані до врахування і в заставу векселі мають перевірятися з позицій їх юридичної дійсності та фінансової надійності.

При проведенні юридичної експертизи векселів (перевірка векселів з формальної сторони) необхідно перевіряти:

1) наявність і правильність заповнення всіх реквізитів векселя і безперервність передаточних індосаментів. Наявність передоручених індосаментів не впливає на безперервність ряду передаточних індосаментів;

2) відповідність реквізитів і тексту векселя законодавству про вексельний обіг;

3) повноваження представників, які підписали вексель від імені пред'явника, а також повноваження структурного підрозділу юридичної особи укладати договори, пов'язані з обігом векселів (наявність відповідної довіреності, Положення тощо);

4) справжність підписів пред'явника.

Пред'явник за вимогою банку має надавати йому належні докази, які підтверджують дієздатність і справжність підписів векселедавців (трасантів) і акцептантів, а також підстави для одержання векселя пред'явником.

Метою проведення фінансової експертизи векселя є встановлення можливості його оплати в строк. Крім перевірки кредито- та платоспроможності пред'явника рекомендується аналізувати фінансове становище платника, індосантів, які не зняли з себе відповідальність безоборотним застереженням, і авалістів. Для цього можуть використовуватись усі можливості банку, в тому числі послуги аудиторських, консалтингових і рейтингових організацій, а також інформація тих банків, у яких зобов'язаним за векселем особам відкриті поточні рахунки.

Про причини відмови в прийманні векселів банк не зобов'язаний давати клієнту пояснення.

5. Якщо одержана після врахування або приймання векселя в заставу інформація про платника виявиться несприятливою, або після приймання векселів платник зупинить платежі або векселі платника будуть опротестовуватись, або ж проти нього буде порушена справа про банкрутство, то банк може, якщо вважатиме це за доцільне, запропонувати пред'явнику або викупити, або в тижневий строк замінити вексель іншим, благонадійним. Невиконання такої пропозиції тягне за собою призупинення подальших врахувань, надання кредитів і прийняття в заставу векселів від пред'явника до врегулювання боргу за неблагонадійним векселем.

6. Векселі, що не оплачені в строк, мають бути опротестовані.

Проте право регресу у банку зберігається і без протесту за такими векселями:

1) простими, на яких усі індосаменти безоборотні;

2) за якими векселедавець, трасант або всі індосанти обумовили, що протест не вимагатиметься шляхом застереження "Оборот без витрат", "Без протесту" або іншого рівнозначного;

3) за якими платника за векселем оголошено банкрутом, незалежно від того, чи акцептував він вексель, чи ні, а також у разі оголошення банкрутом трасанта векселя, що не підлягає акцепту. У цьому разі право вимоги зберігається без протесту при наявності рішення суду про оголошення банкрутом.

4) щодо яких дія обставин непереборної сили, внаслідок настання яких банк не мав змоги своєчасно пред'явити вексель до платежу або протесту, тривала понад тридцять днів після настання строку платежу.

Переказні векселі у всіх випадках мають опротестовуватися, оскільки трасант не може зняти з себе відповідальність за платіж, але несе відповідальність лише за наявності протесту, якщо тільки він не обумовив, що протест не вимагатиметься (абзац четвертий цього пункту).

Для опротестування векселі передаються нотаріусу в строки, встановлені чинним законодавством.

Протест може бути вчинений від імені банку без найменування місцевої установи банку.

З метою уникнення будь-яких упущень в оформленні протесту банк при одержанні векселя від нотаріуса разом з актом про протест має звертати увагу на належне оформлення як самого надпису про протест на векселі, так і акта про протест, зокрема на обов'язкове зазначення проти кого і від імені кого вчинений протест.

Якщо до банку надійшов платіж за векселем, який переданий нотаріусу для опротестування і ще не повернений банку, останній передає лист нотаріусу про повернення векселя банку без вимоги про оплату.

7. Якщо пред'явник або будь-яка із зобов'язаних за векселем осіб є кредитором банку за іншими однорідними зобов'язаннями, то вексель може бути оплачений у порядку зарахування шляхом виставлення заяви про зарахування (стаття 217 Цивільного Кодексу УРСР).

Якщо жодна із зобов'язаних за векселем осіб не є кредитором банку, то негайно при одержанні опротестованого векселя банк має розпочати примусове стягнення боргу. При цьому банк може попередньо звернутися до зобов'язаних за векселем осіб з письмовою вимогою про оплату векселя шляхом відсилання повідомлення, встановивши для цього певний строк.

8. Відшкодування коштів за придбаним векселем банк може одержати шляхом:

1) оплати векселя платником або іншою зобов'язаною за векселем особою;

2) переврахування врахованого векселя в іншому банку;

3) продажу векселя;

4) зарахування для погашення власних зобов'язань банку перед платником, або після опротестування перед іншою зобов'язаною за векселем особою в порядку, встановленому цивільним законодавством;

5) передавання іншим особам для розрахунку за власними зобов'язаннями банку до або після настання строку платежу за векселем.

9. При достроковій оплаті придбаного векселя банк може повернути платнику певну частку дисконту, що був утриманий ним при врахуванні векселя. Ця сума повертається платнику, як правило, лише в тому разі, якщо до строку залишилось не менше ніж 10 днів. Розмір суми коштів, що повертаються, встановлюється за угодою сторін.

10. У разі оплати векселів після строку платежу банк має право вимагати від особи, що платить за векселем, сплати банку понад повну суму векселя відсотків і пені, встановлених законодавством, а також витрат на опротестування, відсилання повідомлень та інших витрат (якщо щодо них банком пред'явлено вимогу), крім випадків, коли банк при настанні строку платежу не мав змоги своєчасно пред'явити векселі до платежу або ж платіж не міг бути здійснений платником в строк через обставини непереборної сили.

11. Банк може встановлювати власні додаткові вимоги щодо векселів, які ним враховуються та приймаються в заставу (пункти 1-3 глави 1 розділу 4), та щодо перевірки фінансової надійності векселів (пункт 4 глави 1 розділу 4).

Глава 2. Врахування і переврахування векселів.

1. Врахування векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі.

Враховуючи вексель, банк тим самим надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит. Як правило, можуть бути враховані векселі, з тексту яких є можливість точно визначити строк платежу, а саме: визначено-строкові (на певну дату), дато- (у такий-то час від складання) і візо-векселі (у такий-то час від пред'явлення), причому на останніх має бути відмітка про дату пред'явлення.

2. Особа, яка має бажання пред'явити векселі до врахування, подає в банк заяву встановленого банком зразка. До такої заяви за вимогою банку можуть додаватися інші документи, що зокрема характеризують її фінансовий стан, кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких придбавалися векселі тощо.

Рішення щодо можливості прийняття до врахування (відмови у врахуванні) приймається уповноваженим органом банку або уповноваженою на це особою.

Банкам рекомендується встановлювати ліміти з врахування векселів щодо кожного платника за векселем та/або пред'явника векселя.

3. Врахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про врахування.

Договір може укладатися на певний строк (генеральна угода про врахування) та/або врахування визначених векселів (окремий договір про врахування).

4. Векселі подаються пред'явником до врахування з реєстром векселів, пред'явлених до врахування, форма якого встановлюється банком, щонайменше в двох примірниках (зразок форми реєстру поданий у додатку 2).

Векселі в реєстрах, як правило, розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

Місцеві та іногородні векселі можуть групуватися в окремі реєстри.

На самих векселях пред'явник зобов'язаний на вимогу банку виконати передаточний іменний або бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Виняток допускається лише щодо тих векселів, які подані для безоборотного врахування (пункт 10 глави 2 розділу 4).

5. При прийманні реєстрів банк перевіряє відповідність даних пред'явника реквізитам векселя. Реєстри з неправильними даними повертаються на переоформлення.

Якщо векселі прийняті банком для розгляду, то пред'явнику надається розписка про одержання векселів (зокрема вона може проставлятися на копії реєстру) та призначається орієнтовний термін кредитування або ж день, коли він має забрати невраховані векселі.

6. Прийняті банком векселі перевіряються згідно з вимогами пунктів 1-4 глави 1 розділу 4.

Векселі, що не відповідають вимогам, зазначених у попередньому абзаці пунктів, та вимогам, встановленим банком, викреслюються з реєстрів для повернення пред'явнику.

Остаточне рішення щодо врахування конкретних векселів приймається банком (його уповноваженим органом чи особою) на підставі проведеної юридичної та фінансової експертиз відповідно до внутрішньобанківського порядку і доводиться до відома пред'явника.

7. Після прийняття банком позитивного рішення про врахування всіх або окремих векселів встановлюється сума дисконту та інших утримань з клієнта за кожним векселем, а з клієнтом укладається договір про врахування.

Невраховані векселі повертаються представнику пред'явника під розписку.

8. Сума, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується на підставі дисконтної ставки банку і може погоджуватися з пред'явником.

Сума дисконту і відсотків (щодо векселів, в тексті яких передбачено нарахування відсотків на номінальну суму векселя) утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя і суми відсотків, нарахованих на номінальну суму векселя, виходячи з числа днів, що залишаються до строку платежу за кожним векселем, при цьому і день врахування, і день платежу беруться до розрахунку. Крім дисконту за врахованими іногородніми векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто. Порядок їх визначення викладений у пункті 17 глави 1 розділу 8.

Розрахунок суми, яка належить до сплати пред'явнику векселя, може здійснюватися за формулою:

де Р - сума, що виплачується пред'явнику за врахований вексель;

S - номінальна сума векселя; і - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну суму векселя;

d - дисконтна ставка, за якою розраховується дисконт і відсотки, що утримуються на користь банку;

v - процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g - процентна ставка, за якою нараховується дамно;

р - сума порто;

n - кількість днів року;

д1 - кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем;

д2 - кількість днів від дня, з якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем.

9. Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

- перерахування на поточний рахунок пред'явника у строк, встановлений у договорі про врахування;

- оплати кредиторської заборгованості пред'явника за умови подання документів, що підтверджують наявність такої заборгованості (акт звірки заборгованості, договори на поставку продукції, товарно-транспортні накладні тощо). У цьому разі банк перераховує кошти на поточний рахунок відповідного кредитора пред'явника у порядку, встановленому чинним законодавством та нормативними документами НБУ.

Договір врахування може бути укладений на користь третьої особи (стаття 160 Цивільного кодексу УРСР), якщо кредиторська заборгованість пред'явника такій особі підтверджена документально. У такому випадку банк за вимогою цієї особи перераховує кошти за врахований вексель на її поточний рахунок.

10. До різновидів врахування належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності векселедержателя-пред'явника.

Безоборотне врахування - різновид врахування, за якого пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред'явником в тексті індосаменту безоборотного застереження (проставлення безоборотного індосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред'явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий, або на пред'явника.

Банкам рекомендується використовувати цей різновид врахування у разі врахування короткострокових векселів при безумовній впевненості в кредитоспроможності платника за векселем та/або можливості переврахувати (продати) вексель. Втрачаючи підпис пред'явника, банк має компенсувати додатковий кредитний ризик, тому при безоборотному врахуванні, як правило, утримується підвищений дисконт. Також банк може вимагати від пред'явника позавексельного поручительства третьої особи щодо викупу векселя у випадку його неоплати в строк.

Врахування з реверсом - різновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні/ненастанні певних обставин. Із технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до позики, забезпеченої векселями, і є операцією репо з відкладальними та/або скасувальними умовами (стаття 61 Цивільного кодексу УРСР). Від звичайного врахування цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа - платник, а пред'явник, який підписує реверс і викуповує вексель. Реверс - це письмове зобов'язання пред'явника викупити векселі до настання їх строку та/або при настанні/ненастанні певних обставин. Із допомогою реверсу векселі відчужуються і передаються банку тимчасово.

Банкам рекомендується використовувати цей різновид врахування у разі врахування довгострокових векселів - при ймовірності підвищення процентних ставок на ринку та при сумнівах у кредитоспроможності платника за векселем та/або можливості переврахувати (продати) вексель. Врахування з реверсом здійснюється, як правило, за таких умов:

1) вексель торговельного походження і щодо надійності (кредитоспроможності) надписувачів, зокрема пред'явника, який видає реверс, не виникає сумнівів;

2) дисконт із суми векселя значно перевищує суму складних відсотків за весь час до строку платежу за векселем.

Безоборотне врахування і врахування з реверсом здійснюються у порядку, визначеному в пунктах 3-9 глави 2 розділу 4, і з урахуванням особливостей, викладених у цьому пункті.

11. Переврахування векселів здійснюється у порядку, визначеному в пунктах 2-10 глави 2 розділу 4 цього Положення.

12. З метою уникнення непорозумінь при пред'явленні банку векселів, за якими він не є зобов'язаною особою, та контролю банком відповідальності за векселем договір про переврахування має містити інформацію про вид передаточного індосаменту на векселі (іменний, бланковий, або на пред'явника) та особу, яка його вчинила.

Якщо банк при переврахуванні векселя виконує індосамент, в договорі також бажано вказати застереження, які вчинені в індосаменті (безоборотне застереження, за яким банк знімає з себе будь-яку відповідальність за векселем; іменне застереження, за яким банк знімає з себе відповідальність за векселем перед особами, на користь яких вексель буде після цього переданий індосатом, який врахував його, тощо).

13. Зобов'язання банку, який переврахував вексель, вчинив індосамент і не зняв із себе відповідальність безоборотним застереженням, припиняється у разі оплати векселя банком у порядку регресу.

Відповідальність такого банку-індосанта припиняється у разі:

1) оплати векселя платником;

2) оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше банку;

3) закінчення строку позовної давності щодо банку. Зобов'язання (відповідальність) банку відображається в бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених вище подій.

Глава 3. Кредити під заставу векселів.

1. Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування.

Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

2. Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів.

Вексель на зберігання може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, якщо це не стосується іншого банку, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку.

Як правило, в заставу мають прийматися векселі, строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.

3. Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром векселів, пред'явлених у заставу, щонайменше в двох примірниках (зразок форми реєстру поданий у додатку 3).

Векселі в реєстрах, як правило, розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

Місцеві та іногородні векселі можуть групуватися в окремі реєстри. На векселях пред'явник зобов'язаний виконати заставний або передавальний іменний чи бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Вид індосаменту встановлюється договором застави. Банку надається право вимагати, щоб позичальник вчинив саме передавальний індосамент.

За заставним індосаментом банку передаються такі права:

1) на пред'явлення до платежу та одержання платежу за векселем;

2) на здійснення протесту в разі неоплати чи часткової оплати векселя;

3) на звернення з позовом про стягнення належної суми платежу до зобов'язаних за векселем осіб.

4. При прийманні реєстрів банк перевіряє відповідність даних пред'явника і реквізитів векселів. Реєстри з неправильними даними повертаються на переоформлення.

Якщо векселі прийняті банком до розгляду, то пред'явнику надається розписка про одержання векселів (наприклад, на копії реєстру) та призначається орієнтовний термін кредитування або день, коли він має забрати не прийняті в заставу векселі.

5. Прийняті банком векселі перевіряються згідно з вимогами пунктів 1-4 глави 1 розділу 4.

Векселі, що не відповідають вимогам зазначених у попередньому абзаці пунктів та вимогам, встановленим банком, викреслюються з реєстрів для повернення пред'явнику.

Остаточне рішення щодо прийняття в заставу конкретних векселів приймається банком (його уповноваженим органом чи особою) на підставі проведеної юридичної та фінансової експертизи відповідно до внутрішньобанківського порядку і доводиться до відома позичальника.

6. Після прийняття банком позитивного рішення про прийняття в заставу всіх або окремих векселів визначається оціночна вартість кожного векселя і сума кредиту, що надається, а з позичальником укладається договір застави.

Неприйняті в заставу векселі повертаються представнику пред'явника під розписку.

7. Вексель може бути переданий у заставу згідно з відповідним договором шляхом:

1) здійснення заставного індосаменту і передаванням його заставодержателю;

2) здійснення іменного індосаменту на користь заставодержателя чи бланкового індосаменту та передаванням векселя на зберігання у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса чи банку;

3) здійснення іменного чи бланкового індосаменту і передаванням векселя заставодержателю;

4) простого передавання векселя на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса чи банку без вчинення на користь заставодержателя будьякого індосаменту;

5) простого передавання векселя на зберігання заставодержателю без вчинення на його користь будь-якого індосаменту.

Місце зберігання заставлених векселів визначається у договорі застави відповідно до вимог чинного законодавства.

8. Договір надання кредиту під заставу векселів може містити положення, що стосуються специфіки застави, зокрема такі:

право банку при потребі звертати на погашення боргу суми, що надходять в оплату прийнятих у заставу векселів;

право банку дозволяти позичальнику за його ініціативою замінювати одні векселі до строку їх оплати іншими.

9. У разі належного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту банк може повертати векселі, передані в заставу, пропорційно сумі погашеної заборгованості з урахуванням поточної оціночної вартості векселів.

10. Банк може згідно з договором застави одержати від позичальника право перезастави та інкасування заставлених векселів.

У разі одержання банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов'язання, якщо це передбачено угодою сторін. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю позичальника, якщо така виявиться, підлягає поверненню останньому.

11. Звернення стягнення на заставлені векселі у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом банк здійснює у порядку, передбаченому договором застави та чинним законодавством.

Якщо як погашення заборгованості позичальника до банку переходить право власності на векселі, відшкодування коштів за придбаними векселями здійснюється у порядку, передбаченому пунктом 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників проводиться з урахуванням правил, встановлених пунктами 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

1) пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

2) продажу, якщо вексель одержаний за передавальним індосаментом.

12. Банки можуть надавати надійним клієнтам спеціальні кредити строком до запитання (онкольні кредити) під заставу векселів.

13. Передавання придбаних банком векселів у заставу та векселів, щодо яких банк за спеціальними кредитами одержав право їх перезастави за своїми зобов'язаннями, зокрема за одержаними кредитами, здійснюється у порядку, викладеному в пунктах 2-11 цієї глави.

Розділ 5. Порядок проведення торговельних операцій із векселями

Глава 1. Торгівля векселями.

1. Купівля та продаж векселів здійснюються на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Договором визначаються:

1) ціна купівлі (продажу) векселів;

2) строк та порядок здійснення розрахунку;

3) умови переходу права власності на векселі та строк і порядок передавання векселів;

4) інше.

2. Вимоги, що ставляться до банків при купівлі векселів, такі:

1) щодо обов'язкових вимог до векселів має силу пункт 1 глави 1 розділу 4;

2) щодо векселів, які не рекомендується купувати, має силу пункт 2 глави 1 розділу 4;

3) щодо експертизи векселів, то обов'язкова лише юридична експертиза (як це передбачено пунктом 4 глави 1 розділу 4).

Банк може встановлювати власні додаткові вимоги щодо векселів, які він купує.

Щодо дій банку стосовно куплених і не проданих до настання строку платежу векселів слід керуватися пунктом 6 глави 1 розділу 4.

3. Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домовленістю сторін у відсотках до повної суми векселя.

4. Строк та порядок розрахунку, дата переходу прав власності, строк і порядок передавання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

5. Продавець може на векселі скласти один із таких передавальних індосаментів: іменний - на користь покупця, бланковий, або індосамент на пред'явника, або ж передати вексель без складання індосаменту, якщо останній індосамент є бланковим, або на пред'явника.

6. Відшкодування коштів за купленим векселем проводиться згідно з порядком, викладеним у пункті 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників - відповідно до пунктів 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

7. Купівля (продаж) векселів може проводитися з урахуванням особливостей, притаманних безоборотному врахуванню і врахуванню з реверсом, викладених у пункті 10 глави 2 розділу 4.

8. З метою уникнення непорозумінь при пред'явленні банку векселів, за якими він не виступає зобов'язаною особою, та контролю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид передавального індосаменту на векселі (іменний, бланковий, або на пред'явника) та особу, яка його вчинила.

Якщо банк при продажу векселя виконує індосамент, в договорі також бажано вказати застереження, які вчинені в індосаменті (безоборотне застереження, за яким банк знімає з себе будь-яку відповідальність за векселем; іменне застереження, за яким банк знімає з себе відповідальність за векселем перед особами, на користь яких вексель був після цього переданий індосатом, який врахував вексель, тощо).

9. Зобов'язання банку, який продав вексель, вчинив індосамент і не зняв із себе відповідальність безоборотним застереженням, припиняється у разі оплати векселя банком у порядку регресу.

Відповідальність такого банку-індосанта припиняється у разі:

1) оплати векселя платником;

2) оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше банку;

3) закінчення строку позовної давності щодо банку. Зобов'язання (відповідальність) банку відображається у бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених вище подій.

Розділ 6. Порядок проведення гарантійних операцій із векселями

Глава 1. Загальні правила гарантування оплати векселів.

1. Гарантування оплати векселів полягає в наданні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за векселем осіб.

За своїм змістом надання гарантії в забезпечення оплати векселів є операцією страхування ризику неоплати визначеної суми зобов'язаною за векселем особою.

2. Гарантування оплати векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування за дорученням і за рахунок клієнтів з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Якщо з контексту не випливатиме інше, в цьому розділі "позичальник" - це особа, за рахунок і за дорученням якої банк погодився гарантувати оплату векселя.

3. Гарантія платежу за векселем може надаватися шляхом:

1) авалювання векселя;

2) письмової гарантії в забезпечення оплати векселя. Гарантія, яка обтяжена іншими умовами, крім безумовності виконання (платежу) і суми, має забезпечувати тільки дійсне зобов'язання.

4. Кожна вимога платежу за гарантованим банком векселем має бути здійснена в письмовій формі і супроводжуватися письмовою заявою (у власне вимозі або в одному чи кількох супровідних і зазначених у вимозі документах) про те, яке порушення допустив платник або інша зобов'язана за векселем особа.

Гарантія банку в забезпечення оплати векселів, незалежно від форми її надання (пункт 3 глави 1 розділу 6) має бути виконана (оплачена) за першою вимогою векселедержателя (після її пред'явлення).

Глава 2. Авалювання векселів

1. Авалювання - це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк чи неможливо одержати платіж за векселем у строк.

Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем). Як правило, можуть бути авальовані векселі, в яких точно визначений строк платежу, а саме: визначено-строкові, дато- і візовекселі, причому на останніх має бути відмітка про дату пред'явлення.

2. Аваль оформляється як надпис на векселі або алонжі: "Вважати за аваль", "Як аваліст за (назва особи, за яку наданий аваль)", "Авальований" або іншої рівнозначної формули. Його підписує банк.

В авалі має бути зазначена особа, за яку він наданий. Якщо вона не зазначена, вважається, що аваль наданий за векселедавця (трасанта). Для вчинення авалю достатньо підпису аваліста на лицьовому боці векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений векселедавцем (трасантом) або акцептантом.

Аваль може бути наданий в будь-який час: при складанні, видаванні та на будьякому наступному етапі обігу векселя.

3. Аваліст бере на себе таку ж відповідальність, як і особа, зобов'язання якої він забезпечив. Аваль не втрачає своєї сили внаслідок недійсності зобов'язання, яке він забезпечив (зокрема, внаслідок підробки підпису зобов'язаної особи, за яку наданий аваль, її недієздатності, неплатоспроможності тощо), крім випадку дефекту форми самого векселя.

4. Особа, яка бажає пред'явити векселі до авалювання, подає до банку заяву встановленого ним зразка. До такої заяви за вимогою банку можуть додаватися інші документи що, зокрема, характеризують її фінансовий стан, кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких придбавалися векселі, тощо.

Рішення банку щодо авалювання векселів (відмови в авалюванні) приймається уповноваженим органом банку або уповноваженою особою.

Банкам рекомендується встановлювати ліміти з авалювання векселів щодо кожного платника за векселем та пред'явника векселя.

5. Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання.

Договір може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання) та/або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).

6. Векселі подаються для авалювання пред'явником - позичальником або іншою особою (векселедержателем) разом із реєстром векселів, пред'явлених для авалювання, щонайменше у двох примірниках (зразок форми реєстру поданий у додатку 4). Банк може вимагати, щоб векселі подавалися для авалювання саме позичальником.

Векселі в реєстрах, як правило, розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

7. При прийманні реєстрів банк перевіряє відповідність даних пред'явника і реквізитів векселів. Реєстри з неправильними даними повертаються на переоформлення.

Якщо векселі прийняті банком до розгляду, то пред'явнику надається розписка про одержання векселів (зокрема, вона може надаватися на копії реєстру) та призначається день, коли він має з'явитись за векселями.

8. Прийняті банком векселі перевіряються згідно з вимогами пунктів 1-4 глави 1 розділу 4, причому замість "пред'явник" (у відповідному відмінку) слід читати "позичальник" (у відповідному відмінку).

Векселі, що не відповідають вимогам зазначених в попередньому абзаці пунктів та вимогам, встановленим банком, викреслюються з реєстрів для повернення позичальнику.

Остаточне рішення щодо авалювання конкретних векселів приймається банком (його уповноваженим органом чи особою) на підставі проведеної юридичної та фінансової експертизи відповідно до внутрішньобанківського порядку і доводиться до відома пред'явника.

9. Після прийняття банком позитивного рішення про авалювання всіх або окремих векселів на кожному реєстрі розраховується сума нарахувань, які має сплатити позичальник, а з останнім укладається договір про авалювання, якщо він до цього ще не був укладений.

Авальовані та неавальовані векселі повертаються представнику пред'явника під розписку на реєстрах.

10. Сума, яка підлягає нарахуванню на користь банку як плата за надання авального кредиту, розраховується на підставі процентної ставки банку і може погоджуватися з позичальником.

Порядок нарахування і сплати відсотків здійснюється згідно з умовами договору про авалювання.

Крім відсотків, за іногородніми авальованими векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто. Порядок їх визначення викладений у пункті 17 глави 1 розділу 8.

Також банк може утримувати з позичальника комісію за зобов'язання надати авальний кредит. Така комісія, як правило, розраховується у процентному відношенні до суми, на яку банк зобов'язався забезпечити платіж за векселем, за період дії такого зобов'язання і незалежно від того, чи використав позичальник право на одержання авалю, чи ні.

Якщо інше не передбачене договором, банк вправі нараховувати комісію за зобов'язання надати кредит протягом строку від дня передавання авальованих векселів клієнту до моменту їх оплати банком-авалістом. В такому разі сума процентів за користування авальним кредитом нараховується банком протягом строку, встановленого в угоді сторін, починаючи з дня оплати векселя.

Розрахунок загальної суми винагород банку за авальований вексель може здійснюватися за формулою:

де К - загальна сума винагороди банку за надання авального кредиту;

S - номінальна сума векселя;

і - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну суму векселя;

j - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки за авальний кредит;

v - процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g - процентна ставка, за якою нараховується дамно;

р - сума порто;

n - кількість днів року;

д2 - кількість днів від дня, з якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем;

д3 - кількість днів від дня авалювання до дня закінчення строку кредиту за векселем.

11. Векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банкуаваліста у таких випадках:

1) при настанні строку платежу, якщо вексель не був оплачений або був оплачений частково;

2) до настання строку платежу:

а) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

б) у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

в) у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

12. Банк зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він дав аваль. Також банк може сплатити векселедержателю відсотки і пеню на повну суму векселя, витрати на опротестування, відсилання повідомлень та інші витрати, якщо вимога про такі пред'явлена банку векселедержателем або надписувачем, який оплатив вексель у порядку регресу.

Банк не зобов'язаний відшкодовувати векселедержателю (надписувачу) витрати на опротестування, якщо векселедавець (трасант) або ж він сам зняли з себе відповідальність за такі витрати (зокрема, застереженнями "Оборот без витрат", "Без протесту" або іншими рівнозначними).

13. Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:

1) якщо мала місце відмова від платежу або акцепту, - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя;

2) якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, проти пред'явлення опротестованого векселя;

3) у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом (неплатоспроможним) трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, - проти рішення суду про оголошення банкрутом.

У випадках, якщо аваль наданий за акцептанта або трасанта векселя, який не підлягає акцепту (у разі відмови від платежу трасатом), або векселедавця простого векселя, для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в платежі або акцепті було відмовлено.

Якщо з вимогою про платіж до банку звертається не останній векселедержатель, а надписувач, який придбав вексель за регресом, то в цьому разі банк відповідає лише перед тим із надписувачів, який поставив свій підпис після позичальника.

14. Зобов'язання банку як аваліста припиняється у разі оплати ним векселя.

Відповідальність банку як аваліста припиняється у разі:

1) оплати векселя платником;

2) оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника;

3) закінченням строку позовної давності проти банку-аваліста. Зобов'язання банку відображається в бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї з вищезазначених подій. Зокрема, вважається, що банк знає про:

оплату векселя платником - якщо банк одержав відповідне повідомлення від платника, або позичальника, або їх правонаступників чи розпорядників майна;

оплату векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника якщо він одержав відповідне повідомлення від такої особи, її правонаступника чи розпорядника майна.

15. Кошти за авальованим і прийнятим банком до оплати векселем своєчасно перераховуються банком на поточний рахунок векселедержателя або надписувача, який оплатив вексель в порядку регресу.

Особа, яка одержала платіж, має надати банку про це розписку. Банк може вимагати, щоб така розписка була вчинена на самому векселі.

16. Після оплати векселя банк-аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх зобов'язаних перед цією особою осіб як солідарних боржників.

17. Відшкодування коштів за авальованим і оплаченим векселем банк може одержати у порядку, викладеному в пункті 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників проводиться у порядку, встановленому пунктами 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

Глава 3. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів

1. Гарантія на забезпечення оплати векселів має бути складена в письмовій формі чітко і точно.

Усі гарантії вважаються безвідзивними, якщо не зазначено інше.

Якщо з контексту не буде випливати інше, далі у тексті цієї глави під "гарантією платежу за векселем" вважається безвідзивне зобов'язання платежу за векселем зі строком за пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення письмової вимоги платежу і, можливо, інших документів у відповідності з умовами гарантії та чинним законодавством.

2. Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством того місця, де надано гарантії та за змістом самої гарантії.

Для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, достатньо, щоб в ній були такі реквізити:

1) повне найменування банку-гаранта;

2) безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;

3) сума гарантії;

4) місце видачі гарантії. Питання відповідності гарантії із зазначеними вище реквізитами вексельному чи цивільному праву залишається поза сферою регулювання цього Положення.

Крім того, гарантія платежу за векселем, якщо вона обтяжена іншими обставинами та умовами, крім безумовності та суми, зокрема умовами про невиконання зобов'язань щодо угоди, може мати такі реквізити:

1) повне найменування позичальника (особи, від імені якої видається гарантія);

2) повне найменування бенефіціара - особи, на користь якої видана гарантія;

3) посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;

4) строк платежу та/або подію, яка обумовлює строк платежу;

5) умови пред'явлення вимоги платежу;

6) можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;

7) застереження про витрати.

Гарантія із вищезазначеними реквізитами регулюється нормами цивільного права.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови її погашення і право банку на регрес визначаються змістом гарантії та чинним законодавством.

3. При видачі та виконанні (оплаті) гарантії банки мають додержуватись вимог, передбачених пунктами 4-10, 15 глави 2 розділу 6, а також правил пункту 13 глави 2 розділу 6 (абзаци 1-4), якщо таке передбачено умовами гарантії, причому замість слів "аваль", "авалювання", "аваліст" і т. п. у відповідному відмінку слід читати "гарантія", "гарантування", "гарант" і т. п. у відповідному відмінку.

Зобов'язання (відповідальність) банку-гаранта відображається в бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених у пункті 14 глави 2 розділу 6 (абзаци 1-3 і 5-7) подій.

4. Відшкодування коштів за виконаною гарантією банк може одержати згідно з порядком, викладеним у пунктах 8-10 глави 1 розділу 4, а також накладенням стягнення на позичальника у порядку, встановленому договором з позичальником і чинним законодавством.

5. Право бенефіціара використати гарантію не підлягає, як правило, передаванню, якщо в гарантії або в змінах до неї чітко не зазначено інше.

6. Сума, яка підлягає сплаті за гарантією, зменшується щоразу на суму, виплачену банком-гарантом, при пред'явленні відповідної вимоги. Тільки-но сума виплати та/або зменшення досягне максимальної суми, яка підлягає сплаті по гарантії, то незалежно від повернення гарантії та змін до неї, дія гарантії припиняється.

7. Якщо гарантія використана шляхом платежу, закінчення її строку, погашення зобов'язання або іншим чином, то бенефіціар не зберігає прав за гарантією через те, що він тримає її або зміни до неї у себе.

8. Усі взаємовідношення сторін, які беруть участь у видачі, передаванні та використанні гарантії, в частині, не передбаченій цим Положенням, регулюються чинним законодавством.

Розділ 7. Порядок проведення розрахункових операцій з векселями

Глава 1. Оформлення заборгованості векселями.

1. Оформлення заборгованості векселями між банком і другою особою (боржником або кредитором банку) полягає у заміні одних зобов'язань іншими вексельними.

Борг може бути оформлений векселями як повністю, так і частково.

За угодою сторін на номінальну суму векселя можуть нараховуватися відсотки згідно з вимогами законодавства про вексельний обіг.

2. До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

1) акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

2) видача простих векселів банком кредитору банку.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком належать:

1) видача банком переказних векселів на боржника банку й акцептація векселів боржником;

2) видача боржником банку простих векселів на користь банку.

3. Акцепт переказного векселя оформляється як надпис на векселі, зокрема "Акцептований", "Прийнятий до платежу" або іншого рівнозначного. Достатнім для акцепту є один лише підпис трасата на лицьовій стороні векселя. Акцепт набуває сили після передавання векселя або після повідомлення про акцепт, зробленого трасатом у письмовій формі векселедержателю або одному з надписувачів векселя. В останньому випадку трасат відповідає згідно з умовами свого акцепту тільки перед тією особою(ами), якій(им) він відіслав або вручив таке повідомлення.

Якщо трата підлягає оплаті у визначений строк після пред'явлення і акцептант не вказує дати акцепту, векселедержатель може здійснити протест у недатуванні акцепту. В такому разі дата протесту буде вважатися датою пред'явлення до акцепту. При відсутності протесту недатований акцепт вважається відносно до акцептанта вчиненим в останній день строку, передбаченого для пред'явлення до акцепту.

Якщо запропонований трасатом акцепт будь-яким чином змінює умови трати, векселедержатель може відхилити такий акцепт і розглядати трату як неакцептовану. У цьому випадку трасат має право анулювати свій акцепт. Якщо векселедержатель погоджується з акцептом, який змінює умови трати, будь-який надписувач, який прямо не дав на це згоди, звільняється від відповідальності.

Умови трати не вважаються зміненими акцептом, що передбачає оплату за зазначеною акцептантом адресою за місцем знаходження акцептанта або у зазначеному акцептантом іншому місці платежу за адресою особливого платника, якщо тільки трасант не вказав, що трата підлягає оплаті лише у даному місці.

4. За виданими простими векселями векселедавцем зазначається сам боржник - юридична особа.

За виданими переказними векселями трасантом зазначається сам кредитор юридична особа (в цьому разі вексель може бути виданий на користь самого трасанта).

5. Підпис на векселі здійснюється відповідно до вимог пункту 1 глави 2 розділу 3.

6. Приймання або передавання банком оформлених векселів здійснюється з використанням реєстрів. Складання та зміст інших документів, необхідних сторонам для оформлення заборгованості векселями, залишається поза сферою застосування цього Положення.

7. Реєстрація виданих банком простих і переказних векселів і акцептованих трат здійснюється у відповідному журналі.

8. Якщо угодою сторін не встановлено інше, при передаванні боржником кредитору векселя за зобов'язанням, на підставі якого виданий вексель, настають такі правові наслідки: зобов'язання припиняється, якщо боржник є векселедавцем простого векселя або акцептантом трати, а кредитор - першим векселедержателем простого векселя або трасантом акцептованої трати, і якщо немає права регресу проти боржника щодо зобов'язання, на підставі якого виданий вексель.

Якщо у платежі відмовлено, позов може бути заявлений лише за векселем.

9. Зобов'язання банку за векселем як трасанта, акцептанта або векселедавця простого векселя припиняється у разі оплати векселя банком.

Відповідальність банку-трасанта припиняється у разі:

1) оплати векселя акцептантом;

2) закінчення строку позовної давності проти банку. Відповідальність банку - акцептанта або векселедавця простого векселя припиняється у разі закінчення строку позовної давності проти банку.

Зобов'язання (відповідальність) банку відображається в бухгалтерському обліку до того часу, як банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених подій.

10. У відносинах між боржником і його безпосереднім кредитором або правонаступником останнього умови векселя (текст і реквізити векселя) можуть бути змінені або доповнені будь-якою іншою письмовою угодою сторін, укладеною як частина тієї ж самої угоди за винятком того, що права законного векселедержателя не порушуються жодними обмеженнями, що випливають з окремої письмової угоди, якщо він не був інформований про це обмеження при одержанні векселя.

11. Відшкодування коштів за оформленим на користь банку векселем банк може одержати у порядку, викладеному в пункті 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників проводиться з урахуванням правил, встановлених пунктами 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

Глава 2. Розрахунки з використанням векселів

1. До операцій з розрахунку векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. Їх зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржником на користь банку. Їх зміст полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банкукредитору.

Борг може бути погашений векселями як повністю, так і частково.

2. При погашенні кредиторської заборгованості банк передає придбані ним векселі з урахуванням правил, викладених у пункті 12 глави 2 розділу 4, причому замість "договір про переврахування" у відповідному відмінку слід читати "угода про вексельний платіж" у відповідному відмінку.

При погашенні дебіторської заборгованості перед банком:

1) якщо векселі придбаваються банком з метою утримання в портфелі до строку платежу, вимоги до векселів, порядку їх приймання і обліку встановлюються такі ж, що й для врахованих векселів (глава 2 розділу 4);

2) якщо векселі придбаваються банком з метою утримання в портфелі для перепродажу або вексельного платежу, вимоги до векселів, порядку їх приймання й обліку встановлюються такі ж, що і для куплених векселів (розділ 5).

3. Приймання або передавання банком векселів при проведенні вексельних платежів здійснюється з використанням реєстрів. Складання та зміст інших документів, необхідних сторонам, залишається поза сферою застосування цього Положення.

4. Зобов'язання банку, який передав вексель для розрахунку, вчинив індосамент і не склав з себе відповідальність безоборотним застереженням, припиняється у разі оплати векселя банком в порядку регресу.

Відповідальність такого банку-індосанта припиняється у разі:

1) оплати векселя платником;

2) оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше банку;

3) закінчення строку позовної давності проти банку. Зобов'язання (відповідальність) банку відображається в бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених подій.

5. Відшкодування коштів за придбаним у порядку розрахунку векселем банк може одержати у порядку, викладеному в пункті 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників проводиться з урахуванням правил, встановлених пунктами 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

Розділ 8. Порядок проведення комісійних і довірчих операцій з векселями.

Глава 1. Інкасування векселів.

1. Інкасування векселів разом із супровідними комерційними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами), полягає у здійсненні банком за дорученням комітента (законного векселедержателя) операцій з векселями і супровідними комерційними документами (якщо такі є) на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:

а) одержання платежу та/або акцепту за векселями, або

б) передавання векселів і комерційних документів проти платежу та/або акцепту, або

в) передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.

Якщо з контексту не випливатиме інше, далі за текстом цієї частини:

а) під "банком" мається на увазі будь-який банк або установа банку, що бере участь в інкасуванні,

б) під "документами" маються на увазі векселі та супровідні комерційні документи (у разі їх наявності);

в) "пред'явлення" включає вимогу або пропозицію банку, що пред'являється платнику, про передавання оригіналу, примірника векселя, видачу або повторну видачу векселя тощо проти документів принципала.

Документи, які підлягають оплаті через банк, самі по собі не дають права цьому банку на оплату документа. Зазначення в документі про те, що він підлягає оплаті через той чи інший банк, або інше рівнозначне зазначення означає, що даний банк є інкасуючим банком, через який документ має бути пред'явленим до оплати.

2. Інкасування векселів і супровідних комерційних документів здійснюється за двома видами:

1) чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

2) документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними комерційними документами.

Сторонами в операції інкасування виступають:

1) принципал (комітент, клієнт) - особа, яка доручає банку операцію інкасування;

2) банк-ремітент - банк, якому принципал доручив операцію інкасування;

3) інкасуючий банк - будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції інкасування;

4) пред'являючий банк - інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів і комерційних документів платнику;

5) платник - особа, якій повинно бути зроблене пред'явлення векселів та комерційних документів згідно з дорученням на інкасування;

3. Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про інкасування.

Договір може укладатися на певний термін та/або інкасування визначених векселів і супровідних комерційних документів.

Договір може передбачати:

1) прийняття простих і переказних векселів для пред'явлення платникам при настанні за ними строку платежу для одержання платежу та вчинення за ними протесту - у разі неплатежу або часткового платежу;

2) прийняття переказних векселів для пред'явлення до акцепту і простих векселів строком у такий-то час від пред'явлення для проставлення дати пред'явлення та здійснення за ними протесту - у разі неакцепту, часткового акцепту, умовного акцепту або недатованого акцепту;

3) прийняття опротестованих векселів для їх пред'явлення до платежу зазначеним у дорученнях на інкасування особам (за винятком судового порядку);

4) прийняття копії векселя для затребування оригіналу векселя, який знаходиться у охоронця;

5) прийняття примірника переказного векселя для затребування іншого (акцептованого) примірника, який знаходиться у охоронця;

6) прийняття векселів для їх передавання зазначеним у дорученнях на інкасування особам на визначених дорученнями на інкасування умовах;

7) вчинення інших дій з векселями та комерційними документами, відповідно до викладених у дорученнях на інкасування інструкцій, з метою:

а) передавання комерційних документів платнику проти платежу за векселем;

б) передавання комерційних документів платнику проти акцепту за векселем;

в) передавання комерційних документів платнику проти платежу за векселем з попереднім акцептом векселя;

г) передавання комерційних документів платнику на інших умовах;

8) виконання всіх інших дій, пов'язаних з інкасуванням векселів і комерційних документів та захистом прав принципала.

4. Усі документи, що передаються банку для інкасування, мають супроводжуватися дорученням на інкасування, в якому мають бути точні та повні інструкції принципала. Банкам дозволяється діяти тільки відповідно до таких доручень. Доручення на інкасування повинно мати реєстр або опис векселів (зразок форми доручення на інкасування поданий у додатку 7).

Банки не зобов'язані вивчати самі документи, що інкасуються, щоб знайти в них необхідні інструкції. Однак, перевіряючи документи, банки мають переконатися у тому, що одержані документи за зовнішніми ознаками відповідають тим, що зазначені в дорученні на інкасування.

Якщо в інкасових інструкціях немає інших вказівок, банк не повинен брати до уваги інструкції, які одержані від будь-якої іншої сторони (іншого банку), крім тієї сторони (банку), від якого він одержав доручення на інкасування.

5. Здійснюючи інкасування, банк не бере на себе ніякої відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підробку, юридичне значення будь-яких документів, так само як і за загальні та/або окремі умови, що є в документах, а також не несе ніякої відповідальності за відповідність даних, що зазначені в дорученні на інкасування, умовам договору між принципалом і платником.

Банк не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, неправомірну поведінку, помилку або невиконання іншого банку чи платника, або ж нотаріуса при протесті, а також за затримку, втрату або знищення документів під час їх пересилання або під час їх знаходження у володінні інших осіб.

6. Доручення на інкасування подається банку-ремітенту принципалом:

у трьох примірниках, якщо банк-ремітент і пред'являючий банк

- одна особа;

у чотирьох примірниках, якщо банк-ремітент і пред'являючий банк - різні особи;

у п'яти примірниках, якщо в інкасуванні, крім банку-ремітента і пред'являючого банку бере участь інкасуючий банк.

Банк-ремітент має право вимагати від принципала подання додаткових примірників доручень на інкасування, якщо таке передбачено договором або виникає така необхідність при проведенні операції.

Банк-ремітент уважно перевіряє правильність оформлення принципалами доручень на інкасування, що подаються, і при виявленні помилок або неточностей повертає їх клієнтам на переоформлення.

Правильно оформлені доручення на інкасування та документи приймаються банком-ремітентом від принципала під розписку із зазначенням дати одержання на останньому примірнику доручення і реєструються у відповідному журналі.

7. Принципал може вказати в дорученні на інкасування назву інкасуючого (пред'являючого) банку, якщо його вибір обумовлений сторонами угоди (принципалом і платником). Таким банком, як правило, має бути банк, з яким даний банк уклав договір про інкасування та/або кореспондент даного банку.

Якщо з інкасуючим (пред'являючим) банком даним банком не укладено договір про інкасування або перший не є кореспондентом даного банку, останній може, але не зобов'язаний, прийняти від принципала (іншого банку) доручення на інкасування.

Якщо угодою між принципалом і платником не передбачений пред'являючий банк, вибір останнього (і заповнення відповідного реквізиту доручення на інкасування) здійснюється безпосередньо банком-ремітентом (інкасуючим банком).

Банк-ремітент може давати принципалам свої рекомендації щодо інкасуючих (пред'являючих) банків.

8. Якщо платежі забезпечені гарантією, принципалом у доручення на інкасування додатково включається вимога про платіж у рахунок гарантії на випадок неоплати платником документів, що інкасуються, у встановлений строк. Однак це тільки за умови, що така вимога не буде суперечити положенням виданої гарантії.

У дорученні на інкасування може міститися (на тих же умовах) прохання пред'являючому банку пред'явити гаранту вимогу про платіж у рахунок гарантії.

У всіх випадках за наявності гарантії принципал має вказати в дорученні на інкасування гаранта, а у разі, якщо гарантія надана окремо від векселя у письмовому вигляді, - дату гарантії, її номер, суму і строк дії.

9. При передаванні векселя для інкасування принципал має здійснити на векселі передоручений індосамент на користь банку-ремітента. Передоручений індосамент може містити вказівки: "Як довіреному (назва банку) для (перелік дій)" (застосовується для визначених принципалом дій), "Для пред'явлення до акцепту" (застосовується для пред'явлення переказного векселя до акцепту), "Валюта на інкасо" або "Валюта до отримання" (застосовується для пред'явлення векселя до платежу) тощо.

10. Банк-ремітент, який уклав договір про інкасування з принципалом, здійснює інкасування самостійно або користуючись послугами інших банків, якщо принципалом договором або дорученням на інкасування, поданим в банк-ремітент, останньому надане таке право. Послуги інших банків надаються на підставі відповідних договорів між:

а) банком-ремітентом та інкасуючим (пред'являючим) банком;

б) інкасуючим і пред'являючим банками. Банки, які користуються послугами інших банків для виконання інструкцій принципала, здійснюють це за рахунок і на ризик останнього.

Якщо банк-ремітент не є пред'являючим банком, він може - якщо таке право надане йому принципалом - передати вексель шляхом вчинення передорученого індосаменту інкасуючому банку, а останній, у свою чергу, пред'являючому банку.

При здійсненні інкасування векселів за умов вчинення індосаменту на банк - юридичну особу та при наступному передаванні векселя від однієї з установ цього ж банку до іншої, виконання передорученого індосаменту необов'язкове. Тому при передаванні векселів принципалом або одним з банків іншому банку, що одержує векселі, може вимагати вчинення передорученого індосаменту не на ім'я установи банку, а на ім'я власне банку - юридичної особи. Крім того, опротестування одержаних установою від іншої установи одного й того ж банку векселів на інкасо повинно виконуватись не від імені даної установи банку, а від імені банку взагалі. При додержанні такого порядку відпадає необхідність при пересилці векселів від однієї установи банку до іншої учиняти на векселях передоручені індосаменти.

11. Прийняті доручення на інкасування і додані до них документи перед відсилкою інкасуючому банку оформлюються так:

1) зазначається назва інкасуючого банку, якщо його вибір здійснюється банкомремітентом;

2) пред'являючому банку дається інструкція про порядок зарахування суми виручки на рахунки банку-ремітента, а також про спосіб повідомлення банку-ремітента про хід виконання доручення (про здійснення акцепту або платежу, неакцепт або неплатіж тощо).

12. На прийняті інкасуючим (пред'являючим) банком доручення на інкасування разом з документами ставиться штамп з датою одержання документів і реєструються у відповідному журналі.

Перший примірник доручення на інкасування кладеться до строкової картотеки для контролю за оплатою, акцептом тощо. Другий примірник (копія примірника або повідомлення про інкасо) разом з доданими до нього документами або копіями документів (в залежності від інструкцій принципала) відсилається платнику або видається в приміщенні банку представнику платника під розписку на першому примірнику доручення на інкасування в строки, зазначені в пункті 13 цієї глави.

При одержанні трьох примірників доручення на інкасування третій примірник після відповідного оформлення повертається банку-ремітенту як підтвердження одержання документів. У всіх інших випадках, якщо немає іншої домовленості (зокрема, щодо авізо про одержані на інкасо документи), підтвердження банку, від якого одержані документи на інкасо, відсилаються лише за запитом останнього.

Якщо від банку доручення на інкасування одержане в одному примірнику, документи видаються (відсилаються) платнику при копії доручення на інкасування.

13. Пред'явлення документів платнику може бути зроблене:

1) поштою, і в цьому випадку момент пред'явлення визначається моментом одержання поштової кореспонденції;

2) в місці акцепту або платежу, зазначеному в векселі, а при відсутності такого зазначення - в місці знаходження особи, яка має акцептувати або оплатити вексель. Якщо особа, яка має акцептувати або оплатити вексель, або будь-яка особа, уповноважена діяти за неї, не знаходиться у даному місці або з ними неможливо встановити контакт, обов'язок здійснити пред'явлення відпадає.

За відсутності інших інструкцій банк може пред'явити документи, які не підлягають оплаті банком, через банк або в банку, шляхом відсилання платнику письмового повідомлення про те, що банк тримає даний документ з метою одержання акцепта або оплати тощо. Повідомлення має бути відіслане в такий час, щоб воно могло бути одержане в той день або до того дня, коли настає строк пред'явлення, якщо в дорученні на інкасування не зазначено іншого.

Якщо не визначено інше, при інкасуванні документів строком оплати за пред'явленням або без зазначення строку документи пред'являються банком протягом трьох діб з дня одержання документів.

Якщо документи підлягають оплаті банком, через банк або в банку, банк-платник може вимагати від пред'являючого банку, крім зазначеного повідомлення, пред'явлення оригіналів доручення на інкасування і документів.

Якщо пред'явлення зроблене шляхом повідомлення і ні акцепту або оплати тощо не надійшло до закінчення банківських операцій наступного дня після настання строку за векселем, а у випадку векселів, що підлягають оплаті за пред'явленням, - на третій банківський день після відсилання повідомлення, пред'являючий банк може розглядати вексель як неакцептований або неоплачений і пред'явити його до протесту або ж виконати інші дії згідно із дорученням на інкасування.

14. Документи на інкасо із зазначенням точного строку оплати мають бути оплачені не пізніше наступного дня після настання відповідного строку платежу.

Акцепт тратт, а також виставлення простих векселів здійснюється платником у строк, зазначений в дорученні на інкасування, а коли термін не вказаний - не пізніше 3 діб з дня одержання документів пред'являючим банком.

Якщо останній день строку, зазначеного в дорученні на інкасування, припадає на неробочий день, акцепт або оплата документів тощо можуть бути здійснені в перший робочий день.

15. Якщо банк за будь-якої причини не може виконати інструкції, що містяться в дорученні на інкасування (у тому числі, коли ці інструкції нечіткі або неточні), а також при відсутності тих чи інших документів, банк не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це сторону, від якої він одержав доручення на інкасування, і запитує у неї відповідні інструкції. За дорученням на інкасування з нечіткими і неточними інструкціями документи зберігаються до отримання відповіді від належної сторони.

16. Банкам, які беруть участь в інкасуванні, не рекомендується приймати векселі та супровідні комерційні документи до інкасування, а доручення на інкасування до виконання, якщо:

а) на векселях не проставлений або неправильно оформлений передоручений індосамент;

б) індосаменти на векселі неправильно оформлені та/або порушена безперервність ряду індосаментів;

в) реквізити хоча б одного із документів не відповідають зазначеним в дорученнях на інкасування даним;

г) якщо банк впевнений у тому, що виконання цього доручення на інкасування негативно позначиться на його діловій репутації.

17. За здійснення операцій з інкасування банки можуть утримувати на свою користь комісію, а за іногородніми векселями, крім того, дамно і порто.

Комісія за інкасо утримується в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт (мінімальна комісія).

Дамно утримується в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт (мінімальне дамно). Порто утримується в визначеному розмірі на кожний пункт.

18. Банк несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання інструкцій свого принципала або іншого банку, яке сталось з вини банку, відповідно до умов договору про інкасування та чинного законодавства.

19. Усі взаємовідносини сторін, які беруть участь в інкасуванні, в частині, не передбаченій цим Положенням, регулюються "Уніфікованими правилами по інкасо" в редакції 1995р. (Публікація Міжнародної торгової палати N 522) та чинним законодавством.

Відступ від Уніфікованих правил допускається лише у випадках, коли це погоджено усіма зацікавленими сторонами.

Глава 2. Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом).

1. Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) - це здійснення банком за дорученням довірителя - платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

1) приймання векселів до платежу від законного векселедержателя;

2) здійснення платежу за векселями;

3) передавання векселів платнику після повної оплати векселя.

Векселі, які підлягають оплаті в банку, не є наказом чи зобов'язанням банку виконати платіж.

2. Векселедавець простого або переказного векселя при його видачі може вказати особливого платника (зокрема банк), який в строк платежу здійснить оплату векселя:

1) у місцезнаходженні платників за векселями - векселедавця простого або трасата переказного векселя. Такі векселі вважаються недоміцильованими, а зазначена третя особа для здійснення платежу - особливим платником в місці платежу;

2) не в місцезнаходженні платників за векселями - векселедавця простого або трасата переказного векселя - доміциліантів. Такі векселі вважаються доміцильованими, а зазначена третя особа для здійснення платежу - особливим платником в особливому місці платежу - доміциліатом.

Якщо особливий платник, або доміциліат не вказаний трасантом, він може бути названий трасатом при акцепті. Але місце платежу (населений пункт) трасат-акцептант змінити не може. Якщо ж він при акцепті змінить місце платежу, то вважається, що в акцепті було відмовлено.

3. Ознакою доміцильованого векселя є наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця простого або переказного векселя "Доміцильований в (найменування особливого місця платежу і назва банку)" або "Платник (назва банку і найменування особливого місця платежу)", чи "Підлягає сплаті в (назва банку і найменування особливого місця платежу)". Платіж банк-доміциліат виконує від імені і за дорученням платника за векселем (векселедавця простого або акцептанта переказного векселя).

Ознакою недоміцильованого векселя з особливим платником є наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця простого або переказного векселя або ж акцептанта переказного векселя "Підлягає сплаті в (найменування місця платежу і назва банку)" або "Платник (назва банку і найменування місця платежу)". Платіж у цьому випадку банк як особливий платник також виконує від імені і за дорученням платника за векселем (векселедавця простого або акцептанта переказного векселя).

4. Призначення банку особливим платником у доміцильованому або недоміцильованому векселі може супроводжуватись укладенням із платником за векселем (векселедавцем, акцептантом) договору про оплату банком векселів.

Договір може укладатися на певний термін або на оплату визначеної суми та/або визначених векселів.

За здійснення оплати векселів банк може утримувати з довірителя (платника за векселем) винагороду.

5. Довіритель зобов'язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок наданого довірителю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк як особливий платник, або доміциліат здійснює платіж за векселем законному векселедержателю.

Кошти, зараховані на спеціальний банківський рахунок, можуть бути використані для оплати векселів або повернені за вимогою довірителя на його поточний рахунок.

6. За вимогою законного векселедержателя банк приймає до оплати і здійснює платіж за векселем лише при виконанні таких умов:

а) пред'явлення оригіналу векселя і супровідного реєстру векселів, пред'явлених до оплати (зразок форми реєстру поданий в додатку 5). Платіж лише проти копії векселя забороняється. Щодо переказних векселів, складених в кількох примірниках, платіж виконується проти того акцептованого і належними чином індосованого примірника (або примірників), який пред'явлений до оплати першим;

б) наявності коштів для оплати на відповідному рахунку. Платіж за векселем може бути здійснений у повній сумі - у разі наявності достатньої суми коштів і частково - у межах наявних коштів - у разі їх недостатності для оплати векселя у повній сумі.

Банк не зобов'язаний приймати до оплати недоміцильовані з особливим платником та невизначено-доміцильовані векселі, в яких прямо не вказаний цей банк як особливий платник (доміциліат) або зазначена лише адреса банку, хоча банку і було б відомо, що він призначений платником за векселем на підставі інших документів.

У разі відсутності або недостатності коштів відповідальність за неоплату (часткову неоплату) векселя покладається на довірителя, а протест векселів в неплатежі (частковому неплатежі) учиняється в місці знаходження банку проти платника (довірителя). Банк відповідає лише за невиконання або неналежне виконання умов угоди (договору) з довірителем про оплату векселів згідно з цивільним законодавством.

7. Оплачені в повній сумі векселі повертаються банком представнику платника за векселями під розписку або відсилаються (спеціальним зв'язком, поштою цінним листом) при повідомленні про оплату. Повідомлення може бути направлене платнику і при частковій оплаті в строк і способом, що встановлені договором.

У разі часткової оплати векселя і повернення векселя векселедержателю за його вимогою, від нього отримується розписка про одержаний частковий платіж.

Глава 3. Зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників векселів).

1. Зберігання векселів - це здійснення банком за дорученням, від імені і за рахунок довірителя (векселедержателя) операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

1) схову;

2) передавання оригіналу векселя законному векселедержателю копії векселя;

3) передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя;

4) передавання оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі на умовах, вказаних довірителем.

Якщо з контексту не буде випливати інше, далі за текстом цієї частини:

а) під "векселем" мається на увазі власне вексель, оригінал, копія або примірник векселя;

б) під "примірником для вручення" мається на увазі акцептований примірник переказного векселя або такий примірник, що мав бути пред'явлений або був пред'явлений до акцепту та неакцептований, незалежно від того опротестований цей примірник чи ні, який банк зберігає і має передати законному власнику іншого примірника безпосередньо або через уповноважену особу,

в) "довіритель" - також і особа, яка може бути законним векселедержателем.

2. Зберігання векселів здійснюється за двома видами:

1) "закрите зберігання" - зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;

2) "відкрите зберігання" - зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного векселі доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями.

Закрите зберігання здійснюється на підставі договору схову; порядок його проведення не є предметом розгляду в цьому Положенні.

Якщо з контексту не буде випливати інше, далі за текстом цієї частини "зберігання" означатиме "відкрите зберігання".

3. Векселі, що передаються банку на зберігання, повинні супроводжуватись дорученням на зберігання, в якому повинні міститися точні та повні інструкції довірителя. Банку дозволяється діяти тільки згідно з такими дорученнями. Доручення на зберігання повинно містити реєстр векселів, що передаються. При здійсненні схову достатньо лише реєстру векселів, переданих на зберігання (зразок форми доручення поданий в додатку 8).

Банк не повинен вивчати самі векселі, що передаються на зберігання, щоб знайти в них необхідні інструкції. Однак, перевіряючи векселі, банк повинен переконатися у тому, що одержаний документ за зовнішніми ознаками відповідає тому, що вказано в дорученні на зберігання.

Якщо в інструкціях про зберігання не має інших вказівок, банк не бере до уваги інструкції, які одержані від будь-якої іншої сторони, крім тієї сторони, від якої він одержав доручення на зберігання.

4. Незалежно від мети зберігання векселів банк бере на себе зобов'язання зберігати їх, відповідати за всі наслідки в зв'язку з їх знищенням та псуванням, за винятком випадків форс-мажорних обставин, гарантуючи повернення або передавання векселів за призначенням як щодо якості й кількості, так і зовнішнього вигляду.

Банк не бере на себе ніякої відповідальності за зменшення вартості векселів, що приймаються на зберігання, за їх неналежне оформлення і добросовісність придбання векселів довірителем, а також за затримку затребування векселя особою, якій вони мають бути передані згідно з інструкціями доручення на зберігання, втрату або знищення векселів під час їх пересилання.

При здійсненні схову з подальшим передаванням векселів довірителю або особам, вказаним довірителем, банк не бере на себе ніякої відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підробку, юридичне значення векселів, так само як і за загальні та/або окремі умови, що є в векселях, а також не несе ніякої відповідальності за відповідність даних, що містяться в дорученні на зберігання, умовам договору між довірителем і особою, якій передаються векселі. Також банк не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, помилку тощо особи, якій згідно з інструкціями доручення на зберігання повинен бути переданий вексель.

5. Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем договору про зберігання (схову).

Договір може укладатися на певний строк, без зазначення строку або до запитання та/або на зберігання визначених векселів. Він може містити умови про майнову відповідальність банку.

Договір може передбачати:

1) приймання векселів у схов для зворотного повернення довірителю за його першою вимогою незалежно від строку схову;

2) приймання оригіналів векселів у схов для їх передавання законному векселедержателю копій векселя;

3) приймання примірників для вручення у схов для їх передавання законному векселедержателю іншого примірника (примірників);

4) приймання векселів у схов для їх передавання вказаним у дорученнях на зберігання особам на визначених дорученням умовах;

5) вчинення інших дій з векселями відповідно до інструкцій, викладених в дорученнях на зберігання, зокрема:

а) контроль за строками платежу за векселями;

б) передавання векселів у заставу на користь третіх сторін;

в) приймання векселів у заставу на користь довірителя;

6) виконання всіх інших дій, пов'язаних зі зберіганням векселів та захистом прав довірителя.

Банк здійснює зберігання векселів тільки самостійно незалежно від мети зберігання. Він не має права передоручати зберігання іншій установі цього ж банку.

Без письмового дозволу довірителя банк не має права користуватися і розпоряджатися векселями.

6. При передаванні векселя у схов здійснення індосаменту непотрібне. При передаванні оригіналу векселя на зберігання з інструкцією довірителя про передавання оригіналу проти копії векселя здійснення індосаменту непотрібне. При передаванні примірника для вручення на зберігання з інструкцією довірителя про передавання цього примірника проти іншого примірника векселя здійснення індосаменту непотрібне. При передаванні векселя у схов з інструкцією довірителя про його передавання іншій особі здійснення індосаменту непотрібне.

7. При поверненні векселів зі схову, вони можуть бути одержані тільки представником довірителя з належним чином оформленими повноваженнями.

8. При передаванні оригіналу векселя проти копії векселя, оригінал може бути одержаний тільки представником законного векселедержателя копії векселя з належним чином оформленими повноваженнями після проведення юридичної експертизи копії векселя.

Виготовити копію може будь-який законний векселедержатель на будь-якому етапі обігу векселя.

При проведенні юридичної експертизи копії векселя необхідно перевіряти:

1) тотожність копії векселя оригіналу, включаючи індосаменти і всі інші надписи та позначки;

2) наявність на копії розподільчої формули - зазначення того, де копія закінчується. Розподільчу формулу проставляє і підписує останній векселедержатель оригіналу векселя після індосаменту на своє ім'я або бланкового індосаменту, який фігурує як останній. Вона може мати такий зміст: "Копія до цього місця" або інший рівнозначний. Копія може бути передана шляхом індосаменту і забезпечена авалем таким же чином і з тими саме наслідками, що й оригінал;

3) наявність на копії векселя депозиційної позначки - зазначення особи, у якої знаходиться на зберіганні оригінал векселя. Депозиційну позначку на векселі проставляє останній векселедержатель оригіналу векселя. Вона може мати такий зміст: "Оригінал векселя у (назва банку-охоронця)" або інший рівнозначний;

4) повноваження пред'явника копії на володіння векселем шляхом встановлення безперервності індосаментів на копії векселя. Якщо оригінал векселя, після останнього індосаменту до знімання копії, містить застереження "Починаючи з цього місця, індосування дійсне тільки на копії" або інше рівнозначне, то індосамент, вчинений після цього на оригіналі, є недійсним.

При невиконанні хоча б одного з цих правил та/або відсутності письмової вимоги пред'явника копії векселя про вручення оригіналу, банк оригінал векселя не передає.

Банк не зобов'язаний передавати оригінал векселя, якщо в копії немає депозиційної позначки або ж вона виконана таким чином, що немає змоги чітко встановити, що цей банк є охоронцем, хоча банку і було б відомо, що він призначений охоронцем на підставі інших документів.

При врученні оригіналу векселя держатель копії повинен надати розписку про його одержання. На переданому оригіналі банк може проставити надпис про особу, якій він вручений, рукописним або механічним способом. Такий надпис не підписується банком.

Після передавання банк повинен направити довірителю повідомлення про вручення в строк і способом, що встановлені договором про зберігання.

За передавання оригіналу векселя неналежному держателю банк несе відповідальність згідно з договором про зберігання та чинним законодавством.

9. При передаванні примірника для вручення проти іншого примірника переказного векселя, примірник для вручення може бути одержаний тільки представником законного векселедержателя пред'явленого примірника з належним чином оформленими повноваженнями після проведення юридичної експертизи пред'явленого примірника.

Пред'являти, відсилати до акцепту, давати доручення на пред'явлення до акцепту будь-якого примірника може будь-який векселедержатель на будь-якому етапі обігу векселя.

Банк може зберігати примірник для вручення для його передавання законному векселедержателю, навіть якщо цей примірник неакцептований, або пред'являвся до акцепту не цим банком, чи був опротестований в неакцепті, недатованому акцепті тощо.

При проведенні юридичної експертизи пред'явленого примірника векселя необхідно перевіряти:

1) тотожність текстів пред'явленого примірника і примірника для вручення, включаючи індосаменти і всі інші надписи та позначки на лицьових боках, за винятком порядкових номерів примірників;

2) наявність на пред'явленому примірнику векселя депозиційної позначки зазначення особи, у якої знаходиться на зберіганні примірник для вручення. Депозиційну позначку на векселі проставляє останній векселедержатель одного з примірників, який надіслав інший примірник (примірник для вручення) для пред'явлення до акцепту. Вона може мати такий зміст: "(Такий-то) примірник до/після акцепту в (назва банку-охоронця)" або інший рівнозначний;

3) повноваження пред'явника на володіння примірником векселя шляхом встановлення безперервності індосаментів на пред'явленому примірнику.

При невиконанні хоча б одного з цих правил та/або відсутності письмової вимоги пред'явника примірника векселя про вручення примірника для вручення, банк примірник не передає.

Банк не зобов'язаний передавати примірник для вручення, якщо в пред'явленому примірнику немає депозиційної позначки або ж вона виконана таким чином, що немає змоги встановити, що цей банк є охоронцем, хоча банку і було б відомо, що він призначений охоронцем на підставі інших документів.

При врученні примірника векселя держатель пред'явленого примірника повинен надати розписку про його одержання. На переданому примірнику банк може проставити надпис про особу, якій він вручений, рукописним або механічним способом. Такий надпис не підписується банком.

Після передавання примірника векселя банк повинен направити довірителю повідомлення про вручення в строк і способом, що встановлені договором про зберігання.

За передавання примірника векселя неналежному держателю банк несе відповідальність згідно з договором про зберігання та чинним законодавством.

10. При передаванні векселя зі схову особі, зазначеній довірителем, вексель може бути одержаний тільки представником такої особи з належним чином оформленими повноваженнями.

При передаванні векселя одержувач повинен надати розписку про одержання векселя.

За передавання векселя неналежній особі банк несе відповідальність згідно з договором про зберігання та чинним законодавством.

11. Банк не повинен приймати векселі на зберігання, а доручення на зберігання до виконання, якщо:

1) реквізити хоча б одного із векселів не відповідають зазначеним в дорученні на зберігання (реєстрі векселів, переданих на зберігання) даним;

2) якщо банк впевнений у тому, що виконання цього доручення негативно позначиться на його діловій репутації.

12. За здійснення операцій із зберігання банк може утримувати на свою користь винагороду, про що повинно бути зазначено в договорі про зберігання.

Розмір винагороди залежить від дій банку і обсягу його майнової відповідальності і може встановлюватись як у відсотках до вартості або суми векселів, так і становити фіксовану суму за один вексель.

13. Банк несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання інструкцій свого довірителя, що сталось з вини банку, відповідно до умов договору про зберігання та чинного законодавства.

Глава 4. Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням

1. Купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів банк здійснює на підставі договорів комісії і доручення.

На виконання договору з клієнтом банк укладає договори купівлі, продажу і міни векселів.

2. Приймання або передавання банком куплених, проданих або обміняних векселів здійснюється за реєстрами. Складання та зміст інших документів, необхідних сторонам для виконання договорів купівлі, продажу і міни та виконання зобов'язань за договорами, залишається поза сферою застосування цього Положення і регулюється нормами цивільного законодавства.

3. При купівлі векселів за дорученням клієнта банк може надавати останньому кредит або забезпечувати виконання його зобов'язань поручительством чи гарантією на загальних принципах банківського кредитування.

При цьому банк бере на себе кредитний, а в певних випадках і процентний ризики.

Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку О.Мозговий.

Парус Iнтернет-Консультант