Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

Редакции

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 22 червня 1999 р. N 1109
Київ

Про затвердження Положення про державний
санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні

Відповідно до статті 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні (додається).

2. Нормативно-правові акти, видані головним державним санітарним лікарем України в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, посадовими особами та громадянами.

3. Міністерству охорони здоров'я, а також Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Головному управлінню Командувача Національної гвардії, Службі безпеки за погодженням з Міністерством охорони здоров'я у тримісячний термін розробити та затвердити положення про державну, санітарно-епідеміологічну службу цих центральних органів виконавчої влади.

Прем'єр-міністр України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 червня 1999 р. N 1109

Положення
про державний санітарно-епідеміологічний
нагляд в Україні

1. Це Положення визначає основні завдання та порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні, а також регулює основні питання функціонування державної санітарно-епідеміологічної служби щодо цього нагляду.

2. У цьому Положенні терміни "державний санітарно-епідеміологічний нагляд", "санітарне законодавство" та "небезпечний фактор" вживаються у значенні Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

3. Основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є:

нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробленні та контроль за виконанням програм із запобігання шкідливому впливу небезпечних факторів довкілля та виробничого середовища на здоров'я людини;

нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

нагляд за виконанням приписів та вимог посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби;

проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, надання висновків та дозволів на провадження видів діяльності, передбачених Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 );

проведення гігієнічної регламентації будь-якого небезпечного фактора фізичної, хімічної, біологічної природи, присутнього у середовищі життєдіяльності людини, з метою встановлення та затвердження критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини.

4. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють:

а) установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ:

Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ;

управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ;

центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ;

Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція;

обласні, міські, районні та районні у містах санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції;

центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, лінійні санітарно-епідеміологічні станції на залізницях;

центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті;

центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції басейнів і портів;

санітарно-карантинні підрозділи;

спеціалізовані установи та заклади МОЗ для боротьби з особливо небезпечними інфекціями;

санітарно-епідеміологічні станції об'єктів, що мають особливий режим роботи;

б) відповідні установи, заклади, з'єднання, частини і підрозділи державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ, на які згідно із законодавством покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Положенням та положеннями про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідних центральних органів виконавчої влади.

Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби підлягають атестації, яка проводиться згідно з порядком, установленим головним державним санітарним лікарем України.

5. Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України - перший заступник Міністра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і звільняється з посади відповідно до законодавства та безпосередньо підзвітний Кабінетові Міністрів України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

6. Головний державний санітарний лікар України:

забезпечує дотримання єдиних вимог щодо здійснення на території України державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

визначає перелік, структуру, функції установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ, а також погоджує переліки, структуру, функції установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ та вирішує питання, пов'язані з організацією їх діяльності;

видає накази про діяльність державної санітарно-епідеміологічної служби, постанови, приписи та інші розпорядчі документи, а також вносить пропозиції (подання) з питань організації та здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні;

представляє інтереси державної санітарно-епідеміологічної служби на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, суді, арбітражному суді;

організовує вивчення та узагальнення міжнародного досвіду, бере в установленому порядку участь у підготовці та реалізації міжнародних проектів, програм, договорів з відповідними державними і недержавними організаціями інших країн та співпрацює з ВООЗ, Комісією Кодексу Аліментаріус, ФАО, ЮНЕП, МОП та іншими міжнародними організаціями з питань, що належать до його компетенції;

бере участь у формуванні державної політики в галузі охорони здоров'я, готує проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо санітарно-епідеміологічного благополуччя населення;

подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

безпосередньо інформує Кабінет Міністрів України про санітарну та епідемічну ситуацію в Україні і на окремих її територіях, випадки особливо небезпечних та масових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, професійних захворювань та інших питань, що належать до його компетенції;

організовує виконання доручень Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

7. Головний державний санітарний лікар України має першого заступника та чотирьох заступників, яким він може делегувати окремі свої повноваження.

Перший заступник та заступники головного державного санітарного лікаря України призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України.

8. Для наукового та методологічного забезпечення санітарно-епідеміологічної служби, формування державного та галузевого замовлення на науково-дослідні роботи головний державний санітарний лікар України утворює як консультативно-дорадчий орган наукову раду, до складу якої входять провідні науковці та фахівці гігієнічного та епідеміологічного профілю. Положення про наукову раду затверджується головним державним санітарним лікарем України.

9. Для розгляду та вирішення найважливіших питань державної санітарно-епідеміологічної служби утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби у складі головного державного санітарного лікаря України, його заступників та інших посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Очолює колегію та затверджує положення і її склад головний державний санітарний лікар України.

10. Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою Автономної Республіки Крим здійснює головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, який за посадою є заступником Міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, призначається на посаду і звільняється з посади головним державним санітарним лікарем України за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

11. Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою області, міст Києва і Севастополя здійснює відповідно головний державний санітарний лікар області, міст Києва і Севастополя, який призначається на посаду і звільняється з посади головним державним санітарним лікарем України за погодженням з відповідною обласною, Київською і Севастопольською міською державною адміністрацією.

12. Державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, місті, районі в місті очолює відповідно головний державний санітарній лікар району, міста, району в місті, який призначається на посаду і звільняється з посади відповідно головним державним санітарним лікарем Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, міста з районним поділом.

13. Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою на водному, залізничному, повітряному транспорті здійснюється відповідно головним державним санітарним лікарем водного, залізничного та повітряного транспорту, який призначається на посаду і звільняється з посади головним державним санітарним лікарем України.

14. Державну санітарно-епідеміологічну службу об'єктів, що мають особливий режим роботи, очолюють головні державні санітарні лікарі цих об'єктів, які призначаються на посаду і звільняються з посади головним державним санітарним лікарем України.

15. Головні державні санітарні лікарі, зазначені у пунктах 10 - 14 цього Положення, за посадою є головними лікарями відповідних санітарно-епідеміологічних станцій.

16. Державну санітарно-епідеміологічну службу Міноборони, МВС, Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ очолює головний державний санітарний лікар цього центрального органу виконавчої влади, який призначається на посаду і звільняється з посади керівником відповідного центрального органу виконавчої влади з погодженням з головним державним санітарним лікарем України. Головний державний санітарний лікар Міноборони, МВС, Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ підпорядкований безпосередньо керівникові відповідного центрального органу виконавчої влади, а з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду - головному державному санітарному лікарю України згідно із законодавством.

Головні державні санітарні лікарі територій, установ, закладів, з'єднань, частин, підрозділів, підпорядкованих зазначеним центральним органам виконавчої влади, призначаються на посаду і звільняються з посади згідно із законодавством.

17. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ здійснюють свої повноваження у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць та на об'єктах нагляду, а посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби інших центральних органів виконавчої влади - на підпорядкованих їм територіях і об'єктах нагляду, а також у підрозділах і установах.

18. Головні державні санітарні лікарі, їх заступники, інші посадові особи та спеціалісти державної санітарно-епідеміологічної служби підлягають атестації, яка проводиться згідно з порядком, установленим головним державним санітарним лікарем України.

19. Головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, районів у містах та їх заступники, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного повітряного транспорту та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів, що мають особливий режим роботи, у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць та на об'єктах нагляду мають право:

1) здійснювати нагляд за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами організаціями і громадянами санітарного законодавства, а також контроль за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів та виконанням програм профілактики захворювань та охорони здоров'я населення;

2) розслідувати причини і умови виникнення професійних та інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій;

3) безоплатно отримувати від юридичних осіб і громадян, у тому числі іноземних, які перебувають або провадять діяльність на відповідних територіях України, інформацію, матеріали і документи, статистичні та інші дані, що характеризують санітарно-гігієнічний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей;

4) призначати державну санітарно-гігієнічну експертизу, а в разі потреби визначати склад комісії для її здійснення;

5) розглядати і погоджувати:

проекти місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку;

схеми передпроектної документації, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

документи про надання земельних ділянок під будівництво та інші види землекористування, місця водозаборів і скидання стічних вод, розміщення промислових та інших об'єктів;

проектну та технічну документацію на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення;

документацію на розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій, виробничих процесів;

6) визначати необхідність профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень;

7) вимагати проведення регламентованих МОЗ, а у разі потреби позачергових медичних оглядів згідно із законодавством;

8) проводити перевірки та видавати висновки на відповідність вимогам санітарних норм об'єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;

9) затверджувати висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи;

10) видавати відповідно до законодавства дозволи на:

ввезення з-за кордону сировини, продукції (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) та реалізацію і використання їх в Україні;

розроблення та виробництво нових видів продуктів харчування, впровадження нових технологічних процесів виробництва та оброблення нових видів матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами харчування під час їх виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації;

проведення будь-яких діагностичних, експериментальних, дослідницьких, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з використанням біологічних агентів, хімічної сировини, продукції та речовин з джерелами іонізуючих та неіонізуючих випромінювань і радіоактивних речовин, у тому числі на право роботи із збудниками I - IV групи патогенності (небезпечності), токсинами або матеріалами, в яких можуть вони міститися, рекомбінантними молекулами ДНК, і здійснення контролю за якістю та безпечністю продукції, що виробляється цими підприємствами і організаціями;

виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів;

транзитне транспортування через територію України хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров'я населення видів сировини, корисних копалин, речовин та матеріалів (у тому числі нафти і нафтопродуктів, природного газу);

виробництво, переробку та реалізацію продуктів харчування та харчових добавок, предметів гігієни та санітарії, косметично-парфюмерних виробів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії та дитячого асортименту;

виробництво медикаментів, медичних імунобіологічних препаратів;

спеціальне водокористування;

комунально-побутове та медичне обслуговування населення, виховання та навчання дітей і підлітків;

іншу діяльність, на провадження якої відповідно до законодавства видаються дозволи державної санітарно-епідеміологічної служби;

11) безперешкодно входити на територію і в приміщення об'єктів державного санітарно-епідеміологічного нагляду за службовим посвідченням;

12) відбирати безоплатно зразки сировини, продукції, матеріалів для проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи і необхідних лабораторних досліджень (за умови складення акта перевірки або протоколу про порушення санітарного законодавства);

13) вносити обов'язкові для виконання пропозиції (подання) щодо усунення виявлених порушень санітарного законодавства, викликати в установленому порядку порушників санітарного законодавства та брати з них пояснення;

14) видавати постанови про накладення штрафу та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства;

15) у порядку, встановленому головним державним санітарним лікарем України:

а) складати протоколи та акти про порушення санітарного законодавства;

б) видавати постанови, приписи, а також вносити пропозиції (подання):

власникам підприємств, установ і організацій усіх форм власності або уповноваженим ними особам про відсторонення від будь-яких видів діяльності, робіт, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які хворі на інфекційні хвороби або є носіями збудників інфекційних захворювань чи були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ;

про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів державних, громадських органів та їх посадових осіб у відповідність з вимогами санітарного законодавства;

про обмеження діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміологічного нагляду у разі виявлення порушень ним санітарного законодавства, що безпосередньо не впливають негативно на здоров'я людей, але можуть зумовлювати негативний вплив на нього;

в) видавати постанови:

про тимчасову заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміологічного нагляду у разі виявлення порушень ним санітарного законодавства, що можуть негативно вплинути на здоров'я людей, але ці порушення можна усунути здійсненням відповідних заходів;

про заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміологічного нагляду у разі виявлення порушень санітарного законодавства, що негативно впливають на здоров'я людей і не можуть бути усунуті здійсненням відповідних заходів;

г) вносити пропозиції (подання) органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування про запровадження на відповідних територіях чи об'єктах нагляду особливих умов та режиму праці, навчання, пересування і перевезення, спрямованих на запобігання та ліквідацію захворювань;

16) скасовувати рішення нижчестоящих головних державних санітарних лікарів чи посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

20. Головні державні санітарні лікарі Міноборони, МВС, Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ та їх заступники мають права, передбачені пунктом 19 цього Положення, у межах підконтрольних їм територій і об'єктів нагляду, а також у підрозділах, частинах, з'єднаннях, закладах і установах.

21. Інші посадові особи:

а) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, мають права, зазначені у підпунктах 1 3, 11 - 13 пункту 19 цього Положення, а у підпунктах 14 - 15 - лише щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтею 42, а також частиною другою статті 41, статтями 78, 80 - 83, 95, 167, 168-1, 170 Кодексу України про адміністративні правопорушення (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) та лише у частині складання акта і протоколу про порушення санітарного законодавства;

б) помічники лікарів державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, мають права, зазначені у підпунктах 1 - 3, 11 - 13 пункту 19 цього Положення, а у підпункті 15 - лише у частині складання акта і протоколу про порушення санітарного законодавства.

22. Для здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду головний державний санітарний лікар України, крім прав, зазначених у пункті 19 цього Положення, має право:

1) затверджувати регламенти використання небезпечних факторів, гранично допустимі концентрації, орієнтовно безпечні рівні хімічних і біологічних чинників у харчових продуктах, матеріалах, воді, повітрі, грунті, а також встановлювати норми радіаційної безпеки та допустимих рівнів впливу на людину інших фізичних факторів, переліки інфекційних захворювань, при яких госпіталізація хворих є обов'язковою, а також виробництв (професій), до роботи на яких не допускаються особи, хворі на інфекційні хвороби, є носіями збудників інфекційних захворювань або яким не зроблено щеплення проти відповідних інфекційних захворювань;

2) встановлювати разом з Мінпраці переліки робіт, для виконання яких медичні огляди обов'язкові;

3) затверджувати державні санітарні норми, які підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку;

4) видавати обов'язкові для виконання всіма суб'єктами господарювання постанови про запобігання чи усунення негативного впливу на здоров'я населення будь-якого небезпечного фактора;

5) залучати в установленому порядку представників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій до розгляду питань, що належать до його компетенції;

6) утворювати за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи;

7) погоджувати:

основні напрями фундаментальних і прикладних досліджень з питань гігієни та епідеміології;

проекти норм проектування, стандартів і технічних умов, розміщення продуктивних сил та інші проекти, що можуть вплинути на здоров'я населення;

норми навчально-трудового навантаження, режим навчання та виховання дітей і підлітків у навчально-виховних закладах;

методи контролю і випробувань продукції щодо її безпеки для здоров'я і життя населення;

інструкції (правила) використання продукції підвищеної небезпеки;

перелік установ, організацій і закладів, яким надається право проведення випробувань продукції на відповідність вимогам безпеки для здоров'я і життя населення;

8) установлювати перелік та зміст показників щодо безпеки для здоров'я населення імпортованої продукції;

9) визначати порядок ведення державного обліку інфекційних і професійних захворювань, отруєнь.

23. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у формі попереджувального та поточного нагляду за виконанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарного законодавства.

Основною формою здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду є перевірка дотримання санітарного законодавства (далі - перевірка). Перевірки проводяться за планами установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.

Обов'язкові перевірки проводяться під час:

здійснення контролю за виконанням проектів міждержавних, державних і галузевих програм з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, профілактики захворювань;

розгляду проектів місцевих програм у сфері соціально-економічного розвитку, проектів норм проектування, стандартів і технічних умов, розміщення продуктивних сил та інших проектів, що можуть вплинути на здоров'я населення, норм навчально-трудового навантаження, режиму навчання та виховання дітей і підлітків у навчально-виховних закладах;

здійснення контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення;

обстеження об'єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;

розгляду пропозицій щодо відведення земельних ділянок під забудову та інші види землекористування, місця водозаборів і скидання стічних вод, розміщення промислових та інших об'єктів;

видачі дозволу на провадження діяльності, зайняття якою його потребує;

розслідування причин і умов виникнення професійних чи інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних інцидентів (аварій).

В інших випадках державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється шляхом вибіркових перевірок об'єктів державного санітарно-епідеміологічного нагляду залежно від санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації.

Результати перевірки оформлюються актом.

24. Рішення і дії посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, можуть бути оскаржені у десятиденний термін:

а) головного державного санітарного лікаря України - до Кабінету Міністрів України або до суду;

б) головного державного санітарного лікаря Міноборони, МВС, Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ до головного державного санітарного лікаря України або до суду;

в) інших головних державних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби - до вищестоящого головного державного санітарного лікаря або до суду.

Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.

Головні державні санітарні лікарі протягом 10 днів розглядають скарги та приймають щодо них відповідні рішення, які є обов'язковими для виконання.

У разі ухилення від виконання зазначених рішень орган чи посадова особа об'єкта державного санітарно-епідеміологічного нагляду несе відповідальність, а головний державний санітарний лікар (його заступник) вживає заходів згідно із законодавством.

25. Провадження справ про порушення санітарного законодавства здійснюється відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та у порядку, встановленому головним державним санітарним лікарем України.

26. Державна санітарно-епідеміологічна служба провадить свою діяльність щодо державного санітарно-епідеміологічного нагляду у взаємодії з іншими спеціально уповноваженими органами, що здійснюють державний нагляд і контроль, з підприємствами, установами і організаціями, громадськими організаціями, діяльність яких спрямована на профілактику захворювань, охорону здоров'я населення та довкілля, захист прав громадян на безпечні умови їх життєдіяльності.

27. Форми документів (акт перевірки, протокол про порушення санітарного законодавства, припис, постанова, пропозиція (подання), які видаються посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затверджуються головним державним санітарним лікарем України.

28. Працівники державної санітарно-епідеміологічної служби підлягають правовому та соціальному захисту, матеріальному та соціальному забезпеченню згідно із законодавством. Особливості такого захисту та умови забезпечення військовослужбовців, а також осіб, які працюють у державній санітарно-епідеміологічній службі Міноборони, МВС, Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ за договором, регулюються відповідними законами.

29. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, мають посвідчення, форма якого встановлюється та затверджується головним державним санітарним лікарем України.

Транспортні засоби, що належать установам і закладам державної санітарно-епідеміологічної служби, мають відповідний колір та напис з емблемою (на плаваючих засобах - вимпел).

30. Посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, які користуються пасажирським транспортом під час виконання службових обов'язків, витрати на проїзд відшкодовуються установами та закладами, в і яких вони працюють, за рахунок коштів, передбачених на утримання цих установ та закладів, відповідно до затверджених кошторисів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Під час службових відряджень вони мають право на позачергове придбання проїзних документів на всі види транспорту і розміщення в готелях.

31. За порушення Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) і неналежне виконання службових обов'язків посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, несуть відповідальність згідно із законодавством.

32. Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, утримуються згідно із законодавством.

33. Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, штампи і бланки. Головні державні санітарні лікарі мають бланки і печатку з відповідним написом.

Головний державний санітарний лікар України та його заступники мають бланки та круглі печатки із зображенням Державного Герба України і відповідним написом.