Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ
від 12.11.93, N 88
м.Київ

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
6 грудня 1993 р. за N 182

(Наказ втратив чинність на підставі Наказу
Міністерства фінансів України,
Міністерства економіки України
N 1025/1163 від 14.09.2010)

Про затвердження норм коштів на представницькі
цілі, рекламу та виплату компенсації за використання
особистих легкових автомобілів для службових поїздок та
порядок їх витрачання

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1993 р. N 764 "Про затвердження Основних положень про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах і в організаціях України" НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Норми коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання (додаються).

2. Вважати такими, що втратили чинність, нормативні акти згідно з переліком, що додається.

Заступник Міністра фінансів України В.М.Матвійчук

Заступник Міністра економіки України А.I.Даниленко

Затверджено
наказом Міністерства фінансів України
та Міністерства економіки України
від 12 лістопада 1993 р. N 88

Норми коштів
на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації
за використання особистих легкових автомобілів
для службових поїздок та порядок їх витрачання

Норми коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання застосовуються на підприємствах, в установах і організаціях (надалі - підприємства, установи), незалежно від форм власності і підпорядкування.

Норми і порядок витрачання коштів на представницькі цілі застосовуються також міністерствами, відомствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань.

1. Представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.

Витрати, пов'язані з бронюванням номерів в готелях, передбачаються в розмірі 50 відсотків вартості номера за добу.

Госпрозрахункові підприємства представницькі витрати, пов'язані з комерційною діяльністю, включають до собівартості продукції (робіт, послуг) у межах затвердженого радою (правлінням) кошторису підприємства на звітний період (рік).

Загальна сума фактичних витрат, що віднесені на витрати виробництва та обігу, не повинна перевищувати 0,5 відсотка фактичного обсягу виручки від реалізації продукції за рік (у торговельних, постачальницьких і збутових підприємствах - від валового доходу, який є різницею між продажною і покупною вартістю реалізованих товарів), виключаючи суму податку на добавлену вартість та акцизного збору.

В установах банків, страхових організаціях витрати на представницькі цілі не можуть перевищувати 0,25 відсотка від суми одержаного доходу за рік.

Віднесення представницьких витрат до собівартості продукції (робіт, послуг) дозволяється тільки при наявності первинних документів, у яких повинні бути вказані дата, місце і програма проведення ділової зустрічі (прийому), запрошені особи, представники підприємства, яке приймає делегацію, розмір витрат.

Розпорядчим документом підприємства, установи визначається коло осіб, які мають відношення до прийому представників інших підприємств з питань комерційної діяльності. При цьому кількість учасників від сторони, що проводить офіційний прийом, не повинна перевищувати кількості учасників, які прибули від запрошеної сторони.

Установи, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, витрати на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій проводять у межах коштів, передбачених кошторисом.

Кошторис витрат на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій затверджується керівником установи з віднесенням витрат за рахунок загальної економії по кошторису на утримання відновідних установ. Вказані витрати не можуть перевищувати 0,25 відсотка від кошторису витрат, затверджених на утримання відповідних установ на рік.

Міністерство закордонних справ витрати по здійсненню міжнародних зв'язків провадить за рахунок асигнувань, передбачених кошторисом на вказані цілі.

2. Витрати на рекламу - це затрати підприємства, пов'язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретних товарів, робіт, послуг, з метою сповіщення споживачів, створення популярності товарам, роботам, послугам та попиту на них для більш оперативного просування товарів на ринках збуту.

До витрат підприємства на рекламу відносяться витрати на:

розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

розробку і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів та упаковки;

рекламні заходи через засоби масової інформації (оголошення в пресі, передачі на радіо і телебаченні) витрати на світлову, щитову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

виготовлення стендів муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);

зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість зразків товарів, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів, угод безплатно і які не підлягають поверненню;

уцінку товарів, що повністю або частково втратили первісну якість при експонуванні у вітринах;

проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з комерційною діяльністю.

Загальна сума фактичних витрат на рекламу, віднесених на собівартість продукції (робіт, послуг), не повинна перевищувати 1,5 відстотка виручки від реалізації продукції за рік (у торговельних, постачальницьких і збутових підприємствах - від валового доходу), виключаючи суми податку на добавлену вартість та акцизного збору.

При цьому до величини витрат на рекламу, що обмежуються, не включаються суми збору за використання місцевої символіки та податку на рекламу, які сплачуються підприємствами відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори".

3. Затрати на представницькі цілі та рекламу включаються до витрат виробництва та обігу в сумах без податку на добавлену вартість, який відображається в порядку, передбаченому для обліку податку на добавлену вартість при придбанні сировини, матеріалів, палива, комплектуючих та інших виробів, використаних у виробництві продукції (робіт, послуг), яке є метою створення цього підприємства.

4. Компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок - це витрати на експлуатацію автомобіля, включаючи витрати по його ремонту і технічному обслуговуванню.

Компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок виплачується керівним працівникам підприємства, установи (керівник підприємства, установи, його заступники), якщо виробнича діяльність їх пов'язана з неохідністю систематичних службових поїздок з використанням для цих поїздок легкових автомобілів, що перебувають у їх приватній власності. Установи, що утримуються за рахунок коштів бюджету, виплату компенсації працівникам за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок не провадять, крім сільських, селищних, міських і районних у містах Рад народних депутатів, які відповідно до Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" самостійно визначають витрати на утримання цих органів.

Забороняється виплата компенсації на підприємствах, де на балансі перебувають легкові автомобілі, або які орендують (використовують) автомобілі в інших юридичних та фізичних осіб.

Компенсація виплачується щомісячно в залежності від класу легкового автомобіля у таких розмірах:

Автомобілі особливо малого класу з робочим об'ємом двигуна до 1,2 літра	10 мінімальних розмірів заробітної плати (без індексації)
Автомобілі малого класу з робочим об'ємом двигуна більше 1,2 до 1,8 літра	15 мінімальних розмірів заробітної плати (без індексації)
Автомобілі середнього класу з робочим об'ємом двигуна більше 1,8 літра	20 мінімальних розмірів заробітної плати (без індексації)

Виплата компенсації працівникам, які використовують для службових поїздок особисті легкові автомобілі, провадиться за наказом керівника підприємства, установи, де вказується клас автомобіля і розміри компенсації.

Виплата компенсації керівникам підприємств державної форми власності здійснюється з дозволу органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Для одержання компенсації працівники подають до бухгалтерії підприємства, установи копію технічного паспорта легкового автомобіля, що перебуває у їх приватній власності.

Компенсація виплачується одночасно з виплатою заробітної плати за другу половину місяця.

За час перебування працівника у відпустці, відрядженні (у випадках відшкодування йому вартості проїзду до місця відрядження і назад), відсутності на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності, а також з інших причин, коли особистий автомобіль не експлуатається, компенсація не виплачується.

Компенсація не підлягає оподаткуванню і не враховується при обчисленні середньої заробітної плати, на неї не проводяться ніякі нарахування.

5. У бухгалтерському обліку витрати на представницькі цілі та компенсацію за використання для службових поїздок особистих легкових автомобілів підприємства відображають по дебету рахунку 26 "Загальногосподарські витрати" або 44 "Витрати обігу". Витрати на рекламу промислові та сільськогосполдарські підприємства відображають по дебету рахунку 43 "Позавиробничі витрати", підприємства інших галузей - 26 або 44. Витрати на представницькі цілі, рекламу та компенсацію за використання для службових поїздок особистих легкових автомобілів узагальнюються в окремій статті номенклатури статей загальногосподарських витрат, витрат обігу та позавиробничих витрат.

Облік розрахунків з організаціями і особами ведеться по кредиту рахунків:

73 "Розрахунки з працівниками по інших операціях" - у частині належної до виплати компенсації за використання для службових поїздок особистих легкових автомобілів;

60 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", 71 "Розрахунки з підзвітними особами", 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" тощо - у частині витрат, пов'язаних з рекламою та представницькими цілями.

6. Установи, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, витрати на представницькі цілі та виплату компенсації за використання для службових поїздок особистих легкових автомобілів, відображають по дебету рахунку 200 "Видатки по бюджету на утримання установи та інші заходи", стаття 18 "Інші видатки".

Облік розрахунків з організаціями і особами ведеться по кредиту рахунків:

189 "Інші розрахунки за виконані роботи" - у частині належної до виплати компенсації за використання для службових поїздок особистих легкових автомобілів;

150 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", 160 "Розрахунки з підзвітними особами", 178 "Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами" - у частині витрат, пов'язаних з представницькими цілями.

Додаток
до наказу Міністерства фінансів України,
Міністерства економіки України
від 12 лістопада 1993 р. N 88

Перелік
нормативних актів, що втратили чинність
з 1 жовтня 1993 року (крім п.5)

1. Лист Міністерства економіки, Міністерства фінансів і Міністерства статистики України від 28 жовтня 1991 р. N 57-64/132, 18-03, 02/02-5/80 "Про зміни у складі затрат, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) на підприємствах України".

2. Лист Міністрства фінансів України від 28 жовтня 1991 р. N 18-03 "Про зміни і доповнення до Основних положень про склад затрат, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг)".

3. Ліст Міністерства економіки, Міністерства фінансів і Міністерства статистики України від 18 грудня 1991 р. N 57-64/170, 18-32, 5/4-6/244 "Про особливості складу затрат, що включаються до витрат на виробництво в господарських товариствах".

4. Лист Міністрства фінансів України від 18 грудня 1991 р. N 18-32 "Про особливості складу витрат на виробництво в господарських товариствах".

5. Лист Міністрства фінансів України від 21 грудня 1992 р. N 16-101-56/8-4858 "Про порядок виплати компенсації за використання власних легкових автомобілів для службових поїздок".

6. Лист Міністерства економіки і Міністерства фінансів України від 15 березня 1993 р. N 35-48/48 ,18-419 "Про облік витрат виробництва та обігу".

7. Лист Міністерства економіки, Міністерства фінансів України та Укоопспілки від 13 квітня 1993 р. N 35-41/104, 04-401, 04-6/108.

Погоджено:

Заступник Міністра статистики України I.А.Іванченко

Заступник Голови Правління Укоопспілки I.Ю.Коваль