Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 02.03.73, N 2
м.Київ

Про судову практику в справах про обман покупців

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду України
N 3 від 25.01.74
N 8 від 11.07.75
N 11 від 26.12.75
N 8 від 23.12.83
N 3 від 04.06.93
N 12 від 03.12.97 )

Обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін та інший обман покупців у торговельних підприємствах і підприємствах громадського харчування є одним із злочинів, що завдає істотної шкоди торгівлі та інтересам громадян. ( Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

Узагальнення судової практики в справах цієї категорії свідчить про те, що суди в основному забезпечують правильне застосування ст.155 України (2002-05 ) про відповідальність за обман покупців.

Разом з тим мають місце факти недооцінки з боку окремих судів суспільної небезпечності цих злочинів, особливо таких, що вчинюються за попереднім зговором групою осіб, повторно або у великих розмірах. Організаторам злочину та особам, засуджуваним за ч.2 ст.155 КК України, іноді призначаються невиправдано м'які міри покарання.

Суди часом без врахування обставин вчиненого злочину та особи винних призначають їм виправні роботи за місцем роботи. В порушення вимог санкції ч.2 ст.155 КК України рідко застосовується додаткова міра покарання конфіскація майна винних, яка в таких випадках є обов'язковою.

При засудженні осіб, винних у обмані покупців, суди не завжди обговорюють питання про застосування до них такої основної чи додаткової міри покарання, передбаченої законом, як позбавлення права займати певні посади у торговельних підприємствах і підприємствах громадського харчування.

Встановлені факти притягнення до кримінальної відповідальності осіб, в діях яких відсутні ознаки складу цього злочину, а також факти притягнення до кримінальної відповідальності за такі порушення, які мали тягнути за собою застосування заходів дисциплінарного чи адміністративного стягнення. ( Абзац шостий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

У практиці ще трапляються помилки в кваліфікації цих злочинів, пов'язані переважно з неправильним розумінням окремими суддями ознак об'єктивної, суб'єктивної сторони та суб'єкта злочину, а також його кваліфікуючих ознак.

Розглядаючи справи про обман покупців, суди не завжди дають самостійну юридичну оцінку іншим діям, пов'язаним з обманом покупців (розкраданню державного чи колективного майна, зловживанню службовим становищем, халатності та посадовому підлогу), іноді не відрізняють обман покупців від інших схожих злочинів. ( Абзац восьмий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

Не завжди суди реагують на факти тяганини в розслідуванні справ про обман покупців та в окремих випадках призначають ці справи до розгляду з порушенням строків. Усе це знижує ефективність боротьби з цими злочинами. (Абзац дев'ятий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

Для усунення зазначених недоліків, забезпечення однакового і правильного застосування закону про відповідальність за обман покупців Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на необхідність вжиття заходів по усуненню зазначених недоліків і суворого виконання закону при розгляді справ про обман покупців. ( Абзац перший пункту 1 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

Судам належить всебічно досліджувати всі матеріали і обставини справ, перевіряти, чи не пов'язаний обман покупців з розкраданням державного або колективного майна та посадовими злочинами, виявляти поряд з безпосередніми виконавцями злочину його організаторів, підмовників і пособників та порушувати перед органами дізнання і попереднього слідства питання про притягнення їх до відповідальності. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

2. При призначенні покарання судам згідно зі ст.39 КК України (2001-05) слід враховувати ступінь суспільної небезпечності кожного вчиненого діяння, особу винного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, і відповідно до закону суворо карати організаторів злочину та осіб, які вчинюють обман покупців при обтяжуючих обставинах. Разом з тим суди повинні обговорювати питання про застосування мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, до осіб, які вперше вчинили обман покупців у невеликих розмірах.

3. Судам слід мати на увазі, що на підставах, зазначених у ст.31 КК України ( 2001-05 ), суд може до осіб, засуджуваних за ч.1 ст.155 ( 2002-05) цього Кодексу, застосувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади в торговельних підприємствах і підприємствах громадського харчування при обранні таких основних мір покарання, як виправні роботи і штраф.

4. Суди повинні неухильно додержувати вимог закону (ч.2 ст.155 КК України) про застосування до винних в обмані покупців за обтяжуючих обставин додаткових мір покарання у вигляді конфіскації майна і позбавлення права займати певні посади в торговельних підприємствах і підприємствах громадського харчування. Незастосування цих обов'язкових мір покарання є допустимим лише за виняткових обставин у порядку, передбаченому ст.44 КК (2001-05 ).

5. Обман покупців може бути вчинено як одним із зазначених у диспозиції ч.1 ст.155 КК України ( 2002-05 ) способів, так і кількома способами одночасно. Ця обставина не впливає на кваліфікацію вчиненого злочину.

Під іншим обманом покупців, про що зазначається у диспозиції ч.1 ст.155 КК, слід розуміти такі дії, як обраховування покупців, продаж фальсифікованих товарів, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, продаж знижених в ціні товарів за цінами, які існували до їх уцінки, продаж неповного комплекту товарів, передача покупцеві одного предмета під виглядом іншого тощо.

6. Роз'яснити судам, що відповідальність за ст.155 КК України настає лише при встановленні в діях винного прямого умислу на вчинення обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін або іншого обману покупців. Склад цього злочину може мати місце як при наявності корисливої заінтересованості винного, так і у випадках, коли обман покупців вчинено з інших мотивів.

Мотиви і мета вчиненого обману покупців мають враховуватися судами при визначенні ступеня суспільної небезпечності вчиненого і призначенні винному покарання.

7. Звернути увагу судів на недопустимість необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності і засудження за ст.155 КК України осіб, які вчинили неумисне обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін, обрахування покупців, а також за такі випадки обману покупців, коли належало обмежитися заходами дисциплінарного чи адміністративного стягнення. ( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

8. Суб'єктом злочину при обмані покупців може бути як працівник підприємства торгівлі чи громадського харчування, так і інша особа, яка реалізує товари у цих підприємствах.

9. У тих випадках, коли підприємствами побутового обслуговування населення (будинками послуг, ательє, салонами тощо) провадиться продаж різних готових виробів або напівфабрикатів, тобто ними здійснюються і функції торговельного підприємства, дії працівників цих підприємств, які обманюють покупців при продажу готових виробів або напівфабрикатів, слід кваліфікувати за ст.155 КК України, а при наявності ознак зловживання службовим становищем, - ще й за ст.165 ( 2002-05 ) цього Кодексу, тобто за сукупністю злочинів.

Так само треба кваліфікувати і дії працівників заготівельних організацій, які обманюють покупців при продажу їм товарів, одержаних для реалізації населенню з метою стимулювання заготівель сировини та сільськогосподарських продуктів. ( Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

10. Особа, яка продає продукцію за дорученням колективного сільськогосподарського підприємства або іншої колективної організації, за обмірювання, обважування, обрахування та інший обман покупця несе відповідальність за ст.155 КК України ( 2002-05 ). ( Абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

Дії представника колективного сільськогосподарського підприємства, який реалізує на ринку продукцію по ціні, більш високій проти встановленої цим підприємством, та привласнює різницю між гаданою і фактично одержаною виручкою, повинні кваліфікуватися як розкрадання колективного майна. ( Абзац другий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

11. Обман покупців визнається вчиненим при такій обтяжуючій обставині, як минула судимість винної особи за такий же злочин, чи злочин, передбачений ст.155-1 КК України ( 2002-05 ), за умови, якщо ця судимість не знята або не погашена в установленому законом порядку.

12. Питання про наявність в діях винного ознак обману покупців у великому розмірі має вирішуватися залежно від конкретних обставин справи, з урахуванням загальної суми, на яку його вчинено.

При обмані групи покупців слід виходити із загального розміру збитків, які завдані покупцям, маючи на увазі, що у таких випадках збитки при обмані кожного покупця окремо можуть бути й незначними.

У тих випадках, коли обман покупців вчинено у розмірі, що не є великим, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у великих розмірах і не був здійснений з незалежних від винного обставин, вчинений злочин слід кваліфікувати як замах на обман покупців у великих розмірах за ст.17 ( 2001-05 ) і ч.2 ст.155 КК України ( 2002-05 ).

13. Посадові особи торговельних підприємств або підприємств громадського харчування (завідуючі магазинами, їдальнями, їх заступники, завідуючі відділами, секціями та ін.), які обманують покупців чи беруть участь у їх обмані, за наявності в їх діях також і ознак зловживання службовим становищем несуть відповідальність за статтями 155 і 165 КК України (2002-05).

Так само кваліфікуються дії посадових осіб торговельних підприємств або підприємств громадського харчування, які дали підлеглим їм по службі працівникам вказівку про обман покупців. ( Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

14. Дії посадових осіб, які вчинили обман покупців, пов'язаний з незаконним продажем товарів зі складів, баз, підсобних та інших приміщень підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування), інших державних підприємств (організацій), споживчої кооперації на порушення встановлених правил, а так само під час транспортування, або приховування товарів від покупців, якщо шкода, заподіяна цими діями державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян не є істотною, кваліфікуються за сукупністю як обман покупців і порушення правил торгівлі (статті 155, 155-3 КК України ( 2002-05 ), а якщо шкода визнана істотною - як обман покупців і зловживання службовим становищем (статті 155, 165 КК України ) ( 2002-05 ). ( Пункт 14 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

15. Якщо обман покупців вчинявся шляхом посадового підлогу або з метою покриття нестачі, яка виникла внаслідок халатного ставлення посадової особи підприємства торгівлі чи громадського харчування до своїх службових обов'язків, дії винного в таких випадках кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених відповідно статтями 155 і 172 ( 2002-05 ) або статтями 155 і 167 КК України ( 2002-05 ). ( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

16. Працівники торговельних підприємств або підприємств громадського харчування, які з метою привласнення державного чи колективного майна вчинили обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін або інший обман покупців при продажу товарів державним, колективним підприємствам, установам, організаціям, несуть відповідальність за розкрадання державного чи колективного майна.

Як розкрадання державного чи колективного майна слід також кваліфікувати дії працівників промислових підприємств, торговельних оптових баз і складів, які при відпуску товарів магазинам, їдальням, ресторанам тощо вчинили обман з метою утворення лишків товарів для їх привласнення. ( Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

17. Дії працівників торговельних підприємств і підприємств громадського харчування, які привласнили або розтратили ввірене їм державне чи колективне майно, а потім за рахунок обману покупців покрили нестачу матеріальних цінностей, що виникла внаслідок цього, слід кваліфікувати за сукупністю вчинених злочинів як розкрадання державного або колективного майна і обман покупців. ( Пункт 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

18. У разі, коли працівники підприємств громадського харчування, де продукти продаються з націнкою, з метою наживи купують такі продукти в торговельних підприємствах за встановленими роздрібними цінами і потім продають у себе на підприємстві громадського харчування з націнкою, в їх діях містяться ознаки злочину, передбаченого ст.154 КК України ( 2002-05 ) (спекуляції), а за наявності ознак зловживання службовим становищем такі дії кваліфікуються ще й за ст.165 ( 2002-05 ) цього Кодексу. ( Пункт 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

19. Стаття 155 КК України не поширюється на випадки продажу товарів у підприємствах торгівлі чи громадського харчування за підвищеною ціною за згодою самого покупця (наприклад, продаж дефіцитного товару "з-під прилавка"). Такі дії, вчинені посадовою особою, за певних умов, зазначених у законі (ст.168 КК України ( 2002-05 ), повинні кваліфікуватися як одержання хабара. ( Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

20. Відповідно до статей 23, 23-2 КПК України ( 1001-05 ) суди повинні виявляти причини та умови, які сприяють вчиненню злочинів, реагувати окремими ухвалами (постановами) на встановлені при розгляді справ недоліки, особливо в роботі окремих підприємств торгівлі та громадського харчування. (Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

21. Судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно посилити судовий нагляд за розглядом нижчестоящими судами справ про обман покупців. ( Пункт 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )