Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
N 11 від 25.12.81
м.Київ

Про практику застосування судами України законодавства
про примусове лікування і трудове виховання хронічних
алкоголіків

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленумів
Верховного Суду України
N 9 від 11.10.85
N 4 від 28.03.86
N 3 від 04.06.93
N 12 від 03.12.97 )

( У назві і тексті слова "трудове перевиховання" замінено
словами "трудове виховання" згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Обговоривши матеріали узагальнення практики застосування судами України законодавства про примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України в основному правильно розглядають матеріали про застосування Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 17 серпня 1966 року "Про примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків".

Разом з тим ще мають місце недоліки і упущення, на необхідність усунення яких неодноразово зверталась увага судів в постановах Пленуму Верховного Суду України з цих питань.

Внаслідок поверхового дослідження обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про направлення на примусове лікування, і некритичного ставлення до медичних висновків суди в деяких випадках направляють на примусове лікування і трудове виховання осіб, які не є хронічними алкоголіками, або тих, яким воно протипоказано за станом здоров'я, а також за відсутності клопотань трудових колективів, державних органів, установ, громадських організацій або близьких родичів.

Непоодинокі факти, коли постанови про направлення хронічних алкоголіків до лікувально-трудового профілакторію виносились за матеріалами, в яких відсутні дані про ухилення особи від добровільного лікування, про систематичне порушення на грунті алкоголізму громадського порядку або прав інших осіб.

Не усунуті випадки направлення в лікувально-трудові профілакторії осіб, які вчинили дії, що містять ознаки злочину.

В постановах про направлення на примусове лікування не завжди міститься аналіз поданих органами внутрішніх справ матеріалів, а також належне мотивування висновків. У ряді постанов не вказуються мотиви незгоди суду з рекомендованим медичною комісією строком лікування. Такий строк суди нерідко визначають без урахування ступеня суспільної небезпечності хронічного алкоголіка і стадії захворювання. Приймаючи рішення про дострокове звільнення з лікувально-трудових профілакторіїв осіб, які пройшли курс лікування, суди інколи не перевіряють дані, що містяться в поданні адміністрації профілакторію, які характеризують цих осіб.

Деякі суди не реагують окремими постановами на факти невиконання законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму.

Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські суди ще недостатньо впливають на підвищення якості розгляду матеріалів, не завжди усувають помилки і порушення, допущені судами. ( Абзац восьмий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 ) ( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на необхідність суворого виконання законодавства про направлення на примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 11 жовтня 1985 року N 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва та алкоголізму, викорінення самогоноваріння". Зобов'язати їх вживати заходів до усунення недоліків, які мають місце, забезпечення оперативного, всебічного і правильного розгляду кожного матеріалу. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

2. Судам слід мати на увазі, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 17 серпня 1966 року "Про примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків" направленню на примусове лікування до лікувально-трудового профілакторію або в лікувальні заклади Міністерства охорони здоров'я України підлягають тільки хронічні алкоголіки, які ухиляються від добровільного лікування або продовжують пиячити після лікування і систематично порушують при цьому громадський порядок або права інших осіб. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

3. Одержуючи від органів внутрішніх справ матеріали про направлення хронічних алкоголіків на примусове лікування і трудове виховання, суди мають перевірити наявність у них:

а) клопотання трудового колективу, державного органу, установи, громадської організації чи близьких родичів; ( Підпункт "а" абзацу першого пункту 3 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

б) даних про вік, працездатність, стан здоров'я, рід занять та сімейний стан особи, яка направляється на примусове лікування, про склад її сім'ї, вік дітей, даних про поведінку її в сім'ї, на виробництві та в громадських місцях;

в) пояснення особи, щодо якої надійшов матеріал, та інших осіб, які знали її по спільній роботі або за місцем проживання, про спосіб життя та поведінку, характеристик з місця роботи і проживання, даних про ухилення від добровільного лікування, або що така особа продовжувала пиячити після лікування;

г) медичного висновку, складеного відповідно до вимог Інструкції Міністерства охорони здоров'я від 1 грудня 1977 року "Про порядок медичного огляду хворих на хронічний алкоголізм і наркоманію для направлення на примусове лікування".

За відсутності необхідних документів або у випадку неповноти медичного висновку суд має повернути матеріали органу внутрішніх справ.

Визнавши матеріали достатніми для розгляду в судовому засіданні, судді належить визначити дату, час і місце їх розгляду, коло осіб, які підлягають виклику в судове засідання, і вирішити інші питання, пов'язані з розглядом матеріалів, а також забезпечити завчасне повідомлення особи про виклик в судове засідання.

4. Звернути увагу судів на недопустимість направлення на примусове лікування до лікувально-трудового профілакторію осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину.

5. Роз'яснити судам, що початком строку примусового лікування слід вважати дату прийняття особи до лікувально-трудового профілакторію, а у випадках направлення під конвоєм - з часу затримання.

6. Суди не повинні приймати до свого провадження клопотання про дострокове звільнення з лікувально-трудового профілакторію, які не відповідають вимогам ст.4 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 17 серпня 1966 року.

7. Відповідно до вимог закону суди, розглядаючи клопотання про дострокове звільнення з лікувально-трудового профілакторію, зобов'язані забезпечити суворо індивідуальний підхід до кожної особи, щодо якої порушено це питання.

Дострокове звільнення може бути застосоване лише за наявності медичного висновку про закінчення повного курсу спеціального лікування, а також даних про зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці. Висновок суду про дострокове звільнення з лікувально-трудового профілакторію має грунтуватися на всебічному врахуванні усіх даних про ступінь захворювання особи, про її поведінку та ставлення до праці.

7-1. Судам слід мати на увазі, що згідно зі ст.4-1 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 17 серпня 1966 року (в редакції від 28 січня 1991 року ( 663-12 ) продовження строку перебування особи в лікувально-трудовому профілакторії може мати місце лише на підставі медичного висновку у разі систематичного порушення особою порядку примусового лікування і трудового виховання, внаслідок чого заходи лікувально-виховного впливу не дали позитивних результатів. ( Постанову доповнено пунктом 7-1 згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

8. Роз'яснити судам, що у випадку направлення до лікувально-трудового профілакторію особи, яка відповідно до ст.7 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 17 серпня 1966 року не підлягала направленню до ЛТП, питання про звільнення такої особи з лікувально-трудового профілакторію необхідно вирішувати тільки шляхом скасування постанови суду в порядку нагляду.

9. Судам необхідно посилити контроль за виконанням органами внутрішніх справ постанов про направлення на примусове лікування хронічних алкоголіків, активізувати профілактичну роботу, виявляти та реагувати шляхом винесення окремих постанов про кожний випадок порушення законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, привертати увагу більш широкої громадськості на такі негативні явища. ( Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

10. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, судам касаційної та наглядної інстанції посилити нагляд за розглядом судами матеріалів про направлення на примусове лікування хронічних алкоголіків, періодично узагальнювати практику застосування законодавства по вказаних матеріалах, вживати заходів до підвищення якості їх розгляду. ( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )