Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

ПОСТАНОВА
від 27.06.86, N 7
м.Київ

( Постанову відмінено згідно Постанови Пленуму Верховного Суду
N 13 від 25.12.96 )

Про практику застосування судами Української РСР земельного законодавства при розгляді цивільних справ

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного суду
N 6 від 30.06.89 )

Земля - найважливіше багатство радянського суспільства. Забезпечення в суворій відповідності із законом дбайливого ставлення до землі, її охорони, раціонального, науково обгрунтованого використання, підвищення родючості грунтів XXVII з'їздом КПРС і XXVII з'їздом Компартії України визначено як одне з першочергових завдань соціально-економічного розвитку.

Узагальнення практики розгляду судами віднесених до їх компетенції земельних спорів, а також майнових спорів, зв'язаних із земельними відносинами, свідчить, що вони в основному вирішуються правильно. Разом з тим у ряді випадків допускаються помилки у визначенні підвідомчості спорів, застосуванні норм про відшкодування землекористувачам збитків, визначенні порядку користування земельною ділянкою між співвласниками індивідуальних будівель. Є істотні недоліки в діяльності судів по виявленню і запобіганню причинам і умовам, які сприяють порушенням земельного законодавства.

Пленум Верховного Суду Української РСР постановляє:

1. Звернути увагу судів на необхідність неухильно додержувати законодавство при вирішенні віднесених до їх компетенції земельних спорів, я також майнових спорів, зв'язаних із земельними відносинами, удосконалення практики їх розгляду, більш ефективного застосування правових засобів у боротьбі з порушеннями земельного законодавства.

Діяльність судів по розгляду цивільних справ, зв'язаних з застосуванням земельного законодавства, має всемірно сприяти зміцненню законності в сфері земельних відносин, забезпечувати належну охорону прав підприємств, установ, організацій і громадян.

2. За загальним правилом земельні спори між колгоспами, радгоспами, іншими державними, кооперативними, громадськими підприємствами, організаціями, установами і громадянами вирішуються органами, зазначеними у ст.157 ЗК УРСР. Відповідно до ст.24 ЦПК УРСР ( 1501-06 ) і статей 167, 168 ЗК УРСР судами вирішуються земельні спори, віднесені законом до їх компетенції, а також майнові спори, зв'язані із земельними відносинами, стороною в яких є громадянин, колгосп, міжколгоспне, державно-колгоспне підприємство, організація або їх об'єднання, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР. Судам, зокрема, підвідомчі спори:

- про відшкодування колгоспам, міжколгоспним, державно-колгоспним підприємствам, організаціям або їх об'єднанням збитків, заподіяних вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб чи тимчасовим їх зайняттям у встановленому порядку, а також шкоди, заподіяної псуванням, забрудненням, самовільним зайняттям земель, потравою посівів та іншими порушеннями земельного законодавства;

- про відшкодування тимчасовим землекористувачам (ст.54 ЗК УРСР) невикористаних затрат;

- про порядок користування спільною земельною ділянкою між співвласниками індивідуальних будівель на землях міст і селищ міського типу (незалежно від того, яким органом було відведено земельну ділянку) і на земельних ділянках, що відводяться виконкомами сільських Рад народних депутатів у сільських населених пунктах, або про усунення перешкод у користуванні зазначеними земельними ділянками, якщо вимоги не зв'язані з оспорюванням межі та розміру ділянки;

- про розірвання договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності та стягнення збитків і неустойки на користь виконкому, якщо рішенням виконкому місцевої Ради народних депутатів право користування земельною ділянкою припинено в зв'язку з невикористанням її протягом двох років підряд або використанням її не відповідно до тієї мети, для якої вона надана;

- про збереження права користування земельною ділянкою в садівницькому товаристві за одним з розведеного подружжя, якщо вони не досягли згоди з цього питання;

- про звільнення в садівницькому товаристві садової ділянки, будівель і споруд особами, які вибули або виключені з членів товариства, або зайняли садову ділянку в порушення права інших осіб чи товариства;

- про стягнення вартості жилого будинку, будівель, споруд, плодово-ягідних насаджень і посівів у розмірах, визначених комісією, створеною виконкомом районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів, у випадку знесення належного громадянинові будинку в зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб.

3. Судам непідвідомчі спори:

- про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зв'язаних з вилученням сільськогосподарських земель для будівництва або інших несільськогосподарських потреб;

- про надання або зміну земельних ділянок;

- про вилучення земельних ділянок, в тому числі зайнятих самовільно;

- про знесення самовільно збудованих будівель, включаючи позови, заявлені з підстав порушення самовільним будівництвом права землекористування або права власності на будинок інших осіб;

- між садівницькими товариствами та їх членами, а також спори членів садівницьких товариств між собою про порядок користування садовою земельною ділянкою, їх поділ;

- між дачно-будівельними кооперативами і їх членами або членів їх сімей між собою з приводу користування земельною ділянкою, наданою дачно-будівельному кооперативові.

4. Оскільки підставою позовів про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, є зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди майну організацій або громадян, вони відповідно до ст.126 ЦПК УРСР ( 1502-06 ) за вибором позивача можуть пред'являтися за місцем проживання відповідача (місцем знаходження органів управління організацій) або за місцем заподіяння шкоди.

5. Розглядаючи позови про відшкодування збитків землекористувачів, суди повинні мати на увазі, що при вилученні земельних ділянок для державних чи громадських потреб або тимчасовому зайнятті їх в установленому порядку землекористувачам згідно зі ст.45 ЗК УРСР і пп. 2, 3, 6 постанови Ради Міністрів СРСР від 9 серпня 1974 р. N 636 "Про відшкодування збитків землекористувачів і втрат сільськогосподарського виробництва при відведенні земель для державних або громадських потреб" заподіяні цим збитки відшкодовуються підприємствами, організаціями, установами, яким відводяться земельні ділянки. У випадках самовільного зайняття ділянок, псування, забруднення земель, потрави посівів та інших порушень земельного законодавства землекористувачам відшкодовується шкода особами, які заподіяли її, відповідно до статей 171, 173 ЗК УРСР, статей 203, 440, 441, 453 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), а також ст.450 Цивільного кодексу УРСР, якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки.

При заподіянні шкоди в зв'язку з потравою посівів, худобою або птицею чи проїздом автомобілем, трактором, комбайном або іншою машиною, а також гужовим транспортом вона відшкодовується землекористувачам (організаціям) особами, які заподіяли її, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 11 січня 1955 р. "Про відповідальність за потрави посівів у колгоспах і радгоспах" (в редакції Указу Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1987 р.) і статей 203, 440, 441, 453, 450 Цивільного кодексу УРСР (1540-06). ( Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного суду N 6 від 30.06.89 )

6. Роз'яснити судам, що згідно зі ст.46 ЗК УРСР втрати сільськогосподарського виробництва зв'язані з вилученням земельних ділянок, зайнятих сільськогосподарськими угіддями, для будівництва й інших несільськогосподарських потреб відшкодовуються підприємствами, організаціями, установами, яким відводяться ділянки, поряд з відшкодуванням збитків землекористувачам. Тому вони не належать до тих втрат, на відшкодування яких мають право землекористувачі.

Якщо при вилученні сільськогосподарських земель для несільськогосподарських потреб на підприємство (організацію, установу), якому відведено земельну ділянку, покладено обов'язок нанести знятий родючий шар грунту на малопродуктивні угіддя, з адміністративного акту з цього питання відповідно до ст.4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) виникають цивільні права й обов'язки в цього підприємства і землекористувача малопродуктивних угідь. Тому останній вправі вимагати від підприємства виконання робіт по нанесенню родючого шару грунту. При невиконанні їх колгосп, міжколгоспне, державно-колгоспне підприємство, організація або їх об'єднання, землі яких підлягали поліпшенню, вправі звернутися з позовом про відшкодування заподіяної цим шкоди. Розмір шкоди обчислюється, виходячи з обсягу кошторисної вартості невиконаних заходів, згідно з проектом, затвердженим органом, який надав земельну ділянку в користування.

7. При вирішенні позовів про відшкодування збитків землекористувачам, заподіяних вилученням земельних ділянок або тимчасовим їх зайняттям в установленому порядку, суди повинні враховувати, що відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 9 серпня 1974 р. N 636 розмір збитків визначається оціночними комісіями, створеними виконкомами районних (міських) Рад народних депутатів. Суд не вправі входити в обговорення правильності визначення розміру збитків, однак при виявленні порушень встановленого порядку їх обчислення може зупинити провадження в справі і поставити перед відповідним виконкомом місцевої Ради народних депутатів питання про перевірку правильності обчислення збитків.

У такому ж порядку відшкодовуються землекористувачам збитки, заподіяні висушенням, підтопленням, заболоченням земельних ділянок та іншим шкідливим впливом на них вод, а також збитки, пов'язані з порушенням умов експлуатації споруд, збудованих на водних об'єктах, у випадках, зазначених у постанові Ради Міністрів СРСР від 5 квітня 1978 р. N 259 "Про відшкодування збитків, заподіяних здійсненням водогосподарських заходів, припиненням або зміною умов водокористування", підприємствами, організаціями, установами, в інтересах яких здійснюються ці заходи, припиняється водокористування або змінюються його умови.

8. При невиконанні підприємствами, організаціями, установами, яким надавались у тимчасове користування сільськогосподарські та лісові угіддя для проведення геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, передбаченого ст.26 ЗК УРСР обов'язку привести за свій рахунок в установлений строк ці ділянки після завершення робіт у стан, придатний для використання за призначенням, вони відповідно до ст.173 ЗК УРСР, статей 203, 440, 453 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) повинні відшкодувати землекористувачам заподіяну шкоду. Її розмір обчислюється виходячи з обсягу кошторисної вартості невиконаних заходів згідно з проектом, затвердженим органом, що надав земельну ділянку в користування. При оспорюванні цього кошторису для визначення розміру шкоди суд може призначити експертизу.

9. Вирішуючи позови про відшкодування землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям, псуванням, забрудненням земельних ділянок, потравою посівів та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають враховувати роз'яснення щодо визначення розміру шкоди, дані Пленумом Верховного Суду СРСР у постановах від 29 червня 1979 р. N 4 (пп. 7, 9), від 7 липня 1983 р. N 4 (пп. 21 - 23), від 15 листопада 1984 р. N 21 (п. 15).

Виходячи з правил статей 203, 440 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) про відшкодування шкоди у повному обсязі особою, яка заподіяла її, розмір відшкодування землекористувачеві шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладанні шляхів, трубопроводів, проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, обчислюється з врахуванням усіх необхідних витрат по відновленню родючості землі, а також прибутків, які були б одержані землекористувачем за час до приведення цих земель у стан, придатний для використання за призначенням.

Зокрема при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті пашні, сінокосінні на користь землекористувача стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції та сіна, обчислена за закупочними цінами, з врахуванням середньої врожайності даної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних із збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їх призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають затрати на пересів (вартість насіння, обробітку землі тощо).

У випадку самовільного збільшення колгоспником розміру присадибної ділянки надлишки ділянки порівняно з встановленими нормами вилучаються правлінням колгоспу з передачею колгоспу вирощеного на них урожаю без відшкодування витрат, проведених під час незаконного користування. При неможливості стягнути його в натурі вартість знятого врожаю визначається судом за державними роздрібними цінами, а якщо таких цін немає - за цінами, що існують на ринку в даній місцевості на час пред'явлення позову. В такому ж порядку відшкодовується шкода при збиранні громадянином урожаю з самовільно зайнятої земельної ділянки, а також якщо після зменшення в передбаченому законом випадку за рішенням загальних зборів колгоспників (зборів уповноважених) присадибної ділянки колгоспник обробив його в попередньому розмірі. При прийнятті рішення про зменшення присадибної ділянки або при доведенні його до відома колгоспника після обробітку земельної ділянки і посіву колгосп не вправі вимагати стягнення врожаю.

10. У справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суд відповідно до ч.7 ст.203 ЦПК УРСР ( 1502-06 ) вправі вийти за межі заявлених позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і охоронюваних законом інтересів землекористувачів.

Зменшення на підставі ст.454 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) розміру відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, з урахуванням його майнового стану може мати місце у виключних випадках, залежно від встановленого судом майнового стану правопорушника, ретельно перевіреного в судовому засіданні доказами, з обов'язковим наведенням мотивів прийнятого рішення.

При розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної псуванням чи забрудненням землі, судам слід з'ясовувати наявність можливості у відповідача провести роботи по відновленню попередньої якості землі. Якщо така можливість є, суд з врахуванням думки позивача може зобов'язати відповідача згідно зі ст.453 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) відшкодувати шкоду в натурі, встановивши для цього відповідний строк.

11. У разі, коли співвласники будинку, крім переданої у безстрокове користування ділянки, тимчасово з належного дозволу виконкому місцевої Ради народних депутатів користуються незайнятою суміжною ділянкою, суд, вирішуючи спір про порядок користування земельною ділянкою, вправі одночасно визначити за тими ж правилами і порядок користування ділянкою, яка перебуває в тимчасовому користуванні, зазначивши в рішенні, що в цій частині порядок користування встановлюється на період до її вилучення виконкомом.

12. При встановленні порядку користування земельною ділянкою суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість підходу до наданих у користування сторін ділянок, будівель, проїзду з вулиці у подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. При неможливості перенесення співвласником на надану в його користування ділянку господарських будівель і насаджень суд має обговорити питання про пов'язану з цим грошову компенсацію.

В загальному користуванні сторін суд може залишити лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

13. Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою визначається насамперед самими співвласниками жилого будинку залежно від розміру їх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст.91 ЗК УРСР бере до уваги їх угоду з цього приводу при вирішенні спорів як між ними, так і з участю осіб, які пізніше придбали право на відповідну частку в спільній власності на будинок, для яких ця угода є також обов'язковою. Викладене стосується й випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не взяти до уваги угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли визнає, що вона явно ущемлювала законні інтереси когось із співвласників, позбавляла його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключала його з числа користувачів спільною земельною ділянкою, суперечила архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним правилам.

14. Суд не вправі відмовити в позові або закрити провадження в справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що такий порядок визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд встановить, що угодою між співвласниками жилого будинку був визначений порядок користування земельною ділянкою, для зміни якої відсутні підстави, він постановляє рішення про встановлення цього порядку користування земельною ділянкою.

У резолютивній частині рішення в такій справі суд залежно від обставин справи повинен вказати розміри і межі ділянок, що передаються в користування кожної із сторін, а також виділених у спільне користування, як мають сторони здійснювати прохід до будинку, будівель, споруд, на вулицю.

15. Звернути увагу судів на необхідність неухильно додержувати правил ст.143 ЦПК УРСР ( 1502-06 ) і постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 5 березня 1977 р. N 1 "Про підготовку цивільних справ до судового розгляду" по прийнятих до провадження справах про земельні спори і майнові спори, зв'язані із земельними відносинами. При підготовці справи у встановлений строк мають бути витребувані всі необхідні для її вирішення дані.

Зокрема слід вжити заходів до витребування відповідно в справах про відшкодування збитків або шкоди акта оціночної комісії про розмір збитків, затвердженого виконкомом районної (міської) Ради народних депутатів; проекту заходів по приведенню в стан, придатний для використання за призначенням, наданих в тимчасове користування земельних ділянок і кошторису затрат на це; документів про вартість робіт по приведенню до попереднього стану зіпсованих або пошкоджених земель; довідки РАПО про середню врожайність даних культур, довідки про закупочну, роздрібну або риночну ціну цих культур; рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) про зменшення присадибної ділянки. В справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою необхідно витребувати документи про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку; план земельної ділянки, відведеної в натурі; план цієї ж ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників, розташованих на ньому будівель, споруд, плодово-ягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного співвласника; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним, угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вони мали місце.

Коли для з'ясування обставин справи необхідним є висновок спеціалістів, при підготовці справи призначається експертиза з додержанням вимог ст.57 ЦПК УРСР ( 1501-06 ).

16. Судам необхідно мати на увазі, що купівля-продаж, дарування, оренда, самовільний обмін земельними ділянками й інші угоди, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, в силу ст.169 ЗК УРСР повинні визнаватись недійсними із застосуванням наслідків, передбачених ст.49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ). Якщо на одержаній за такою угодою земельній ділянці збудовані нові будівлі, вони також при визнанні угоди недійсною підлягають передачі в доход держави.

17. Земельним законодавством не встановлений строк для звернення за захистом права користування земельною ділянкою, тому землекористувачі вправі в будь-який час, незалежно від часу порушення права землекористування, звернутися з вимогами про його захист. Що ж до майнових спорів, зв'язаних із земельними відносинами, то на них поширюються загальні правила цивільного законодавства про строки давності.

18. Згідно зі ст.80 ЦПК УРСР ( 1501-06 ) при задоволенні вимог прокурорів у інтересах колгоспів з відповідачів має стягуватися в доход держави держмито за встановленими ставками. Стосовно до правил статей 78, 80 ЦПК УРСР при відмові від пред'явленого прокурором позову в зв'язку з добровільним задоволенням вимог після пред'явлення позову, ухвалою про закриття провадження в справі слід стягувати з відповідача держмито в доход держави.

19. Звернути увагу судів на необхідність підвищити запобіжно-виховний вплив судових процесів у справах, зв'язаних з порушенням земельного законодавства. З метою запобігання фактам псування, безгосподарного використання або самовільного зайняття земель, інших порушень прав землекористувачів суди повинні з'ясовувати причини і умови, що породжують порушення земельного законодавства, недоліки в діяльності органів, зобов'язаних здійснювати контроль за правильним використанням земель, і реагувати на них шляхом винесення окремих ухвал.

20. Судовій колегії в цивільних справах Верховного Суду УРСР, обласним і Київському міському судам посилити нагляд за діяльністю нижчестоящих судів по розгляду земельних спорів і майнових спорів, зв'язаних із земельними відносинами, періодично узагальнювати судову практику в цих справах і матеріали узагальнень використовувати для підвищення рівня судової діяльності і запобігання порушенням земельного законодавства.

Голова Верховного Суду Української РСР О.Н.Якименко

Секретар Пленуму, член Верховного Суду УРСР В.Т.Маляренко