Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

РІШЕННЯ
N 17-80/7 від 11.07.2000
м.Київ

Про необхідність усунення порушень вимог Указу
Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про
усунення обмежень, що стримують розвиток
підприємницької діяльності" Державною митною
службою України

На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва встановив:

Наказом Державної митної служби України від 22.07.97 N 340 затверджено Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору (далі - Положення).

Положенням визначаються права та обов'язки підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, порядок отримання та перереєстрації свідоцтва про визнання підприємства декларантом.

У розділі 1 Положення вказується, що воно розроблено відповідно до Митного кодексу України ( 1970-12 ). Проте аналіз Положення свідчить про наявність в ньому норм, які суперечать Митному кодексу України та спричиняють додаткові витрати суб'єктів підприємницької діяльності.

1. Розділ 4 Положення встановлює порядок перереєстрації свідоцтва про визнання підприємства декларантом.

Відповідно до п. 4.1 Положення перереєстрація свідоцтв про визнання підприємства декларантом проводиться щорічно з 1 листопада по 31 грудня. За перереєстрацію свідоцтва справляється збір у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вимога щорічної перереєстрації свідоцтва суперечить законодавству України та створює значні перешкоди для розвитку підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 47 Митного кодексу України ( 1970-12 ) допущення митницею підприємства до декларування на підставі договору здійснюється шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта.

За видачу такого свідоцтва справляється збір у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Збір вноситься на рахунок Державної митної служби України.

Митним кодексом України ( 1970-12 ) не встановлюється термін, на який видається свідоцтво та не передбачається щорічна перереєстрація такого свідоцтва.

Жодним іншим законодавчим актом України не встановлено вимоги щодо щорічної перереєстрації свідоцтва про визнання підприємства декларантом.

Вказівка на щорічну перереєстрацію свідоцтва про визнання підприємства декларантом міститься лише в постанові Кабінету Міністрів від 27.01.97 N 65 "Про ставки митних зборів", яка встановлює розмір плати за перереєстрацію свідоцтва про визнання підприємства декларантом.

Але положення зазначеної постанови не є підставою для встановлення щорічної перереєстрації свідоцтва про визнання підприємства декларантом.

Відповідно до назви постанова Кабінету Міністрів від 27.01.97 N 65 встановлює ставки митних зборів. Згідно зі ст. 76 Митного кодексу України ( 1970-12 ) до митних зборів належить плата за митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон України (у тому числі у міжнародних поштових відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем.

Відповідно до глави 2 розділу 5 Митного кодексу України ( 1970-12 ) плата за видачу свідоцтва про визнання підприємства декларантом не може вважатися митним збором. Тим більше не може розглядатися як митний збір плата за перереєстрацію такого свідоцтва.

З огляду на той факт, що законами України не надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розмір плати за перереєстрацію свідоцтва про визнання підприємства декларантом, та той факт, що така плата не є митним збором, встановлення її розміру в постанові Кабінету Міністрів України від 27.01.97 N 65 "Про ставки митних зборів" є неправомірним.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.97 N 65 не може розглядатися як така, що надає Держмитслужбі України повноважень щодо встановлення щорічної перереєстрації свідоцтва про визнання підприємства декларантом, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки законом не передбачена щорічна перереєстрація свідоцтва про визнання підприємства декларантом, така вимога порушує ч. 1 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка встановлює, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

2. Вимога про щорічну перереєстрацію свідоцтва про визнання підприємства декларантом є втручанням у підприємницьку діяльність.

Відсутність такої перереєстрації може відповідно до п. 3.8 Положення призвести до скасування свідоцтва. А скасування свідоцтва призведе до позбавлення підприємства права займатися діяльністю з декларування на підставі договору.

Оскільки щорічна перереєстрація свідоцтва не передбачена законом, таке втручання у підприємницьку діяльність порушує ст. 27 Закону України від 27.03.91 N 887-XII "Про підприємства в Україні".

Відповідно до цієї статті втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

3. Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади повинні забезпечувати максимальне скорочення витрат суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаних з виконанням нормативно-правових актів.

Справляння щорічної плати за перереєстрацію свідоцтва про визнання підприємства декларантом у розмірі, еквівалентному 1000 дол. США, призводить до зростання витрат суб'єктів підприємницької діяльності.

Оскільки такі дії не передбачені законодавством України, можна констатувати, що вони суперечать принципам дерегулювання підприємницької діяльності.

4. Аналіз тексту Положення свідчить про той факт, що воно містить норми, які не узгоджуються з законодавством України.

Відповідно до п. 3.8 Положення свідоцтво про визнання підприємства декларантом може бути скасоване Держмитслужбою за підсумками щорічної перереєстрації.

Ст. 47 Митного кодексу України ( 1970-12 ) встановлює вичерпний перелік підстав для скасування митницею свідоцтва про визнання підприємства декларантом.

У зазначеному переліку не міститься норми про скасування свідоцтва за результатами щорічної перереєстрації.

Отже, ця норма Положення суперечить Митному кодексу України ( 1970-12 ).

У п. 3.14, 4.8 та 4.9 з видачею свідоцтва про визнання підприємства декларантом пов'язується справляння митного збору.

Необхідно зазначити, що відповідно до Митного кодексу України ( 1970-12 ) плата за видачу свідоцтва не відноситься до митних зборів.

Порядок видачі свідоцтва про визнання підприємства декларантом, який наведено в розділі 3 Положення , встановлює максимальний термін розгляду заяви про видачу свідоцтва 60 днів (до 30 днів заява розглядається митницею, у зоні діяльності якої знаходиться підприємство, і до 30 днів заява розглядається у Державній митній службі України).

Відповідно до ст. 47 Митного кодексу України ( 1970-12 ) строк розгляду заяви не повинен перевищувати одного місяця.

Отже, в Положенні встановлено такий порядок отримання свідоцтва, який суперечить законодавству України та створює додаткові перешкоди для розвитку підприємницької діяльності.

У зв'язку з виявленням положень, які суперечать законодавству України та стримують розвиток підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ВИРІШИВ:

Запропонувати Державні митній службі України скасувати наказ від 22.07.97 N 340 "Про затвердження Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору".

Рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, є обов'язковим для виконання.

Голова О.Кужель