Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
УКАЗ
Про внесення до Кодексу законів про працю Української РСР
змін і доповнень, пов'язаних з перебудовою
управління економікою
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1988, N 23, ст. 556 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2213-XIV від 11.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.47 )
Відповідно до Указів Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1988 року "Про внесення до законодавства Союзу РСР про працю змін і доповнень, пов'язаних з перебудовою управління економікою" і від 29 березня 1988 року "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів СРСР про працю" Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:
I. Внести до Кодексу законів про працю Української РСР ( 322-08 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375; 1975 р., N 24, ст. 296; 1981 р., N 32, ст. 513; 1983 р., N 6, ст. 87; 1984 р., N 1, ст. 3; 1985 р., N 11, ст. 205; 1986 р., N 27, ст. 539) такі зміни і доповнення:
1. Статті 3, 9, 16, 27, 29, 32, 43, 44, 45, 72, 85, 86, 89, 92, 101, 111, 112, 113 і 234 викласти в такій редакції:
"Стаття 3. Регулювання праці членів колгоспів та інших кооперативних організацій
Праця членів колгоспів та інших кооперативних організацій регулюється їх статутами, які приймаються на основі і у відповідності з Примірним статутом колгоспу, Примірним статутом кооперативу, а також законодавством Союзу РСР і Української РСР, що стосується колгоспів та інших кооперативних організацій";
"Стаття 9. Недійсність умов договорів про працю, які
погіршують становище робітників і службовців
Умови договорів про працю, які погіршують становище робітників і службовців порівняно з законодавством Союзу РСР і Української РСР про працю, є недійсними.
Адміністрація підприємства, установи, організації спільно з радою трудового колективу та профспілковим комітетом має право встановлювати за рахунок власних коштів додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників колективу або окремих категорій робітників і службовців";
"Стаття 16. Розв'язання розбіжностей, які виникають при
укладенні і зміні колективного договору
Розбіжності між адміністрацією підприємства, організації і профспілковим комітетом, які виникли при укладенні і зміні колективного договору, розв'язуються з участю представників адміністрації, трудового колективу і профспілкового комітету вищестоящими господарськими та профспілковими органами";
"Стаття 27. Строк випробування при прийнятті на роботу
Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, - шести місяців.
Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній";
"Стаття 29. Обов'язок адміністрації проінструктувати
працівника визначити йому робоче місце
До початку роботи за укладеним трудовим договором адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана:
1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та істотні умови праці;
2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони";
"Стаття 32. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних
умов праці
Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою робітника або службовця, за винятком випадків, передбачених у статтях 33, 34 і 147 цього Кодексу.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Адміністрація не має права переміщати робітника або службовця на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу";
Розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації підприємства, установи, організації не допускається без згоди профспілкового комітету підприємства, установи, організації, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР.
Адміністрація має право розірвати трудовий договір не пізніш як через один місяць з дня одержання згоди профспілкового комітету підприємства, установи, організації, а при звільненні з підстав, зазначених у пунктах 3, 4 і 7 статті 40 цього Кодексу, - в межах одного місяця з дня виявлення проступку, в пункті 8 статті 40 цього Кодексу, - в межах одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду або винесення постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 3 і 6 статті 36 та пунктах 1-1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, або внаслідок порушення адміністрацією законодавства про працю, колективного або трудового договору (стаття 39) робітникам і службовцям виплачується вихідна допомога в розмірі двотижневого середнього заробітку.
Стаття 45. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового органу
На вимогу профспілкового органу (не нижчого від районного) адміністрація зобов'язана розірвати трудовий договір з керівним працівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю, не виконує зобов'язань за колективним договором, проявляє бюрократизм, допускає тяганину. Керівний працівник, обраний на посаду трудовим колективом, звільняється на вимогу профспілкового органу (не нижчого від районного) на підставі рішення загальних зборів (конференції) відповідного трудового колективу або за його уповноваженням - ради трудового колективу.
Вимогу профспілкового органу може бути оскаржено працівником або адміністрацією у вищестоящий профспілковий орган, рішення якого є остаточним";
"Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у відповідному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу";
Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності встановлюються для робітників і службовців відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
В умовах колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені і комплексні норми.
Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадженої нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці.
Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.
Стаття 86. Запровадження, заміна і перегляд норм праці
Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації за погодженням з профспілковим комітетом.
Адміністрація підприємства, установи, організації повинна роз'яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також умови, за яких мають застосовуватися нові норми.
Про запровадження нових і зміну чинних норм праці адміністрація повідомляє працівників не пізніш як за один місяць до запровадження";
"Стаття 89. Заміна і перегляд єдиних і типових норм
Заміна і перегляд єдиних і типових (міжгалузевих, галузевих, відомчих) норм здійснюється органами, які їх затвердили";
"Стаття 92. Встановлення нормованих завдань при почасовій оплаті праці
При почасовій оплаті робітникам і службовцям встановлюються нормовані завдання. Для виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельності працівників";
"Стаття 101. Системи оплати праці
Праця робітників і службовців оплачується почасово, відрядно або за іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за індивідуальні і колективні результати роботи.
Для посилення матеріальної заінтересованості робітників і службовців у виконанні планів та договірних зобов'язань, підвищенні ефективності виробництва і якості роботи можуть запроваджуватися системи преміювання, винагорода за підсумками роботи за рік, інші форми матеріального заохочення.
Встановлення систем оплати праці і форм матеріального заохочення, затвердження положень про преміювання і виплату винагороди за підсумками роботи за рік провадиться адміністрацією підприємства, організації за погодженням з профспілковим комітетом.
Заробітна плата кожного працівника визначається кінцевими результатами роботи, особистим трудовим вкладом працівника і максимальним розміром не обмежується";
"Стаття 111. Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку
При невиконанні норм виробітку не з вини робітника або службовця оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини робітника або службовця оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.
Стаття 112. Порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком
При виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини робітника або службовця, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата робітника або службовця в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами.
Повний брак з вини робітника або службовця оплаті не підлягає. Частковий брак з вини робітника або службовця оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.
Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при
освоєнні нового виробництва (продукції)
Час простою не з вини робітника або службовця, якщо працівник попередив адміністрацію (бригадира, майстра, інших службових осіб) про початок простою, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Час простою з вини працівника не оплачується.
На період освоєння нового виробництва (продукції) адміністрація може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців";
"Стаття 234. Поновлення на роботі та зміна формулювання причин звільнення
У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу робітник або службовець повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Якщо звільнення працівника проведено без згоди профспілкового комітету підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, повинен відкласти його вирішення до розгляду профспілковим комітетом питання про дачу згоди на розірвання трудового договору з працівником. У разі відмови в дачі згоди на звільнення працівника профспілковий комітет приймає рішення про поновлення його на роботі.
При признанні формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні чи постанові причин звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону".
2. Частину першу статті 1 після слів "сприяючи зростанню продуктивності праці" доповнити словами "поліпшенню якості роботи".
3. Частину третю статті 2 ( 322-08 ) викласти в такій редакції:
"Сумлінна праця, додержання трудової дисципліни, дбайливе ставлення до народного добра, виконання встановлених державою з участю професійних спілок норм праці, підвищення продуктивності праці, професійної майстерності, якості роботи та продукції, що випускається, становлять обов'язок усіх робітників і службовців".
4. Пункт 1 частини першої статті 7 доповнити абзацом такого змісту:
"у районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях адміністрація підприємства, установи, організації не має права без згоди профспілкового комітету відмовити робітникові або службовцеві після закінчення строку договору в укладенні договору на новий або невизначений строк, якщо чисельність або штат працівників не скорочується".
5. Частину другу статті 10 викласти в такій редакції:
"Укладенню колективного договору передує обговорення його проекту на зборах (конференції) трудового колективу. Загальні збори (конференція) схвалюють колективний договір і уповноважують профспілковий комітет підписати його з адміністрацією від імені трудового колективу".
6. Статтю 11 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"Колективний договір може містити й інші положення, що стосуються економічного і соціального розвитку підприємства, організації".
7. Статтю 12 виключити.
8. У статті 19 слова "перед колективом робітників і службовців" замінити словами "перед трудовим колективом".
9. Пункт 6 статті 36 викласти в такій редакції:
"6) відмова робітника або службовця від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці".
10. У статті 40:
доповнити частину першу пунктом 1-1 такого змісту:
"1-1) досягнення працівником пенсійного віку при наявності права на повну пенсію по старості";
пункт 7 частини першої викласти в такій редакції:
"7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння";
доповнити статтю після частини другої новою частиною такого змісту:
"Звільнення з підстави, зазначеної в пункті 1-1 цієї статті, провадиться в порядку і на умовах, що встановлюються законодавством Союзу РСР і Української РСР";
частину третю вважати частиною четвертою.
11. У частині другій статті 41 слова "частини третьої" замінити словами "частини четвертої".
12. Статтю 52 доповнити частиною третьою такого змісту:
"П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється адміністрацією підприємства, установи, організації спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів".
13. Статтю 98 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Кваліфікаційні розряди підвищуються у першу чергу робітникам, які успішно виконують норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і здали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження".
14. Статтю 99 доповнити словами "За результатами атестації адміністрація має право змінювати посадові оклади службовцям у межах мінімальних і максимальних розмірів по відповідній посаді і категорії".
15. Статтю 102 виключити.
16. У статті 114:
заголовок викласти в такій редакції:
"Стаття 114. Збереження заробітної плати при переведенні
на іншу постійну нижчеоплачувану роботу
і переміщенні";
доповнити статтю частиною другою такого змісту:
"У тих випадках, коли в результаті переміщення робітника або службовця (частина друга статті 32) зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення".
17. Частину першу статті 140 викласти в такій редакції:
"Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю".
18. Абзац другий пункту 4 частини першої статті 147 викласти в такій редакції:
"за систематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважних причин, появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп'яніння робітника або службовця може бути переведено на іншу нижчеоплачувану роботу або зміщено на іншу нижчу посаду на строк, зазначений в абзаці першому цього пункту".
19. Частину першу статті 169 викласти в такій редакції:
"Робітники і службовці, зайняті на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці (в тому числі на підземних роботах), а також на роботах, зв'язаних з рухом транспорту, проходять обов'язкові попередні при вступі на роботу і періодичні (особи віком до 21 року - щорічні) медичні огляди для визначення придатності їх до роботи, яка їм доручається, і запобігання професійним захворюванням".
20. Статтю 233 доповнити частиною другою такого змісту:
"Скарги, подані після закінчення одного року з моменту набрання законної сили рішенням суду або рішенням вищестоящого у порядку підлеглості органу про відмову у поновленні на роботі, розглядові не підлягають".
21. Частину першу статті 245 викласти в такій редакції:
"Робітники і службовці мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції) і ради трудових колективів, професійні спілки та інші громадські організації, органи народного контролю та інші громадські органи, які діють у трудових колективах, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування".
22. У статті 247:
пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:
"4) разом з виборними органами партійної і комсомольської організацій бере участь у затвердженні радою трудового колективу умов соціалістичного змагання і підбитті його підсумків, разом з адміністрацією організує соціалістичне змагання, широко популяризує його підсумки, поширює передовий досвід. Витрачання всіх коштів преміювання по соціалістичному змаганню провадиться керівником підприємства, організації за погодженням з профспілковим комітетом";
частину другу викласти в такій редакції:
"Призначення працівників на керівні господарські посади підприємства, установи, організації, якщо вони не підлягають заміщенню шляхом виборів, провадиться адміністрацією з урахуванням думки профспілкового комітету підприємства, установи, організації".
23. У статті 252:
заголовок викласти в такій редакції:
"Стаття 252. Додаткові гарантії для виборних профспілкових
працівників і членів рад трудових колективів";
доповнити статтю після частини другої новою частиною такого змісту:
"Членів ради трудового колективу не може бути з ініціативи адміністрації переведено на іншу роботу або піддано дисциплінарному стягненню без згоди ради трудового колективу. Звільнення членів ради трудового колективу з ініціативи адміністрації, крім додержання загального порядку звільнення, допускається лише за згодою ради трудового колективу";
частину третю вважати частиною четвертою.
24. ( Щодо часткової втрати чинності пункту 24 додатково див. Закон N 2213-XIV від 11.01.2001 ) Доповнити Кодекс законів про працю Української РСР ( 322-08 ) главами III-А і XVI-А такого змісту:
"Глава III-А. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників
Стаття 49-1. Гарантії забезпечення права на працю вивільнюваним працівникам
Робітники і службовці можуть бути вивільнені з підприємств, установ, організацій, якщо їх діяльність припиняється, скорочується чисельність або штат працівників.
Право на працю вивільнюваним працівникам гарантується:
наданням іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації;
наданням роботи на іншому підприємстві, в установі, організації за тією ж професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб;
наданням можливості навчання нових професій (спеціальностей) з наданням відповідної роботи.
Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у зв'язку із скороченням чисельності або штату враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із скороченням чисельності або штату адміністрація пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови робітника або службовця від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою в орган по працевлаштуванню або працевлаштовується самостійно. Водночас адміністрація доводить до відома органу по працевлаштуванню про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Орган по працевлаштуванню пропонує робітникові або службовцеві роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.
Стаття 49-3. Пільги і компенсації вивільнюваним працівникам
Працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій, при розірванні трудового договору у зв'язку із здійсненням заходів по скороченню чисельності або штату:
1) виплачується вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку;
2) зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше ніж два місяці з дня звільнення з урахуванням виплати вихідної допомоги;
3) зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, як виняток, і протягом третього місяця з дня звільнення за рішенням органу по працевлаштуванню за умови, якщо працівник заздалегідь (у двотижневий строк після звільнення) звернувся до цього органу і не був ним працевлаштований.
Виплата місячної вихідної допомоги і середнього заробітку, що зберігається, провадиться за попереднім місцем роботи.
За зазначеними працівниками зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищила трьох місяців.
При реорганізації і ліквідації підприємств, установ, організацій за вивільненими працівниками зберігаються на період працевлаштування, але не більше ніж три місяці, середня заробітна плата з урахуванням місячної вихідної допомоги і безперервний трудовий стаж.
Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно до законодавства";
"Глава XVI-А .Трудовий колектив
Стаття 252-1. Самоврядування трудового колективу у сфері праці
Трудовий колектив, будучи повноправним господарем на підприємстві, самостійно вирішує всі питання виробничого і соціального розвитку. Відповідно до законодавства трудовий колектив здійснює заходи щодо організації, нормування, оплати та охорони праці. Соціалістичне самоврядування реалізується в умовах широкої гласності шляхом участі всього колективу та його громадських організацій у виробленні найважливіших рішень і контролі за їх виконанням, виборності керівників та єдиноначальності в управлінні підприємством.
Самоврядування здійснюють трудові колективи підприємств, структурних одиниць об'єднань, колективи підрозділів і бригад.
Стаття 252-2. Повноваження загальних зборів (конференції) трудового
колективу у сфері праці
Загальні збори (конференція) трудового колективу обирають керівника підприємства, раду трудового колективу і заслуховують звіти про їх діяльність, розглядають і затверджують плани економічного і соціального розвитку підприємства, беруть соціалістичні зобов'язання, схвалюють колективний договір, затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку і розглядають інші найважливіші питання діяльності підприємства у сфері праці.
Рішення загальних зборів (конференції), прийняті у межах повноважень трудового колективу і відповідно до законодавства, є обов'язковими для членів колективу та адміністрації, а також для вищестоящих державних і господарських органів.
Стаття 252-3. Повноваження ради трудового колективу
У період між загальними зборами (конференціями) трудового колективу його повноваження виконує рада трудового колективу.
Рада трудового колективу:
здійснює контроль за виконанням рішень загальних зборів (конференцій) трудового колективу, реалізацією критичних зауважень і пропозицій робітників, службовців, інформує трудовий колектив про їх виконання;
вислуховує адміністрацію про хід виконання планів і договірних зобов'язань, результати виробничо-господарської діяльності, намічає заходи, які сприяли б більш ефективній роботі підприємства, додержанню принципу соціальної справедливості;
затверджує спільно з виборними органами партійної, профспілкової і комсомольської організацій умови соціалістичного змагання і підбиває його підсумки;
вирішує питання вдосконалення управління та організаційної структури підприємства, забезпечення відповідності оплати праці працівників їх особистому внескові і справедливого розподілу соціальних благ;
приймає рішення про використання фондів розвитку виробництва, науки і техніки, матеріального заохочення, соціального розвитку, про направлення коштів на будівництво житла, дитячих закладів, їдалень, поліпшення умов і охорони праці, медичного, побутового та культурного обслуговування робітників, службовців, вирішує інші питання соціального розвитку колективу;
вирішує питання підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку, державної, виробничої і трудової дисципліни на підприємстві, намічає заходи для її зміцнення;
здійснює контроль за наданням пільг і переваг новаторам, передовикам виробництва, ветеранам війни і праці за рахунок коштів фондів матеріального заохочення та соціального розвитку;
заслуховує представників колективів підрозділів, вносить пропозиції про застосування заходів морального і матеріального заохочення за успіхи в праці, розглядає питання представлення до державних нагород;
вирішує питання обрання рад колективів виробництв, цехів, відділень, дільниць та інших підрозділів і визначає їх права в межах повноважень ради трудового колективу підприємства (структурної одиниці об'єднання);
вирішує інші питання виробничого і соціального розвитку, якщо вони не належать до компетенції зборів (конференції) трудового колективу.
Рада трудового колективу працює в тісному контакті з адміністрацією, партійною, профспілковою, комсомольською та іншими громадськими організаціями.
Рішення ради трудового колективу, прийняті в межах її повноважень і відповідно до законодавства, є обов'язковим для адміністрації і членів колективу. При незгоді адміністрації з рішенням ради трудового колективу питання вирішується на загальних зборах (конференції) трудового колективу.
Стаття 252-4. Вибори керівників у трудових колективах
Керівники підприємств, структурних одиниць об'єднань, підрозділів, а також майстри і бригадири обираються на загальних зборах (конференції) відповідного колективу і затверджуються у встановленому порядку. Якщо кандидатуру, обрану колективом, не затверджено вищестоящим органом, проводяться нові вибори. При цьому вищестоящий орган зобов'язаний пояснити колективу причини відмови в затвердженні результатів виборів.
Обрані керівники підприємств, структурних одиниць об'єднань можуть бути достроково звільненні з посади на підставі рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу або за його уповноваженням - ради трудового колективу, а керівники підрозділів, майстри і бригади - за рішенням відповідного колективу. Рішення колективу про дострокове звільнення керівників підприємств і структурних одиниць об'єднань з підстав, передбачених у законодавстві, підлягає виконанню вищестоящим органом, а щодо керівників підрозділів, а також майстрів і бригадирів - керівником підприємства. Скарги керівників, майстрів на увільнення від роботи, а бригадирів - від керівництва бригадою розглядаються спільно вищестоящими господарськими і профспілковими органами.
Після закінчення строку повноважень керівники, а також майстри і бригадири можуть бути обрані знову або їм надається інша робота з додержанням гарантій, встановлених статтею 118 цього Кодексу.
Стаття 252-5. Загальні принципи матеріальної заінтересованості трудового колективу
в результатах господарської діяльності
Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, благополуччі кожного працівника. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з меншими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому і соціальному розвитку та оплаті праці працівників.
Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших санкцій, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Адміністрація визначає конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків, що їх зазнало підприємство, доводить про це до відома трудового колективу і покладає на конкретні підрозділи і працівників майнову (матеріальну) відповідальність відповідно до законодавства.
Стаття 252-6. Формування колективу бригади
Зарахування в бригаду нових працівників провадиться за згодою колективу бригади. Не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, направлених у бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випусників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти та інших).
Колектив бригади має право вимагати від адміністрації виведення із складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 цього Кодексу. Адміністрація відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.
Стаття 252-7. Розподіл колективного заробітку у бригаді
із застосуванням коефіцієнта трудової участі
Колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади).
При застосуванні коефіцієнта трудової участі заробітна плата працівника не може бути нижчою від встановленого державною мінімального розміру (стаття 95).
Стаття 252-8. Взаємна відповідальність адміністрації і бригади
Адміністрація підприємства, об'єднання, структурного підрозділу несе відповідальність перед бригадою за створення нормальних умов для високопродуктивної праці(надання роботи, забезпечення справного стану механізмів та устаткування, технічною документацією, матеріалами та інструментами, енергією, створення безпечних і здорових умов праці). При невиконанні бригадою виробничих показників з вини адміністрації за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками. Службові особи, винні у порушенні обов'язків адміністрації перед бригадою, притягаються до дисциплінарної відповідальності, а за зайві грошові виплати бригади - також до матеріальної відповідальності перед підприємством у порядку і розмірах, встановлених законодавством.
Бригада несе відповідальність перед адміністрацією підприємства за невиконання з її вини виробничих показників. У цих випадках оплата провадиться за виконану роботу, премії та інші заохочувальні виплати не нараховуються. Збитки, заподіяні підприємству випуском неякісної продукції з вини бригади, відшкодовуються з її колективного заробітку в межах середнього місячного заробітку бригади. При розподілі колективного заробітку між членами бригади враховується вина конкретних працівників у випуску неякісної продукції".
II. Встановити, що положення глави XVI-А "Трудовий колектив" Кодексу законів про працю Української РСР поширюються на підприємства й організації одночасно з поширенням на них Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)".
Голова Президії Верховної Ради Української РСР В.ШЕВЧЕНКО
Секретар Президії Верховної Ради Української РСР М.ХОМЕНКО
м. Київ, 27 травня 1988 р.
N 5938-XI