Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ЛИСТ
N 01-8/531 від 11.11.99
м.Київ

Арбітражним судам України

Про Закон України "Про господарську діяльність
у Збройних Силах України"

( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого
арбітражного суду
N 01-8/319 від 06.07.2000
N 01-8/555 від 07.05.2001 )

Верховна Рада України прийняла Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) (далі - Закон), опублікований в газеті "Голос України" за 27 жовтня 1999 року N 200.

Вищий арбітражний суд України вважає за доцільне звернути увагу арбітражних судів на окремі положення Закону.

1. Відповідно до статті 1 та пункту 2 статті 10 Закону його дія поширюється на військові частини, заклади, установи і організації Збройних Сил України (далі - військові частини) та інші утворені згідно з законами України військові формування.

2. Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи і організації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень і видатків, рахунки в установах банків та гербову печатку (частина перша статті 3 Закону).

Види господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначає Кабінет Міністрів України (частина друга статті 3 Закону).

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено ліцензування тих видів діяльності військових частин, які підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства України.

3. Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, узгодженим з Міністерством економіки України, затверджує перелік військового майна, яке не підлягає приватизації (частина третя статті 1 Закону).

4. Військові частини повинні реєструватись як суб'єкти господарської діяльності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону). Відповідний Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 N 749. ( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого арбітражного суду N 01-8/319 від 06.07.2000, N 01-8/555 від 07.05.2001 )

5. Стаття 6 Закону ( 1076-14 ) передбачає можливість обмеження або припинення господарської діяльності військової частини за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 N 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил. ( Лист доповнено пунктом 5 згідно з Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/555 від 07.05.2001 )

6. Відповідно до статті 7 Закону військові частини вправі здавати закріплене за ними майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок одержання дозволу на передачу закріпленого за військовою частиною рухомого та нерухомого майна в оренду визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 N 778. ( Абзац перший пункту із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/319 від 06.07.2000 )

Арбітражним судам слід мати на увазі, що здача в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки забороняється (частина третя статті 7). Отже у разі укладення військовою частиною договору оренди майна з порушенням цього припису такий договір повинен визнаватись недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).

Цієї ж статтею передбачено, що передача в оренду військового майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Умови та порядок проведення конкурсів визначається Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством Оборони України. Вони ж здійснюють і оцінку вартості майна за затвердженою Кабінетом Міністрів України методикою.

6. Особливу увагу арбітражним судам необхідно звернути на вимоги статті 5 Закону.

Згідно з цією статтею військові частини як суб'єкти господарської діяльності несуть передбачену законом та договором відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі.

Відповідальність військової частини як суб'єкта господарської діяльності обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

У випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно. У цих ситуаціях до участі у справі може бути залучено Міністерство оборони України.

Що ж до переліку майна, закріпленого за військовою частиною та порядку його відчуження, то вони визначені відповідно статтями 1 і 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) (опубліковано в газеті "Голос України" від 2 листопада 1999 року N 204).

8. Відповідно до статті 6 Закону припинення або обмеження господарської діяльності військових частин можливе за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про викладене повідомляється в порядку інформації.

Заступник Голови Вищого арбітражного суду України А.Осетинський