Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 24.05.2001, N 127
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
10 липня 2001 р. за N 582/5773
Про затвердження Інструкції про порядок проведення
технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна
Указами Президента України від 09.12.97 N 1342 та від 16.05.2001 N 314 затверджено Положення про Держбуд України та зміни до нього. Цим Положенням покладено на Комітет здійснення функцій координації і нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації, у зв'язку з чим наказую:
1. Затвердити Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (додається).
2. "Инструкцию о порядке проведения технической инвентаризации жилищного фонда", затверджену наказом ЦСУ СРСР від 15.07.85 N 380, уважати такою, що не застосовується на території України, та Інструкцію по технічній паспортизації жилих будинків державного і громадського фонду та фонду житлово-будівельних кооперативів у міській і сільській місцевостях України, затверджену наказом Держжитлокомунгоспу України від 31.12.91 N 136, уважати такою, що втратила чинність.
3. Українській асоціації "Укртехінвентаризація" (Л.Черненко) забезпечити видання Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
4. Управлінню нормативно-правового забезпечення реформування житлової політики та експлуатації житлового фонду (М.Каплун) подати наказ на реєстрацію до Міністерства юстиції України.
5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Комітету М.Руля.
Голова Комітету В.М.Гусаков
Затверджено
Наказ Держбуду України
24.05.2001 N 127
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
10 липня 2001 р. за N 582/5773
Інструкція
про порядок проведення технічної інвентаризації
об'єктів нерухомого майна
1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до чинного законодавства, зокрема Положення про Держбуд України, затвердженого Указами Президента України від 09.12.97 N 1342/97 та від 16.05.2001 N 314 , якими на Комітет покладено здійснення функцій нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації.
1.2. Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:
- визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);
- обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;
- установлення вартості об'єктів.
Технічна інвентаризація передбачає:
- первинну технічну інвентаризацію об'єктів;
- поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.
1.3. Інструкція діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності.
1.4. Технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).
1.5. Матеріали технічної інвентаризації є майном бюро технічної інвентаризації та слугують підставою для надання інформації згідно з чинним законодавством.
2. Об'єкти, що підлягають технічній інвентаризації
До об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать:
- житлові будинки квартирного типу різної поверховості;
- житлові будинки садибного типу, розташовані на окремих земельних ділянках;
- будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо;
- господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо);
- господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, навіси, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо);
- садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові).
2.1. Житлові будинки квартирного типу
Житлові будинки квартирного типу поділяються на малоповерхові (1-4 поверхи) та багатоповерхові (5 поверхів та вище).
Багатоповерхові житлові будинки є багатоквартирними.
Разом з тим багатоквартирними є малоповерхові будинки блокового типу так звана килимова забудова.
Основну типологічну структуру будинків квартирного типу складають секційні, галерейні, блокові житлові будинки та гуртожитки.
Технічній інвентаризації підлягають як квартирні житлові будинки загалом, так і їх основні елементи:
- секції;
- поверхи (надземні, цокольні, підвальні, технічні, мансардні);
- сходово-ліфтові вузли;
- квартири (групи квартир).
Під час визначення поверховості надземної частини будинку до числа поверхів включаються всі надземні поверхи, у тому числі технічний, мансардний і цокольний, якщо верх його перекриття перебуває вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м (додаток 10).
За умови різної кількості поверхів у різних частинах будинку, а також у разі розміщення будинку на земельній ділянці з нахилом, коли за рахунок нахилу збільшується кількість поверхів, поверховість визначається окремо для кожної частини будинку (наприклад, 5-7-9-поверховий).
Технічний поверх, розташований над верхнім поверхом, під час визначення поверховості будинку не враховується.
2.2. Житлові будинки садибного типу
Житловий будинок указаної категорії складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо.
На присадибних земельних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї (хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, вбиральні тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, навіси, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).
Прибудовою (до житлового будинку) є частина будинку, розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну. Прибудови мають внутрішнє сполучення з основними частинами будинків.
До них відносяться: прибудовані житлові кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, комори, ванні кімнати, вбиральні тощо).
2.3. Будинки та споруди громадського призначення [ДБН В 2.2-9-99 "Громадські будинки і споруди"]
Основні типи:
Будинки дитячих дошкільних закладів
Дитячі дошкільні заклади загального, спеціального та оздоровчого типів
Будинки дитини та дошкільні дитячі будинки
Дошкільні заклади, об'єднані з початковою або середньою школою
Будинки навчальних закладів
Загальноосвітні та спеціалізовані школи
Загальноосвітні, спеціальні та санаторні школи-інтернати
Міжшкільні навчально-виховні комбінати
Позашкільні заклади
Професійно-технічні навчальні заклади
Вищі навчальні заклади
Інститути підвищення кваліфікації спеціалістів
Будинки та споруди для охорони здоров'я і відпочинку
Лікувально-профілактичні заклади
Санітарно-профілактичні заклади
Установи судово-медичної експертизи
Аптечні заклади
Санаторії та санаторії-профілакторії
Заклади відпочинку та туризму
Будинки та споруди фізкультурно-оздоровчі та спортивні
Відкриті фізкультурно-спортивні споруди
Будинки та криті споруди
Фізкультурно-спортивні та фізкультурно-оздоровчі комплекси
Будинки культурно-видовищних закладів дозвілля та культових закладів
Бібліотеки
Музеї та виставки
Будинки дозвілля (клуби, центри культури і дозвілля та інше)
Видовищні будинки (театри, концертні зали, кінотеатри, цирки та інше)
Культові будинки, споруди та комплекси
Будинки підприємств торгівлі та громадського харчування
Будинки для підприємств роздрібної торгівлі
Будинки для підприємств громадського харчування (за винятком будинків та приміщень громадського харчування, які належать до допоміжних будинків і приміщень промислових підприємств)
Будинки підприємств побутового обслуговування
Комплексні підприємства побутового обслуговування
Лазні, лазне-оздоровчі комплекси
Хімчистки та пральні
Будинки закладів соціального захисту населення
Територіальні центри соціального обслуговування
Будинки-інтернати загального та спеціального типів
Будинки для науково-дослідних установ, проектних і громадських організацій та органів управлінь
Будинки для науково-дослідних інститутів (за винятком значних спеціальних споруд)
Будинки для проектних та конструкторських організацій
Будинки інформаційних центрів
Будинки для органів управління
Будинки для громадських організацій
Будинки для кредитування, страхування та комерційного призначення
Банки і банківські сховища
Будинки для архівів
Будинки для транспорту, призначені для безпосереднього обслуговування населення
Вокзали всіх видів транспорту
Контори для обслуговування пасажирів та транспортні агентства, касові павільйони.
Будинки для комунального господарства (окрім виробничих, складських і транспортних будинків та споруд)
Будинки для громадських обрядів, ритуальних послуг, крематорії
Житлово-експлуатаційні заклади
Будинки готелів, мотелів та кемпінгів
Громадські вбиральні
Багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення
Основні будинки, господарські будівлі.
Основними вважаються будинки, що визначають призначення використання земельних ділянок, на яких вони розміщені.
Основними можуть бути житлові та громадські будинки - житловий будинок, школа, лікарня, магазин тощо.
На одній земельній ділянці можуть бути розташовані декілька основних будинків різних за призначенням. Так, якщо на пришкільній ділянці, крім школи, є ще житловий будинок для вчителів, то і школа і житловий будинок є основними будинками.
Господарські будівлі: котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, гаражі, сараї, сміттєзбірники тощо, розміщені на земельних ділянках житлових і громадських будинків, виконують функції допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основних будинків.
Основні та допоміжні приміщення громадських будинків та споруд.
Основними приміщеннями громадських будинків та споруд (далі будинків) є приміщення, які визначають їх функціональне призначення.
Допоміжні приміщення - це приміщення, які виконують функції допоміжного (другорядного) значення в громадських будинках. Найбільш характерні з них вестибюлі, коридори, холи, гардероби, вбиральні, комори тощо.
Примітка. До складу приміщень громадських будинків входять приміщення іншого призначення - їдальні, буфети, бібліотеки, кіоски тощо, які відносяться до приміщень відповідного типу громадських будинків.
Приміщення громадського призначення, вбудовані в житлові будинки
На першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків розміщуються приміщення для магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку, банків, магазинів і кіосків, юридичних консультацій та нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, житлово-експлуатаційних організацій, для фізкультурно-оздоровчих занять, культурно-масової роботи з населенням, а також приміщень для груп короткочасного перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху), за винятком:
підприємств громадського харчування, пунктів приймання посуду, магазинів, площа яких перевищує встановлені нормативні площі;
спеціалізованих магазинів будівельних, хімічних та інших товарів;
майстерень з ремонту побутових машин, приладів, ремонту взуття;
бань, саун, пральних і хімчисток.
2.4. Садові та дачні будинки, гаражі
Садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання.
Дачний будинок - це житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
У межах одного поселення або району можуть передбачатися змішані типи використання земельних ділянок: для відпочинку, ведення садівництва та городництва тощо з будівництвом як дачних, так і садових будинків.
На ділянках садових (дачних) будинків можуть бути розміщені також господарські будівлі (у тому числі для утримання домашньої птиці, кролів тощо).
Основні типи гаражів - одноповерхові (блокові), багатоповерхові та підземні гаражі-стоянки. До основних приміщень належать приміщення для стоянки автомашин, до допоміжних - майстерні, роздягальні, оглядові ями, для зберігання запчастин і т.п.
3. Організація та порядок виконання робіт
3.1. Загальні вимоги
Технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самовільно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.
Під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; опалення, вентиляція, водопровідно-каналізаційне обладнання, газифікаційне і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо (додаток 11)
Технічний знос будинків (окремих елементів) можливо визначити тільки у процесі обстеження та оцінки технічного стану конструкцій з врахуванням якості виконання будівельних робіт, атмосферного впливу, експлуатаційних та інших чинників.
Роботи з інвентаризації повинні здійснюватися за обов'язковою участю власника (власників) будинків, у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов'язковим підписанням цих документів власником (власниками).
Установлення вартості об'єктів передбачає визначення:
а) площ і об'ємів будинків, допоміжних будівель та споруд;
б) одиниці виміру (ціна одного кубометра або одного квадратного метра будинку) за таблицями збірників з відповідними поправками;
в) будівельної та інвентаризаційної вартості будинків, уключаючи прибудови, підвали (цокольні поверхи, погреби під будинками), а також господарські будівлі та споруди.
Під час виконання технічної інвентаризації необхідно дотримуватися такої черговості робіт:
вивчення документів, що стосуються інвентаризації;
виконання обстеження, обмірів, складання схематичних креслень земельних ділянок, будинків, допоміжних будівель та споруд.
На кожний об'єкт заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.
У процесі обстеження та оцінки технічного стану будинків слід керуватися єдиним класифікатором будинків за їх класністю.
Залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання наказом Держбуду України від 30.09.98 наказ N 215 затверджено Єдиний класифікатор житлових будинків, яким установлено шість класів будинків.
------------------------------------------------------------------ |
1. Особливо капітальні будинки (термін служби 150 років) з кам'яними або цегляними стінами (товщина в 2,5 - 3,5 цеглини), із залізобетонним чи металевим каркасом, із залізобетонним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 3,0 м і вище, з повним складом інженерного обладнання, у яких термін експлуатації не перевищує 50 % терміну служби або виконано капітальний ремонт.
2. Капітальні будинки (термін служби 125 років) з цегляними стінами (товщина в 1,5 - 2,5 цеглини), із залізобетонним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 2,7 - 3,0 м, з повним складом інженерного обладнання, у яких термін експлуатації не перевищує 50% терміну служби або виконано капітальний ремонт.
3. Будинки великопанельні, великоблочні та з місцевих будівельних матеріалів (цегла, дрібні блоки з природного чи штучного каменю тощо) (термін служби 100 років), із залізобетонним збірним або монолітним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 2,5 - 2,7 м, з повним складом інженерного обладнання, у яких термін експлуатації не перевищує 50 % терміну служби.
4. Будинки великопанельні, великоблочні та з місцевих дрібноштучних будівельних матеріалів (цегла, дрібні блоки з природного та штучного каменю тощо) (термін служби 100 років), із залізобетонним або дерев'яним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 2,5 м, у яких термін експлуатації перевищує 50% терміну служби.
5. Будинки із стінами з монолітного шлакобетону, шлакоблоків, черепашнику та інших дрібноштучних виробів з місцевої сировини (термін служби 70 років), із залізобетонним чи дерев'яним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 2,5 м.
6. Будинки із стінами полегшеної конструкції - збірно-щитові, каркасно-засипні, каркасно-камишитові, глинобитні, дерев'яні та інші, термін служби яких 30-50 років. Примітки:
1. Класифікація поширюється на квартирні та садибні житлові будинки, уключаючи квартирні будинки для людей похилого віку і сімей з інвалідами та гуртожитки, в основу яких покладено капітальність основних конструкцій, термін служби будинків та фактичний строк експлуатації, висота приміщень та ступінь забезпечення інженерним обладнанням.
2. Житлові будинки, термін експлуатації яких перевищує 50 % терміну служби і яким не проведено їх капітального ремонту, понижуються на один клас.
3. Житлові будинки, які за основними показниками належать до 1-го та 2-го класу і мають дерев'яні перекриття, понижуються на один клас.
4. Житлові будинки, у яких інженерне обладнання є не в повному складі, понижуються на один клас.
5. Поверховість будинків залежить від функціонального призначення будинку та основних несучих конструкцій і за класифікатором не визначається.
3.2. Порядок проведення обмірювальних робіт
Обміру підлягають будинки, господарські будівлі та споруди, передбачені в розділі 2.
Будівлі тимчасового характеру (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою тощо) обміряються та включаються до матеріалів інвентаризації. Це будівлі - збірно-розбірні, без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій).
Кожен будинок або прибудова підлягає обміру за своїм периметром по цоколю для підрахунку забудованої площі і вище цоколя по поверхні стін будинку зняттям всіх необхідних розмірів для підрахунку площі будинку та прибудов.
Обміряючи об'єкт по периметру, слід враховувати окремі його частини (архітектурні деталі, рельєфну кладку стін тощо).
Обмір будинків проводиться стальними та тасьмовими рулетками. При вимірюванні висот слід користуватися складними рейками.
Округлення лінійних промірів виконується з точністю до 1 см.
Зовнішній обмір будинку проводиться вище цоколя, на рівні віконних прорізів, з точністю до 1 см.
Кінцевим пунктом обміру лінії (стіни) уважається ріг будинку або:
прибудова, тамбур, веранда та інше; злом горизонтальної лінії стіни. Примітка. Виступні частини стіни будинку (пілястри, розкріплення) завтовшки до 10 см і завширшки до 1 м не заміряються і на ескіз не наносяться. Решта виступів у будинках заміряються, наносяться на ескіз і враховуються в загальній кубатурі об'єкта.
У процесі обміру будинків не прямокутної форми (в плані) виконуються додаткові діагональні промірювання в трьох приміщеннях першого поверху, де виявлена непрямокутність, у разі можливості виконуються обмірювальні засічки зовні будинку.
Діагоналі також рекомендується заміряти у великих приміщеннях.
Під час обміру дерев'яних будинків, кути яких мають зруб "у чашку" й випущені назовні кінці колод, ці випуски з довжини та ширини необхідно вилучати.
Початковий пункт обміру об'єктів позначається в ескізі нулем.
Обмір приміщень слід здійснювати від оздоблених поверхонь стін та перегородок.
Обміряючи будинки, необхідно визначати товщину стін та перегородок. Товщина стін та перегородок, які не мають прорізів, визначається таким чином: від зовнішнього розміру стіни між суміжними прорізами (найчастіше віконними) відраховують два внутрішні розміри, взяті від осі прорізу до стіни (перегородки), товщину якої треба визначити.
Круглі печі та колони заміряються і ув'язуються за паралельними дотичними до округленості та на ескізі вказують їх діаметри.
У процесі обміру багатоповерхових будинків з вікнами одного розміру за шириною, розміщеними на всіх поверхах по одних вертикальних осях, знімання розмірів щодо розміщення вікон здійснюється лише на першому поверсі. Вікна, розташовані не по одній осі, або вікна різних розмірів заміряються (прив'язуються) на кожному поверсі окремо всередині будинку.
Для будинків, збудованих за типовими проектами, проводяться обміри технічного підвалу, першого і типового поверхів, а також приміщень наступних поверхів, у яких установлено невідповідність аналогічним приміщенням типового поверху.
Внутрішній обмір приміщень здійснюється (з точністю до 1 см) по всьому периметру за розмірами, виміряними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на висоті 1,10 - 1,30 м від підлоги (без врахуванням плінтусів), з одночасним обміром дверей, печей, виступів та інших елементів з дотриманням таких обов'язкових правил:
а) дверні та віконні прорізи заміряють на світлі (за завісами);
б) обмір печей здійснюють за їх горизонтальним перетином;
в) під час обміру сходових кліток, крім самого приміщення, заміряють площадки і на ескізі вказують кількість сходинок та напрям підйому маршів;
г) санітарно-технічне обладнання - водопровідні крани (включно з пожежними), раковини, ванни, унітази, опалювальні колонки не обміряють, а лише "прив'язують" їх розміщення для подальшого нанесення умовними позначками на план;
є) усі виступи печей, димарів, вентиляційних коробів, стін, перегородок, ніш тощо, розміром понад 10 см, підлягають обміру та нанесенню на ескіз;
д) у приміщеннях будинків виробничого призначення обміряють фундаменти під обладнання або місця розташування обладнання зі схованими у підлогах фундаментами.
Виявлені в установленому порядку самовільно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самовільного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка:
На планах земельних ділянок та оцінювальних актах:
| Збудовано самовільно 1. ________________ літер " ____ " 2. ________________ літер " ____ " 3. ________________ літер " ____ " 4. ________________ літер " ____ " |
Примітка |
"___"__________ 200 р. _______ підпис
На планах поверхів будинків: _________________________________________________________________
------------------------------------------------------------------ |
"___"____________ 200 р.___________ Підпис
Під час проведення технічної інвентаризації завершеного будівництвом об'єкта, зведеного на підставі дозволу про надання у власність чи користування земельною ділянкою і не прийнятого в експлуатацію, належить провести звірку плану будинку та плану ділянки із затвердженим проектом та планом земельної ділянки.
У разі виявлення розходжень на оригіналах та копіях інвентаризаційних планів на вільному місці з лицьового боку слід указати:
На плані земельної ділянки:
------------------------------------------------------------------ |
На планах поверхів:
------------------------------------------------------------------ |
При виявленні самовільного будівництва бюро технічної інвентаризації зобов'язане повідомити про це місцеві органи державної виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Форма повідомлення:
| Штамп БТІ |
Назва місцевого органу державної виконавчої влади |
повідомляє,що в будинку, вул. (пров. площа)________________________________________________
будинок N ______ ______________________________________________________________________
місто (селище, село) _____________________________________________________________________
самовільно збудовані ____________________________________________________________________
(назва будинку та літер)
переобладнані допоміжні приміщення у житлові, итлові приміщення у допоміжні (непотрібне закреслити)
_____________________________________________________________________________________ ,
(назва приміщень)
виявлені відхилення від затвердженого проекту будівництва житлового будинку
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________, при цьому збільшена (зменшена)
(непотрібне закреслити)
загальна (житлова) площа на ______________ кв.м.
Результати розгляду просимо повідомити в ________________________________________________________________________________
бюро технічної інвентаризації для внесення їх в облікові атеріали.
Повідомлення заповнюються особами, які проводять інвентаризацію, підписуються відповідальними посадовими особами бюро технічної інвентаризації.
Книга обліку виявлених випадків самовільного будівництва та відхилень від затверджених проектів ведеться щодо кожного населеного пункту, що обслуговується, за формою:
------------------------------------------------------------------ |
Після одержання бюро технічної інвентаризації рішення місцевого органу державної виконавчої влади щодо самовільного будівництва в примітки раніше проставлених штампів уноситься запис номера та дати цього рішення.
Указані записи в технічних паспортах скріплюються підписом керівника та печаткою бюро.
Наявність самовільного будівництва не є перешкодою для видачі виготовлених матеріалів замовникові.
4. Складання ескізів і планів поверхів будинків
Після виконання зовнішнього обміру будинків проводиться складання ескізу на внутрішні приміщення (додаток 1.12 ).
Ескіз складається на всі приміщення будинку одночасно, починаючи з нанесення зовнішніх та внутрішніх капітальних стін, перегородок, печей, а потім інших елементів: дверей, сходів, арок, ніш, санітарно-технічного обладнання тощо.
Для полегшення робіт із складання 4 ескізів можна використовувати типові проекти будинків. Ескіз плану виконується на аркуші встановленого формату.
У разі, коли ескіз плану об'єкта складно розмістити на аркуші встановленого формату, дозволяється використовувати аркуші більшого формату, але неодмінно кратних форматові 210х297мм. З лівого боку ескізу залишається поле завширшки 2-3 см для підшивання, у заголовку записують адресу та номер будинку.
Ескіз будинку виконується чорним олівцем, безмасштабно. В ескізі кресляться всі частини будинку відповідно до плану і в ході обміру проставляються їх розміри. У тих випадках, коли в ескізі неможливо відобразити всі частини будинку та чітко записати всі проміри, дозволяється збоку на чистому полі аркушу робити виноску і накреслити в більшому масштабі бажану частину плану і проставити необхідні розміри.
На багатоповерхові будинки ескіз складається окремо на кожен поверх, починаючи з підвального і закінчуючи останнім поверхом, мансардою або мезоніном.
Усі цифри в ескізі слід проставляти перпендикулярно до стіни будинку (споруди) у двох напрямках, щоб можна було читати по горизонталі зліва направо, по вертикалі - знизу вгору.
Розмір цифр в ескізі для всіх записів має бути однаковий, висота їх допускається 2-2,5 мм.
Після закінчення робіт необхідно перевірити відповідність зовнішнього та внутрішнього розмірів будинку. Для цього підраховується сума розмірів приміщень, товщина стін та перегородок.
Щоб уникнути помилки, виконавець зобов'язаний провести контроль обмірів зовнішніх та внутрішніх стін та перегородок (у т.ч. наскрізних промірів приміщень), після чого виправити показники на ескізі.
Плани поверхів будинків складаються на підставі ескізів, виконаних згідно з вищевикладеними вимогами (додаток 1.5).
Для будинків, зведених за типовими проектами, виготовляються копії планів технічного, першого, типового поверхів та кожного наступного поверху з врахуванням змін, якщо вони мали місце; у цих копіях проставляють: лінійні розміри, нумерацію квартир (приміщень) та кімнат, а також площі внутрішніх приміщень.
Плани складаються на креслярському аркуші встановленого формату. Найменший розмір формату - 210х297 мм.
Якщо план будівлі не розміщується на аркуші найменшого формату (210х297 мм), останній збільшується до розмірів стандартного креслярського аркуша.
Плани поверхів розміщуються на креслярському аркуші один під одним, починаючи з підвального.
Розміщувати план слід симетрично щодо країв креслярського аркуша. Сторона головного фасаду повинна бути розміщена внизу, паралельно до нижнього краю креслярського аркуша.
Відстань між накресленим планом і краями аркуша не повинна бути меншою 2-3 см. Плани поверхів складаються в масштабі 1:100; 1:200.
Накладка плану виконується за допомогою точно вивіреної масштабної лінійки з міліметровими поділками або комп'ютера. Дерев'яні масштабні лінійки слід звіряти з металевими. У разі розбіжності дерев'яної масштабної лінійки з металевою на одну чверть 1,0 мм вона є непридатною для складання планів.
Складання плану в масштабі 1:100 слід здійснювати з точністю до +,-0,5 мм.
Відповідно до ескізу на план поверху наносять (у зазначеному маштабі):
стіни і перегородки;
вікна і двері;
печі, кухонні грубки, газові плити;
сходи, ганки, балкони;
внутрішні виступи стін та перегородок;
зовнішні колони, пілястри та інші деталі, які виступають понад 10 см.;
ніші в стінах, за винятком ніш, що призначені для приладів опалення;
арки та окремо розташовані стовпи і колони;
приямки, завантажувальні люки, лази підвалів;
котли центрального опалення та ін.
Санітарно-технічне та протипожежне обладнання (водопровідні крани, раковини, ванни, унітази тощо) наносять на план за прив'язками ескізу, відповідно до встановлених умовних позначень.
Трубопроводи холодної та гарячої води, каналізації, центрального опалення, газу тощо, а також прилади центрального опалення на планах поверхів не позначаються.
Складання плану будинку прямокутної форми здійснюють у такій послідовності:
накладають контури капітальних стін будинку та їх товщини;
креслять віконні та дверні прорізи в зовнішніх стінах;
накладають внутрішні капітальні стіни та перегородки;
креслять печі, внутрішні дверні та віконні прорізи і фрамуги;
креслять інші деталі будинку та прибудов.
План підвалу під невеликою частиною будинку можна креслити без нанесення контуру всього будинку, розміщуючи його на аркуші навпроти відповідного плану поверху, під яким безпосередньо розташований підвал. При цьому необхідно показати найближчі до підвалу капітальні стіни (з прив'язкою).
Перед кресленням плану поверху необхідно перевірити проміри ескізу арифметично і переконатися, що проміри стін, виконані зовні, збігаються із сумою промірів, виконаних у середині будинку, з урахуванням товщини стін. Якщо розбіжностей немає, то накреслюється фасадна лінія і поруч з нею внутрішня лінія стіни, виходячи з промірів, виконаних у кутових кімнатах.
Після цього послідовно наносяться капітальні стіни (з дотриманням діагональних промірів), з урахуванням контрольних промірів між капітальними стінами, і водночас перевіряється правильність розміщення їх на кресленні.
Креслення слід починати з плану першого поверху, залишивши вище місце для підвального поверху. Конфігурація накресленого будинку повинна точно відповідати конфігурації будинку в натурі. Після накреслення внутрішніх ліній капітальних стін кресляться перегородки, прорізи, сходи, опалювальні прилади, вентиляційне обладнання та вентиляційні канали (якщо вони влаштовані в стінах), ванни, унітази, раковини, вмивальники тощо згідно з прив'язками та встановленими умовними позначеннями.
Сходи, ніші, стінні шафи як за своїм розміром, так і за розміщенням наносяться на план у масштабі та згідно з умовними позначеннями.
Перегородки, обшивні з двох сторін, позначаються двома лініями; перегородки одношарової конструкції, а також виконані із щитів позначають однією лінією.
Після накреслення першого поверху виконуються креслення решти поверхів відповідно до розміщення капітальних стін першого поверху, який вважається контрольним.
Лінійні проміри з ескізу переносяться на плани паралельно до напрямку відповідних стін та перегородок. У допоміжних приміщеннях розміри наносяться таким чином, щоб не затемнювати креслення. Закриті веранди, галереї, тамбури, коридори обміряються всередині і кресляться на планах поверхів; відкриті веранди, галереї, балкони позначаються на плані у вигляді контуру.
Якщо стіни мають виступи (обрізи) у профілі, то слід показувати пунктиром проекцію виступів (обрізів) з усіма горизонтальними розмірами.
Усі цифри на плані повинні мати однаковий шрифт та розмір і своєю нижньою частиною бути звернені до нижнього або до правого обрізу креслярського аркуша (дивлячись на креслення) і розміщені перпендикулярно до лінії проміру.
Літерування будинків на планах поверхів повинно відповідати літеруванню на плані земельної ділянки; номери приміщень позначаються дробом у центрі плану кожного приміщення: у чисельнику ставиться номер приміщення (квартири) червоною тушшю і через тире - номер кімнати чорною тушшю (знаки номерів не проставляються), у знаменнику вказується площа кімнати чорною тушшю.
Коридори спільного користування, а також міжквартирні приміщення допоміжного призначення (спільного користування) нумеруються римськими цифрами чорною тушшю і в журналі внутрішніх обмірів проставляються їх площі, на кожному поверсі.
Висота приміщень позначається на планах поверхів синьою тушшю (на планах тих приміщень, де були виконані ці проміри). За умов різної висоти приміщень висоти проставляють на плані кожного приміщення.
У разі змінної висоти приміщень проміри висот виконуються у найнижчій та найвищій частинах цих приміщень.
Збільшення або зменшення товщини стін для усунення розбіжностей не допускається.
На планах поверхів у всіх приміщеннях проставляються розміри (довжина, ширина) у метрах з двома десятковими знаками.
Накреслений олівцем план поверху після його контролю та виправлення помилок обводиться тушшю.
При основній технічній інвентаризації плани поверхів кресляться лише чорною тушшю.
Товщина ліній вказана в альбомі умовних позначень.
На плані виконуються такі написи:
а) поверх;
б) площа у квадратних метрах з одним десятковим знаком;
в) нумерація квартир та окремих приміщень.
Решта інформації заноситься у попередньо проставлені штампи.
Усі написи на планах виконуються чорною тушшю встановленим креслярським шрифтом.
Завершений план поверху після перевірки та виправлення можливих помилок підписує контролер.
Примітка. Розміри печей, ніш, арок, колон, виступів, дверей, сходів тощо на планах поверхів не проставляються
5. Складання абрису та плану земельної ділянки
Під час обмірювальних робіт складаються абриси на земельну ділянку з нанесенням усіх наявних будинків, господарських будівель і споруд, меж та угідь (двору, саду, городу тощо (додаток 1.13).
В абрисі зазначається номер будівельного кварталу, номер житлового будинку, назва вулиці, найменування власника, підстава права власності, дата зйомки, контролю та підписи виконавців.
В абрисі скорочено вказуються поверховість та призначення будинків, матеріал стін, літерування будинків і господарських будівель, найменування угідь.
Цифри та умовні позначки на абрисі робляться дрібним, чітким почерком, без підкреслень та без затемнень креслення, а в разі необхідності - з примітками на полях креслення.
Абриси складаються на земельні ділянки, які входять до складу кварталу (району), або на кожну земельну ділянку окремо. Першому віддається перевага.
Зняті контури ситуації наносяться на абрис у довільному масштабі. Лінії викреслюються від руки. Ведення абрису виконується тільки чорним олівцем.
У процесі виконання абрису застосовуються умовні знаки, прийняті для складання планів відповідних масштабів.
За потреби контури будинків та споруд забезпечуються пояснювальними написами. До об'єктів, призначення яких виконавцю невідоме, в абрисі дається короткий їх опис.
Лінії, якими позначаються в абрисі межі земельних ділянок, прокреслюються виразніше або ж виділяються іншим способом (стрілками, подвійними лініями тощо).
Унесення поточних змін, перемальовування абрису, підчищання і нанесення одних цифр на інші забороняється.
Неправильні розміри в абрисі перекреслюються олівцем, а правильні розміри проставляються над ними.
Складання плану земельної ділянки полягає у:
- перевірці польових журналів, обробці кутових та лінійних вимірів;
- вирахуванні координат точок зйомочних (теодолітних) ходів, створних та інших допоміжних точок;
- нанесенні точок за їх координатами на планшети;
- складанні (накладанні) плану за даними абрисів;
- коригуванні (контролі) накладання;
- підрахунку площ окремих земельних ділянок, кварталів;
- накресленні плану тушшю (додаток 1.4 );
- коригуванні накресленого плану (тушшю);
- знятті необхідних копій із складених планів.
На план земельної ділянки, розміщений на загальному плані будівельного кварталу, наносяться такі показники з абрису:
по межах земельної ділянки проставляються лінійні розміри (без розмірних стрілок у середині промірних ліній); зовнішні розміри будинків на плані проставляються поза їх контуром;
наносяться всі будинки з прибудовами, тамбурами, галереями, сходами, ганками, приямками та іншими деталями, господарські будівлі, а також: альтанки, криниці, паркани, замощення та різні угіддя;
підвали позначаються на плані пунктиром синьою тушшю; мезоніни та мансарди позначають дрібним пунктиром чорною тушшю.
На плані земельної ділянки кожен будинок та господарська будівля, починаючи з основної, літерується великими буквами алфавіту.
Якщо літерується велика кількість будинків та господарських будівель, розміщених на земельній ділянці, то після закінчення алфавіту застосовувуються літери з штрихом.
Господарські будівлі літеруються слідом за основними. Паркани та огорожі нумеруються арабськими цифрами, тротуари та замощення - римськими.
У разі знесення будинку чи господарської будівлі, що мала присвоєну літеру, у подальшому така літера більше не присвоюється.
Підрахунок площі земельної ділянки здійснюється, як правило, за даними вимірів шляхом розбивки ділянки на нескладні геометричні фігури. За умов складної конфігурації ділянок підрахунок площ можна здійснювати планіметром.
Підрахунки площ земельних ділянок (у т.ч. забудованої частини, замощень, угідь тощо), виконані за формулами, заносяться в журнал обчислення площ земельних ділянок (додаток 1.9 ).
Площі, зайняті накривками та гратками для водостічних, водогінних, каналізаційних та інших колодязів, з площі замощень не вилучаються.
Після проведення польового контролю та усунення всіх недоліків складаються кальки планів окремих земельних ділянок, а в разі необхідності копії планшетів або кварталів.
На копіях планів земельних ділянок проставляються розміри будинків, меж, позначаються найменування угідь (город, сад, двір та ін.).
Після того, як зняті необхідні копії, планшети викреслюються тушшю.
Під час креслення планшетів тушшю слід дотримуватися встановлених для топографо-геодезичних робіт умовних знаків, як це передбачається в інструкції "Умовні знаки для топографічних планів. Масштаб 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500".
Накреслені тушшю планшети вдруге підлягають коригуванню та перевірці. При цьому особливу увагу слід звертати на правильність застосування умовних знаків та позначень.
Результатами зйомки забудованих територій мають бути: матеріали за знімальними сітками; абриси зйомки; збірна схема розташування планшетів знімання; справжні планшети знімання та "справа" до них; кориговані аркуші. Під час контролю робіт на місці контролером перевіряється правильність та повнота зйомки плану кожної земельної ділянки (розташованої у кварталі), достатність і точність допоміжних промірів (до 50% промірів на будинках і спорудах та до 25 % промірів на земельних ділянках).
Виявлені під час контролю дефекти фіксуються на абрисі кольоровим олівцем.
Під час камерального контролю перевіряється правильність накладання схематичного плану земельної ділянки, дотримання масштабу, умовних позначень, загального оформлення плану, наявність всіх потрібних розмірів, написів та підписів, відповідність літерування будинків, допоміжних будівель та споруд у плані кварталу та літерування їх у раніше складених інвентаризаційних матеріалах на домоволодіння, правильність формул та обчислення площ у журналах зовнішніх обмірів та правильність складення експлікації до плану будівельного кварталу.
Виявлені у процесі контролю помилки, пропуски та неточності мають бути відображені в акті польового та камерального контролю. Без акта перевірки виконані роботи до оплати не приймаються (додаток 1.14).
У польовий журнал заносяться всі зауваження та записи про виконану перевірку, підписані особами, які її здійснювали. Після перевірки журналів здійснюється обробка ліній (вирахування середнього значення довжини ліній з двох її промірів), вирахування недоступних для вимірювання відстаней.
6. Підрахунок площ об'єктів
Підрахунок площ приміщень будинків здійснюється в журналах внутрішніх обмірів (додатки 1.6; 1.7). Під час підрахунків слід користуватися величинами, визначеними у процесі безпосередніх обмірів, підрахунки виконувати з точністю до одного десяткового знака.
Підрахунок площі будинку здійснюється за сумою площ внутрішніх приміщень технічного, першого і наступних поверхів.
Площа приміщення прямокутної форми підраховується множенням довжини на ширину. Площа приміщень, які мають неправильну форму, підраховується за відповідними формулами, що застосовуються для підрахунку площ окремих геометричних фігур, на які умовно поділяють план приміщення неправильної форми.
Загальну площу квартир слід визначати як суму площ їх приміщень, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас і холодних комор, площа яких підраховується за такими знижувальними коефіцієнтами:
веранди і холодні комори - 1,0; лоджії - 0,5; тераси і балкони - 0,3. Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт уключається до площі поверху з врахуванням їх площ на рівні цього поверху.
У разі застосування гвинтової сходової клітки її площа розподіляється порівну між площами поверхів будинку.
Площу підлоги між приміщеннями квартири в межах отворів без дверей (арок) слід зараховувати до загальної площі квартири при ширині отвору не менше 0,7 м і висоті не менше 1,9 м від рівня підлоги (при цьому площа підлоги, розташованої в межах отворів без дверей, між житловими приміщеннями розподіляється між ними порівну, а між житловими і нежитловими приміщеннями зараховується до нежитлової площі).
Площа підлоги під маршем внутрішньоквартирних сходів, при висоті від підлоги до низу виступних конструкцій маршу 1,6 м і більше, уключається в площу приміщень, в яких розміщені сходи.
Площа ніш у стінах, заглиблення яких складає більше 10,0 см, ширина не менше 100,0 см і висота від підлоги 1,8 м і більше (за винятком ніш для приладів опалення), уключається в площу приміщення, у якому вони розміщені.
Площа горища (технічного горища), технічного підпідвального простору (громадських будинків), якщо висота від підлоги до низу конструкцій, що виступають, менше 1,9 м, до площі будинку не зараховується.
Під час визначення приміщення мансардного поверху житлових будинків враховується площа цього приміщення з висотою до нахиленої стелі 1,5 м при нахилові стелі 30 град. до горизонту; 1,1 м - при 45 град.; 0,5 м - при 60 град. і більше, при проміжних значеннях висота визначається методом інтерполяції. Площа приміщення з меншою висотою враховується в загальній площі з коефіцієнтом 0,7, при цьому мінімальна висота стіни повинна бути 1,2 м при нахилові стелі 30 град.; 0,8 м - при 45 град. - 60 град.; не обмежується при нахилові 60 град. і більше.
Загальна площа гуртожитків визначається як сума площ житлових і допоміжних приміщень (вбудованих шаф), включаючи площу приміщень культурно-побутового призначення та медичного обслуговування.
Житлова площа квартирних будинків і гуртожитків визначається як сума площ житлових кімнат без врахування площ вбудованих шаф.
Під час заповнення журналу підсумовується загальна площа квартир та будинку в цілому, підраховується кількість квартир (приміщень), житлових кімнат.
Загальна площа громадського будинку визначається як сума площ приміщень всіх поверхів (уключаючи технічний, мансардний, цокольний та підвальний).
Площа засклених веранд, галерей та балконів у залах для глядачів уключається до загальної площі громадського будинку (додаток 9). Площа атріумів уключається до загальної площі тільки одного поверху.
7. Підрахунок об'ємів об'єктів
Будівельний об'єм житлового будинку визначається сумою будівельних об'ємів вище позначки +,-0,000 (надземна частина) та нижче цієї позначки (підземна частина).
Будівельний об'єм надземної та підземної частин будинку визначається в межах граничних поверхонь з включенням огороджувальних конструкцій, світлових ліхтарів тощо, починаючи з позначки рівня чистої підлоги кожної з частин будинку, без врахування архітектурних деталей (які не збільшують загального об'єму будинку), підпільних каналів, портиків, терас, відкритих балконів, об'єму проїздів і простору під будинком на опорах, горищ, які використовуються з технічною метою.
Об'єм будинку визначається множенням його площі на висоту, причому висота будинку рахується від рівня спланованої поверхні землі (відмостки, тротуару) до верхньої лінії карниза. За наявністю мансард - висотою будівлі вважається відстань від рівня спланованої поверхні землі (відмостки, тротуару) до підлоги мансарди (об'єм мансарди, мезоніну підраховується окремо).
Якщо будинок складається з частин, які різко відрізняються одна від одної за окресленням, конфігурацією чи за їх конструктивним рішенням, то об'єм будинку слід підраховувати окремо за цими частинами.
Якщо об'єм будинку підраховується за його частинами, то стіна, що розділяє частини будинку, відноситься до тієї частини, в якої конструкція чи висота стін відповідає конструкції чи висоті стіни, що їх розділяє.
Прибудови одного і того самого призначення та з одного і того самого матеріалу, що й основний будинок, уключаються до основного об'єму будинку, прибудови, які не відповідають цим вимогам, обміряються і враховуються окремо та до основного об'єму будинку не включаються.
Об'єм підвалу визначається шляхом множення площі горизонтального перерізу будинку на рівні першого поверху вище цоколя будинку на висоту, проміряну від рівня чистої підлоги підвалу до рівня чистої підлоги першого поверху.
Об'єм мансард, мезонінів визначається множенням площ їх горизонтального перерізу по зовнішньому обводу стін на рівні підлоги на висоту від підлоги мансарди (мезоніну) до верху засипки горищного перекриття.
У разі криволінійного окреслення перекриття мансарди (мезоніну) приймається середня висота.
Еркери (закриті балкони) та переходи включаються в об'єм будинку. Висота еркерів (закритих балконів) визначається як різниця висот від землі до верху перекриття еркера (або переходу) і до нижньої площини еркера (переходу).
Лоджії та ніші в зовнішніх стінах не вилучаються з об'єму будинку.
У процесі визначення будівельного об'єму житлових будинків і гуртожитків технічні поверхи (котельні, майстерні та інше) включаються в об'єм будинку.
Об'єми незавершених будівництвом будинків визначаються за їх проектами з врахуванням технічного стану фактично наявних конструктивних елементів.
Об'єми господарських будівель визначаються аналогічно до підрахунку об'ємів основних будинків. Висота таких будівель визначається шляхом замірів від рівня спланованої поверхні землі (відмостки, тротуари) до верху перекриття на горищі.
8. Нумерація квартир (приміщень)
На планах поверхів, складених під час технічної інвентаризації, потрібно проставляти номери квартир.
Номери квартир повинні точно відповідати нумерації квартир на місцях.
На планах поверхів номери квартир (приміщень) проставляються таким чином:
для невеликих будинків (до трьох квартир) - на плані біля головного входу в квартиру проставляється її номер;
на планах поверхів багатоквартирних будинків - на площадці сходової клітки біля вхідних дверей квартири.
Номери квартир проставляються тушшю червоного кольору та обводяться кружком.
На планах поверхів проставляються номери всіх (житлових та допоміжних) приміщень.
Нумерація вбудованих (прибудованих) нежитлових приміщень здійснюється після закінчення нумерації всіх квартир.
Нумерація житлових і допоміжних приміщень виконується арабськими цифрами окремо по кожній квартирі (приміщенню) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу.
Рекомендується нумерацію приміщень у багатоповерхових громадських будинках установлювати відповідно до номера поверху (перший поверх - 101, 102,... , другий - 201, 202,... і т.д.).
9. Визначення вартості об'єктів
Інвентаризаційна вартість об'єкта визначається виходячи з його будівельної (балансової) вартості. Будівельною вартістю об'єкта є вартість на час його будівництва. Вона визначається виходячи з об'єму будинку та середньої будівельної вартості подібних будинків (1 куб.м) в місцевих умовах.
Вартість кожного оцінюваного об'єкта встановлюється за будівельною вартістю кубометра типового одноповерхового будинку однієї з ним категорії шляхом введення поправочних коефіцієнтів залежно від:
кількості поверхів будинку;
наявності центрального опалення;
наявності водопровідного та каналізаційного обладнання;
наявності ліфтів;
цінності опорядження, якщо не введено окремих вимірювальних показників для кожного виду опорядження.
Примітка. На відхилення від середньотипових споруд залежно від площі основи або зовнішнього об'єму оцінюваних об'єктів уносяться відповідні поправки.
Будівельна вартість прибудов, мансард та мезонінів визначається окремо за їх кубатурою та вартістю прибудови (мансарди, мезаніну) подібного типу або їх питомого показника - 1 куб.м.
Будинки, які внаслідок своїх особливостей не можуть бути оцінені за аналогами (будинками подібного типу), оцінюються індивідуально.
Інвентаризаційна вартість будинку визначається шляхом коригування будівельної (балансової) вартості будинку (зменшення вартості), зумовленої старінням, зношуваністю, що відбуваються за період експлуатації, з урахуванням особливих причин (пожежі, повені, землетруси та зсуви).
Обстеження будинків та визначення їх вартості проводяться в такій послідовності:
а) детальний зовнішній та внутрішній огляд будинків, визначення технічного стану і відсоток зносу їх основних конструктивних елементів: фундаментів, стін, покрівель, міжповерхового перекриття, підлоги тощо;
б) встановлення року побудови об'єкта;
в) встановлення дати проведення капітальних і відновлювальних ремонтів (за останні роки);
г) визначення будівельної та інвентаризаційної вартості, заповнення інвентаризаційних форм (додатки 1.10; 1.11).
Оцінка (переоцінка) будинків, що перебувають у приватній власності громадян України, проводиться за "Сборником укрупненных показателей восстановительной стоимости для оценки строений и сооружений, принадлежащих гражданам в городской местности Украинской ССР", затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 01.04.82 N 163, із застосуванням діючої індексації.
Відповідні поправочні коефіцієнти на відхилення від вартості будинків розміщені в таблицях збірника норм для оцінки будинків, що належать громадянам у містах і селищах міського типу.
Оцінка будинків у сільській місцевості, що перебувають у приватній власності громадян, проводиться за "Сборниками оценочных норм для определения стоимости строений, принадлежащих гражданам в сельской местности", затвердженими відповідними обласними радами, із застосуванням діючої індексації. Оціночні норми складені на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 02.10.81, постанови Ради Міністрів СРСР від 02.10.81 N 961.
У разі відсутності відомостей про балансову вартість об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних осіб, оцінка проводиться відповідно до "Сборников (N 1-37) укрупненных показателей востановительной стоимости зданий и сооружений" (Москва, Госстрой, 1970 ) із застосуванням діючої індексації.
10. Поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи
З метою дотримання відповідності даних інвентаризаційно-технічної бази дійсному стану житлового та нежитлового фонду в містах, селищах та сільській місцевості доцільно через кожні 5 років проводити обстеження та переоцінку об'єктів.
Поточній технічній інвентаризації підлягають всі будинки, допоміжні будівлі та споруди, розташовані в містах, селищах та сільській місцевості, перелік яких наведений у розділі 2.
Підставою для проведення поточної інвентаризації є наступні зміни:
а) зведення нових, надбудова, прибудова, реконструкція і знесення будинків, допоміжних будівель;
б) зміни в межах і в забудові кварталів та земельних ділянок;
в) зміни у призначенні будинків внаслідок їх реконструкції та переобладнання;
г) зміни у технічному стані будинків, допоміжних будівель внаслідок проведення капітальних і відновлювальних ремонтів;
є) приєднання будинків до інженерних мереж (водопровідної, каналізаційної, газової, теплової, електричної тощо);
д) зміни у плані будинків у зв'язку з встановленням нових печей, знесенням або заміною печей, зведенням або знесенням внутрішніх стін та перегородок, переплануванням приміщень, збільшенням або зменшенням основної (житлової) та допоміжної площ, встановленням або забиттям дверних та віконних прорізів тощо;
е) зміни в інженерному обладнанні (установка, заміна та зняття газових плит, ванн, ліфтів тощо);
є) зміни в системі опалення;
ж) зміни в технічному стані будинків внаслідок порушень правил і режиму експлуатації, стихійного лиха тощо;
з) знесення будинків, допоміжних будівель у зв'язку з їх аварійним станом;
и) зміни в оцінювальній вартості будинків, що відбуваються у зв'язку з розширеннями, реконструкцією, відновленням, капітальними ремонтами, руйнуванням, зношеністю тощо;
і) зміна власника.
Поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи виконуються в присутності власника та завершуються його підписом в абрисі та ескізі.
Результати обстеження вносяться червоною тушшю у відповідні форми-бланки (додаток 1) із записом дати та прізвища виконавця робіт.
11. Порядок унесення поточних змін до
інвентаризаційних документів
У разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, бюро технічної інвентаризації вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.
При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті.
Матеріал має бути сконцентрований в одній інвентаризаційній справі (паралельні справи не заводяться).
Усі матеріали мають бути пронумеровані за порядком їх розміщення в інвентаризаційній справі, унесені до опису (додаток 1.1).
Зміни у земельних ділянках, будинках, господарських будівлях установлюються шляхом зіставлення даних, відображених у існуючих планах та описах, з дійсним станом об'єктів при безпосередньому обстеженні на місці.
Виявлені зміни заносяться в нові абриси і ескізи з наступним перенесенням в інвентаризаційні плани, журнали, описи, картки і експлікації.
На планах виправлення здійснюються шляхом закреслення старих контурів та нанесенням нових, якщо цим не ускладнюється читання планів.
За наявності значної кількості виправлень плани креслять знову.
У разі часткових змін контурів відповідні частини внутрішньої ситуації планів (окремі квартири, частини поверху тощо) можуть бути винесені за зовнішні межі плану.
В окремому випадку, коли вільного місця для виносок на аркуші немає, креслять нові поверхові плани.
Цифрові дані та написи на планах і в журналах виправляються закресленням їх червоною тушшю та написанням нових червоною тушшю.
За наявності великої кількості виправлень, що ускладнюють прочитання написів та експлікацій, останні замінюються на нові, причому ця заміна робиться повністю.
Заміна інвентаризаційних планів і текстових матеріалів на нові виконується також у разі їх значної зношеності та забруднення.
Зняття копій з інвентаризаційних матеріалів, а також різного роду вибірки та виписки з них, обробка безпосередньо працівниками інших установ та організацій, а також приватними особами не дозволяється, всі ці роботи виконує лише працівник бюро технічної інвентаризації.
Оцінка збудованих (реконструйованих) будинків
та господарських будівель у процесі поточної інвентаризації
За основу оцінки об'єктів нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту, що належать до державної та колективної власності, беруться показники балансової вартості об'єктів, які визначені в бухгалтерському обліку юридичних осіб.
Житлові будинки, господарські будівлі, що належать громадянам на правах приватної власності, оцінюються відповідно до положень "Сборника укрупненных показателей восстановительной стоимости для оценки строений и сооружений, принадлежащих гражданам в городской местности Украинской ССР", затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 01.04.82 N 163, та "Сборника оценочных норм для определения стоимости строений, принадлежащих гражданам в сельской местности" (оцінні норми складені на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 02.10.81, постанови Ради Міністрів СРСР від 02.10.81 N 961), затвердженого відповідними обласними радами з урахуванням установленого відсотка зносу та діючої індексації.
12. Контроль за якістю виконання робіт
Контроль за якістю виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів здійснюється контролером, призначеним керівництвом бюро технічної інвентаризації.
Під час контролю інвентаризаційних робіт необхідно виконати і перевірити:
точність зовнішніх промірів і даних відліків по прорізах (вікон і дверей);
точність лінійних промірів у середині приміщень, наскрізних промірів, товщину стін та перегородок; повноту (достатність) допоміжних промірів (діагоналей) у приміщеннях зі складною конфігурацією;
оформлення ескізів та журналів підрахунків (підписи, дата виконання робіт та інше);
зіставлення контурів окремих поверхів для перевірки правильності конфігурації та розміщення капітальних стін;
правильність нумерації приміщень, частин приміщень та меж квартир.
Виявлені під час контролю помилки позначаються (відмічаються) кольоровим олівцем. Узяті контролером приклади, що збігаються з розмірами, визначеними виконавцем, обов'язково підкреслюються або обводяться кольоровим олівцем.
Справи з великою кількістю грубих помилок бракуються, робота не оплачується, перероблення її доручається іншому виконавцеві.
Під час контролю графічних робіт перевіряють: зіставлення плану поверху з ескізом; зіставлення плану першого поверху (контрольного) з планами розташування, зовнішніх та внутрішніх капітальних стін, віконних прорізів, сходів, опалювальних приладів, вентиляційних коробів у наступних поверхах (у т.ч. у підвальному);
масштаб плану та правильність розташування стін першого поверху на основі діагоналей в ескізі та контрольних промірів між капітальними стінами;
правильність нанесення цифр, позначення "розділки" біля печей, висот по поверхах, підписів, відповідності плану прийнятим умовним позначенням.
Графічна помилка накладання планів (у масштабі 1:200) не повинна бути більшою 0,5 мм.
У процесі контролю обчислювальних робіт ураховується і перевіряється:
правильність застосування формул, підрахунків, позначення приміщень тощо;
правильність заповнення журналу підрахунків та підсумків по квартирах, поверхах, будинках (спорудах) загалом та правильність рознесення площ по приміщеннях (згідно з їх призначенням).
Незначні помилки та відхилення контролер виправляє сам.
Справи з грубими помилками повертаються для переробки та виправлень.
Проконтрольовані справи підписуються особою, яка здійснює контроль, на справах ставиться дата проведення контролю.
Перевірені та належно оформлені справи передаються керівництву бюро технічної інвентаризації для остаточного перегляду, затвердження і зберігання. Польовому контролю підлягають не менше 20% робіт, виконаних однією групою.
_______________
Додатки мають технічний характер і тому в Міністерстві юстиції України не реєструвалися.
Начальник Управління нормативно-правового забезпечення
реформування житлової політики та експлуатації
житлового фонду М.М.Каплун