Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ЛИСТ
N 01-8/80 від 05.03.98
м.Київ

Про Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні"

( Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду
N 01-8/1042 від 02.10.2001 )

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ( 671/97-ВР ) (далі - Закон) Вищий арбітражний суд України вважає за необхідне звернути увагу арбітражних судів на зміст окремих норм цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, що об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Торгово-промислова палата набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації, яка здійснюється у такому порядку: Торгово-промислової палати України - Міністерством юстиції України, Торгово-промислової палати Автономної Республіки Крим - Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, інших торгово-промислових палат - відповідно обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Зміни до статуту торгово-промислової палати підлягають реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації торгово-промислової палати (стаття 9 Закону).

За змістом пункту 7 статті 9 Закону підставами для відмови у державний реєстрації торгово-промислової палати є виключно порушення встановленого чинним законодавством порядку створення такої палати або невідповідність її статуту законодавству України.

У разі незгоди з відмовою у державній реєстрації або порушення реєструючим органом передбаченого пунктом 3 статті 9 Закону терміну розгляду заяви про реєстрацію торгово-промислової палати засновники не позбавлені права звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання недійсним рішення про відмову у державній реєстрації або про спонукання відповідного державного органу здійснити реєстрацію.

Рішення відповідного органу про реєстрацію торгово-промислової палати з місцезнаходженням за межами підвідомчої цьому органові території може бути визнане недійсним як таке, що прийняте з перевищенням компетенції відповідного органу.

Назване рішення може бути визнане недійсним також за позовом органу, що здійснює державну реєстрацію, чи заінтересованої юридичної особи в разі наявності раніше зареєстрованої торгово-промислової палати у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (стаття 5 Закону). Відповідачами у такому спорі мають бути засновники торгово-промислової палати.

Згідно зі статтею 10 Закону діяльність торгово-промислової палати припиняється шляхом її ліквідації, яка проводиться за рішенням засновника торгово-промислової палати або за рішенням її вищого керівного органу, а також за рішенням суду у випадках і порядку, встановлених законодавством України. Однак чинне законодавство таких випадків щодо торгово-промислової палати не передбачає.

У вирішенні питань, пов'язаних з припиненням діяльності торгово-промислової палати, слід керуватися загальними правилами, встановленими статтею 37 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), з урахуванням особливостей, передбачених статтею 10 Закону та відповідними нормами статуту торгово-промислової палати. Членами торгово-промислової палати можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання (стаття 7 Закону). Прибуток, одержаний торгово-промисловою палатою, не розподіляється між її членами. Крім того, торгово-промислова палата не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, так само як члени торгово-промислової палати не відповідають за її зобов'язаннями (стаття 1 Закону).

Відповідно до статті 11 Закону торгово-промислові палати мають право, зокрема, створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприємства та інші організації з метою виконання своїх статутних завдань. Торгово-промислова палата не відповідає за зобов'язаннями створених нею підприємств та інших організацій, так само як підприємства та інші організації не відповідають за зобов'язаннями торгово-промислової палати (стаття 1 Закону).

Статтею 11 Закону передбачено право торгово-промислових палат створювати за ініціативою учасників спору третейські суди, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів. Оскільки в Україні відсутній законодавчий акт, який регулював би діяльність третейського суду, на території України в частині, що не суперечить Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам України, діє Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, організаціями і установами, затверджене постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30 грудня 1975 року N 121 (з наступними змінами і доповненнями).

При вирішенні питання щодо порядку виконання рішень третейських судів слід враховувати роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 17 лютого 1997 року N 02-5/57 "Про виконання рішень третейських судів".

Торгово-промислові палати можуть виконувати і інші, крім зазначених у статті 11 Закону, повноваження, що не суперечать законодавству України (абзац шістнадцятий цієї статті). Зокрема, Торгово-промислова палата України виконує на комерційній основі за заявками зацікавлених підприємств, організацій, об'єднань, фірм та приватних осіб незалежну експертизу кількості, якості, комплектності товарів (під словом "товар" маються на увазі також продукція, сировина), визначення їх вартості, а також проведення експертизи походження експортних товарів, експертизи на відповідність товару коду Гармонізованої системи опису і кодування товарів (пункт 1.1 Інструкції про порядок проведення експертиз в ТПП України, затвердженої рішенням президії ТПП України, протокол N 76 від 10.06.92). У вирішенні спорів арбітражним судам слід оцінювати відповідні акти експертизи поряд з іншими доказами у справі.

У власності торгово-промислової палати можуть перебувати будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, кошти, цінні папери та інше майно, необхідне для здійснення статутних завдань.

Перелік джерел формування майна торгово-промислових палат визначений пунктом 2 статті 12 Закону.

Майно торгово-промислових палат використовується для забезпечення їх статутної діяльності (пункт 3 статті 12 Закону). Отже, у разі укладення торгово-промисловою палатою угод у суперечності з встановленими цілями її діяльності (статті 3 Закону) такі угоди можуть визнаватися недійсними на підставі статті 50 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ). ( Абзац сімнадцятий із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/1042 від 02.10.2001 )

У разі виходу або виключення відповідно до статуту із складу членів торгово-промислової палати членські внески не повертаються і претензії на частину майна торгово-промислової палати не задовольняються. Майно та кошти торгово-промислової палати у разі виходу або виключення із складу її членів поділу не підлягає (пункт 3 статті 12 Закону). У зв'язку з цим, а також з урахуванням тієї обставини, що Закон не передбачає припинення діяльності торгово-промислової палати шляхом реорганізації, а отже, й правонаступництва щодо її майна, у арбітражних судів відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, пов'язаних з витребуванням частини майна торгово-промислової палати у зазначених випадках.

Згідно з пунктом 5 статті 13 Закону при Торгово-промисловій палаті України діють Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія. Діяльність цих установ регулюється Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" ( 4002-12 ). ( Абзац дев'ятнадцятий із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/1042 від 02.10.2001 )