Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
N 629 від 30 грудня 1999 р.
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
за N 45/4266 від 26 січня 2000 року
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Національного банку N 561 від 17.12.2003 )
Про затвердження Положення
про порядок розрахунку резерву
на відшкодування можливих збитків банків
від операцій з цінними паперами
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку
N 446 від 13.11.2000
N 151 від 05.04.2001
N 495 від 04.12.2001 )
Відповідно до статті 59 Закону України "Про Національний банк України" (679-14 ) та з метою забезпечення стабільності роботи банків і формування резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами в достатніх обсягах Правління ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами (додається).
2. Банки зобов'язані сформувати в повному обсязі резерв на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, що обліковуються на балансі на дату введення в дію цієї постанови, в строк до 01.01.2001. Протягом місяця з дня введення в дію цієї постанови банки мають подати до територіальних управлінь Національного банку України програму формування зазначеного резерву.
3. Банки зобов'язані здійснювати щомісячне формування резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, що придбані після введення в дію цієї постанови, у повному обсязі відповідно до розрахункової суми.
4. Зобов'язати Департамент пруденційного нагляду (В.О.Зінченко) щомісячно, не пізніше 20-го числа, доводити до відома банківської системи розмір ставки KIBOR, за якою банки мають здійснювати обчислення розрахункової вартості цінних паперів для потреб резервування.
5. Зобов'язати Департамент інформатизації (А.С.Савченко) розробити програмний комплекс для розсилки один раз на місяць банкам та установам Національного банку України інформації про розмір ставки KIBOR.
6. Постанова набуває чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
7. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Правління О.I.Кірєєва, Департамент пруденційного нагляду (В.О.Зінченко), Управління нагляду за великими банками (Ю.О.Герасименко), Операційне управління (В.Д.Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.
В.о.Голови В.С.Стельмах
Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
30.12.99 N 629
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
26 січня 2000 р. за N 45/4266
Положення
про порядок розрахунку резерву на відшкодування
можливих збитків банків від операцій з цінними паперами та
інших вкладень у статутні фонди підприємств
( Назва Положення в редакції Постанови Нацбанку
N 446 від 13.11.2000 )
1. Загальні положення
1.1. Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами (далі - Положення) регулює порядок визначення банками України розрахункової суми резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами сторонніх емітентів (далі - резерв під цінні папери). Це Положення не регулює порядок розрахунку резерву на внесення коштів до статутних капіталів асоційованих та дочірніх компаній (підприємств), крім пунктів 3.3.2 та 4.6.
1.2. Положення розроблено на підставі законів України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ), "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ), "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), інших нормативно-правових актів та згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30.12.97 N 466 (далі Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами), Порядком бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку від 16.12.98 N 520 (далі - Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів), та Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
1.3. Банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок визначення стану та результатів роботи емітентів цінних паперів (класу емітентів) (додаток 1). У цьому положенні в обов'язковому порядку мають ураховуватися якісні (додаток 2) та кількісні (додаток 3) фактори оцінки емітентів.
Положення про порядок визначення класу емітентів за групами цінних паперів повинні надаватися на перший запит уповноваженим співробітникам Національного банку для перевірки достовірності оцінки емітентів, правильності обліку та достатності резервів під цінні папери. Відсутність чи неподання Положення для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку.
1.4. За векселями, якими здійснено заміну кредитної заборгованості, банки повинні формувати резерв на повну балансову вартість цих векселів.
1.5. Фінансовий облік операцій з придбання, продажу, рефінансування, розміщення та випуску цінних паперів регулюється нормативними актами Національного банку України.
1.6. Банки зобов'язані формувати резерв у розмірі перевищення балансової вартості цінних паперів порівняно з їх ринковою вартістю, яка коригується (зменшується) з урахуванням ризику емітента (клас емітента визначається згідно з додатком 1 до цього Положення).
Заборгованість за операціями з цінними паперами вважається нестандартною, якщо ринкова вартість цих цінних паперів, що визначається згідно з цим Положенням, є меншою, ніж їх балансова вартість. ( Пункт 1.6 в редакції Постанови Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
1.7. Банки зобов'язані здійснювати щомісячне формування та коригування резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами, що визнані нестандартними, у строки, установлені в пунктах 4.10 та 4.11 цього Положення. ( Пункт 1.7 в редакції Постанови Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
1.8. Заходи впливу за порушення банками вимог цього Положення застосовуються згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку від 04.02.98 N 38 (із змінами та доповненнями).
2. Визначення окремих термінів
У цьому Положенні наведені нижче терміни вживаються в такому значенні.
Активний ринок - ринок для визначеного цінного папера, на якому існує можливість у будь-який час продати цінний папір за ціною, що переважає на ньому під час виставлення цього цінного папера на продаж. Активність ринку щодо цінного папера визначається на підставі таких факторів:
- на ринку діють банки, брокерські контори або інші установи, які забезпечують постійне котирування цін на продаж та на купівлю цього цінного папера;
- різниця між цінами на купівлю та на продаж, що пропонуються цими банками, брокерськими конторами або іншими установами, збігається із звичайною ціною на місцевому ринку цінних паперів;
- випущено значний обсяг цінних паперів, тому виставлені на ринок партії цих цінних паперів значно не вплинуть на їх ціну;
- частина випуску, що знаходиться у банку-продавця цінного папера, досить обмежена, тому його виставлення повністю на продаж не зможе істотно вплинути на поточну ринкову вартість цінного папера.
Асоційована компанія (підприємство) - це компанія, в якій інвестор має значний вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Значний вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компаніє володіє 20% або більшою часткою капіталу компанії. Значний вплив також має місце, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менше 20%, але виконуються такі умови:
- інвестор (банк) має представників у раді директорів або аналогічному керівному органі компанії;
- інвестор (банк) бере участь у визначенні стратегії та операцій компанії;
- здійснюється багато операцій між інвестором (банком) і компанією;
- здійснюється обмін керівним персоналом між інвестором (банком) та компанією;
- інвестор (банк) надає компанії суттєву технічну або комерційну інформацію.
Безстрокові цінні папери - цінні папери без установленого строку погашення (як правило це акції та подібні пайові цінні папери).
Балансова вартість групи цінних паперів для цілей розрахунку резерву історична (первісна) вартість групи цінних паперів, відкоригована на суму амортизації премії або дисконту. З метою визначення розміру знецінення групи цінних паперів здійснюється порівняння їх балансової вартості з ринковою (розрахунковою) вартістю без урахування суми раніше сформованих резервів.
Боргові цінні папери - до групи боргових належать цінні папери, що засвідчують кредитні відносини та/або інші боргові зобов'язання залежно від виду цінного папера.
Вільне переведення - переведення групи цінних паперів з одного портфеля до іншого, що не є вимогою до банку, викладеною в нормативних актах банківськоє діяльності, а здійснюється на підставі добровільного рішення керівництва банку. Існує тільки один варіант вільного переведення: переведення з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції до того часу, як мине календарний рік з часу придбання цінного папера. У разі прийняття добровільного рішення про продаж групи цінних паперів, що є в портфелі на інвестиції, цінні папери продаються безпосередньо з такого портфеля протягом місяця, а після закінчення цього строку виступають об'єктами примусового переведення.
Група цінних паперів - цінні папери емітента однієї емісії та виду в одному портфелі банку. Група може складатися з одного чи більшої кількості цінних паперів.*
* Наприклад: п'ять простих акцій 1-ї емісії АТ "Мрія" вважаються однією групою, а 1 привілейована акція 1-ї емісії цього самого емітента - іншою групою. При вільному або примусовому переведенні група цінних паперів може розбиватися на дві окремі, одна з яких може залишатися в тому портфелі, де вона знаходилася з початку, а інша - виступати об'єктом переведення.
Дочірня компанія (підприємство) - компанія, що контролюється іншою компанією. Контроль передбачає, що материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компаніє володіє 50% або більшою часткою капіталу компанії. Контроль також має місце, якщо материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менше 50%, але має:
- частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50% завдяки угодам з іншими інвесторами;
- право керувати фінансовою та виробничою політикою підприємства згідно із статутом або угодою;
- право призначати або звільняти більшість членів ради директорів або аналогічного керівного органу компанії;
- право визначального голосу в раді директорів або аналогічному керівному органі компанії.
Збитки втрачених можливостей - це збитки, що можуть виникнути в банку виключно в результаті несприятливого зрушення кон'юнктури ринку цінних паперів незалежно від дій емітента та банку. Такі збитки відображають втрату банком можливості більш вигідного вкладання коштів у поточний час внаслідок придбання певного активу в минулому. Такі збитки не пов'язані з погіршенням фінансового стану контрагента, а тому можуть виникати й щодо цінних паперів найбільш надійних та стабільних емітентів.
Котирування - ціна, що склалася на організаційно оформленому ринку цінних паперів під впливом попиту й пропозиції і за якою укладаються цивільно-правові угоди про цінні папери на біржовому або організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.
Пайові цінні папери - до групи пайових належать цінні папери, що засвідчують пайову участь у статутному фонді, надають їх власнику право на участь в управлінні діяльністю товариства, одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та участь у розподілі майна при ліквідації товариства. До операцій з пайовими цінними паперами прирівнюються інші вкладення банку у статутні фонди підприємств незалежно від форми власності, що не оформлені у вигляді цінних паперів.
Примусове переведення - переведення групи цінних паперів з одного портфеля до іншого на вимогу банку, викладену в нормативних актах банківської діяльності. Існує два можливі варіанти примусового переведення:
- переведення з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції, якщо протягом одного календарного року цінний папір не було продано;
- переведення з портфеля на інвестиції до портфеля на продаж, якщо протягом одного календарного місяця з часу прийняття рішення про продаж цінного папера його не було продано безпосередньо з портфеля на інвестиції.
Портфель цінних паперів - сукупність придбаних (отриманих) банком цінних паперів, право на володіння, користування та розпорядження якими належить банку та які згруповані за їх типами і призначенням.
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів - вартість групи цінних паперів, визначена шляхом розрахунку з використанням вимог цього Положення.
Регулярна фінансова звітність - звітність, що складається емітентом для зовнішніх користувачів (у тому числі державних органів) відповідно до чинного законодавства. При визначенні класу емітента регулярною звітністю вважається останній отриманий від емітента пакет звітності, за умови, що з часу закінчення періоду, який покривається таким пакетом звітності, пройшло не більше 120 календарних днів.
Ринкова вартість групи цінних паперів - вартість групи цінних паперів, що склалася на активному ринку.
Ринкова вартість цінного папера - сума коштів або вартість активу, що можна отримати від продажу цього цінного папера на активному ринку цінних паперів (ціна, за якою продавець згодний продати, а покупець - купити цей цінний папір).
Спеціальний резерв - резерв, створений з метою компенсувати фактично понесені в попередніх періодах збитки банку внаслідок зниження ринкової (розрахункової ринкової) вартості групи цінних паперів порівняно з їх балансовою вартістю.
Строкові цінні папери - цінні папери з установленим строком погашення (як правило, боргові цінні папери).
Ставка KIBOR (Kyiv Interbank Offer Rate) - середньозважена ставка міжбанківського кредитування, що розраховується незалежним аналітичним агентством, має різні значення для кількох строків і доводиться до відома банків Національним банком України як норма альтернативної дохідності інвестицій для розрахунку збитків втрачених можливостей.
Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінний папір на продаж - цінний папір, що обертається на активному ринку та придбаний на короткий строк з наміром подальшого його продажу. За своєю природою він вільно реалізується та знаходиться у власності інвестора не більше 1 року.
Цінний папір на інвестиції - цінний папір, що придбаний банком з метою тримати його до дати погашення або з метою інвестиції на строк більше 1 року. ( Розділ 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
3. Основні методологічні засади щодо класифікації портфеля цінних паперів банку
3.1. Класифікація цінних паперів та їх віднесення до портфеля цінних паперів на продаж чи портфеля цінних паперів на інвестиції визначаються за такими критеріями:
3.1.1. Намір банку щодо групи цінних паперів, який свідчить про первісне бажання банку на час придбання цінних паперів щодо напрямів подальшого їх використання.
При первісному віднесенні цінних паперів до портфелів банку за критеріями, банк не повинен відносити папери до портфеля на інвестиції, якщо він передбачає продати їх внаслідок:
1) зміни рівня ринкових процентних ставок;
2) зміни рівня ліквідності банківської установи (наприклад, відплив депозитів, збільшення попиту на кредитному ринку, скорочення суми високоліквідних активів тощо);
3) зміни наявності та ступеня дохідності альтернативних інвестиційних проектів;
4) зміни строків і джерел фінансування активних операцій;
5) зміни рівня валютного ризику.
3.1.2. У разі прийняття керівництвом банку рішення про продаж групи цінних паперів з портфеля на інвестиції зміна первісного наміру банку щодо цих паперів вважається об'єктивною за таких умов:
наявність фактів значних змін стану кредитоспроможності (погіршення) емітента, що підтверджується певними документами;
реорганізація банку (шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення);
застосування або зміна вимог нормативних актів щодо заборони або обмеження максимальної суми інвестицій банків у певні види цінних паперів;
погіршення нормативів платоспроможності і достатності капіталу, ліквідності, інвестування, яке пов'язане з операціями з цінними паперами у зв'язку із змінами нормативних вимог Національного банку України та викликає потребу скорочення суми активів банку;
зміна інвестиційної політики банку. ( Підпункт 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 в редакції Постанови Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
3.1.3. Спроможність банку дотримуватися свого первісного наміру щодо групи цінних паперів передбачає наявність у банку реальної можливості виконувати свій намір. На спроможність банку впливають такі фактори, як наявність ліквідних коштів, рівень достатності капіталу та платоспроможності, наявність ринку цінних паперів тощо. При класифікації груп цінних паперів спроможність банку має виступати основним фактором, тобто в разі наявності в банківській установі наміру щодо цінного папера, але відсутності реальної здатності до здійснення такого наміру цінний папір має класифікуватися на підставі спроможності банку.
За наявності в банку наміру утримувати певну групу цінних паперів до настання строку погашення, але за відсутності спроможності щодо цього (відсутність достатної кількості ліквідних коштів для здійснення поточних операцій, недотримання показника достатності капіталу внаслідок наявності занадто великої суми ризикових активів тощо) така група має відноситися до портфеля цінних паперів на продаж. ( Абзац другий підпункту 3.1.3 пункту 3.1 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
3.2. Портфель банку на продаж має включати ті групи цінних паперів, що були придбані банком з метою подальшого перепродажу й отримання торговельного доходу від різниці між ціною продажу та ціною купівлі. Під час знаходження таких груп цінних паперів у портфелі на продаж вони можуть принести дивідендний або процентний дохід, що має вважатися додатковим.
Портфель банку на інвестиції має включати ті групи цінних паперів, що були придбані банком з метою їх утримання до настання строку їх погашення (для безстрокових цінних паперів - довічно) і отримання дивідендного або процентного доходу, а також для використання інших прав, що витікають із володіння цінними паперами.
3.3. З метою відображення реальної структури портфеля цінних паперів з урахуванням як намірів, так і спроможності банк зобов'язаний на час придбання групи цінних паперів і надалі щомісячно проводити вивчення та переоцінку своєї спроможності продавати чи утримувати групи цінних паперів.
За результатами переоцінки банк має здійснити переведення груп цінних паперів з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції або навпаки.
Переведення групи цінних паперів з одного портфеля банку до іншого допускається тільки один раз за весь час, коли цінний папір є у власності банку, та відбувається в таких випадках:
3.3.1. Із портфеля на продаж до портфеля на інвестиції:
- якщо керівництво банку змінило своє ставлення щодо напряму використання цінного папера і документально підтвердило це рішенням відповідного органу (вільне переведення);
( Абзац третій підпункту 3.3.1 пункту 3.1 розділу 3 вилучено згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
3.3.2. Із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж:
* якщо керівництво банку змінило своє рішення щодо напряму використання цінного папера і документально підтвердило це рішенням відповідного органу банку за умови, що протягом календарного місяця з часу прийняття зазначеного вище рішення банк не зміг реалізувати цінний папір безпосередньо з портфеля на інвестиції (примусове переведення). Ця вимога також поширюється на вкладення капіталу в асоційовані та дочірні компанії.
4. Основні методологічні засади щодо створення резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами банків
4.1. Банк зобов'язаний створювати резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами, що виникають у разі погіршення фінансового стану емітента цінного папера, зниження ринкової ціни цінного папера внаслідок зміни норми ринкових процентних ставок, зміни інвестиційної політики банку.
Державні цінні папери вважаються такими, що не мають ризику погіршення фінансового стану емітента, проте можуть знецінюватися внаслідок зміни ринкової норми дохідності і тому банк має право створювати резерв у розмірі перевищення балансової вартості цих цінних паперів порівняно з їх ринковою вартістю. При цьому для достовірного відображення в балансі реальної вартості всіх активних операцій банк зобов'язаний здійснювати оцінку ризику, що пов'язаний з проведенням операцій з державними цінними паперами, відповідно до цього Положення. ( Пункт 4.1 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000; в редакції Постанови Нацбанку N 151 від 05.04.2001 )
У разі віднесення цих цінних паперів до портфеля на інвестиції і відсутності активного ринку щодо них банк здійснює визначення їх ринкової вартості за відповідним розрахунком (згідно з додатком 4 до цього Положення) без урахування фактора ризику емітента. ( Пункт 4.1 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
4.2. Банк може зазнати збитків від операцій з цінними паперами внаслідок:
4.2.1. Погіршення фінансового стану емітента цінного папера. Погіршення фінансового стану емітента ставить під сумнів його спроможність погасити борговий цінний папір у повному обсязі в установлені строки та сплатити суму нарахованих процентів (якщо такі нараховуються), а також спроможність повернути власникові пайового цінного папера частку капіталу та належну цьому інвесторові частку нерозподіленого прибутку або виконати інші зобов'язання за цінним папером.
4.2.2. Зниження ринкової вартості цінних паперів внаслідок зміни ринкової норми дохідності.
Зміна ринкової норми дохідності змінює рівень дохідності поточних та можливих інвестиційних вкладень.
4.3. Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі зниження ринкової вартості групи цінних паперів (для цінних паперів на інвестиції - всього портфеля цінних паперів) нижче рівня балансової вартості цієї групи (портфеля) цінних паперів. Факт перевищення ринкової вартості групи цінних паперів (портфеля цінних паперів) над балансовою вартістю цієї групи (портфеля) цінних паперів у фінансовому обліку не визнається і при визначенні оціночної суми резерву до розрахунку не приймається.
4.4. Балансовий портфель цінних паперів банку може включати цінні папери, що емітовані резидентами та нерезидентами України.
Деривативи цінних паперів (ф'ючерси, форварди, опціони тощо) обліковуються поза балансом і тому не включаються в суму балансового портфеля цінних паперів. Такі фондові інструменти не виступають об'єктами резервування згідно з цим Положенням. Потреба резервування за ними може вимагатися за іншим нормативним актом Національного банку.
4.5. Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що перебувають у портфелях банку: на продаж - 15 і більше календарних днів, на інвестиції за станом на 1 січня наступного за звітним періодом. За групою цінних паперів, що зараховані до портфеля на інвестиції протягом грудня звітного року, банк може доформувати резерв до дати подання річного балансу. ( Пункт 4.5 в редакції Постанови Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
4.6. Згідно з вимогами, викладеними в цьому Положенні, резервуванню не підлягають:
1) цінні папери власної емісії (пайові та боргові);
2) цінні папери, про продаж яких укладено договір і отримана передоплата;
3) векселі, враховані банком, що виступають об'єктом резервування як складова частина кредитного портфеля. Ті векселі, що придбані з метою перепродажу чи з метою пред'явлення їх до платежу, виступають об'єктами резервування як складова частина балансового портфеля цінних паперів;
4) вкладення коштів до статутних капіталів дочірніх та асоційованих компаній. Але в разі примусового переведення цінних паперів, що засвідчують такі вкладення, з портфеля на інвестиції до портфеля на продаж ці групи цінних паперів підлягають резервуванню, як і звичайні пайові цінні папери.
5) вкладення у пайові цінні папери установ, де метою банку є можливість реалізації інших прав, а не одержання економічного доходу (акції бірж, депозитаріїв). ( Пункт 4.6 доповнено підпунктом п'ятим згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
4.7. З метою розрахунку резерву відповідно до цього Положення в портфелі цінних паперів банку виділяються такі категорії цінних паперів:
Категорія 1. Цінні папери в портфелі на продаж, що мають активний ринок.
Категорія 2. Цінні папери в портфелі на продаж, що не мають активного ринку.
Категорія 3. Цінні папери в портфелі на інвестиції, що мають активний ринок.
Категорія 4. Цінні папери в портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.
За нормальних умов ведення банківської діяльності в банку взагалі не повинно бути цінних паперів, які відносилися б до категорії 2, оскільки відсутність активного ринку цінних паперів ускладнює можливість отримання торговельного доходу від їх продажу. Внаслідок виникнення надзвичайних умов, перелік яких наводиться в пункті 3.1.2 цього Положення, в банку може виникнути потреба віднесення деяких груп цінних паперів до цієї категорії.
4.8. Залежно від категорії цінного папера застосовується різна методика визначення ринкової вартості.
Для деяких категорій цінних паперів у цьому Положенні передбачено кілька альтернативних варіантів визначення ринкової вартості. Банк має право самостійно обрати одну із запропонованих методик. Методика визначення ринкової вартості цінних паперів банку затверджується за внутрішньобанківським положенням про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами.
4.9. Відповідно до принципу послідовності облікової політики зміна методики, як правило, не допускається. Зважаючи на поточну ситуацію на фондовому ринку України, банк може, як виняток, змінювати методику визначення ринкової вартості групи цінних паперів, про що має прийматися рішення відповідним органом банку. Рішення про зміну методики має в об'язковому порядку містити таку інформацію:
- назву та кількість цінних паперів, з яких складається група, та їх основні характеристики (назву емітента, порядковий номер емісії, загальну суму й кількість цінних паперів, що знаходяться у власності банку);
- класифікацію цінного папера (категорія 1 - 4);
- балансову вартість цінного папера (з урахуванням сформованого резерву);
- причини зміни методики визначення поточної ринкової вартості (поява чи зникнення активного ринку цінних паперів, інші причини).
4.10. Планова переоцінка портфеля цінних паперів на продаж проводиться щомісячно, за станом на 1-ше число місяця, наступного за звітним.
За результатами переоцінки банк зобов'язаний здійснити коригування суми сформованого резерву відповідно до розрахункової суми до дати надання місячного балансу.
4.11. Планова переоцінка портфеля цінних паперів на інвестиції проводиться за станом на 1 січня року, наступного за звітним. За результатами переоцінки банк зобов'язаний здійснити коригування суми сформованого резерву відповідно до розрахункової суми до дати подання місячного балансу за грудень попереднього року.
Портфель цінних паперів на інвестиції підлягає обов'язковій позаплановій переоцінці, якщо при первісному віднесенні цінних паперів до відповідного портфеля банку за категоріями були порушені вимоги, викладені в підпункті 3.1.1 пункту 3 цього Положення, що виявлені фактами продажу або переведення груп цінних паперів до портфеля на продаж.
Якщо рішення про продаж групи цінних паперів з портфеля на інвестиції прийняте за умов, що зазначені в підпункті 3.1.2 пункту 3 цього Положення, то здійснюється переоцінка відповідної групи цінних паперів.
Позапланова переоцінка проводиться за станом на 1 число місяця, наступного за звітним. За результатами переоцінки банк зобов'язаний здійснити коригування суми сформованого резерву відповідно до розрахункової суми до дати подання місячного балансу.
За результатами річних звітів, що отримані від емітентів, банк має право провести позапланову переоцінку портфеля на інвестиції та здійснити коригування суми сформованого резерву відповідно до розрахункової суми до дати подання місячного балансу за квітень. ( Пункт 4.11 в редакції Постанови Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
5. Методика визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку на продаж (категорії 1 та 2)
5.1. Для цінних паперів категорії 1 ринковою вартістю є одне з таких значень:
5.1.1. Середнє котирування цінного папера протягом місяця на організаційно оформленому біржовому ринку (за умови, що було проведено не менше 4 торгів). ( Підпункт 5.1.1 пункту 5.1 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
5.1.2. Середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) на день переоцінки (на день останніх торгів місяця за умови, що вони відбулися на різних біржах з розривом у часі не більше 5 робочих днів).
5.1.3. Середнє котирування купівлі цінного папера на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів за останній тиждень місяця.
5.1.4. Середня вартість купівлі цінного папера на вторинному неорганізованому ринку за останній тиждень місяця, що підтверджується не менш як 4 угодами купівлі-продажу цінних паперів.
У разі неможливості використання для окремої групи цінних паперів жодного з наведених у цьому пункті визначень ринкової ціни внаслідок:
1) відсутності цінного папера в лістингу біржі, на якій його було придбано;
2) проведення менше 4 торгів на місяць;
3) розриву в часі між торгами на кількох біржах більше 5 робочих днів;
4) відсутності цінного папера в лістингу організаційно оформленого позабіржового ринку цінних паперів тощо - ця група цінних паперів вважається такою, що не має активного ринку, і її вартість повинна визначатися згідно з методикою для категорії 2.
5.2. Для цінних паперів категорії 2 ринковою вартістю вважається вартість, що визначається п.2 Методики визначення розрахункової ринкової вартості цінних паперів (додаток 4).
6. Методика визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку на інвестиції (категорії 3 та 4)
6.1. Для цінних паперів категорії 3 ринковою вартістю є одне з таких значень:
6.1.1. Середнє котирування цінного папера протягом місяця на організаційно оформленому біржовому ринку (за умови, що було проведено не менше 4 торгів). ( Підпункт 6.1.1 пункту 6.1 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
6.1.2. Середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) на день переоцінки (на день останніх торгів року за умови, що вони відбулися на різних біржах з розривом у часі не більше 15 робочих днів).
6.1.3. Середнє котирування купівлі цінного папера на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів за останній календарний місяць року.
6.1.4. Середня вартість купівлі цінного папера на вторинному неорганізованому ринку за останній тиждень місяця, що підтверджується не менш як 4 угодами купівлі-продажу цінних паперів.
У разі неможливості використання жодного з наведених в цьому пункті визначень ринкової вартості внаслідок:
1) відсутності цінного папера в лістингу біржі, на якій його було придбано;
2) розриву в часі між торгами на кількох біржах більше 15 робочих днів;
3) відсутності цінного папера в лістингу організаційно оформленого позабіржового ринку цінних паперів тощо - ця група цінних паперів вважається такою, що не має активного ринку, і її вартість визначається п.2 Методики визначення розрахункової ринкової вартості цінних паперів (додаток 4).
6.2. Для цінних паперів категоріє 4 ринковою вартістю вважається вартість, що визначається Методикою визначення розрахункової ринкової вартості для цінних паперів (додаток 4).
Начальник управління методології та координації банківського нагляду і
співробітництва з міжнародними фінансовими установами С.П. Щербак
Додаток 1
до Положення
про порядок розрахунку резерву на відшкодування
можливих збитків банків від операцій з цінними паперами
Методика визначення класу емітента
та оцінки фінансового стану емітента
Розрахункову ринкову вартість слід додатково відкоригувати (скоротити) на фактор ризику емітента (табл. 1).
Таблиця 1
Додатковий процент
коригування розрахункової
ринкової вартості груп цінних паперів
------------------------------------------------------------------ |
Клас емітента визначається на підставі результатів проведеного аналізу якісних (додаток 3) та кількісних (додаток 4) факторів оцінки емітента, що можливо лише за наявності в банку регулярної фінансової (податкової) звітності емітента. Відсутність такої звітності не дає змоги банку визначити достовірну фінансову оцінку емітента і є підставою для автоматичного віднесення такого емітента до класу Д.
Емітент не може бути віднесений до будь-якого класу, якщо показники його діяльності не відповідають, принаймні, половині перелічених показників відповідного класу.
Для цілей цього Положення класи емітентів визначаються за такими показниками:
Клас А|Не менше 5 років з часу державної реєстрації |
До цього класу відносяться емітенти, щодо яких немає жодних сумнівів з питань своєчасності та повноти погашення боргових цінних паперів і сплати процентів за ними, а також щодо стабільності дохідності пайових цінних паперів.
Клас Б|Не менше 3 років з часу державної реєстрації |
До цього класу відносяться емітенти, щодо здатності яких до своєчасного та повного погашення боргових цінних паперів, сплати процентів, а також до стабільності доходів від пайових цінних паперів на час класифікації офіційних претензій немає, але певні внутрішні (передбачена реорганізація, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо) чи зовнішні фактори (загальний стан галузі основної діяльності тощо) не дозволяють віднести їх до вищого класу.
Клас В|Менше 3 років з часу державної реєстрації |
До цього класу відносяться емітенти, до яких є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових та пайових цінних паперів, затримки сплати процентів, а також значного скорочення рівня дохідності пайових цінних паперів.
Клас Г|Менше 1 року з часу державної реєстрації, останньої |
До цього класу відносяться емітенти, які не зможуть у строк погасити боргові цінні папери, а також емітенти, щодо яких банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації.
Клас Д|Менше 1 року з часу державної реєстрації, останньої |
До цього класу відносяться емітенти, подальше інвестування яких неприпустиме, а придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на час проведення класифікації (однак можна буде погасити за рішенням господарського суду або після санації), а також ті емітенти пайових цінних паперів, за якими банк може не тільки не повернути свою частку в статутному капіталі, але й виступити правонаступником деяких боргових зобов'язань.
( Примітка із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 495 від 04.12.2001 )
Додаток 2
до Положення
про порядок розрахунку резерву на
відшкодування можливих збитків банків
від операцій з цінними паперами
Якісні фактори оцінки емітента
Ризик галузі, до якої відноситься емітент, можна оцінити за допомогою визначення основного виду економічної діяльності емітента. Основні види економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності визначаються чинним законодавством України. На підставі статистичної Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) виділяються такі галузі за видом діяльності суб'єктів господарювання:
------------------------------------------------------------------ |
Визначення форми власності та виду емітента дає змогу оцінити додатковий ризик, що пов'язаний з можливими наслідками претензійно-позовної роботи банку як власника боргових цінних паперів або з додатковими витратами банку як власника пайових цінних паперів, якщо видом підприємства передбачено додаткова відповідальність учасників.
Додаток 3
до Положення
про порядок розрахунку
резерву на відшкодування можливих збитків банків
від операцій з цінними паперами
Кількісні фактори оцінки емітента
Банк має оцінити емітента: його фінансово-майновий стан та результати фінансово-господарської діяльності. Для цього банк повинен розробити та затвердити внутрішньобанківське положення про порядок та систему оцінки емітентів. У цьому положенні банк має використовувати таку систему показників на підставі регулярної фінансової (податкової) звітності:
- для банків згідно з вимогами Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків:
1. Дотримання нормативів капіталу комерційного банку (Н1, Н2, Н3, Н4).
2. Дотримання нормативів ліквідності банку (Н5, Н6, Н7).
3. Дотримання нормативів ризику (Н8, Н9, Н10, Н11).
4. Дотримання нормативів міжбанківських операцій (Н12, Н13).
5. Дотримання нормативу інвестиційної діяльності (Н14).
6. Дотримання нормативів валютної позиції (Н15, Н16, Н17, Н18, Н19);
- для підприємств:
1. Наявність власного капіталу:
сукупні активи - сукупні зобов'язання.
2. Наявність оборотних коштів:
оборотні активи - оборотні пасиви.
3. Миттєва ліквідність:
високоліквідні активи
оборотні пасиви
4. Оборотність балансу:
обсяг реалізації за рік
середні сукупні активи
5. Оборотність дебіторської заборгованості:
дебіторська заборгованість
оборотні кошти
6. Оборотність кредиторської заборгованості:
кредиторська заборгованість
оборотні кошти
7. Покриття кредиторської заборгованості потоками грошових коштів:
середня кредиторська заборгованість
відплив грошових коштів
8. Маржа прибутковості:
прибуток у річному еквіваленті
приплив грошових коштів
9. Автономність:
зобов'язання
капітал
10. Рентабельність капіталу (ROE):
прибуток у річному еквіваленті
капітал
11. Рентабельність активів (ROA):
прибуток у річному еквіваленті
середні сукупні активи
У вищенаведених формулах складові показників розраховуються відповідно до статей балансу, зазначених у Рекомендаціях щодо визначення фінансового стану позичальників, схвалених постановою Правління Національного банку України від 29.09.97 N 323 .
Для системи показників стану та результатів роботи підприємств нормативні значення не встановлюються. Оцінку значення показників підприємств банки мають будувати на порівняльному аналізі подібних установ (за обсягами діяльності, структурою та розміром сукупних активів) та на підставі даних аналітичних рядів. Десять з одинадцяти наведених показників входять до запропонованої системи оцінки позичальника. Вони визначені в додатку 2 до Положення про порядок формування та використання резерву на відшкодування можливих збитків банків від кредитної діяльності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.03.98 N 122.
Для системи показників стану та результатів роботи банку нормативними значеннями для класу "А" є значення, що встановлені Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Нормативні значення для інших класів банк може визначати самостійно.
Якщо емітент будь-яких цінних паперів у портфелі банку на інвестиції одночасно є позичальником банку, його оцінка (клас) як позичальника та як емітента повинні співпадати.
Додаток 4
до Положення
про порядок розрахунку резерву на
відшкодування можливих збитків банків
від операцій з цінними паперами
Методика
визначення розрахункової ринкової вартості для цінних паперів
1. Ця методика розроблена для визначення розрахункової ринкової вартості тих цінних паперів, які є в портфелі банку і не мають активного ринку, використовується для обчислення розрахункової суми спеціального резерву під цінні папери.
Визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів передбачає два етапи:
а) проведення аналізу дисконтованих у часі майбутніх грошових потоків на підставі реальної оцінки обсягу та часу виникнення таких потоків і ставки дисконту, що відповідає нормі дохідності альтернативних інвестиційних проектів із подібним строком дії та ступенем ризику (фактор ризику фондового ринку);
б) визначення фінансового стану та результатів роботи емітента (фактор ризику емітента).
( Абзац п'ятий пункту 1 вилучено згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
( Абзац шостий пункту 1 вилучено згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
( Абзац сьомий пункту 1 вилучено згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
( Абзац восьмий пункту 1 вилучено згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
Фінансова оцінка емітента здійснюється не рідше ніж один раз на три місяці; якщо емітентом є банк, - не рідше ніж один раз на місяць. ( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
При визначенні розрахункової ринкової вартості груп цінних паперів, що складаються з цінних паперів центральних та місцевих органів державної влади, розрахункова ринкова вартість визначається без урахування фактора ризику емітента. ( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )
2. Розрахункова ринкова вартість цінних паперів, що не мають активного ринку та віднесені до категорії 2, обчислюється для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом за формулою (1), а для всіх інших цінних паперів - за формулою (2).
2.1. Для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом береться до розрахунку менша із сум:
оцінна сума доходу інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку,
або пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента:
| 7 Д РВ = fmin ( Е ---------; К х r), (1) t=1 (1+d)ст.t |
Е - сума
f - функція
ст. - степінь
де РВ - розрахункова ринкова вартість цінного папера;
Д - оцінна сума доходу цінного папера за відповідний період (місяць, квартал, рік);
d - ставка KIBOR1;
t - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);
К - капітал емітента;
r - пропорційна частка участі в капіталі емітента.
1 До розрахунку береться середньозважена ставка міжбанківського кредитування (KIBOR) за відповідний період.
При цьому потрібно враховувати таке:
а) величиною оцінної суми доходу вважається частка в середньому чистому прибутку після оподаткування емітента за останні три роки (або за меншу кількість років, якщо з часу заснування емітента минуло менше ніж три роки), що пропорційна частці участі банку в статутному фонді емітента;
б) сума капіталу емітента розраховується таким чином:
для підприємств (небанківських установ) - відповідно до переліку показників 1 "Наявність власного капіталу" додатка 3 до цього Положення;
для банків - згідно з алгоритмом розрахунку нормативу капіталу (Н1), що визначений в Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (затвердженій постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141 та зареєстрованій Міністерством юстиції України 15.05.98 за N 323/2763, зі змінами);
в) у разі відсутності інформації про емітента розрахунковою ринковою вартістю вважається нуль.
2.2. Для всіх інших цінних паперів береться до розрахунку оцінна сума доходу (фіксованого або нефіксованого), дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку KIBOR, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована під відповідну за строком ставку KIBOR:
| n Д НВ РВ = Е --------- + ---------, (2) t=1 (1+d)ст.t (1+d)ст.n |
Е - сума
ст. - степінь
де РВ - розрахункова ринкова вартість цінного папера;
Д - оцінна сума доходу цінного папера за відповідний період (місяць, квартал, рік);
d - ставка KIBOR;
НВ - номінальна вартість цінного папера;
n - кількість періодів (місяць, квартал, рік), що залишилися до погашення цінного папера;
t - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік).
При цьому слід ураховувати таке:
а) якщо в період виникнення грошового потоку немає відповідної ставки KIBOR, то до розрахунку береться ставка KIBOR, що відповідає строку 90 днів;
б) наявність неамортизованої частини дисконту або премії за цінними паперами, що придбані з дисконтом або премією, при визначенні розрахункової ринкової вартості до уваги не береться;
в) до величини оцінного доходу пайових або безстрокових цінних паперів з нефіксованим доходом включається нарахований за минулі 12 календарних місяців дохід, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента), незалежно від того, був цей дохід одержаний, чи ні. Однак не включається дохід, одержаний протягом останніх 12 місяців, який належить до попередніх звітних періодів;
г) оскільки проміжні виплати доходу від дисконтних цінних паперів не допускаються, то для дисконтних цінних паперів має використовуватися тільки друга частина формули (2) - дисконт номіналу;
є) банк має право самостійно обирати фактор дисконту для цінних паперів, номінал яких виражено в іноземній валюті. Рекомендується фактором дисконту вважати середню запропоновану ставку міжбанківського ринку валютних кредитів, регулярним учасником якого є банк;
д) у разі неодержання банком доходу від цінного папера за будь-який з періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу банк має самостійно визначити реальну можливість одержання такого доходу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного періоду дисконтування;
е) у разі прийняття Господарським судом України рішення про визнання емітента банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквідацію емітента, а також у разі опротестування векселів, розрахунковою ринковою вартістю цінних паперів вважається нуль; ( Підпункт 2.2 "е" пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 495 від 04.12.2001 )
є) за векселями строком "за пред'явленням" період дисконту не повинен перевищувати 1 рік з дати його виписки.
Розрахункова ринкова вартість груп цінних паперів категорії 4 обчислюється так само, як і вартість груп цінних паперів категорії 2 (з урахуванням вимог додатка 1 до цього Положення).
Приклади розрахунку резерву під
операції з цінними паперами
Приклад 1. Безстрокові пайові цінні папери з нефіксованим доходом (прості акції).
Припустимо, що в портфелі банку на продаж знаходиться група цінних паперів з такими даними:
вид цінного папера - прості акції;
кількість - 100 шт.;
номінал - 10 грн.;
банкові належать 10% сукупної суми акцій, що перебувають в обігу;
чистий прибуток емітента після оподаткування за минулий рік становив 3000 грн.;
сума капіталу емітента становить 11000 грн.;
ставка KIBOR на 90 днів - 18% річних.
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів визначається у три етапи.
Перший етап: визначення оцінної суми доходу, дисконтованої на 7 років.
Оцінна сума доходу інвестора від цінного папера становить частину чистого прибутку емітента після оподаткування, що пропорційна частці банку від сукупної суми акцій, що перебуває в обігу.
У цьому прикладі оцінна сума доходу становить: 3000 грн. х 10% = 300 грн. Таким чином, оцінний дохід інвестора становить 3 грн. на одну акцію, тобто 3%.
Дисконтування оцінної суми доходу на 7 років під ставку KIBOR найтривалішого строку визначається за формулою (1):
7 300 грн. 300 грн. 300 грн. РВ = Е -------------- = -------------- + -------------- + t=1 (1 + 0,18)ст.t (1 + 0,18)ст.1 (1 + 0,18)ст.2 300 грн. 300 грн. 300 грн. 300 грн. 300 грн. |
+ 182,59 грн. + 154,74 грн. + 131,13 грн. + 111,13 грн. + + 94,18 грн. = 1143,46 грн.
Е - сума
ст. - степінь
Другий етап: визначення пропорційної частки участі інвестора в капіталі емітента.
Пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента становить:
11000 грн. х 10% = 1100 грн.
Третій етап: обирається менша сума з отриманих за результатами розрахунку першого та другого етапів.
1143,46 грн. > 1100,00 грн.
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів становить 1100,00 грн.
Приклад 2. Безстрокові пайові папери з нефіксованим доходом (прості акції).
За даними, що наведені в прикладі 1, припустимо, що за минулий рік емітенту завдано збитків.
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів визначається у три етапи.
Перший етап: визначення оцінної суми доходу, дисконтованої на 7 років.
Оцінна сума доходу інвестора дорівнює нулю.
Дисконтування оцінної суми доходу на 7 років під ставку KIBOR найтривалішого строку визначається за формулою (1):
| 7 0 грн. РВ = Е -------------- = 0,00 грн. t=1 (1 + 0,18)ст.t |
ст. - степінь
Другий етап: визначення пропорційної частки участі інвестора в капіталі емітента.
Пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента становить:
11000 грн. х 10% = 1100 грн.
Третій етап: обирається менша сума з отриманих за результатами розрахунку першого та другого етапів.
0,00 грн. < 1143,46 грн.
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів становить 0,00 грн.
Приклад 3. Безстрокові пайові цінні папери з фіксованим доходом (привілейовані акції).
Припустимо, що в портфелі банку на продаж є група цінних паперів з такими даними:
вид цінного папера - привілейовані акції;
кількість - 10 шт.;
номінал - 1000 грн.;
ставка дохідності - 15% річних;
ставка KIBOR на 90 днів - 12% річних.
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів визначається таким чином:
оцінна сума доходу становить:
| 10 шт. х 1000 грн. х 15% ---------------------------- = 1500 грн. 100% |
Дисконтування оцінної суми доходу на 7 років під ставку KIBOR найтривалішого строку визначається за формулою (2):
| 7 1500 грн. 10 шт. х 1000 грн. 1500 грн. РВ = Е -------------- + -------------------- = -------------- + t=1 (1 + 0,12)ст.t (1 + 0,12)ст.7 (1 + 0,12)ст.1 1500 грн. 1500 грн. 1500 грн. 1500 грн. 1500 грн. 1500 грн. 10000 грн. |
+ 953,29 грн. + 851,16 грн. + 759,96 грн. + 678,52 грн. + + 4523,45 грн. = 11369,15 грн.
Слід зазначити, що за цінними паперами, ринкова вартість яких обчислена за цим прикладом, резерв формувати не потрібно, оскільки розрахункова ринкова вартість цінних паперів (11369,15 грн.) перевищує їх балансову вартість (10000 грн.).
Приклад 4. Строкові боргові цінні папери із фіксованим купонним доходом (облігації, депозитні сертифікати та процентні векселі).
Припустимо, що в портфелі банку на продаж є група цінних паперів з такими даними:
вид цінного папера - облігація;
кількість - 1 шт.;
вартість придбання - 1200 грн.;
номінал - 1000 грн.;
ставка дохідності - 24% річних (купонний дохід на рівні 20 грн. щомісяця);
період, що лишився до погашення, - 12 місяців;
період одержання доходу - один раз на місяць;
ставка KIBOR на 30 днів - 6% річних (0,5% щомісяця);
ставка KIBOR на 60 днів - 12% річних (1% щомісяця);
ставка KIBOR на 90 днів - 36% річних (3% щомісяця).
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів визначається таким чином:
| 20 грн. 20 грн. 12 20 грн. РВ = --------------- + -------------- + Е -------------- + (1 + 0,005)ст.1 (1 + 0,01)ст.2 t=3 (1 + 0,03)ст.t 1000 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 20 грн. 1000 грн. |
+ 160,81 грн. + 701,26 грн. = 901,57 грн.
ст. - степінь
Приклад 5. Строкові боргові цінні папери із фіксованим дисконтним доходом (облігації, депозитні сертифікати та дисконтні векселі).
Припустимо, що в портфелі банку на продаж є група цінних паперів з такими даними:
вид цінного папера - вексель з оплатою на місці на час пред'явлення;
кількість - 1 шт.;
номінал - 1000 грн.;
вексель придбано з дисконтом 10% від номіналу;
строк до погашення - 1 рік;
ставка KIBOR на 90 днів - 12% річних.
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів визначається за формулою (1):
| 1000 грн. РВ = -------------- = 892,86 грн. (1 + 0,12)ст.1 |
ст. - степінь
Слід зазначити, що за цінними паперами, ринкова вартість яких обчислена за цим прикладом, потрібно формувати резерв, оскільки ринкова розрахункова вартість цінних паперів (892,86 грн.) менша, ніж їх балансова вартість.
| 10% х 1000 грн. 1000 грн. - ----------------- = 900 грн. 100% |
Приклад 6. Строкові боргові цінні папери з нефіксованим купонним доходом (облігації, депозитні сертифікати та процентні векселі).
Припустимо, що в портфелі банку на продаж є група цінних паперів з такими даними:
вид цінного папера - депозитний сертифікат;
кількість - 1 шт.;
номінал і вартість придбання - 1000 грн.;
ставка дохідності - на рівні KIBOR (щомісячний купон за плаваючою ставкою);
період, що лишився до погашення, - 30 днів;
ставка KIBOR на 30 днів - 24% річних (2% щомісяця).
Розрахункова ринкова вартість групи цінних паперів визначається таким чином:
| 20 грн. 1000 грн. РВ = -------------- + --------------- = 19,60 грн. + 980,39 грн. == 999,99 грн. (1 + 0,02)ст.1 ( 1 + 0,02)ст.1 |
ст. - степінь
Слід зазначити, що за цінними паперами, ринкова вартість яких обчислена за цим прикладом, потрібно формувати резерв, оскільки розрахункова ринкова вартість цінних паперів (999,99 грн.) менша, ніж їх балансова вартість (1000 грн.). ( Пункт 2 в редакції Постанови Нацбанку N 446 від 13.11.2000 )