Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
УКАЗ
(Указ втратив чинність на підставі Указу
Президента України
N 389/2011 від 6 квітня 2011 року)
Про Положення про Міністерство праці
та соціальної політики України
( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента
N 9/2002 від 03.01.2002 )
1. Затвердити Положення про Міністерство праці та соціальної політики України (додається).
2. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 1 грудня 1997 року N 1319 "Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики України".
3. Кабінету Міністрів України привести у місячний строк свої рішення у відповідність з цим Указом.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 30 серпня 2000 року
N 1035/2000
Затверджено
Указом Президента України
від 30 серпня 2000 року N 1035/2000
Положення
про Міністерство праці та соціальної політики
України
1. Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінпраці України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції. ( Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
2. Мінпраці України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень Мінпраці України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Мінпраці України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
3. Основними завданнями Мінпраці України є:
участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції; ( Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов'язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої сили;
розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування;
здійснення комплексного управління охороною праці та державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі державної допомоги малозабезпеченим громадянам, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного віку тощо;
забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян шляхом здійснення державного нагляду за додержанням роботодавцями вимог законодавства про працю. ( Абзац сьомий пункту 3 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
розроблення заходів, спрямованих на реалізацію політики грошових доходів населення. ( Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
4. Мінпраці України відповідно до покладених на нього завдань:
1) бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
2) забезпечує проведення моніторингу у сфері зайнятості, соціального захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення та соціального обслуговування населення, оплати, нормування і охорони праці, соціально-трудових відносин, трудової міграції, аналізує та прогнозує розвиток процесів у визначеній сфері; ( Підпункт другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
3) забезпечує здійснення державного нагляду за діяльністю фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та контролю за додержанням вимог законодавства під час призначення та виплати пенсій; ( Підпункт третій пункту 4 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
4) вивчає стан використання трудових ресурсів і розвитку процесів на ринку праці та у сфері професійного навчання, складає на цій основі прогнози щодо регулювання ринку праці та зайнятості населення; розробляє програми зайнятості населення, баланс ринку праці та трудових ресурсів; ( Підпункт четвертий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
5) сприяє працевлаштуванню населення, розробляє заходи, спрямовані на запобігання безробіттю, та забезпечує соціальний захист громадян, які тимчасово не працюють;
6) проводить моніторинг щодо створення робочих місць за галузями економіки; сприяє створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами і організаціями для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; ( Підпункт шостий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
7) здійснює методичне і організаційне забезпечення, визначає обсяги і напрями проведення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення;
8) здійснює державну політику у сфері трудової міграції, сприяє міжрегіональному перерозподілу робочої сили; ( Підпункт восьмий пункту 4 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
( Підпункт дев'ятий пункту 4 виключено на підставі Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
10) здійснює методичне забезпечення діяльності комісій у справах альтернативної (невійськової) служби;
11) організовує і координує роботу щодо визначення переліку та рівнів соціальних стандартів і нормативів; у межах своєї компетенції розробляє соціальні стандарти і нормативи; ( Підпункт одинадцятий пункту 4 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
12) розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати; вдосконалення умов оплати праці працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету; грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів;
13) затверджує в установленому порядку умови оплати праці працівників окремих установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
14) розробляє і затверджує міжгалузеві тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) та погоджує галузеві тарифно-кваліфікаційні характеристики; готує пропозиції щодо вдосконалення організації та нормування праці, розробляє і затверджує міжгалузеві норми праці; ( Підпункт чотирнадцятий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
15) організовує на засадах соціального партнерства проведення переговорів і укладення генеральної угоди між власниками або уповноваженими ними органами, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави, та професійними спілками, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, здійснює контроль за виконанням цієї угоди міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями;
16) здійснює в установленому порядку реєстрацію галузевих та регіональних угод; узагальнює практику укладення колективних договорів, угод;
17) здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізовує державну політику в цій галузі, розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
18) забезпечує проведення державної експертизи умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;
19) бере участь у підготовці пропозицій до Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і до Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці;
20) бере участь у розробленні критеріїв і показників оцінки умов праці, згідно з якими надаються пільги та компенсація за роботу в несприятливих умовах праці;
21) бере участь у визначенні переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок та неповнолітніх, а також підіймання і переміщення ними важких речей;
22) організовує роботу органів соціального захисту населення, пов'язану з перевірками правильності призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України, взаємодіє з центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями з питань застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення; ( Підпункт двадцять другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
23) організовує та координує в межах своєї компетенції роботу з підготовки нормативно-правової бази з питань пенсійної реформи; сприяє впровадженню та розвитку багаторівневої пенсійної системи; ( Підпункт двадцять третій пункту 4 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002)
24) бере участь разом з Пенсійним фондом України в організації роботи, пов'язаної з пенсійним забезпеченням громадян України, які проживають за її межами, в порядку, передбаченому законодавством України або міждержавними договорами (угодами);
25) здійснює спільно з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів розроблення і координацію програм реалізації державної політики щодо інвалідів і контролює їх виконання;
26) сприяє забезпеченню належного рівня матеріально-побутового, культурного та медичного обслуговування громадян, які перебувають у будинках-інтернатах (пансіонатах) для громадян похилого віку та інвалідів, розробляє за участю місцевих державних адміністрацій комплекс заходів, спрямованих на розширення мережі таких закладів, зміцнення їх матеріально-технічної бази та розвиток підсобних сільських господарств і лікувально-виробничих (трудових) майстерень (цехів, дільниць) у будинках-інтернатах (пансіонатах) та розширення їх кооперації з виробничими підприємствами;
27) сприяє розвитку системи професійної та соціальної реабілітації інвалідів, їх працевлаштуванню, створенню і розвитку спеціалізованих підприємств з використанням праці інвалідів, надомних видів праці та інших форм зайнятості; організовує роботу, пов'язану з професійним навчанням і перекваліфікацією інвалідів;
28) координує роботу центральних органів виконавчої влади, спрямовану на забезпечення доступності об'єктів соціальної інфраструктури для інвалідів та осіб похилого віку, створення промислової бази для виробництва спеціальних видів виробничого і побутового обладнання та пристосування, що полегшує побут і працю цієї категорії громадян;
29) визначає порядок забезпечення населення, зокрема, інвалідів і людей похилого віку, протезно-ортопедичними виробами, сприяє розвитку вітчизняного виробництва цих виробів;
30) вивчає стан матеріально-побутового забезпечення та потреби пенсіонерів, інших соціально незахищених громадян, вживає заходів щодо створення спеціалізованих служб для надання зазначеним громадянам соціальних та інших послуг, у тому числі натуральної та грошової допомоги;
31) здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг інвалідам, ветеранам війни і праці, сім'ям загиблих військовослужбовців, сім'ям з дітьми, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим громадянам;
32) організовує і координує роботу з надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних та інших послуг;
33) здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України, забезпечує виконання зобов'язань України за міжнародними договорами у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин;
34) здійснює в межах своїх повноважень заходи щодо співробітництва України з Європейським Союзом, адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
35) виступає в установленому порядку замовником науково-дослідних робіт у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, налагодження соціального партнерства;
36) здійснює методичне забезпечення діяльності Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, управлінь праці, зайнятості та соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, надає практичну і методичну допомогу підприємствам, установам, організаціям, проводить інформаційно-роз'яснювальну, консультаційну роботу з питань, що входять до його компетенції;
37) формує в установленому порядку кадрову політику в системі підпорядкованих йому органів;
38) здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;
39) забезпечує в межах своєї компетенції виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;
40) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Міністерства, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;
41) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
5. Мінпраці України має право:
представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;
одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також від підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Міністерство завдань;
залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
проводити в установленому порядку конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції;
утворювати за погодженням з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади координаційні комісії, експертні та робочі групи, залучати на договірній основі фахівців до роботи в цих комісіях (групах), а також для надання консультацій;
здійснювати видавничу діяльність з метою висвітлення питань державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин.
6. Мінпраці України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними органами інших держав, а також об'єднаннями громадян, релігійними об'єднаннями, благодійними організаціями та окремими громадянами.
7. Мінпраці України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Мінпраці України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.
Нормативно-правові акти Мінпраці України підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.
Рішення Мінпраці України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності і громадянами.
8. Мінпраці України очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.
Міністр:
1) керує Міністерством, несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної політики у сферах зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції та за виконання Міністерством своїх завдань і функцій;
2) спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів України здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, визначає на виконання вимог законодавства в межах наданих йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Міністерства, шляхи досягнення поставлених цілей;
3) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міністерство;
4) подає Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо кандидатури на посаду Державного секретаря Мінпраці України (далі - Державний секретар);
5) затверджує за поданням Державного секретаря програми і плани роботи Міністерства та звіт Державного секретаря про їх виконання;
6) підписує нормативно-правові акти Міністерства;
7) приймає за поданням Державного секретаря рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство, та затверджує звіт Державного секретаря про виконання цих рішень;
8) погоджує проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції Міністерства;
9) вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації у складі Міністерства урядових органів державного управління та подання про призначення на посади та звільнення з посад їх керівників;
10) погоджує здійснення Державним секретарем функцій з управління майном, яке знаходиться у сфері управління Міністерства;
11) порушує в установленому порядку питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності Державного секретаря, його першого заступника та заступників;
12) вносить у встановленому порядку подання щодо відзначення державними нагородами працівників Міністерства;
13) погоджує за поданням Державного секретаря пропозиції щодо:
призначення на посади першого заступника та заступників Державного секретаря;
розподілу обов'язків між першим заступником і заступниками Державного секретаря;
структури, граничної чисельності працівників, штатного розпису, кошторису видатків урядових органів державного управління, утворених у складі Міністерства;
утворення, реорганізації, ліквідації підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, затвердження їх положень (статутів), призначення на посади та звільнення з посад їх керівників;
14) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Через Міністра спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державного комітету України у справах ветеранів. ( Пункт 8 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
9. Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Мінпраці України здійснюється Державним секретарем.
Державного секретаря призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.
Державний секретар підзвітний і підконтрольний Міністрові.
Державний секретар має першого заступника і заступників, яких призначає на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посад Президент України.
Державний секретар, його перший заступник та заступники призначаються на посади на строк повноважень Президента України.
Державний секретар розподіляє за погодженням з Міністром обов'язки між першим заступником та заступниками Державного секретаря, визначає ступінь їх відповідальності.
Основними завданнями Державного секретаря є:
організація забезпечення виконання завдань, покладених на Мінпраці України;
забезпечення діяльності Міністра як керівника Мінпраці України та члена Кабінету Міністрів України;
здійснення поточної роботи, пов'язаної із виконанням покладених на Мінпраці України завдань;
забезпечення стабільності і наступності в роботі Мінпраці України.
Державний секретар відповідно до покладених на нього завдань:
1) організовує роботу апарату Мінпраці України;
2) готує та подає на затвердження Міністрові програми і плани роботи Міністерства, організовує та контролює їх виконання, звітує про їх виконання перед Міністром;
3) забезпечує підготовку проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Мінпраці України, інших документів і подає їх на розгляд Міністрові;
4) здійснює координацію робіт із проведення моніторингу розвитку процесів у сферах соціально-трудових відносин, зайнятості, соціального страхування та соціального захисту населення, в тому числі подолання бідності;
5) забезпечує виконання заходів щодо реалізації Державної програми зайнятості населення;
6) організовує розроблення нормативно-правових актів Міністерства та подає їх на підпис Міністрові;
7) організовує та контролює виконання законів, актів і доручень Президента України та Кабінету Міністрів України, а також наказів та доручень Міністра;
8) у разі відсутності Міністра доповідає за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України законопроекти та інші питання на пленарних засіданнях Верховної Ради України, бере участь у заходах, що проводяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України;
9) забезпечує вирішення питань, що виникають у взаємовідносинах апарату Мінпраці України з Адміністрацією Президента України, апаратом Верховної Ради України, іншими державними органами і належать до їх відання;
10) забезпечує взаємодію апарату Мінпраці України з Секретаріатом Кабінету Міністрів України;
11) забезпечує співробітництво Мінпраці України з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування у процесі виконання завдань, покладених на Міністерство;
12) подає Міністрові пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації у складі Мінпраці України урядових органів державного управління, за поданням керівників зазначених органів і за погодженням з Міністром затверджує граничну чисельність їх працівників, погоджує структуру, штатний розпис та кошторис видатків цих органів;
13) за погодженням з Міністром приймає рішення щодо утворення, реорганізації і ліквідації підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінпраці України, затверджує їх положення (статути), призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку їх керівників;
14) координує роботу урядових органів державного управління, утворених у складі Мінпраці України, координує і контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, вживає заходів до забезпечення ефективності їх роботи;
15) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
16) організовує роботу з документами в Міністерстві;
17) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату Мінпраці України, визначає відповідальність їх керівників;
18) подає Прем'єр-міністрові України за погодженням з Міністром пропозиції щодо призначення на посади першого заступника та заступників Державного секретаря;
19) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством працівників центрального апарату Мінпраці України та за пропозицією Міністра - працівників патронатної служби;
20) розглядає в установленому порядку питання щодо присвоєння працівникам центрального апарату Мінпраці України відповідних рангів державних службовців, заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;
21) подає Міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Мінпраці України, забезпечує та контролює виконання рішень Міністра щодо розподілу цих коштів, звітує перед Міністром із цього питання;
22) розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утримання центрального апарату Мінпраці України, та інформує Міністра про їх використання;
23) здійснює за погодженням з Міністром функції з управління майном, яке знаходиться у сфері управління Мінпраці України;
24) забезпечує контроль за виконанням контрактів, укладених Мінпраці України з керівниками підприємств та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;
25) формує та затверджує кадровий резерв Міністерства, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації його працівників;
26) забезпечує охорону державної таємниці та здійснює заходи щодо мобілізаційної підготовки в межах повноважень, передбачених законом;
27) забезпечує використання в установленому порядку гербової печатки Мінпраці України;
28) очолює у разі ліквідації Мінпраці України ліквідаційну комісію і забезпечує здійснення всіх необхідних заходів з ліквідації Міністерства;
29) виконує інші функції, пов'язані із забезпеченням діяльності Міністерства.
Державний секретар з питань, що належать до його компетенції, видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання.
Державний секретар має право:
брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу під час розгляду питань, що належать до сфери діяльності Мінпраці України;
залучати в установленому порядку працівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, утворювати робочі групи, скликати наради для розгляду питань, що належать до компетенції Міністерства;
одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань. ( Пункт 9 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
10. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінпраці України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), Державного секретаря, його першого заступника та заступників за посадою, а також керівників структурних підрозділів Мінпраці України. ( Абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
До складу колегії можуть входити керівники інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінпраці України, а також представники громадських організацій.
Члени колегії затверджуються та увільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра.
Рішення колегії проводяться в життя наказами Мінпраці України.
11. У складі Мінпраці України Кабінетом Міністрів України може бути утворено урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).
12. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку у сфері праці та соціальної політики, обговорення найважливіших програм та інших питань у Мінпраці України можуть утворюватися наукова рада, інші консультативні та дорадчі органи.
Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр.
13. Гранична чисельність працівників центрального апарату Мінпраці України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Структуру Мінпраці України затверджує Державний секретар за погодженням з Міністром. ( Абзац другий пункту 13 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
Штатний розпис та кошторис видатків Мінпраці України затверджує Державний секретар за погодженням з Міністерством фінансів України. ( Абзац третій пункту 13 в редакції Указу Президента N 9/2002 від 03.01.2002 )
14. Мінпраці України є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Глава Адміністрації Президента України В.ЛИТВИН