Про затвердження Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів)

НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ПОСЕРЕДНИЦТВА I ПРИМИРЕННЯ

НАКАЗ
N 92 від 24.04.2001

Про затвердження Положення про порядок проведення
примирних процедур по вирішенню колективних
трудових спорів (конфліктів)

( Із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП
N 38 від 23.01.2002 )

Відповідно до підпункту 15 пункту 4 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), що додається.

2. Вважати таким, що втратило чинність, Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах і в галузях, на яких відповідно до статті 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР) проведення страйків забороняється, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 04 травня 1999 року N 38, із доповненнями, внесеними наказом Національної служби посередництва і примирення від 11 листопада 1999 року N 104.

3. Керівникам структурних підрозділів Національної служби посередництва і примирення вжити організаційних заходів щодо реалізації норм затвердженого пунктом 1 цього наказу Положення в практичній діяльності по сприянню вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів).

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Голова Національної служби
посередництва і примирення В.М.Руденко

Затверджено
наказом Національної служби
посередництва і примирення
від 24 квітня 2001 року N 92

Положення
про порядок проведення примирних процедур по вирішенню
колективних трудових спорів (конфліктів)

( У тексті Положення слова "у відповідності із" замінено
на слова "відповідно до" згідно з Наказом НСПП N 38
від 23.01.2002 )

I. Загальні положення

1.1. Це Положення визначає правові і організаційні засади здійснення відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), в т.ч. класифікацію розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, визначення сторін колективних трудових спорів (конфліктів) та органів (осіб), уповноважених представляти їх інтереси, порядок формування вимог найманих працівників, профспілки, порядок і строки розгляду вимог найманих працівників або профспілки, порядок проведення примирних процедур, шляхи і форми сприяння Національною службою посередництва і примирення вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів).

1.2. Основні терміни:

підприємство - самостійний господарюючий суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу);

структурні підрозділи - цехи, відділи, ферми, інші господарюючі підрозділи, що здійснюють діяльність на підставі положення, затвердженого директором підприємства (об'єднання), і очолюються керівником, який призначається (затверджується) на посаду директором підприємства;

структурні одиниці - виробничо-господарські суб'єкти підприємства, що мають статус, визначений у статуті (положенні) підприємства, є цілісними майновими комплексами, виробляють продукцію (виконують роботу, надають послуги) в єдиному (замкнутому) технологічному процесі, знаходяться за юридичною адресою підприємства (об'єднання) або в іншому місці, а також відокремлені підрозділи підприємства чи об'єднань (філіали, представництва, відділення тощо) з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків;

статут підприємства - основний документ, на основі якого діє підприємство. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються:

власник підприємства;

найменування підприємства;

місцезнаходження підприємства;

предмет і цілі діяльності підприємства;

органи управління підприємства і порядок їх формування;

компетенція і повноваження трудового колективу підприємства та його виборних органів; орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше). порядок утворення майна підприємства; умови реорганізації та припинення діяльності підприємства; комерційна таємниця підприємства відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам;

колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю;

найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю;

окремі категорії найманих працівників - групи найманих працівників, які належать до однієї відповідної професії з відповідним рівнем освіти та відповідною спеціалізацією і які виконують відповідний кваліфікаційний рівень робіт;

трудовий колектив - це усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством;

професійна спілка (профспілки) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

об'єднання профспілок - добровільні об'єднання профспілкових організацій (первинних, місцевих, обласних, регіональних, галузевих) для здійснення завдань і функцій, визначених Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ( 1045-14 );

профспілковий орган - орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об'єднання (асоціації) профспілок;

роботодавець - власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю;

об'єднання роботодавців - добровільні об'єднання роботодавців (на місцевому, обласному, регіональному, загальнодержавному рівнях), які відповідно до статутів (положень) наділені повноваженнями представляти інтереси роботодавців;

момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту) - дата, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу (представника) повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло;

примирна комісія - орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається з представників сторін;

посередник - це підготовлена Національною службою посередництва і примирення особа, яка в разі визначення її за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту), набуває статусу незалежного посередника;

незалежний посередник - це визначена за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту) особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення;

трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту);

арбітр - це підготовлена Національною службою посередництва і примирення особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою прийняття рішення по його суті;

Національна служба посередництва і примирення - постійно діючий державний орган, який сприяє поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігає виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), прогнозує їх та сприяє своєчасному їх вирішенню, здійснює посередництво для вирішення таких спорів (конфліктів);

страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємств, установ, організацій (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). ( Підпункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002)

II. Предмет колективного трудового спору (конфлікту)

2.1. Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) (далі - Закон) колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

2.2. До підпункту а) статті 2 Закону ( 137/98-ВР ) - розбіжності щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту - відносяться:

- розбіжності щодо нормування і оплати праці;

- розбіжності щодо умов і охорони праці;

- розбіжності щодо регулювання режиму праці, тривалості робочого часу і відпочинку;

- розбіжності щодо забезпечення продуктивної зайнятості;

- розбіжності щодо поділу і кооперації праці;

- розбіжності щодо організації і обслуговування робочих місць;

- розбіжності щодо організації підбору персоналу та його розвитку;

- розбіжності щодо соціальних гарантій, компенсацій, пільг;

- розбіжності щодо комунально-побутового обслуговування;

- розбіжності щодо санітарно-побутового обслуговування;

- розбіжності щодо медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

- розбіжності щодо організації громадського харчування та питтєвого режиму на виробництві;

- розбіжності щодо участі трудового колективу у погодженні статуту (положення) підприємства (на державних підприємствах) або внесенні змін до нього;

- розбіжності щодо участі трудового колективу в призначенні (обранні) керівника підприємства, установи, організації у випадках, передбачених чинним законодавством;

- розбіжності в інших питаннях соціально-економічних умов праці та виробничого побуту.

2.3. До підпункту б) статті 2 Закону ( 137/98-ВР ) - розбіжності щодо укладення або зміни колективного договору - відносяться:

- розбіжності щодо укладення колективного договору, угоди;

- розбіжності щодо внесення змін до колективного договору, угоди.

2.4. До підпункту в) статті 2 Закону ( 137/98-ВР ) - розбіжності щодо виконання колективного договору, угоди - відносяться:

на виробничому рівні:

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про зміни в організації виробництва і праці;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про забезпечення продуктивної зайнятості;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про нормування і оплату праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про умови і охорону праці;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про передбачені ним додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

на територіальному рівні:

- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про гарантії праці і забезпечення продуктивної праці населення;

- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про мінімальні соціальні гарантії оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;

- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про трудові відносини, режим роботи і відпочинку;

- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про умови охорони праці;

- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування, організацію оздоровлення і відпочинку;

- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про передбачені нею вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.

на галузевому рівні

- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про нормування і оплату праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі);

- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості;

- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про трудові відносини;

- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про умови і охорону праці;

- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування, організацію оздоровлення і відпочинку;

- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про умови зростання фондів оплати праці;

- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

на національному рівні:

- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про гарантії праці і забезпечення продуктивної зайнятості;

- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про мінімальні соціальні гарантії оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;

- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про розмір прожиткового мінімуму, мінімальні нормативи;

- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про соціальне страхування;

- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про трудові відносини, режим роботи і відпочинку;

- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про умови охорони праці і навколишнього природного середовища;

- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про задоволення духовних потреб населення;

- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про умови зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.

2.5. До підпункту г) статті 2 Закону ( 137/98-ВР ) - невиконання вимог законодавства про працю - відносяться:

- невиконання вимог законодавства про гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудових договорів (контрактів) найманих працівників;

- невиконання вимог законодавства про забезпечення зайнятості звільнених працівників;

- невиконання вимог законодавства про регулювання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

- невиконання вимог законодавства про нормування і оплату праці;

- невиконання вимог законодавства про гарантії і компенсації (пільги);

- невиконання вимог законодавства про охорону праці, в т.ч. щодо відшкодування у встановленому порядку шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я;

- невиконання вимог законодавства про гарантії щодо зайнятості, умов та охорони праці жінок;

- невиконання вимог законодавства про гарантії щодо зайнятості, умов та охорони праці молоді;

- невиконання вимог законодавства про надання пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням;

- невиконання вимог законодавства про гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

- невиконання вимог законодавства про забезпечення державного соціального страхування;

- невиконання вимог законодавства з інших питань, які регулюються чинним законодавством про працю.

III. Сторони колективного трудового спору (конфлікту)

3.1. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні є:

- наймані працівники підприємства, установи, організації та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;

- наймані працівники структурного підрозділу підприємства, установи, організації та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;

- окремі категорії найманих працівників підприємства, установи, організації та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;

- профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник з питань виконання колективного договору;

- профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) в статуті (положенні) підприємства, установи, організації) та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник з питань виконання колективного договору.

3.2. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на територіальному рівні є:

- наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) однієї адміністративно-територіальної одиниці та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

- профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень регіональної угоди) та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

- профспілки, їх об'єднання або інші органи, уповноважені відповідно до чинного законодавства найманими працівниками на представництво їх інтересів, та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

3.3. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на галузевому рівні є:

- наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї галузі (професії) однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

- профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди) та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

- профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди на регіональному рівні) та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

- профспілки, їх об'єднання або інші органи, уповноважені відповідно до чинного законодавства найманими працівниками однієї галузі (професії) на представництво їх інтересів, та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

3.4. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на національному рівні є:

- наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) однієї або декількох адміністративнотериторіальних одиниць та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України ( 254к/96-ВР );

- профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень Генеральної угоди) та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

- профспілки, їх об'єднання або інші органи, уповноважені відповідно до чинного законодавства найманими працівниками однієї або декількох галузей (професій) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України (254/96-ВР ), на представництво їх інтересів, та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники.

3.5. Визначення уповноваженого найманими працівниками на представництво органу здійснюється:

на виробничому рівні

- загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або окремих категорій найманих працівників;

- шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу або окремої категорії найманих працівників;

- шляхом визначення в колективному договорі уповноваженого найманими працівниками органу на представництво їх інтересів;

- шляхом визначення в статуті (положенні) підприємства, установи, організації органу на представництво інтересів найманих працівників;

на територіальному рівні

- конференцією представників найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

- зборами найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

- шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудових колективів підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці);

- рішенням профспілок, їх об'єднань (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень регіональної угоди);

на галузевому рівні

- конференцією представників найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї галузі (професії);

- зборами найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї галузі (професії);

- шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудових колективів підприємств, установ, організацій відповідної галузі);

- рішенням профспілок, їх об'єднань (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди);

на національному рівні

- конференцією представників найманих працівників однієї або декількох галузей (професій) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України ( 254к/96-ВР );

- рішенням профспілок, їх об'єднань (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень генеральної угоди), які підписали генеральну угоду.

3.6. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).

IV. Формування вимог найманих працівників

4.1. Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються:

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники підприємства, установи, організації, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники структурного підрозділу підприємства, установи, організації, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників структурного підрозділу підприємства, установи, організації або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу структурного підрозділу підприємства, установи, організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є окрема категорія найманих працівників підприємства, установи, організації, загальними зборами (конференцією) цих найманих працівників підприємства, установи, організації або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу окремої категорії найманих працівників підприємства, установи, організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілкова організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) з питань виконання колективного договору, рішенням виборного органу відповідної профспілкової організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) з питань виконання колективного договору, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілкова (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) в статуті (положенні) підприємства, установи, організації), - рішенням виборного органу відповідної профспілкової організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) в статуті (положенні) підприємства, установи, організації), - рішенням цієї організації.

4.2. Вимоги найманих працівників на територіальному рівні формуються і затверджуються:

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники однієї або декількох галузей однієї адміністративно-територіальної одиниці, - конференцією представників найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники однієї або декількох галузей однієї адміністративно-територіальної одиниці, - шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудових колективів підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці);

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень регіональної угоди) - рішенням виборного органу профспілок, їх об'єднань; (Частина третя підпункту 4.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002 )

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інший уповноважений найманими працівниками орган, - рішенням цього органу.

4.3. Вимоги найманих працівників на галузевому рівні формуються і затверджуються:

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники однієї галузі однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць, - конференцією представників найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї галузі однієї або двох відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники однієї галузі однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць, - шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудових колективів підприємств, установ, організацій відповідної галузі);

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди) - рішенням та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди на регіональному рівні) - рішенням профспілок, їх об'єднань;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інші уповноважені найманими працівниками органи - рішенням цих органів.

4.4. Вимоги найманих працівників на національному рівні формуються і затверджуються:

4.5. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників, профспілки, їх об'єднання, інші уповноважені найманими працівниками організації (органи) визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Рішення зборів (конференції), профспілок, їх об'єднань, інших уповноважених найманими працівниками організацій (органів) оформляється відповідним протоколом.

4.6. Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок, інших уповноважених найманими працівниками органів оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику або уповноваженому ним органу (представнику). Разом із протоколом про затвердження вимог власнику або уповноваженому ним органу (представнику) надсилається рішення про визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси.

4.7. Дата вручення вимог власнику або уповноваженому ним органу (представнику) повинна бути зафіксована в журналі або в інших реєстраційних формах обліку вхідної кореспонденції або в формі підпису безпосередньо власника або керівника уповноваженого власником органу (представника) на другому екземплярі вимог, що залишається в представника найманих працівників, або поштовим документом (квитанція), що підтверджує відправку вимог рекомендованим листом.

V. Порядок і строки розгляду вимог найманих працівників
або профспілки

5.1. Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників, категорій найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.

5.2. Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення, про що він повідомляє іншу сторону. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

5.3. Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником або уповноваженим ним органом (особою) до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про прийняте ним рішення.

5.4. Рішення власника або відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним обгрунтуванням.

VI. Момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту)

6.1. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачених цим Законом ( 137/98-ВР ), закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Рішення про вступ у колективний трудовий спір (конфлікт) у зв'язку з незгодою з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або закінченням строків розгляду вимог і ненадходженням відповіді від власника передбачає вказання причин і дати вступу в колективний трудовий спір (конфлікт), необхідність надсилання письмових інформацій про вступ в колективний трудовий спір органам, передбаченим частиною другою статті 6 Закону ( 137/98-ВР ).

6.2. Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і примирення:

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на виробничому рівні в селі, селищі, місті районного підпорядкування, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), відповідній районній державній адміністрації, відповідній сільській, селищній, міській раді і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на виробничому рівні в місті обласного підпорядкування, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Раді міністрів Автономної Республіки Крим (в Автономній Республіці Крим) або відповідній обласній державній адміністрації, міській раді і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на територіальному рівні в місті обласного підпорядкування, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Раді міністрів Автономної Республіки Крим (в Автономній Республіці Крим) або відповідній обласній державній адміністрації, міській раді і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на територіальному рівні в сільському районі, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), районній державній адміністрації, відповідній сільській, селищній або міській раді (в районному центрі) і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на територіальному обласному рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), відповідній обласній державній адміністрації, міській раді (обласного центру) і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на територіальному республіканському (в Автономній Республіці Крим) рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Сімферопольській міській раді і відділенню Національної служби посередництва і примирення в Автономній Республіці Крим;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на галузевому регіональному рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим або обласній державній адміністрації, відповідно Сімферопольській міській раді або міській раді обласного центру і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) на галузевому рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Київській міській державній адміністрації, Київській міській раді і Національній службі посередництва і примирення;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на національному рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Київській міській державній адміністрації, Київській міській раді і Національній службі посередництва і примирення.

VII. Реєстрація висунутих працівниками вимог та колективного
трудового спору (конфлікту)

7.1. Відповідно до положень частини шостої статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР) реєстрації Національною службою посередництва і примирення підлягають:

висунуті відповідно до норм статей 2 і 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР) вимоги найманих працівників;

колективні трудові спори (конфлікти).

7.2. Для реєстрації висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору (конфлікту) відділ НСПП по роботі в містах Києві та Севастополі і відділення НСПП в Автономній Республіці Крим та областях в день отримання (але не пізніше наступного дня) направляють Національній службі посередництва і примирення письмове повідомлення про виникнення колективного трудового спору (конфлікту), в якому містяться такі дані:

інформація про момент виникнення та сторони колективного трудового спору (конфлікту);

вимоги найманих працівників.

7.3. Реєстрація колективного трудового спору (конфлікту) та висунутих найманими працівниками вимог здійснюється на підставі розпорядження НСПП, в якому визначаються:

- факт реєстрації колективного трудового спору (конфлікту);

- реєстраційний номер колективного трудового спору (конфлікту);

- факт реєстрації висунутих найманими працівниками вимог. У випадках, якщо окремі висунуті найманими працівниками вимоги не відповідають положенням статті 2 Закону ( 137/98-ВР ), в розпорядженні НСПП робиться обгрунтований висновок, в якому зазначаються причини відмови в їх реєстрації.

Розпорядження НСПП про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) та висунутих найманими працівниками вимог надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту), відповідним місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, відповідним відділенням НСПП в Автономній Республіці Крим та областях (по містах Києву і Севастополю - відділу НСПП по роботі в містах Києві та Севастополі).

7.4. Реєстраційний номер, який присвоюється колективному трудовому спору, складається із:

перші три цифри - порядковий номер реєстрації (для прикладу - 001);

через дефіс наступні дві цифри - останні дві цифри поточного року (для прикладу - 01);

через дріб записується код адміністративно-територіальної одиниці;

через дефіс - позначення буквою рівня колективного трудового спору (на виробничому рівні - В, на територіальному рівні - Т, на галузевому рівні Г, на національному рівні - Н).

Коди адміністративно-територіальних одиниць:

Автономна Республіка Крим - 01
Вінницька область - 02
Волинська область - 03
Дніпропетровська область - 04
Донецька область - 05
Житомирська область - 06
Закарпатська область - 07
Запорізька область - 08
Івано-Франківська область - 09
Київська область - 10
Кіровоградська область - 11
Луганська область - 12
Львівська область - 13
Миколаївська область - 14
Одеська область - 15
Полтавська область - 16
Рівненська область - 17
Сумська область - 18
Тернопільська область - 19
Харківська область - 20
Херсонська область - 21
Хмельницька область - 22
Черкаська область - 23
Чернівецька область - 24
Чернігівська область - 25
місто Київ - 26
місто Севастополь - 27

7.5. Книга реєстрації висунутих найманими працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів) є документом для службового користування і зберігається із дотриманням правил, встановлених чинними нормативно-правовими актами. Книга реєстрації висунутих найманими працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів) ведеться відділом розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів) НСПП і зберігається у відділі.

7.6. Всі документи з питань висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), що надходять до НСПП, приймаються:

щодо колективних трудових спорів (конфліктів) на національному, галузевому та виробничому (для підприємств, які мають структурні підрозділи на території декількох адміністративно-територіальних одиниць України) рівнях, - відділом розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів) НСПП;

щодо колективних трудових спорів (конфліктів) на виробничому і територіальному рівнях - відділеннями НСПП в Автономній Республіці Крим та областях (по містах Києву і Севастополю - відділом НСПП по роботі в містах Києві та Севастополі).

7.7. Документи реєструються в установленому порядку в книгах вхідних документів та з контрольними картками передаються відповідно голові НСПП, начальнику відділення НСПП для попереднього розгляду.

По кожному колективному трудовому спору (конфлікту) заводиться справа, в якій повинні бути такі документи:

а) письмова інформація відповідно до статті 6 Закону ( 137/98-ВР ) органу, який представляє інтереси найманих працівників, або профспілки про виникнення колективного трудового спору (конфлікту);

б) вимоги найманих працівників, затверджені відповідно до норм статей 2 і 4 Закону ( 137/98-ВР ), та копії рішень про їх затвердження;

в) документи, що підтверджують повноваження сторін колективного трудового спору (конфлікту) - копії протоколів зборів, конференції трудового колективу із вказанням органу чи особи, які будуть представляти інтереси найманих працівників, копія наказу (розпорядження) про призначення представника власника або його уповноваженого органу, в установленому порядку затверджена виписка із статуту (положення) підприємства, установи чи організації про його структуру, власника або уповноваженого ним органу (представника) із вказанням, ким затверджений статут (положення);

г) копія рішення власника або уповноваженого ним органу (представника) про відмову у задоволенні вимог найманих працівників разом із соціально-економічним обгрунтуванням або документи, що підтверджують направлення і отримання власником чи уповноваженим ним органом (представником) вимог і закінчення встановлених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) строків їх розгляду;

д) копія рішення уповноваженого представницького органу найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог або рішення уповноваженого представницького органу найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки про вступ у колективний трудовий спір (конфлікт) у разі ненадходження на його адресу у передбачені статтею 5 Закону ( 137/98-ВР ) строки відповіді на вимоги найманих працівників;

е) інші документи, що стосуються даного колективного трудового спору (конфлікту).

7.8. Відмова у реєстрації висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору (конфлікту) може бути у випадках:

коли висунуті найманими працівниками вимоги не відповідають положенням статті 2 Закону ( 137/98-ВР );

коли в результаті перевірки не підтвердились повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

коли порушені положення статті 4 Закону ( 137/98-ВР ) щодо процедури висунення вимог найманих працівників.

Відмова в реєстрації констатує факт відступлення від норм законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють примирні процедури, і тимчасово зупиняє їх до усунення виявлених порушень.

Після усунення виявлених порушень орган, уповноважений представляти інтереси найманих працівників, або профспілка подають необхідні документи і реєстрація висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору проводиться відповідно до встановленого порядку.

7.9. Зняття колективного трудового спору (конфлікту) з реєстрації здійснюється розпорядженням НСПП на підставі подання відповідно відділу НСПП по роботі в містах Києві та Севастополі, відділення НСПП в Автономній Республіці Крим та областях, яке направляється відділу розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів) НСПП після отримання письмового повідомлення про закінчення колективного трудового спору (конфлікту) від сторін спору.

VIII. Перевірка повноважень представників сторін колективного
трудового спору (конфлікту)

8.1. Перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту), здійснюється відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ).

8.2. Положення про порядок перевірки повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) затверджується Національною службою посередництва і примирення.

8.3. За результатами перевірки повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) НСПП приймає рішення.

8.4. По колективних трудових спорах (конфліктах) на національному та галузевому рівнях рішення приймається головою Національної служби посередництва і примирення, на територіальному і виробничому рівнях рішення приймаються начальниками відділень Національної служби посередництва і примирення в Автономній Республіці Крим та областях.

8.5. Рішення Національної служби посередництва і примирення складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування органу Національної служби посередництва і примирення, дата прийняття рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад результатів перевірки повноважень сторін колективного трудового спору (конфлікту), заяв, пояснень сторін та їх представників, опис дій, виконаних Національною службою посередництва і примирення під час проведення перевірки повноважень сторін колективного трудового спору (конфлікту).

У мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені Національною службою посередництва і примирення, докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавчі та нормативно-правові акти, якими Національна служба посередництва і примирення керувалася, приймаючи рішення.

Резолютивна частина має містити рекомендації про приведення повноважень сторін відповідно до чинного законодавства, шляхи здійснення сторонами колективного трудового спору (конфлікту) заходів щодо визначення повноважних сторін колективного трудового спору (конфлікту).

8.6. Прийняте рішення підписується головою Національної служби посередництва і примирення (в разі прийняття рішення по колективному трудовому спору (конфлікту) на національному чи галузевому рівнях) або начальником відповідного регіонального відділення Національної служби посередництва і примирення (в разі прийняття рішення по колективному трудовому спору (конфлікту) на територіальному чи виробничому рівнях).

8.7. Рішення надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту) не пізніше ніж в п'ятиденний строк від дня отримання звернення сторін колективного трудового спору (конфлікту).

8.8. Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у триденний строк. Результати розгляду рішення Національної служби посередництва і примирення доводяться до відома сторін колективного трудового спору (конфлікту) та Національної служби посередництва і примирення. ( Підпункт 8.8 із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002 )

IX. Послідовність розгляду і вирішення колективного
трудового спору (конфлікту)

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється:

а) примирною комісією:

з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту і укладення або зміни колективного договору, угоди;

б) трудовим арбітражем:

в разі неприйняття примирною комісією рішення у встановлені строки (примирною комісією на виробничому рівні - у п'ятиденний, примирними комісіями на галузевому та територіальному рівнях - у десятиденний, примирною комісією на національному рівні - п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій), або ж відповідно продовжені за згодою сторін колективного трудового спору (конфлікту);

в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з цих питань;

з питань виконання колективного договору, угоди, невиконання вимог законодавства про працю.

X. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)
примирною комісією

10.1. Примирна комісія - тимчасовий позавідомчий орган, що створюється сторонами соціально-трудових відносин при виникненні колективного трудового спору (конфлікту) відносно:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладання чи зміни колективного договору, угоди. Примирна комісія складається із представників сторін. Представниками сторін колективного трудового спору (конфлікту) в примирній комісії можуть бути працівники установ, що перебувають в колективному трудовому спорі, або ж уповноважені професійних спілок, членами яких є учасники колективного трудового спору (конфлікту), які отримали повноваження найманих працівників на представлення їх інтересів в примирній комісії, або ж уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів організацій - учасників колективного трудового спору, які отримали повноваження найманих працівників на представлення їх інтересів в примирній комісії.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються на виробничому, галузевому, територіальному та національному рівнях відповідною примирною комісією.

10.2. Основним завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

Відповідно до цього завдання примирна комісія здійснює такі функції:

- обмін думками представників сторін про умови та порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

- консультації представників сторін із заінтересованими органами державної влади, іншими компетентними організаціями, установами та фізичними особами;

- обговорення варіантів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) і вибір з них найбільш прийнятного рішення.

10.3. Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів примирної комісії, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

10.4. Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту):

- на виробничому рівні - у триденний,

- на галузевому або територіальному - у п'ятиденний,

- на національному рівні у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з рівної кількості представників сторін.

Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається сторонами спільно і оформляється відповідним протоколом.

Порядок делегування представників до комісії, персональний склад представників та їхні повноваження вирішуються кожною із сторін самостійно. Зміна складу представників однієї із сторін допускається у разі невиконання представником (представниками) обов'язків перед стороною колективного трудового спору (конфлікту), яку вони представляють.

Визначення представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) до примирної комісії оформляється відповідним рішенням.

Перед початком розгляду справи члени примирної комісії приймають регламент проведення засідань, обирають голову комісії.

10.5. Примирна комісія розглядає колективний трудовий спір (конфлікт) на своїх засіданнях. Веде засідання голова комісії.

За згодою представників сторін у роботі комісії можуть брати участь інші особи, представники зацікавлених органів і організацій як експерти, консультанти.

10.6. Рішення примирної комісії приймається на її засіданнях:

- виробничою примирною комісією у п'ятиденний,

- галузевою або територіальною примирною комісією у десятиденний,

- національною примирною комісією у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісії. За згодою сторін ці терміни можуть бути продовжені.

10.7. Примирна комісія повноважна розглядати справу про колективний трудовий спір (конфлікт) і виносити рішення, якщо на її засіданні присутні не менше двох третин представників від кожної із сторін і незалежний посередник, якщо він залучений до участі в роботі примирної комісії.

Рішення оформляється протоколом, має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням.

Рішення примирної комісії направляється сторонам колективного трудового спору (конфлікту) та НСПП або відповідному відділенню НСПП в Автономній Республіці Крим та областях на другий день після прийняття рішення.

10.8. Рішення примирної комісії складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування підприємства, установи, організації, дата прийняття рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), прізвища, ім'я та по батькові членів примирної комісії, представників сторін та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника) на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, інших учасників роботи примирної комісії, опис дій, виконаних примирною комісією.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені примирною комісією, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавство, яким примирна комісія керувалася, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення вимог або відмову у виконанні вимог повністю чи частково по кожній із вимог окремо.

При задоволенні вимог в резолютивній частині рішення вказується найменування сторони, на користь якої вирішено спір, строк виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

При розгляді колективного трудового спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди), щодо його виконання, в резолютивній частині вказується рішення з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

10.9. Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

10.10. З ініціативи обох сторін або однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) до участі в роботі примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) може бути залучений незалежний посередник.

Незалежний посередник може бути залучений до участі в роботі примирної комісії і в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з ініціативи однієї із сторін.

XI. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)
примирною комісією за участю незалежного посередника

11.1. Примирна комісія розглядає за участю незалежного посередника питання колективного трудового спору (конфлікту) відносно:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладання чи зміни колективного договору, угоди;

Основним завданням примирної комісії є вироблення за участю незалежного посередника рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

Відповідно до цього завдання примирна комісія за участю незалежного посередника здійснює такі функції:

11.2. Незалежний посередник - це визначена за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту) особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.

Основною метою діяльності незалежного посередника є досягнення довіри сторін колективного трудового спору (конфлікту), встановлення співробітництва між сторонами колективного трудового спору (конфлікту), сприяння сторонам колективного трудового спору (конфлікту) в його вирішенні на взаємоприйнятних умовах.

Діяльність незалежного посередника не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання незалежного посередника до нав'язування сторонам прийняття певного рішення.

Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах незалежного посередника, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

11.3. Процедура залучення незалежного посередника до участі в роботі примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) визначається Положенням про посередника, яке затверджується Національною службою посередництва і примирення.

Посередник приступає до виконання повноважень незалежного посередника з моменту отримання письмового доручення від органу НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору (конфлікту) протягом доби. 11.4. Незалежний посередник має право: брати участь в усіх засіданнях примирної комісії; проводити консультації з окремими членами примирної комісії;

пропонувати сторонам для обговорення та відбору різні варіанти вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

безоплатно отримувати від сторін колективного трудового спору (конфлікту), НСПП, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інформацію, необхідну для проведення аналізу, розрахунків, підготовки обгрунтувань;

отримувати копію угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та копію протоколу про розбіжності, якщо колективний трудовий спір (конфлікт) не врегульовано, в день їх підписання представниками сторін;

ініціювати утворення трудового арбітражу у разі:

- неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР );

- виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР );

попереджати членів примирної комісії про допущені ними чи можливі порушення норм чинного законодавства;

повідомляти сторони про можливі наслідки недосягнення ними згоди по суті колективного трудового спору (конфлікту).

11.5. Незалежний посередник під час участі в роботі примирної комісії зобов'язаний:

дотримуватись норм Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ), інших законодавчих та нормативно-правових актів;

вивчити суть і причини колективного трудового спору (конфлікту) перед початком роботи у примирній комісії;

з'ясувати наявність достатніх повноважень у членів примирної комісії для прийняття зобов'язання від імені сторін колективного трудового спору (конфлікту);

сприяти створенню у примирній комісії атмосфери, сприятливої для вияснення позицій сторін і пошуку компромісу;

не вдаватись до упередженості або тиску по відношенню до будь-якої з сторін колективного трудового спору (конфлікту);

не оприлюднювати у будь-який спосіб свої висновки по суті колективного трудового спору (конфлікту) під час примирної процедури без згоди на те сторін колективного трудового спору (конфлікту).

11.6. Після прийняття за участю незалежного посередника рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

11.7. В разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника може бути утворений трудовий арбітраж.

XII. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)
трудовим арбітражем

12.1. Трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту).

12.2. Основним завданням трудового арбітражу є вирішення по суті спору між сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

До трудового арбітражу можуть за згодою сторін передаватися спори, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

- встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладання чи зміни колективного договору, угоди (в разі неприйняття примирною комісією рішення у встановлені терміни або ж в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо урегулювання цього питання);

- виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

- невиконання законодавства про працю. 12.3. Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту) можуть на власний розсуд визначати кількість трудових арбітрів. Якщо сторони не досягнуть згоди, то трудовий арбітраж складається з трьох арбітрів.

Процедура призначення членів трудового арбітражу визначається Положенням про члена трудового арбітражу (арбітра), яке затверджується Національною службою посередництва і примирення.

Національна служба посередництва і примирення може залучати до участі в роботі трудового арбітражу народних депутатів України, представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

На прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) НСПП або її регіональні відділення направляють своїх спеціалістів, експертів для участі в роботі трудового арбітражу.

До складу трудового арбітражу не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору (конфлікту), або особи, які в тій чи іншій мірі зацікавлені в його однобічному вирішенні.

12.4. Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів трудового арбітражу, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

12.5. Арбітр як член трудового арбітражу має право: обирати і бути обраним головою трудового арбітражу; вносити пропозиції до порядку ведення трудового арбітражу; безоплатно отримувати повну і достовірну інформацію від сторін колективного трудового спору (конфлікту), необхідну для прийняття рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту);

залучати, у разі необхідності, за сприянням НСПП до проведення аналізу, розрахунків, підготовки обгрунтувань по суті колективного трудового спору (конфлікту) експертів і спеціалістів НСПП, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

попереджати сторони колективного трудового спору (конфлікту) та їх представників про допущені ними порушення норм чинного законодавства та можливі наслідки таких порушень;

повідомляти сторони колективного трудового спору (конфлікту) про можливі наслідки у разі недосягнення згоди по суті колективного трудового спору (конфлікту);

брати участь в прийнятті рішення трудового арбітражу;

на збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на час роботи в трудовому арбітражі;

на оплату праці та відшкодування витрат, пов'язаних з участю у трудовому арбітражі;

на гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України ( 322-08 ) для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів.

12.6. Арбітр як член трудового арбітражу зобов'язаний:

вивчити суть і причини колективного трудового спору (конфлікту) перед початком розгляду питання по суті, аналізувати і узагальнювати матеріали та результати розгляду вимог сторін колективного трудового спору (конфлікту);

використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством;

надавати на вимогу НСПП інформацію стосовно розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та прийнятого трудовим арбітражем рішення;

подати до НСПП інформацію (встановленого зразка) про підсумки участі у процедурі розгляду колективного трудового спору (конфлікту) у триденний строк після її закінчення;

не розголошувати відомості про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту) до його завершення у разі висунення такої вимоги однією із сторін.

12.7. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи трудовим арбітражем. В разі відсутності такої угоди трудовий арбітраж може з дотриманням вимог Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) вести розгляд таким чином, який він вважає доцільним.

Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце розгляду спору. У разі відсутності такої домовленості місце розгляду визначається трудовим арбітражем з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зустрічності для сторін.

Перед початком роботи трудового арбітражу сторони колективного трудового спору (конфлікту) оформляють спільним протоколом домовленість про обов'язковість рішень трудового арбітражу.

Трудовий арбітраж повинен розпочати розгляд справи відразу після його сформування та закінчити розгляд у десятиденний строк з дня створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути подовжено до двадцяти днів.

Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі необхідності представників інших зацікавлених органів та організацій.

12.8. На своєму першому засіданні члени трудового арбітражу обирають зі свого складу Голову трудового арбітражу. На Голову трудового арбітражу покладається обов'язок вести засідання трудового арбітражу.

Сторонам колективного трудового спору (конфлікту) не менш ніж за 24 години повинно бути надіслано повідомлення про будь-яке слухання та про будь-яке засідання трудового арбітражу, що проводиться з метою ознайомлення з документами або іншими матеріалами.

Всі заяви, документи або інша інформація, що подаються однією із сторін трудовому арбітражу, повинні бути передані іншій стороні колективного трудового спору (конфлікту). Сторонам повинні бути передані також будь-які висновки експертів або інші документи доказового характеру, які можуть впливати на рішення трудового арбітражу.

В роботі трудового арбітражу можуть брати участь представники Національної служби посередництва і примирення.

12.9. При вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) трудовий арбітраж приймає рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів.

Засідання, де приймається остаточне рішення (резолютивна частина), може бути проведене лише у складі членів трудового арбітражу.

Рішення приймається в засіданні трудовим арбітражем більшістю голосів його членів за результатами вивчення та обговорення всіх обставин колективного трудового спору (конфлікту).

Рішення трудового арбітражу оформляється протоколом і підписується усіма його членами. Член трудового арбітражу, не згодний з рішенням, має право викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

12.10. Рішення трудового арбітражу складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування трудового арбітражу, дата прийняття рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), прізвища, ім'я та по батькові членів трудового арбітражу, представників сторін та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб, відомості про попередню домовленість сторін щодо обов'язковості або необов'язковості виконання сторонами рішення трудового арбітражу.

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника) висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, інших учасників роботи трудового арбітражу, опис дій, виконаних трудовим арбітражем.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені трудовим арбітражем, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавство, яким трудовий арбітраж керувався, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення вимог або відмову у виконанні вимог повністю чи частково по кожній із заявлених вимог окремо.

12.11. Прийняте рішення оголошується головою трудового арбітражу у засіданні після закінчення розгляду колективного трудового спору (конфлікту).

12.12. Якщо колективний трудовий спір (конфлікт) не вирішується по суті, то трудовий арбітраж приймає відповідне рішення.

Це рішення трудового арбітражу має містити:

- найменування трудового арбітражу, дату винесення ухвали, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), представників сторін, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

- стислий виклад суті колективного трудового спору (конфлікту);

- мотиви винесення рішення з посиланням на законодавство;

- висновок з розглянутого питання. 12.13. Рішення надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту), Національній службі посередництва і примирення у термін не пізніше трьох днів після його прийняття.

12.14. Трудовий арбітраж має право за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, якщо з якоїсь вимоги найманих працівників, яку було розглянуто в трудовому арбітражі, не прийнято рішення.

12.15. Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони попередньо про це домовилися.

12.16. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи трудового арбітражу здійснюється сторонами колективного трудового спору (конфлікту) за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди - в рівних частках.

XIII. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)
Національною службою посередництва і примирення

13.1. Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом примирної процедури мають право звернутися за сприянням у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення.

13.2. Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення розглядає всі матеріали і за результатами розгляду готує відповідні рекомендації керівникам цих органів.

13.3. Рекомендації по колективних трудових спорах (конфліктах) на національному та галузевому рівнях (на виробничому та територіальному рівнях у випадках, якщо у вимогах найманих працівників містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних органів виконавчої влади) готуються центральним апаратом і підписуються головою Національної служби посередництва і примирення, рекомендації по колективних трудових спорах (конфліктах) на територіальному і виробничому рівнях готуються регіональними відділеннями і підписуються начальниками відповідних відділень Національної служби посередництва і примирення.

13.4. Рекомендації Національної служби посередництва і примирення складаються із вступної, описової, мотивувальної і рекомендаційної частин.

У вступній частині вказуються найменування Національної служби посередництва і примирення або її відповідного регіонального відділення, дата прийняття рекомендацій, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Описова частина рекомендацій повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника) на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, опис дій, виконаних Національною службою посередництва і примирення або її відповідним регіональним відділенням під час проведення примирних процедур.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені Національною службою посередництва і примирення або її відповідним регіональним відділенням, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняті рекомендації, законодавчі та нормативно-правові акти, якими Національна служба посередництва і примирення або її відповідне регіональне відділення керувалися, приймаючи рекомендації.

Рекомендаційна частина має містити висновок про рекомендовані шляхи вирішення по кожній із заявлених вимог окремо.

В рекомендаційній частині вказується найменування сторони, на користь якої може бути вирішено спір, можливий строк виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

13.5. При підготовці рекомендацій по колективному трудовому спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди) чи його виконання, в рекомендаційній частині вказуються рекомендації з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

13.6. Рекомендації надсилаються керівникам відповідних центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування разом із матеріалами, що стосуються колективного трудового спору (конфлікту).

13.7. Керівники відповідних центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування повинні у семиденний строк розглянути рекомендації Національної служби посередництва і примирення і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення.

13.8. Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом примирної процедури мають право звернутися по сприяння у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення з метою розв'язання розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин.

13.9. Національна служба посередництва і примирення розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам своє рішення.

13.10. По колективних трудових спорах (конфліктах) на національному та галузевому рівнях (на виробничому рівні у випадках, якщо сфера діяльності підприємства, установи, організації поширюється на декілька адміністративно-територіальних одиниць, передбачених частиною другої статті 133 Конституції України) ( 254к/96-ВР ) рішення приймається головою Національної служби посередництва і примирення, на виробничому і територіальному рівнях рішення приймаються начальниками відповідних відділень Національної служби посередництва і примирення.

13.11. Рішення Національної служби посередництва і примирення складаються із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування Національної служби посередництва і примирення або її відповідного регіонального відділення, дата прийняття рішення, номер рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника) на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, опис дій, виконаних Національною службою посередництва і примирення або її відповідним регіональним відділенням під час проведення примирних процедур.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені Національною службою посередництва і примирення або її відповідним регіональним відділенням, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавчі та нормативно-правові акти, якими Національна служба посередництва і примирення або її відповідне регіональне відділення керувалися, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина рішення має містити висновок про шляхи вирішення або неможливості вирішення по кожній із заявлених вимог окремо.

В резолютивній частині рішення вказується найменування сторони, на користь якої може бути вирішено спір, можливі строки виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

13.12. При розгляді колективного трудового спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди) чи його виконання, в резолютивній частині вказується рішення з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

13.13. Рішення надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту) в десятиденний строк від дня отримання звернення сторін колективного трудового спору (конфлікту).

13.14. Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у семиденний строк.

13.15. Результати розгляду рішення Національної служби посередництва і примирення доводяться до відома сторін колективного трудового спору (конфлікту) та Національної служби посередництва і примирення.

XIV. Проведення примирних процедур по вирішенню
колективних трудових спорів (конфліктів) під час страйків
як крайніх засобів вирішення колективних трудових
спорів (конфліктів), якщо відсутня встановлена
чинним законодавством заборона на проведення страйків

14.1. Страйк відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.

14.2. Порядок здійснення права на страйк встановлено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР).

14.3. Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

14.4. Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням органу профспілкової або іншої організації, уповноваженої згідно із статтею 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування.

В поданні органу профспілкової або іншої організації, уповноваженої згідно із статтею 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) представляти інтереси найманих працівників, викладаються вимоги найманих працівників, що були предметом колективного трудового спору (конфлікту), причини, через які примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту), вказуються причини неможливості вирішення розбіжностей між сторонами іншим засобом, окрім страйку.

Рішення приймається загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції.

Відповідно до цієї ж процедури приймається рішення про оголошення страйку і найманими працівниками структурного підрозділу або окремою категорією найманих працівників.

В рішенні про оголошення страйку вказуються:

перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і проведення страйку;

дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників;

назва органу, який очолює страйк, склад представників працівників, уповноважених на участь в примирних процедурах під час проведення страйку;

пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємстві, в установі чи організації в період страйку.

Рішення зборів (конференції) про оголошення страйку оформляється протоколом. Порушення положень частини першої статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) є підставою для визнання страйку в судовому порядку незаконним.

14.5. Оголошенню галузевого або територіального страйку передує конференція, збори, пленум або засідання іншого органу представників найманих працівників або профспілок, на яких заслуховується інформація уповноваженого органу про причини недосягнення згоди між сторонами. За підсумками обговорення можуть прийматися рекомендації про оголошення галузевого або територіального страйку, які направляються трудовим колективам або профспілкам, що знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної галузі.

В рекомендаціях про оголошення страйку вказуються:

перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і проведення страйку;

дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників;

пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємствах, в установах чи організаціях, що знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної галузі, в період страйку.

Рекомендації про оголошення страйку оформляється протоколом.

14.6. Наймані працівники підприємств, галузі або адміністративно-територіальної одиниці самостійно приймають рішення про оголошення або неоголошення страйку на підприємствах, в установах, в організаціях в порядку, передбаченому частиною першою статті 19 Закону. (Підпункт 14.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002 )

14.7. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, в установах і організаціях, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території.

14.8. Відповідно до частини третьої статті 44 Конституції України (254к/96-ВР) та частини п'ятої статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

14.9. Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніш ніж за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів. ( Підпункт 14.9 із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002)

14.10. Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний у найкоротший строк попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства, установи, організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку.

14.11. Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником).

14.12. У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган (особа), який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.

14.13. Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку.

14.14. Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку. На виробничому рівні орган (особа) що очолює страйк визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників одночасно з прийняттям рішення про оголошення страйку, про що вказується в протоколі зборів (конференції).

Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган (особа), визначений конференцією зборами, пленумом чи іншим виборним органом представників найманих працівників, профспілкових чи інших організацій працівників, уповноважених представляти відповідні трудові колективи. На галузевому і територіальному рівнях, одночасно з прийняттям рекомендацій про оголошення страйку, визначається орган (особа), що очолює (координує) страйк.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах прав, передбачених цим Законом ( 137/98-ВР ) працівників про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

До повноважень органу (особи), який очолює страйк, відносяться:

а) проведення переговорів, консультацій від імені страйкуючих з власником або уповноваженим ним органом, органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

б) дотримання учасниками страйку громадського порядку, цілісності майна, недопущення заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей;

в) прийняття рішення про припинення страйку і підписання угоди з власником або уповноваженим ним органом;

г) управління страйковим фондом, у випадку його створення.

Повноваження органу (особи) як керівника страйку припиняються, якщо сторони підписали угоду про врегулювання колективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття рішення про відміну або про припинення страйку.

14.15. Під час страйку сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані продовжувати пошук шляхів його вирішення, використовуючи для цього усі наявні можливості.

Пошук шляхів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється шляхом проведення примирних процедур, насамперед шляхом утворення примирної комісії із рівної кількості представників сторін, в тому числі із залученням до участі в роботі примирної комісії незалежного посередника та експертів і фахівців НСПП.

Рішення про утворення примирної комісії, залучення до участі в роботі примирної комісії незалежного посередника приймається спільно власником або уповноваженим ним органом (представником) та органом (особою), що очолює страйк. Порядок визначення представників до примирної комісії визначається власником або уповноваженим ним органом (представником) та органом (особою), що очолює страйк, самостійно.

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) підписується керівником або іншим повноважним представником органу, що очолює страйк, власником або уповноваженим ним органом (представником).

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) складається із вступної, описової і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування власника або уповноваженого ним органу (представника) та органу (особи), що очолює страйк, дата підписання угоди.

Описова частина угоди повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, опис дій, виконаних під час проведення примирних процедур.

Резолютивна частина угоди має містити спільне рішення про шляхи вирішення колективного трудового спору (конфлікту) по кожній із заявлених вимог окремо.

Контроль за виконання умов цієї угоди здійснюється сторонами колективного трудового спору (конфлікту) або уповноваженими ними органами (особами).

14.16. Власник або уповноважений ним орган (представник), місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування і орган (особа), що очолює страйк, зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу.

Під час страйку забезпечується нормальне функціонування підприємства і протизаконними є факти недопуску страйкуючими управлінського персоналу та працівників, які не беруть участі в страйку.

XV. Проведення примирних процедур по вирішенню колективних
трудових спорів (конфліктів) на підприємствах, в
установах і організаціях, галузях, на яких відповідно
до статті 24 Закону України "Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР )
проведення страйків забороняється

15.1. У випадках, передбачених статтею 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) і коли рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) сторонами не враховано, Національна служба посередництва і примирення згідно із статтею 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" звертається відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду із заявою про вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

15.2. Після отримання повідомлення від сторін колективного трудового спору (конфлікту) про неврахування рекомендацій Національної служби посередництва і примирення голова Національної служби посередництва і примирення приймає рішення про підготовку заяви про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду.

15.3. Заяву про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду та матеріали до неї готує Національна служба посередництва і примирення:

по колективних трудових спорах (конфліктах) на виробничому та територіальному рівнях - структурні підрозділи Національної служби посередництва і примирення на місцях;

по колективних трудових спорах (конфліктах) на галузевому і національному рівнях - центральний апарат Національної служби посередництва і примирення.

15.4. Заяву про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду підписує голова Національної служби посередництва і примирення.

15.5. Заява подається до суду в письмовій формі.

Заява повинна містити в собі:

1) назву суду, до якого подається заява;

2) точну назву заявника, сторін колективного трудового спору (конфлікту), їх місцезнаходження;

3) зміст вимог, що є предметом колективного трудового спору (конфлікту);

4) підпис заявника з зазначенням часу подання заяви. До заяви додаються:

1) копія протоколу загальних зборів (конференції) найманих працівників або копія зібраних підписів найманих працівників про затвердження їх вимог;

2) копія протоколу загальних зборів (конфренції) найманих працівників про визначення органу чи особи, які представляють інтереси найманих працівників;

3) копія рішення власника або уповноваженого ним органу (представника) про повну або часткову відмову щодо задоволення колективних вимог;

4) копія рішення органу, який представляє інтереси найманих працівників, про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу (представника).

5) копії письмових інформацій органу, який представляє інтереси найманих працівників, про виникнення колективного трудового спору власнику або уповноваженему ним органу (представнику), місцевому органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування та Національній службі посередництва і примирення;

6) копія рішення примирної комісії;

7) копії рішень власника або уповноваженого ним органу (представника) та органу, який представляє інтереси найманих працівників, щодо рішення примирної комісії;

8) копія рішення трудового арбітражу;

9) копії рішень власника або уповноваженого ним органу (представника) та органу, який представляє інтереси найманих працівників, щодо рішення трудового арбітражу;

10) копія рекомендацій Національної служби посередництва і примирення по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

11) копія відповідей сторін колективного трудового спору про результати розгляду рекомендацій Національної служби посередництва і примирення.

15.6. Копія заяви Національної служби посередництва і примирення відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту).

15.7. Національну службу посередництва і примирення представляють у суді її представники, які діють в межах повноважень, наданих їм Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР), Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, та дорученнями голови Національної служби посередництва і примирення.

15.8. Представники Національної служби посередництва і примирення подають до суду документи, що посвідчують їх службове становище, та довіреність, оформлену із дотриманням вимог, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ).

XVI. Встановлені чинним законодавством умови, за яких
страйки в судовому порядку визнаються незаконними

Незаконними відповідно до статті 22 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) визнаються страйки, які:

16.1. оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

16.2. оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень:

16.2.1. статті 2. "Поняття колективного трудового спору (конфлікту)" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю".

16.2.2. статті 4. "Формування вимог найманих працівників, профспілок" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.

Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:

у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об'єднання профспілок - рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднання профспілок;

у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) - конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).

Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику або уповноваженому ним органу (представнику)".

16.2.3. статті 6. "Момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту)" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом ( 137/98-ВР ), закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення".

16.2.4. частини першої статті 12. "Порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших заінтересованих органів та організацій".

16.2.5. частини п'ятої статті 12. "Порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися".

16.2.6. частини першої статті 19. "Рішення про оголошення страйку" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням органу профспілкової чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої згідно із статтею 3 цього Закону ( 137/98-ВР ) представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом".

16.2.7. частини третьої статті 19. "Рішення про оголошення страйку" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Наймані працівники підприємств галузі чи адміністративно-територіальних одиниць самостійно приймають рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму підприємстві".

16.2.8. частини шостої статті 19. "Рішення про оголошення страйку" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів".

16.3. розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог статті 20, частин другої та третьої статті 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

16.3.1. статті 20. "Керівництво страйком" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку.

Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган (особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим виборним органом представників найманих працівників, профспілкових чи інших організацій працівників, уповноважених представляти відповідні трудові колективи.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах прав, передбачених цим Законом ( 137/98-ВР ), інформує працівників про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

16.3.2. частини другої статті 24. "Випадки, за яких забороняється проведення страйку" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку".

16.3.4. частини третьої статті 24. "Випадки, за яких забороняється проведення страйку" Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ):

"У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає заборона проведення страйків до моменту його відміни".

16.4. які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур, передбачених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ).

XVII. Взаємодія Національної служби посередництва і
примирення із сторонами колективного трудового
спору (конфлікту)

17.1. Національна служба посередництва і примирення на прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) пропонує кандидатури незалежних посередників, членів трудового арбітражу.

17.2. До участі в примирних процедурах по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) залучаються незалежні посередники та члени трудового арбітражу, які пройшли підготовку і перепідготовку за навчальними програмами, затвердженими Національною службою посередництва і примирення та Національною академією внутрішніх справ України та погодженими з Міністерством освіти та науки України, отримали посвідчення на право здійснення функцій незалежних посередників та членів трудового арбітражу і внесені в списки посередників та арбітрів, що формуються НСПП.

17.3. На прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) НСПП направляє своїх спеціалістів, експертів для участі в роботі примирних органів.

17.4. Представники НСПП можуть брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його стадіях.

17.5. НСПП: 17.5.1. сприяє встановленню контактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту);

17.5.2. перевіряє, в разі необхідності, повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

17.5.3. консультує сторони колективного трудового спору (конфлікту) з питань:

компетенції органів стосовно задоволення вимог, які є предметом колективного трудового спору (конфлікту) чи виконання яких сприятиме його вирішенню;

застосування нормативно-правових актів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

17.5.4. залучає до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування;

17.5.5. координує роботу трудового арбітражу;

17.5.6. попереджає сторони колективного трудового спору (конфлікту) про порушення ними вимог чинного законодавства під час розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та можливі наслідки таких порушень.

17.6. Сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом ( 137/98-ВР ) примирної процедури мають право звернутися по сприяння у вирішенні цього спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення, яка розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам свої рекомендації.

17.7. Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які повинні їх розглянути у семиденний строк і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення.

XVIII. Відповідальність сторін колективних трудових спорів
(конфліктів) та учасників примирних процедур

Розділом IV Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) встановлена відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти):

18.1. Особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

18.2. Працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом незаконним, несуть відповідальність згідно із законодавством.

18.3. Особи, які винні у виникненні колективних трудових спорів (конфліктів) або які затримують виконання рішень примирних органів, утворених відповідно до цього Закону ( 137/98-ВР ), а також рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб щодо вирішення колективного трудового спору, несуть дисциплінарну, цивільно-правову або адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

18.4. Особи, які представляють інтереси сторін і які допустили порушення положень:

18.4.1. статті 5 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників, категорій найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.

Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих праціників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником або уповноваженим ним органом (особою) до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про прийняте ним рішення.

Рішення власника або відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним обгрунтуванням".

18.4.2. статті 6 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький уповноважений найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачених цим Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і примирення".

18.4.3. частин першої, третьої, четвертої і п'ятої статті 9 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані надавати примирній комісії інформацію, необхідну для ведення переговорів.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п'ятиденний, галузевою та територіальною примирними комісіями - у десятиденний, примирною комісією на національному рівні - у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням.

Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу".

18.4.4. частини п'ятої статті 12 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися".

18.4.5. частини першої статті 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі".

18.4.6. частин третьої і четвертої статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом примирної процедури мають право звернутися по сприяння у вирішенні цього спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення, яка розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам свої рекомендації.

Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які повинні їх розглянути у семиденний строк і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення".

18.4.7. частин п'ятої, восьмої , дев'ятої статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Нікого не може бути примушено до участі або до неучасті у страйку.

Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником).

У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган (особа), який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні".

18.4.8. частини третьої статті 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк",

а також посадові особи, які допустили порушення положень: ( Підпункт 18.4.8 із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002 )

18.4.9. частини другої статті 5 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів".

18.4.10. частини четвертої статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ): "Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які повинні їх розглянути у семиденний строк і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення".

несуть адміністративну та дисциплінарну відповідальність згідно із законодавством.

18.5. Особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а так само особи, які перешкоджають припиненню незаконного страйку, притягаються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно із законодавством. До зазначених осіб не застосовуються порядок і гарантії, передбачені статтями 43 і 252 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ).

18.6. Особи, які примушують працівників до участі у страйку або перешкоджають участі у страйку шляхом насильства, або шляхом інших незаконних дій, покарання за які передбачено законодавством, притягаються до кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

18.7. Збитки, заподіяні в результаті страйку іншим підприємствам, установам, організаціям чи громадянам, відшкодовуються за рішенням суду згідно із законодавством.

Збитки, заподіяні власникові або уповноваженому ним органу (представнику) страйком, який був визнаний судом незаконним, відшкодовуються органом, уповноваженим найманими працівниками на проведення страйку, у розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).

Власник або уповноважений ним орган (представник), який порушив закони України, внаслідок чого склалися умови для страйку, і страйк закінчився повним чи частковим задоволенням вимог найманих працівників, компенсує збитки учасникам страйку в розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).

XIX. Порядок обчислення строків розгляду колективного
трудового спору (конфлікту)

19.1. Обчислення строків розгляду колективного трудового спору (конфлікту), які визначені Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) і цим Порядком, здійснюється відповідно до статті 241-1 Кодексу законів про працю України (322-08) та статей 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06).

19.2. Строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Останній день строку триває до 24 години. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту.

Начальник юридичного відділу
Національної служби посередництва
і примирення Н.М.Лук'яненко

Парус Iнтернет-Консультант

Редакции