Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

Конвенція
про боротьбу з небезпекою, спричинюваною
канцерогенними речовинами й агентами у
виробничих умовах, та заходи профілактики
N 139 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Дата підписання: 27.06.1974

( Конвенцію ратифіковано Законом
N 1956-VI від 10.03.2010 )

Дата набрання чинності для України: 17.06.2011

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 5 червня 1974 року на свою п'ятдесят дев'яту сесію,

беручи до уваги положення Конвенції і Рекомендації 1960 року про захист від радіації та Конвенції і Рекомендації 1971 року про бензол,

вважаючи, що бажано встановити міжнародні норми, котрі стосуються захисту від канцерогенних речовин чи агентів,

беручи до уваги відповідну діяльність інших міжнародних організацій, і особливо Всесвітньої організації охорони здоров'я та Міжнародного агентства по вивченню раку, з якими співробітничає Міжнародна організація праці,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно боротьби з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходів профілактики, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять четвертого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят четвертого року нижченаведену конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1974 року про професійні ракові захворювання:

Стаття 1

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, періодично визначає канцерогенні речовини й агенти, наражати на вплив яких на виробництві заборонено або допускається тільки з дозволу чи під контролем або які підпадають під дію інших положень цієї Конвенції.

2. Винятки з заборони можуть допускатися тільки шляхом видачі сертифіката, зазначаючи в кожному окремому випадку неодмінних умов.

3. Під час визначення канцерогенних речовин та агентів відповідно до параграфа 1 цієї статті беруться до уваги останні дані, котрі містяться у зведеннях практичних правил або посібниках, які може розробляти Міжнародне бюро праці, а також інформація, що надходить від інших компетентних органів.

Стаття 2

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вживає всіх заходів для заміни канцерогенних речовин та агентів, впливу яких працівники можуть зазнавати в ході своєї роботи, неканцерогенними речовинами чи агентами або менш шкідливими речовинами чи агентами; у виборі інших речовин чи агентів враховуються їхні канцерогенні, токсичні та інші властивості.

2. Кількість працівників, які зазнають впливу канцерогенних речовин чи агентів, а також тривалість і міру такого впливу треба скорочувати до мінімуму, який відповідає вимогам безпеки.

Стаття 3

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, приписує заходи щодо захисту працівників від впливу канцерогенних речовин або агентів і забезпечує створення відповідної системи реєстрації.

Стаття 4

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вживає заходів для того, щоб працівники, котрі зазнавали, зазнають або можуть зазнавати впливу канцерогенних речовин та агентів, були забезпечені всією наявною інформацією про пов'язані з цим небезпеки і заходи, яких треба вживати.

Стаття 5

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вживає заходів для забезпечення того, щоб працівники проходили такі медичні обстеження чи біологічні або інші аналізи чи дослідження в період роботи й після нього, які потрібні для оцінки міри впливу та контролю за станом їхнього здоров'я відносно професійних захворювань.

Стаття 6

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію:

а) вживає за допомогою національних законодавства чи правил або за допомогою будь-якого іншого методу, що відповідає національній практиці та умовам, і після консультації з найбільш представницькими заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, таких заходів, які можуть знадобитися для здійснення положень цієї Конвенції;

b) призначає, відповідно до національної практики, осіб або органи, на яких лежить обов'язок дотримання положень цієї Конвенції;

с) зобов'язується вжити заходів для забезпечення відповідної інспекцією з метою контролю застосування положень цієї Конвенції або з тим, щоб бути впевненим, що відповідна інспекція здійснюється.

Стаття 7

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 8

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 9

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, що надсилається Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та реєструється ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 10

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 11

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відо відносно всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 12

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 13

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

а) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 9, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 14

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 10 червня 1976 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева

Конвенция
о борьбе с опасностью, вызываемой канцерогенными
веществами и агентами в производственных условиях
и мерах профилактики
N 139

Генеральная Конференция Международной Организации Труда, созванная в Женеве Административным Советом Международного Бюро Труда и собравшаяся 5 июня 1974 года на свою пятьдесят девятую сессию,

принимая во внимание положения Конвенции и Рекомендации 1960 года о защите от радиации и Конвенции и Рекомендации 1971 года о бензоле,

считая, что желательно установить международные нормы, касающиеся защиты от канцерогенных веществ или агентов,

принимая во внимание соответствующую деятельность других международных организаций, и в особенности Всемирной Организации Здравоохранения и Международного агентства по изучению рака, с которыми сотрудничает Международная Организация Труда,

постановив принять ряд предложений о борьбе с опасностью, вызываемой канцерогенными веществами и агентами в производственных условиях, и мерах профилактики, что является пятым пунктом повестки дня сессии, решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего двадцать четвертого дня июня месяца тысяча девятьсот семьдесят четвертого года нижеследующую Конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1974 года о профессиональных раковых заболеваниях:

Статья 1

1. Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, периодически определяет канцерогенные вещества и агенты, подвергать воздействию которых на производстве запрещено или допускается только с разрешения или под контролем или которые подпадают по действие других положений настоящей Конвенции.

2. Исключения из запрета могут допускаться только путем выдачи сертификата, указывая в каждом отдельном случае необходимые условия.

3. При определении канцерогенных веществ и агентов в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, принимаются во внимание последние данные, содержащиеся в сводах практических правил или руководствах, которые могут разрабатываться Международным Бюро Труда, а также информация, поступающая от других компетентных органов.

Статья 2

1. Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, принимает все меры для замены канцерогенных веществ и агентов, воздействию которых трудящиеся могут подвергаться в ходе своей работы, неканцерогенными веществами или агентами или менее вредными веществами или агентами; при выборе других веществ или агентов учитываются их канцерогенные, токсические и другие свойства.

2. Число трудящихся, подвергающихся воздействию канцерогенных веществ или агентов, а также продолжительность и степень такого воздействия сокращаются до минимума, отвечающего требованиям безопасности.

Статья 3

Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, предписывает меры по защите трудящихся от воздействия канцерогенных веществ или агентов и обеспечивает создание соответствующей системы регистрации.

Статья 4

Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, принимает меры к тому, чтобы трудящиеся, которые подвергались подвергаются или могут подвергаться воздействию канцерогенных веществ и агентов, были обеспечены всей имеющейся информацией о связанных с этим опасностях и мерах, которые должны приниматься.

Статья 5

Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, принимает меры по обеспечению того, чтобы трудящиеся проходили такие медицинские обследования или биологические или другие анализы или исследования в период работы и после него, которые необходимы для оценки степени воздействия и контроля за состоянием их здоровья в отношении профессиональных заболеваний.

Статья 6

Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,

а) принимает путем национального законодательства или правил или с помощью любого другого метода, соответствующего национальной практике и условиям, и по консультации с наиболее представительными заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся, такие меры, которые могут потребоваться для осуществления положений настоящей Конвенции;

b) назначает, в соответствии с национальной практикой, лиц или органы, на которых лежит обязанность соблюдения положений настоящей Конвенции;

с) обязуется принять меры для обеспечения соответствующей инспекции для целей контроля за применением положений настоящей Конвенции или с тем, чтобы быть уверенным, что соответствующая инспекция осуществляется.

Статья 7

Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для регистрации.

Статья 8

1. Настоящая Конвенция связывает только тех Членов Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации зарегистрированы Генеральным Директором.

2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того, как Генеральный Директор зарегистрирует документы о ратификации двух Членов Организации.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого Члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его документа о ратификации.

Статья 9

1. Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному Директору Международного Бюро Труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации.

2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.

Статья 10

1. Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает всех Членов Международной Организации Труда о регистрации всех документов о ратификации и актов о денонсации, полученных им от Членов Организации.

2. Извещая Членов Организации о регистрации полученного им второго документа о ратификации, Генеральный Директор обращает их внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.

Статья 11

Генеральный Директор Международного Бюро Труда направляет Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций полные сведения относительно всех документов о ратификации и актов о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.

Статья 12

Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро Труда считает это необходимым, он представляет генеральной Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.

Статья 13

1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:

а) ратификация каким-либо Членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 9, немедленную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;

b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее Членами Организации.

2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию для тех Членов Организации, которые ратифицировали ее, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.

Статья 14

Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

"Конвенции и рекомендации, принятые МКТ.
1957-1990 гг., Женева, 1991". Том 1