Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ
26.02.2002

Про визнання недійсним підпункту нормативного акта <...>

Справа N 11/963

За позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий центр "Айдаріс"
до Державної податкової адміністрації України
Третя особа - Міністерство юстиції України

(Витяг)

Рішення приймається зазначеною датою, оскільки строк розгляду справи продовжувався, розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалися перерви відповідно до ст. 69, 77 ГПК України ( 1798-12 ).

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним підпункт 3.1 пункту 3 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податку у зв'язку з відміною картотеки, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2001 р. N 81, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 р. за N 281/5472.

<...>

Розглянувши подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва встановив:

За результатами комплексної документальної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.07.97 р. по 31.12.2000 р. ДПІ у м. Ірпінь складено акт N 64 від 28.02.2000 р., на підставі якого позивачу донараховано основний платіж за податком на додану вартість за період 1999 року, пеня та застосовані штрафні санкції на податковий борг.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Ірпінь прийнято рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій від 28.02.2001 р. N 122-23-1-23584512/1455 і рішення на стягнення платежу від 28.02.2001 р. N 231-23584512/1456.

Позивач звернувся до ДПІ у м. Ірпінь із заявою про списання податкового боргу, який виник станом на 31.12.99 р., пені та фінансових санкцій, нарахованих на цей податковий борг за результатами перевірки позивача та не сплачених на момент набрання чинності ст. 18 Закону N 2181-III.

ДПІ у м. Ірпінь відмовила в задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що податкова заборгованість проведена в картках особових рахунків у березні 2001 року і списанню не підлягає. <...>

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 та ст. 18 Закону N 2181-III нарахований за результатами перевірки основний платіж із ПДВ за період 1999 року, нараховані на нього пеня та фінансові санкції підлягають списанню, а тому відмову ДПІ у м. Ірпінь позивач вважає безпідставною і такою, що суперечить чинному законодавству України.

Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податку у зв'язку з відміною картотеки (далі - Положення N 81) затверджено наказом ДПА України від 01.03.2001 р. N 81, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 р. за N 281/5472.

Згідно з п. 1.1 зазначене Положення N 81 розроблене відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону N 2181-III.

У підпункті 18.1.1 статті 18 Закону N 2181-III зазначено, що списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.

У підпункті 3.1 пункту 3 Положення зазначено, що визначення сум податкового боргу, що підлягає списанню та/або розстроченню, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових платежів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 02.04.99 N 174, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.05.99 р. за N 304/3597. Зазначеною Інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, як вбачається зі змісту пункту 18.1 ст. 18 Закону 2181-III та з урахуванням мети прийняття Положення N 81, підпункт 3.1 пункту 3 зазначеного Положення N 81 повинен визначати порядок обліку сум податкового боргу, що підлягає списанню та/або розстроченню, а не порядок визначення (сум) податкового боргу.

Судом не приймається як необгрунтований висновок відповідача щодо безпідставності тверджень позивача про виникнення податкового боргу у нього в 1999 році з посиланням на те, що строк виникнення як податкового зобов'язання, так і податкового боргу будь-якого платника податків можливо встановити лише за даними картки його особового рахунка.

Суд вважає, що податковий борг і податкове зобов'язання виникають та існують об'єктивно в силу закону як наслідок господарської діяльності платника податків.

Так, пунктом 16.1.1 ст. 16 Закону 2181-III встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Порядок узгодження визначено ст. 5 цього Закону. Узгодження може бути самостійним (з дня подання податкової декларації - пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III - воно вважається узгодженим). Строки погашення узгодження податкового зобов'язання вказані тільки в пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону N 2181-III.

До прийняття Закону N 2181-III податковий борг (недоїмка) визначався ст. 4 Декрету N 8-93, який було скасовано Законом N 2181-III, як несплачена сума податку, яка після закінчення сплати стягується з нарахуванням пені. При цьому розмір пені визначається диференційовано для кожного податку.

Статтею 4 Декрету N 8-93 визначено, що після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не встановлено стягнення недоїмки за окремими платежами без нарахування пені.

Відповідно до Указу Президента України від 04.03.98 р. N 167 податковою заборгованістю визнаються суми несплачених у встановлені строки податків, зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, що підлягають стягненню у безспірному порядку.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (п. 21.2 ст. 21) встановлено, що після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми вважаються недоїмкою та стягуються до бюджетів з нарахуванням пені на рівні 120 процентів облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. <...>

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України (1798-12), ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати недійсним підпункт 3.1 пункту 3 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податку у зв'язку з відміною картотеки (затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 N 80, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.03.98 р. за N 172/2612).

Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України оприлюднити резолютивну частину цього рішення після набрання рішенням законної сили. <...>

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя О.Кот

Суддя О.Муравйов

Суддя О.Шевченко

"Галицькі контракти - Дебет-Кредит. Школа бухгалтера", N 27, 1 липня 2002 р.