Открытое тестирование
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 10.02.2003 N 59
( Наказ скасовано на підставі Наказу Міністерства
охорони здоров'я
N 234 від 10.05.2007 )
Про удосконалення заходів щодо профілактики
внутрішньолікарняних інфекцій в пологових будинках
(акушерських стаціонарах)
Гнійно-септичні захворювання новонароджених та породіль є надзвичайно актуальною проблемою в охороні здоров'я матерів та дітей, а також одним із основних чинників у структурі материнської та дитячої смертності.
Виникненню гнійно-септичних захворювань сприяють численні джерела і фактори передачі інфекції, поліморфізм збудників, серед яких переважають умовно-патогенні мікроорганізми із набутими додатково патогенними властивостями (токсичність, інвазивність, стійкість до лікарських препаратів, антисептиків, дезінфектантів та ін.), незрілість захисних механізмів організму новонародженого і зниження їх у породіллі, порушення санітарно-протиепідемічного режиму.
Поряд із високим ступенем небезпеки для життя новонароджених та породіль ця група захворювань є прямою загрозою для виникнення групових захворювань та спалахів внутрішньолікарняних інфекцій.
З метою удосконалення профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах НАКАЗУЮ:
1. Затвердити:
1.1. Інструкцію з організації проведення комплексу профілактичних заходів у акушерських стаціонарах (додається).
1.2. Інструкцію з організації та проведення епідеміологічного нагляду за внутрішньолікарняними інфекціями в акушерських стаціонарах (додається).
1.3. Інструкцію з лабораторного контролю якості проведення протиепідемічних заходів та стеження за внутрішньолікарняними інфекціями в акушерських стаціонарах (додається).
1.4. Інструкцію про порядок обробки рук, операційного поля під час пологів та акушерських операцій (додається).
1.5. Порядок проведення розслідування та ліквідації спалахів внутрішньолікарняних інфекцій серед роділь, породіль та новонароджених в акушерських стаціонарах (додається).
1.6. Перелік показань переведення захворілих новонароджених та недоношених дітей з акушерського стаціонару у відділення патології новонароджених (додається).
1.7. Примірне положення про лікаря-епідеміолога акушерського стаціонару (додається).
1.8. Примірне положення про комісію з питань організації профілактичних заходів щодо виникнення внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах (додається).
2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської та Головного управління охорони здоров'я і медичного забезпечення Київської міських державних адміністрацій:
2.1. Розробити та затвердити комплексні плани заходів щодо зниження захворюваності на гнійно-запальні інфекції новонароджених та породіль відповідно до конкретних умов.
До 01.06.2003
2.2. Здійснювати контроль за ходом виконання цього наказу, заслуховувати питання про хід реалізації заходів на колегіях органів охорони здоров'я.
Постійно
2.3. Організувати та забезпечити умови для впровадження та виконання заходів з питань профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах.
Протягом 2003 р.
2.4. Забезпечити облік та реєстрацію внутрішньолікарняних інфекцій серед роділь, породіль та новонароджених згідно з переліком нозологічних форм.
Постійно
2.5. Організувати і провести семінари з питань епідеміологічного нагляду та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій у акушерських стаціонарах, забезпечити систематичну підготовку медичних кадрів із вказаних питань.
Протягом II кв. 2003 р.
2.6. Забезпечити впровадження мікробіологічного моніторингу в акушерських стаціонарах.
Протягом I-II кв. 2003 р.
3. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, повітряному, залізничному транспорті:
3.1. Забезпечити дієвий контроль за додержанням санітарно-протиепідемічного режиму в акушерських стаціонарах.
Постійно
3.2. Здійснювати методичне керівництво роботою лікарів-епідеміологів акушерських стаціонарів з питань організації епідемічного нагляду та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.
Постійно
4. Управлінню організації медичної допомоги дітям і матерям (Моісеєнко Р.О.) при розробці нормативів надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям та новонародженим урахувати нові вимоги організації протиепідемічного режиму і перинатальних технологій в акушерських стаціонарах.
Протягом 2003 року
5. Вважати такими, що не застосовуються на території України:
5.1. Наказ МОЗ СРСР від 09.01.86 N 55 "Об организации работы родильных домов (отделений)".
5.2. Наказ МОЗ СРСР від 28.12.89 N 691 "О профилактике внутрибольничных инфекций в акушерских стационарах".
6. Вважати такими, що втратили чинність: Методичні рекомендації щодо санітарно-протиепідемічних заходів в родопомічних закладах, затверджені наказом МОЗ України від 05.01.96 N 4 "Про організацію та забезпечення медичної допомоги новонародженим в Україні".
7. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Державного секретаря Н.Г.Гойду.
Міністр А.В.Підаєв
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Інструкція
з організації проведення комплексу профілактичних
заходів в акушерських стаціонарах
Внутрішньолікарняна інфекція - захворювання мікробного походження, що виникло у хворого під час його знаходження в лікарні або після виписки, або будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що розвинулося внаслідок його роботи в даному закладі незалежно від часу появи симптомів захворювання.
Внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ) характеризується тяжким клінічним перебігом та високою летальністю. Контингентом підвищеного ризику щодо виникнення ВЛІ є новонароджені та породіллі, особливо у відділеннях інтенсивної терапії. Основними причинами виникнення ВЛІ є незрілість захисних механізмів організму новонародженого та зниження їх у породіль, порушення правил асептики та антисептики в акушерських стаціонарах, інфікування госпітальною мікрофлорою, якій характерна стійкість до антибактеріальних препаратів.
Головним джерелом госпітальних штамів мікроорганізмів є хворі (діти, їх матері та медичний персонал) та носії інфекції. Механізмами поширення ВЛІ (внутрішньолікарняних штамів) є: контактний (головні фактори передачі - руки медичного персоналу, медична апаратура, засоби догляду за новонародженими тощо), фекально-оральний (молочні суміші, контаміновані розчини для пиття, зонди), повітряно-крапельний, трансфузійний та інші.
1. Організаційні заходи
1.1. Відповідальність за організацію виконання заходів щодо попередження виникнення внутрішньолікарняних інфекцій та здійснення інфекційного контролю в акушерському стаціонарі несе головний лікар лікарняного закладу.
1.2. Безпосередньо у відділеннях відповідальність за організацію проведення комплексу профілактичних заходів покладається на завідуючих відділеннями.
1.3. До штатного розкладу лікувально-профілактичного закладу з кількістю ліжкового фонду від 100 і більше вводиться 0,5 посади лікаря-епідеміолога (згідно з наказом МОЗ України від 23.02.2000 N 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я").
1.4. В акушерському стаціонарі наказом головного лікаря лікувально-профілактичного закладу створюється комісія, яка координує і організовує проведення комплексу профілактичних заходів виникнення ВЛІ в акушерських стаціонарах.
1.5. Завідуючі відділеннями, лікар-епідеміолог, старші медичні сестри відділень забезпечують своєчасне виявлення, повну реєстрацію та облік всіх форм ВЛІ.
1.6. Акушерський стаціонар необхідно закривати не менш 1 разу на рік для проведення планової заключної дезінфекції та поточного ремонту приміщення. Закриття акушерського стаціонару по поверхах не допускається.
1.7. У містах чисельністю населення 500 тис. і більше доцільне створення спеціалізованого акушерського стаціонару (інфекційного профілю) у складі багатопрофільних лікувальних закладів.
1.8. Відкриття акушерського стаціонару здійснюється за дозволом органів держсанепіднагляду після проведення санітарно-бактеріологічного контролю.
1.9. Орієнтовний норматив роботи пологового ліжка (пологове, відділення патології вагітних та післяпологове) становить 290 днів у рік.
1.10. З метою профілактики ВЛІ в акушерських стаціонарах необхідно дотримуватись нормативів структурного розподілу розрахункової кількості ліжок:
1.10.1. Приймально-оглядове відділення.
1.10.2. Патології вагітності (30% розрахункової кількості ліжок стаціонару).
1.10.3. Пологове фізіологічне відділення:
- індивідуальні пологові палати - 20% розрахункової кількості ліжок післяпологового фізіологічного відділення, але не менше 2-х ліжок;
- пологові палати (зали) на 1 і 2 ліжка - 8% розрахункової кількості ліжок післяпологового фізіологічного відділення, але не менше 2-х ліжок;
- допологові палати - 4% розрахункової кількості ліжок післяпологового фізіологічного відділення і відділення патології вагітності;
- палати інтенсивної терапії - 4% розрахункової кількості ліжок післяпологового фізіологічного відділення і відділення патології вагітності;
- післяопераційні палати - 1 ліжко в акушерських відділеннях пологових будинків з розрахунковою місткістю до 100 ліжок, 2 ліжка при розрахунковій місткості більше 100 ліжок.
1.10.4. Післяпологове фізіологічне з відділенням новонароджених 30-40% розрахункової кількості ліжок стаціонару:
- післяпологові палати для спільного перебування породіль та новонароджених - 80-90% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення;
- післяпологові палати для окремого перебування породіль та новонароджених - 10-20% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення;
- резервні післяпологові палати - 10% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення;
- палати для новонароджених - 10-20% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення;
- резервні палати для новонароджених - 10% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення.
1.10.5. Післяпологове обсерваційне відділення - 30-40% розрахункової кількості стаціонару:
- індивідуальна пологова палата - не менше 10-15% розрахункової кількості післяпологових ліжок в обсерваційному відділенні;
- пологова палата на 1 ліжко - 4-5% розрахункової кількості післяпологових ліжок в обсерваційному відділенні;
- допологова палата на 1 ліжко - 6-10% розрахункової кількості післяпологових ліжок в обсерваційному відділенні;
- пологовий бокс - 5% розрахункової кількості післяпологових ліжок в обсерваційному відділенні, але не менше одного (при приймальному відділенні);
- післяпологові палати для спільного перебування породіль та новонароджених - 50% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах;
- післяпологові палати для окремого перебування породіль та новонароджених - 50% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах;
- резервні післяпологові палати - 30% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення;
- резервні палати для новонароджених - 30% розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення.
1.10.6. Площі інших допоміжних приміщень зазначені в офіційному виданні "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я". ДБН В.2.2-10-2001". (Розрахункова кількість ліжок (100%) дорівнює сумі ліжок відділення патології вагітності, післяпологових фізіологічного та обсерваційного відділень. Резервні ліжка в післяпологових фізіологічному та обсерваційному відділеннях не входять в розрахункову кількість ліжок пологового відділення).
1.11. Розміщення акушерських стаціонарів в пристосованих приміщеннях або в інших відділеннях лікарні на період проведення планової заключної дезінфекції забороняється.
2. Організація медичного обстеження працівників
акушерських стаціонарів
2.1. Працівники акушерських стаціонарів входять до переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 N 559.
2.2. Обстеження медичного персоналу акушерського стаціонару здійснюється згідно з наказом МОЗ України від 23.07.2002 N 280 "Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб".
2.3. Результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі клінічних, лабораторних, функціональних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки встановленого зразка. Особиста медична книжка заповнюється відповідно до вимог наказу МОЗ України від 11.03.98 N 66 "Про затвердження форми первинного обліку N 1 - ОМК та Інструкції щодо порядку її ведення", зареєстрованого Міністерством юстиції 26.03.98 за N 210/2650.
2.4. У разі виявлення стоматологічної та отоларингологічної патології здійснюється обстеження на стафілококо- та стрептококоносійство. У разі виявлення з носоглотки обстежених штаму стафілокока, який має стійкість до метициліну або бета-гемолітичного стрептокока, працівник повинен бути обов'язково адекватно пролікований антибактеріальними препаратами.
2.5. Персоналу акушерських стаціонарів з метою профілактики інфекційних захворювань рекомендовано здійснювати профілактичне щеплення проти вірусного гепатиту В. За відсутності даних про щеплення проти дифтерії та туберкульозу, вони проводяться за календарем щеплень згідно з наказом МОЗ України від 31.10.2000 N 276 "Про проведення профілактичних щеплень в Україні".
3. Організація протиепідемічного режиму
в акушерських стаціонарах
З метою профілактики виникнення внутрішньолікарняних інфекцій, зумовлених патогенами, що передаються через кров (гепатит В, С, D, G та інші, ВІЛ) під час приймання пологів або інших маніпуляцій, пов'язаних з ризиком забруднення кров'ю або іншими біосубстратами, працівникам акушерських стаціонарів слід дотримуватись універсальних правил безпеки. Кожного пацієнта слід розглядати як потенційне джерело збудників інфекцій, що передаються через кров.
3.1. Персонал щоденно перед початком роботи повинен одягати чистий одяг (халат або костюм, шкарпетки, взуття, що піддається дезінфекції).
3.2. Персонал забезпечується особистими двосекційними шафами для зберігання власного одягу та взуття, одягу для роботи, а також змінного взуття.
3.3. У пологовому та операційному залі персонал працює в шапочці, рукавичках, масках та окулярах. У відділеннях новонароджених маски та окуляри використовують при проведенні інвазивних втручань. Маска обов'язково повинна вкривати ніс і рот.
За наявності епідемічного неблагополуччя щодо інфекцій з крапельним механізмом передачі маски носять у всіх відділеннях, 4-х шарові маркіровані маски змінюють кожні 4 години.
3.4. Білизну, інструменти, шприци та ін. для прийому пологів застосовувати одноразового використання.
Забезпечення білизною акушерських стаціонарів здійснюється відповідно до наказу МОЗ України від 21.12.92 N 187 "Про затвердження табелів оснащення м'яким інвентарем лікарень, диспансерів, пологових будинків, медико-санітарних частин, поліклінік, амбулаторій".
3.5. В акушерському стаціонарі слід використовувати дезінфектанти, антисептики, миючі та відбілюючі засоби, технічні засоби знезараження повітря та інвентарю, які дозволені для застосування МОЗ України.
3.6. Знезараження об'єктів навколишнього середовища, виробів медичного призначення необхідно здійснювати згідно режимам дезінфекції об'єктів в акушерських стаціонарах (таблиця 3 додатка 2).
3.7. Акушерські стаціонари забезпечуються окремим маркірованим інвентарем для прибирання приміщень.
3.8. Порядок отримання дозволу на присутність чоловіка (близьких родичів) роділлі під час пологів у пологовому залі затверджується головним лікарем лікарняного закладу. За наявності цього дозволу доцільно допускати в пологовий зал родичів (не більше 2-х осіб), про що черговий лікар робить відповідний запис в історії пологів. Вони забезпечуються халатом, косинкою, маскою, бахілами.
3.9. Виписка з акушерського стаціонару за умови фізіологічного перебігу пологів та післяпологового періоду здійснюється на 4-5 добу після пологів.
3.10. Відомості про виписаних новонародженого та породіллю з акушерського стаціонару подаються в дитячі поліклініки та жіночі консультації в той же день.
3.11. Патронажне відвідування дитини вдома здійснюється протягом перших 3-х діб після виписки із стаціонару дільничним лікарем-педіатром з наступним патронажем дільничною медичною сестрою.
3.12. Лікар акушер-гінеколог жіночої консультації (або акушерка) здійснює активний дворазовий патронаж породіль вдома (на 2-3 та 7 добу після виписки), а після оперативного розродження - крім того за показаннями.
3.13. Персонал акушерського стаціонару несе відповідальність за невиконання вимог нормативних актів, санітарних норм та гігієнічних правил згідно з чинним законодавством України.
4. Правила утримання структурних підрозділів
акушерських стаціонарів
4.1. Загальні положення
4.1.1. У відділеннях акушерського стаціонару щоденно проводиться вологе прибирання із застосуванням миючих засобів 3 рази на добу і 1 разу на добу - дезінфікуючих засобів. Інвентар для прибирання після обробки приміщення знезаражується.
4.1.2. Після прибирання або дезінфекції з метою знезараження повітря здійснюється ультрафіолетове опромінення на 1 годину з наступним провітрюванням приміщення.
4.1.3. Використані під час огляду жінок, а також при проведенні маніпуляцій інструменти та інші вироби медичного призначення підлягають дезінфекції за загальноприйнятою схемою (таблиця 3 додатка 2).
4.1.4. Перед і після проведення кожної маніпуляції слід ретельно вимити руки. Піхвові дослідження здійснюють в рукавичках одноразового використання.
4.2. Приймально-оглядове відділення
4.2.1. У приймально-оглядовому відділенні необхідно передбачити кімнату-фільтр для розмежування потоку пацієнтів до фізіологічного та обсерваційного відділень. Це відділення не може використовуватись для госпіталізації гінекологічних хворих.
4.2.2. Після опитування вагітної жінки акушерка вимірює їй температуру тіла, оглядає шкіру на наявність гнійничкових захворювань, корости, зів на наявність запалення, волосся голови на наявність педикульозу. Акушерка приймально-оглядового відділення працює в рукавичках одноразового використання.
На підставі даних обмінної карти, опитування та огляду вагітної жінки приймається рішення про її госпіталізацію у фізіологічне або обсерваційне відділення. Огляд вагітної здійснюють на тапчані, застеленому клейонкою та індивідуальною пелюшкою. Після огляду кожної роділлі пелюшку замінюють, а клейонку знезаражують. Термометри та шпателі після використання занурюють у дезрозчин.
4.2.3. При проведенні санітарної обробки вагітної бриття волосся на лобку вагітної проводити недоцільно. При необхідності волосся в межах операційного поля підстригти ножицями.
4.2.4. Випорожнення кишечнику здійснюється при відсутності протипоказань (клізма бажано одноразового використання). Унітаз після використання піддають знезараженню, одноразові паперові круги після використання знищуються.
4.2.5. Вагітна жінка приймає душ, використовуючи тверде мило в одноразовій упаковці, мочалку з індивідуального пакета, стерильний рушник. Після прийняття душу жінка одягає сорочку, халат та продезінфіковані тапочки. Дозволяється користуватися особистим новим взуттям та предметами особистої гігієни.
4.2.6. Використану під час приймання вагітної чи роділлі білизну збирають в поліетиленовий або прогумований мішок і виносять в окрему кімнату для використаної білизни.
4.2.7. Після проведення маніпуляцій руки знезаражують (згідно з Інструкцією, затвердженою цим наказом).
4.2.8. Інструменти, вироби з полімерних матеріалів, гуми, використані при огляді жінки, відразу ж занурюються у розчин дезінфектанту і після відповідної експозиції передаються для передстерилізаційної обробки та стерилізації.
4.2.9. Приймально-оглядове відділення повинно мати протипедикульозну укладку та інструкцію з її застосування. До укладки входять: клейончаста і бавовняна торби для збирання речей породіллі, оцинковане відро або лоток для спалювання або знезараження волосся, клейончаста пелерина, гумові рукавички, ножиці, густий гребінець (бажано металевий), машинка для стриження волосся, спиртівка, косинки (не менше 2), вата, лупа, столовий оцет або 5-10% оцтова кислота, протипедикульозні препарати (бензилбензоат або нітіфор та ін.), препарати для дезінсекції білизни та приміщення (А-Пар, Спрегаль, Локодин та ін.).
4.2.10. Роділь із відділення патології вагітності переводять для пологів через приймально-оглядове відділення з повним обсягом санітарної обробки.
4.2.11. Прибирати приміщення приймально-оглядового відділення необхідно 3 рази на добу (не рідше одного разу на добу з використанням дезінфікуючих і двічі на добу - з використанням миючих засобів).
4.2.12. Стіни і підлога душової кімнати після приймання кожної роділлі миються з використанням 0,5% миючого розчину, а гумовий килимок знезаражується.
4.2.13. Інвентар для прибирання (відра, тази, ганчірки) після обробки приміщення знезаражують.
4.3. Пологове відділення
4.3.1. Допологові палати розгортають із розрахунку 12% ліжок післяпологового фізіологічного відділення. Площа 9 кв. м на 1 ліжко, на 2 ліжка - 14 кв.м.
4.3.2. Пологові палати (зали) розгортають з розрахунку 8% ліжок післяпологового фізіологічного відділення, але не менше 2 ліжок. Площа на 1 ліжко 29 кв. м, на 2 ліжка - 41 кв. м.
4.3.4. Палати інтенсивної терапії - 4% розрахункової кількості ліжок післяпологового відділення і відділення патології вагітних. Площа 13 кв. м на 1 ліжко.
4.3.5. Післяопераційні палати на 1 ліжко в акушерських відділеннях лікарень (пологових будинках) з розрахунковою місткістю до 100 ліжок включно, 2 ліжка - якщо більше 100 ліжок.
4.3.6. При наявності двох і більше допологових палат необхідно дотримуватись циклічності їх заповнення.
4.3.7. У допологовій палаті ліжка повинні стояти незаправлені, їх готують безпосередньо перед прийняттям роділлі. На знезаражене ліжко слід покласти продезінфікований камерним способом матрац, подушку в стерильній наволочці, стерильне простирадло, знезаражену клейонку, стерильну підкладну пелюшку. Матрац і подушка повинні бути в суцільно зашитих клейончастих чохлах без пошкоджень останніх. Клейончасті чохли знезаражують, протираючи або зрошуючи дезінфектантом.
4.3.8. Дослідження вагітної здійснюється у спеціально обладнаній кімнаті з використанням стерильних гумових рукавичок.
4.3.9. Перед переведенням роділлі у пологовий зал їй проводять туалет зовнішніх статевих органів розчином антисептика.
4.3.10. Після переведення роділлі в пологовий зал постільну білизну необхідно зібрати в клейончастий або поліетиленовий мішок і негайно винести із відділення. Клейончасті чохли матраца і подушки, ліжко підлягають знезараженню шляхом протирання або зрошення розчином дезінфектанту. Ліжко залишається вільним до переведення в пологовий зал усіх роділь, після чого в палаті проводиться генеральне прибирання та заключна дезінфекція.
4.3.11. Вологе прибирання в допологовій палаті проводиться із застосуванням миючих засобів 3 рази на добу і 1 разу на добу - дезінфікуючих засобів. Інвентар для прибирання після обробки приміщення знезаражується. Після прибирання або дезінфекції з метою знезараження повітря застосовувати ультрафіолетове опромінення на 1 годину з наступним провітрюванням приміщення.
4.3.12. Двері в пологовий зал слід тримати постійно закритими. Особи, що не беруть участі в прийомі пологів, в пологовий зал не допускаються.
4.3.13. За наявності двох і більше пологових залів прийом пологів в них здійснюється почергово. Кожен пологовий зал працює не більше двох діб, після чого в ньому необхідно провести генеральне прибирання і заключну дезінфекцію. Поточне прибирання проводиться в перервах між пологами.
За наявності одного пологового залу пологи проводяться почергово на різних пологових ліжках, які відокремлені пересувною ширмою.
У боксованому пологовому блоці пологи проводяться почергово в окремих боксах.
4.3.14. У пологовій палаті на роділлю одягають стерильну сорочку, бахіли, зав'язують на голові косинку, вкладають на пологове ліжко, покрите стерильною клейонкою і підкладною пелюшкою. У пологах застосовуються одноразові пакети для прийому пологів.
4.3.15. Медичний персонал, що бере участь у прийомі пологів, миє руки (Інструкція, затверджена цим наказом), одягає стерильний халат, шапочку, 4-х шарову маску, окуляри, гумові рукавички.
4.3.16. Медичний персонал інших відділень, студенти, лікарі та середній медичний персонал, що проходять курси підвищення кваліфікації (не більш ніж 7 осіб), перед входом у пологовий блок одягають стерильні халати, змінне взуття, косинки, маски, які повинні знаходитись в окремих біксах перед входом у відділення.
4.3.17. Новонародженого приймають у продезінфікований, зігрітий і вкритий стерильною пелюшкою маркірований лоток. За відсутності протипоказань його необхідно викласти на живіт матері "шкіра до шкіри" після перев'язування пуповини. Контакт "шкіра до шкіри" триває не менш 30 хвилин. Після цього дитину необхідно прикрити або частково завернути в пелюшку, зберігаючи контакт з матір'ю.
У пологовому залі при відсутності протипоказань протягом перших 30 хвилин після народження новонародженого прикладають до грудей матері.
4.3.18. Для первинної обробки дитини використовують стерильний матеріал та інструментарій з індивідуальної укладки (бажано одноразового використання). Акушерка повинна помити руки, одягнути стерильні рукавички і провести первинну обробку пуповини новонародженого. Основу пуповини обробляють 70 град. етиловим спиртом або антисептиком, накривають стерильною марлевою серветкою. При вторинній обробці пуповини доцільно використовувати скобки в стерильній упаковці. Можлива обробка культі пуповини плівкоутворюючими аерозольними антисептиками, використання яких дозволено МОЗ України, згідно з доданою до них інструкцією (наказ МОЗ України від 05.01.96 N 4.
4.3.19. Одразу після обробки пуповини проводять туалет шкіри: стерильними тампонами, змоченими стерильною рослинною олією з індивідуального для кожної дитини флакона, відкритого безпосередньо перед обробкою, знімають первородну змазку, слиз, меконій. Кожний тампон змочують одноразово, після використання його викидають. Якщо дитина дуже забруднена меконієм, її спочатку обмивають під проточною теплою водою з милом, шкіру просушують стерильною пелюшкою.
4.3.20. Для відсмоктування слизу у новонародженого використовують стерильні балони та катетери (бажано одноразові).
4.3.21. Профілактику гонобленореї проводити 1% еритроміциновою або 1% тетрацикліновою мазями для очей (закладання мазі за повіки дитини).
4.3.22. Після зважування та сповивання новонародженого сповивальний стіл і ваги, лотки для прийому новонароджених, наркозні маски, катетери для відсмоктування слизу та інші предмети первинної допомоги новонародженому підлягають дезінфекції.
4.3.23. Медичний інструментарій, використаний при прийомі пологів, підлягає дезінфекції і після цього передстерилізаційній обробці та стерилізації. Лотки для послідів, грілки, міхури для льоду також після використання дезінфікують.
4.3.24. Плацентарну кров і міхури з льодом слід зберігати окремо в спеціальних холодильниках, посліди - в окремих морозильних камерах. Утилізація послідів здійснюється шляхом спалювання в спеціальних печах або захоронення у спеціально відведених місцях.
4.3.25. Білизну, використану під час прийому пологів, необхідно зібрати у поліетиленовий або клейончастий мішок і негайно винести з відділення до спеціального приміщення.
4.3.26. Використаний під час пологів перев'язувальний матеріал викидається у знезаражену миску і одразу після пологів виноситься із пологового залу. Перев'язувальний матеріал підлягає знезараженню, потім утилізації шляхом спалення, пелюшки - пранню, миска - дезінфекції розчином дезінфектанту з послідуючим промиванням гарячою водою та сушкою.
4.3.27. У пологовому відділенні каталки для перевезення роділь і породіль повинні бути промаркеровані. Після кожного використання вони протираються стерильною ганчіркою, змоченою у дезінфікуючому розчині.
4.3.28. Після закінчення пологів пологове ліжко, матрац і подушка, що обшиті клейонкою, протираються ганчіркою, змоченою у дезінфікуючому розчині.
При проведенні дезінфекції стерильна ганчірка змочується деззасобом один раз (повторно дезрозчином її не змочують) і використовується лише для одного предмету, для інших предметів використовують іншу ганчірку. Використані ганчірки збираються і передаються в пральню для прання, після чого проводиться їх обробка в автоклаві.
4.3.29. Генеральне прибирання передпологових палат і пологових залів здійснюється за умови відсутності пацієнтів. Знезараження підлоги, кранів та раковин, столів, пологових ліжок із використанням дезінфікуючих засобів слід проводити не рідше одного разу на добу.
4.3.30. У боксованому пологовому залі після пологів обробку боксу необхідно проводити за типом заключної дезінфекції.
4.4. Післяпологове фізіологічне відділення
4.4.1. Кількість ліжок післяпологового фізіологічного відділення для породіль та новонароджених становить 30% розрахункової кількості ліжок акушерського стаціонару.
4.4.2. У розрахунковій кількості ліжок післяпологового фізіологічного відділення необхідно враховувати 10% резервних ліжок.
4.4.3. Фізіологічне післяпологове відділення створюється як відділення спільного перебування матері та дитини.
Післяпологове фізіологічне відділення із спільним
перебуванням матері та дитини
4.4.4. Кількість ліжок післяпологових палат для спільного перебування становлять 80-90% розрахункової кількості ліжок післяпологових палат відділення.
4.4.5. Площа палати на 1 ліжко зі шлюзом, вбиральнею і душовою - 16 кв. м, палати на 1 ліжко з 1 ліжечком - 19 кв. м, палати на 2 ліжка - 21 кв. м, на 2 ліжка з 2 ліжечками - 30 кв. м.
4.4.6. Палати для спільного перебування розраховуються на 1 пару матері і новонародженого, але не більш ніж 2 пари. Заселення палат необхідно здійснювати протягом однієї доби. Бажана наявність у кожній палаті туалету і душової. Допускається використання палат з умивальником без туалету.
4.4.7. Палата спільного перебування матері та дитини оснащується медичними вагами для зважування новонароджених, сповивальним столом, тумбочкою (на кожне ліжко) для зберігання білизни, лотка з медикаментами, що використовуються для догляду за шкірою та слизовими оболонками новонародженого (стерильна рослинна олія, стерильна вода для промивання очей, розфасовані для одноразового використання), ганчірки і дезінфікуючий засіб для обробки поверхні сповивальних столів, пам'ятка (інструкція) для матерів, в якій наведені основні правила догляду за новонародженими, їх годуванням, дотримання санітарно-гігієнічного режиму.
4.4.8. При спільному перебуванні матері та дитини перший туалет і догляд новонародженого протягом першої доби здійснює медична сестра, водночас навчає матір правилам догляду за новонародженим. Руки необхідно мити перед і після огляду кожної дитини.
Контроль за залишками пуповини здійснює лікар-неонатолог, а після того як пуповина відпаде, обробку пуповинного кільця проводить медична сестра. Під час проведення обробки пуповини та інвазивних маніпуляцій у новонародженого персонал повинен одягати стерильні халат і рукавички.
4.4.9. За бажанням породіллі допустимо використання для новонародженого підгузників промислового виготовлення, які мають сертифікат якості.
4.4.10. Дитину до грудей матері необхідно прикладати по "вимозі" дитини з метою профілактики лактостазу у роділлі. При виникненні лактостазу зціджування молока проводить акушерка або медична сестра із дотриманням правил асептики.
4.4.11. Для догодовування новонародженого незалежно від умов перебування його (спільно чи окремо від матері) використовують тільки грудне молоко матері, за винятком випадків, обумовлених і визначених лікарем-неонатологом медичними протипоказаннями грудного вигодовування.
4.4.12. Для напування новонароджених, яке здійснюється лише за призначенням лікаря-неонатолога, використовується стерильний 5% розчин глюкози, призначений для одноразового використання та відповідно розфасований.
4.4.13. Профілактика післяпологового лактаційного маститу проводиться біфідумбактерином, симбітером. Стерильні марлеві тампони, просочені біфідумбактерином (по 2 дози) наносять на ділянку соска та ареоли за 20-30 хвилин до годування новонародженого протягом всього часу перебування породіллі в стаціонарі.
4.4.14. При наявності протипоказань для спільного перебування матері та дитини вони перебувають в окремих палатах післяпологового відділення.
4.4.15. Перед переведенням породіллі з пологового відділення ліжка в палатах слід застелити чистою постільною білизною. Постільну білизну змінюють раз у 3 дні, а при забрудненні лохіями, кров'ю тощо - по мірі забруднення. Рушник для рук, натільну білизну змінюють кожного дня. Підкладні пелюшки замінюють по мірі забруднення, але не менш ніж 6 разів на добу, можливе використання одноразових прокладок промислового виробництва. Для догляду за молочними залозами застосовуються стерильні серветки одноразового використання, які замінюються після кожного годування дитини.
4.4.16. Туалет зовнішніх статевих органів здійснюється в спеціально обладнаній санітарній кімнаті.
4.4.17. За показаннями туалет зовнішніх статевих органів і молочних залоз породіль повинна здійснювати акушерка в палаті або в маніпуляційній кімнаті з дотриманням правил асептики та антисептики. Клейонку тапчана, гінекологічне крісло після кожної жінки слід протирати ганчіркою, зволоженою розчином дезінфектанту.
4.4.18. Використаний маніпуляційний інструментарій занурюють в розчин дезінфектанту, потім проводять передстерилізаційну очистку та стерилізацію.
4.4.19. Використану білизну збирають у баки з кришками або педальні відра з вставленими в них бавовняними, клейончастими чи поліетиленовими мішками-чохлами. Використану білизну в мішках санітарка доставляє в кімнату для проведення сортування і зберігання брудної білизни.
4.4.20. Вологе прибирання приміщень необхідно здійснювати тричі на добу: двічі з використанням миючого засобу і 1 раз - з використанням дезінфікуючого засобу. Після прибирання необхідне провітрювання: в зимовий період 15 хвилин, а в літній 30 хвилин.
При переведенні до іншого відділення або після виписки всіх породіль в палаті здійснюють прибирання за типом заключної дезінфекції.
Післяпологове фізіологічне відділення з окремим
перебуванням матері та дитини
4.4.21. Кількість ліжок палат з окремим перебуванням матері та дитини в післяпологовому фізіологічному відділенні становлять 20-30% розрахункової кількості ліжок відділення.
4.4.22. Площа палати на 1 ліжко з шлюзом, вбиральнею і душовою для породіль - 16 кв. м, на 2 ліжка - 21 кв. м.
4.4.23. Палати заповняють циклічно, синхронно з палатами (боксами) дитячого відділення протягом 3-х діб.
4.4.24. Протипоказання для спільного перебування матері та дитини визначаються лікарями акушерами-гінекологами та неонатологами.
4.4.25. Протипоказання для спільного перебування матері та дитини з боку матері:
- тяжкі форми пізніх гестозів;
- екстрагенітальні захворювання в стадії декомпенсації;
- стан після операційних втручань з тяжкими порушеннями гомеостазу;
- гострі інфекційні захворювання;
- наявність розривів промежини III ступеня.
4.4.26. Протипоказання для спільного перебування матері та дитини з боку новонародженого:
- недоношеність III-IV ступеня;
- внутрішньоутробна гіпотрофія плоду III ступеня;
- асфіксія при народженні (помірного і важкого ступенів);
- родова травма із порушеннями функцій життєво важливих систем;
- важкі вроджені вади;
- гемолітична хвороба важкого ступеня;
- синдром дихальних розладів II та III ступенів.
4.4.26. Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим відділення відповідає режиму фізіологічного післяпологового відділення із спільним перебуванням матері та дитини.
4.5. Відділення новонароджених
4.5.1. Площа палати для новонароджених розрахована на 1 ліжечко - 9 кв. м, на 2 ліжечка - 12 кв. м, на 2 кувези - 12 кв. м, ізолятор на 1 ліжечко 11 кв. м, реанімаційна палата для новонароджених - 16 кв. м.
4.5.2. Протягом усього періоду знаходження дітей в пологовому відділенні для догляду за ними використовувати лише стерильну білизну. У післяпологовому відділенні можливе використання підгузників промислового виробництва.
4.5.3. Для догляду за залишками пуповини, пуповинною культею, шкірою та слизовими оболонками дитини використовують лише стерильні ватні або ватно-марлеві тампони, перев'язувальний матеріал та інструменти. Невикористаний стерильний матеріал з укладки підлягає повторній стерилізації.
4.5.4. Перед початком сповивання медична сестра повинна одягнути водонепроникний фартух, обробити його ганчіркою, зволоженою дезінфекційним розчином або халат одноразового використання, протерти поверхні "стерильного" і "нестерильного" сповивальних столів. На "стерильний" сповивальний столик розстеляють стерильну пелюшку.
4.5.5. Новонародженого необхідно розгортати на "нестерильному" столику або в ліжку, звільнити його від зовнішньої пелюшки. Пелюшку, що прилягає до тіла, розгорнути, але не знімати (торкатися тіла дитини не можна, бо руки медичного персоналу обсіяні мікроорганізмами від зовнішньої пелюшки).
Далі медична сестра повинна продезінфікувати руки, після чого взяти дитину і покласти на стерильну пелюшку. Внутрішню пелюшку, в якій знаходилась новонароджена дитина, залишити на "нестерильному" столику (або ліжку) і до неї знезараженими руками не торкатися.
4.5.6. Підмивання дитини слід здійснювати під проточною водою так, щоб тіло не торкалося поверхні раковини. Підмиту дитину необхідно витерти стерильною пелюшкою, після чого медична сестра повторно повинна продезінфікувати руки і сповити дитину. Якщо здійснюється лікарський огляд, лікар проводить знезараження рук і фонендоскопа перед оглядом кожної дитини.
4.5.7. З "нестерильного" столика (із ліжка) слід забрати пелюшку, що залишилась, провести дезінфекцію чохла матрацу або замінити гамачок і потім туди покласти дитину.
4.5.8. Купати новонароджених можна тільки за призначенням лікаря. Емальовані ванночки або тази двічі обробляють дезінфектантом, споліскують свіжоприготовленим розчином перманганату калію (1:10000) і лише після цього наливають теплу воду. Після купання кожної дитини ванночку (таз) дезінфікують і ополіскують проточною водою.
4.5.9. Адаптовані молочні суміші, розчини для пиття використовуються для новонароджених тільки за призначенням лікаря-неонатолога.
4.5.10. Годувати кількох новонароджених з однієї пляшечки (навіть при заміні сосок) категорично забороняється. Залишки молочних сумішей в пляшечці після годування дитини виливаються.
4.5.11. Під час пролонгованого годування через зонд використовується лише пастеризоване материнське молоко або адаптовані молочні суміші, об'єм яких в інфузійній системі або в шприцевих дозаторах не повинен перевищувати за часом введення 3 години.
4.5.12. Пляшечки від молока, розчинів для пиття збираються і повертаються в кімнату для приготування молочних сумішей.
4.5.13. Не можна використовувати пляшечки для годування новонароджених з іншою метою (для зберігання медичних препаратів тощо).
4.5.14. У палаті новонароджених не рідше 4 разів на добу необхідно проводити вологе прибирання (під час годування немовлят в материнських палатах): 2 рази із застосуванням миючого засобу, 2 рази - із застосуванням дезінфектантів. Після прибирання обов'язково проводять опромінення повітря бактерицидними лампами протягом 30 хвилин та провітрюють палати.
4.5.15. Кувези дезінфікуються після перебування в них дітей, а при тривалому терміні перебування дитини - кожні 2 доби. Перед дезінфекцією кувези слід відключити від електромережі, спорожнити водяний бачок зволожувача, замінити марлеві фільтри. Дезінфекцію кувезу необхідно здійснювати поза межами дитячої палати (згідно з інструкцією виробника кувезу): в спеціальному і добре провітрюваному приміщенні відповідно до вимог інструкції з експлуатації кувезу даної конструкції.
4.5.16. Використані пелюшки поміщають у клейончасті або поліетиленові мішки, які після завершення сповивання всіх дітей виносять із відділення.
4.5.17. Балончики, катетери, газовідвідні трубки, медичний інструментарій, якщо вони не одноразового використання, після застосування занурюють в окремі ємкості з розчином дезінфектанту, після чого проводять їх передстерилізаційну обробку та стерилізацію.
4.5.18. Лікувати дітей з ознаками інфекції у відділенні новонароджених та переводити їх в обсерваційне відділення акушерського стаціонару забороняється. Вони повинні бути переведені з пологового стаціонару з моменту встановлення діагнозу в стаціонари відповідного профілю.
4.5.19. Після виписки дітей постільні речі підлягають камерній дезінфекції. У палаті (боксі) слід провести заключну дезінфекцію, включити на 1 годину бактерицидні лампи, провітрити приміщення.
4.5.20. Кімнати для виписки, окремо для фізіологічного та обсерваційного відділень, повинні знаходитись поза відділенням новонароджених. Після виписування всіх дітей у кімнаті необхідно провести заключну дезінфекцію.
4.6. Кімната для приготування молочних сумішей
4.6.1. Молочні суміші готуються для новонароджених, яким лікарем-неонатологом визначені протипоказання грудного вигодовування.
4.6.2. У фізіологічному відділенні акушерського стаціонару виділяється приміщення для приготування молочних сумішей, в якому працює спеціально навчена медична сестра.
4.6.3. Молочна кімната повинна мати електричну або газову плиту, два столи для чистого та використаного посуду, два холодильники, повітряний стерилізатор, шафу для зберігання підготовленого посуду.
4.6.4. Медична сестра молочної кімнати повинна помити руки теплою водою з милом, витерти їх стерильною серветкою, після чого молочні суміші, розфасовані в пляшечках по 1 порції, перед годуванням новонароджених доставити у палати для новонароджених.
4.6.5. Пляшечки від молока, розчинів для пиття миються гарячою проточною водою із знежирюючими засобами за допомогою спеціальної щітки, добре споліскуються, після чого стерилізуються при 180 +-2 град. С протягом 60 хвилин.
4.6.6. Використані соски необхідно промити під проточною гарячою водою і прокип'ятити протягом 30 хвилин в спеціально виділеній емальованій каструлі, після чого, не знімаючи кришки, злити воду і зберігати їх до використання у тій же ємкості не більше 24 годин.
4.7. Обсерваційне відділення
4.7.1. Кількість ліжок обсерваційного відділення становить 30-40% розрахункової кількості ліжок акушерських відділень лікарень (пологових будинків).
4.7.2. У розрахунковій кількості ліжок обсерваційного відділення додатково необхідно враховувати 10% резервних ліжок.
4.7.3. Госпіталізації до обсерваційного акушерського відділення підлягають вагітні та роділлі, які мають наступні ускладнення:
- гострі респіраторні захворювання (грип, ангіна тощо), прояви екстрагенітальних запальних захворювань (пневмонія тощо) у разі відсутності в населеному пункті спеціалізованого акушерського стаціонару;
- гарячковий стан (температура тіла вище 37,5 град. С) при відсутності клінічно виражених інших симптомів;
- тривалий безводний період (вилив навколоплідних вод за 12 і більше годин до прибуття в стаціонар);
- внутрішньоутробна загибель плоду;
- грибкові та інші захворювання волосся та шкіри (дерматит, екзема та ін.);
- гнійно-запальні ураження шкіри, підшкірно-жирової клітковини;
- гострий та підгострий тромбофлебіт;
- гострий пієлонефрит, інші інфекційні захворювання сечовидільної системи в стадії загострення;
- інфекції, що пов'язані з високим ризиком внутрішньоутробного або інтранатального зараження плоду та високої загрози зараження медичного персоналу (ВІЛ-інфекція, сифіліс, вірусні гепатити В, С, D, гонорея при відсутності спеціалізованого інфекційного пологового будинку або відділення);
- інфекції, що пов'язані з високим ризиком внутрішньоутробного або інтранатального зараження плоду та меншого ступеня загрози для медичного персоналу (токсоплазмоз, лістеріоз, цитомегалія, генітальний герпес і ін. при відсутності спеціалізованого інфекційного пологового будинку або відділення);
- туберкульоз будь-якої локалізації при відсутності спеціалізованого інфекційного пологового будинку або відділення;
- діарея;
- ранній післяпологовий період (24 години) у разі пологів поза акушерським стаціонаром;
- остеомієліт;
- нориці;
- відсутність медичної документації (обмінна карта) або неповне обстеження вагітної в умовах жіночої консультації;
- злоякісні новоутворення.
4.7.4. Переведенню до обсерваційного відділення з інших відділень підлягають вагітні, роділлі та породіллі за наступними показаннями:
- підвищення температури тіла до 38 град. С і вище (при триразовому вимірюванні через кожну годину);
- лихоманка невизначеного генезу (температура тіла до 37,5 град. С), що тривала більше однієї доби;
- встановлений діагноз післяпологового запального захворювання (ендометрит, раньова інфекція та ін.);
- прояви екстрагенітальних запальних захворювань, що не потребують переведення до спеціалізованого стаціонару (ГРВІ, ангіна, герпес та ін.).
4.7.5. Госпіталізації до обсерваційного акушерського відділення підлягають новонароджені за наступними показаннями:
- новонароджені, що народились у цьому відділенні;
- матері, які переведені із фізіологічного післяпологового відділення до обсерваційного;
- новонароджені, що народились поза акушерським стаціонаром;
- переведені із пологового блоку з клінікою вродженої інфекції.
4.7.6. У разі переведення новонародженого до обсерваційного відділення разом з ним переводу підлягає і його матір.
4.7.7. Посуд для годування новонароджених з обсерваційного відділення попередньо замочують на 15 хвилин у 2% розчині питної соди, кип'ятять у спеціально виділеній каструлі не менше 15 хвилин безпосередньо у відділенні, після чого передають у кімнату для приготування молочних сумішей.
4.7.8. Оснащення та організація роботи обсерваційного відділення повинні відповідати основним принципам фізіологічного відділення. Палати для вагітних і роділь в обсерваційному відділенні повинні бути профільовані за нозологічними формами захворювань. У палаті розміщувати не більше ніж 2 породіллі. Неприпустимо розміщення вагітних і породіль в одній палаті.
4.7.9. При необхідності переходу до обсерваційного відділення медичний персонал змінює халат, надіває бахіли. Для цього біля входу повинна бути вішалка з чистими халатами та бікс із бахілами.
4.7.10. Породіллі з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів (дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, менінгококова інфекція, сифіліс, ВІЛ-інфекція та ін.) підлягають госпіталізації до спеціалізованого акушерського стаціонару (інфекційного профілю) або окремого боксу.
4.7.11. Медичний персонал, який здійснює прийом пологів та догляд в післяпологовому періоді за ВІЛ-інфікованою породіллею і новонародженим повинен дотримуватись правил особистої безпеки (робота в рукавичках при проведенні усіх маніпуляцій, при прийомі пологів - використання захисних окулярів або екранів) в зв'язку із небезпекою зараження ВІЛ і вірусами гепатитів з парентеральним шляхом передачі, що виникає під час аварійних ситуацій (порізи, уколи інструментами, які контаміновані кров'ю та іншими біологічними рідинами від ВІЛ-інфікованих пацієнтів, а також попадання крові і біологічних рідин на слизову оболонку ротової порожнини, носа та очей).
4.7.12. Порядок здійснення маніпуляцій ВІЛ-інфікованим пацієнткам та догляд за ними визначено в наказах МОЗ України від 25.05.2000 N 120 "Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД" та від 15.12.2000 N 344 "Про затвердження методичних рекомендацій з удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД".
4.7.13. При народженні дітей з аномаліями розвитку, ознаками внутрішньоутробної інфекції та гіпоксії плода, а також у разі народження мертвого плоду, хронічних або гострих запальних захворювань породіллі, при безводному проміжку більше 12 годин послід направляється на морфологічні та мікробіологічні дослідження.
4.7.14. Прибирання палат відділення проводити не рідше 4 разів на добу, двічі із застосуванням 0,5% миючого розчину, двічі - із застосуванням деззасобів. Після кожного прибирання проводиться опромінення повітря бактерицидними лампами протягом 1 години та провітрювання палат.
4.7.15. Використаний медичний інструментарій підлягає попередній дезінфекції, після чого проводиться передстерилізаційна очистка і стерилізація.
4.7.16. Після виписки породіль та новонароджених проводиться заключна дезінфекція палат з обов'язковою камерною обробкою постільної білизни.
4.8. Відділення патології вагітності
4.8.1. Санітарно-протиепідемічний режим повинен відповідати режиму фізіологічного пологового відділення.
4.8.2. У палатах повинно бути не більше 4-х ліжок.
4.9. Порядок збору використаної білизни, обробки транспорту, зберігання чистої білизни
4.9.1. Використану білизну слід негайно видалити із відділення через спеціальні шахти для сортування в спеціально виділеному приміщенні поза функціональними підрозділами акушерського стаціонару.
4.9.2. Розбирання, перелік та комплектування використаної білизни проводити у спеціальному халаті, гумових рукавичках, шапочці, окремому взутті. Розібрану білизну необхідно складати у бавовняний мішок, який, у свою чергу, необхідно помістити у клейончастий мішок і в такому вигляді доставити до пральні. Пересуватися по відділенню в одязі, що використовується при цьому, не дозволено.
4.9.3. Після передачі білизни в пральню у приміщенні проводиться прибирання із використанням дезінфікуючих засобів, не менше ніж на одну годину включається бактерицидна лампа. Санітарний одяг здається для прання.
4.9.4. Транспорт після перевезення використаної білизни підлягає дезінфекції, яку проводить персонал пологового будинку шляхом зрошення дезінфектантом із розприскувача на спеціально виділеній території пральні.
Для обробки транспорту необхідно мати ганчірку, деззасоби (зважені і упаковані порціями), тару для приготування розчинів дезінфектанту, розприскувач, спецодяг, засоби індивідуального захисту. Після зрошення дезінфектантом автотранспорту витримують необхідну експозицію 15 хв., після чого транспорт висушують ганчіркою.
4.9.5. У пральні пологового будинку слід виділити окремі ємкості для замочування і окреме обладнання для прання білизни для новонароджених та породіль. Білизну акушерського стаціонару необхідно прати окремо від білизни інших відділень багатопрофільної лікарні. Не допускається використання синтетичних миючих засобів для прання білизни для новонароджених.
У комунальній пральні прання білизни акушерського стаціонару необхідно здійснювати у спеціально виділені дні.
Потоки чистої і брудної білизни під час обробки та прання не повинні перехрещуватись.
4.9.6. Отриману після прання білизну необхідно складати у випраний і прокип'ячений тканинний мішок, який, у свою чергу, помістити в продезінфікований клейончастий або прогумований мішок. У відділення білизна потрапляє у внутрішньому мішку, із якого її необхідно витягти і розмістити на спеціальних стелажах в кімнаті для зберігання чистої білизни. Використані мішки передаються у приміщення для сортування брудної білизни і підлягають подальшому пранню.
4.9.7. Перед отриманням і роздаванням чистої білизни сестра-господарка повинна помити руки теплою водою з милом, одягнути чистий халат, фартух.
4.9.8. У пральні чисту після прання білизну слід сортувати за видом і зберігати на спеціально виділеному стелажі. Чисту білизну зберігають на полицях шаф у вигляді комплектів по 30-50 штук, загорнутих у простирадла. Тут же, у спеціально виділеному місці, зберігають і постільні речі, доставлені після дезінфекції.
4.9.9. Випрану натільну білизну для роділь і породіль, рушники, серветки для молочних залоз, підкладні пелюшки, білизну для новонароджених необхідно комплектувати в індивідуальні пакети і стерилізувати при 132 +-2 град. С і тиску 0,2 МПа протягом 20 хвилин.
4.10. Обробка взуття
4.10.1. В акушерських стаціонарах слід використовувати індивідуальне змінне взуття лише із нетканих матеріалів, дозволяється використання особистого взуття.
4.10.2. Змінне взуття підлягає камерній дезінфекції відповідно до режиму, наведеному у таблиці 3 додатка 2.
4.10.3. У разі неможливості камерної обробки в носок взуття закладають вату або ганчір'я, змочене 10% розчином формаліну, складають в клейончастий або щільний поліетиленовий мішок, зав'язують і витримують протягом двох годин, після чого ганчірку (вату) виймають і внутрішню поверхню взуття насичують 10% розчином аміаку. Через 30 хвилин взуття провітрюють і зберігають у спеціально виділеній шафі (тумбочці).
------------------------------------------------------------------ |
4.11. Пологовий зал сімейного типу
4.11.1. Пологовий зал сімейного типу є підрозділом акушерського стаціонару.
4.11.2. В організації діяльності пологового залу необхідно дотримуватись діючих галузевих нормативних документів.
4.11.3. Керівництво здійснює завідуючий пологовим відділенням.
4.11.4. Приміщення для організації пологового залу сімейного типу повинне бути просторим з наявністю індивідуального санітарного блоку, бажане його розміщення у відносній близькості від традиційного пологового залу і операційної, але мати окремий вхід і вихід. Бажано мати підвищену звукоізоляцію. Внутрішній інтер'єр повинен бути наближений до домашнього, крім ліжка для породіллі, повинен бути куточок для членів сім'ї.
4.11.5. Медичне обладнання, медикаменти необхідно розмістити у віддаленні від роділлі та членів сім'ї.
4.11.6. Показання для прийому пологів у пологовому залі сімейного типу:
- фізіологічне протікання цієї вагітності;
- відсутність тяжкої екстрагенітальної патології;
- фізіологічні пологи.
4.11.7. Детальний порядок прийому пологів у пологовому залі сімейного типу розробляється в кожному лікарняному закладі, враховуючи специфіку, профіль та обсяг надання медичної допомоги у ньому.
Начальник управління організації
медичної допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Начальник управління
профілактики інфекційних захворювань Л.М.Мухарська
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Інструкція
з організації та проведення епідеміологічного
нагляду за внутрішньолікарняними інфекціями
в акушерських стаціонарах
Епідеміологічний нагляд за внутрішньолікарняними інфекціями (ВЛІ) - це система моніторингу за динамікою епідемічного процесу щодо внутрішньолікарняних інфекцій (захворюваність, летальність, носійство), факторами та умовами, що впливають на їх виникнення та розповсюдження, а також аналіз і узагальнення одержаної інформації для розробки профілактичних та протиепідемічних заходів.
1. Організаційні заходи
1.1. Епідеміологічний нагляд за ВЛІ, загальне методичне керівництво і контроль за проведенням протиепідемічних та профілактичних заходів в лікувально-профілактичних закладах здійснюється органами держсанепіднагляду.
1.2. Відповідальність за організацію проведення епідеміологічного нагляду в акушерському стаціонарі несе головний лікар ЛПЗ та головний державний санітарний лікар адміністративної території.
1.3. Постійний епідеміологічний нагляд та організацію проведення протиепідемічних і профілактичних заходів, включаючи аналіз бактеріологічних досліджень, оперативний та ретроспективний аналіз епідситуації в лікувальному закладі здійснює лікар-епідеміолог акушерського стаціонару або спеціально підготовлений з питань епіднагляду за ВЛІ фахівець, який призначається наказом головного лікаря.
1.4. В епідеміологічному нагляді беруть участь лікувально-профілактичні заклади: акушерські та гінекологічні стаціонари, дитячі поліклініки та стаціонари, жіночі консультації, хірургічні кабінети та відділення, прозектура та ін., оскільки внутрішньолікарняні інфекції новонароджених та роділь розвиваються і виявляються не тільки в акушерських стаціонарах, а й після виписки та характеризуються різноманітністю клінічних проявів.
1.5. Епідеміологічний нагляд за ВЛІ в акушерських стаціонарах передбачає:
- виявлення, облік і реєстрацію всіх випадків гнійно-запальних захворювань (ГЗЗ);
- виявлення груп і факторів ризику щодо виникнення ВЛІ;
- виявлення передумов і передвісників ускладнення епідемічної ситуації;
- аналіз даних мікробіологічного моніторингу, включаючи видовий склад колонізуючих агентів, збудників гнійно-запальних інфекцій у новонароджених, породіль, медичного персоналу, мікроорганізмів, які контамінують об'єкти довкілля стаціонару, антибіотикорезистентність виділених штамів;
- аналіз захворюваності на гнійно-запальні інфекції серед новонароджених та породіль;
- аналіз захворюваності на гнійно-запальні інфекції у медичного персоналу;
- оцінка і прогнозування епідемічної ситуації щодо розвитку ВЛІ;
оцінка ефективності профілактичних заходів, що проводяться.
2. Виявлення та облік захворюваності ВЛІ
2.1. За внутрішньолікарняні інфекції (санітарно-епідемічну ситуацію в акушерському стаціонарі) слід вважати гнійно-запальні захворювання (ГЗЗ) новонароджених та породіль, які виникли протягом перебування в акушерському стаціонарі або протягом 7 діб після виписки з нього (максимальний інкубаційний період).
2.2. Груповим захворюванням або спалахом ВЛІ слід вважати виникнення 3-х і більше внутрішньолікарняних захворювань, які сталися в межах коливань одного інкубаційного періоду та пов'язані з одним джерелом інфекцій і спільними факторами передачі.
2.3. На кожен випадок ГЗЗ у стаціонарі (відділенні) одразу після його встановлення подається екстрене повідомлення в санітарно-епідеміологічну станцію відповідної території (ф. 058/о), а також здійснюється запис у журналі реєстрації інфекційних хворих (ф. 060/о) стаціонару (відділення).
2.4. Реєструвати випадки внутрішньоутробної інфекції (ВУІ) необхідно кожний окремо.
2.5. Облік та реєстрацію ГЗЗ слід здійснювати за наступним переліком захворювань:
2.5.1. У новонароджених:
- кон'юнктивіт і дакріоцистит;
- піодермія;
- флебіт пуповинної вени;
- панарицій, пароніхій;
- омфаліт;
- отит;
- імпетіго (пухирчатка), пемфігус, везикулопустульоз;
- псевдофурункульоз;
- мастит;
- ентероколіт;
- пневмонія;
- абсцес;
- флегмона;
- менінгіт, менінгоенцефаліт;
- остеомієліт;
- сепсис, септицемія;
- постін'єкційні інфекції;
- сальмонельоз;
- вірусні гепатити В, С;
- інші інфекційні захворювання;
- грип, ОРЗ.
2.5.2. У породіль:
- післяопераційні інфекції акушерської рани, у тому числі нагноєння і розходження швів;
- ендометрит;
- перитоніт, у т.ч. після кесарева розтину;
- сепсис;
- мастит;
- постін'єкційні інфекції;
- грип, ОРЗ;
- пневмонія;
- цистит, уретрит, пієлонефрит;
- сальмонельози;
- вірусні гепатити В, С, А;
- інші інфекційні захворювання.
2.6. Якщо ГЗЗ у новонароджених і у породіль виникло після виписки із стаціонару, то екстрене повідомлення подається дитячою поліклінікою, жіночою консультацією та іншими стаціонарами за місцем проживання в адміністративно-територіальну санітарно-епідеміологічну станцію протягом 12 годин з моменту виявлення захворювання.
2.7. Санітарно-епідеміологічна станція протягом 12 годин повинна передати інформацію про виявлене інфекційне захворювання новонароджених та породіль в акушерський стаціонар за місцем пологів для організації та проведення протиепідемічних заходів.
2.8. Не пізніше наступного дня з моменту отримання екстреного повідомлення лікар-епідеміолог територіальної СЕС та співробітник пологового будинку (відділення), що відповідальний за протиепідемічний режим, повинні провести детальне епідеміологічне розслідування щодо виявлення можливого джерела інфекції, шляхів та факторів передачі, організувати і здійснити заходи з метою попередження подальшого розповсюдження захворювання.
2.9. У разі виникнення ВЛІ лікар-епідеміолог акушерського стаціонару лікарняного закладу із завідувачами структурними підрозділами повинні:
- провести активне виявлення причин виникнення ВЛІ шляхом здійснення оперативного і ретроспективного аналізу документації;
- контролювати подальше виявлення і щоденну (оперативну) реєстрацію всіх форм гнійно-септичних інфекцій;
- виявити випадки порушення санепідрежиму;
- проаналізувати результати бактеріологічних досліджень, отримані протягом попередніх 3-х місяців;
- незвичайних реакцій на введення імунобіологічних і інших препаратів, розслідувати причини їх виникнення та інформувати керівництво закладу з метою прийняття невідкладних заходів.
2.10. Епідеміологічний діагноз виставляється окремо по кожному випадку ГЗЗ у стаціонарі.
2.11. Епідеміологічне розслідування включає: постановку діагнозу ВЛІ, розкриття причин, умов та механізмів виникнення епідемічного процесу, його специфічних рис, внутрішніх зв'язків та закономірностей шляхом опитування роділлі, інших членів сім'ї, а також із ряду звітних документів (історія пологів, історія розвитку новонароджених, обмінна карта пологового будинку, історія хвороби, карта амбулаторного хворого). Крім того, проводиться аналіз даних мікробіологічного моніторингу в акушерському стаціонарі.
3. Епідеміологічний аналіз
Епідеміологічний аналіз захворюваності передбачає вивчення рівня, структури та динаміки захворюваності на ВЛІ для оцінки епідемічної ситуації в акушерському відділенні. Згідно даних аналізу розробляється комплекс протиепідемічних заходів. Оперативний та ретроспективний аналіз передбачає вивчення захворюваності на ВЛІ за локалізацією патологічного процесу, етіологією та термінами їх розвитку, а також біологічних властивостей, перш за все антибіотикорезистентності, штамів, що виділяються.
3.1. Оперативний (поточний) аналіз захворюваності на ВЛІ проводиться на основі даних щоденної реєстрації всіх випадків ГЗЗ за первинним діагнозом.
3.2. У ході оперативного аналізу захворюваності проводиться оцінка поточного епідемічного стану в стаціонарі і вирішується питання про благополуччя або ускладнення в епідситуації та адекватність проведених заходів або необхідності їх посилення.
3.3. Оперативний аналіз захворюваності ВЛІ проводиться з урахуванням:
- клінічної форми ГЗЗ;
- терміну виникнення захворювання;
- етіології захворювання;
- результатів бактеріологічного дослідження матеріалу від здорових новонароджених;
- результатів бактеріологічного дослідження змивів з епідемічно значимих об'єктів довкілля стаціонару;
- факторів перинатального ризику з боку матері і дитини;
- методів інвазивного втручання;
- біологічних властивостей, в т.ч. антибіотикорезистентності штамів мікроорганізмів, які виділялися;
- кількості та асортименту антимікробних препаратів, які застосовувалися;
- складу акушерської бригади, що приймала пологи;
- дати пологів;
- дати виписки або переводу в інший стаціонар;
- переміщення в межах стаціонару (з палати в палату, з відділення у відділення);
- тривалості перебування в стаціонарі;
- тривалості антибіотикотерапії, якщо така призначалась, із зазначенням назви препаратів, дозування прийому та методів введення.
3.4. Ретроспективний аналіз захворювання на ВЛІ новонароджених та породіль проводиться шляхом визначення наступних критеріїв:
- багатолітньої динаміки захворюваності, її тенденції (зростання, зниження, стабілізації) та темпу;
- даних помісячного та річного рівнів захворюваності;
- порівняльної характеристики захворюваності у відділеннях;
- структури захворюваності за локалізацією патологічного процесу та етіологічного фактора;
- аналізу видового складу мікроорганізмів, якими колонізуються немовлята;
- аналізу видового складу мікроорганізмів, які виділяються з об'єктів довкілля стаціонару;
- антибіотикорезистентності виділених штамів мікроорганізмів;
- аналізу оперативних втручань в пологах і частоти ВЛІ, пов'язаних з ними;
- співвідношення легких та тяжких форм ГЗЗ;
- захворюваності за термінами клінічних проявів (під час перебування в стаціонарі і після виписки);
- питомої ваги групових захворювань та аналізу захворюваності під час спалаху;
- аналізу летальності з урахуванням локалізації патологічного процесу та етіології;
- аналізу санепідстану лікарняного закладу.
3.5. При проведенні аналізу захворюваності новонароджених слід віддиференціювати ВЛІ від випадків реалізації внутрішньоутробної інфекції.
3.6. Після проведення ретроспективного аналізу захворюваності новонароджених та породіль необхідно визначити:
- закономірності епідемічного процесу;
- основні джерела інфекцій;
- головні фактори передачі;
- розробити профілактичні та протиепідемічні заходи, які відповідають конкретній епідемічній ситуації в даному акушерському стаціонарі;
- осіб, що могли стати джерелом збудника інфекцій. Негайно здійснити заходи, які спрямовані на обмеження їх ролі в розповсюдженні ВЛІ. Джерелами інфекції є хворі новонароджені, породіллі і медичний персонал з патологією носоглотки (гайморити, синусити та ін.), сечовивідного та шлунково-кишкового трактів, (гастроентерит, ентероколіт), шкіри та підшкірної клітковини (гнійно-запальні процеси), прилади та інструментарій, які не підлягають термічній обробці.
3.7. Епідеміологічний аналіз передбачає також виявлення осіб з хронічними інфекціями за результатами диспансеризації медичного персоналу та своєчасності їх лікування.
4. Мікробіологічний моніторинг
Мікробіологічний моніторинг - це один із основних компонентів епідеміологічного нагляду, який дає змогу визначити етіологічну структуру ВЛІ, виявити появу та циркуляцію госпітального штаму і дати оцінку якості протиепідемічного режиму.
4.1. Мікробіологічний моніторинг здійснюється лікувально-профілактичними закладами, адміністративно-територіальними СЕС, дезінфекційними станціями.
4.2. Мікробіологічний контроль стерильності проводиться лікувально-профілактичними закладами (у разі наявності баклабораторії) 1 раз на місяць, санітарно-епідеміологічними або дезінфекційними станціями - 1 раз в квартал.
4.3. Постійному бактеріологічному дослідженню підлягають тільки епідемічно значущі об'єкти довкілля:
- лікарські форми для ін'єкцій, які готуються в аптеках ЛПЗ;
- лікарські форми для обробки слизових оболонок та догляду за шкірою новонароджених;
- частини апаратів штучного дихання або тих, що використовуються для інтенсивної терапії;
- розчини для напування новонароджених;
- шовний матеріал;
- матеріал для перев'язування;
- хірургічні рукавички;
- набори для первинної та вторинної обробки новонароджених;
- матеріали для новонароджених в стерильних біксах;
- матеріали для операційних в стерильних біксах;
- індивідуальні комплекти для прийому пологів;
- зонди, катетери;
- інші вироби медичного призначення.
4.4. Стерильні матеріали та інструментарій досліджується лише у разі його неодноразового використання. Інструменти одноразового використання та матеріали, що закуповуються як стерильні, не підлягають постійному мікробіологічному обстеженню, якщо не виникає підозра на їх роль у виникненні ВЛІ.
4.5. Санітарно-бактеріологічні дослідження об'єктів навколишнього середовища проводяться в наступних випадках:
- за епідемічними показаннями;
- періодичний контроль дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в пологовому стаціонарі 1 раз в 3 місяці;
- з метою контролю якості заключної дезінфекції перед відкриттям акушерського стаціонару.
4.6. Під час розшифровки етіологічної структури ВЛІ новонароджених та породіль необхідно враховувати результати лабораторних досліджень в акушерському стаціонарі та відомості, які надходять від дитячих поліклінік та стаціонарів, жіночих консультацій, гінекологічних та хірургічних стаціонарів, прозектури.
4.7. Відомості про мікробіологічне підтвердження або зміни в діагнозі протягом 12 годин необхідно передати у територіальну СЕС з метою послідуючої інформації акушерських стаціонарів.
4.8. Мікробіологічний моніторинг передбачає визначення мікроорганізмів, що циркулюють в стаціонарі на основі результатів бактеріологічного обстеження новонароджених та породіль з діагнозом ГЗЗ, здорових новонароджених, медичного персоналу (хворих та носіїв), а також результатів санітарно-бактеріологічних досліджень.
4.9. При виявленні ВЛІ та виділенні збудника інфекції доцільно провести внутрішньовидове типування, визначення епідемічних маркерів: антибіотикограму, серо-, біо- або фаговарів, плазмідний профіль.
4.10. У разі виявлення змін у спектрі домінуючих видів мікроорганізмів, що викликають ВЛІ, а також змін профілю їх антибіотикорезистентності необхідно внести корективи в уже складену систему профілактичних та протиепідемічних заходів з метою попередження і забезпечення зниження захворюваності на ВЛІ.
5. Виявлення груп та факторів ризику виникнення ВЛІ
5.1. Необхідно визначити фактори ризику розвитку внутрішньолікарняних інфекцій у новонароджених:
5.1.1. Перинатальні фактори ризику розвитку внутрішньолікарняних інфекцій у новонароджених:
- обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез матері (тривале безпліддя, екстрагенітальна патологія, самовільне переривання вагітності);
- ускладнений перебіг вагітності (загроза переривання вагітності, запальні урогенітальні захворювання, гострі респіраторні захворювання, екстрагенітальна патологія);
- перинатальна персистенція цитомегаловірусу, вірусу гепатиту В, герпес-вірусу, ентеровірусів, ротавірусів в організмі матері, плода та новонародженого;
- інтра- та рання постнатальна колонізація новонародженого госпітальними штамами бактерій, що циркулюють у пологовому закладі.
5.1.2. Інтранатальні фактори ризику розвитку внутрішньолікарняних інфекцій у новонароджених:
- ускладнення пологів (патологічні пологи, прееклампсія, еклампсія, акушерські втручання, кесарів розтин, гостра інтранатальна гіпоксія).
5.1.3. Постнатальні фактори ризику розвитку внутрішньолікарняних інфекцій у новонароджених:
- заходи реанімації та інтенсивної терапії у новонароджених (інтубація, штучна вентиляція легень, інфузійна терапія, катетеризація магістральних судин, харчування через зонд);
- передчасне народження;
- перинатальна асфіксія;
- знаходження новонародженого в акушерському стаціонарі окремо від матері;
- відсутність материнського молока;
- застосування катетерів, зондів, шприців багаторазового використання тощо;
- інфекційні ускладнення у породіль, післяопераційні інфекції, сепсис;
- порушення санітарно-гігієнічних вимог до режиму годування хворих і недоношених новонароджених.
5.2. У разі наявності 2-3 і більше факторів ризику у новонародженої дитини необхідно проводити індивідуальний контроль мікрофлори організму, а при потребі - корекцію порушень мікробіоценозу кишечнику бактерійними препаратами (біфідумбактерин, лактобактерин, симбітер та ін.).
5.3. Спостереження за клінічними особливостями постнатальної адаптації новонароджених з групи ризику щодо ВЛІ та частотою виникнення у них патологічних станів необхідно проводити у співставленні з результатами мікробіологічного моніторингу.
6. Виявлення передумов та передвісників
епідемічного неблагополуччя
6.1. Постійний нагляд за санітарно-технічним станом акушерського стаціонару, попередження виникнення передумов епідемічного неблагополуччя, якими є аварійні чи інші ситуації, що сприяють контамінації мікроорганізмами абіотичних об'єктів навколишнього середовища стаціонару.
6.2. Своєчасно виявлення ситуацій, що є передвісниками епідемічного неблагополуччя:
- наявність колонізації умовно-патогенними мікроорганізмами організму новонароджених, породіль, роділь, персоналу без формування їх нагноєння;
- виникнення серед циркулюючих в акушерському стаціонарі штамів домінуючих видів грамнегативних мікроорганізмів (синьогнійна паличка, клебсієла, протей, ентеробактер тощо), а також золотистих стафілококів з маркерами госпітальних штамів (множинна стійкість до антибіотиків, у тому числі до метициліну) або підвищення середньорічної частоти висіву певних видів мікроорганізмів;
- зростання частоти виявлення умовно-патогенних мікроорганізмів на епідемічно значимих предметах довкілля в пологовому залі, дитячих палатах, операційних (більш 15% від кількості відібраних змивів);
- перевищення допустимих рівнів бактеріального обсіменіння повітря в приміщеннях акушерського стаціонару;
- виникнення навіть одного випадку гнійно-септичних інфекцій з наявними клінічними ознаками.
6.3. Виникненню передумов та передвісників епідемічного неблагополуччя сприяють:
- порушення в постачанні гарячої і холодної води;
- аварії у водопровідній і каналізаційній мережах;
- перебої в постачанні білизни;
- порушення строків знезараження м'якого інвентарю камерним способом;
- перебої у постачанні дезінфектантів, а також заниження їх концентрації у робочих розчинах;
- порушення енергозабезпечення та теплопостачання;
- порушення експлуатації систем припливно-витяжної вентиляції та кондиціонування повітря;
- перебої у роботі технічних засобів знезараження повітря;
- перевантаження палат;
- відсутність повного набору приміщень, необхідних для функціонування акушерського стаціонару;
- змішування потоків породіль обсерваційного та фізіологічного відділень, а також із хворими гінекологічного профілю;
- порушення графіку циклічності заповнення і заключної дезінфекції палат.
6.4. Про виявленні вищезазначених порушень слід інформувати головного лікаря лікувально-профілактичного закладу, який, в свою чергу, повинен інформувати головного державного санітарного лікаря адміністративної території, а також організувати проведення заходів щодо негайного їх усунення.
6.5. Санацію постійних і резидентних бактеріоносіїв S.aureus проводити в плановому порядку препаратами направленої дії, що зареєстровані в Україні. Щоденно проводити санацію медичного персоналу недоцільно. Через 1-2 тижні після проведеної санації необхідно провести бактеріологічний контроль її якості.
6.6. За наявності епідемічних показань проводиться позачергове обстеження медичного персоналу:
- слизових оболонок передніх відділів носу на носійство
S.aureus, якщо етіологічним агентом спалаху (групового захворювання) є стафілокок;
- матеріалу із зіву при стрептококовій етіології захворювань;
- при захворюваннях, що викликані грамнегативними мікроорганізмами або ентерококами, слід виявляти осіб з в'ялим перебігом патології нирок (пієлонефрити) і кишковими захворюваннями;
- фекалій при спалахах сальмонельозів та інших кишкових інфекцій;
- виділень з носоглотки при спалахах, обумовлених грибами роду Кандида.
6.7. Бактеріологічні дослідження здійснюється бактеріологічними лабораторіями пологового будинку, а у разі їх відсутності бактеріологічними лабораторіями СЕС.
6.8. Обстеження новонароджених здійснюється з метою встановлення рівня колонізації умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ). Патологічною колонізацією вважається стан за умови виявлення умовно-патогенних бактерій або грибів в кількості більше 6 4 10 і 10 колоній утворюючих одиниць (КУО) відповідно у поєднанні 7 з дефіцитом біфідобактерій в титрах - менш ніж 10 ).
6.9. З метою визначення домінуючих видів УПМ, які колонізують новонароджених, проводять мікробіологічний контроль за становленням кишкової мікрофлори здорових доношених новонароджених 4-6 діб життя. Дослідження здійснюють 1 раз на квартал шляхом одноразового (або протягом одного циклу функціонування палат, що складає 5-7 діб) обстеження 10 дітей. Проводять дослідження фекалій новонароджених з визначенням титру біфідобактерій, лактобактерій, видового та кількісного складу мікроорганізмів. Дослідженню підлягають також шкіряні покрови цих же новонароджених методом "пелюшкового тесту".
6.10. У випадках, коли 40% і більше штамів, виділених під час разового обстеження об'єктів довкілля, від медичного персоналу та колонізованих новонароджених ідентичні за видом, необхідно здійснити ідентифікацію в середині виду з визначенням біовару, серовару, фаготипу, а також профілю їх антибіотикорезистентності.
Далі необхідно провести співставлення зі штамами, виділеними від новонароджених, що хворіли на ГЗЗ під час перебування у стаціонарі (якщо такі мали місце протягом 3 місяців перед виникненням встановленого ГЗЗ).
Подібність штамів, виділених від новонароджених, медичного персоналу та з об'єктів довкілля за біохімічними, серологічними характеристиками і антибіотикограмою, свідчить про формування госпітального штаму в даному стаціонарі (відділенні) і потребує проведення протиепідемічних заходів, а також корекції мікрофлори у новонароджених бактерійними препаратами.
6.11. При первинному зверненні вагітної в жіночу консультацію необхідно провести обстеження на HBsAg. Позитивні результати скринінгу необхідно підтвердити в конфірматорному тесті. При підтвердженому носійстві HBsAg слід провести подальше обстеження вагітної на маркери гепатиту.
6.12. Новонароджені, які народилися від матерів носіїв HBsAg, підлягають вакцинації згідно до діючого календаря профілактичних щеплень (наказ МОЗ України від 31.10.2000 N 276 "Про проведення профілактичних щеплень в Україні").
6.13. У вагітних групи ризику щодо внутрішньоутробного інфікування плоду протягом третього триместру вагітності проводять бактеріологічне дослідження фекалій, змивів з верхніх дихальних шляхів, вагінальних виділень, сечі. У разі виділення з слизових 3 оболонок носа S.aureus в кількості 10 КУО і більше вагітній жінці проводиться санація з наступним контролем її якості протягом усього передпологового періоду щомісячно.
6.14. Роділлям, що входять до груп ризику щодо пери- та інтранатального інфікування плода та новонародженого мікробіологічне обстеження здійснюється за висновками лікаря акушерського стаціонару. У таких випадках обстеженню підлягають:
- навколоплідні води, які відбирають шляхом трансвагінальної пункції плідного міхура наприкінці першого періоду пологів для здійснення бактеріологічного та цитологічного дослідження;
- вагінальний вміст - для бактеріологічного та бактеріоскопічного дослідження відбирають в кінці першого періоду родів;
- послід - для бактеріологічного, вірусологічного та гістологічного дослідження.
6.15. За призначенням лікаря-неонатолога мікробіологічний контроль за мікрофлорою новонароджених від матерів з групи ризику слід проводити в пологовому залі шляхом дослідження шлункового 2 вмісту. Діагностичним критерієм є наявність 10 і більше КУО грамнегативних бактерій в 1 куб. см та виявлення 50 лейкоцитів в полі зору при мікроскопії нативного препарату.
6.16. У новонароджених, в яких виявлено 3 і більше факторів ризику, мікробіологічний контроль за мікрофлорою здійснюється на 3-5 добу життя. Дослідженню підлягають фекалії, змиви з носоглотки та пуповинної культі.
6.17. Проводять співставлення біологічних властивостей, включаючи чутливість до антибактеріальних препаратів, штамів мікроорганізмів, виділених з навколоплідних вод, вагінального вмісту матері зі штамами, виділеними від новонароджених з метою визначення етіології бактеріальної інфекції, можливого часу інфікування новонародженого, підстав для діагнозу ВЛІ.
6.18. Результати бактеріологічних досліджень, які проводились лабораторією лікарняного закладу, поліклініки після виписки із акушерського стаціонару передаються в адміністративно-територіальну СЕС.
7. Протиепідемічні заходи
Протиепідемічні заходи спрямовані на переривання встановленого епідемічного неблагополуччя.
7.1. Новонароджених, роділь та породіль при виявленні ГЗЗ переводять у спеціалізовані лікарні (відділення) з моменту встановлення діагнозу.
7.2. Роділлі та новонароджені, що знаходилися у контакті із хворими, залишаються в тій же палаті. Госпіталізація в цю палату нових пацієнтів не дозволяється до закінчення карантину.
7.3. Одразу після виписки контактних з хворим на ГЗЗ передається інформація із акушерського стаціонару в територіальну дитячу поліклініку та жіночу консультацію, які здійснюють щоденний контроль протягом 10 діб.
7.4. При виявленні випадку ГЗЗ серед контактних осіб проводиться епідеміологічна діагностика.
7.5. При наявності передумов, що негативно впливають на стан протиепідемічного режиму в лікарняному закладі, головний державний санітарний лікар виносить постанову про припинення експлуатації акушерського стаціонару до усунення виявлених недоліків.
8. Оцінка ефективності заходів боротьби та профілактики
8.1. Оцінка ефективності проведених заходів проводиться на основі стану епідемічних обставин в акушерському стаціонарі. Оцінюватись може як комплекс проведених заходів, так і окремі заходи. Ефективність окремих заходів доцільно вивчати при апробаціях нових форм та методів роботи, дослідженні окремих методик та препаратів.
8.2. Дані епідеміологічного нагляду являються основою для планування та проведення ефективної, науково обгрунтованої системи профілактичних і протиепідемічних заходів, які направлені на зниження ВЛІ в акушерських стаціонарах.
Начальник управління
організації медичної допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Начальник управління
профілактики інфекційних захворювань Л.М.Мухарська
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Інструкція
з лабораторного контролю якості проведення
профілактичних заходів та стеження за
внутрішньолікарняними інфекціями
в акушерських стаціонарах
Інструкція призначена для бактеріологічних лабораторій лікувально-профілактичних закладів, санітарно-епідеміологічних, дезінфекційних станцій
1. Загальні положення
1.1. Лабораторний контроль якості проведення комплексу санітарно-гігієнічних заходів в акушерських стаціонарах включає в себе санітарно-бактеріологічні дослідження епідемічно значимих об'єктів довкілля та бактеріологічні дослідження біологічного матеріалу.
1.2. Санітарно-бактеріологічний контроль комплексу санітарно-гігієнічних заходів з профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах проводиться лабораторіями санітарно-епідеміологічних і дезінфекційних станцій в порядку здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду не рідше ніж 1 раз на квартал. Позачерговий санітарно-бактеріологічний контроль проводять за епідемічними показаннями, а також з метою оцінки якості виконаних профілактичних заходів при відкритті акушерського стаціонару.
1.3. Лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) забезпечують мікробіологічне стеження за видовим складом та біологічними властивостями, перш за все антибіотикорезистентністю, збудників внутрішньолікарняних інфекцій та штамів мікроорганізмів, що циркулюють в стаціонарі, а також поточний контроль за дотриманням протиепідемічного режиму (контроль мікробного забруднення об'єктів довкілля (змиви з епідемічно значущих об'єктів), повітря один раз на місяць, контроль стерильності інструментів, перев'язочного матеріалу, операційної білизни, рук хірургічного персоналу, операційного поля 1 раз на місяць).
Бактеріологічному дослідженню підлягають: матеріал від хворих новонароджених, породіль, роділь в залежності від нозологічної форми інфекції (кров, ліквор, сеча, виділення з ран, таке інше). Дослідження біологічного матеріалу та санітарно-бактеріологічний контроль проводиться в бактеріологічних лабораторіях ЛПЗ або при їх відсутності в баклабораторіях СЕС.
1.4. Для підтвердження внутрішньоутробного інфікування в пологовому залі для мікробіологічних досліджень відбираються:
- навколоплідні води;
- шлунковий вміст новонароджених груп ризику.
1.5. Лабораторії, що проводять дослідження, повинні відповідати вимогам ДСП 9.9.5-080-02, мати дозвіл режимної комісії на роботу, оформлений згідно вимог ДСП 9.9.5-064-2000, і акредитовані в системі МОЗ України у встановленому порядку.
1.6. Поточний санітарно-бактеріологічний контроль з метою моніторингу за видовим складом та біологічними властивостями мікроорганізмів, що циркулюють в стаціонарі, проводиться в операційних блоках, пологових залах, процедурних, палатах "мати-дитина", дитячих, відділеннях і палатах інтенсивної терапії, післяпологових відділеннях, маніпуляційних, перев'язувальних, післяопераційних палатах, асептичних відділеннях (блоках), палатах, палатах для новонароджених, кімнатах для вторинної обробки новонароджених, кімнатах для приготування молочних сумішей, прийомних відділеннях, санітарних пропускниках, централізованих стерилізаційних.
1.6.1. Орієнтовний перелік епідемічно значимих об'єктів, що підлягають санітарно-бактеріологічному контролю:
- пологовий зал: лоток, підготовлений до прийому новонародженого; балон і катетер для відсмоктування слизу у немовляти; шланг вакуум-екстрактора, щітки для миття рук, руки акушерки, фартух акушерки, шланг і маска наркозного апарату, частини апаратів штучної вентиляції легень - зволожувач усередині і ті, що контактують із слизовими оболонками новонароджених, насадка і шланг кисневої підводки. На стерильність - набір для первинної та вторинної обробки немовляти, індивідуальний комплект для породіль, комплект для акушерки, якщо не використовуються одноразові набори промислового виробництва;
- палати немовлят: зонди і балони для відсмоктування слизу, руки дитячої сестри, фартух дитячої сестри, дитяча білизна, щітки для миття рук, насадка і шланг кисневої підводки, олія для обробки немовлят, очні краплі, питні розчини, молочні суміші і питні розчини, стерильні ватяні кульки і марлеві серветки (на стерильність), частини апарату штучної вентиляції легень, насадка і шланг кисневої підводки;
- передопераційна й операційна: внутрішня поверхні мисок для обробки рук хірургів, чисті щітки для миття рук; фартухи; маска і шланг наркозного апарату; шланг вакуум-насоса; операційне поле; руки хірурга після обробки. На стерильність - шовний матеріал, підготовлений для оперативних втручань, шприци, голки, стерильні розчини, стерильні рукавички членів операційної бригади;
- кімната для приготування молочних сумішей: дитяче харчування; руки медичної сестри; лійки, соски, внутрішня поверхня каструлі для виготовлення сумішей, внутрішня поверхня холодильників. На стерильність - марлеві серветки для закупорювання підготовлених пляшечок; лійки, соски, стерильні пляшечки для молочних сумішей;
- післяпологова палата: грудні залози та руки породіллі перед годуванням;
- приймальне відділення: руки акушерки, мочалки чисті, пелюшка, щітки для миття рук.
1.6.2. Крім того, санітарно-бактеріологічному контролю підлягають (вибірково) посуд харчоблоку та буфетів роздаточних відділень.
1.6.3. При відсутності у приміщеннях, особливо в операційних блоках і пологових залах, вентиляційної системи, яка забезпечує не менш ніж 8-кратний обмін повітря, поточному бактеріологічному дослідженню підлягають проби повітря.
1.7. Відібраний матеріал повинен бути доставлений до лабораторії не пізніше 2 годин після відбору, упакований і оформлений згідно вимог нормативних документів. Направлення на бактеріологічне (санітарно-бактеріологічне) дослідження оформляється за формами медичної облікової документації N 204/0, 205/0, затверджених наказом МОЗ України від 04.01.2001 N 1 "Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в лабораторіях лікувально-профілактичних закладів".
1.8. Усі штами мікроорганізмів, що виділені з крові, ліквору, при групових захворюваннях, спалахах, а також при летальних випадках, повинні бути надіслані до лабораторії вищого рівня для підтвердження результату і подальшого аналізу.
1.9. Робота із штамами здійснюється згідно вимог "Положения о порядке учета, хранения, обращения, отпуска и пересылки культур бактерий, вирусов, риккетсий, грибов, простейших, микоплазм, бактерийных токсинов, ядов биологического происхождения".
1.10. Імунобіологічні препарати, що використовуються при проведенні досліджень, повинні бути зареєстровані, дозволені для використання в Україні, мати документи, що засвідчують їх якість і зберігатися згідно з нопмативних документів про застосування.
1.11. Дезінфекційні засоби, зареєстровані в Україні, використовуються, відповідно до режимів, які регламентовані методичними вказівками, і в установленому порядку затверджені Головним державним санітарним лікарем України.
1.12. Загальні вимоги щодо приготування поживних середовищ, реактивів та індикаторів визначені в ГОСТ 10444.1-84.
2. Методи бактеріологічних досліджень
біологічного матеріалу
2.1. Порядок проведення досліджень виділень верхніх дихальних шляхів
2.1.1. Забір матеріалу проводять із носа та зіву сухим стерильним тампоном натщесерце або не раніше 2-3 годин після прийому їжі окремими тампонами. Посів матеріалу на поживні середовища проводять не пізніше 2 годин після забору одним із 2 запропонованих методів:
- прямий посів тампоном на середовища ЖСА або Байд-Паркер;
- взятий сухим тампоном матеріал в лабораторії вміщують в пробірку з 5 куб. см стерильного фізіологічного розчину, ретельно струшують, перемішують, наносять 0,1 куб. см на одне з вищеназваних поживних середовищ і розтирають шпателем.
2.1.2. Визначення масивності обсіменіння верхніх дихальних 3 шляхів. Обсіменіння, що виражається показником 10 і більше мікробних клітин, що знімаються на тампон, корелює з показником високого обсіменіння, яке призводить до виділення збудника в навколишнє середовище в разі спокійного дихання. При прямому посіві оцінку росту колоній на чашках визначають в хрестах:
++++ зливний ріст; +++ суцільний ріст ізольованих колоній; ++ значний ріст (до 100 колоній); + одиничні колонії (10-25). Зливний та суцільний ріст вказує на масивність обсіменіння 3 10 мікробних клітин, що знімаються на тампон.
2.1.3. Для визначення масивності обсіменіння верхніх дихальних шляхів в разі висіву 0,1 куб. см змивної рідини підраховують кількість колоній, що виросли на чашці, ідентичних за морфологією та пігментоутворенням, та перераховують кількість мікроорганізмів, що знімаються на тампон.
Приклад розрахунку: на чашці виросло 15 колоній, таким чином в 0,1 куб. см знаходилось 15 КУО, весь змив буде містити
15 х 10 х 5 = 750 або 7,5 х 102.
2.2. Дослідження фекалій вагітних жінок та новонароджених групи ризику
2.2.1. Забір матеріалу для мікробіологічного обстеження жінок групи ризику проводять безпосередньо в приймальному відділенні. Мікробіологічний контроль за мікрофлорою новонароджених, у яких виявлено 2-3 фактори ризику, здійснюють на 3-5 добу життя.
2.2.2. Засівають фекалії за методом Гоулда на поживні середовища Ендо, 5% кров'яний агар, ЖСА, Сабуро та на середовище збагачення для патогенних ентеробактерій.
2.2.3. Хід дослідження і ідентифікація виділених культур проводиться згідно МУ 04-723/3, 1984 р., МР N 2500-81. Для ідентифікації доцільно використовувати діагностичні набори, зареєстровані в Україні.
2.2.4. При дослідженні фекалій на дріжджеподібні гриби роду Candida 0,1 г матеріалу вносять в 5 куб. см фізіологічного розчину і 0,1 куб. см суспензії висівають на чашку з середовищем Сабуро, рівномірно розтираючи
шпателем. Посіви інкубують при температурі 37 +-1 град. С протягом 24 годин, |
гладенькі, сметаноподібної консистенції. Для виділення чистої культури підозрілі колонії відсівають на скошений агар Сабуро або в чашки по секторах і через 72 годин росту в термостаті проводиться подальша їх ідентифікація.
При посіві на картопляний агар петлею (прорізуючи агар до основи чашки) визначається характерна для грибів роду Candida філаментація (утворення псевдоміцелію), яка вивчається під малим збільшенням мікроскопу.
Ферментативні властивості культур вивчаються на пептонній воді з 1-2% вуглеводів - глюкоза, лактоза, сахароза та мальтоза в присутності індикатору (рН 6,0-6,5).
2.2.5. Ферментативні властивості грибів роду Candida, які найчастіше зустрічаються, наведені в таблиці.
Таблиця
------------------------------------------------------------------ |
З метою прискореного визначення С. albicans може бути використана здатність клітин вказаного виду протягом 2 годин росту при 37 +-1 град. С в 0,5 куб. см сироватки крові (людської або нормальної конячої) утворювати псевдоміцелій у вигляді відростків, що не характерно для інших видів грибів.
2.2.6. При виділенні у жінок групи ризику умовно-патогенних ентеробактерій Р.aeruginosa, S.aureus та грибів роду Candida у
кількості 105 і більше КУО в 1 г або виділення патогенних ентеробактерій розцінюють як потенційне джерело інфекції, що має епідемічне значення. Наявність гемолітичних форм розцінюють як фактор патогенності мікроорганізмів.
2.2.7. У дітей з факторами ризику виділення грамнегативних
мікроорганізмів з фекалій в кількості 10 2КУО і більше є епідеміологічно значимими, S.aureus не повинен виділятися.
2.2.8. У разі зниження титру біфідобактерій менш як 10 7,
виділенні одного виду мікроорганізмів з фекалій в кількості 10 6 і більше КУО в 1 г, виділенні подібних мікроорганізмів ще з одного або більше біотопів, стан характеризується як патологічна колонізація і потребує корекції бактерійними препаратами.
2.3. Дослідження вагінального вмісту вагітних жінок та матерів, що входять до груп ризику
2.3.1. Забір матеріалу для бактеріологічного дослідження проводять ватним тампоном, паралельно лікар акушер-гінеколог готує мазки для мікроскопії (не менш як 2), використовуючи для цього окремі стерильні тампони або стерильні гінекологічні інструменти. Мазки висушують при кімнатній температурі, покривають чистим предметним склом або поміщають в чашку Петрі і направляють в лабораторію. Зберігання вологого мазка стиснутого між двома стеклами неприпустимо.
2.3.2. В лабораторії мазки фарбують за Грамом та продивляються під мікроскопом, відмічають ступінь обсіменіння, відношення до фарбування за Грамом та морфологічні особливості.
2.3.3. Досліджуваний матеріал, взятий тампоном, вносять у пробірку з 5 куб. см стерильного фізіологічного розчину, тампон ретельно струшують, перемішують і наносять по 0,1 куб. см на 5% кров'яний агар, середовище Ендо та Сабуро і розтирають шпателем.
2.3.4. Ідентифікацію виділених мікроорганізмів проводять згідно цієї Інструкції.
2.3.5. При підрахунку колоній отриманий результат множать
на 50. Діагностичним критерієм є 10 2 і більше КУО в 5 куб. см змиву.
2.4. Дослідження змивів з пуповинної культі
2.4.1. При появі гнійно-запального процесу взяття матеріалу з пуповини проводять з дотриманням правил асептики. Шкіру навколо пуповини попередньо обробляють спиртом або іншим антисептиком, гній видаляють стерильною серветкою. Взяття матеріалу проводять двома стерильними тампонами обертальними рухами від центру до периферії. Один з них використовують для мікроскопії, а інший для посіву.
2.4.2. Матеріал, взятий одним із тампонів, наносять на стерильне предметне скло, красять за Грамом та розглядають під мікроскопом, відмічаючи морфологічну характеристику мікроорганізмів (грампозитивні та грамнегативні палички, коки та ін.).
Матеріал, взятий іншим тампоном, засівають на чашку з 5% кров'яним агаром, на середовище для контролю стерильності та глюкозний бульйон. Посів на чашку проводять методом "тампон-петля": тампоном проводиться доріжка по діаметру чашки, потім іншою стороною в зворотному напрямку засівається ще одна доріжка, паралельна першій. Після цього матеріал розсівають по чашці при допомозі петлі штрихами, перпендикулярними до "доріжок". Посіви інкубують при 37 +-1 град. С протягом 18-24 годин. При виявленні росту проводять відсів окремих колоній на елективні середовища з метою їх ідентифікації. При відсутності росту в першу добу посіви залишають в термостаті, щоденно продивляючись і при виявленні росту також проводять відповідні відсіви. Висновок про відсутність росту видають через 5 діб інкубації.
2.4.3. У висновку вказують, які види мікроорганізмів виділені і в якій кількості (слабкий, помірний та масивний ріст на твердому поживному середовищі). При виділенні асоціації мікроорганізмів у висновку перераховують усі види мікроорганізмів і відмічають переважний ріст якогось мікроорганізму. Помірний та значний ріст (не менше 50 КУО) мікроорганізму свідчить про етіологічну роль.
2.5. Дослідження навколоплідних вод
2.5.1. Навколоплідні води відбирають шляхом пункції з дотриманням правил асептики у кількості 2-3 куб. см.
2.5.2. Проводять кількісний посів по 0,1 та 0,01 куб. см на 5% кров'яний агар. Чашки інкубують при 37 +-1 град. С протягом 18-24 годин, підраховують число колоній, що виросли, та перераховують на 1 куб. см навколоплідних вод.
2.5.3. Епідеміологічно значимий критерій 10 3 -10 4 КУО в куб. см.
2.6. Дослідження шлункового вмісту новонароджених з груп ризику
2.6.1. Шлунковий вміст новонароджених з груп ризику відбирається по показаннях з дотриманням правил асептики у кількості 1-2 куб. см відразу після народження.
2.6.2. Матеріал засівається по 0,1 куб. см на поверхню чашки з середовищем Ендо, ретельно розтирається шпателем або за Гоулдом. Після інкубації при 37 +-1 град. С протягом 18-24 годин колонії, що виросли вивчають та підраховують.
2.6.3. Діагностичним критерієм є наявність у шлунковому
2 вмісті 10 і більше КУО в 1 куб. см грамнегативних мікроорганізмів.
2.7. Мікробіологічний контроль становлення мікрофлори новонароджених
2.7.1. Мікробіологічний контроль за становленням нормальної мікрофлори здорових доношених новонароджених на 3-5 добу життя здійснюється вибірково один раз на квартал шляхом одноразового (або протягом двох - трьох днів) обстеження 10-12 дітей.
2.7.2. Проводиться кількісне дослідження фекалій новонароджених з визначенням титру біфідо-, лактобактерій, видового складу та кількості ентеробактерій та коків з урахуванням гемолізуючих форм, кількості грибів роду Candida.
2.8. Мікробіологічні дослідження секційного матеріалу
2.8.1. Мікробіологічні дослідження секційного матеріалу проводять у летальних випадках при гнійно-запалювальних захворюваннях, викликаних умовно-патогенними бактеріями. В залежності від клінічного діагнозу та патолого-анатомічних знахідок в процесі розтину матеріалом для мікробіологічних досліджень можуть бути шматочки органів та тканин, кров, гній, ексудат тощо.
2.8.2. Головною вимогою для отримання достовірних результатів та їх правильної інтерпретації є якнайшвидше, не пізніше 12 годин після смерті хворого, відбір матеріалу, навіть після зберігання трупу при пониженій температурі. Матеріал для мікробіологічного дослідження відбирає персонал моргу (лікар та його помічник) з дотриманням вимог асептики.
Проби крові відбирають з лівого шлуночка серця шприцом або пастерівською піпеткою.
Безпосередньо після взяття крові у кількості 5-10 куб. см засівають у флакони з подвійним середовищем та середовищем для контролю стерильності. Краї флакону при посіві обпалюють над полум'ям пальника.
Пункцію та біопсію проводять після обробки досліджуваної ділянки 3% перекису водню і наступного видалення антисептику стерильним фізіологічним розчином. З дотриманням правил асептики 2-3 шматочка органів або тканин величиною 0,5-1 куб. см поміщають у стерильні чашки Петрі або пробірки.
Гній з порожнин, ліквор відбирають шприцом і в кількості 1-5 куб. см поміщають у стерильні пробірки. Поверхневі секрети збирають стерильним тампоном.
2.8.3. Матеріал повинен бути доставленим до лабораторії не пізніше 1 години після забору. В направленні додатково вказується дата і час смерті.
2.8.4. В лабораторії з матеріалу, що доставлений, готують мазки-відбитки і фарбують за Грамом. При мікроскопії відмічають ступінь обсіменіння мікрофлорою, морфологію і тинкторіальні властивості мікроорганізмів. В залежності від результатів бактеріоскопії, клінічного діагнозу та даних прижиттєвого мікробіологічного дослідження вносять корективи до ходу дослідження (розширяють набір поживних середовищ для первинного посіву, враховують можливість виділення протеїв, що рояться).
2.8.5. Перед мікробіологічним дослідженням з шматочків органів та тканин стерильними інструментами видаляють поверхневий шар і свіжими зрізами роблять відбитки (площа 2 кв. см) на твердих поживних середовищах.
2.8.6. Гній і ексудат наносять на середовища піпеткою Пастера, а поверхневі секрети тампоном. Внесений матеріал розсівають петлею по усій поверхні поживного середовища. Для підготовки до кількісного дослідження шматочки проб попередньо подрібнюють.
2.8.7. При інтерпретації результатів мікробіологічного дослідження секційного матеріалу необхідно співставити результати, що отримані, з даними досліджень, отриманих при житті, з клінічною картиною хвороби, патологічними та гістологічними знахідками.
3. Методи санітарно-бактеріологічних досліджень
3.1. Порядок проведення досліджень при визначенні мікробного обсіменіння повітря
3.1.1. Бактеріологічні дослідження повітря передбачають визначення загальної кількості мікроорганізмів та S.aureus в 1 куб. м.
3.1.2. Проби повітря відбирають аспіраційним методом з використанням бактеріологічних пробозабірників або спеціальної апаратури. Швидкість протягування повітря - 25 куб. дм за хвилину. Для визначення загальної кількості мікроорганізмів, об'єм повітря, що необхідно протягнути, становить 100 куб. дм, для визначення S.aureus - 250 куб. дм.
3.1.3. Для визначення загальної кількості мікроорганізмів відбір повітря поміщають на чашки Петрі з 2% поживним агаром. Чашки інкубують при 37 +-1 град. С протягом 24 годин. Після інкубації підраховують усі колонії, що виросли, і роблять перерахунок на 1 куб. м.
3.1.4. Для визначення S.aureus відбір проб проводять на жовтково-сольовий агар або середовище Байд-Паркер, чашки інкубують при 37 +-1 град. С протягом 24 годин та витримують 24 години при кімнатній температурі. Підозрілі колонії золотистого кольору або білі з зоною лецитинази або без неї на жовтково-сольовому агарі (ЖСА), чорні з райдужним вінчиком на середовищі Байд-Паркер підлягають подальшій ідентифікації. Для цього вивчають морфологію мікроорганізмів, каталазну активність, визначають наявність плазмокоагулази та інші біохімічні властивості.
3.1.5. Після ідентифікації підраховують кількість колоній
S.aureus, що виросли на чашці, та роблять перерахунок на 1 куб. м повітря.
3.1.6. Культури S.aureus, що виділені, підлягають фаготипуванню та визначенню антибіотикорезистентності.
3.1.7. Критерії оцінки мікробного обсіменіння повітря в приміщеннях акушерських стаціонарів наведені в таблиці:
Таблиця
------------------------------------------------------------------ |
* КУО - колонієутворююча одиниця.
3.2. Порядок проведення досліджень при визначенні мікробного забруднення об'єктів довкілля
3.2.1. Бактеріологічне обстеження об'єктів довкілля передбачає виявлення в змивах мікроорганізмів: родин Enterobacteriaceae, Pseudomonadaceae, Micrococcaceae (рід Staphylococcus, вид S.aureus), стрептококів, ентерококів, грибів роду Candida (за показаннями) з чистих та використаних (за епідпоказаннями) предметів.
При обстеженні за епідпоказаннями враховують, що внутрішньолікарняні інфекції можуть бути викликані різноманітними мікроорганізмами. Тому в залежності від конкретного випадку бактеріологічні дослідження проводять не тільки на вище перелічені мікроорганізми, але й на інші, що викликали епідускладнення (епідермальний стафілокок, псевдомонади, ацінетобактери тощо).
Відбір проб з поверхні різних об'єктів здійснюють методом змивів. Взяття змивів проводять стерильними ватними тампонами, змоченими у 1% пептонній воді, розлитій у пробірки по 5 куб. см. Змоченим тампоном роблять змив з площі не менше 100 кв. см, ретельно протираючи поверхню. При дослідженні дрібних предметів змиви відбирають з поверхні всього предмету або декількох. Необхідно звертати увагу на місця важко доступні для миття та дезінфекції.
3.2.2. В лабораторії тампон струшують, віджимають та переносять в пробірку з 5 куб. см 6,5% сольового бульйону, при необхідності по 0,1 куб. см змивної рідини засівають на чашки з 5% кров'яним агаром та середовищем Сабуро. Пробірки з 1 % пептонною водою, сольовим бульйоном та чашки з
посівами інкубують в термостаті при 37 +-1 град. С 24 години. Чашки з |
3.2.3. Після інкубації проводиться висів з 1% пептонної води на середовище Ендо для виявлення представників родини Enterobacteriaceae та Р.aeruginosa, а також на диференційно-діагностичне середовище для ентерококів (молочно-інгібіторне середовище з кристалічним фіолетовим та телуритом калію або ТТХ). Крім вказаних поживних середовищ доцільно проводити висів на середовище N 9 для виявлення пігменту Р.aeruginosa.
Із сольового бульйону проводиться висів на чашки Петрі з жовточно-сольовим агаром або середовищем Байд-Паркер. Чашки з посівами інкубують в термостаті при 37 +-1 град. С 24-48 годин. При наявності на кров'яному агарі росту колоній, підозрілих на стрептококи, роблять мазки, фарбують по Граму, відсівають на глюкозний бульйон і проводять ідентифікацію.
3.2.4. Для виявлення ентеробактерій колонії на середовищі Ендо підлягають подальшому вивченню згідно МУ 04-723/3, 1984 р. Усі лактозонегативні колонії перевіряють на належність їх до патогенних ентеробактерій.
3.2.5. При виявленні оксидазопозитивних колоній проводять їх ідентифікацію з метою виявлення Р.aeruginosa.
Р.aeruginosa на середовищі Ендо утворюють колонії з рівними або хвилястими краями, гладкою блискучою поверхнею з характерним запахом та пігментом. Останні дві ознаки можуть бути варіабельними. Для ідентифікації відбирають з середовища Ендо не менш ніж 2 колонії і засівають на ряд диференційно-діагностичних середовищ (див. табл. 1).
Таблиця 1
Біохімічні властивості бактерій роду Pseudomonas
---------------------------------------------------------------------- |
Р.aeruginosa - грамнегативні, рухливі, оксидазопозитивні палички, не ферментують глюкозу, утворюють нітратазу, піоціанін на середовищі Кінг А, ростуть при 42 град. С.
3.2.6. При дослідженні на S.aureus усі підозрілі колонії підлягають вивченню (п. 3.1.4). З щільних сольових середовищ на скошений поживний чи молочний агар знімають, у першу чергу, колонії стафілококів, що утворюють райдужний віночок і пігментовані колонії. При відсутності на чашках пігментованих колоній і колоній з позитивною лецитовителазною активністю для дослідження знімають безпігментні колонії і колонії з відсутністю лецитовителазної активності, схожі по морфології на стафілокок. Варто відбирати не менш двох колоній різного виду. Пробірки з посівами поміщають у термостат при 37 град. С на 18-20 годин. Після добової інкубації у виділених штамів перевіряють морфологію, тинкторіальні властивості (фарбування по Граму), каталазну активність і наявність плазмокоагулюючої активності.
Фарбування за Грамом проводять загальноприйнятим методом. Під мікроскопом стафілококи мають вид фіолетово-синіх коків, що розташовуються гронами чи невеликими купками.
Якщо культура має плазмокоагулюючу активність, пігмент і в 70-75% лецитовителазну активність, а також типова по морфології - вона відноситься до виду S.aureus.
Якщо культура має типову морфологію, плазмокоагулюючу активність при відсутності пігменту, то її належність до виду коагулазопозитивних стафілококів визначають за таблицею 2.
Для ідентифікації використовують 2-3 доступних тести, крім реакції плазмокоагуляції.
Таблиця 2
Диференціація коагулазопозитивних стафілококів
--------------------------------------------------------------- |
Якщо культура коагулазонегативна, типова за морфологією для стафілококів, то її належність до коагулазонегативних стафілококів визначають за таблицею 3.
Таблиця 3
Диференціація коагулазонегативних стафілококів
------------------------------------------------------------------ |
Примітка. У таблицях знаком "+-" позначено від 11% до 89% позитивних результатів.
3.2.7. Для виявлення ентерококів після інкубації посівів на чашках вивчають характерні для ентерококів колонії: на поживному середовищі з ТТХ колонії ентерококів вишнево-червоні із зоною протеолізу або безбарвні, з рожевим центром. На середовищі з телуритом калію - колонії, забарвлені у чорний колір. Для подальшого підтвердження належності характерних колоній до ентерококів вивчають морфологію (грампозитивні коки, розташовані парами, короткими або довгими ланцюжками), визначають наявність каталази (ентерококи каталазу не утворюють).
Наявність типових колоній, морфології та відсутність каталази свідчать про наявність ентерококів в змивах з об'єктів довкілля, подальша ідентифікація за необхідністю згідно Методичних рекомендацій по виділенню та ідентифікації ентерококів N 2500-81.
3.2.8. Для ідентифікації можливо використовувати діагностичні набори, що зареєстровані в Україні. Використання діагностичних наборів дає змогу проводити ідентифікацію більшості мікроорганізмів в короткі терміни.
3.3. Бактеріологічний контроль ефективності обробки шкіри операційного поля та рук хірургів
3.3.1. Змиви зі шкіри операційного поля та рук хірургів проводять стерильними марлевими серветками розміром 5 х 5 кв. см, змоченими в розчині нейтралізатора або фізіологічному розчині. Марлевою серветкою ретельно протирають долоні, шкіру навколо нігтів та між пальцями на обох руках.
3.3.2. Після відбору проб марлеву серветку кладуть у широкогорлі пробірки або колби з розчином нейтралізатора (води або фізіологічного розчину) та скляними кульками, струшують протягом 10 хвилин (відмивають марлеву серветку). Змивну рідину засівають глибинним методом по 1,0 куб. см на 2 чашки Петрі з м'ясо-пептонним агаром, а марлеву серветку занурюють в 0,5% цукровий бульйон. Посіви інкубують при температурі 37 +-1 град. С протягом 48 годин.
3.3.3. Шкіра та руки стерильні при відсутності росту мікроорганізмів як на твердому, так і на рідкому поживному середовищі.
3.4. Бактеріологічний контроль якості дезінфекції
3.4.1. В акушерських стаціонарах про ефективність дезінфекції судять по відсутності в змивах з об'єктів довкілля золотистого стафілокока, ентеробактерій, синьогнійної палички, а також патогенних мікроорганізмів.
3.4.2. Бактеріологічний контроль якості дезінфекції проводять зненацька для персоналу, що здійснює обробку, шляхом взяття змивів (не менше 30) з використанням нейтралізаторів.
3.4.3. При проведенні бактеріологічного контролю якості дезінфекції відбір проводять з чистих предметів.
3.4.5. Відбір змивів із предметів після дезінфекції роблять стерильним ватним тампоном, вставленим в стерильну пробірку. Пробірки заповнюються 1% розчином пептонної води. Після змиву тампон поміщають на 10-15 хвилин у розчин нейтралізатора. Це речовина, що усуває дію дезінфікуючого агента на мікробну клітку та дозволяє мікроорганізмам, які зберегли життєздатність, розвиватися в поживних середовищах. Для нейтралізації дезінфікуючих агентів використовують наступні хімічні речовини.
3.4.6. Нейтралізатор - це речовина, яка усуває дію дезінфектанту на мікробні клітини. Використовують такі стерильні розчини нейтралізаторів:
- тіосульфат натрію (0,5% розчин) - в разі використання при дезінфекції хлорвміщуючих, перекисних, йодовміщуючих препаратів. Розчин можна додавати до 1% пептонної води;
- сульфанол з молоком (200 г сульфанолу, 100 куб. см знежиреного молока, 100 куб. см дистильованої води)
- в разі дезінфекції рук четвертинними амонієвими сполуками;
- мило банне (0,5% розчин) - при використанні препаратів на основі аніонних поверхнево-активних речовин, гібітану;
- водопровідна вода - при використанні препаратів на основі фенолу та глютарового альдегіду;
- аміак (0,5% розчин) - при використанні формальдегіду або препаратів на його основі.
Як нейтралізатор використовують стерильні розчини зазначених речовин.
3.4.7. Після закінчення терміну, необхідного для нейтралізації дезінфікуючого агента, тампон переносять у пробірку з поживним середовищем для подальшого дослідження.
3.4.8. Поточну дезінфекцію вважають якісною, якщо із знезаражених предметів не висіваються санітарно-показові та патогенні мікроорганізми.
3.5. Бактеріологічний контроль якості миття та обробки рук
3.5.1. Бактеріологічний контроль якості миття та обробки рук здійснюють методом змивів. Змиви відбирають ватним тампоном, змоченим в 1% пептонній воді, ретельно протираючи поверхню долонь, шкіру навколо нігтів та між пальцями на обох руках, а потім вміщують його в пробірку з 5 куб. см 1% пептонної води.
3.5.2. При відборі змивів з рук, оброблених дезінфектантами, тампон, яким відібрали змиви, спочатку вміщують на 10-15 хвилин у розчин нейтралізатора, а потім в пробірку з 1% пептонною водою.
3.5.3. Пробірки з пептонною водою інкубують при 37 град. С 18-24 години з послідуючим висівом по 0,1 куб. см на середовища Ендо, ЖСА. Ідентифікація колоній, що виросли, проводиться за пунктами: 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.8.
3.5.4. Шкіра рук вважається знезараженою, якщо у відібраних змивах не виявляється ріст ентеробактерій S.aureus, Р.aeruginosa.
3.6. Дослідження лікарських форм Лікарські форми, виготовлені в аптеках, досліджуються у відповідності з "Методическими указаниями по микробиологическому контролю в аптеках" N 3182-81 від 29.12.84.
3.7. Дослідження молочних сумішей, розчинів для пиття новонароджених
3.7.1. Дослідження молочних сумішей, розчинів для пиття новонароджених здійснюють з метою встановлення загальної мікробної забрудненості, виявлення бактерій групи кишкової палички (БГКП) S.aureus.
3.7.2. Для дослідження відбирають проби молочних сумішей і розчинів для пиття новонароджених як в кімнаті для приготування молочних сумішей, так і безпосередньо в дитячих палатах.
3.7.3. Для визначення титру БГКП в розчинах для пиття засівають їх на середовище Кеслер в об'ємах: 10,0 куб. см в 90 куб. см середовища, 1,0 куб. см і по 1,0 куб. см із розведень 1:10 і 1:100 в 9 куб. см середовища. Посіви інкубують при температурі 37 +-1 град. С протягом 24-48 годин, із середовища Кеслер з ознаками росту (газоутворення, помутніння) роблять висів на середовище Ендо. При рості характерних колоній для БГКП здійснюють постановку 2-ї бродильної проби на глюкозу з поплавком або на напіврідку глюкозу.
3.7.4. При виявленні грамнегативних паличок, що ферментують глюкозу до кислоти та газу, видають позитивний результат про виділення БГКП, титр яких не повинен бути меншим 11,1.
3.7.5. Для визначення загального мікробного числа засівають паралельно по 1,0 куб. см на 2 чашки Петрі, і по 1,0 куб. см із розведення 1:10 на 2 чашки. Посів здійснюють глибинним методом. Посіви інкубують при 30 +-1 град. С протягом 48 годин, після чого рахують колонії, що виросли. Їх кількість в 1 куб. см не повинна перевищувати 100 КУО.
3.7.6. Для визначення S.aureus 1 куб. см розчинів засівають в 9 куб. см сольового бульйону, інкубують при 37 +-1 град. С 24 години, висівають на середовище жовтково-сольового агару або Байд-Паркер. Подальший хід дослідження за п. 3.2.6.
3.7.7. S.aureus не повинно бути в 1 куб. см розчинів для пиття.
2.7.8. Дослідження дитячих молочних сумішей проводять згідно вимог СаНПиН N 42-123-4940-88 "Микробиологические нормативы и методы анализа продуктов детского, лечебного и диетического питания и их компонентов" та СаНПиН N 42-123-4423-87 "Нормативы и методы микробиологического контроля продуктов детского питания, изготовленных на молочных кухнях системы здравоохранения".
3.8. Дослідження олії, що використовується для обробки шкіри новонародженого
3.8.1. Олію досліджують на наявність S.aureus і БГКП. Для виявлення S.aureus посів здійснюють в 9 куб. см 6,5% сольового бульйону в кількості 1,0 куб. см. Подальший хід досліджень за п. 3.2.6
3.8.2. На наявність БГКП засівають 1,0 куб. см в 9,0 куб. см середовища Кеслер. Подальший хід досліджень за пп. 3.7.3, 3.7.4.
3.8.3. S.aureus і БГКП не повинно бути в 1 куб. см.
3.9. Дослідження матеріалу та інструментарію на стерильність
3.9.1. Бактеріологічному дослідженню на стерильність підлягають:
- в пологовому залі: комплекти первинної та вторинної обробки новонародженого, індивідуальний пакет для породіль, комплект для акушерки;
- в передопераційній та операційній: шовний матеріал, підготовлений для операційних втручань, шприци, голки, операційне поле, руки хірурга після обробки, стерильні рукавички членів операційної бригади, катетери, зонди, інтубаційні трубки, липка полімерна плівка для закриття операційного поля, шовний матеріал;
- в кімнаті для приготування молочних сумішей: ватні тампони, марлеві серветки для закриття підготовлених пляшок для молочних сумішей.
3.9.2. Матеріали та інструментарій, придбані як стерильні, не підлягають бактеріологічному дослідженню, якщо не виникають сумніви в їх стерильності.
3.9.3. Відбір проб на стерильність проводить медична сестра під керівництвом співробітника бактеріологічної лабораторії. При централізованій системі стерилізації усі вироби, що підлягають контролю, направляють в бактеріологічну лабораторію в упаковці, в якій здійснювали їх стерилізацію (пакети, бікси, коробки). Перед доставкою в лабораторію стерильні вироби в упаковці додатково обгортають стерильною тканиною.
3.9.4. Після проведення контролю стерильності усі вироби, за виключенням одноразових та перев'язочних матеріалів, підлягають поверненню в лікувально-профілактичні заклади для подальшого використання.
3.9.5. При стерилізації виробів у відділенні відбір проб проводять у чистій операційній в стерильні ємкості з дотриманням правил асептики безпосередньо перед проведенням операції.
3.9.6. Перед посівом досліджуваний матеріал вносять у передбоксник, попередньо знявши зовнішню м'яку упаковку. В передбокснику пакети, бікси протирають зовні з допомогою стерильного пінцета стерильною серветкою (ватним тампоном), добре змоченим 6% розчином перекису водню, переносять на стерильний лоток і залишають на 30 хвилин. При надходженні виробів у м'якій упаковці перший шар знімають у передбокснику, а вироби у внутрішній упаковці зразу переносять в бокс.
3.9.7. Заходи, що забезпечують асептичні умови при посівах:
- посів матеріалу на стерильність бажано проводити в настільних боксах з ламінарним потоком повітря. Ці бокси розміщують в окремих приміщеннях лабораторії. При їх відсутності контроль стерильності проводять в боксованих приміщеннях (бокс з передбоксником). Загальна площа боксу повинна бути не менше 3 кв. м. В боксованих приміщеннях стіни повинні бути пофарбовані масляною фарбою та викладені кахельною плиткою, не повинні мати виступів, тріщин; підлога в боксі повинна бути покрита лінолеумом, поверхня столу пластиком.
Бокси обладнують припливно-витяжною вентиляцією (з перевагою притоку над тягою), в них подається стерильне повітря, що проходить через бактеріальні фільтри. В боксі та передбокснику обладнують настільні, настінні ультрафіолетові опромінювачі, з розрахунку 2,5 Вт на 1 кв. м, які розташовують на висоті 2-2,5 м від підлоги.
3.9.8. Підготовка боксу, інструментів і персоналу до роботи:
3.9.8.1. Щоденно, до проведення роботи, приміщення боксу та передбокснику підлягає ретельній обробці. Стіни, підлогу, поверхні інвентарю протирають 3% розчином перекису водню з 0,5% миючого засобу. В разі виявлення в повітрі грибів або спорових форм мікроорганізмів вологе прибирання проводять 6% розчином перекису водню з 0,5% миючого засобу. Внутрішню поверхню настільного боксу обробляють так само, як і приміщення боксу. Через 45-60 хвилин після обробки в бокс заносять всі необхідні для роботи матеріали та інструменти, крім досліджуваних зразків. Перед внесенням матеріалів в настільному боксі включають вентиляцію на час, достатній для забезпечення повного обміну повітря в ньому. За 1,5-2 години до початку роботи в боксі та передбокснику на 1-1,5 години включають бактерицидні лампи.
3.9.8.2. Інструменти, посуд та спецодяг, що використовуються в роботі, попередньо стерилізують в паровому стерилізаторі. Металеві, скляні та тканні вироби обробляють при такому режимі: температура 132 +-1 град. С, час стерилізації 20 хвилин; вироби з гуми (рукавички і т.і.) - при температурі 120 +-1 град. С протягом 45 хвилин. В процесі роботи допоміжний інструмент 2-3 рази замінюють новим стерильним комплектом.
3.9.8.3. Перед входом до боксу робітники лабораторії ретельно миють руки теплою водою з милом та щіткою, витирають стерильним рушником, одягають в передбокснику на ноги бахіли, стерильні халати, 4-шарові маски, шапочки, на руки - стерильні рукавички.
3.9.8.4. В процесі роботи в боксі регулярно перевіряють обсіменіння повітря. Для цього на робочий стіл ставлять 2 чашки з поживним агаром, відкриваючи їх на 15 хвилин, потім чашки поміщають в термостат при температурі 37 +-1 град. С на 48 годин. Допускається ріст не більше трьох колоній неспороутворюючих сапрофітів. У випадку росту на чашках більше 3 колоній проведення подальших робіт в боксі забороняється, в ньому додатково проводять ретельну обробку 6% розчином перекису водню з 0,5% миючого засобу.
3.9.9. Посіви на стерильність проводить лікар-бактеріолог з допомогою лаборанта.
3.9.10. Для контролю стерильності використовують тіогліколеве середовище та бульйон Сабуро. Посів здійснюють в 2 паралельні пробірки кожного середовища в кількості достатній для повного занурення виробу або його частини. Посіви в тіогліколевому середовищі витримують в термостаті при 32 +-1 град. С, бульйон Сабуро - при 22 +-1 град. С. Посіви інкубують в термостаті при відповідній температурі протягом 14 діб при контролі стерильності виробів, простерилізованих радіаційним та газовими методами, протягом 8 діб - паровим методом.
3.9.11. Контроль стерильності проводять шляхом занурення виробів у поживні середовища. У випадках, коли необхідно перевірити стерильність інструменту великих розмірів, проби відбирають методом змиву стерильною серветкою розміром 5 х 5 куб. см, попередньо змоченою стерильним фізіологічним розчином.
3.9.12. Посів на стерильність хірургічних інструментів. Хірургічні інструменти з допомогою стерильного пінцета виймають з біксу або м'якої упаковки і повністю занурюють у пробірки з поживними середовищами. В окремих випадках, коли усі простерилізовані інструменти в одній упаковці великих розмірів, проводять змиви з поверхні 3 інструментів однієї назви стерильними серветками, змоченими в стерильному фізіологічному розчині, і занурюють у пробірки з тіогліколевим середовищем та бульйоном Сабуро.
3.9.13. Посів на стерильність шприців та голок. Для контролю на стерильність відбирають шприци малої ємкості (1,0 або 2,0 куб. см) і в умовах боксу, дотримуючись правил асептики, занурюють у пробірки з поживними середовищами окремо циліндр, поршень і голки. При необхідності контролю шприців великої ємкості дослідження стерильності проводять методом змиву, при цьому стерильними серветками, змоченими в стерильному фізіологічному розчині, протирають з допомогою пінцета внутрішні та зовнішні частини шприців та занурюють їх у поживні середовища.
3.9.14. Посів на стерильність систем переливання крові багаторазового використання. Від гумового шлангу, що ближче до голки, відрізають ножицями з допомогою пінцета невеликі кусочки (1-2 см) і занурюють у пробірки з поживними середовищами, голку окремо занурюють у тіогліколеве середовище.
3.9.15. Посів на стерильність катетерів, гумових рукавичок та інших виробів з гуми та пластикатів. Контроль стерильності зондів, катетерів, гумових рукавичок та інших виробів з гуми проводять шляхом повного занурення дрібних виробів в поживні середовища, від більших з допомогою стерильного пінцета стерильними ножицями відрізають невеликі кусочки (1-2 см) і занурюють у поживні середовища.
3.9.16. Посів на стерильність хірургічного шовного матеріалу. Перед посівом ємкості з відібраними зразками шовного матеріалу в передбокснику протирають стерильною марлевою серветкою, добре змоченою 6% розчином перекису водню, і залишають на 30 хвилин, потім заносять у бокс. Підготований до роботи кетгут в операційному блоці зберігають в спиртовому розчині йоду. Перед посівом він підлягає спеціальній обробці для нейтралізації та відмивання нейтралізуючого розчину. Кетгут, що має досліджуватись, перекладають стерильним пінцетом в стерильний 10% розчин гіпосульфіту натрію. Розчин гіпосульфіту натрію готують на дистильованій воді, розливають у пробірки або колби по 20-30 куб. см, стерилізують при 120 +-1 град. С 30 хвилин. Кетгут витримують в розчині гіпосульфіту протягом доби при кімнатній температурі (можливо помутніння розчину із-за випадіння в осад сірки), потім перекладають в пробірки або склянки з 20-30 куб. см стерильної дистильованої води, де також витримують протягом 24 годин при кімнатній температурі. Безпосередньо перед посівом моток кетгуту виймають стерильним пінцетом і перекладають в стерильну чашку Петрі, з допомогою пінцета та ножиць його розрізають на дрібні шматочки довжиною 1-2 см і розділяють для проростання мікроорганізмів всередині кетгуту. В кожну пробірку з поживними середовищами кладуть по 4-5 шматочків досліджуваного матеріалу. Підготований до роботи шовк (лавсан) в операційних зберігають в спиртовому розчині, тому перед посівом його поміщають в стерильну дистильовану воду на 24 години при кімнатній температурі. Перед посівом моток шовку (лавсану) перекладають в стерильні чашки Петрі, розрізають на дрібні шматочки довжиною 1-2 см. Посів проводять так як і кетгуту.
3.9.17. Посів на стерильність апаратів екстракорпорального кровообігу. Дослідження на стерильність апаратів екстракорпорального кровообігу проводять бактеріолог та лаборант лікувально-профілактичного закладу в операційній після асептичного збору апарату. Контролю підлягають: змив з апарату, перфузат до перфузії, кров після перфузії. Стерильний фізіологічний розчин в кількості не менш як 250 куб. см проганяють через апарат, підготований до операції, відбирають 100 куб. см розчину і засівають на поживні середовища по 20 куб. см в 100 куб. см поживного середовища. Аналогічно проводять посів перфузату до перфузії та крові після перфузії.
3.9.18. Посів на стерильність перев'язочного матеріалу. Бинти, ватні кульки, марлеві серветки, турунди і т.п. відбирають із різних місць біксу стерильним пінцетом. Дрібні вироби цілком занурюють в пробірки з поживними середовищами. Від бинтів (внутрішніх частин) та великих марлевих серветок стерильними ножицями відрізають шматочки і занурюють в пробірки з поживними середовищами. По 2 пробірки кожного середовища на кожний вид перев'язочного матеріалу.
3.9.19. Посів на стерильність хірургічної білизни. Стерильними ножицями з допомогою стерильного пінцета від хірургічної білизни відрізають невеликі шматочки тканини (зав'язки, внутрішні шви і т.п.) і занурюють в пробірки з поживними середовищами, по можливості, не торкаючись стінок пробірки.
3.9.20. Посів на стерильність липкої полімерної плівки для закриття операційного поля. Відкривають упаковку, стерильним пінцетом виймають плівку з упаковки. Не розвертаючи її, стерильними ножицями відрізають кусочки розміром біля 1 х 4 см. Від вирізаних смужок відділяють липку полімерну плівку, опускають її та папір-підкладку разом в пробірки з поживними середовищами.
3.9.21. Матеріал вважається стерильним при відсутності росту у всіх посівах, матеріал не стерильний при наявності росту мікроорганізмів.
3.10. Визначення мікробного обсіменіння пелюшок "пелюшковий тест"
3.10.1. Обстеженню підлягають пелюшки дітей 4-6 доби життя. Кількість проб, що збираються одночасно, повинна бути не менш 10. (У стаціонарах з кількістю дитячих ліжок 100 і більше - біля 10%).
3.10.2. Проби відбирають безпосередньо в дитячих палатах на сповивальному столі. Цю процедуру бажано приурочити до часу сповивання дітей, яке в денний час здійснюється кожні три години. Відповідно і контакт пелюшки з шкірою новонародженого складає 3 години.
3.10.3. Після розкриття зовнішньої пелюшки медична сестра миє руки та дезінфікує, потім розгортає внутрішньою пелюшку, не виймаючи її з-під дитини. Пелюшка, фіксована тілом дитини, розтягується медсестрою на столі так, щоб з неї було зручно зробити змив. Контролю підлягає частина пелюшки, яка дотикалася до шкіри живота і не забруднена випорожненнями. Змив здійснюється ватним тампоном, змоченим стерильним фізіологічним розчином (5 куб. см у пробірці) з площі 50 кв. см (7,1 х 7,1). Тампон ретельно притискують до тканини і обертають усіма боками, потім занурюють в ту саму пробірку з фізіологічним розчином. Час від забору проб до посіву не повинен перебільшувати 2 годин.
3.10.4. Бактеріологічне дослідження мікробного обсіменіння пелюшок передбачає:
Виявлення представників умовно-патогенної флори:
- роду Staphylococcus (S.aureus, S.epidermidis);
- родини Enterobacteriaceae (родів Esherichia, Klebsiella, Enterobacter, Serratia, Citrobacter, Proteus);
- роду Acinetobacter;
- виду Pseudomonas aeruginosa;
- видів Streptococcus faecalis, Streptococcus faecium. Визначення масивності обсіменіння пелюшок переліченими індикаторними мікроорганізмами кількісним методом.
Типування виділених штамів: визначення фаго-, серо-, біоварів, а також (по необхідності) чутливості до антибіотиків.
3.10.5. Відібрані змиви струшують протягом 10 хвилин, потім змивну рідину засівають по 0,1 куб. см на тверді поживні середовища - ЖСА, Ендо, 5% кров'яний агар, розтираючи шпателем. Посіви інкубують в термостаті при 37 +-1 град. С, термін інкубації для кров'яного агару та Ендо 20-24 години, для ЖСА - 48 годин. Для цілеспрямованого виділення ентерококів замість кров'яного агару може бути використане селективне середовище (молочно-інгібіторне середовище з кристалічним фіолетовим та телуритом калію або ТТХ).
3.10.6. Колонії, що виросли на чашках, досліджують, проводять ідентифікацію окремо кожного виду.
3.10.7. Розрахунок обсіменіння внутрішньої пелюшки проводиться на 50 кв. см поверхні. Для перерахунку кількості КУО на чашці на весь об'єм змивної рідини кількість колоній кожного типу множать на 50.
Наприклад: 150 колоній х 50 = 750 КУО = 7,5 х 10 3 КУО.
3.10.8. На другий день дослідження по характеру та масивності росту мікроорганізмів на 5% кров'яному агарі та Ендо, а також морфології мікроорганізмів необхідно дати орієнтовну оцінку результатів і сповістити епідеміолога.
3.10.11. На 4-5 день видається остаточна відповідь про родову та видову належність виділених мікроорганізмів у кількісному співвідношенні кожного з виділених мікроорганізмів в перерахунку на весь об'єм змивної рідини.
3.10.12. Оцінка результатів здійснюється на основі визначення ступеню обсіменіння. Принцип розподілу результатів бактеріологічних досліджень за ступенями заснована на кількісній характеристиці обсіменіння.
Помірний ступінь обсіменіння характеризується виділенням тільки епідермальних стафілококів або поряд з ними, золотистого стафілокока, індикаторних грамнегативних мікроорганізмів, ентерокока в невеликих кількостях (10-102).
Високим ступенем обсіменіння вважають виявлення одного або декілька індикаторних мікроорганізмів (крім епідермального стафілокока) у кількості 103 КУО і більше на 50 кв. см поверхні пелюшки. Високий ступінь обсіменіння 50% і більше обстежених пелюшок свідчить про порушення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму і сигналізує про вірогідність виникнення епідемічного неблагополуччя.
4. Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків
4.1. Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів проводять в разі виділення з матеріалу від новонароджених, породіль, роділь, медичного персоналу та епідемічно значущих об'єктів довкілля патогенних чи умовно-патогенних мікроорганізмів (в діагностичних титрах) та за епідпоказаннями.
4.2. Чутливість мікроорганізмів вивчають методом дифузії в агар за допомогою дисків або методом серійних розведень.
4.3. Для цього використовують тверде поживне середовище АГВ або рідке поживне середовище, яке є оптимальним для росту мікроорганізмів, що досліджуються.
4.4. Результати виражають в міліметрах, що відповідає діаметру затримки росту мікроорганізму навколо дисків з антибіотиками, або в мкг/мл, що відповідає мінімальній інгібуючій концентрації антибіотика (МІК).
4.5. Досліджені мікроорганізми залежно від діаметрів затримки росту або МІК поділяють на стійкі, помірно стійкі або чутливі.
Бактерії родини Enterobacteriaceae доцільно вивчати на чутливість до: ампіциліну, цефалотину, цефазоліну, цефотаксиму, цефтазидіму, гентаміцину, тобраміцину, амікацину, ципрофлоксацину, сульфаметаксозолу, хлорамфеніколу (левоміцетину), тетрацикліну, іміпенему (тієнаму).
Pseudomonas spp. і Acinetobacter spp. - до гентаміцину, тобраміцину, амікацину, ципрофлоксацину, карбеніциліну (при вмісті антибіотика в дисках по 100 mg), цефтазидіму, цефтриаксону.
Staphylococcus spp. - до пеніциліну, оксациліну (стійкість до цього антибіотика означає теж саме, що й стійкість до метиціліну), еритроміцину, ванкоміцину, хлорамфеніколу, лінкоміцину, ципрофлоксацину, рифампіцину.
Enterococcus spp. - до ампіциліну, ванкоміцину, хлорамфеніколу, тетрацикліну, нітрофурантоїну, ципрофлоксацину. Чутливість ентерококів до ванкоміцину вивчають методом двократних серійних розведень препарату в м'ясо-пептонному бульйоні з 1% вмістом глюкози. Штами, пригнічення росту яких спостерігається при концентрації ванкоміцину менш ніж 2 мкг/мл, вважаються чутливими, 2-4 мкг/мл - помірно стійкими, більш ніж 4 мкг/мл стійкими.
Стрептококів - до оксациліну, еритроміцину, сульфатриметоприму, хлорамфеніколу, тетрацикліну, пеніциліну (крім Str. pneumoniae).
Haemophilus spp. - до ампіциліну, сульфатриметоприму, тетрацикліну, хлорамфеніколу, ципрофлоксацину, цефотаксиму.
Чутливість виділених мікроорганізмів визначається також й до препаратів, що на цей час використовуються в стаціонарі з лікувальною і профілактичною метою.
5. Основні показники формування госпітального штаму
До основних показників формування госпітального штаму слід віднести:
- множинна стійкість до антибіотиків (в першу чергу до тих, що традиційно застосовуються у відділеннях);
- переважна циркуляція штамів подібних за антибіотикограмою протягом 3 і більше місяців;
- для грамнегативних бактерій найбільш небезпечна поява гентаміцинстійких штамів, для стафілококів метицилінстійких, для ентерококів - ванкоміцинрезистентних варіантів;
- стійкість до антисептиків та дезінфектантів (особливо тих, що часто використовуються у відділеннях);
- стійкість грампозитивної мікрофлори до висушування та ультрафіолетового опромінення;
- подібність за біологічними властивостями штамів, що виділяються від хворих, персоналу, епідемічно значущих об'єктів довкілля;
- госпітальним штамам також притаманна наявність факторів вірулентності, таких як ентеротоксигенність, адгезивність, гемолітична активність та інші.
Начальник управління організації
медичної допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Начальник управління профілактики інфекційних
захворювань Л.М.Мухарська
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Інструкція
про порядок обробки рук, операційного поля під час
пологів або акушерських операцій
1. Руки медичного персоналу мають найбільшу епідемічну значимість у передачі збудників госпітальних інфекцій.
2. З метою профілактики передачі інфекції через руки важливим заходом є забезпечення акушерських стаціонарів водопровідними кранами з механізмом ліктьового способу приведення в дію.
3. Для миття рук використовувати тверде чи рідке мило, шкіряні антисептики.
4. Тверде мило розташовується у мильницях, які мають можливість стекти залишковій воді.
5. При застосуванні рідкого мила контейнери багаторазового використання необхідно ретельно промити після закінчення в них мила, висушити і потім заповнити новою порцією мила. Не допускається додавати рідке мило у частково заповнений контейнер.
6. Допускається використання миючих засобів, що вміщують протимікробні сполуки, але не подразнюють поверхню шкіри та запобігають її мацерації.
7. Пристрої для миття рук розташовуються в зручному місці для виконання правильної тактики миття рук. У палатах, розрахованих більш ніж на 4 пацієнти, та у палатах інтенсивної терапії бажано розміщення 2 та більше пристроїв.
8. Рушники (паперові або тканинні) та серветки для витирання рук повинні бути стерильними (одноразовими). Допускається використання пристроїв для сушки рук.
9. При відсутності чи незручному розташуванні пристроїв для миття рук допускається обробка рук рідкими антимікробними засобами, які не потребують води. Дозволяється використовувати тільки ті протимікробні засоби, що зареєстровані в Україні.
10. Для профілактики контамінації рук медичного персоналу потенційно інфекційним матеріалом (кров, ліквор, інші біосубстрати) чи при роботі з абіогенними об'єктами, що забруднені інфекційним матеріалом, необхідно працювати в гумових рукавичках одноразового використання.
11. Руки необхідно мити перед надіванням та після знімання рукавичок, а також при заміні рукавичок перед наступною маніпуляцією.
12. Руки миють та обробляють дезінфікуючими засобами (можливе застосування суміші 70 град. етилового спирту з 1% вмістом гліцерину, 0,5% водний розчин хлоргексидину глюконату; 1% розчин йодопірону (по активному йоду) та інші антисептики, що дозволені МОЗ України для обробки шкіри:
- перед та після будь-якої маніпуляції з новонародженим, роділлями та породіллями;
- перед та після проведення маніпуляцій, пов'язаних з можливим та явним пошкодженням шкіри та слизових оболонок хворого (обробка пуповинної рани, ін'єкції, встановлення катетерів та зондів тощо);
- перед та після контакту із раньовими поверхнями, інфікованими ранами;
- при контакті із стерильним матеріалом та інструментарієм;
- після контактів із біосубстратами хворого (кров, ліквор, сеча та інші);
- після контакту з абіогенними об'єктами, потенційно контамінованими госпітальною мікрофлорою (прилади, катетери, зонди та ін. після їх використання);
- після контактів з інфекційними хворими;
- перед роздачею молока та молочних сумішей для годування новонароджених, розчинів для пиття, лікарських засобів;
- перед роздачею їжі матерям.
13. Тривалість миття рук повинна бути не менше ніж 10-15 секунд. Якщо застосовується тверде чи рідке мило, руки слід ретельно намилити і впродовж вказаного часу енергійно потирати, після чого змити піну під проточною водою і витерти одноразовим стерильним рушником чи серветкою. У разі сильного забруднення рук тривалість миття збільшується.
14. Бактеріологічний контроль якості миття та обробки рук здійснюється методом змивів.
15. Для обробки шкіри операційного поля, зовнішніх статевих органів та внутрішньої поверхні стегон роділлі застосовується йодонат, йодопірон, хлоргексидин глюконат, спиртова настойка йоду 5% та інші шкірні антисептики, які дозволені в установленому порядку. Крім того, перед пологами через природні пологові шляхи у роділь з наявними в анамнезі кольпіту, вульвовагініту і т.ін. можливе застосування для обробки зовнішніх статевих органів, області промежини та статевих шляхів плівасепт - антисептичної емульсії.
Начальник управління організації
медичної допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Начальник управління
профілактики інфекційних захворювань Л.М.Мухарська
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Порядок
розслідування та ліквідації спалаху
внутрішньолікарняних інфекцій серед роділь, породіль
та новонароджених в акушерських стаціонарах
До спалахів внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) новонароджених, роділь та породіль відносяться 3 і більше випадків, які виникли в акушерському стаціонарі протягом 1-3 днів, в межах коливань інкубаційного періоду (до 7 днів), пов'язаних між собою одним джерелом інфекції та спільними факторами передачі.
1. Порядок проведення розслідування при виникненні спалаху ВЛІ:
1.1. Про випадок виникнення спалаху ВЛІ слід негайно повідомити управління охорони здоров'я міських та обласних державних адміністрацій, територіальну санітарно-епідеміологічну службу згідно з наказом МОЗ України від 23.05.2002 р. N 190 "Про надання позачергових повідомлень Міністерству охорони здоров'я України".
1.2. Для проведення розслідування причин виникнення та ліквідації ВЛІ в акушерському стаціонарі управлінням охорони здоров'я обласної чи міської державних адміністрацій терміново створюється надзвичайна протиепідемічна комісія, до складу якої входить начальник чи заступник з питань охорони материнства і дитинства, головні акушер-гінеколог, педіатр, неонатолог та епідеміолог управління охорони здоров'я. При необхідності надається допомога Міністерства охорони здоров'я України, а також залучаються співробітники кафедр медичних та науково-дослідних інститутів.
1.3. Комісія з урахуванням конкретних обставин складає план заходів з відображенням обсягу та послідовності проведення розслідування та ліквідації спалаху ВЛІ.
1.4. Наказом управління охорони здоров'я акушерський стаціонар за епідемічними показаннями негайно закривається.
1.5. Припиняється прийом вагітних та роділь у цей акушерський стаціонар. Негайно слід розгорнути резервне приміщення для прийому вагітних та роділь.
1.6. Новонароджені, що захворіли, ізолюються у відділеннях інтенсивної терапії із забезпеченням цілодобового медичного обслуговування (реанімаційної та інтенсивної терапії).
1.7. Здорові породіллі та новонароджені, які були в контакті із захворілими або носіями, виписуються із акушерського стаціонару тільки після отримання бактеріологічного підтвердження про відсутність інфекції. За ними встановлюється щоденний лікарський або сестринський патронаж на строк максимального інкубаційного періоду того захворювання, що виникло, але не менш ніж на 10 днів.
1.8. Виявлених хворих слід негайно госпіталізувати в спеціально виділений для цього стаціонар.
1.9. Вагітні, які знаходяться у відділенні патології і не можуть за станом здоров'я бути виписані додому, після ретельного клінічного та бактеріологічного обстеження переводяться в резервне приміщення. Забороняється брати із собою предмети догляду та особисті речі, що були у вжитку.
1.10. Здійснюють одночасне протягом 3-х днів бактеріологічне обстеження всього персоналу акушерського стаціонару на патогенні та умовно-патогенні бактерії і віруси, а також предмети довкілля, які могли стати причиною спалаху.
2. Під час проведення розслідування та ліквідації причин виникнення спалаху комісія здійснює наступні заходи:
2.1. Аналіз захворюваності ВЛІ новонароджених та породіль в цьому та функціонально з'єднаному з ним закладі:
- під час спалаху;
- за місяць, що передував виникненню групового захворювання;
- при необхідності - за більш тривалий період часу.
2.2. Аналіз захворілих повинен включати:
- вивчення особливостей клінічних проявів ВЛІ новонароджених та породіль;
- вивчення етіологічної структури ВЛІ і біологічних властивостей виділених збудників, передусім антибіотикорезистентності;
- вивчення даних мікробіологічної лабораторії, яка проводить поточні дослідження в стаціонарі про виділення з біологічного матеріалу умовно-патогенних та патогенних мікроорганізмів протягом 3-х місяців, при необхідності і більше;
- вивчення інфекційної захворюваності (носійства) серед медичного персоналу та породіль;
- аналіз даних санітарно-бактеріологічного обстеження об'єктів навколишнього середовища в лікувальному закладі;
- виявлення джерела інфекції;
- визначення ведучих факторів передачі та умов, що сприяли виникненню групового захворювання;
- збір інформації про виявлення передумов і передвісників епіднеблагополуччя.
3. Аналіз захворюваності ВЛІ в акушерському стаціонарі необхідно проводити на основі:
- матеріалів офіційної реєстрації випадків інфекційної захворюваності ("Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове та гостре професійне отруєння, незвична реакція на щеплення" ф. 058/о, журнал обліку інфекційних захворювань ф. 060/о);
- результатів вивчення історій пологів (ф. 096/о) та карток розвитку новонароджених (ф. 097/о);
- результатів вивчення журналів відділень (палат) для новонароджених (ф. 102/о) та журналів запису оперативних втручань в стаціонарі (ф. 008/о);
- інформації про захворюваність, що поступала від дитячих поліклінік та лікарень, жіночих консультацій, гінекологічних та хірургічних відділень лікарень для дорослих;
- протоколів (карток) патологоанатомічних досліджень (ф. 013/о);
- результатів досліджень за життя і посмертних за останні 1-3 місяці даних ЗАГСу про померлих новонароджених та породіль.
4. При вивченні особливостей клінічного перебігу ВЛІ новонароджених необхідно врахувати:
- початок захворювання;
- співвідношення важких і легких форм клінічного перебігу ВЛІ.
5. З метою вивчення етіологічної структури ВЛІ та характеристики виділених збудників необхідно провести наступні дослідження:
- матеріалу, що виділений із патологічного вогнища (з кількісним визначенням збудника);
- виділень (сеча, фекалії, мокрота);
- крові (при наявності септіцемії, сепсису);
- ліквору (при менінгеальних проявах);
- матеріалу від осіб, що знаходились в контакті з хворими. Необхідно проводити внутрішньовидове типування виділених мікроорганізмів з визначенням сероварів, фаговарів, антибіотикограм і, при можливості, визначення плазмоїдного профілю. Дані про моно- і політип збудників значно полегшують вирішення питання щодо шляхів та факторів передачі ВЛІ.
5. Вивчення інфекційної захворюваності у медичного персоналу проводити за 1-3 місяці за:
- фактами непрацездатності;
- табелями обліку робочого часу;
- даними диспансерного нагляду.
5.1. Під час спалаху, з метою виявлення джерела збудників інфекції серед медичного персоналу слід проводити бактеріологічне дослідження біологічного матеріалу відповідно до етіології та нозологічної форми спалаху:
- при стафілококовій етіології спалаху (золотистий стафілокок) необхідно проводити обстеження медичного персоналу на носійство стафілокока на слизових оболонках передніх відділень носа, при стрептококовій інфекції досліджуються матеріал із зіву;
- при захворюваннях, етіологічним чинником яких є грамнегативні умовно патогенні бактерії, важливого значення набувають дослідження, які направлені на виявлення осіб із в'ялим перебігом ниркової патології (пієлонефрити) та кишковими захворюваннями;
- при виникненні групового захворювання, збудником якого є сальмонела та інші кишкові інфекції, проводиться бактеріологічне дослідження фекалій;
- при спалахах, що обумовлені грибами роду Candida, обстежують виділення із носоглотки.
6. Під час проведення розслідування спалаху необхідно скласти із вказаними прізвищами списки наступних категорій осіб:
- захворілих і померлих дітей під час групових інфекційних захворювань в акушерському стаціонарі (таб. 1 додатка 1);
- новонароджених та породіль, що знаходились в контакті із захворілими та померлими (таб. 2 додатка 1);
- новонароджених та породіль, які перенесли захворювання не менш ніж за 1-3 місяці до виникнення спалаху (таб. 3 додатка 1);
- медичного персоналу, що перенесли захворювання за 1-3 місяці до виникнення спалаху (таб. 4 додатка 1).
7. Виявлення джерела інфекції групового захворювання проводять на основі даних клінічного та мікробіологічного обстеження медичного персоналу, породіль і новонароджених.
8. Проводять внутрішньовидове типування виділених збудників для виявлення конкретних шляхів та факторів передачі, оскільки під час групових захворювань відбувається розширення масштабів санітарно-бактеріологічних досліджень на патогенні та умовно патогенні мікроорганізми з урахуванням припустимого етіологічного фактора (таб. 5 додатка 1).
9. Висновки про тип спалаху (харчового, контактного, водного тощо), шляхи (харчовий, контактний, парентеральний тощо) та фактори передачі (лікарські форми, молочні суміші, інструменти, апаратура, руки тощо) визначають на основі обстеження новонароджених, породіль та медичного персоналу, співставлення даних санітарно-бактеріологічного обстеження об'єктів навколишнього середовища.
10. Необхідно виявити фактори, що сприяли виникненню цих групових захворювань:
- несвоєчасна ізоляція та переведення захворілих;
- лікування малих форм ВЛІ в акушерському стаціонарі;
- порушення циклічності заповнення палат;
- порушення в роботі централізованого стерилізаційного відділення, аптеки, молочної кімнати, дезінфекційних камер;
- використання нестерильної білизни;
- порушення в постачанні білизни, в роботі пральні;
- недотримання медичним персоналом санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил і вимог;
- аварійні ситуації в системі водопостачання, каналізації, вентиляції, електромережі;
- нерегулярне навчання медичного персоналу з питань дотримання протиепідемічного режиму, в т.ч. правил миття рук;
- недостатня забезпеченість миючими, дезінфікуючими та засобами стерилізації або їх використання з порушенням інструкції;
- невідповідність кількості пологів потужності стаціонару;
- недостатня матеріально-технічна оснащеність пологового будинку (відділення);
- інше.
11. На основі аналізу захворюваності на ВЛІ новонароджених,
їх етіологічної структури, особливостей клінічного перебігу, умов, що сприяли виникненню групового захворювання, біологічної характеристики штамів, які циркулюють в стаціонарі, необхідно зробити висновки про причини групового захворювання, про тип епідемічного процесу, джерело інфекції, шляхи та фактори передачі, що обумовили виникнення захворювання. З урахуванням цих висновків слід терміново розробити та реалізувати комплекс протиепідемічних і профілактичних заходів щодо локалізації та ліквідації групових ВЛІ захворювань.
12. При групових захворюваннях на кишкові інфекції з профілактичною метою усім контактним новонародженим доцільно призначати симбітер (протягом 8-10 днів по 1 дозі 2 рази на день) або інші пробіотики згідно з інструкціями до їх застосування.
13. При групових захворюваннях респіраторними інфекціями усім контактним дітям призначають інтерферон по 2 краплі в ніс через 4 години протягом 3-4 днів. Ампула з розведеним препаратом має бути використана протягом 1 години. При цьому піпетки для закапування розчину інтерферону повинні використовуватися одноразово для кожної дитини окремо.
14. У комплексі заходів щодо усунення спалаху необхідно відобразити вимоги до ліквідації виявлених порушень в роботі акушерського стаціонару та пропозиції щодо запобігання епідемічних ускладнень в майбутньому.
15. Заключне повідомлення про результати проведеного розслідування спалаху та прийняті заходи подаються Міністерству охорони здоров'я України не пізніше, ніж через 15 днів після його закінчення.
Начальник управління організації медичної допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Начальник управління профілактики інфекційних захворювань Л.М.Мухарська
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Перелік
показань переведення хворих та недоношених
новонароджених з акушерського стаціонару
у відділення патології новонароджених
------------------------------------------------------------------ |
Начальник управління
організації медичної допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Примірне положення
про лікаря-епідеміолога акушерського стаціонару
1. Посада лікаря-епідеміолога акушерського стаціонару вводиться до штатного розкладу лікувально-профілактичного закладу згідно наказу МОЗ України від 23.02.2000 N 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я".
2. На посаду лікаря-епідеміолога призначається спеціаліст, який має вищу медичну освіту (спеціаліст, магістр), спеціалізацію зі спеціальності "Епідеміологія" (інтернатура, курси спеціалізації) та сертифікат з цієї спеціальності.
3. Посада лікаря-епідеміолога акушерського стаціонару затверджується головним лікарем лікувально-профілактичного закладу згідно з існуючим законодавством.
4. Лікар-епідеміолог в своїй роботі безпосередньо підпорядковується головному лікарю ЛПЗ.
5. В своїй діяльності лікар-епідеміолог керується цим Положенням, законодавчими, нормативними документами органів охорони здоров'я, посадовою інструкцією.
6. Головним завданням лікаря-епідеміолога акушерського стаціонару є своєчасне виявлення ВЛІ, обгрунтування і організація заходів щодо проведення профілактики та зниження рівня захворюваності госпітальними інфекціями на підставі даних епідеміологічної діагностики (моніторингу).
7. Лікар-епідеміолог акушерського стаціонару здійснює:
7.1. Розробку плану заходів з питань профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерському стаціонарі.
7.2. Розробку для акушерського стаціонару системи (програми) епідеміологічного нагляду за госпітальними інфекціями.
7.3. Виявлення усіх форм гнійно-запальних інфекцій шляхом проведення проспективного спостереження, оперативного і ретроспективного аналізу медичної документації.
7.4. Щоденну (оперативну) реєстрацію всіх форм гнійно-запальних інфекцій.
7.5. Аналізує щоденну інформацію із структурних підрозділів про випадки інфекційних захворювань серед хворих та медичного персоналу.
7.6. Виявлення випадків порушення санепідрежиму в акушерському стаціонарі.
7.7. Аналіз інформації щодо результатів бактеріологічних досліджень.
7.8. Аналіз інформації про використання антибактеріальних препаратів.
7.9. Розробку рекомендацій щодо ізоляції хворих з ВЛІ.
7.10. Участь в розслідуванні спалахів ВЛІ в акушерських стаціонарах.
7.11. Контроль медичних оглядів і щеплень персоналу акушерських стаціонарів.
7.12. Аналіз інформації про незвичайні реакції на введення імунобіологічних препаратів, розслідує причини їх виникнення.
7.13. Ретроспективний аналіз захворюваності.
7.14. Поточний аналіз захворюваності.
7.15. Інформування головного лікаря лікарняного закладу про ситуації, що потребують невідкладних профілактичних і лікувальних заходів.
8. Лікар-епідеміолог має право:
8.1. Використовувати статистичні методи досліджень для вирішення епідеміологічних завдань.
8.2. Дати оцінку ситуації щодо конкретної нозології на підставі даних епіднагляду та аналізу захворюваності.
8.3. Прогнозувати епідеміологічну ситуацію.
8.4. Надавати конкретні рекомендації, націлені на підсилення заходів профілактики ВЛІ, згідно з даними епіднагляду та епідситуації.
8.5. На своєчасне отримання доступної інформації.
9. Лікар-епідеміолог несе відповідальність:
9.1. За виконання функцій і завдань, які покладені на нього.
9.2. За неправильне і неповне використання своїх прав.
9.3. За стан трудової дисципліни, виконання обов'язків.
9.4. За якість проведення профілактичних та протиепідемічних заходів в акушерському стаціонарі.
9.5. За якість і правильність ведення документації.
Начальник управління організації медичної
допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Начальник управління профілактики
інфекційних захворювань .М.Мухарська
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Примірне положення
про комісію з питань організації профілактичних заходів
щодо виникнення ВЛІ в акушерських стаціонарах
1. Комісія працює відповідно до положення та плану, затвердженим головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.
2. Засідання комісії повинно проводяться щомісячно, а у разі ускладнення епідситуації - по мірі необхідності.
3. До складу комісії входять заступник головного лікаря закладу охорони здоров'я (він же і очолює комісію), завідуючі структурними підрозділами, а також лікар-епідеміолог акушерського стаціонару та головна акушерка.
4. Комісія здійснює:
4.1. Проведення занять з персоналом з питань дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.
4.2. Прийом заліку у медичного персоналу двічі на рік за темами занять, про що робиться відмітка в санітарній книжці.
4.3. Розробку комплексу заходів щодо попередження виникнення ВЛІ в стаціонарі згідно аналізу висновків санітарно-епідеміологічного обстеження стаціонару, що проводяться бактеріологічною лабораторією, а також територіальною СЕС. Комплекс заходів затверджує головний лікар лікарняного закладу.
4.4. Слухання звітів завідуючих відділень про кожний випадок гнійно-септичної інфекції, спалаху внутрішньолікарняної інфекції.
4.5. Розробку рекомендацій щодо з'ясування причин виникнення гнійно-септичних інфекцій, попередження спалаху інфекції.
4.6. Розробку рекомендацій щодо ізоляції хворих та контактних пацієнтів.
4.7. Контролює ефективність проведення необхідних заходів у кожному випадку ВЛІ.
4.8. Надає рекомендації щодо закриття стаціонару та проведення позапланової дезінфекції.
4.9. Забезпечення взаємодії з СЕС у вирішенні питань профілактики ВЛІ в акушерських стаціонарах.
4.10. Рішення Комісії оформляються протоколом, вводяться в дію наказом головного лікаря і доводяться до відома співробітників лікарняного закладу.
Начальник управління організації
медичної допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Начальник управління профілактики інфекційних
захворювань Л.М.Мухарська
Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.02.2003 N 59
Додаток 1
Таблиця 1. Зразок списку захворілих та померлих новонароджених
дітей під час групових інфекційних захворювань в
пологовому будинку (у відділенні)
------------------------------------------------------------------------ |
Продовження
-------------------------- |
Таблиця 2. Зразок списку та результатів бактеріологічних
досліджень новонароджених та породіль, які були
в контакті із захворілими
------------------------------------------------------------------------------ |
Таблиця 3. Зразок списків та результати бактеріологічних
досліджень новонароджених і породіль, що хворіли
за 1-3 місяці до виникнення групових захворювань
------------------------------------------------------------------------------ |
Таблиця 4. Зразок списку та результатів бактеріологічних
досліджень медичного персоналу, що перенесли
захворювання за 1-3 місяці до виникнення спалаху
------------------------------------------------------------------- |
Таблиця 5. Результати досліджень об'єктів навколишнього
середовища
----------------------------------------------------------------------------- |
Продовження
--------------------------------------------------------------------- |
Продовження
----------------------------------------------------------------------------- |
Продовження
-------------------------------------------- |
Примітки:
1. В графах 6-12, 18-20 дається повна розшифровка виділеного збудника із зазначенням роду, виду, серо- або фаговару.
2. В графах 14, 17, 18, 24, 25, 26 вносяться результати по кожній пробі із позитивним результатом.
Додаток 2
Таблиця 1. Режим профілактичної дезінфекції
виробів медичного призначення з метою профілактики
внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських
стаціонарах
------------------------------------------------------------------------------ |
Примітки:
* Допускається використовувати інші дезіфекційні засоби, зареєстровані в Україні, відповідно до режимів, які регламентовані Методичними вказівками з використання засобу для дезінфекції виробів медичного призначення, які в установленому порядку затверджені Головним державним санітарним лікарем України.
** Концентрація надана за АДР.
Таблиця 2. Режими передстерилізаційного
чищення виробів медичного призначення ручним
методом з метою профілактики внутрішньолікарняних
інфекцій в акушерських стаціонарах
------------------------------------------------------------------ |
Примітки:
* Концентрація надана за АДР.
** Температура робочого розчину в процесі чищення не підтримується.
*** Бланізол (фірма "Lysoform Dr. Hans Rosemann GmbH", ФРН) не призначений для передстерилізаційного чищення виробів медичного призначення, які виготовлені з гуми або мають гумове прокладання.
Таблиця 3. Дезінфекція різних об'єктів у акушерських
стаціонарах
------------------------------------------------------------------------ |
Примітка.
* Допускається використовувати інші дезінфекційні засоби, зареєстровані в Україні, відповідно до режимів, які регламентовані Методичними вказівками, які в установленому порядку затверджені Головним державним санітарним лікарем України.
Начальник управління організації медичної
допомоги дітям і матерям Р.О.Моісеєнко
Начальник управління профілактики
інфекційних захворювань Л.М.Мухарська