Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 06.07.2000 N 279
м.Київ
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
03 серпня 2000 р. за N 474/4695
(Постанова втратила чинність з 31.12.2012 р. на підставі Постанови
Правління Національного банку України
N 23 від 25.01.2012)
Про затвердження Положення про порядок формування та
використання резерву для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
( Із змінами, внесеними згідно з
Постановами Національного банку
N 418 від 24.10.2000
N 151 від 05.04.2001
N 502 від 07.12.2001
N 119 від 19.03.2003
N 339 від 15.08.2003 )
Відповідно до ст.59 Закону України "Про Національний банк України" (679-14 ) та з метою удосконалення порядку формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків Правління ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (додається).
2. Визнати таким, що втратило чинність, Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.09.97 N 323 (зі змінами і доповненнями).
3. Установити, що банки зобов'язані здійснювати формування резервів під кредитні ризики за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, та за простроченими на строк понад 30 днів нарахованими доходами за кредитними операціями відповідно до пунктів 1.6, 1.7, 8.2 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, починаючи з 1 січня 2001 року.
4. Зобов'язати Департамент бухгалтерського обліку внести до 1 січня 2001 року відповідні зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України щодо порядку обліку прострочених понад 30 днів нарахованих доходів за кредитними операціями.
5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Я.Ф.Солтиса, Департамент пруденційного нагляду (В.О.Зінченко), Управління нагляду за великими банками (Ю.О.Герасименко), Операційне управління (В.Д.Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.
Голова В.С.Стельмах
Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
06.07.2000 N 279
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
03 серпня 2000 за N 474/4695
Положення
про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними
операціями банків
1. Загальні положення
1.1. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.
1.2. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі Положення) розроблено на підставі законів України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ), "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), "Про заставу" ( 2654-12 ), "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) та нормативно-правових актів Національного банку.
1.3. З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.
Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства. ( Пункт 1.3 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
1.4. До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:
строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1510 - 1512, 1515, 1517, 1581);
кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1520 - 1525, 1527, 1582);
рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями (балансові рахунки 2030, 2037);
кошти, що надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо (балансовий рахунок 2010);
кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними (балансовий рахунок 2020 мінус балансовий рахунок 2026, 2027, 2092);
кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність (балансові рахунки 2040, 2045, 2047, 2050, 2055, 2057, 2061, 2062, 2065, 2067, 2070, 2071 - 2075, 2077);
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності (балансові рахунки 2093 - 2097, 2099);
кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління, та сумнівна заборгованість за цими кредитами (балансові рахунки 2100, 2105, 2107, 2110, 2115, 2117, 2190, 2191, 2198, 2199);
кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичним особам (балансові рахунки 2201, 2202, 2205, 2207, 2210, 2211, 2213, 2214, 2217);
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам (балансові рахунки 2290, 2291, 2299);
кредити овердрафт, які надані суб'єктам господарської діяльності та фізичним особам (балансові рахунки 2600А, 2605А, 2620А, 2625А);
гарантії, акцепти та авалі, що надані банкам (позабалансові рахунки 9000, 9002, 9003);
сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам (балансовий рахунок 1589);
гарантії та авалі, що надані клієнтам (позабалансові рахунки 9020, 9023);
сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам (позабалансові рахунки 9090, 9091);
зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам (позабалансові рахунки 9100, 9129). ( Пункт 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 418 від 24.10.2000, в редакції Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
1.5. З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.
Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.
Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.
Не здійснюється формування резерву: за бюджетними кредитами1; за кредитними операціями між установами в системі одного банку2; за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно; за коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу; за позабалансовими зобов'язаннями з кредитування, за якими банк не повинен надавати кошти за першою вимогою контрагента (тобто за якими банк не несе ризику). ( Абзац п'ятий пункту 1.5 глави 1 в редакції Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
1 Бюджетні кредити - бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику.
2 Для банків із 100% іноземним капіталом - за кредитними операціями з материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий ніж "інвестиційний клас".
У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
( Пункт 1.6 виключено на підставі Постанови Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
1.7. За коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, а також депозитами до запитання в інших банках (N 1500) і сумнівною заборгованістю за коштами до запитання в інших банках (N 1580) банки зобов'язані формувати резерв:
( Дію абзацу другого пункту 1.7 зупинено до часу введення в дію нових нормативно-правових актів Національного банку України щодо порядку створення резерву за активними операціями з урахуванням ризику країни згідно з Постановою Нацбанку N 151 від 05.04.2001 ) за коштами, розміщеними в банках-нерезидентах, - з урахуванням ризику країни;
за коштами, розміщеними в банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах, - на всю суму цих коштів.
1.8. Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".
Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість.
Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.
1.9. Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення3). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця).
Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними оборотно-сальдового балансу4.
3 Угода про надання гарантії тощо.
Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними місячного балансу4.
4 Контроль за даними оборотно-сальдового балансу означає, що формування резерву здійснюється з урахуванням коригуючих проводок відповідно до Положення про формування коригуючих проводок, що здійснюються банками України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.10.2001 N 427 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2001 за N 909/6100.
( Пункт 1.9 глави 1 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
1.10. Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.
1.11. Банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку.
Якщо банк здійснює довгострокове кредитування інвестиційних проектів, то внутрішні положення банку мають містити правила щодо порядку видачі такого кредиту, методики оцінки інвестиційного проекту, методики аналізу бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту та його самоокупності, порядку проведення обстеження позичальника, методики оцінки його інвестиційної кредитоспроможності, визначення схем кредитування інвестиційних проектів і регламенту підготовки прийняття рішень про надання інвестиційного кредиту. ( Пункт 1.11 глави 1 доповнено абзацом другим згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
2. Визначення окремих термінів, що вживаються
у цьому Положенні
Кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".
Класифікація кредитних операцій - це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком, установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення. ( Абзац другий глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься).
"Стандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику. ( Абзац глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
"Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.
"Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.
"Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.
"Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.
Платоспроможність - здатність позичальника (контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.
Кредитоспроможність - наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки. ( Главу 2 доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
Інвестиційний проект - проект, що впроваджується позичальниками (суб'єктами господарювання) на умовах фінансової самоокупності та для якого передбачається співфінансування проекту позичальником або іншими інвесторами в розмірі не менше ніж 20 % його вартості. ( Главу 2 доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
Кредитування під інвестиційний проект - довгострокове кредитування інвестиційних проектів під майбутні доходи (що має одержати створюване/реконструйоване підприємство та за рахунок яких забезпечуватиметься повернення кредиту), яке передбачає як оцінку банком інвестиційного проекту щодо його фінансової самоокупності, так і практичну реалізацію цього проекту (оцінку бізнес-плану реалізації проекту). Під час оцінки реалізації інвестиційного проекту банком визначається здатність позичальника ефективно реалізувати інвестиційний проект та отримати заплановані результати; надійність та стабільність бізнесу, яким займається позичальник, протягом часу, що потрібний для завершення проекту і повернення кредиту, врахування як позичальником, так і банком усіх ризиків, що наявні під час кредитування під інвестиційний проект. ( Главу 2 доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
3. Критерії класифікації кредитних операцій
3.1. З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.
Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:
оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку5);
стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;
рівень забезпечення кредитної операції.
4. Оцінка фінансового стану позичальника
4.1. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення6, у яких мають бути визначені грунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.
6 Показники, що наведені в п.4.3, ураховуються обов'язково. Додатково можуть використовуватися й інші показники, які визначаються банками самостійно з урахуванням особливостей виробничих процесів у різних галузях господарювання.
Оцінку фінансового стану позичальника/контрагента банку з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником/контрагентом кредитної заборгованості банк здійснює кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для: ( Пункт 4.1 глави 4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
банків - не рідше ніж один раз на місяць; ( Пункт 4.1 глави 4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
інших юридичних осіб - не рідше ніж один раз на три місяці; ( Пункт 4.1 глави 4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
фізичних осіб - періодичність оцінки їх фінансового стану визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік (або за результатами фінансового року). Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченням або пролонгацією, то оцінка фінансового стану позичальника фізичної особи має відбуватися постійно (щомісяця або щокварталу) протягом періоду несвоєчасного погашення боргу - крім випадків, пов'язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороба тощо). ( Пункт 4.1 глави 4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
Результати оцінки фінансового стану позичальників/контрагентів банку мають зберігатися в банку відповідно до строків зберігання документів з кредитування, встановлених законодавством України, особливо щодо великих кредитів, кредитів пов'язаним з банком особам (інсайдерам). ( Пункт 4.1 глави 4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
Зазначені в цьому Положенні вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.
4.2. Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.
Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.
Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.
4.3. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);
4.3.1. Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
| Ав КЛ1 = ------------, Зп |
де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше ніж 0,2;
коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:
| Ал КЛ2 = ------------, Зп |
де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше ніж 0,5;
коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:
| Ао КП = ---------, Зп |
де Ао - оборотні активи,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше ніж 2,0.
4.3.2. Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:
Вк - Ан
КМ = ----------------,
Вк
де Вк - власний капітал підприємства,
Ан - необоротні активи.
Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше ніж 0,5;
коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:
| Зк КН = ---------, Вк |
де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),
Вк - власний капітал.
Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж 1,0.
4.3.3. Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:
рентабельність активів:
| Пч Р = -------------, А |
де Пч - чистий прибуток,
А - активи;
рентабельність продажу:
| Пч Р = -------------, Ор |
де Пч - чистий прибуток,
Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).
4.3.4. Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:
співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):
(Нсм х n) - (Зм х n) - Зі
К = ----------------------------,
Ск
де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),
Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),
Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).
Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.
Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.
4.3.5. Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:
ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;
наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
ефективність управління позичальника;
4.4. Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць з використанням методів, що використовуються у вітчизняній та світовій банківській практиці, у тому числі з урахуванням:
інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;
аналізу якості активів і пасивів;
аналізу прибутків і збитків;
інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;
інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
щорічного аудиторського висновку. ( Пункт 4.4 глави 4 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
4.5. Класифікація позичальників - юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану:
Клас "А" - фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо).
Клас "Б" - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас", що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо).
Клас "В" - фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники - банки (резиденти) і банки країн - членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо).
Клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.
Клас "Д" - фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.
За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу.
Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень. ( Пункт 4.5 глави 4 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
4.6. Для оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом.
Оцінка фінансового стану позичальника має враховувати кількісні та якісні показники (фактори), що можуть у тій чи іншій мірі вплинути на виконання позичальником зобов'язань за кредитом, з визначенням рівня їх ймовірного впливу на дотримання умов кредитної угоди шляхом установлення оптимальних значень та відповідних балів для кожного з показників (факторів) та здійснюється з урахуванням виду і строку кредиту, що надається.
У разі визначення кредитоспроможності позичальника - фізичної особи під час розгляду питання про надання кредиту та оцінки його фінансового стану під час обслуговування боргу за кредитом мають ураховуватися як кількісні показники (економічна кредитоспроможність), так і якісні характеристики (особиста кредитоспроможність) позичальника, що підтверджуються відповідними документами і розрахунками.
До якісних характеристик позичальника зокрема належать:
загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідних підтвердних документів на його право власності, які засвідчуються в установленому порядку);
соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);
вік клієнта;
кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами/гарантіями в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків/комісій за ними).
До основних кількісних показників оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи зокрема належать:
сукупний чистий дохід (щомісячні очікувані сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов'язання) та прогноз на майбутнє;
накопичення на рахунках в банку (інформація надається за бажанням позичальника);
коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність позичальника і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитною угодою (зокрема, співвідношення сукупних доходів і витрат/зобов'язань позичальника, сукупного чистого доходу за місяць і щомісячного внеску за кредитом та відсотками/комісіями за ним);
забезпечення кредиту [застава рухомого й нерухомого майна, наявність його страхування, передавання права власності на об'єкт кредитування (житло, автотранспорт тощо)] та його ліквідність.
Під час визначення кредитоспроможності й оцінки фінансового стану позичальників - фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, мають ураховуватися також відповідні показники, що встановлюються для юридичних осіб, у тому числі такі якісні та кількісні показники:
менеджмент (рівень менеджменту, ділова репутація та зв'язки в діловому оточенні, готовність та спроможність клієнта нести особисту відповідальність за виконання кредитних зобов'язань тощо);
фактори ринку (вид галузі, оцінка привабливості товарів/послуг, що виготовляються/надаються клієнтом; ринок таких товарів/послуг, рівень конкуренції у сфері діяльності клієнта, тривалість діяльності на конкретному ринку тощо);
прогноз руху грошових потоків (співвідношення власного капіталу та розміру кредиту, співвідношення грошових оборотів за місяць та суми кредиту тощо).
Класифікація позичальників - фізичних осіб за результатами визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:
Клас "А" - сукупний чистий дохід позичальника значно перевищує внески на погашення кредиту і відсотків/комісій за ним, високою є ймовірність збереження такого співвідношення протягом дії кредитної угоди; обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні або позичальник має високу особисту кредитоспроможність (що підтверджується документально) і заслуговує на безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з поверненням кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди.
Клас "Б" - основні характеристики аналогічні або близькі до класу "А", однак імовірність їх підтримування на такому самому рівні є низькою або наявна тенденція (або інформація) щодо можливості їх зниження. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.
Клас "В" - сукупні обсяги доходів і витрат позичальника свідчать про досягнення граничної межі в забезпеченні погашення боргу, зміну місця роботи (з погіршенням умов), зростання обсягу зобов'язань позичальника, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення кредиту і відсотків/комісій за ним. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.
Клас "Г" - фінансовий стан позичальника нестабільний. Наявна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитами та відсотками/комісіями за ним через нестабільність доходів позичальника або зростання витрат та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди не забезпечує сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо).
Клас "Д" - фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи не забезпечують сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заставою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та відсотки/комісії за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту. ( Пункт 4.6 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 418 від 24.10.2000, N 502 від 07.12.2001, в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
4.7. Якщо немає достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника - юридичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки фінансового стану фізичної особи, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г". (Пункт 4.7 глави 4 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
4.8. Якщо на час укладення договору пролонгації (тобто продовження строку дії договору) кредитної операції з кредитоспроможним і надійним позичальником - юридичною особою, якого віднесено до класу "А" або "Б", не спостерігається погіршення його фінансового стану і відсотки сплачуються своєчасно (за умови, що сплата відсотків за договорами передбачена не рідше одного разу на квартал), то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника. Разом з тим надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитним договором мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально. ( Абзац пункту 4.8 в редакції Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
Пролонговані кредити, які надані позичальникам - фізичним особам на придбання та удосконалення нерухомості, автотранспорту, товарів довгострокового використання, вважаються пролонгованими без пониження класу позичальника, якщо на час укладення угоди про пролонгацію кредитного договору позичальники - фізичні особи віднесені до класу "А" або "Б" та відсотки (комісії, інші платежі) сплачуються своєчасно. Пролонгація кредитів за інших умов розглядається як пролонгація з пониженням класу позичальника. ( Пункт 4.8 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
5. Визначення групи кредитних операцій за станом
обслуговування позичальником боргу за ними
5.1. Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця:
а) за станом погашення позичальником/контрагентом - юридичною особою кредитної заборгованості за основним боргом (у тому числі за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу є:
"добрим":
якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;
або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;
"слабким":
якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;
"незадовільним":
якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів;
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів;
б) за станом погашення позичальником - фізичною особою кредитної заборгованості та відсотків/комісії за ним обслуговування боргу є:
"добрим":
якщо заборгованість за кредитом і відсотками/комісією за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);
або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо); ( Підпункт "б" пункту 5.1 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо); ( Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 5.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
"слабким":
якщо заборгованість за кредитом прострочена (була прострочена) від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються (були сплачені) із затримкою від 8 до 30 днів (або з максимальною затримкою від 31 дня до 120 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 дня до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо); ( Абзац восьмий підпункту "б" пункту 5.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
"незадовільним":
якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів (або з максимальною затримкою до 120 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів. ( Абзац одинадцятий підпункту "б" пункту 5.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції за станом обслуговування боргу позичальниками/контрагентами (юридичними і фізичними особами), не виконується, то така операція зараховується до групи на один рівень нижче. ( Пункт 5.1 глави 5 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
5.2. Обслуговування боргу не може вважатися "добрим", якщо заборгованість за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.
При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).
Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу грунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.
5.3. Зобов'язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за станом обслуговування боргу вважається "добрим" до часу їх виконання.
6. Класифікація кредитного портфеля
6.1. Відповідно до перелічених у главах 4 і 5 цього Положення критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції таким чином:
------------------------------------------------------------------ |
( Пункт 6.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001, в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
6.2. До категорій "стандартних" та "під контролем" кредитних операцій не можуть відноситися пільгові8 кредити.
8 У цьому Положенні пільговими кредитами вважаються кредити, що надані позичальникам на більш сприятливих умовах, ніж це встановлено внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику.
6.3. Під час класифікації операцій за врахованими векселями, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов'язаної за векселем особи, також ураховується строк погашення заборгованості. ( Абзац перший пункту 6.3 в редакції Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
Якщо заборгованість за простроченими векселями прострочена не більше ніж 30 днів, то така кредитна операція не може бути класифікована вище ніж "сумнівна".
Заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж 30 днів має належати до категорії "безнадійна".
Під час визначення розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з урахованої вартості векселя (суми фактично наданих кредитних ресурсів за врахованими векселями) незалежно від його виду (дисконтний або процентний). ( Пункт 6.3 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001, в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
6.4. ( Абзац перший пункту 6.4 виключено на підставі Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
( Абзац другий пункту 6.4 виключено на підставі Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
Оцінка якості кредитної операції здійснюється до часу виконання позичальником/контрагентом зобов'язання за нею (надходження коштів) незалежно від виду зобов'язання (або його заміни на інший вид). ( Пункт 6.4 глави 6 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
6.5. При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику і віднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданими зобов'язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строк погашення заборгованості, а саме:
"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами (за векселем), ще не настав, або зобов'язання9 (у т.ч. аваль), строк виконання за якими ще не настав;
9 Якщо за наданими зобов'язаннями (гарантіями, поруками, авалями) за оцінкою фінансового стану позичальника зараховано до класу "Б" і нижче, то категорія операції визначається відповідно до класу позичальника (з урахуванням вимог пункту 5.3 цього Положення). ( Виноска 9 пункту 6.5 глави 6 в редакції Постанов Національного банку N 418 від 24.10.2000, N 119 від 19.03.2003 )
"сумнівна" - заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) банком гарантіями і поруками10 (у т.ч. авалем) становить до 90 днів з дня виконання зобов'язання (платежу), передбаченого договірними умовами (векселем);
10 Якщо на час виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками таке зобов'язання було класифіковане з урахуванням оцінки фінансового стану контрагента як "безнадійне", то після виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками така кредитна заборгованість класифікується також як "безнадійна", якщо фінансова діяльність такого контрагента не покращилась. ( Виноска 10 пункту 6.5 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
"безнадійна" - заборгованість за факторинговими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями і поруками (у т.ч. авалем), виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов'язань із строком більше ніж 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами (векселем).
7. Критерії прийняття забезпечення за кредитними
операціями при розрахунку резервів
7.1. При визначенні чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав).
7.1.1. Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:
Кабінету Міністрів України;
банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас"11;
11 Інвестиційний клас - кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо).
урядів країн категорії "А" (додаток 1);
міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку);
забезпечені гарантії банків України. ( Пункт 7.1.1 пункту 7.1 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
7.1.2. Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб - майнових поручителів), що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:
майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";
іменні ощадні сертифікати, що випущені банком-кредитором, або майнові права на грошові кошти позичальника чи майнового поручителя, що розміщені на депозиті в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом. Не приймаються до розрахунку резерву майнові права на грошові кошти банку, який одночасно є позичальником і кредитором та кошти якого розміщені в банку-кредиторі на подібних з отриманим у нього кредитом або залученим депозитом умовах (сума, строк та вид валюти); ( Абзац третій підпункту 7.1.2 пункту 7.1 глави 7 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконня позичальником зобов'язань за кредитом;
державні цінні папери;
недержавні цінні папери - облігації та акції підприємств, що мають активний ринок, ощадні сертифікати на пред'явника, що випущені банком-кредитором, ощадні сертифікати інших банків, інвестиційні сертифікати; ( Абзац шостий підпункту 7.1.2 пункту 7.1 глави 7 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 ) зареєстроване нерухоме майно;
рухоме майно;
інші майнові права.
7.1.3. Сума забезпечення береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції.
Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики за такими коефіцієнтами:
--------------------------------------------------------------------- |
Предмети застави, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики за такими коефіцієнтами:
------------------------------------------------------------------- |
( Підпункт 7.1.3 пункту 7.1 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 418 від 24.10.2000, в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
7.2. Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю13. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ).
13 Якщо предметом застави є цінні папери, то їх ринкова вартість визначається відповідно до Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затвердженого постановою Правління Національного банку від 30.12.99 N 629.
Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань.
7.3. При розрахунку чистого кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.
При розрахунку чистого кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові депозити позичальника або поручителя, враховується вартість застави в розмірі 100% за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.
( Абзац третій пункту 7.3 виключено на підставі Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
Сума валового кредитного ризику за консорціумним кредитом зменшується в провідному банку на суму кредитних ресурсів, залучених від банків учасників банківського консорціуму.
За кредитами, класифікованими як "безнадійні", банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.
7.4. Ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.
Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.
За короткостроковими споживчими кредитами в розмірі, еквівалентному 2000 євро, що надані позичальникам - фізичним особам, які належать за фінансовим станом до класу "А" або "Б" та за станом обслуговування боргу класифіковані за групою "добре", під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за цими кредитами доцільність проведення додаткових перевірок стану забезпечення (застави) визначається банком відповідно до його внутрішніх положень. ( Пункт 7.4 глави 7 доповнено абзацом третім згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
Періодичність і порядок перевірки стану заставленого майна визначаються у внутрішніх положеннях банку залежно від виду та якості забезпечення, що приймається для покриття ризику за кредитними операціями, можливості його схоронності. ( Пункт 7.4 глави 7 доповнено абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
8. Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики
8.1. На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:
---------------------------------------------------------------- |
( Пункт 8.1 глави 8 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
8.2. Під час формування резервів за кредитними операціями, що здійснюються на міжнародному ринку, банки мають ураховувати ризик країни, який виникає у зв'язку з кредитуванням позичальників інших країн і залежить від нестабільної політичної ситуації, економічної кризи, обмежувальної політики уряду щодо іноземних кредитів, інвестицій, переказів тощо.
Під час розрахунку резерву з урахуванням ризику країни чистий кредитний ризик зважується на один з двох коефіцієнтів резервування, що є більшим:
коефіцієнт резервування за ступенем ризику залежно від категорії кредитної операції, що встановлений у пункті 8.1 цього Положення,
або коефіцієнт резервування за ризиком країни позичальника, що встановлений у пункті 8.3 цього Положення.
Якщо гарантом повернення боргу за такою кредитною операцією є резидент країни, ризик якої належить до вищої групи, ніж ризик країни позичальника, то для порівняння береться коефіцієнт, що встановлений для країни цього гаранта. ( Главу 8 доповнено пунктом 8.2 згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
8.3. Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Moody's, Standard & Poors тощо).
Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни14.
14 Рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводиться до відома банків Національним банком України.
Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування:
------------------------------------------------------------------ |
До групи 8 відносяться банки (резиденти і нерезиденти), що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані в офшорних зонах.
Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1-2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3-8 - "нестандартними".
9. Вимоги щодо кредитної документації та звітності
( Назва глави 9 в редакції Постанови Національного банку
N 502 від 07.12.2001 )
9.1. Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.
Банки зобов'язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.
9.2. Звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання, що складається за формами N 302 "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності", N 604 "Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", подається банками - юридичними особами (зведені дані - з урахуванням філій, що розташовані в Україні та за її межами) територіальним управлінням Національного банку України. ( Пункт 9.2 в редакції Постанови Національного банку N 339 від 15.08.2003 )
9.3. Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися документально за встановленою банком формою (рекомендована форма в додатку 2). Ця форма має вестися і в електронному вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця.
Форма заповнюється на підставі робочих документів щодо кожної кредитної операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником (контрагентом) окремо.
9.4. Робочі документи (кредитна справа) за кожним позичальником (контрагентом) в обов'язковому порядку мають містити:
назву клієнта, його місцезнаходження (місцепроживання);
номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків;
письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обгрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;
кредитну угоду та зміни до неї;
угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;
дату видачі та погашення кредиту (за угодою);
початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);
відсоткову ставку, про всі її зміни та на звітну дату;
фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;
інформацію про результати оцінки фінансового стану позичальника (контрагента), встановлені цим Положенням та внутрішньобанківським положенням про кредитування і методикою проведення оцінки фінансового стану (на час здійснення кредитної операції та всі наступні дати проведення оцінки, у тому числі на дату зарахування заборгованості на рахунки пролонгованої, простроченої, сумнівної заборгованості або визнання її безнадійною);
документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості (із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);
дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;
інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум;
залишкову суму кредитної заборгованості на звітну дату (у гривнях та гривневому еквіваленті в разі видачі валютного кредиту), номер рахунку, на якому обліковується заборгованість на звітну дату;
вид та суму забезпечення за угодою;
документи, що свідчать про стан забезпечення за кредитною угодою;
суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву;
клас позичальника на кожну звітну дату та документи, що його підтверджують;
категорію ризику ("стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна", "безнадійна") за кредитною операцією;
розрахункову суму чистого ризику за кредитною операцією;
інформацію про вжиті банком заходи для погашення заборгованості (документи або їх копії, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу).
Рекомендована форма робочих документів подається у додатках 3, 4.
Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв. Робочі документи зберігаються у кредитних справах позичальників (контрагентів).
На перше число кожного місяця інформація групується в один документ у розрізі кожного позичальника та за кожною кредитною операцією, із зазначенням проміжних і консолідованих підсумків там, де це можливо. Загальна інформація за результатами класифікації кредитного портфеля включає всі кредитні операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів згідно з цим Положенням.
Банк зобов'язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.
9.5. Підрозділи системи банківського нагляду Національного банку систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву.
У разі виявлення розбіжностей між даними банку і даними звіту про інспектування Національний банк має право висунути до банку вимоги щодо перекласифікації кредитного портфеля і виправлення звітності та за потреби скоригувати розмір резерву на суму різниці, що виявлена під час інспектування.
9.6. У разі порушення банком порядку створення і використання резерву під кредитні ризики до нього застосовуються заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу. ( Пункт 9.6 глави 9 в редакції Постанови Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
10.1. З метою реальної оцінки доходів і визначення розміру регулятивного капіталу банку встановлюється порядок формування та використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків.
Нараховані доходи за активними операціями банків уважаються сумнівними щодо отримання, якщо платіж за основним боргом прострочений понад 90 днів або проценти за ним прострочені понад 60 днів.
Банки зобов'язані формувати резерви незалежно від їх фінансового стану (прибуткової або збиткової діяльності) на всю суму прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, які обліковуються за такими балансовими рахунками:
1509 "Прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках";
1519 "Прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, які розміщені в інших банках";
1529 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам";
1780 "Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями";
2029 "Прострочені нараховані доходи за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності";
2039 "Прострочені нараховані доходи за факторинговими операціями із суб'єктами господарської діяльності";
2049 "Прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями";
2059 "Прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями";
2069 "Прострочені нараховані доходи за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності";
2079 "Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності";
2109 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані центральним органам державного управління";
2119 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані місцевим органам державної управління";
2209 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам на поточні потреби";
2219 "Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам";
2480 "Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами";
3119 "Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж";
3219 "Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції";
3579 "Прострочені інші нараховані доходи";
3589 "Сумнівна заборгованість за іншими нарахованими доходами".
10.2. Заборгованість за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами належить до нестандартної заборгованості.
10.3. Формування резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи банки здійснюють щомісяця в розмірі фактичної заборгованості за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за станом на перше число місяця, наступного за звітним.
Контроль за повнотою сформованого резерву здійснюється за даними місячного балансу.
10.4. Банки зобов'язані щомісяця здійснювати інвентаризацію прострочених і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів та в разі погашення позичальником (контрагентом) заборгованості за нарахованими доходами коригувати суму резерву відповідно до загальної суми прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, що обліковуються за балансовими рахунками класів 1, 2, 3.
10.5. Нараховані доходи що визнані згідно з чинним законодавством безнадійними щодо отримання, списуються за рішенням правління банку за рахунок резерву ( Положення доповнено главою 10 згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
Директор Департаменту пруденційного нагляду В.О.Зінченко
Додаток 1
до Положення про порядок
формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
Перелік
країн, що належать за визначенням міжнародних
рейтингових агентств до категорії "А"
Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія.
Додаток 2*
до Положення про порядок
формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
Кредитні операції банку та стан
формування резерву за ними
----------------------------------------------------------------------- |
Продовження таблиці
----------------------------------------------------------------- |
Продовження таблиці
------------------------------------------------ |
* Інформація групується за кожним рахунком, групою рахунків, класом, видом операції, установою із обов'язковим зазначенням проміжних і консолідованих підсумків (включаючи колонки) там, де це можливо.
Таблиця заповнюється у розрізі аналітичних рахунків та містить усі операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів згідно з цим Положенням.
( Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 119 від 19.03.2003 )
Додаток 3
до Положення про порядок
формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
Позичальник: _______(1)*_____________
Кредитна документація позичальника
Форма 1
---------------------------------------------------------------------------- |
----+----------------------------------------------------------------------- |
* Порядковий номер, що вказаний в Порядку заповнення форми 1.
Порядок
заповнення форми 1
"Кредитна документація позичальника"
1. Назва юридичної особи-позичальника або прізвище фізичної особи.
2. Дата, коли були підписані документи на надання кредиту, які містяться в кредитній справі позичальника. Проставлення дати означає, що інспектор розглянув відповідні кредитні документи. Якщо на кредитному документі відсутня дата, це вважається порушенням правил кредитування.
3. Заявка на кредит, на підставі якої приймається рішення про надання кредиту, а також прізвища осіб, які підписали цю заявку, дата складання заявки, сума заявленого кредиту, строк користування кредитом, мета кредиту, його забезпечення (якщо воно є).
4. Техніко-економічне обгрунтування кредиту (особливо для нових підприємств або в разі розширення їх діяльності).
5. Контракт між позичальником та його постачальниками.
6. Якщо позичальник обслуговується в іншому банку або є позичальником іншого банку, то в кредитній справі мають бути такі документи, засвідчені в установленому порядку:
6.1. картка зі зразками підписів керівника та головного бухгалтера банку (зазначаються особи, які мають право першого та другого підпису);
6.2. довідка про залишок коштів на поточному рахунку позичальника на дату видачі кредиту;
6.3. довідка про розмір кредитної заборгованості перед іншими банками на дату заповнення кредитної заявки.
7. Зазначається інформація про установчі документи позичальника, а також про головних засновників (для юридичних осіб додатково - прізвища їх керівників) і керівних осіб підприємства.
8. Копія документа, що засвідчує право уповноваженої особи укладати від імені позичальника фінансові угоди про одержання кредиту.
9. Інформація про кредитну угоду (зазначаються прізвища осіб, які її підписали).
9.1. Зазначається періодичність і перелік фінансової звітності, що має подаватися позичальником відповідно до умов кредитної угоди.
9.2. Зазначаються основні умови кредитної угоди щодо зобов'язання позичальника перед банком.
9.3. Зазначається інформація про виконання позичальником своїх зобов'язань (зазначити "так" чи "ні", з якого часу).
10. Угода про заставу.
10.1. Зазначаються предмети застави за їх видами.
10.2. Зазначається вартість застави.
11. Договір гарантії. Зазначаються всі гаранти та суми гарантій.
12. Договір поруки. Зазначаються всі поручителі та суми поручительств.
13. Договір страхування. Зазначається назва страхової компанії, строк дії договору страхування та сума страхового покриття.
Додаток 4
до Положення про порядок
формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
Кредитна історія позичальника
Форма 2
Позичальник/Відносини з банком _________________________________(1)*__________________________________________________
Вид діяльності __________________________________________________(4)___________________________________________________
| Адреса ____________________________(2)___________________________ Кредити особам, які пов'язані з позичальником ____________________(3)__________________________ ________________________________________________________________ |
Кредитний спеціаліст ____________(5)_______________ Керівництво компанії-позичальника ______________________(6)________________________ ________________________________________________ |
------------------------------------------------------- |
Продовження таблиці
------------------------------------ |
* Порядковий номер, що вказаний в Порядку заповнення форми 2.
** Строк. - строковий; пролонг. - пролонгований; простроч. прострочений; рестр. - реструктуризований; припин. - припинено нарахування відсотків.
Порядок
заповнення форми 2
"Кредитна історія позичальника"
1. Назва позичальника та його відносини з банком (клієнт, інсайдер тощо).
2. Адреса підприємства (юридична та фактична).
3. Підприємства або особи, не пов'язані з позичальником безпосередньо, але які мають з ним непрямі відносини, що можуть впливати на погашення кредиту позичальником, - назва, сума кредитів (депозитів) тощо.
4. Тип підприємства (вид господарського товариства, галузь промисловості, статутна діяльність).
5. Прізвище, ім'я та по батькові фахівця кредитного відділу, який безпосередньо відповідає за кредит.
6. Прізвища, імена та по батькові керівників підприємства-позичальника.
7. Дата підписання кредитної угоди та дата фактичної видачі кредиту.
8. Дата погашення кредиту.
9. Первісна сума виданого кредиту.
10. Непогашений залишок кредитної заборгованості.
11. Зазначаються: процентна ставка на час видачі кредиту, поточна процентна ставка та при потребі ставка пені.
12. Зазначаються: вид забезпечення кредиту (застава, гарантія або поручительство) та сума.
13. Зазначається, чи кредит є строковим, пролонгованим, простроченим, реструктуризованим, чи припинене нарахування за ним відсотків (підкреслити олівцем відповідне скорочення).
14. Зазначається мета кредиту.
15. Зазначаються умови погашення кредиту (яким чином та коли сплачується основна сума заборгованості та відсотки за нею).
16. Зазначається основне та додаткове джерело погашення кредитної заборгованості.
17. Зазначається категорія позичальника.
18. Зазначається класифікація кредиту.
19. Зазначається сума резерву на покриття можливого збитку щодо цього кредиту. Кредитний контролер/внутрішній аудитор при перевірці повинен зазначити, чи відповідає ця сума категорії кредитного ризику.
20. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній зазначити, на яку дату сума кредитної заборгованості була найбільшою за останні 12 місяців.
21. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній зазначити найбільшу суму непогашеної кредитної заборгованості за останні 12 місяців.
22. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній зазначити, на яку дату сума кредитної заборгованості була найменшою за останні 12 місяців.
23. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній зазначити найменшу суму непогашеної кредитної заборгованості за останні 12 місяців.
24. Зазначаються: дата внесення останніх змін і дата перевірки кредитним контролером/внутрішнім аудитором.
25. Проаналізувати дані про попередні відносини між банком і позичальником у зв'язку з наданими кредитами, та зазначити: скільки разів кредити цьому позичальникові зараховувалися до категорії прострочених, кількість пролонгацій кредитів цьому позичальникові та про переоформлення заборгованості новою кредитною угодою.
26. Оцінюється фінансовий стан.
27. Дата останнього фінансового звіту позичальника, що поданий банку.
28. Аналізуються надходження позичальника, зазначаються інформація про зростання обсягу реалізації його продукції, про прибутковість його бізнесу, інші показники.
29. Зазначаються дані щодо достатності обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника для сплати його боргів, особливо для термінових кредитів (якщо сума кредиту та відсотки за його використання погашаються поступово протягом строку дії кредитної угоди, а не одноразово, тобто повна сума в строк погашення).
30. Зазначаються визначені показники платоспроможності позичальника.
31. Зазначаються визначені показники фінансової стійкості.
32. На підставі оцінки фінансового стану позичальника та стану обслуговування ним боргу визначається класифікація кредиту(з обгрунтуванням висновків).
33. Зазначається перелік виявлених порушень, у тому числі відсутність фінансових звітів, порушення внутрішніх положень банку та нормативно-правових актів тощо (заповнюється кредитним контролером і внутрішнім аудитором).