Про затвердження Інструкції з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

НАКАЗ
04.11.2004 N 963

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
24 листопада 2004 р. за N 1483/10082

Про затвердження Інструкції з боротьби
за живучість суден внутрішнього плавання

Відповідно до Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 204, та з метою організації ефективної боротьби за живучість суден внутрішнього плавання наказую:

1. Затвердити Інструкцію з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання (далі - Інструкція), що додається.

2. Департаменту нормативно-правового забезпечення (Ониськів М.М.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Державному департаменту морського і річкового транспорту (Работньов В.Г.) довести цей наказ до відома всіх зацікавлених підприємств та організацій.

4. Вважати таким, що втратило чинність "Наставление по борьбе за живучесть судов", введене в дію наказом ВО Головрічфлоту УРСР від 27.01.89 N 20.

5. Наказ Міністерства транспорту України від 23.06.2004 N 533 "Про затвердження Інструкції з боротьби за живучість на суднах внутрішнього плавання" скасувати як такий, що не набрав чинності.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Касапчука В.А.

Міністр Г.Кірпа

Затверджено
Наказ Міністерства
транспорту та зв'язку
України
04.11.2004 N 963

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
24 листопада 2004 р. за N 1483/10082

Інструкція
з боротьби за живучість суден
внутрішнього плавання

1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція є нормативним актом, що регламентує дії членів екіпажів суден внутрішнього плавання, крім суден риболовного флоту, за судновими тривогами, - боротьбі з пожежами, водою, аварійними пошкодженнями, розливом нафтопродуктів, а також з рятування пасажирів і членів екіпажів суден із використанням суднових колективних і індивідуальних рятувальних засобів.

1.2. Вимоги Інструкції є обов'язкові та поширюються на екіпажі річкових суден, які експлуатуються на внутрішніх водних шляхах України, що перебувають в експлуатації, на навігаційному ремонті чи на відстої з екіпажем на борту; судновласників (далі - Судновласник), незалежно від форм власності, працівників проектно-конструкторських бюро, судноремонтних і суднобудівельних заводів та інших організацій, пов'язаних із експлуатацією суден внутрішнього плавання, їх проектуванням, будівництвом і ремонтом.

1.3. Дія Інструкції не поширюється на екіпажі дебаркадерів, плавучих причалів, нафтоперегонних станцій та інших стоєчних суден, постійно ошвартованих до берега, боротьба з аваріями на яких ведеться береговими силами і засобами.

1.4. На підставі цієї Інструкції Судновласником розробляється більш детальна Інструкція з боротьби за живучість для кожного типу судна з урахуванням конструкцій і особливостей конкретного судна.

1.5. В Інструкції наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійне постачання - аварійний інвентар, аварійні матеріали і переносні водовідливні засоби (мотонасоси, заглибні електронасоси, водоструминні ежектори);

аварійний або пожежний пост - місце, де зберігається аварійне або протипожежне постачання, або місце, де розміщуються станція пожежної сигналізації і пускові пристрої протипожежних систем;

боротьба екіпажу за живучість судна - організовані, енергійні та кваліфіковані дії екіпажу судна у разі виникнення аварійних обставин з метою ліквідації або зменшення їх негативного впливу на безпеку судна, людей та збереження вантажу;

боротьба за непотоплюваність судна - сукупність дій екіпажу, спрямованих на підтримку і відновлення плавучості й остійності судна;

водогазонепроникні закривки - люки, двері, горловини та інші закривки, встановлені на конструктивних елементах судна з метою унеможливлення проникнення крізь них води і газів;

готовність екіпажу до боротьби за живучість судна - знання і вміння екіпажу виконувати організовані, рішучі і кваліфіковані дії, що направлені на ліквідацію аварійних обставин або зменшення їх небезпечного впливу на судно і людей;

живучість судна - сукупність судноплавних і конструктивних особливостей судна, що дозволяють екіпажу судна боротися з наслідками аварії за збереження судна;

зовнішні запірні пристрої суднової вентиляції - двері і кришки шахт, грибовидні головки, клінкети, засувки та інші пристрої, які встановлені на повітропроводах із метою герметизації приміщень;

капітан судна - особа, яка здійснює самостійне командування судном незалежно від конкретного найменування посади (капітан-дублер, командир, багермейстер, шкіпер);

машинні приміщення - приміщення, в яких розміщуються головні двигуни, котли, допоміжні механізми, електричне устатковання, майстерні, комори;

механік судна - заступник капітана з технічної експлуатації судна (старший механік, механік-дублер);

остійність - здатність судна, яке виведене з положення рівноваги під дією зовнішніх сил, знову повертатися до нього після припинення цієї дії;

перший штурман судна - перший заступник капітана (старший помічник капітана, багермейстера, перший помічник командира);

плавучість - здатність судна перебувати на плаву в заданому положенні відносно поверхні води;

пожежна безпека судна - здатність судна протистояти виникненню і поширенню вибухів і пожеж, а також їх впливу на судно і вантаж;

попереджувальні заходи - заходи, які забезпечують нормальну експлуатацію судна згідно з його призначенням, готовність екіпажу до боротьби за живучість судна;

протипожежне постачання - переносні засоби боротьби з пожежами, пожежний інвентар і матеріали, які призначені для гасіння пожежі;

протипожежні закривки - двері, люки та інші закривки, що встановлені на вогнестійких і вогнезатримних конструктивних елементах судна, рівноцінних щодо вогнестійкості, що перешкоджають розповсюдженню пожежі і диму по судну та створюють умови для безпечної евакуації людей із суднових приміщень, а також сприяють успішній боротьбі з пожежею;

рятувальні засоби - рятувальні шлюпки і плоти з їх устаткованням і постачанням, плавучі прилади, рятувальні жилети або нагрудники, рятувальні круги, рятувальні костюми - комбінезони;

судновий журнал - термін, який використовується для позначення "вахтового", "єдиного вахтового" і "суднового журналу";

судновласник - юридична чи фізична особа, що експлуатує судно від свого імені незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах.

1.6. Організація керування річковим судном повинна здійснюватись таким чином, щоб було забезпечено надійне і гнучке керівництво всім особовим складом.

1.7. Кожний член екіпажу зобов'язаний знати своє місце та обов'язки за тривогами згідно з розкладом: за загальносудновою тривогою, за тривогою "Людина за бортом", за шлюпочною тривогою (у разі залишення судна).

1.8. Розклади за тривогами складає перший штурман і механік до введення судна в експлуатацію з урахуванням усіх особливостей судна і наявності екіпажу, їх затверджує капітан, вивчає і відпрацьовує весь екіпаж. Дублікати розкладу вивішують у приміщеннях команди. Над ліжком кожного члена екіпажу прикріплюють особисту карточку члена екіпажу, в якій вказані значення сигналів тривог, обов'язки і місце збору за всіма тривогами, номер і місце перебування у шлюпці.

1.9. Сигнали тривог обов'язкові для всього екіпажу судна. Діями за тривогами керує капітан судна.

1.10. За розкладом пожежної і водяної тривог частина екіпажу судна заступає і несе посилену вахту на містку, у машинному відділенні, а на пасажирських суднах додатково створюють групи охорони порядку.

1.11. Екіпаж судна зобов'язаний строго дотримуватися правил та виконувати всі заходи щодо забезпечення непотоплюваності судна за будь-яких умов плавання.

1.12. Завідувачі приміщеннями систематично спостерігають за приміщеннями, перевіряють візуально герметичність і у разі наявності несправності негайно доповідають про це першому штурману.

1.13. Періодично перевіряються справність і готовність до дії забортних отворів.

1.14. До початку і після закінчення кожної вантажної операції перевіряються відсутність водотічності вантажних трюмів і дія приймальних відростків водовідливної та осушувальної систем.

1.15. Перший штурман спільно зі старшим механіком раз у 3 місяці контролюють технічний стан зовнішньої обшивки, поперечних та подовжніх водонепроникних перебірок, другого дна, про що роблять запис у судновому журналі. Регістр судноплавства України проводить періодичний огляд судна.

1.16. Екіпаж судна зобов'язаний строго дотримуватися протипожежного режиму і виконувати всі заходи щодо забезпечення вибухо- і пожежобезпеки судна.

1.17. Зварювальні роботи і роботи із застосуванням відкритого вогню виконуються тільки з дозволу капітана і ведуться на судні під контролем вахтової служби з приведенням у готовність протипожежних засобів. Дрібні роботи в машинно-котельному відділенні (наплавка підшипників, заправка інструментів, пайка) проводяться з дозволу старшого механіка з дотриманням усіх заходів пожежної безпеки.

1.18. Під час вантажних операцій з вибухо- і пожежонебезпечними вантажами у найбільш небезпечних місцях виставляються вахтові з пожежної безпеки, які забезпечують дотримання всіх правил навантаження небезпечних вантажів і в разі потреби вживають заходи з ліквідації загрози вибуху чи пожежі.

1.19. Підготовка екіпажу до боротьби за живучість судна проводиться згідно з планом-календарем, затвердженим капітаном, і контролюється першим штурманом. Вона включає заняття, тренування і навчання, що повинні проводитися з максимальним використанням плакатів, навчальних кінофільмів і діафільмів, технічних засобів, аварійного протипожежного майна і рятувальних засобів, вдень і вночі, у гарну і погану погоду, на ходу і на якорі, в умовах справного та умовно пошкодженого чи охопленого пожежею судна. У ході навчань з використанням усього аварійного і протипожежного майна та рятувальних засобів мають бути відпрацьовані зв'язок, взаємодія аварійних партій, груп і ходових вахт.

1.20. Живучість судна забезпечується:

запасом плавучості й остійності;

пожежною безпекою;

живучістю суднової техніки;

підготовкою екіпажу до боротьби за живучість судна і діями з її підтримання і відновлення.

2. Попереджувальні заходи

2.1. Загальні заходи

2.1.1. Порядок експлуатації корпусу судна, головних і допоміжних двигунів суднових систем, пристроїв і устатковання визначаються "Правилами технической эксплуатации речного транспорта", введеними в дію наказом Головрічфлоту УРСР від 07.06.74 N 133 (далі - Правила технічної експлуатації) та інструкціями заводів-виробників.

2.1.2. Загальний протипожежний режим на суднах підтримується в суворій відповідності до вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, незалежно від форм власності.

2.1.3. Завантаження судна виконується відповідно до наказу Регістру судноплавства України від 22.09.98 N 6 "О Правилах Регистра и формах документов" (далі - Правила Регістру судноплавства України).

2.1.4. Під час навантаження палубного вантажу передбачаються:

огороджені аварійні проходи (перехідні містки) по всьому судну, які мають достатнє освітлення;

вільний доступ до входів у вантажні приміщення;

вільний доступ до місць розташування аварійного майна;

вільний доступ до протипожежних постів і кранів пожежної магістралі;

вільний доступ до входів у житлові і службові приміщення і виходів із них.

2.1.5. Розміщення, кріплення і перевезення вантажу здійснюються відповідно до вимог "Правил перевозок грузов", введених у дію наказом Головрічфлоту УРСР від 16.06.80 N 142, частин 1, 2, які регламентують ці питання, з урахуванням роду вантажу і району плавання (далі - Правила перевезень вантажів).

2.1.6. Склад, розміщення і характеристики засобів боротьби за живучість судна, рятувальних засобів, аварійного і протипожежного постачання визначаються Правилами Регістру судноплавства України, нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки на суднах незалежно від форм власності і галузевої належності.

2.2. Маркування шпангоутів, водогазонепроникних і протипожежних закривок, запірних пристроїв суднової вентиляції, трубопроводів і електрощитів

2.2.1. На суднах, що будуються, всі види маркування виконуються суднобудівельним підприємством.

2.2.2. Кожній палубі, водонепроникній перебірці, шпангоуту, відсіку надаються номери або назви відповідно до будівельної специфікації.

2.2.3. На всіх дверях, люках (за винятком люкових закривок трюмів), горловинах танків (цистерн), запірних пристроях суднової вентиляції, пробках запірних отворів, головках повітряних труб танків заводом-будівником судна повинні бути укріплені стаціонарні планки або зроблені написи назв приміщень, куди вони ведуть, а для запірних пристроїв суднової вентиляції - принцип дії і назва приміщення, що вентилюється.

2.2.4. На кожному судні з обох бортів повинні бути нанесені номери шпангоутів на внутрішній частині фальшбортів або на видних місцях палуби біля бортів судна.

Номери наносяться синьою або білою фарбою через кожні п'ять шпангоутів. Під номером шпангоута, який міститься на водонепроникній перебірці, наноситься риска. Висота цифр - 100 мм, ширина штриха - 10 мм.

2.2.5. Забортні отвори позначаються кругом, розділеним за горизонталлю рискою. У верхній частині круга вказується перша літера назви отвору, а у нижній - відстань у метрах від краю верхньої палуби до верхнього краю отвору. Позначення наноситься на фальшбортах чорною або білою фарбою. Внутрішній діаметр круга - 250 мм, висота літер, цифр - 100 мм, ширина штриха - 10 мм.

2.2.6. У машинних приміщеннях судна на обох бортах на кожному п'ятому шпангоуті повинні бути нанесені їх номери та лінія, що відповідає літній вантажній ватерлінії для прісної води. Ширина смуги ватерлінії - 20 мм. Розмір і колір цифр - згідно з підпунктом 2.2.4 цієї Інструкції.

2.2.7. Маркірування та порядок задраювання (відкраювання) дверей, кришок, люків і горловин, а також запірних пристроїв суднової вентиляції встановлюються відповідно до додатків 1 і 2 до цієї Інструкції.

Ілюмінатори приміщень, закривки яких мають маркування "Б", "П", "Т", повинні бути задраєні одночасно з цими закривками.

Під час загальносуднової тривоги закривки, які мають маркування "Б", "З", "П", "Т", у разі потреби можуть бути віддраєні тільки за командою або за дозволом з головного командного пункту. При цьому біля закривок "Б" і "З" встановлюється спецвахта. Коли минула потреба, їх задраювання виконується також тільки за командою або з відома головного командного пункту. Час віддраювання і задраювання закривок записується в судновому журналі.

Маркування наноситься безпосередньо на дверях, кришках люків і горловин на найбільш видному місці. Воно наноситься з двох сторін на дверях і закривках, які мають приводи задраювання ззовні і зсередини, і з однієї сторони, якщо двері мають задрайки тільки ззовні.

2.2.8. Віднесення дверей, кришок, люків, горловин та запірних пристроїв суднової вентиляції до того чи іншого знаку маркування визначається таким чином: на піднаглядних Регістру судноплавства України суднах, що експлуатуються, - Судновласником або адміністрацією судна, а на суднах, які будуються, - заводом-суднобудівником відповідно до додатків 1 та 2 до цієї Інструкції.

Маркування наноситься безпосередньо на вентиляційній закривці в найбільш зручному для огляду місці. Допускається переносити маркування на близькорозташованій поверхні інших конструкцій у разі, якщо вентиляційні закривки невеликого розміру або розташовані незручно для нанесення маркування.

На вентиляційних закривках, які мають привід (керування приводом) задраювання з однієї сторони, маркування наноситься з сторони привода.

На вентиляційних закривках, які мають приводи задраювання ззовні і всередині контуру, який герметизують, маркування наноситься з двох сторін.

На кожній вентиляційній закривці повинна бути закріплена планка, на якій вказується принцип дії вентиляції та найменування вентиляційного приміщення.

2.2.9. Суднові трубопроводи повинні мати розпізнавальні знаки і забарвлення відповідно до додатка 3 до цієї Інструкції.

2.2.10. Електророзподільні щити повинні мати умовні позначення відповідно до додатка 4 до цієї Інструкції.

2.2.11. На судновій арматурі трубопроводів повинна бути металева планка за призначенням, яка встановлюється заводом-виробником.

2.2.12. Для позначення шляхів до рятувальних засобів і санітарних пунктів, місць розташування аварійного і протипожежного постачання застосовують вказівні знаки відповідно до додатка 5 до цієї Інструкції, місця їх нанесення на суднах, що будуються, визначаються проектними організаціями, на суднах, які експлуатуються, - адміністрацією судна.

2.2.13. Табель розпізнавального пофарбування і маркування предметів аварійного і протипожежного постачання, рятувальних засобів і балонів наведений у додатку 6 до цієї Інструкції.

2.2.14. Усі отвори в корпусі суден внутрішнього плавання мають бути забезпечені щільними закривками згідно з Правилами Регістру судноплавства України.

2.3. Забезпечення готовності до дії стаціонарних засобів боротьби за живучість судна

2.3.1. За підтримання у справному стані і готовності до негайної дії засобів боротьби за живучість судна відповідають члени екіпажу згідно з посадовими інструкціями та розкладом за тривогами.

2.3.2. Усі системи забезпечення живучості судна повинні бути у постійній готовності до негайної дії.

2.3.3. За загальносудновою тривогою система водяного пожежогасіння має бути під робочим тиском, а резервні пожежні насоси мають бути готовими до негайного запуску. До всіх пожежних кранів подається вода.

При мінусових температурах під час навчальних тривог до пожежних кранів, які розташовані ззовні і в неопалюваних приміщеннях, вода не подається.

2.3.4. Судно повинно забезпечуватися відповідно до чинних норм повним комплектом запасних частин, інструменту і витратного матеріалу для усування аварійних пошкоджень систем живучості судна.

Запасні частини повинні зберігатися поблизу тих систем, для яких вони призначені і не повинні витрачатися для планового ремонту цих систем.

2.3.5. Усі судна внутрішнього плавання повинні бути забезпечені осушувальною системою. Конструкція судна має бути такою, щоб в умовах нормальної роботи та керування забезпечувати достатню безпеку стосовно заливання згідно з Правилами Регістру судноплавства України.

2.4. Зберігання аварійного і протипожежного постачання і рятувальних засобів

2.4.1. Аварійне і протипожежне постачання і рятувальні засоби повинні:

завжди бути готові до негайного використання для боротьби за живучість судна, для рятування екіпажу і надання допомоги іншому судну, яке зазнало лиха;

своєчасно проходити огляд на придатність до плавання відповідно до Правил Регістру судноплавства України;

підтримуватися у справному стані відповідно до вимог інструкцій заводів-виробників;

використовуватися тільки за своїм прямим призначенням, а також на заняттях і навчальних тривогах;

із заходом судна в порт поповнювати аварійним і протипожежним постачанням, а також рятувальними засобами після використання відповідно до чинних норм;

мати розпізнавальне забарвлення і маркування відповідно до Правил Регістру судноплавства України.

2.4.2. Робочі поверхні металевих виробів, які входять до комплекту предметів аварійного та протипожежного постачання, повинні бути покриті тонким шаром нейтрального мастила.

2.4.3. Аварійне і протипожежне постачання, рятувальні засоби повинні розміщуватися на штатних місцях, а також на аварійних і пожежних постах відповідно до Правил Регістру судноплавства України.

2.4.4. Зберігати аварійне і протипожежне постачання разом з іншим судновим майном або вантажем забороняється.

Дозволяється суміщення аварійного і пожежного постів.

2.4.5. У разі наявності на судні аварійної партії і аварійної групи машинного приміщення утворюють не менше двох сумісних пожежних і аварійних постів - палубного і машинного. Якщо відповідно до розкладу за тривогами на судні аварійна група машинного приміщення не організовується, то може бути утворений тільки один аварійно-пожежний пост.

2.4.6. Розміщення загальносуднових аварійних і протипожежних постів повинно відповідати таким вимогам:

палубні пости повинні розташовуватися вище головної палуби, вхід до них, як правило, має бути з відкритої палуби;

у разі розташування постів у суднових приміщеннях вони повинні бути огороджені металевими перебірками, мати освітлення від основної і аварійної мережі і вільні проходи до них;

у разі неможливості обладнання таких постів, аварійне і протипожежне постачання, рятувальні засоби можна розміщувати в спеціально обладнаних скринях;

над входом у пост або на скрині з майном повинен бути нанесений напис "Протипожежне і/або аварійне постачання". Слова "Протипожежне постачання" наносяться червоною фарбою, "Аварійне постачання" - синьою. У написі "Протипожежне і аварійне постачання" слово "аварійне" наноситься синьою фарбою, решта слів - червоною. Висота літер у написах - 50-100 мм, ширина штриха - 5-10 мм.

На посту на видному місці або на внутрішній стороні кришки скрині повинен бути вивішений опис постачання, що зберігається.

2.4.7. Розміщення і зберігання аварійного і протипожежного постачання повинні відповідати вимогам Правил Регістру судноплавства України і забезпечувати:

комплектність і повний набір майна на кожному посту для боротьби з водою, парою, вогнем і димом;

наявність на аварійних і пожежних постах штатних місць для кріплення майна;

вільний доступ до кожного предмета в комплекті майна;

збереження майна під час тривалого зберігання.

2.4.8. Зберігання аварійного постачання повинно відповідати таким вимогам:

м'які пластирі, складені й упаковані в чохли, повинні зберігатися на стелажах, банкетах або бути підвішеними до рострів, підволоку;

усе устатковання для них повинно зберігатися поруч на посту або в скрині;

сипучі і рідкі аварійні матеріали повинні зберігатися в спеціальній вологонепроникній тарі з кришками, які щільно закриваються і відкриваються руками без застосування інструменту, цемент повинен зберігатися в водонепроникній тарі місткістю 25-50 кг, яка має ручки для перенесення;

легкий інструмент повинен зберігатися в спеціальних сумках;

легководолазне спорядження у разі відсутності на судні спеціального аварійного поста повинно зберігатися в коморах або шафах для зберігання водолазного майна.

2.4.9. Рятувальним шлюпкам правого борту надаються непарні номери, а шлюпкам лівого борту - парні, нумерація ведеться від носа до корми.

Аналогічна нумерація надається твердим і надувним рятувальним плотам і рятувальним плавучим приладам.

2.4.10. Рятувальні шлюпки в положенні "по-похідному" закріплюються штатними кріпленнями (шлюп-талями й найтовами), які повинні швидко віддаватися за сигналами тривог "Людина за бортом" і "Шлюпочна тривога".

2.4.11. Усі рятувальні шлюпки з укладеними в них предметами постачання повинні закриватися зверху чохлами або спеціальними щитами, в кожній шлюпці мають бути опис і схема розміщення предметів постачання.

2.4.12. Моторні рятувальні шлюпки повинні мати постійно розміщений на них регламентований запас палива, запасних частин та інструменту.

2.4.13. Рятувальні круги треба розміщувати в легкодоступних місцях рівномірно з обох бортів судна.

2.4.14. Рятувальні жилети (нагрудники) і костюми-комбінезони повинні зберігатися в легкодоступних місцях.

2.4.15. Рятувальні човни та плоти повинні бути оснащені згідно з вимогами Правил Регістру судноплавства України.

2.5. Доступ до приміщень судна, що замикаються

2.5.1. На судні в будь-який час доби має бути забезпечений доступ до всіх приміщень судна, що замикаються. Для цього дверні замки всіх приміщень повинні мати по два комплекти ключів.

2.5.2. Перший комплект ключів повинен зберігатися:

від приміщень станцій пожежогасіння, румпельної і запасних виходів - у спеціальних шафах, розташованих біля входу в ці приміщення і безпосередньо біля запасних виходів;

від приміщень із матеріальними цінностями - у завідуючих приміщеннями;

від кают екіпажу - у осіб, що їх займають;

від кают пасажирів - на спеціальній судновій дошці, в установленому місці (приміщенні).

2.5.3. Другий комплект ключів від усіх приміщень, за винятком кают членів екіпажу, зберігається на спеціальній дошці, розташованій в установленому приміщенні. Дошка з ключами повинна замикатися і опечатуватися, а ключ від неї разом із ключем від приміщення, де розташована дошка, має бути у вахтового начальника.

Дошка з ключами другого комплекту від кают членів екіпажу міститься в каюті першого штурмана. Ключ від цієї дошки має бути у першого штурмана, а за його відсутності - у вахтового начальника.

Під час загальносуднових тривог каюти екіпажу, а під час шлюпочної тривоги - і пасажирів, не повинні замикатися на ключ.

2.5.4. У разі екстреної потреби на судні дозволяється мати універсальний ключ від усіх приміщень першому штурману, механіку судна і на стоянці в порту - вахтовому начальнику.

3. Підготовка екіпажу до боротьби
за живучість судна

3.1. Підготовка до боротьби за живучість судна обов'язкова для всього екіпажу і повинна проводитися з урахуванням типу і конструктивних особливостей судна, роду вантажу, що перевозиться, району плавання в комплексі з технічним навчанням відповідно до вимог цієї Інструкції.

Підготовка екіпажу до боротьби за живучість судна повинна проводитись з максимальним використанням матеріальної частини (плакати, кінофільми, майно, інвентар), а також - самостійна підготовка.

3.2. Основна мета підготовки - досягнення належного рівня знань і натренованості екіпажу, забезпечення належної організації, злагодженості, а також точності і швидкості його дій щодо кваліфікаційного застосування всіх засобів боротьби за живучість судна і рятувальних засобів у складних аварійних обставинах.

3.3. Підготовка екіпажу до боротьби за живучість судна повинна бути послідовною і включати:

вивчення будови судна, суднової техніки, в тому числі стаціонарних технічних засобів боротьби за живучість судна і предметів аварійного і протипожежного постачання і рятувальних засобів;

вивчення попереджувальних засобів із забезпечення живучості судна;

вивчення організації і методів боротьби з водою, пожежами, димом;

відпрацювання первинних заходів із боротьби за живучість судна згідно з додатком 7 до цієї Інструкції;

підготовку командного складу до керівництва боротьбою за живучість судна і відпрацювання його взаємозамінності, відпрацювання зв'язку і взаємодії головного командного пункту з аварійними партіями, групами і окремими постами;

відпрацювання взаємодії і взаємозамінності членів екіпажу з боротьби за живучість судна;

вивчення і відпрацювання способів надання першої медичної допомоги постраждалим;

вивчення і відпрацювання обов'язків за всіма тривогами.

3.4. Підготовка екіпажу до боротьби за непотоплюваність повинна включати вивчення конструктивних особливостей судна і запобіжних заходів забезпечення його непотоплюваності, а також документації з остійності і непотоплюваності судна (тільки командним складом);

відпрацювання практичних навичок:

з проведення розрахунків для прийняття заходів проти перекидання судна через втрату чи різке зниження його остійності, для збереження достатнього запасу плавучості;

з розвідування місця надходження забортної води всередину судна, запобігання її поширенню по судну, а також забезпечення водонепроникності окремих приміщень;

із закладання пробоїн і використання аварійного постачання;

із використання стаціонарних засобів боротьби з водою;

з підкріплення водонепроникних перебірок і закривок;

взаємодії членів екіпажу під час боротьби з водою.

3.5. Підготовка екіпажу до боротьби з пожежею повинна включати:

вивчення конструктивних особливостей судна і протипожежних заходів щодо запобігання пожежам і вибухам, а також організації і заходів боротьби з вогнем і димом;

відпрацювання практичних навичок:

з розвідування осередку пожежі, вибору вогнегасних засобів, запобігання розповсюдженню і ліквідації пожежі;

із використання стаціонарних засобів боротьби з пожежами;

із використання протипожежного постачання;

способів подання води та інших вогнегасних речовин до місць пожежі.

3.6 Підготовка екіпажу до боротьби за живучість суднової техніки повинна включати:

вивчення запобіжних заходів забезпечення живучості суднової техніки, а також її експлуатаційних характеристик і взаємозамінності;

відпрацювання практичних навичок із управління судновою технікою у разі різних аварійних обставин, а також усунення її пошкоджень;

відпрацювання практичних навичок із забезпечення надійності роботи електромеханічної установки для забезпечення ходу і керованості судна;

вивчення способів безперебійного забезпечення споживачів електроенергією;

вивчення методів і способів лагодження пошкоджених систем, магістралей.

3.7. Частота проведення кожного виду навчальних тривог встановлюється капітаном залежно від рівня підготовки екіпажу, але не рідше ніж один раз на місяць. При цьому тривоги щодо боротьби з пожежами і залишення судна на пасажирських суднах внутрішнього плавання повинні проводитися не рідше двох разів на місяць.

Під час проведення навчальних тривог кожна рятувальна або чергова шлюпка не рідше ніж через три місяці повинна з розписаною на ній командою спускатися і маневрувати на воді.

У разі зміни екіпажу більше ніж на 25% навчальні тривоги щодо боротьби з пожежею і залишення судна мають бути проведені не пізніше ніж через 24 години після такої зміни.

3.8. На заняттях вивчаються, а на тренуваннях практично відпрацьовуються питання, викладені в підпункті 3.3 цієї Інструкції.

У ході занять кожний член екіпажу повинен засвоїти, що основою успіху боротьби за живучість судна є безумовне виконання всіх запобіжних заходів, бездоганне знання усіх своїх обов'язків щодо тривог і уміння впевнено їх виконувати в складних аварійних обставинах, чітка взаємодія всього екіпажу.

У результаті тренувань усі члени екіпажу повинні здобути надійні практичні навички з упевненого, швидкого і точного виконання своїх обов'язків щодо всіх суднових тривог в складних аварійних обставинах.

Усі особи командного складу машинної команди повинні уміти: запустити і зупинити дизель-генератор, мотопомпу, пожежний насос, засоби водовідливу, осушення, затоплення, стаціонарні системи пожежогасіння та інші аварійні протипожежні і рятувальні засоби.

Усі особи штурманського складу повинні уміти запустити в дію стаціонарні системи пожежогасіння, пуск яких передбачений із стернової рубки або інших приміщень, крім машинних.

3.9. Під час навчальних тривог відпрацьовуються:

організація спостереження;

організація зв'язку і взаємодія головного командного пункту, аварійних партій, груп і окремих постів;

практичні навички з використання аварійних партій і груп засобів боротьби за живучість судна;

організація боротьби за живучість судна в цілому і відпрацювання окремих завдань (боротьба з пожежами, водою, аварійними пошкодженнями);

організація і практичне використання рятувальних засобів;

практичні навички з надання першої медичної допомоги.

3.10. Навчальні тривоги оголошуються за розпорядженням капітана.

Оголошення виду навчальної тривоги попереджується словом "навчальна".

Навчальні тривоги повинні проводитися з максимально можливим наближенням до реальних аварійних умов і обставин (у різний час доби, з імітацією пожежі, задимлення, надходження води, виходу із ладу освітлення, механізмів та систем судна).

Якщо в ході тренувань і навчальних тривог виникне справжня аварія або нещасний випадок з людиною, то всі доповіді і розпорядження попереджуються словом "фактично", яке зобов'язує кожного члена екіпажу прийняти донесення, доповідь або наказ не як умовні, а як реальні і негайно діяти за ними.

3.11. Після кожної навчальної тривоги капітаном здійснюється розгляд недоліків і надаються розпорядження щодо їх усунення. У судновому журналі робляться докладні записи про проведені тривоги. Якщо тривога не проводилась у терміни, зазначені в підпункті 3.7 цієї Інструкції, або проводилась у неповному обсязі (без спуску шлюпки на воду, подання води у пожежну систему, фактичного використання вогнегасників), то у судновому журналі вказується причина непроведення цієї тривоги або проведення в неповному обсязі. Прострочена тривога має бути проведена в найближчий час.

4. Організація боротьби екіпажу
за живучість судна

4.1. Загальні заходи

4.1.1. Організація боротьби за живучість судна є складовою частиною повсякденної організації служби на судні і спрямована на раціональне використання суднової техніки і найбільш ефективну діяльність екіпажу стосовно збереження і відновлення живучості судна при аварійних обставинах.

4.1.2. Дія екіпажу з боротьби за живучість судна визначається цією Інструкцією та складеними на її основі судновими розкладами (основним і стоянковим) за тривогами і особистими карточками членів екіпажу згідно з підпунктом 1.8 цієї Інструкції.

4.1.3. При чисельності екіпажу, бригади (бригад), які одночасно перебувають на борту судна, менше ніж 6 осіб розклади за тривогами і особисті карточки не складаються. У цьому разі боротьбу за живучість судна, рятування екіпажу і пасажирів організовує капітан, керуючись цією Інструкцією, а також виходячи з виду і особливостей судна, району плавання, складу аварійного, протипожежного і рятувального устатковання і постачання з максимальним залученням берегових сил і засобів, а також інших суден.

4.1.4. На суднах, де згідно з підпунктом 4.1.3 цієї Інструкції складання розкладів за тривогами і особистих карточок не вимагається, робиться витяг з Інструкції (додаток 8 до цієї Інструкції) на ходу і на стоянці, а також складається інформаційний лист для пасажирів (тільки на пасажирських суднах) відповідно до шлюпочної тривоги (під час залишення судна) і вивішуються на видних місцях у приміщеннях, які найбільше відвідують екіпаж і пасажири.

Схеми розташування рятувальних засобів, аварійного та протипожежного постачання складається відповідно до його типу, призначення, засобів зв'язку і сигналізації, району плавання.

Заняття і тренування з боротьби за живучість судна, рятування екіпажу і пасажирів на цих суднах проводяться загальним порядком відповідно до цієї Інструкції.

4.1.5. При чисельності екіпажу 6 осіб і більше дії екіпажу з боротьби за живучість судна, залишення судна, рятування пасажирів визначаються: на ходу - основним розкладом за тривогами судна (додаток 9 до цієї Інструкції) і особистими карточками членів екіпажу (додаток 10 до цієї Інструкції), на стоянці - стоянковим розкладом за тривогами (додаток 11 до цієї Інструкції).

4.1.6. У разі виникнення обставин, які загрожують судну, людям і вантажу (пожежа, пробоїна), капітан зобов'язаний повідомити про це Судновласника, а також у найближчий порт (пристань), у разі потреби - звернутися за допомогою до інших суден.

4.2. Первинні заходи з боротьби за живучість судна

Кожний член екіпажу на своєму вахтовому посту, в приміщенні завідування і своїй каюті повинен уміти:

4.2.1. З усіх видів боротьби за живучість судна:

а) орієнтуватися в темряві, знаходити вихід, вхід, будь-який механізм, прилад, клапан, трубопровід;

б) герметизувати відсік, у якому розташований вахтовий пост, приміщення завідування і каюта, задраювати водонепроникні і протипожежні двері, люки, горловини, ілюмінатори, вентиляційні головки (грибки);

в) знати розміщення і вміти знаходити будь-яке штатне аварійне і протипожежне майно (особливо в темряві);

г) приготувати до дії і використання за призначенням аварійне і протипожежне майно, рятувальні засоби і стаціонарні засоби боротьби за живучість судна;

ґ) визначати за маркуванням і розпізнавальними знаками призначення трубопроводів, клапанів, електрощитів, а також дверей, люків, горловин;

д) відшукувати, закривати і відкривати клапани, кінгстони, ввести і вивести з дії стаціонарні засоби боротьби за живучість судна за допомогою аварійних приводів із відкритих частин палуби та з суміжних приміщень;

е) користуватися всіма засобами внутрішньосуднового зв'язку і сигналізації;

є) включати і виключати аварійне освітлення, відшукати місця підключення і озброїти переносний світильник; користуватися акумуляторними аварійними ліхтарями як у вибухобезпечному, так і в звичайному виконанні;

ж) включати і виключати вентиляцію на вахтовому посту;

з) швидко виявляти і виносити постраждалих із небезпечної зони, застосовувати різні захисні засоби;

и) виконувати обов'язки посильного і доставляти донесення на головний командний пункт або в інші приміщення судна, добре знати розташування суднових приміщень;

і) надавати першу медичну допомогу.

4.2.2. З боротьби із водою:

а) визначити затоплення суміжного відсіку (приміщення) за різними ознаками (постукування, через запотівання, через вихід повітря з повітряних труб, за фільтрацією) і повідомити на головний командний пункт;

б) приготувати до дії осушувальну систему та інші водовідливні і осушувальні засоби, осушити приміщення стаціонарними і переносними засобами;

в) використовувати існуючі засоби для спуску і перепуску води в суміжне приміщення;

г) підкріпити перебірку, двері, горловину, поставити упори на підволоку;

ґ) ліквідувати фільтрацію води крізь різні нещільності, тріщини і шви, що розійшлися, різними способами за допомогою аварійного майна;

д) затуляти нижче і вище ватерлінії невелику пробоїну в корпусі судна, рвану щілину за допомогою аварійного майна і штатних засобів (щитів, клинів, пробок та інших засобів);

е) у разі неминучого затоплення приміщення зупинити діючі технічні засоби, не пристосовані для роботи під водою, покинути приміщення і вжити заходів для недопущення розповсюдження води в суміжні приміщення.

4.2.3. З боротьби із пожежами:

а) доповісти на головний командний пункт про виникнення пожежі і вжити заходів з боротьби із нею;

б) приєднати пожежний рукав до ствола та пожежного крану;

в) ефективно використовувати пожежні стволи в будь-якому приміщенні;

г) правильно вибрати з існуючих у наявності засобів необхідний засіб для ліквідації пожежі (пальних речовин, палива, мастильних матеріалів, електропроводки і електромеханізмів, фарби, ізоляції бортів, дерева) і ефективно його використати;

ґ) користуватися дихальними ізолюючими апаратами і термостійкими костюмами (лише для осіб, допущених до роботи в цих апаратах) і передати умовні сигнали з задимленого приміщення за допомогою запобіжного троса;

д) організувати безпечну евакуацію людей.

4.2.4. З боротьби із пошкодженням технічних засобів:

а) відключати пошкоджену ділянку електромережі за допомогою рубильників та інших засобів, зняти живлення з пошкодженого механізму;

б) полагодити пошкоджену (попередньо знеструмлену) ділянку електромережі шляхом постановлення спеціальних відростків;

в) замінити запобіжник в електромережі; поставити бугель, заглушку, клетнівку на пошкоджену ділянку трубопроводу;

г) зупинити в аварійному випадку будь-який механізм, що працює;

ґ) у разі пошкодження механізму, пристрою, системи перейти на пристрої, що дублюють їх функції; подати аварійне живлення до механізму обхідним шляхом або від запасних джерел.

4.2.5. З використання рятувальних засобів:

а) вміти плавати;

б) правильно надягати рятувальний жилет (нагрудник);

в) плигати у воду з висоти у рятувальному жилеті (нагруднику);

г) плавати у рятувальному жилеті (нагруднику);

ґ) правильно використовувати рятувальний круг;

д) триматися на воді без рятувального жилета (нагрудника);

е) правильно скидати рятувальний (жорсткий і надувний) пліт;

є) сідати на рятувальний пліт у рятувальному жилеті (нагруднику) з судна та з води;

ж) надавати допомогу під час посадки на рятувальний засіб;

з) експлуатувати устатковання рятувальних засобів, включаючи експлуатацію переносного радіоустатковання (якщо це для нього передбачається);

и) ставити плавучий якір;

і) правильно користуватися лінеметальною установкою;

й) подавати і приймати сигнали, які використовуються для керування шлюпкою під час рятування людини, яка перебуває у воді.

4.3. Суднові тривоги

4.3.1. Установлені такі види тривог:

загальносуднова;

"Людина за бортом";

шлюпочна (під час залишення судна).

4.3.2. Тривоги оголошуються такими сигналами:

загальносуднова - сімома або більше короткими звуковими сигналами і наступним за ними одним довготривалим сигналом; при пожежі (вибуху) під час стоянки судна в порту сигнал загальносуднової тривоги супроводжується частими ударами в судновий дзвін;

"Людина за бортом" - трьома тривалими (5-6 с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється 3-4 рази;

шлюпочна (під час залишення судна) - не менше ніж сім разів короткими (1 с) дзвінками та одним тривалим (5-6 с) дзвінком гучного бою, сигнал повторюється три - чотири рази.

4.3.3. Сигнали тривог дублюються голосом по трансляції з указанням виду тривог: загальносуднова, "Людина за бортом", шлюпочна. У разі пробоїни, пожежі або розливу нафтопродуктів про це оголошується додатково з зазначенням місця. У разі відсутності трансляції місце пробоїни або пожежі оголошується будь-яким іншим доступним способом.

У разі виходу із ладу дзвінка гучного бою сигнали тривог подаються судновим свистком, тифоном або сиреною.

Відбій тривоги оголошується голосом по трансляції або будь-яким іншим доступним способом.

4.3.4. Загальносуднова тривога оголошується вахтовим начальником у разі:

потреби завчасно підготувати судно з метою запобігання якій-небудь передбаченій небезпеці (тільки за розпорядженням капітана);

надходження всередину забортної води або розповсюдження води по судну;

виникнення на судні вибуху, пожежі або виявлення їх ознак - диму і запаху горілого;

потреби захисту судна й екіпажу у разі розливу нафтопродуктів та інших аварійних обставинах.

4.3.5. Тривога "Людина за бортом" оголошується вахтовим начальником у разі падіння людини за борт чи при виявленні людини (людей) за бортом.

4.3.6. Шлюпочна тривога (під час залишення судна) оголошується тільки капітаном судна у випадку загрози загибелі судна, коли виникає потреба залишення судна екіпажем і пасажирами.

4.3.7. Усі члени екіпажу, а також особи, які не входять до штату, але постійно працюють на судні, під час оголошення суднових тривог зобов'язані швидко зайняти свої місця за розкладом при цьому бути одягненими за сезоном з урахуванням виду тривог, при собі мати рятувальні жилети (нагрудники). Останні надягаються негайно під час оголошення шлюпочної тривоги.

За тривогою "Людина за бортом" рятувальні жилети (нагрудники) надягають тільки особи, які розписані у рятувальній шлюпці, а також ті, що готують її до спуску.

4.4. Розклади за тривогами

4.4.1. Основними робочими документами з організації і ведення боротьби за живучість судна є основний розклад за тривогами, стоянковий розклад за тривогами (де це вимагається згідно з підпунктом 4.1.5 цієї Інструкції) і особисті карточки членів екіпажу.

Основний розклад за тривогами складається на повний склад екіпажу при екіпажному методі і тільки на членів бригади (бригад), які одночасно перебувають на судні, при бригадному методі роботи.

Особи, які не входять у штат, але постійно працюють на судні (працівники ресторану, турбюро), включаються в основний розклад за тривогами і мають особисті карточки нарівні з членами екіпажу.

Керівники практики і практиканти за шлюпочною тривогою розписуються за шлюпками як пасажири або гребці, а за рештою тривог - дублюють обов'язки штатних членів екіпажу, і перед номером їх особистих карточок проставляється нуль.

4.4.2. Розклади за тривогами (основні і стоянкові) для кожної серії суден рекомендується складати силами служб безпеки судноводіння разом із службами суднового господарства згідно з формою додатків 9 та 11 до цієї Інструкції.

4.4.3. Розклади за тривогами (основні і стоянкові) складаються і затверджуються до здавання судна в експлуатацію.

4.4.4. Розклади за тривогами (основні і стоянкові) розробляє перший штурман і механік, керуючись цією Інструкцією, виходячи з особливостей судна, складу і режиму праці екіпажу, району плавання.

Обов'язки членів екіпажу за тривогами, які працюють екіпажним методом, повинні бути у разі можливості максимально наближені до їх посадових інструкцій. При цьому особи, які виконують найбільш відповідальні обов'язки - командири аварійних партій (груп), командири шлюпок, - повинні мати заступників.

Розклади за тривогами затверджуються капітаном.

На малих суднах, де перший штурман і механік відсутні, розклади за тривогами розробляються і затверджуються капітаном.

На суднах, де у складі вахти немає вахтового механіка, обов'язки вахтового механіка у стоянковий розклад не вносяться. При цьому обов'язки вахтового начальника у розкладі після слів "першочергових дій екіпажу" доповнюються словами "призначає члена екіпажу для забезпечення роботи механізмів і герметизації машинного приміщення, після прибуття старшої за посадою особи штурманської спеціальності діє за її розпорядженнями".

4.4.5. Основний розклад за тривогами повинен бути вивішений на видному місці, в приміщенні, яке найбільш відвідується екіпажем, і на головному командному пункті.

Стоянковий розклад за тривогами вивішується на найбільш видному місці, а копія його має бути у вахтового начальника.

4.4.6. При складанні розкладу за тривогами на пасажирських суднах, які працюють екіпажним методом, на 6-14 осіб повинна передбачатися одна аварійна група, на 15-49 осіб - одна аварійна партія й аварійна група машинного приміщення, на 50 осіб і більше - носова і кормова аварійні партії й аварійна група машинного приміщення.

4.4.7. В основному розкладі за тривогами судна (додаток 9 до цієї Інструкції) для суден, які працюють екіпажним методом, повинні бути вказані:

усі види і сигнали тривог;

розташування рятувальних засобів, аварійного і протипожежного постачання, а також осіб командного складу (за посадою), відповідальних за їх справний стан і готовність до негайного використання;

схема візуального спостереження за повітрям і водою.

У колонку 1 розкладу вписуються посади всіх членів екіпажу і осіб, які не входять до штату екіпажу, але постійно працюють на судні, а також практиканти, викладачі, керівники практики. Посадові особи, які тимчасово перебувають на судні (капітани-наставники, механіки-наставники, робітники теплотехнічних партій), до розкладу не заносяться.

У колонку 2 записуються скорочені найменування посад командного складу і суднові номери рядового складу.

Функції щодо загального керування судном, головними двигунами і механізмами, спостереження і зв'язку, надання медичної допомоги, підтримання порядку і безпеки (на пасажирських суднах) заносяться у колонки 3-8.

Крім цього, в розклад за тривогами заносяться:

у колонку 3 - склад і місця збору членів аварійних партій (груп), а також розташування пункту медичної допомоги, обов'язки всіх членів екіпажу щодо затемнення і герметизації судна, розгортання пункту медичної допомоги і підготовки до негайної дії засобів боротьби за живучість судна і рятування пасажирів та екіпажу;

у колонку 4 - обов'язки щодо вимикання вентиляції, використання ізольованих дихальних апаратів, розвідки, локалізації і ліквідації осередку(ів) пожежі з використанням переносних і стаціонарних засобів та систем, а також виявлення і виносу із зони пожежі та задимлення осіб, які постраждали внаслідок пожежі;

у колонку 5 - обов'язки щодо розвідування місця надходження води, використання водолазного спорядження, обмеження поширення води по судну, укріплення перебірок і ліквідації течії шляхом підводки пластиря, встановлення щитів і цементних ящиків, використання водовідливних засобів;

у колонку 6 - обов'язки щодо розвідування джерела забруднення, локалізації і ліквідації розливу нафтопродуктів;

у колонку 7 - обов'язки щодо підготовки і спуску шлюпки, дії щодо рятування людини за бортом і надання їй медичної допомоги в шлюпці; на малих суднах, які не мають шлюпок, - обов'язки щодо піднімання людини з води безпосередньо на борт судна;

у колонку 8 - обов'язки щодо подавання сигналів лиха, щодо постачання колективних рятувальних засобів (у тому числі радіоапаратури), спуску рятувальних засобів, евакуації пасажирів і екіпажу з перевіркою повноти евакуації, рятування цінностей, вахтових журналів, суднових і вантажних документів, навігаційних карт рейсу, забезпечення роботи шлюпочних двигунів і радіостанцій.

4.4.8. Кожний член екіпажу (а також не член екіпажу, але який працює на судні) повинен мати над койкою особисту карточку члена екіпажу (додаток 10 до цієї Інструкції), в якій вказуються:

сигнали тривог;

місце збору і обов'язки за тривогами;

номер рятувальної шлюпки, за якою він закріплений за шлюпочною тривогою.

Особисту карточку пасажира над койкою повинні мати пасажири, в якій додатково додається інструкція з використання індивідуальних засобів рятування, що затверджується виробником, і вказується місце їх зберігання.

Особиста карточка пасажира заповнюється українською мовою. Якщо судно зайняте перевезенням іноземних пасажирів, то карточка пасажира має складатися із трьох колонок. У першій колонці міститься текст відповідною іноземною мовою, у другій - українською мовою і в третій колонці наводяться ілюстрації, як слід надягати рятувальний жилет і користуватися рятувальним кругом.

4.4.9. Поблизу місць збору пасажирів і на найбільш видних місцях у пасажирських приміщеннях повинні бути вивішені схеми, малюнки і витяги з Інструкції на відповідних мовах з метою інформування пасажирів стосовно:

шляхів евакуації під час пожежі;

шляхів до місць збору і до рятувальних засобів;

їх основних дій при тривогах;

способу надягання рятувальних жилетів.

4.5. Організація керівництва боротьбою за живучість судна

4.5.1. Загальне керівництво діями екіпажу за всіма тривогами здійснюється капітаном із головного командного пункту.

4.5.2. Для оперативного використання на головному командному пункті повинні бути (вивішені) схеми, документи і устатковання згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

4.5.3. На суднах, які обладнані пожежною сигналізацією, має бути забезпечений постійний контроль за розташованими на головному командному пункті приймальними станціями виявлення пожежі.

4.5.4. На головному командному пункті у разі відсутності або у разі виходу із ладу радіотрансляції, інших технічних засобів зв'язку на всі основні суднові об'єкти (машинні приміщення, приміщення екіпажу, пасажирів) повинна бути передбачена система передавання наказів через зв'язкового.

4.5.5. За сигналом загальносуднової тривоги командир аварійної партії (групи) зобов'язаний за допомогою внутрішньосуднових засобів зв'язку або через зв'язкових доповідати на головний командний пункт:

про збір і готовність аварійної партії (групи) до боротьби за живучість судна;

про місце, розміри і характер одержаних пошкоджень корпусу, інтенсивність надходження забортної води у відсіки і поширення її по судну;

про місце, розміри і характер пожежі та поширення її по судну;

про характер пошкоджень стаціонарних і переносних засобів боротьби за живучість судна та можливості введення їх у дію;

про дії аварійної партії (групи);

про нещасні випадки і загибель людей.

4.5.6. Механік за сигналами тривоги особисто, використовуючи внутрішні суднові засоби зв'язку або через зв'язкового, доповідає про зміни ходової вахти у машинних приміщеннях згідно з розкладом за тривогами (додаток 9 до цієї Інструкції) про готовність аварійної групи, а також суднових систем пожежогасіння, водовідливу та інших засобів боротьби за живучість судна.

4.5.7. Інші партії, групи та пости, партія (група) охорони порядку і безпеки, санітарна група (пост), пост радіозв'язку також доповідають на головний командний пункт про збір і готовність до дій.

4.5.8. За сигналом тривоги члени екіпажу, які перебувають на вахті, приступають до виконання обов'язків за тривогами після прибуття члена екіпажу, який зобов'язаний заступити на вахту відповідно до розкладу за тривогами.

4.6. Обов'язки за видами тривог

4.6.1. Кожний член екіпажу, який виявив небезпеку, що загрожує судну, людям і вантажу (людину, яка впала за борт, пожежу, надходження води, аварійне пошкодження), зобов'язаний негайно доповісти про це вахтовому начальнику і вжити заходів з її усунення, а у разі падіння людини за борт - кинути їй рятувальний круг.

4.6.2. Вахтовий начальник, отримавши таке повідомлення, повинен оголосити відповідну тривогу з указанням місця збору, змінити курс і йти до найближчого берегового пункту, де судну, екіпажу і пасажирам може бути надана необхідна допомога, а у разі падіння людини за борт - почати маневрування для її рятування.

4.6.3. Капітан за сигналом тривоги управляє судном і керує діями екіпажу з боротьби за живучість судна (рятування людини за бортом), залучаючи для цього у разі можливості берегові сили і засоби, а також допомогу інших суден, використовуючи ультракороткі хвилі (УКХ) або інші засоби зв'язку, які є на судні, доповідає диспетчеру та Судновласнику про те, що сталось, про заходи, що вживаються, і повідомляє, яка допомога потрібна судну та екіпажу.

4.6.4. Під час виходу за сигналом тривоги із каюти, службового приміщення члени екіпажу повинні загерметизувати приміщення, виключити освітлення і електроприлади.

Члени екіпажу за сигналом тривоги збираються в указаному місці, одягнуті за сезоном відповідно до виду тривоги, і діють за командами капітана.

4.6.5. При звільненні на берег усі члени екіпажу зобов'язані задраїти ілюмінатори своїх кают, виключити світло та електроприлади, загерметизувати приміщення, якими завідують.

4.6.6. Вахтовий начальник оголошує тривогу з указанням її виду, місця збору і першочергових дій екіпажу до прибуття старшої за посадою особи штурманської спеціальності, після чого діє за її розпорядженнями.

4.6.7. Вахтовий механік забезпечує роботу суднових механізмів, герметизацію машинного приміщення до прибуття старшого за посадою механіка, після чого діє за командою з головного командного пункту.

4.6.8. Вахтовий матрос за розпорядженням вахтового начальника сповіщає (по телефону або іншим способом) чергового диспетчера порту, у разі потреби - пожежну команду, капітана і старшого механіка.

4.6.9. На стоянці з прибуттям берегової пожежної команди керівництво ліквідацією пожежі здійснює командир берегової пожежної команди.

5. Боротьба екіпажу за непотоплюваність судна

5.1. Загальні заходи

5.1.1. Сукупність дій екіпажу, які спрямовані на підтримку і відновлення плавучості і остійності судна, розуміється як боротьба за його непотоплюваність.

5.1.2. Капітан і штурманський склад повинні уміти користуватися документацією з остійності і непотоплюваності судна, швидко оцінювати аварійну ситуацію і проводити заходи щодо випрямлення судна.

5.1.3. У ході боротьби за живучість судна екіпаж судна повинен прийняти енергійні, кваліфіковані дії в частині:

виявлення надходження води всередину судна та виявлення місць, розмірів і характеру пошкоджень у корпусі та інших суднових конструкціях;

припинення або обмеження надходження води всередину судна та поширення її по судну;

усунення з відсіків забортної, фільтраційної води і води, яка зібралася під час гасіння пожежі;

відновлення водонепроникності конструкцій корпусу судна (водонепроникних перебірок, палуб);

відновлення остійності, плавучості і випрямлення аварійного судна;

забезпечення ходу і керованості аварійного судна.

5.1.4. У разі загрози загибелі судна від недостатньої плавучості або остійності капітан повинен у разі можливості вжити заходів для посадки судна на мілину.

5.2. Боротьба з водою

5.2.1. За загальносудновою тривогою згідно з розкладом за тривогами:

виконується повна або за командою з головного командного пункту часткова герметизація корпусу, задраюються всі люки, двері, горловини, ілюмінатори і вентиляційні закривки;

після докладу на головний командний пункт про герметизацію корпусу судна, частина дверей, люків та закривок у разі потреби може бути відкрита згідно із додатками 1 та 2 до цієї Інструкції;

усі стаціонарні системи боротьби за живучість судна приводяться у повну готовність, аварійне майно зосереджується в районі аварії;

у разі потреби відключається за дозволом або розпорядженням з головного командного пункту електроживлення аварійних приміщень;

якщо є потреба і можливість, зупиняється поступальний рух судна;

виконується розвідка для встановлення фактичного положення в районі аварії.

5.2.2. Під час розвідки пошкоджених і суміжних із ними відсіків повинні бути виявлені:

характер і розміри пошкодження у зовнішній обшивці та інших конструкціях судна;

потреба підкріплення водонепроникних перебірок і їх закривок.

5.2.3. Під час обстеження відсіків у районі пошкоджень категорично забороняється відкривати або ослабляти водонепроникні закривки та ілюмінатори до тієї пори, доки не буде виявлено відсутність води в суміжних приміщеннях.

Наявність води в суміжному приміщенні може бути визначено через фільтрацію її крізь шви і нещільності, запотівання перебірок або інших конструкцій і глухий звук, який дає металевий предмет при ударі по суміжній перебірці.

Затоплення суміжного приміщення можна перевірити шляхом запуску у дію осушувального насоса, якщо є впевненість, що приймальний трубопровід непошкоджений.

5.2.4. Командир аварійної партії (групи) після проведення розвідки:

доповідає на головний командний пункт про її наслідки і дії аварійної партії (групи);

виділяє необхідну кількість людей і засобів для боротьби з водою і дає їм завдання;

організовує винесення постраждалих із аварійних відсіків і направляє їх на пост санітарної обробки;

організовує огляд приміщень, суміжних з аварійним відсіком, і у разі потреби дає розпорядження щодо забезпечення водонепроникності перебірок, закривок та їх підкріпленню.

У доповіді повинні бути вказані:

район, розміри і характер пошкодження;

ступінь і швидкість затоплення відсіку водою;

стан водонепроникних перебірок і закривок;

вжиті заходи і необхідна допомога.

5.2.5. Боротьбу з надходженням води всередину судна і розповсюдженням її по судну слід вести рішучо, уміло і наполегливо, керуючись такими основними положеннями:

головним у боротьбі за непотоплюваність судна є обмеження розповсюдження води по судну;

боротьбу з розповсюдженням води по судну треба починати від зовнішніх меж затоплених відсіків, зосереджуючи основні сили і засоби на відсіках, які мають значні обсяги і вільні рівні води, а також життєво важливих для судна;

під час ведення боротьби з надходженням води всередину судна повинні застосовуватися негайно заходи із закладення пробоїн з одночасним включенням водовідливних засобів, а у тяжких випадках повинен закладатися пластир.

5.2.6. У разі відсутності в затопленому відсіку осушувальних засобів можуть бути використані переносні водовідливні засоби або, як виняток, із дозволу головного командного пункту відкриті перепускні клинкети для використання осушувальних засобів сусідніх відсіків.

Під час перепуску води в сусідній відсік слід вести постійний нагляд за її рівнем, не допускаючи підвищення її рівня до механізмів і устатковання.

5.2.7. Якщо вичерпані всі можливості і відстояти відсік від затоплення не вдалось, особовий склад може покинути відсік з дозволу командира аварійної партії або з дозволу старшої особи в відсіку.

Командир аварійної партії в цих випадках зобов'язаний:

доповісти обстановку на головний командний пункт, а також повідомити людей, які перебувають у сусідніх відсіках поряд із тими, що затоплюються;

задраїти і у разі потреби підкріпити підпірками всі водонепроникні закривки, а також підкріпити водонепроникні перебірки суміжних відсіків;

встановити нагляд за відсіком, що затоплюється, і суміжними з ним відсіками.

5.2.8. Пробоїни корпусу згідно з розмірами (кв.м) можна розподілити на такі:

малі __________________________________________________ до 0,2;

середні _______________________________________________ до 0,5;

великі ________________________________________________ до 2;

дуже великі ___________________________________________ більше 2.

Швидкість затоплення відсіку через великі і дуже великі пробоїни така, що практично не має можливості завести на пробоїну пластир раніше, ніж відбудеться повне затоплення відсіку. У цьому випадку вважається, що вода у відсіку піднялася до рівня забортної води.

5.2.9. У загальному випадку у разі одержання малої або середньої пробоїни, коли надходження води піддається відкачці судновими осушувальними насосами, рекомендується (якщо є можливість) зупинити рух судна, вирівняти крен відповідно до документації з остійності і непотоплюваності, яка є на судні, завести пластир, відкачати воду, закласти пробоїну, продовжити рух, вести нагляд за можливим надходженням води.

У разі одержання великої або дуже великої пробоїни вода, що поступає у відсік, не піддається відкачці судновими осушувальними насосами. У цьому випадку нарівні з проведенням вище вказаних заходів потрібно вести ретельну боротьбу з можливою фільтрацією води по судну.

5.2.10. На суднах із подвійними бортами і подвійним дном, які обладнані компресорами і спеціальними патрубками і шлангами для нагнітання повітря у відсіки, у разі пошкодження тільки днища або тільки зовнішнього борту треба виконати нагнітання повітря у затоплений відсік з метою зниження рівня води до місця її надходження всередину корпусу судна. При цьому треба вести старанний нагляд за перебірками затопленого відсіку і у разі виявлення їх випинання негайно зменшити компресійний тиск.

5.2.11. У разі одержання пробоїни по довжині більше розрахункової довжини затоплення, при якій згідно з документацією про остійність і непотоплюваність судна останнє приречене, слід вивести його, якщо це можливо, на мілину і оголосити шлюпочну тривогу та вжити заходів з рятування людей.

5.2.12. Після закінчення боротьби з водою все аварійне майно і стаціонарні засоби приводяться у готовність, майно, що вийшло з ладу, та інвентар ремонтуються і поповнюються до норм при першій можливості.

5.3. Підкріплення водонепроникних перебірок і закривок

5.3.1. Підкріплення водонепроникних перебірок і закривок виконується зі сторони відсіків, суміжних із затопленим, при:

повному затопленні відсіку;

значних випинаннях у полотнах перебірок і закривок;

наявності тріщин у конструкціях, пов'язаних із перебірками;

появі швів, що розійшлися, і ослабленні заклепок.

Найбільш важливі для забезпечення непотоплюваності судна водонепроникні закривки повинні у разі можливості мати заздалегідь підігнані і пронумеровані підпори, закріплені поблизу від цих закривок.

5.3.2. Під час підкріплення водонепроникних перебірок і закривок потрібно керуватися такими основними положеннями:

опорні місця повинні вибиратися на наборі корпусу судна;

для унеможливлення порушення водонепроникності або послаблення міцності перебірок і закривок забороняється виправляти залишкові деформації, які є у них, за допомогою упорів чи домкратів;

за підкріпленими перебірками або закривками повинен бути встановлений нагляд.

5.4. Забезпечення загальної міцності корпусу аварійного судна

Для зменшення напруг в корпусі аварійного судна слід керуватися такими положеннями:

у разі значних руйнувань корпусу в середній частині судна треба обмежувати затоплення відсіків у цьому районі з метою випрямлення судна;

для попередження подальшого поширення тріщин треба на кінцях цих тріщин просвердлити отвори діаметром до 15 мм;

повинні застосовуватися заходи щодо тимчасового відновлення зруйнованих або пошкоджених зв'язків;

за зруйнованими та пошкодженими зв'язками корпусу, особливо під час плавання у тяжких умовах, повинен бути встановлений нагляд.

5.5. Відновлення остійності і випрямлення аварійного судна

5.5.1. До проведення заходів з відновлення остійності і випрямлення аварійного судна слід встановити:

район пошкодження, кількість і розташування затоплених відсіків, особливо відсіків із великими вільними поверхнями води;

характер і величину зміни остійності судна;

посадку судна і мінімальну висоту його надводного борту;

кількість води, яка прийнята всередину судна, і запас його плавучості, що залишився;

наявність зрушення, перетікання і пересипання вантажів на пошкоджений борт;

наявність пробоїн і пошкоджень конструкцій судна та відстань їх від діючої ватерлінії судна.

5.5.2. Відновлення остійності і випрямлення аварійного судна повинне виконуватися тільки за допомогою таких заходів, які можна призупинити в будь-який момент. Під час проведення цих заходів повинні бути встановлені допустимі межі зниження запасу плавучості.

5.5.3. Заходи з відновлення остійності і випрямлення аварійного судна рекомендується проводити у такій послідовності:

прийняття заходів з припинення зрушення, перетікання чи пересипання вантажів на пошкоджений борт;

видалення води за борт із приміщень, розташованих вище діючої ватерлінії, починаючи з великих відсіків або, як виняток, спуск її у розташовані нижче приміщення;

видалення за борт фільтраційної води з відсіків, суміжних із затопленим;

осушення відсіків після закладання пробоїн і припинення надходження забортної води;

перекачування рідких вантажів у відсіки днища (танки, цистерни);

видалення за борт або переміщення вниз високо розташованих твердих вантажів;

баластування або осушення відсіків для випрямлення аварійного судна.

Усі заходи з випрямлення аварійного судна повинні проводитися таким чином, щоб вони не погіршували його остійності.

5.5.4. У разі неможливості визначити фактичну величину початкової остійності аварійного судна розрахунковим шляхом до проведення заходів щодо відновлення його остійності і випрямлення остійність потрібно вважати недостатньою, якщо:

при перекладанні стерна на борт, судно на ходу перевалюється з борту на борт і не випрямляється при перекладанні стерна в положення "прямо";

судно, яке мало постійний крен на один борт, раптово перевалилось і отримало постійний крен на інший борт;

частково затоплені великі і широкі приміщення, які розташовані на палубах, платформах і другому дні;

є велика кількість фільтраційної води у відсіках судна при порожніх днищевих танках;

при симетричному відносно діаметральної площини затопленні відсіків крен аварійного судна перебільшує 5 град.

5.5.5. Перекачування рідких вантажів з міждонних відсіків у бортові дозволяється тільки у разі достатньої початкової остійності аварійного судна. Рідкі вантажі повинні перекачуватися у разі можливості симетрично відносно діаметральної площини із відсіків великої місткості у відсіки меншої місткості до повного їх заповнення без повітряних подушок.

5.5.6. Видалення вантажу за борт для збільшення остійності, випрямлення і збільшення запасу плавучості аварійного судна може бути виконано лише у випадках, якщо немає іншої можливості запобігти загибелі судна.

5.5.7. Під час випрямлення аварійного судна для зменшення крену треба вибирати відсіки, найбільш віддалені від діаметральної площини, а для зменшення диференту - відсіки, найбільш віддалені від міделя. При цьому слід вибирати, в першу чергу, днищеві відсіки.

5.5.8. Поперечне випрямлення аварійного судна повинно припинятися в усіх випадках при зменшенні крену до 5 град. для унеможливлення перевалювання судна на інший борт.

5.5.9. Поздовжнє випрямлення аварійного судна має виконуватися лише у виняткових випадках для забезпечення ходу і керованості, коли:

диферент безперервно зростає і є небезпека занурення відкритих частин палуби у воду та загибелі судна;

створюється загроза оголення гвинтів і стерен.

5.5.10. У разі поздовжнього випрямлення аварійного судна:

не можна допускати збільшення його крену;

треба враховувати поздовжню міцність корпусу судна.

5.5.11. На танкерах поперечне випрямлення може виконуватися шляхом подання повітря в аварійні вантажні танки, яке створює в них повітряні подушки.

Поздовжнє випрямлення танкерів у разі затоплення машинного приміщення може виконуватися перекачуванням вантажу з кормових вантажних танків у носові без порушення міцності судна.

5.5.12. Після випрямлення аварійного судна слід урахувати загальну кількість прийнятої води й оцінити запас плавучості, який залишився.

Якщо після випрямлення аварійного судна є можливість подальшого підвищення його остійності, мають бути вжиті заходи щодо подальшого їх відновлення.

У разі погіршення остійності судна потрібно спочатку з'ясувати причини погіршення остійності, а потім вжити заходів, які їх усувають.

6. Боротьба екіпажу з пожежами

6.1. Загальні заходи

6.1.1. Успіх боротьби з пожежами на судні забезпечується вмілими організованими діями членів екіпажу в частині:

виявлення місця, розміру і характеру пожежі;

встановлення наявності і евакуації людей із приміщень, які охоплені пожежею;

обмеження розповсюдження пожежі по судну;

попередження можливих вибухів під час пожежі;

боротьби з вогнем і ліквідацією наслідків пожежі.

6.1.2. Запобігання розповсюдження пожежі та її ліквідація забезпечуються:

швидкою герметизацією судна;

негайним застосуванням і ефективним використанням первинних засобів пожежогасіння;

використанням на вирішальному напрямку членів аварійної партії з пожежними стволами та їх умілими діями;

вибором ефективної вогнегасної речовини;

безперебійним поданням вогнегасних засобів і маневруванням водяними та пінними стволами;

розкриванням конструкцій для утворення протипожежних розривів шляхом розбирання горючих матеріалів.

6.1.3. За загальносудновою тривогою згідно з розкладом за тривогами:

проводиться повна або за командою з головного командного пункту часткова герметизація корпусу і надбудов, задраюються всі люки, двері, горловини, ілюмінатори і вентиляційні закривки (частина дверей, люків і закривок у разі потреби після доповіді на головний командний пункт про герметизацію судна може бути віддраєна згідно з додатками 1 та 2 до цієї Інструкції);

усі стаціонарні системи пожежогасіння і засоби протипожежного постачання судна приводяться в повну готовність до негайної дії; при цьому кількість одночасно діючих пожежних кранів повинна визначатися таким чином, щоб не знижувався тиск води в пожежній системі;

аварійна партія надсилає групу розвідки у складі двох - трьох осіб, одягнених у спорядження пожежника, для встановлення фактичного стану в осередку пожежі й одночасно приступають до її гасіння (під час роботи у спорядженні пожежника із застосуванням ізолюючих дихальних апаратів використовуються умовні сигнали, вказані в додатку 13 до цієї Інструкції);

приймаються заходи із запобігання розповсюдження пожежі і задимлення суміжних приміщень;

шлюпки, які опинилися під загрозою вогню, за командою з головного командного пункту негайно спускаються на воду.

6.1.4. Під час розвідки пожежі встановлюються осередок і розміри пожежі, наявність людей у палаючих приміщеннях, тип палаючих матеріалів (що горить), шляхи розповсюдження пожежі по судну, небезпека поширення пожежі для суміжних приміщень і людей, умови, які ускладнюють або полегшують боротьбу з пожежею.

6.1.5. Результати розвідки доповідаються на головний командний пункт, подальші дії екіпажу щодо боротьби з пожежею визначаються розпорядженнями з головного командного пункту.

6.1.6. До початку гасіння пожежі в будь-якому приміщенні останнє слід знеструмити. Відключення електроенергії у районі пожежі виконується за дозволом або командою з головного командного пункту.

Електричну напругу з головного або інших розподільних електрощитів треба знімати тільки в тому випадку, коли виникає пряма загроза короткого замикання і появи більш тяжкої аварії.

6.1.7. У разі займання рідкого палива в суднових приміщеннях, гази, що виділяються у суміші з повітрям, можуть утворювати вибухонебезпечні концентрації.

Для запобігання вибухів горючих газів або парів у закритих об'ємах під час ведення боротьби з пожежею слід:

вжити заходів з обмеження розповсюдження газів і парів у інші приміщення судна;

за дозволом з головного командного пункту відключити електричні мережі в зоні накопичення горючих газів і парів;

знизити вибухонебезпечну концентрацію газів і парів шляхом підсилення вентилювання відсіку, заповнення його повітряно-механічною піною, вуглекислотою та інертними газами.

6.1.8. У разі розповсюдження вибухонебезпечних (вогненебезпечних) газів (парів) по судну для уникнення вибуху, пожежі або ураження людей слід:

ліквідувати всі джерела відкритого вогню;

припинити всі вантажні операції;

вивести, якщо можливо, судно на курс, який забезпечує безпеку членів екіпажу і пасажирів від ураження газами.

6.1.9. У приміщеннях, які заповнені газами або парою, усі роботи повинні проводитися у відповідному спорядженні.

6.1.10. У разі наявності постраждалих має бути забезпечена їх евакуація в безпечне місце для надання їм першої медичної допомоги.

6.2. Способи гасіння пожеж і вибір вогнегасних засобів

6.2.1. Гасіння пожеж базується на чотирьох принципах припинення горіння:

охолодження зони горіння або речовини, що горить;

ізоляції реагуючих речовин від зони горіння;

розбавлення реагуючих речовин;

хімічне уповільнення реакції горіння.

6.2.2. Кожний випадок суднової пожежі вимагає вибору найбільш ефективного вогнегасного засобу для її гасіння при цьому слід враховувати:

безпеку людей;

місце виникнення пожежі;

що горить;

напрямок розповсюдження пожежі;

що міститься в суміжних приміщеннях;

наявність на судні тих або інших вогнегасних засобів і реальні можливості їх використання.

6.2.3. Застосовуються такі способи гасіння пожеж:

вплив на поверхню палаючих матеріалів охолоджувальними вогнегасними засобами;

утворення у зоні горіння або навколо неї негорючого газового або парового середовища;

утворення між зоною горіння і горючим матеріалом або повітрям ізолюючого шару з вогнегасних засобів.

6.2.4. Розрізняють такі вогнегасні засоби:

розбавляючи реагуючі рідини в зоні горіння (водяна пара, вуглекислий газ, азот та інші інертні гази і сполуки газогасіння);

ізоляція (хімічна, повітряно-механічна і низької, середньої високої кратності повітряно-механічна піна, вогнегасні порошки, негорючі сипучі речовини);

охолодження (вода компактна і розпилена, розчини з переважним вмістом води, вуглекислота - твердий діоксид вуглецю).

6.2.5. Вогнегасні засоби для гасіння пожеж небезпечних вантажів, які перевозяться на судні, повинні відповідати вимогам Правил перевезень вантажів (частина 2) і Правил Регістру України. Заборонені вогнегасні засоби, рекомендовані і найбільш ефективні, і правила їх використання повинні бути доведені до відома всіх членів екіпажу, які пов'язані з перевезенням небезпечного вантажу, до приймання останнього на судно.

6.2.6. Для гасіння суднових пожеж використовуються різні вогнегасні засоби.

Вода застосовується як найбільш доступний та ефективний засіб гасіння пожеж більшості твердих, рідких і газоподібних речовин, за винятком горючих металів (алюміній, цинк, магній, натрій, калій, кальцій), які перебувають під струмом електроустатковання, а також карбіду, негашеного вапна.

Під час гасіння пожеж, які виникли в результаті займання вугілля, деревини та особливо волокнистих матеріалів, найбільший ефект досягається у разі додавання до води змочувачів.

Гасіння палаючих вибухових речовин можна виконувати лише водою.

Вода розпилена може застосовуватися для гасіння нафтопродуктів.

Спосіб гасіння пожежі шляхом затоплення приміщень належить застосовувати як надзвичайний захід і тільки після того, як будуть використані всі інші можливості і засоби пожежогасіння.

У разі гасіння пожежі водою слід враховувати:

вплив води, що зібралась у відсіках, на остійність і запас плавучості судна;

шкідливий вплив її на електроустатковання;

утворення задушливого і небезпечного для життя людей газу у разі попадання води у кислоту, мелясу (патоку);

псування харчових продуктів;

підмочування вантажу;

потребу відкачувати за борт воду, що зібралась у суднових приміщеннях.

Водяна пара (суха) застосовується головним чином для гасіння пожежі в закритих відсіках, приміщеннях, трюмах, танках.

Піна застосовується як хімічна, низької, середньої кратності повітряно-механічна суміш, найбільш ефективний засіб гасіння пожеж на суднах.

Кращий результат гасіння твердих і особливо волокнистих матеріалів досягається у разі застосування повітряно-механічної піни, яка є більш ефективним засобом, ніж інертні гази.

Піною можна гасити всі види пожеж, за винятком палаючого електроустатковання, яке перебуває під напругою, та палаючих металів (алюміній, магній, цинк, натрій, калій, кальцій).

Піна - ефективний засіб для гасіння горючих, нерозчинних у воді рідин (бензин, гас, нафта, соляр, жири).

Під час гасіння горючих, розчинних у воді рідин (ацетон, спирт, етанол, гліцерин), найбільш ефективно використовувати піну на основі омиленого піногенераторного порошку ПГП-С або на основі звичайного порошку ПГП, але за умови збільшення інтенсивності подання піни.

Для гасіння палаючих нафтопродуктів 1-го, 2-го і 3-го класів застосовується піна, але найбільший ефект досягається у разі використання повітряно-механічної піни низької кратності.

Під час гасіння палаючих рідин всередині відсіку струмінь піни повинен подаватися якомога горизонтальніше і в напрямку від краю палаючої рідини до центру, щоб не розхлюпувати палаючу рідину і не зруйнувати піну.

Під час гасіння палаючих вертикальних поверхонь піну слід подавати у верхню частину вогнища пожежі.

Одночасно гасіння пожежі піною і водою не рекомендується, так як вода буде руйнувати піну.

Вуглекислий газ застосовується для гасіння пожежі в різних приміщеннях, куди він подається спеціальними трубопроводами, а також із установок місцевого призначення і переносних вогнегасників.

Вуглекислота застосовується як ефективний засіб для гасіння більшості горючих речовин, палаючого електроустатковання, що перебуває під напругою, і палаючого металу (алюміній, цинк, натрій, калій, кальцій). Вуглекислота не електропровідна в разі контакту з ними.

Гасінню вуглекислотою не піддається ряд речовин, які здатні горіти в інертному середовищі (бавовна, кіноплівка).

Приміщення, які заповнені вуглекислим газом, не повинні відкриватися раніше ніж через 2 години після запуску в нього газу, а в окремих випадках - до заходу в найближчий порт. Перебірки цього приміщення повинні у разі потреби охолоджуватися з суміжних приміщень. Під час відкриття приміщення можливе відновлення горіння внаслідок припливу свіжого повітря, а тому мають бути підготовлені засоби пожежогасіння.

Хімічне рідинне гасіння застосовується на суднах із стаціонарних установок і подається в закриті приміщення, що охороняються, спеціальними трубопроводами: фреон і брометилові сполуки СЖ-Б, "3, 5" більш ефективні в порівнянні з вуглекислим газом.

Для ліквідації невеликих осередків займання застосовуються кошма, азбестові і парусинові покривала, пісок.

6.2.7. Пуск стаціонарних систем об'ємного пожежогасіння здійснюється за командою або за дозволом з головного командного пункту.

У випадках, які не терплять зволікання і не дозволяють у створеній ситуації одержати дозвіл з головного командного пункту, команда про включення системи може бути дана командиром аварійної партії (групи) з наступною доповіддю про це на головний командний пункт.

Перед пуском стаціонарних систем пожежогасіння (парогасіння, вуглекислотне, рідинне гасіння, гасіння інертними газами) мають бути виконані такі заходи:

поданий аварійний сигнал у приміщення про запуск системи, зупинені механізми, виведені з приміщення всі люди, виконана повна герметизація приміщення;

у разі застосування повітряно-механічної піни середньої і високої кратності треба залишити отвори для виходу газоподібних речовин.

6.2.8. Для запобігання можливості повторного займання в приміщенні після використання засобів об'ємного пожежогасіння його вентилювання слід виконувати не раніше ніж через 1 годину після закінчення гасіння пожежі і вентилювати до повного знищення запаху, але не менше 30 хвилин.

До закінчення вентилювання заходити в приміщення забороняється. У виняткових випадках входити в приміщення, де проводилось гасіння пожежі засобами об'ємного пожежогасіння, дозволяється тільки із запобіжним тросом в ізолюючих апаратах при температурі у приміщенні не менше 60 град.С.

Суховантажні трюми, де гасіння пожежі виконувалось за допомогою стаціонарних вуглекислотних установок, відкриваються для вентиляції тільки після заходу судна у порт.

6.2.9. У разі відкриття задраєних на час гасіння пожежі закривок (дверей, люків, горловин) для вентилювання приміщень повинні бути вжиті заходи, які виключають попадання продуктів горіння в інші приміщення. Після ліквідації пожежі і вентилювання приміщень слід старанно оглянути їх і суміжні з ними приміщення.

6.3. Гасіння пожеж у трюмах

6.3.1. Гасіння пожеж у завантажених трюмах є складним внаслідок того, що доступ до осередку пожежі обмежений або навіть неможливий.

У разі вибору способу гасіння пожежі потрібно, виходячи із характеристик вантажів, які містяться в трюмі, вибрати вогнегасні засоби, які регламентовані Правилами перевезень вантажів.

6.3.2. Під час гасіння пожежі в завантаженому трюмі повинні бути вжиті такі заходи:

негайно припинити вантажні операції;

вжити заходів, які регламентовані Правилами перевезень вантажів, розміщених у трюмі і в суміжних із ним приміщеннях;

виконати повну герметизацію трюму або повне розкриття його, виходячи з властивостей вантажу і правил його перевезення;

включити стаціонарну систему об'ємного пожежогасіння, передбаченого для даного трюму;

підсилити нагляд за перебірками та іншими конструкціями суміжних приміщень, у разі потреби виконати їх охолодження забортною водою;

у разі потреби розвантажити суміжні трюми, які не охоплені пожежею.

В особливо складних випадках пожежі слід затопити трюм. При цьому повинно бути враховано:

вплив води, що приймається, на остійність і запас плавучості судна;

можливість спливання палаючого вантажу під палубу;

збільшення об'єму деяких вантажів, що особливо небезпечно у разі горіння зернових вантажів.

Під час гасіння пожежі в завантажених трюмах слід враховувати такі положення:

у разі гасіння хімікаліїв - необхідний постійний контроль за людьми, щоб уникнути отруєння газами;

у разі обстеження сусідніх приміщень - слід враховувати можливість проникнення в них їдких та отруйних газів;

у разі гасіння пожежі водою - відсутність домішок пари в диму показує, що вода не досягла вогнища.

Крім того, під час гасіння пожежі у вантажному трюмі слід пам'ятати, що більшість вантажів, які перевозяться, псуються від води, пари і піни, тому спочатку доцільно використовувати вуглекислий та інертні гази, якщо вони регламентовані Правилами перевезень вантажів.

6.3.3. Для гасіння вантажів, які горять і містяться в тарі, повинні застосовуватися вогнегасні засоби і способи гасіння, що регламентовані Правилами перевезень вантажів.

6.4. Гасіння пожеж у вантажних танках

6.4.1. Під час пожежі у вантажних танках, які використовуються для перевезення нафтопродуктів, повинні бути вжиті такі заходи:

негайно припинити вантажні операції, дегазацію і очистку танків, закрити клапани трубопроводів, а у разі потреби - від'єднати берегові шланги;

виконати повну герметизацію танків - закрити всі горловини, оглядові люки та інші отвори танків;

негайно включити стаціонарну систему пожежогасіння, яка передбачена для палаючого танка та суміжних з ним відсіків. У разі відсутності стаціонарної системи пожежогасіння треба заповнити суміжні відсіки звичайними вогнегасними засобами пожежогасіння;

встановити нагляд за перебірками та іншими конструкціями, у разі потреби виконати їх охолодження забортною водою.

6.4.2. Для гасіння пожежі частково заповнених танків можна подати в них воду для підняття рівня палаючих рідин з метою зменшення їх поверхонь, одночасно виконуючи охолодження сусідніх танків.

6.5. Гасіння пожеж у приміщеннях вантажних насосів нафтоналивних суден

6.5.1. Під час пожежі в приміщеннях вантажних насосів слід:

вивести з дії механізми у приміщенні вантажних насосів і відключити їх електроживлення;

виконати повну герметизацію приміщення, закрити всі отвори і виключити вентиляцію;

включити стаціонарну систему пожежогасіння приміщення вантажних насосів;

установити нагляд за перебірками і конструкціями суміжних приміщень і у разі потреби виконати їх охолодження забортною водою.

6.5.2. Для гасіння невеликих пожеж у приміщеннях вантажних насосів можуть бути використані місцеві та переносні пінні вуглекислотні установки та вогнегасники.

6.6. Гасіння пожеж у машинних приміщеннях

6.6.1. Під час пожежі у машинних приміщеннях слід:

зупинити головний двигун, якщо дозволяють обставини, і непотрібні для життєзабезпечення судна і боротьби з вогнем механізми, виключити вентиляцію, знеструмити райони пожежі, виконати необхідну герметизацію (забезпечивши випуск диму в атмосферне повітря);

у разі використання води для гасіння пожежі вона повинна подаватися в осередок пожежі через розпилювальну насадку;

вжити заходів з видалення води, яка накопичується під час гасіння пожежі.

6.6.2. Під час пожежі під сланями машинного відділення слід використовувати призначені для цієї мети стаціонарні системи пожежогасіння.

6.6.3. Для забезпечення безпеки проходу через приміщення з високою температурою і осередками вогню повинні застосовуватися розпилювальні насадки на пожежних стволах для охолодження приміщення і для захисту людей.

6.6.4. Якщо під час гасіння пожежі у машинному приміщенні усі засоби боротьби з вогнем використані і ліквідувати пожежу не можна, то треба використати об'ємні системи пожежогасіння.

Одночасно з гасінням пожежі у машинному приміщенні треба вести нагляд за всіма сусідніми приміщеннями, охолоджуючи водою суміжні перебірки і конструкції, вжити заходів із запобігання вибуху палива в танках, які містяться у машинному приміщенні, шляхом заповнення їх парою або інертними газами і охолодження зовнішніх поверхонь цих танків, а також вжити заходів, які запобігають вибуху повітряних балонів.

6.7. Гасіння рідкого палаючого палива за бортом

6.7.1. Під час горіння палива біля борту судна слід:

вивести судно з небезпечного району, у разі можливості проти вітру і течії, при цьому відганяти водяними струменями паливо від бортів;

застосовувати піногасіння для покриття поверхні води в місцях, що загрожують судну;

охолоджувати корпус судна і прилеглі причали водяними струменями.

6.7.2. Для відгону палаючого палива на воді від борту треба подати водяні струмені під кутом 30 град. - 40 град. до поверхні води межами палаючої рідини.

6.8. Гасіння пожеж в житлових та службових приміщеннях

6.8.1. Для гасіння пожеж у житлових та службових приміщеннях належить застосовувати первинні засоби пожежегасіння та систему пожежегасіння. Для гасіння пожеж у важкодоступних приміщеннях судна, де немає людей, можна використовувати пару, вуглекислоту і брометилові сполуки. Забороняється використання парогасіння, рідинного гасіння і газогасіння в житлових і службових приміщеннях, де можуть перебувати люди.

6.8.2. У разі пожежі в каютах з метою запобігання посилення горіння і розповсюдження пожежі рекомендується не відкривати двері, а пожежні стволи подавати в ілюмінатори або через спеціально зроблені отвори в каютних дверях або перебірках.

6.8.3. Під час гасіння пожежі в житлових або службових приміщеннях треба відключити вентиляцію і наносити головні удари по шляхам розповсюдження вогню (порожнини між перебірками, підволоками, палубами і обшивкою ізоляції, вентиляційні канали). У разі потреби почати охолодження перебірок суміжних приміщень, використовуючи розпилену воду.

6.8.4. Одночасно із гасінням пожежі провести евакуацію людей із приміщень, які розташовані в районі пожежі (починаючи з кают, які розміщені на тій самій палубі і з того самого борту, де розташоване палаюче приміщення), відповідно до суднової схеми шляхів евакуації. Організувати пошук людей у задимлених приміщеннях.

6.9. Гасіння пожеж на відкритих палубах

Для гасіння пожеж на відкритих палубах і надбудовах слід:

у разі можливості розвернути судно таким чином, щоб вогонь відносило у бік від найбільш небезпечних вантажів і матеріалів, які є на судні;

подавати в осередок пожежі найбільшу кількість компактних струменів води з навітряного борту або інші вогнегасні засоби, найбільш ефективні для палаючого вантажу (матеріалів);

вести нагляд і охолоджувати водою сусідні приміщення, конструкції і вантажі.

6.10. Особливості гасіння пожеж електроустатковання і радіоустатковання

6.10.1. У разі горіння електро- і радіоустатковання, яке перебуває під струмом, треба негайно знеструмити його і приступити до гасіння за допомогою наявних вогнегасних засобів.

У разі неможливості знеструмлення електро- і радіоустатковання під час гасіння слід застосовувати вуглекислотні вогнегасники.

6.10.2. Запобігаючи псуванню електро- і радіоустатковання, гасити його слід у разі можливості вуглекислотою або повітряно-механічною піною, а у разі їх відсутності - водою або хімічною піною. При цьому треба враховувати:

вуглекислота не впливає на опір ізоляції електроустатковання і радіоустатковання;

повітряно-механічна піна знижує опір ізоляції, тому після її застосування електроустатковання і радіоустатковання потребує просушування;

у разі застосуванні води і хімічної піни електро- і радіоустатковання може бути виведено з ладу на довгий строк.

7. Боротьба екіпажу за живучість суднової техніки

7.1. Екіпаж повинен заздалегідь відпрацювати різні варіанти використання енергетичних засобів у аварійних випадках, а також дії з ліквідації основних можливих пошкоджень енергетичної установки судна, до яких належить вихід із ладу: котельних установок, систем живлення котлів водою або паливом, головних машин і валопроводів, допоміжних механізмів, стернового пристрою; пошкоджень: магістралей (парових, паливних, сушильних), пожежних та інших насосів, систем охолодження, електрогенераторів і електричних розподільних щитів.

Усі пошкодження повинні ліквідуватися згідно з Правилами технічної експлуатації та іншими чинними правилами з обслуговування енергетичної установки судна та іншої суднової техніки.

7.2. Під час аварій, пов'язаних із затопленням приміщень електростанцій або пожежами в них, подання електроенергії не повинно припинятися до останньої можливості.

Напругу з розподільних щитів слід знімати лише тоді, коли затоплення або пожежа можуть викликати коротке замикання.

7.3. У разі виходу з ладу однієї електростанції, одного або декількох суднових генераторів вахтовий механік зобов'язаний відключити несправні секції щита або генератора, забезпечивши нормальну роботу залишених у роботі генераторів, і доповісти про відключення вахтовому механіку, який доповідає про це механіку і вахтовому начальнику.

У разі пошкодження електроенергетичних установок, коли генератори в роботі не можуть повністю забезпечити потребу судна в електроенергії, споживачі забезпечуються живленням залежно від того, до якої з перелічених нижче груп вони належать:

перша група - споживачі, які забезпечують роботу навігаційної апаратури і засобів зв'язку;

друга група - споживачі, дія яких впливає на життєдіяльність судна, на підтримання ходу і керованість судна, але короткочасне припинення роботи яких не загрожує безпеці судна і не виводить з ладу всю схему каналізації струму;

третя група - уся решта споживачів.

Споживачі електроенергії під час перевантаження генераторів відключаються:

перша і друга групи - тільки з дозволу капітана;

третя група - з дозволу механіка або вахтового механіка з наступним повідомленням в обох випадках вахтового начальника.

У тих випадках, коли зупинка механізмів або систем тягне за собою зміну режиму руху судна, відключення їх може бути виконано тільки з дозволу вахтового начальника.

У разі безпосередньої загрози аварії механізму або небезпеці для життя людей вахтовий механік має право зупинити головний двигун або будь-який інший механізм із негайним повідомленням про це вахтового начальника і механіка.

8. Дії екіпажу при забрудненні водних шляхів
нафтопродуктами й іншими шкідливими речовинами

8.1. Вимоги до підготовки екіпажу

8.1.1. Кожне судно, що транспортує нафтопродукти, є потенційною небезпекою забруднення водного середовища цим вантажем.

8.1.2. Капітан судна повинен постійно контролювати виконання командним складом графіка профілактичних оглядів і ремонтів устатковання та систем, несправність яких може привести до забруднення водного середовища.

8.1.3. Командний склад судна, відповідальний за стан окремих видів устатковання і систем, має постійно інструктувати та перевіряти знання інших членів екіпажу з питань експлуатації устатковання та систем, що є в його завідуванні.

8.1.4. Особа, відповідальна за проведення операції, під час якої можливе забруднення водного середовища (вантажні операції, бункерування), та підлеглий йому персонал повинні знати методи й прийоми щодо запобігання забруднення, а також способи боротьби з розливами нафтопродуктів.

8.1.5. На кожнім судні, що транспортує нафтопродукти, має бути складений і вивішений розклад за тривогами. Регулярно, не рідше одного разу на місяць, повинні проводитися навчальні тривоги для відпрацьовування злагодженості дій екіпажу.

8.2. Повідомлення про забруднення водного середовища

8.2.1. Повідомлення про попадання у водне середовище нафтопродукту під час проведення вантажної операції, бункерування, передання проб забруднень у приймальному пункті передається диспетчерові порту, у якому виконується операція, та Судновласникові.

У повідомленні вказується таке:

назва судна, порт приписки, Судновласник;

причина попадання у водне середовище нафтопродукту та його орієнтовна кількість;

про вжиті заходи щодо локалізації розливу та необхідної допомоги з його ліквідації.

8.2.2. У разі аварії, що відбулася в рейсі та привела до попадання у водне середовище нафтопродукту, в диспетчерський пункт, у якому перебуває судно, і Судновласникові капітаном має бути передане повідомлення такого змісту:

назва судна, порт приписки, Судновласник;

місце, час і причина попадання у водне середовище нафтопродукту або іншого шкідливого вантажу;

кількість (орієнтовне) нафтопродукту або іншого шкідливого вантажу, його характеристика;

гідрометеорологічні умови в районі, де відбулася аварія, сила і напрямок вітру, хвилювання, видимість, швидкість плину;

ужиті заходи з локалізації забруднення і необхідна допомога з його ліквідації.

8.2.3. Кожне повідомлення про попадання у водне середовище нафтопродукту або іншого шкідливого вантажу може бути доповнено відомостями, які на думку капітана необхідні в даному конкретному випадку.

8.2.4. Усі повідомлення капітана про забруднення водного середовища нафтопродуктами мають бути дослівно записані у вахтовому журналі.

8.3. Дії екіпажу при аварії, що супроводжується забрудненням водного середовища

8.3.1. Якщо в результаті аварії ушкоджені вантажний танк або паливна цистерна, першочерговим завданням екіпажу є зменшення або у разі унеможливлення попадання за борт нафтопродукту або іншого рідкого шкідливого вантажу.

8.3.2. Під час аварії, у результаті якої утворилася пробоїна у вантажному танку або паливній цистерні, необхідно у разі можливості виконати такі заходи:

перекачати вантаж з ушкодженого танка (цистерни) у вільні або не цілком залиті танки (цистерни);

підвести пластир і закрити пробоїну;

перекрити трубопроводи, пов'язані з ушкодженим танком (цистерною);

перекачати вантаж з ушкодженого танка (цистерни) на інше судно.

8.3.3. Слід у разі можливості створити припустимий крен на борт, протилежний тому, де утворилася пробоїна. З цією метою вантаж з ушкодженого танка та з інших танків ушкодженого борта перекачується в танки протилежного борта.

8.3.4. Під час перекачування вантажу в межах судна слід перевірити та закрити запірну арматуру на трубопроводах, що виходять за борт.

8.3.5. Під час аварії на нафторудовозі та при необхідності перекачування нафтопродукту з ушкодженого танка в суховантажний трюм слід звернути увагу на остійність судна, тому що вона залежить від наявності вільної поверхні рідкого вантажу, що у суховантажному трюмі нафторудовоза буде мати великі розміри.

8.3.6. Якщо в результаті утворення пробоїни у вантажному танку або паливній цистерні, незважаючи на вжиті заходи, частина вантажу вилилася за борт, слід вжити заходів щодо локалізації та збору розлитого вантажу.

8.3.7. Капітан судна, який допустив аварійний або інший розлив нафтопродуктів, при неможливості його локалізації та ліквідації власними силами повинен викликати через диспетчерський пункт оперативну групу, передати повідомлення про подію Судновласникові, забезпечити участь екіпажу в роботі з ліквідації розливу й залишатися на місці до завершення робіт з ліквідації наслідків розливу та проведення розслідування.

8.3.8. Представник Судновласника і капітан судна, що допустили розлив нафтопродуктів, повинні надавати всіляку допомогу під час розслідування причин розливу.

9. Рятування людей, що перебувають у воді,
і надання їм першої допомоги

9.1. Загальні заходи

9.1.1. Підготовка екіпажу судна до рятування людини, яка перебуває у воді, має починатися із занять з послідовним проведенням показових навчальних тривог "Людина за бортом" із фактичним спуском рятувальної шлюпки на воду, установленням зв'язку "шлюпка - судно", керування шлюпкою з судна в світлий і темний час доби.

9.1.2. Під час відпрацювання практичних навичок з рятування людини, яка впала за борт, особливу увагу треба звернути на:

первинні дії особи, яка виявила людину, що впала за борт, а також дії вахтового начальника;

підхід до людини на шлюпці, підняття її в шлюпку, надання першої допомоги і передавання її на судно;

відпрацювання зв'язку судна з шлюпкою, у тому числі за допомогою шлюпочної радіостанції;

навчання судноводійського складу і відпрацювання з ним видів маневрування стосовно свого судна в різних умовах плавання (на річках, водосховищах): розворот на зворотний курс, зупинка судна, підхід на малому судні безпосередньо до потопаючого; схеми маневрування мають бути вивішені в ходовій рубці.

9.1.3. Під час перебування судна в рейсі чергова шлюпка, а у разі її відсутності - одна з рятувальних шлюпок, має бути не більше, ніж у п'ятихвилинній готовності до спуску для використання за тривогою "Людина за бортом".

9.1.4. Перший, хто помітив людину за бортом, зобов'язаний кинути їй рятувальний круг, голосно крикнути "Людина за бортом зліва (праворуч)" і, продовжуючи у разі можливості вести за нею спостереження, доповісти особисто або через кого-небудь на місток вахтовому начальнику.

9.1.5. Вахтовий начальник, отримавши повідомлення про людину, яка перебуває у воді і потребує допомоги, повинен перекласти стерно в сторону людини, що впала за борт, скинути у воду рятувальний круг із світло-димлячим буйком, оголосити тривогу "Людина за бортом" і номер шлюпки, яку треба готувати до спуску, включити радіолокаційну станцію (РЛС), виставити спостерігача з біноклем, почати маневрування з метою підходу до людини, яка перебуває у воді. У вузькостях, якщо дозволяє ситуація, стерно перекладається в сторону людини, яка впала за борт, стопориться машина.

9.2. Дії екіпажу за сигналом тривоги "Людина за бортом"

9.2.1. Піднявшись на місток і отримавши повідомлення вахтового начальника, капітан приймає на себе керівництво рятувальною операцією.

9.2.2. У складі екіпажу рятувальної шлюпки має бути судновий лікар або особа, яка уміє надати першу медичну допомогу.

9.2.3. Команда шлюпки, а також усі, хто приймає участь у підготовці і спуску шлюпки, мають бути в рятувальних жилетах (нагрудниках).

9.2.4. Напрямок на людину, яка зазнала лиха, вказується наглядачем або по радіо, або за допомогою прапорців удень чи триколірним ліхтарем уночі (білі тривалі проблиски означають, що курс шлюпки вірний, зелені - шлюпці триматись праворуч, червоні - шлюпці триматись ліворуч). Для указання потрібного напрямку руху рятувальної шлюпки в темний час можна використовувати також прожектор.

9.2.5. Пошук людей, які опинилися у воді, ведеться до тих пір, доки є надія на їх порятунок.

9.2.6. Якщо погодні умови не дозволяють зробити спуск шлюпки, судно повинно зайти з навітряного боку відносно людини, яка перебуває у воді, і лягти у дрейф. З борту треба спустити до води штормтрапи і/або вантажну сітку з рослинних або синтетичних тросів, підготувати рятувальні круги, підв'язані до міцних лінів. Рятувальний круг у разі потреби використовується для підведення людини, яку рятують, до штормтрапа або сітки. Якщо людина не спроможна самостійно піднятися на борт, їй треба надати в цьому допомогу.

9.2.7. Підняту з води людину треба доставити в тепле приміщення, роздягнути швидко і обережно, вжити у разі потреби заходи для оживлення (очищення рота, звільнення легень від води, штучне дихання, зовнішній масаж серця), зігріти одним із відомих способів, забезпечити постільний режим на строк не менше 24 години, давати заспокійливі й загальнозміцнювальні засоби, гаряче питво і висококалорійне харчування.

9.2.8. Під час надання першої допомоги особам, які мають сильне переохолодження, слід здійснювати:

нагрівання тіла розтиранням;

обігрівання постраждалих поступово, загорнувши їх в ковдри або сухий теплий одяг;

забезпечення їх додатковими джерелами тепла (гарячою грілкою, пляшкою з теплою водою);

давати тепле пиття, якщо потерпілі у свідомості;

бути надзвичайно уважними при поводженні з потерпілими.

Не можна для зігрівання застосовувати алкоголь, не можна зігрівати тіло потерпілих дуже швидко, так як швидке обігрівання може викликати погіршення стану здоров'я, також небезпечним може бути місцеве нагрівання окремих частин тіла.

10. Залишення судна і забезпечення виживання людей

10.1. Загальні заходи

10.1.1. Коли судну загрожує загибель і йому потрібна негайна допомога, за розпорядженням капітана подаються установлені сигнали лиха, у тому числі по радіо із зазначенням часу і характеру лиха, місцезнаходження судна і необхідної допомоги.

10.1.2. Судно залишається екіпажем і пасажирами за сигналом шлюпочної тривоги. Цей сигнал подається тільки за особистим розпорядженням капітана у випадках, коли судно потопає.

10.1.3. Для рятування людей капітан повинен:

маневрувати судном так, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови для спуску шлюпок та інших рятувальних засобів;

організувати максимально безпечну в цих умовах посадку пасажирів і членів екіпажу в рятувальні шлюпки і плоти.

Перший помічник капітана, перший штурман, механік і радист залишають судно за розпорядженням капітана. Капітан залишає судно останнім. Капітан повинен пам'ятати, що несвоєчасне залишення судна може бути причиною загибелі людей.

10.1.4. Чіткість організації залишення судна визначається правильністю прийнятої схеми евакуації людей, знанням ними своїх обов'язків за шлюпочною тривогою й умінням їх виконувати, злагодженістю дій екіпажу і пасажирів, готовністю рятувальних засобів до використання.

10.1.5. Забезпечення суден внутрішнього плавання рятувальними засобами здійснюється згідно з Правилами Регістру судноплавства України.

10.2. Підготовка екіпажу і пасажирів до залишення судна

10.2.1. Підготовка кожного члена екіпажу до використання рятувальних засобів повинна включати вивчення принципів виживання після залишення судна, а також закріплення практичних навичок з таких операцій:

виконання членами екіпажу своїх обов'язків під час шлюпочної тривоги;

підготовка і спуск на воду рятувальних шлюпок, ходіння на них під веслами, а також використання інших засобів руху;

використання інших колективних рятувальних засобів;

правила поводження під час перебування у рятувальній шлюпці або плоту;

використання індивідуальних рятувальних засобів;

використання забортних штормтрапів, запуск двигунів на моторних шлюпках і застосування різного устатковання і постачання рятувальних засобів, включаючи засоби сигналізації і радіозв'язку.

10.2.2. Пасажири мають бути проінструктовані про їх дії під час тривог. При цьому слід звернути особливу увагу на:

місця розташування і зміст особистих карточок, схем, малюнків і інструкцій, зазначених в підпунктах 4.4.8, 4.4.9 цієї Інструкції;

систему оповіщення за тривогами - сигнали тривог;

шляхи евакуації, місця збору і дії пасажирів за тривогами;

необхідність бути одягненим під час залишення судна в зручний, відповідний до сезону, одяг;

правильне надягання рятувальних жилетів і використання рятувальних кругів;

додержання порядку на трапах і в проходах;

необхідність використання штормтрапів для посадки у шлюпки і недоцільність стрибків за борт (особливо без рятувального жилета);

черговість посадки пасажирів у шлюпки (діти, хворі, жінки, люди похилого віку);

обов'язки членів екіпажу з надання допомоги пасажирам під час залишення судна;

правила поведінки в шлюпках.

10.2.3. Командиром рятувальної шлюпки і його заступником, командиром плоту можуть бути призначені тільки особи, які мають відповідну підготовку.

10.2.4. Командир (заступник командира) рятувального засобу повинен мати списки членів команди цього засобу і стежити за тим, щоб вони знали свої обов'язки.

10.3. Організація евакуації пасажирів і екіпажу судна

10.3.1. Маршрути евакуації мають бути позначені знаками-покажчиками. Забороняється захаращувати проходи і замикати двері на шляхах евакуації.

10.3.2. Відповідальним за організацію евакуації пасажирів є командир партії (групи) охорони порядку і безпеки.

10.3.3. Організація евакуації пасажирів залежить від конструктивних особливостей судна (внутрішнього розташування приміщень) і штатної чисельності пасажирської служби і може здійснюватися:

безпосереднім супроводженням пасажирів у шлюпки бортпровідниками (у разі складного розташування внутрішніх приміщень);

супроводженням пасажирів до першого регулювальника, який вказує подальший шлях руху.

10.3.4. Для регулювання руху і виведення пасажирів до рятувальних засобів із складу партії (групи) охорони порядку і безпеки призначаються регулювальники, які повинні мати нарукавні пов'язки "Регулювальник".

10.3.5. Основний принцип схеми розміщення регулювальників полягає в тому, щоб пасажир, куди б він не пішов, на ніс чи на корму, зустрів регулювальника на будь-якій палубі.

До обов'язків регулювальника входить регулювання рухом пасажирів у потрібному напрямку до рятувальних засобів, забезпечення їх безперервного виходу до рятувальних засобів, виключаючи можливість утворення натовпу, заторів, пробок.

10.3.6. За сигналом загальносуднової тривоги командир партії (групи) охорони порядку і безпеки повинен перевірити розміщення бортпровідників, регулювальників, доставку в рятувальні засоби додаткового постачання (продовольства, води, ковдр) і доповісти про це на головний командний пункт.

10.3.7. Під час оголошення шлюпочної тривоги робиться оголошення по судновій трансляції:

про підготовку пасажирів до залишення судна (пасажири повинні бути одягнені відповідно до сезону і з правильно надягненими рятувальними жилетами);

про те, які предмети дозволяється брати з собою (документи, гроші, запальничку, кухоль, ковдру);

про категоричну заборону брати з собою інші предмети і особисті речі, крім указаних.

10.3.8. Під час оголошення шлюпочної тривоги члени партії (групи) охорони порядку і безпеки перевіряють, щоб пасажири були одягнені відповідно до сезону і з правильно надягненими рятувальними жилетами і щоб вони не брали з собою інших предметів, крім дозволених. У разі потреби надають допомогу пасажирам під час надягання рятувальних жилетів.

10.3.9. Каюти повинні бути відкриті. Треба перевірити, чи всі члени екіпажу і пасажири покинули приміщення.

Про відсутність у каютах людей повинна надійти доповідь на головний командний пункт.

10.3.10. Спуск шлюпок повинен виконуватися так швидко, як це можливо. У разі можливості шлюпки приспускаються до палуби, з якої згідно з конструктивними особливостями судна виконується посадка пасажирів і екіпажу.

За командою з головного командного пункту скидаються плоти.

У першу чергу виконується посадка дітей, хворих, жінок і людей похилого віку. Для страхування їх від падіння використовуються викиди, рослинні (синтетичні) троси, лині.

Потім виконується посадка решти пасажирів і членів екіпажу для керування шлюпкою (плотом) згідно з розкладом за шлюпочною тривогою.

Посадку треба виконувати швидко і безперервно. При цьому слід дотримуватися черговості спуску й інтервалу на трапі, щоб люди, які є вище, не наносили травм і поранень тим, що є нижче.

Екіпаж судна надає допомогу пасажирам під час зайняття ними місць у шлюпках (плотах).

До осіб, які порушили порядок посадки людей у рятувальні засоби або які створюють паніку, допускається застосовувати дозволені законодавством заходи примушення.

10.3.11. Кожний член екіпажу і пасажир зобов'язані швидко без метушні, зайняти своє місце у шлюпці (на плоту) згідно з розкладом чи розпорядженням командира шлюпки (плота) і приступити до виконання своїх обов'язків та розпоряджень командира шлюпки (плота).

10.3.12. Закінчивши посадку у шлюпку (пліт), слід негайно відійти від судна на безпечну відстань (1-2 кабельтови) в сторону носа або корми, вести нагляд за судном і водяною поверхнею, щоб у разі потреби надати допомогу людям, які не встигли скористатися рятувальними засобами.

10.4. Заходи, що сприяють збереженню життя людей, які покинули судно, що потопає

10.4.1. Усі члени екіпажів суден мають бути ознайомлені з прийомами особистого виживання в будь-яких умовах і отримати навички з правильного надягання рятувального жилета, стрибків у воду і плавання в рятувальному жилеті, уміння триматися на воді без рятувального жилета, посадки на рятувальний пліт у рятувальному жилеті з судна та з води, надання допомоги під час посадки на рятувальний засіб, експлуатації устатковання рятувальних засобів (включаючи експлуатацію переносного устатковання), постановки плавучого якоря.

10.4.2. Усі члени екіпажу і пасажири під час залишення судна повинні у разі можливості розміщуватися в шлюпках і плотах.

Усі особи, які перебувають в рятувальному засобі (шлюпці, плоту), підпорядковуються командиру цього рятувального засобу, який відповідає за їх моральний і фізичний стан. Усі розпорядження командира повинні виконуватися беззаперечно.

10.4.3. Стрибати у воду під час залишення судна слід лише в крайніх випадках, коли немає можливості скористатися штормтрапами.

У цьому разі перед стрибком треба надіти рятувальний жилет (нагрудник). Стрибок здійснюється ногами вниз, при цьому той, хто рятується, охоплює свої плечі перехрещеними на грудях руками поверх нагрудника, міцно притискаючи і відтягуючи його донизу. Стрибнувши у воду, треба негайно відплисти від судна, поправити одяг, рятувальний нагрудник, нащупати свисток.

10.4.4. Не можна рухатися у воді для зігрівання - це приводить до більш швидкого переохолодження організму. Перебуваючи у воді, слід підтягнути схрещені ноги до живота, а руки притулити до грудей. Якщо у воді перебуває декілька осіб, треба як можна тісніше притулитися одне до одного, зберігаючи вертикальне положення. Пливти у воді слід лише для уникнення безпосередньої небезпеки і якщо є впевненість у здатності досягнути колективного рятувального засобу.

10.4.5. Треба уникати розлитого на водяній поверхні палива. Якщо це зробити неможливо, слід спробувати пропливти крізь нього з високо піднятою головою і закритим ротом.

10.4.6. Усіх людей, які перебувають у воді, треба як можна швидше взяти у шлюпку (пліт). Якщо шлюпка переповнена, людям, які перебувають у воді, слід триматися за її рятувальний леєр до перерозподілення їх по інших шлюпках (плотах).

10.4.7. Радіообладнання суден внутрішнього плавання повинне відповідати нормам Правил Регістру судноплавства України.

10.4.8. Сигналізацію загальної тривоги на малих суднах, на яких сигнал загальної тривоги, що передається голосом, не буде чутним у всіх місцях, в яких можуть бути люди, рекомендується обладнати електричною сигналізацією загальної тривоги, що забезпечує добру чутність у всіх кутках судна.

Директор Державного департаменту морського і річкового транспортує В.Г.Работньов

Додаток 1
до підпунктів 2.2.7, 2.2.8,
5.2.1, 6.1.3
Інструкції з боротьби за
живучість суден
внутрішнього плавання

Маркування
дверей, кришок люків і горловин на суднах

Додаток 2
до підпунктів 2.2.7, 2.2.8,
5.2.1, 6.1.3
Інструкції з боротьби за
живучість суден
внутрішнього плавання

Маркування
запірних пристроїв суднової вентиляції

Додаток 3
до підпунктів 2.2.9
Інструкції з боротьби за
живучість суден
внутрішнього плавання

Маркування
суднових трубопровобдів

Додаток 4
до підпункту 2.2.10
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Маркування
електрообладнання

(Умовні позначення)

------------------------------------------------------------------ | Електрообладнання | Розпізнавальне забарвлення і умовне | | | позначення | |-----------------------+----------------------------------------| |Щити силової мережі |На кришці щита або коробки наноситься | |(крім головних і |фарбою літера: | |генераторних), мережі |С - силової мережі; | |вентиляції і щити |В - мережі вентиляції; | |(коробки) освітлення |О - мережі освітлення, а також величина | | |напруги (380 В, 220 В, 127 В, 110 В, | | |36 В, 24 В, 12 В). | | | | | |Крім того, на кришці щита прикріплюється| | |табличка з зазначенням умовного | | |позначення і номера щита за схемою | ------------------------------------------------------------------

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Додаток 5
до підпункту 2.2.12
Інструкції з боротьби за
живучість суден
внутрішнього плавання

Вказівні знаки

Додаток 6
до підпункту 2.2.13
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Табель
розпізнавального пофарбування і маркування
предметів аварійного і протипожежного постачання,
рятувальних засобів і балонів

------------------------------------------------------------------ | Майно |Колір фарбування|Розпізнавальні знаки і | | | | написи | |-----------------------+----------------+-----------------------| | 1 | 2 | 3 | |----------------------------------------------------------------| | 1. Аварійне постачання | |----------------------------------------------------------------| |Пластирі та їх |Не фарбується |На чохлах пластирів у | |спорядження, | |середній частині синьою| |легководолазне | |фарбою наноситься | |спорядження | |розпізнавальна | | | |поперечна смуга шириною| | | |30 - 50 мм | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Металевий інвентар |Синій для всіх |Номер аварійного посту | |(упори розсувні, |непрацюючих |білого кольору в місцях| |струбцини аварійні, |поверхонь |фарбування - у разі | |болти спеціальні і | |можливості | |спеціальний інструмент)| | | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Переносні водовідливні |Те саме |Номер аварійного посту | |засоби (мотопомпи, | |білого кольору в місцях| |електронасоси, | |їх фарбування - у разі | |гідротурбіни, водо- і | |можливості | |пароструйні ежектори) | | | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Торцеві ключі до |Синій |Індекс системи і номер | |палубних втулок | |клапана синього кольору| |клапанів осушувальної | |наноситься на | |системи (О), спускної | |перебірці, стінці | |(С), перепускної (П), | |надбудови над місцем їх| |кренової (К) і | |кріплення | |диференційних (Д) | | | |систем | | |

|-----------------------+----------------+-----------------------| |Аварійні бруски і дошки|Синій тільки |Номер аварійного посту | | |біля торців з |білого кольору на | | |кожної сторони |одному з пофарбованих | | |по довжині 100 -|кінців - у разі | | |150 мм від |можливості | | |торців | | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Пробки, клини і |Синій | - | |рукоятки інструменту | | | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Мати (з гладкої |Не фарбуються |Синьою фарбою | |сторони), парусина (в | |наноситься | |згортці), мотки з | |розпізнавальна | |дротом | |поперечна смуга шириною| | | |30 - 50 мм | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Тара для зберігання |Синій |На видних місцях білою | |матеріалів, банки для | |фарбою наноситься | |цементу, рідкого скла, | |найменування матеріалу,| |фарб, технічного жиру, | |його вага, дата | |ящики для цвяхів, | |упаковки і строки | |гвинтів | |допустимого зберігання | |----------------------------------------------------------------| | 2. Протипожежне постачання | |----------------------------------------------------------------| |Пожежні крани |Червоний для |Маркування і порядковий| | |всіх непрацюючих|номер червоного кольору| | |поверхонь |на шафі, вигородці або | | | |перебірці | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Пожежні рукави для |Не фарбуються |Відповідно до Правил | |води і піни | |Регістру судноплавства | | | |України |

|-----------------------+----------------+-----------------------| |Переносні |Червоний (стволи|На стволі наноситься | |комплектні |з міді не |чорною фарбою номер | |повітрянопінні |фарбуються) |пожежного крана, до | |стволи з живленням | |якого він приписаний | |від водяної | | | |пожежної системи | | | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Ручні переносні |Червоний |Порядковий номер на | |пінні (ВП) і | |перебірці. Маркування | |вуглекислотні (ВВ) | |вогнегасників | |вогнегасники | |відповідно до Правил | | | |Регістру | | | |судноплавства України | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Місцеві пінні |Під колір |Маркування і номер | |установки (ПУ) |приміщення за |комплекту червоною | | |винятком |фарбою наносяться на | | |з'єднувального |установці. | | |рукава. |Під маркуванням | | |Балон для |наносяться дві смуги | | |стиснутого |шириною 25 мм із | | |повітря |проміжками 25 мм: перша| | |фарбується в |червоною і друга | | |блакитний колір |зеленою фарбою. На | | | |балоні для стиснутого | | | |повітря фарбою білого | | | |кольору наноситься | | | |напис |

|-----------------------+----------------+-----------------------| |Місцеві |Під колір |Маркування і номер | |вуглекислотні |приміщення. |комплекту червоною | |установки (ВУ) |Балон |фарбою наносяться на | | |фарбується в |установці. | | |чорний колір |Під маркуванням | | | |наносяться дві смуги | | | |шириною 25 мм, із | | | |проміжками 25 мм: | | | |перша - червоною | | | |і друга - синьою | | | |фарбою. На балоні | | | |фарбою жовтого кольору | | | |наноситься напис | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Металевий ящик з |Червоний |Маркування та | |піском або | |порядковий номер ящика | |просоченими содою | |наносяться чорною | |сухим трачинням | |фарбою | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Ковдра для гасіння |Червоний для |Маркування та | |полум'я (кошма) |футлярів та шаф,|порядковий номер ящика | | |в яких вони |наносяться чорною | | |розміщуються |фарбою на футлярі, шафі| |-----------------------+----------------+-----------------------| |Пожежні відра |Червоний, за |Маркування білого | | |винятком |кольору "Пожежні" | | |темляків | | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Комплекти пожежного |Червоний, за | | |інструменту |винятком робочих| | | |місць | | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Щити для |Червоний, а для |Маркування та | |комплектів |кріплення |порядковий номер | |пожежного |інструменту - |місцевого аварійного | |інструменту |чорний |посту |

|----------------------------------------------------------------| | 3. Рятувальні засоби | |----------------------------------------------------------------| |Рятувальні шлюпки |Білий або |На обох зовнішніх | | |оранжевий для |бортах біля форштевня | | |зовнішньої |або на форштевні | | |поверхні; |наносяться написи: | | |світло-червоний |розміри шлюпки, | | |або |кількість людей, які | | |помаранчево- |допускаються до | | |червоний для |розміщення в ній | | |внутрішньої |відповідно до Правил | | |поверхні |Регістру судноплавства | | |постачання, яке |України. На обох бортах| | |фарбується та |носової частини шлюпки | | |міститься в |- назва порту приписки | | |рятувальній |і назва судна, якому | | |шлюпці; |належить шлюпка. Нижче | | |помаранчевий або|назви судна в носовій | | |світло-червоний |частині шлюпки | | |для планшира і |наноситься арабськими | | |смуги по |цифрами номер шлюпки. | | |зовнішній |Усередині шлюпки не | | |поверхні обшивки|менше ніж на двох | | |шириною не |поперечних банках | | |менше 150 мм, |наносяться написи про | | |рахуючи від |кількість людей, які | | |верхньої кромки |допускаються до | | |планшира (при |розміщення. | | |фарбуванні | | | |зовнішньої | | | |поверхні | | | |рятувальної | | | |шлюпки в білий | | | |колір). | |

|-----------------------+----------------+-----------------------| | |Місця для |Написи наносяться | | |сидіння кожної |фарбою, яка не | | |допущеної до |змивається, чорного | | |розміщення в |кольору з висотою | | |шлюпці людини з |знаків не менше 75 мм | | |одягненим | | | |рятувальним | | | |жилетом | | | |окреслюються | | | |півколом | | | |діаметром | | | |не менше 460 мм | | | |із центром на | | | |краю банки з | | | |достатнім місцем| | | |для людини. | | | |Застосування | | | |чорної або сірої| | | |фарби не | | | |допускається | | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Жорсткі рятувальні |Помаранчевий |На видних місцях | |плоти та рятувальні | |наносяться чіткі | |плавучі прилади | |написи: порт приписки, | | | |назва судна, номер | | | |плота і кількість | | | |людей, допущених до | | | |розміщення, і висота | | | |скидання, що | | | |допускається. Написи | | | |наносяться чорною | | | |фарбою, що не | | | |змивається, з висотою | | | |знаків не менше 75 мм |

|-----------------------+----------------+-----------------------| |Надувні рятувальні |Помаранчевий. |На чохлі і на | |плоти |Білий для |контейнері для | | |контейнерів |зберігання плота | | | |наносяться чіткі написи| | | |про кількість людей, що| | | |допускаються до | | | |розміщення, і номер | | | |плота. Написи | | | |наносяться чорною | | | |фарбою, що не | | | |змивається, з висотою | | | |знаків не менше 75 мм. | | | |На плоту чорною фарбою | | | |наносяться написи: | | | |серійний номер і | | | |виробник плота (для | | | |встановлення власника | | | |плота) | |-----------------------+----------------+-----------------------| | | |Після огляду жорстких і| | | |надувних рятувальних | | | |плотів і плавучих | | | |приборів на них | | | |наноситься олійними | | | |фарбами номер свідоцтва| | | |або сертифіката, | | | |допущена кількість | | | |людей до розміщення, | | | |дата огляду і клеймо | | | |Регістру судноплавства | | | |України | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Рятувальні круги |Помаранчевий |Наносяться написи | | | |(назва судна, порт | | | |приписки) чорною | | | |фарбою, що не | | | |змивається, знаками | | | |висотою не менше 75 мм |

|----------------------------------------------------------------| | 4. Балони | |----------------------------------------------------------------| |Балони повітряні |Блакитний |"Стиснуте повітря" - | | | |білого кольору | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Балони |Чорний |"Вуглекислота" - | |вуглекислотні | |жовтого кольору | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Балони кисневі |Блакитний |"Кисень" або "Медичний | | | |кисень" - чорного | | | |кольору | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Балони ацетиленові |Білий |"Ацетилен" - червоного | | | |кольору | |-----------------------+----------------+-----------------------| |Балони водневі |Зелений |"Водень" - білого | | | |кольору | ------------------------------------------------------------------

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Додаток 7
до підпункту 3.3
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Витяг з Інструкції

"4.2. Первинні заходи з боротьби за живучість судна

Кожний член екіпажу на своєму вахтовому посту, в приміщенні завідування і своїй каюті повинен уміти:

4.2.1. З усіх видів боротьби за живучість судна:

а) орієнтуватися в темряві, знаходити вихід, вхід, будь-який механізм, прилад, клапан, трубопровід;

в) знати розміщення і вміти знаходити будь-яке штатне аварійне і протипожежне майно (особливо в темряві);

е) користуватися всіма засобами внутрішньосуднового зв'язку і сигналізації;

ж) включати і виключати вентиляцію на вахтовому посту;

з) швидко виявляти і виносити постраждалих із небезпечної зони, застосовувати різні захисні засоби;

і) надавати першу медичну допомогу.

4.2.2. З боротьби із водою:

в) використовувати існуючі засоби для спуску і перепуску води в суміжне приміщення;

г) підкріпити перебірку, двері, горловину, поставити упори на підволоку;

4.2.3. З боротьби із пожежами:

а) доповісти на головний командний пункт про виникнення пожежі і вжити заходів з боротьби із нею;

б) приєднати пожежний рукав до ствола та пожежного крану;

в) ефективно використовувати пожежні стволи в будь-якому приміщенні;

д) організувати безпечну евакуацію людей.

4.2.4. З боротьби із пошкодженням технічних засобів:

г) зупинити в аварійному випадку будь-який механізм, що працює;

4.2.5. З використання рятувальних засобів:

а) вміти плавати;

б) правильно надягати рятувальний жилет (нагрудник);

в) плигати у воду з висоти у рятувальному жилеті (нагруднику);

г) плавати у рятувальному жилеті (нагруднику);

ґ) правильно використовувати рятувальний круг;

д) триматися на воді без рятувального жилета (нагрудника);

е) правильно скидати рятувальний (жорсткий і надувний) пліт;

є) сідати на рятувальний пліт у рятувальному жилеті (нагруднику) з судна та з води;

ж) надавати допомогу під час посадки на рятувальний засіб;

и) ставити плавучий якір;

і) правильно користуватися лінеметальною установкою;

й) подавати і приймати сигнали, які використовуються для керування шлюпкою під час рятування людини, яка перебуває у воді."

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Додаток 8
до підпункту 4.1.4
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Дії екіпажу судна ____________________ за тривогами (найменування судна)

Схеми розташування

Аварійного постачання Протипожежного постачання Відповідальний _______________ Відповідальний _______________ Рятувальних засобів

----------------| | > ----------------/

Відповідальний ______________

Витяг з Інструкції

"4.3.2. Тривоги оголошуються такими сигналами:

"Людина за бортом" - трьома тривалими (5-6 с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється 3-4 рази;

У разі виходу із ладу дзвінка гучного бою сигнали тривог подаються судновим свистком, тифоном або сиреною.

Відбій тривоги оголошується голосом по трансляції або будь-яким іншим доступним способом."

"4.6. Обов'язки за сигналами тривог

4.6.3. Капітан за сигналом тривоги управляє судном і керує діями екіпажу з боротьби за живучість судна (рятування людини за бортом), залучаючи для цього у разі можливості берегові сили і засоби, а також допомогу інших суден; використовуючи ультракороткі хвилі (УКХ) або інші засоби зв'язку, які є на судні, доповідає диспетчеру та Судновласнику про те, що сталось, про заходи, що вживаються, і повідомляє, яка допомога потрібна судну та екіпажу.

Члени екіпажу за сигналом тривоги збираються в указаному місці, одягнуті за сезоном відповідно до виду тривоги, і діють за командами капітана."

"___" ____________ 200_ р. Капітан судна ______________

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Додаток 9
до підпунктів 4.1.5, 4.4.2,
4.4.7, 4.5.6
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Затверджую Капітан судна ______________ "___" ___________ 200_ р.

Основний розклад

за тривогами судна ____________________ (найменування судна)

Схема розташування аварійного Схема розташування майна протипожежного майна Відповідальний _______________ Відповідальний ______________ Схема розташування рятувальних Схема візуального нагляду за засобів повітрям і водою Відповідальний _______________ Відповідальний _______________

Витяг з Інструкції

"4.3.2. Тривоги оголошуються такими сигналами:

"Людина за бортом" - трьома тривалими (5-6 с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється 3-4 рази;

У разі виходу із ладу дзвінка гучного бою сигнали тривог подаються судновим свистком, тифоном або сиреною.

Відбій тривоги оголошується голосом по трансляції або будь-яким іншим доступним способом."

------------------------------------------------------------------ |Поса-|Скоро-|Загальносуднова тривога |Обов'язки|Обов'язки|Номер | |да |чене |------------------------|за |за |шлюпки| | |найме-|Зага-|Обо- |Обо- |Обо- |тривогою |шлюпочною| | | |нува- |льні |в'яз-|в'яз-|в'яз- |"Людина |тривогою | | | |ння |обо- |ки |ки |ки |за | | | | |посади|в'яз-|щодо |щодо |щодо |бортом" | | | | |або |ки |бо- |бо- |бо- | | | | | |судно-| |роть-|роть-|роть- | | | | | |вий | |би з |би з |би з | | | | | |номер | |поже-|водою|роз- | | | | | | | |жами | |ливу | | | | | | | | | |нафто-| | | | | | | | | |проду-| | | | | | | | | |ктів | | | | |-----+------+-----+-----+-----+------+---------+---------+------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | |-----+------+-----+-----+-----+------+---------+---------+------| | | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------

Перший штурман (старший помічник капітана) ____________________________ Механік (старший механік) ____________________________

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Додаток 10
до підпунктів 4.1.5, 4.4.8
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Особиста карточка
члена екіпажу

Обов'язки за тривогами Посада ______________ Судновий N ____________

Витяг з Інструкції

"4.3.2. Тривоги оголошуються такими сигналами:

"Людина за бортом" - трьома тривалими (5-6 с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється 3-4 рази;

У разі виходу із ладу дзвінка гучного бою сигнали тривог подаються судновим свистком, тифоном або сиреною.

Відбій тривоги оголошується голосом по трансляції або будь-яким іншим доступним способом."

------------------------------------------------------------------ | Види тривог |Обов'язки і місце збору| |----------------------------------------+-----------------------| |1. Загальносуднова | | |----------------------------------------+-----------------------| |1.1. Обов'язки загальні | | |----------------------------------------+-----------------------| |1.2. Боротьба з водою: | | |----------------------------------------+-----------------------| | у разі накладання пластиру | | |----------------------------------------+-----------------------| | у разі ліквідації пробоїни | | |----------------------------------------+-----------------------| |1.3. Боротьба з пожежею | | |----------------------------------------+-----------------------| |1.4. Боротьба з розливом нафтопродуктів | | |----------------------------------------+-----------------------| |2. "Людина за бортом" | | |----------------------------------------+-----------------------| |3. Шлюпочна тривога | | |----------------------------------------+-----------------------| | | | |----------------------------------------+-----------------------| |Перший штурман (старший помічник |Підпис ____________ | |капітана) | | |----------------------------------------+-----------------------| |"___" _______________ 200_ р. | | ------------------------------------------------------------------

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Додаток 11
до підпунктів 4.1.5, 4.4.2
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Затверджую Капітан судна ______________ підпис "___" ___________ 200_ р.

Стоянковий розклад
за тривогами

Витяг з Інструкції

"4.3.2. загальносуднова - сімома або більше короткими звуковими сигналами і наступним за ними одним довготривалим сигналом; при пожежі (вибуху) під час стоянки судна в порту сигнал загальносуднової тривоги супроводжується частими ударами в судновий дзвін."

Телефони Портова пожежна команда - Капітан судна - Черговий диспетчер порту - Механік -

Витяг з Інструкції

"4.6.4. Під час виходу за сигналом тривоги із каюти, службового приміщення члени екіпажу повинні загерметизувати приміщення, виключити освітлення і електроприлади.

4.6.9. На стоянці з прибуттям берегової пожежної команди керівництво ліквідацією пожежі здійснює командир берегової пожежної команди."

"___" ______________ 200_ р. Механік (ст. механік) __________ Перший штурман (старший помічник капітана) ____________

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Додаток 12
до підпункту 4.5.2
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Перелік
документації і устатковання на головному командному
пункті для керування боротьбою за живучість судна

1. Документація

1.1. Інструкція з боротьби за живучість судна.

1.2. Розклади за тривогами (основний і стоянковий) або витяг з інструкції (там, де складання розкладів за тривогами і особистих карточок не вимагається).

1.3. Креслення і схеми (якщо вони передбачені технічною документацією судна):

1.3.1. Загального розташування приміщень судна із зазначенням трапів і коридорів.

1.3.2. Розташування вогнестійких і вогнезатримувальних конструкцій і закривок у них.

1.3.3. Розташування вентиляційних каналів, заслінок, місць включення.

1.3.4. Систем пожежної сигналізації.

1.3.5. Систем пожежогасіння.

1.3.6. Систем баластної, осушувальної і перепускної (при складанні схем і креслень користуватися умовними позначеннями).

1.4. Пожежно-контрольний формуляр (де це вимагається Правилами пожежної безпеки, діючими на суднах).

1.5. Інформація про остійність і непотоплюваність судна в об'ємі, який передбачений Правилами Регістру судноплавства України для даного судна.

1.6. Описи аварійного і протипожежного постачання.

2. Устатковання

2.1. Статичний кренометр.

2.2. Осадкометр (у разі можливості).

2.3. Прилад для визначення остійності судна (у разі можливості).

2.4. Засоби зв'язку з аварійними партіями, групами.

2.5. Сейф (шафа) для зберігання документів.

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Додаток 13
до підпункту 6.1.3
Інструкції з боротьби
за живучість суден
внутрішнього плавання

Умовні сигнали
під час роботи в ізолюючих апаратах

Від забезпечуючого до працюючого

Смикнути один раз - "Як себе почуваєш?" Смикнути три рази - "Виходь!" Повторення сигналу "Виходь" - "Виходь негайно!"

Від працюючого до забезпечуючого

Смикнути один раз - "Почуваю себе добре!" Смикнути два рази - "Мало повітря!" Смикнути три рази - "Виходжу, вибирайте рукав!" Часті посмикування більше чотирьох разів - "Вибирай негайно!" Потрусити три рази - "Самостійно вийти не можу!" Кожний сигнал повторюється тим, хто прийняв його.

Директор Державного департаменту морського і річкового транспорту В.Г.Работньов

Парус Iнтернет-Консультант