Открытое тестирование
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
N 74/5 від 15.12.99
м.Київ
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
15 грудня 1999 р. за N 865/4158
Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій
( Із змінами, внесеними згідно з
Наказами Міністерстваюстиції
N 62/5 від 04.12.2000
N 2/5 від 09.01.2001
N 28/5 від 04.05.2001
N 9/5 від 20.02.2002
N 91/5 від 21.10.2002
N 10/5 від 11.02.2003
N 42/5 від 08.05.2003
N 43/5 від 20.05.2003
N 50/5 від 29.05.2003
N 115/5 від 22.09.2003
N 137/5 від 11.11.2003
N 139/5 від 17.11.2003
N 169/5 від 23.12.2003
N 47/5 від 21.06.2004
N 108/5 від 21.09.2004
N 118/5 від 14.10.2004
N 121/5 від 20.10.2004
N 141/5 від 20.12.2004 )
На виконання Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) наказую:
1. Затвердити Інструкцію про проведення виконавчих дій (додається) та ввести її в дію з 1 січня 2000 року.
2. Заступнику Міністра - директору Департаменту державної виконавчої служби Тертичному В.Г. довести зазначену Інструкцію до відома підпорядкованих відділів державної виконавчої служби та забезпечити контроль за її виконанням.
3. Визнати такою, що не застосовується на території України, Інструкцію про виконавче провадження, затверджену наказом Міністра юстиції СРСР від 15 листопада 1985 року N 22.
Міністр юстиції С.Р.Станік
Затверджено
Наказ Міністерства юстиції України
15.12.99 N 74/5
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
15 грудня 1999 р. за N 865/4158
Інструкція
про проведення виконавчих дій
( У тексті Інструкції слова "арбітражний" та "відділ
Державної виконавчої служби" в усіх відмінках
замінено словами "господарський" та "відділ
державної виконавчої служби" у відповідних
відмінках згідно з Наказом Міністерства юстиції
N 115/5 від 22.09.2003 )
Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (далі - Закон), визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
1. Загальні положення
1.1. За правилами, викладеними в цій Інструкції, підлягають виконанню:
рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;
вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;
( Абзац четвертий пункту 1.1 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;
мирові угоди, затверджені судом;
рішення, ухвали, постанови господарських судів;
виконавчі написи нотаріусів;
( Абзац дев'ятий пункту 1.1 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
( Абзац десятий пункту 1.1 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
рішення третейських судів відповідно до законів України;
рішення комісій по трудових спорах;
постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;
рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;
постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;
рішення інших державних та недержавних органів у випадках, передбачених законом.
1.2. Провадження примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) здійснюється відповідно до Закону (606-14), інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.
1.3. Виконавчими документами є:
виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітражів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;
ухвали судів у випадках, передбачених законом;
ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод;
накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов господарських судів;
виконавчі написи нотаріусів;
( Абзац сьомий пункту 1.3 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
( Абзац восьмий пункту 1.3 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
посвідчення, що видаються на підставі рішень комісій по трудових спорах;
постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;
постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;
рішення інших державних та недержавних органів у випадках, передбачених законом.
1.4. У виконавчому документі повинні бути зазначені:
назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали виконавчий документ;
дата й номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
найменування стягувача й боржника, їх адреси, дата й місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);
резолютивна частина рішення;
дата набрання чинності рішенням;
строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. ( Абзац дев'ятий пункту 1.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
1.5. Державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону ( 606-14 ).
Заходами примусового виконання рішень є:
звернення стягнення на грошові кошти боржника;
звернення стягнення на інші види майна боржника;
звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
відібрання дитини;
інші заходи, передбачені рішенням.
1.6. Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у пункті 1.1 цієї Інструкції рішень є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю у встановлений ним строк мають бути надані безкоштовно документи або їх копії, потрібні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 88 Закону.
1.7. Бланки документів виконавчого провадження та бланки для копій документів виконавчого провадження
1.7.1. Зразки та технічні описи бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження (далі - бланки та бланки для копій) затверджуються Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" (зі змінами та доповненнями).
1.7.2. З використанням бланків складаються такі документи виконавчого провадження:
акт опису й арешту майна (додаток 21);
постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26);
акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29);
квитанційна книжка (додаток 30);
розпорядження (додаток 33).
1.7.3. Копії акта опису й арешту майна (додаток 21-1), постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26-1), акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29-1) складаються з використанням бланків для копій.
1.7.4. Документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені пунктами 1.7.2, 1.7.3 та складені без використання бланків або бланків для копій, вважаються недійсними. ( Інструкцію доповнено пунктом 1.7 згідно з Наказом Мін'юсту N 62/5 від 04.12.2000; в редакції Наказу Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
1.8. Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється у відповідності до статей 8 - 8-3 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). ( Інструкцію доповнено пунктом 1.8 згідно з Наказом Мін'юсту N 141/5 від 20.12.2004 )
2. Учасники виконавчого провадження
2.1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, їх права та обов'язки
2.1.1. Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, їхні представники, експерти, спеціалісти, перекладачі.
Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у разі потреби залучаються поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, представники органів і установ освіти, медичні працівники, а також представники інших органів і установ у порядку, встановленому Законом ( 606-14 ) та цією Інструкцією.
2.1.2. Загальні права і обов'язки державних виконавців у виконавчому провадженні визначені статтею 5 Закону. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому законом та передбачені цією Інструкцією права і обов'язки в точній відповідності до закону, не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, роз'яснювати особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права.
2.1.3. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням учинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
У разі вибуття однієї зі сторін (смерть громадянина, реорганізація юридичної особи тощо) державний виконавець зобов'язаний своєю постановою (додаток 1) здійснити заміну цієї сторони її правонаступником, визначеним відповідно до чинного законодавства. Для правонаступника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється на підставі документів, якими правонаступник визначений.
Такими документами є:
рішення суду (господарського суду);
статут;
свідоцтво про право на спадщину;
інші документи у передбачених законодавством випадках.
2.1.4. Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні й письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом ( 606-14 ), оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватись іншими правами, наданими Законом.
Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення й повернення виконавчого документа.
Сторони можуть подати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами, укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку.
2.2. Участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста
2.2.1. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою (додаток 2) експерта або спеціаліста, а при потребі - кількох спеціалістів або експертів.
Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має потрібні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі. Експерт має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.
Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні пояснення та рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
2.2.2. Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного відділу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (якщо розмір винагороди перевищує 500 грн., то її визначає начальник відділу Державної виконавчої служби за погодженням з начальником відповідного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом), (але не більше ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року N 710. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчих дій. Про виплату винагороди державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 3). ( Пункт 2.2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
2.2.3. За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену законом, про що він має бути попереджений державним виконавцем.
2.3. Участь у виконавчому провадженні перекладача
2.3.1. У разі потреби під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення (від 3 до 5 днів). Якщо зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, то його може призначити своєю постановою (додаток 4) державний виконавець.
2.3.2. Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, про що державний виконавець виносить постанову (додаток 3) на підставі кошторису, який повинен подати перекладач. Ця постанова затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Винагорода виплачується в розмірі, не більшому, ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року N 710.
2.3.3. Особа, яка запрошується державним виконавцем до участі у виконавчому провадженні, повинна надати документ, який підтверджує, що вона володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу.
2.3.4. У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки перекладача особа несе відповідальність відповідно до закону, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.
2.4. Залучення понятих до провадження виконавчих дій
2.4.1. Виконавчі дії можуть провадитися в присутності понятих.
Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; примусовим входженням до житлових будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилученні й передачі майна.
Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистого зацікавлення в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.
2.4.2. Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час проведення яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій державний виконавець роз'яснює їх права і обов'язки.
2.4.3. Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконавчих дій.
Компенсацію громадянам витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків понятих, слід проводити із розрахунку середньоденного заробітку за місцем роботи, а громадянам, які не працюють, - із розрахунку середньоденного заробітку, розрахованого за середньомісячною заробітною платою для даної місцевості.
2.5. Підстави та порядок відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста визначаються статтею 17 Закону ( 606-14 ). Про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста виноситься постанова (додатки 20 та 25).
3. Відкриття виконавчого провадження
3.1. Підстави для відкриття виконавчого провадження
Державний виконавець відкриває виконавче провадження:
за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції, на підставі виконавчого документа;
за заявою прокурора в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
при надходженні виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із відділів державної виконавчої служби та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надане право приймати рішення, що підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку;
в інших випадках, передбачених законом.
3.2. Місце виконання рішення
3.2.1. Виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного відділу Державної виконавчої служби, який розташований:
за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна;
за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника - юридичної особи;
за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).
3.2.2. Якщо в процесі виконавчого провадження державному виконавцеві стало відомо, що змінилося місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що на території, на яку поширюються функції відділу державної виконавчої служби, майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої служби, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт (додаток 5).
Виконавчий документ разом з копією акта не пізніше наступного дня державний виконавець зобов'язаний надіслати до відділу державної виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи за місцезнаходженням майна боржника, про що одночасно, в копії супровідного листа, повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ. Супровідний лист про направлення виконавчого документа за належністю підписує начальник відповідного відділу державної виконавчої служби.
3.2.3. Якщо в процесі виконання стало відомо, що майна боржника для задоволення вимог стягувача недостатньо, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої служби і при цьому зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт та звертається до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядковується, з доповідною запискою стосовно порушення перед начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції питання про надання дозволу на проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби.
Начальник відділу державної виконавчої служби, після проведення відповідної перевірки, не пізніше наступного дня з часу одержання доповідної записки, звертається з поданням до начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції про надання дозволу на проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби. До подання додаються копії документів, що підтверджують потребу провадження таких виконавчих дій.
Начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції рішення щодо подання начальника відділу державної виконавчої служби повинно бути прийняте протягом 3 днів з дня його надходження.
При задоволенні подання начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції видають наказ, яким надають відділу державної виконавчої служби право вчиняти виконавчі дії на території району (районів) у межах відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
3.2.4. Для здійснення виконавчих дій на території іншого району (районів) за межами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції протягом 3 днів з дня надходження подання начальника районного (міського) відділу державної виконавчої служби звертаються з поданням до Міністра юстиції України про надання права відділу державної виконавчої служби вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції, в межах України. До подання приєднуються копії документів, що підтверджують потребу провадження таких виконавчих дій.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом 3 днів з часу надходження подання вирішує питання про надання відділу державної виконавчої служби права вчиняти виконавчі дії на території району (районів) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на яку не поширюються його функції, та готує проекти наказів, які подаються Міністру юстиції України для затвердження.
Копія наказу про надання права відділу державної виконавчої служби вчиняти виконавчі дії на іншій території доводиться до відома відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського, Севастопольського міських управлінь юстиції, на території яких будуть проводитись такі дії.
3.2.5. Відповідні територіальні відділи державної виконавчої служби сприяють державному виконавцеві, який вчиняє виконавчі дії на їхній території.
3.3. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання
3.3.1. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;
( Абзац третій пункту 3.3.1 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;
постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.
3.3.2. Строки, зазначені в абзаці першому цього пункту, встановлюються:
для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;
для виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - з дня винесення відповідної постанови;
для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення.
3.3.3. Щодо інших виконавчих документів строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.
3.3.4. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.
3.4. Переривання строку давності пред'явлення виконавчих документів до виконання
3.4.1. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
пред'явленням виконавчого документа до виконання;
частковим виконанням рішення боржником з підтверджувальними документами про часткове виконання рішення;
надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. ( Пункт 3.4.1 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
3.4.2. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю його повного або часткового виконання строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
3.5. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
3.5.1. Державний виконавець відмовляє в прийнятті до провадження виконавчих документів, строк пред'явлення для примусового виконання яких минув, про що протягом 3 днів з дня надходження державному виконавцю документів виносить відповідну постанову (додаток 6). Копія постанови надсилається або вручається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
3.5.2. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа або іншого судового документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.
3.6. Прийняття виконавчих документів до виконання
3.6.1. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону ( 606-14 ) та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. ( Абзац перший пункту 3.6.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
Виконавчі документи, що не відповідають вимогам згаданої статті Закону, а також ті, що повернулися з підприємств, установ, організацій та ін., де провадилися стягнення з заробітку чи інших доходів боржника, як виконані направляються відділом державної виконавчої служби до суду чи органу (посадовій особі), що видав даний виконавчий документ. У разі помилкового надходження виконавчих документів (не за територіальністю) державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (додаток 6).
3.6.2. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
3.6.3. Якщо зволікання у вчиненні виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, то державний виконавець за заявою стягувача або з власної ініціативи, з метою забезпечення виконання рішення щодо майнових стягнень одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника й накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.
Якщо в постанові зазначено потребу опису майна, то копія такої постанови вручається боржнику при проведенні опису майна.
3.6.4. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк.
3.7. Строки здійснення виконавчого провадження
3.7.1. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника. (Пункт 3.7.1 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003)
3.7.2. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.
3.8. Відмова у відкритті виконавчого провадження
3.8.1. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в разі:
пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції (наприклад, подання судового рішення без виконавчого листа або наказу, у випадках, коли передбачена видача останніх);
помилкового надходження виконавчого документа (не за територіальністю);
якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно в установленому законом порядку допущено до негайного виконання; ( Пункт 3.8.1 доповнено абзацом п'ятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; ( Пункт 3.8.1 доповнено абзацом шостим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону ( 606-14 ); ( Пункт 3.8.1 доповнено абзцом сьомим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові (додаток 6).
3.8.2. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
( Пункт 3.9 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
( Пункт 3.9.1 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
( Пункт 3.9.2 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
3.10. Роз'яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню
3.10.1. Якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, то державний виконавець має право звернутись до суду (в тому числі господарського суду) або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.
Суд або інший орган (посадова особа), які видали виконавчий документ, зобов'язані розглянути заяву державного виконавця в 10-денний строк з дня її надходження і, при потребі, дати відповідне роз'яснення рішення, не змінюючи його змісту.
3.10.2. У строки здійснення виконавчих дій не враховується термін, з якого державний виконавець звернувся до суду або іншого органу (посадової особи) про роз'яснення рішення до моменту надходження роз'яснення у відділ державної виконавчої служби.
4. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження
4.1. Добровільне виконання рішень
4.1.1. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження ( 606-14 ). ( Абзац другий пункту 4.1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
4.1.2. У разі добровільного, повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підписується стягувачем і боржником або підтверджується відповідним документом.
4.1.3. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону ( 606-14 ).
4.1.4. Добровільне виконання рішень не поширюється на виконавчі документи про конфіскацію майна, про стягнення матеріальних збитків з боржників, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, про стягнення періодичних платежів, якщо відоме місце роботи боржника, та в інших, передбачених чинним законодавством, випадках.
4.1.5. Якщо у встановлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника об'єднує виконавчі провадження у зведене виконавче провадження або приєднує виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження.
Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. ( Пункт 4.1 доповнено пунктом 4.1.5 згідно з Наказом Мін'юсту N 43/5 від 20.05.2003 )
4.2. Час провадження виконавчих дій
4.2.1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем в робочі дні не раніше 6-ї години і не пізніше 22-ї години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.
4.2.2. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе, або в разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням з начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного відділу державної виконавчої служби й лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.
4.2.3. Для проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або в нічний час державним виконавцем виноситься постанова, яка письмово затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 3).
4.3. Відкладення провадження виконавчих дій
( Пункт 4.3.1 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.3.2. За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову (додаток 9), про що негайно повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
4.3.3. Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду в 3-денний строк.
4.4. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення ( Пункт 4.4 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.4.1. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання. ( Пункт 4.4.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.4.2. Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу й порядку виконання має бути прийнято в 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку. ( Пункт 4.4.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.5. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:
смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо установлені судом правовідносини допускають правонаступництво;
визнання стягувача або боржника недієздатним;
проходження боржником строкової військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;
оспорювання боржником виконавчого документа в судовому порядку, якщо таке допускається законом. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;
прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;
винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надане таке право;
подання до суду позову про виключення майна з опису. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про порушення провадження за цим позовом. Виконавче провадження з указаної підстави зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про виключення його з акта опису й арешту; ( Абзац восьмий пункту 4.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); ( Абзац дев'ятий пункту 4.5 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують установлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню до Спеціальних прав запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; (Пункт 4.5 доповнено абзацом десятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003)
унесення касаційного подання прокурора на рішення суду. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про внесення вказаного подання; ( Пункт 4.5 доповнено абзацом одинадцятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, установленому частиною четвертою статті 11 Закону ( 606-14 ); (Пункт 4.5 доповнено абзацом дванадцятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003)
виїмки виконавчого документа або виконавчого провадження в порядку, установленому Кримінально-процесуальним кодексом України; ( Пункт 4.5 доповнено абзацом тринадцятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. ( Пункт 4.5 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.6. Виконавче провадження може бути зупинено в разі:
звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; ( Абзац другий пункту 4.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;
перебування боржника в тривалому службовому відрядженні;
перебування боржника на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;
подання скарги на дії державного виконавця або на відмову в його відводі;
оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають;
призначення експертизи; ( Пункт 4.6 доповнено абзацом дев'ятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
надання сторонам терміну для запрошення перекладача. ( Пункт 4.6 доповнено абзацом десятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.7. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження
4.7.1. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження (додаток 10) з підстав, передбачених у пунктах 4.5 та 4.6 Інструкції, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається в 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
4.7.2. Виконавче провадження зупиняється:
у випадках смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво, визнання стягувача або боржника недієздатним - до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові;
у випадках проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних сил України чи інших передбачених законом військових формувань; перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують установлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню до Спеціальних прав запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; виїмці виконавчого документа або виконавчого провадження в порядку, установленому Кримінально-процесуальним кодексом України; наданню судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають, призначення експертизи; надання сторонам строку для запрошення перекладача, - до закінчення існування названих обставин; ( Абзац третій пункту 4.7.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
у випадках оспорювання боржником виконавчого документа в судовому порядку; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з опису й арешту; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); унесення касаційного подання прокурора на рішення суду; звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною четвертою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ); звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі, - до розгляду питання по суті. ( Абзац четвертий пункту 4.7.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.7.3. Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.
4.7.4. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача, про що виноситься постанова (додаток 11). Копія постанови про поновлення виконавчого провадження надсилається сторонам та органу (посадовій особі), який прийняв рішення.
4.7.5. Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Цей строк не входить у строки здійснення виконавчого провадження (за винятком випадків, коли судом було скасовано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження).
( Пункт 4.8 виключено на підставі Наказу Мін'юсту N 141/5 від 20.12.2004 )
4.9. Закінчення виконавчого провадження
4.9.1. Виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у випадках:
прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;
смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;
письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;
передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому в разі визнання боржника банкрутом;
фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;
повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;
направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 Закону ( 606-14 ).
4.9.2. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову (додаток 13), яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ, який повертається органу, що його видав, або стягувачу, або передається за належністю. Копію виконавчого листа державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження.
4.9.3. У разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби державний виконавець до копії постанови про закінчення виконавчого провадження додає копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів.
4.9.4. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк. ( Пункт 4.9 в редакції Наказу Мін'юсту N 141/5 від 20.12.2004 )
4.10. Наслідки завершення виконавчого провадження
4.10.1. У разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 Закону ( 606-14 ), крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом.
4.10.2. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
4.10.3. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, указаної у пункті 4.10.2 цієї Інструкції, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна. ( Пункт 4.10 в редакції Наказу Мін'юсту N 141/5 від 20.12.2004 )
4.11. Повернення виконавчого документа стягувачеві
4.11.1. Виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:
за письмовою заявою стягувача;
якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;
якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
4.11.2. Про наявність обставин, зазначених у абзацах третьому-п'ятому пункту 4.11.1 цієї Інструкції, державний виконавець складає акт (додаток 5).
Акт має бути перевірений начальником відповідного відділу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т.ч. чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильність оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронність на день складання акта тощо. У разі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.
У разі встановлення перевіркою неповноти проведених виконавчих дій, з метою повного виконання рішення начальник відділу державної виконавчої служби дає письмову вказівку державному виконавцю про вжиття додаткових заходів для розшуку майна боржника і його реалізації. Така вказівка приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
4.11.3. У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з підстав, зазначених у абзацах другому-четвертому пункту 4.11.1 цієї Інструкції, йому повністю повертається авансовий внесок, а при поверненні виконавчого документа з інших підстав - лише в частині, що перевищує здійснені державним виконавцем витрати на проведення виконавчих дій.
4.11.4. Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову (додаток 14), яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
4.11.5. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених абзацами третім-п'ятим пункту 4.11.1 цієї Інструкції, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, установлених пунктом 3.3 цієї Інструкції.
Державний виконавець зобов'язаний роз'яснити стягувачеві наслідки повернення йому виконавчого документа.
4.11.6. Копію виконавчого документа державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження. ( Інструкцію доповнено пунктом 4.11.6 згідно з Наказом Мін'юсту N 141/5 від 20.12.2004 )
4.12. Відновлення виконавчого провадження
4.12.1. Якщо постанова державного виконавця про закриття виконавчого провадження визнана судом незаконною або скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, то виконавче провадження підлягає відновленню.
4.12.2. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову (додаток 15) не пізніше як у 3-денний строк з дня винесення ухвали суду або постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби і в такий самий строк повідомляє сторони, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали виконавчий документ, що виконавче провадження відновлено.
Відновлене виконавче провадження здійснюється надалі в загальному порядку відповідно до Закону ( 606-14 ) до остаточного прийняття рішення щодо нього.
4.13. Оголошення розшуку
4.13.1. Підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (знаходження) боржника, його майна, а також дитини.
Державний виконавець звертається до суду з поданням про оголошення розшуку боржника чи дитини або виносить постанову про розшук майна боржника (додаток 16), яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, а також про відібрання дитини.
За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до Закону. У цьому разі стягувач має право в судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.
4.13.2. Ухвалою суду чи постановою державного виконавця розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача.
4.13.3. Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійснюють органи внутрішніх справ за місцезнаходженням стягувача за ухвалою суду, а розшук боржника - юридичної особи, а також майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).
4.13.4. Постанова державного виконавця про розшук обов'язкова до виконання всіма громадянами та посадовими особами. За її невиконання настає відповідальність, передбачена статтею 88 Закону ( 606-14 ).
4.13.5. Витрати, пов'язані з розшуком боржника, дитини, майна за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, стягуються по його завершенні з боржника за постановою державного виконавця, яка виноситься з обгрунтованим зазначенням відповідних сум і затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 17).
4.13.6. Незвернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини, а також постанова державного виконавця про відмову в розшуку майна боржника (додаток 18) та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду в 10-денний строк.
4.14. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум та черговість задоволення вимог стягувачів визначаються статтями 43 та 44 Закону.
При розподілі стягнутих з боржника сум державний виконавець складає розрахунок, в якому зазначаються сума виконавчого збору, що підлягає стягненню, витрати на здійснення виконавчих дій, сума, що підлягає сплаті стягувачу, сума штрафу та залишок суми, що підлягає поверненню боржнику. ( Пункт 4.14 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
4.15. Витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій
4.15.1. Витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію й проведення виконавчих дій.
До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:
перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника;
оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;
поштовий переказ стягувачеві стягнутих аліментних сум; ( Абзац п'ятий пункту 4.15.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
розшук боржника, його майна або розшук дитини;
оголошення в засобах масової інформації;
інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. ( Абзац восьмий пункту 4.15.1 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викликів, постанов державного виконавця тощо) та інших документів, які використовуються у виконавчому провадженні, оплату послуг поштового, телефонного, телеграфного, модемного зв'язку, проїзд державного виконавця, оплату за експлуатацію Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та інші витрати на забезпечення виконавчого провадження. ( Абзац дев'ятий пункту 4.15.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 43/5 від 20.05.2003 ) ( Пункт 4.15.1 в редакції Наказу Мін'юсту N 2/5 від 09.01.2001 )
4.15.2. Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.
Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 3). ( Пункт 4.15.2 в редакції Наказу Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
4.15.3. Витрати на проведення виконавчих дій покриваються за рахунок спеціального фонду виконавчого провадження, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону ( 606-14 ). Контроль та облік витрат на виконання покладаються на начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. ( Абзац перший пункту 4.15.3 в редакції Наказу Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
Формування коштів спеціального фонду виконавчого провадження визначається Положенням про спеціальний фонд виконавчого провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року N 1351.
4.16. Виконавчий збір
4.16.1. У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від належної до стягнення суми або вартості майна боржника, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, та з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог. ( Пункт 4.16.1 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.16.2. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, копія постанови направляється боржнику. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір не стягується.
4.16.3. Кошти виконавчого збору спрямовуються у спеціальний фонд виконавчого провадження.
Половина коштів виконавчого збору (50 відсотків) витрачаються відповідно до положень підрозділу 4.15 цієї Інструкції.
Друга половина виконавчого збору згідно з пунктом 2.4 цієї Інструкції про використання і облік коштів спеціального фонду виконавчого провадження та звітності по них, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11 жовтня 1999 року N 65/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 1999 року за N 701/3994, районними, міськими, районними в містах відділами державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції раз на місяць перераховується Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським управлінням юстиції для подальшого використання, у тому числі на виплату винагороди державному виконавцю.
4.16.4. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
4.16.5. У разі закриття виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові відділами державної виконавчої служби. Повернення коштів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
4.16.6. Про винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про суми виконавчого збору, фактично стягнуті за цією постановою, державним виконавцем робиться відмітка на зворотному боці виконавчого документа. Ці записи при поверненні виконавчого документа або скеруванні його до іншого відділу державної виконавчої служби скріпляються підписом начальника відповідного відділу державної виконавчої служби та печаткою цього відділу. Записи про наступні стягнення сум виконавчого збору або повне його стягнення виконуються відповідними відділами державної виконавчої служби, куди виконавчий документ надійшов для подальшого виконання разом з постановою про стягнення виконавчого збору.
За постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови виконавчий збір не береться.
4.17. Винагорода державному виконавцеві
4.17.1. Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне й законне виконання виконавчого документа, за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору, одержує винагороду в розмірі 2 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Винагорода виплачується із спеціального фонду виконавчого провадження. ( Пункт 4.17.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.17.2. Начальник відділу державної виконавчої служби контролює наявність підстав для виплати винагороди, узагальнює їх щодо кожного державного виконавця та ставить перед начальником відповідного районного (міського), районного в місті управління юстиції питання про внесення подання про виплату винагороди до вищестоящого управління юстиції для фінансування витрат на винагороду. Виплата винагороди здійснюється після проведення фінансування на підставі наказу начальника районного (міського), районного в місті управління юстиції.
4.17.3. Половина виконавчого збору (50 відсотків), яка акумулюється у вищестоящих управляннях юстиції, в першу чергу направляється на виплату винагороди державним виконавцям, на передбачених Законом ( 606-14 ) підставах.
4.18. Авансування витрат на виконавче провадження
4.18.1. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із начальником відділу державної виконавчої служби внести до спеціального фонду відповідного відділу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини.
4.18.2. При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві протягом десяти днів з дня проведення розподілу стягнутої з боржника суми.
4.18.3. Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом внесення готівки до бухгалтерії відповідного відділу державної виконавчої служби, державному виконавцю (з обов'язковим наступним зарахуванням цих сум до депозитного рахунку в обох випадках) або шляхом переказу цих коштів безпосередньо на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби.
4.19. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника
4.19.1. Якщо в районному (міському) відділі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.
4.19.2. Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох районних (міських) відділах державної виконавчої служби, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за наказом начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції (у межах області, міст Києва та Севастополя) та за наказом Міністра юстиції України (у межах держави) з їх власної ініціативи або за поданням начальників нижчестоящих у порядку підлеглості відділів.
У наказі визначається відділ, який веде таке зведене виконавче провадження та координує діяльність інших відділів з його здійснення. З державних виконавців цих відділів утворюється виконавча група, керівником якої визначається начальник відділу, якому доручено вести зведене виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження з інших відділів надсилаються копії виконавчих і процесуальних документів з виконання. З моменту утворення такої групи до її керівника переходить право вирішення питань здійснення цього зведеного виконавчого провадження, відповідно до Закону ( 606-14 ).
4.19.3. При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження слід керуватися вимогами статті 44 Закону.
У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі з урахуванням календарних строків надходження виконавчого документа на виконання у відповідний відділ державної виконавчої служби.
Державний виконавець складає розрахунки і проводить виплати, якщо сума стягнених коштів перевищує 5 відсотків належних до виплати стягувачам сум, але не рідше одного разу на місяць.
4.19.4. Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.
4.19.5. Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця (додаток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
5. Звернення стягнення на майно боржника
5.1. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника
5.1.1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
5.1.2. Готівкові кошти, виявлені в боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення проводиться за участю понятих, боржника, його представника (для юридичних осіб), представника або членів сім'ї боржника (для фізичних осіб). Акт складається у двох примірниках, перший залишається у виконавчому провадженні, другий - вручається боржнику під розписку в першому примірнику.
Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного робочого дня здається на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконавчих дій та на покриття боргу за виконавчими документами, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце. Кошти, що залишилися після покриття всіх вимог стягувачів, повертаються боржникові. Виконавчий збір перераховується у спеціальний фонд виконавчого провадження без попереднього зарахування на депозитні рахунки. Суми коштів, необхідних для покриття витрат на проведення виконавчих дій, направляються до спеціального фонду виконавчого провадження після винесення постанови про стягнення з боржника зазначених витрат.
Готівка в іноземній валюті у той самий строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. При цьому державний виконавець зобов'язує банк здійснити продаж і зарахувати кошти від продажу на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби протягом семи днів.
5.1.3. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця (додаток 36). ( Абзац перший пункту 5.1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
5.1.4. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.
Якщо в боржника - фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.
5.1.5. Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на види майна та предмети, які визначені в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону ( 606-14 ), що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні.
Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення.
5.2. Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті при обчисленні боргу в гривнях
5.2.1. У разі відсутності в боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
5.2.2. Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні в банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення виконавчого збору, витрат на виконання, боргу, та перерахувати кошти на депозитний рахунок відділу.
5.2.3. Якщо такі кошти є в банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації. Останні, в свою чергу, зобов'язані протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення виконавчого збору, витрат на виконання, боргу та перерахувати кошти на депозитний рахунок відповідного відділу та до спеціального фонду виконавчого провадження у порядку, встановленому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції.
Форма зобов'язання встановлюється за погодженням з Національним банком України.
5.2.4. Розпорядження (додаток 33), за яким відповідно до статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) банк або інша кредитна установа зобов'язується продати (перерахувати) іноземну валюту, заповнюється у трьох примірниках з використанням бланків документів виконавчого провадження, що позначені однією серією та номером. Перший примірник з позначкою "Примірник 1" надсилається до банку (кредитної установи), другий примірник з позначкою "Примірник 2" залишається у виконавчому провадженні, третій примірник з позначкою "Примірник 3" надсилається боржнику. ( Пункт 5.2 доповнено пунктом 5.2.4 згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
5.3. Звернення стягнення на заставлене майно
5.3.1. Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, так і для задоволення вимог інших стягувачів.
5.3.2. Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення звертається на заставлене майно боржника при недостатності в нього іншого майна для повного задоволення цих вимог, з додержанням встановлених законодавством прав заставодержателя та вимог глави 6 Закону "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу". Тому, при зверненні стягнення для задоволення вимог стягувача-заставодержателя на інше майно боржника, а не безпосередньо на заставлене майно, державний виконавець повинен отримати згоду заставодержателя-стягувача на задоволення його вимог за рахунок іншого майна боржника. Такі дії мають бути проведені державним виконавцем тільки в тому разі, якщо в рішенні суду або виконавчому написі нотаріуса не зазначено конкретно майно боржника, на яке має бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
5.3.3. Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання допускається лише, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отримані від реалізації заставленого майна, використовуються, насамперед, для задоволення зобов'язань боржника перед заставодержателем, і лише залишок коштів - для задоволення вимог стягувача. При реалізації цієї норми державний виконавець зобов'язаний попередити заставодержателя про звернення стягнення на майно боржника для задоволення вимог інших стягувачів, з'ясувати, чи не знаходиться майно в податковій заставі, чи є наступні застави цього ж майна і повідомити наступних заставодержателів, оскільки забезпечені заставою вимоги задовольняються в першу чергу (частина перша статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). При цьому, для того, щоб визначити, чи достатньо буде коштів, отриманих від реалізації предмету застави, для задоволення вимог заставодержателя (заставодержателів) та вимог інших стягувачів, державний виконавець має отримати від заставодержателя (заставодержателів) розмір вимог, які мають бути задоволені за рахунок заставленого майна. Згідно із статтею 19 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які підтверджують виконання боржником зобов'язань перед заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо про сплату відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на підтвердження таких вимог.
5.3.4. Відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати у реєстраторів Державного реєстру застав рухомого майна, якими згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 року N 1185 "Про порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна" є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його обласні філії, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси та комерційні банки. Проте слід мати на увазі, що внесення записів про заставу рухомого майна не є обов'язком заставодавця або заставодержателя, тому додатково таку інформацію про наявність застави в разі відсутності такого запису в Державному реєстрі можливо отримати в боржника. Інформацію про наявність податкової застави можна також отримати в органах державної податкової служби.
Інформацію про заборони відчуження нерухомого майна можна отримати в нотаріальному органі за місцезнаходженням цього майна.
5.4. Звернення стягнення на майно громадянина-підприємця, визнаного банкрутом
На підставі постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчого листа про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Реалізації підлягає все майно громадянина-підприємця, визнаного в установленому порядку банкрутом, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні в нього кошти в готівковій формі вносяться у розмірі, достатньому для сплати виконавчого збору, компенсації витрат на здійснення виконавчих дій, на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби та до спеціального фонду виконавчого провадження у порядку, установленому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції. Грошова сума, що залишилася, перераховується на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовується за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
5.5. Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб
5.5.1. Державний виконавець на письмову пропозицію боржника або стягувача має право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Зазначені особи на запит державного виконавця зобов'язані надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться в них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника, державний виконавець на підставі ухвали суду описує це майно в присутності понятих, вилучає його й реалізує у порядку, передбаченому Законом ( 606-14 ) та цією Інструкцією.
5.5.2. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено штраф відповідно до статті 88 Закону.
5.6. Арешт та вилучення майна боржника
5.6.1. Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
5.6.2. Арешт застосовується:
для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
5.6.3. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
5.6.4. Гроші, у тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису і на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються (перераховуються) на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається за правилами, передбаченими Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року N 1744 "Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери".
5.6.5. Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не обмежують його законних інтересів.
5.6.6. При проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна (додатки 21, 21-1). Перший примірник акта опису й арешту майна (додаток 21) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 21-1) використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження. ( Абзац перший пункту 5.6.6 в редакції Наказу Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
В акті опису і арешту повинні бути вказані:
час і місце складання акта;
назва відділу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану;
назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина;
назва стягувача та боржника;
назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного відділу державної виконавчої служби;
оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна;
якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації;
назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її адреса;
відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну;
зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.
Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.
При потребі, одночасно з арештом майна в акті повинні бути перелічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і загальної кількості, а також перелічено інше майно, у тому числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешт.
Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий - видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.
Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).
При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.
У разі виконання рішень, передбачених статтею 156 Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06 ) та статтею 67 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) складається акт у трьох примірниках, один з яких разом з виконавчим документом надсилається до суду, перший залишається у виконавчому провадженні, а інший вручається зберігачеві майна або боржнику під розписку (на першому примірнику). У цьому разі виконавче провадження підлягає закінченню.
У разі потреби опису великої кількості майна використовуються додатки до акта опису й арешту майна (додатки 21-2, 21-3), про що робиться відмітка в акті опису й арешту майна. Перший примірник додатка до акта опису й арешту майна (додаток 21-2) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, інші примірники (додаток 21-3) - з використанням бланків для копій документів виконавчого провадження. При використанні додатка до акта опису й арешту майна у розділі "Описано і накладено арешт на таке майно" акта робиться відмітка із зазначенням серії та номера додатка. ( Пункт 5.6.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
На першому примірнику акта опису й арешту майна/додатка до акта опису й арешту майна зазначаються серії та номери бланків для копій документів виконавчого провадження, що були використані для складання копій цього акта/додатка. На копіях акта опису й арешту майна/додатка до акта опису й арешту майна зазначаються серія та номер першого примірника акта/додатка. ( Пункт 5.6.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
5.6.7. При проведенні опису майна державний виконавець оголошує боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (здійснювати його відчуження), а в разі потреби - про обмеження права користуватися описаним майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби користуватися та інших обставин.
Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем виноситься постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додатки 26, 26-1). Перший примірник постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26) складається з використанням бланків документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 26-1) використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження. На першому примірнику постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначаються серії та номери бланків для копій документів виконавчого провадження, що були використані для складання копій цієї постанови. На копіях постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначаються серія та номер першого примірника постанови. ( Пункт 5.6.7 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
5.6.8. Про накладення арешту на нерухоме майно державний виконавець не пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцезнаходженням нерухомого майна. Про накладення арешту на нерухоме майно, яке заставлено третім особам, останні також повідомляються державним виконавцем. Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєстрації (наприклад, автотранспортні засоби тощо), державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію.
5.6.9. Відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику). Опис майна боржника - юридичної особи здійснюється у присутності представника боржника.
Якщо провести опис майна боржника - юридичної особи за участю його представника неможливо, то державний виконавець може описати майно без його участі. Після проведення такого опису державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові.
5.6.10. Особи, винні в порушенні заборони посвідчення відповідних договорів, спрямованих на відчуження описаного (арештованого) майна боржника, а також скоєнні дій щодо його перереєстрації на іншого власника, притягуються до відповідальності, установленої законодавством.
5.6.11. Державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
5.7. Оцінка майна боржника
5.7.1. Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, якщо вартість майна не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.
Державне регулювання цін і тарифів передбачено Законом України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ). Зокрема, статтею 9 цього Закону передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. Крім того, згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінетом Міністрів України можуть уводитися методи державного регулювання цін і тарифів.
5.7.2. Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо вартість майна перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то державний виконавець для проведення оцінки описаного майна залучає у встановленому порядку експерта (спеціаліста), зокрема фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз та суб'єктів підприємницької діяльності, що мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції України. У цьому разі оплата їх праці здійснюється із спеціального фонду виконавчого провадження. Витрати на оплату винагороди експерту або спеціалісту в установленому порядку стягуються з боржника.
5.7.3. Якщо стягувач чи боржник заперечує проти проведення оцінки державним виконавцем, то останній у встановленому порядку призначає експерта чи спеціаліста для визначення вартості майна. Витрати за проведену експертизу несе сторона, яка заперечує оцінку майна, проведену державним виконавцем.
Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.
5.8. Зберігання майна, на яке накладено арешт
5.8.1. Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігач), під розписку в акті опису і арешту майна. Копія акта опису і арешту майна видається боржникові, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.
5.8.2. Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, має право на одержання за зберігання майна винагороду або прибуток від зберігання майна, розмір яких установлюється за угодою зберігача з державним виконавцем, укладеною відповідно до вимог статей 413-424 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).
5.8.3. Порядок і умови зберігання арештованого майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, визначаються Національним банком України.
5.8.4. У разі відмови боржника або членів його сім'ї чи представника боржника - юридичної особи прийняти майно на зберігання, відсутності їх при проведенні опису майна, а також за наявності обставин, що не дають змогу передати вказаним особам майно на зберігання, державний виконавець призначає зберігачем описаного майна іншу особу.
5.8.5. Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися. При потребі державний виконавець може опечатати предмети, включені до акта опису й арешту майна, що передається на зберігання, та заборонити або обмежити право користування майном, якщо особливості цього майна в разі користування можуть призвести до його знищення або зменшення цінності.
Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи зберігача, потреби використання та інших обставин. Користування предметами одягу та предметами індивідуального вжитку забороняється.
5.8.6. Розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за 1 місяць. Розмір винагороди за зберігання тварин збільшується на 50 відсотків установленої плати за зберігання майна. Зберігачу відшкодовуються витрати, необхідні для збереження майна, якщо такі витрати були. Зберігачі майна, які є працівниками боржника - юридичної особи виконують обов'язки із збереження довірених їм цінностей в порядку виконання службових обов'язків (коменданти, комірники тощо), не користуються правом на отримання винагороди за зберігання описаного майна.
5.8.7. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену Законом ( 606-14 ).
Державний виконавець, виявивши розтрату, відчуження, утаювання чи підміну переданого на збереження майна, складає про це акт і звертається з поданням до суду чи в органи прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності.
5.8.8. Якщо майно передається на зберігання спеціалізованій торговельній організації, то при передаванні майна складається договір відповідального зберігання та акт приймання-передавання, який є невід'ємною частиною цього договору.
Договір відповідального зберігання діє до моменту передавання майна стягувачу чи іншій особі відповідно до чинного законодавства України.
Після закінчення строку зберігання майна спеціалізованою торговельною організацією складається акт про виконання робіт (додаток 37), в якому вказуються зазнані цією організацією витрати, що підлягають відшкодуванню, з доданням копій підтверджувальних документів. Акт про виконання робіт у триденний термін з дня закінчення строку зберігання передається (разом із копіями підтверджувальних документів) на затвердження начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.
Не пізніше наступного дня після надходження акта про виконання робіт він підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби і повертається до спеціалізованої торговельної організації.
Витрати відшкодовуються у термін не пізніше чотирьох банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт на підставі виставленого рахунку. (Інструкцію доповнено пунктом 5.8.8 згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
5.9. Передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі
5.9.1. У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети в боржника і передає їх стягувачеві, про що складає відповідний акт (додаток 21). У разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження.
5.9.2. Отримавши виконавчий документ про присудження стягувачеві предметів, державний виконавець у встановлений строк виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7) і встановлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Одночасно в постанові вказуються час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, якщо рішення не буде виконано добровільно, а також попередження стягувачеві про повернення йому виконавчого документа, якщо він протягом двох разів не з'явиться на виконання без поважних причин.
5.9.3. Якщо боржник не виконав рішення добровільно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачеві, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29, 29-1) у трьох примірниках. Перший примірник залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачеві та боржникові під розписку на першому примірнику.
У разі потреби опису великої кількості предметів заповнюється додаток до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29-2, 29-3). При використанні додатка до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу в розділі "Описане та арештовано майно згідно з переліком" акта робиться відмітка із зазначенням серії та номера додатка.
Перший примірник акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу та перший примірник додатка до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додатки 29, 29-2) складаються з використанням бланків документів виконавчого провадження, інші примірники (додатки 29-1, 29-3) - з використанням бланків для копій документів виконавчого провадження.
На першому примірнику акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу/додатка до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу зазначаються серії та номери бланків для копій документів виконавчого провадження, що були використані для складання копій цього акта/додатка. На копіях акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу/додатка до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу зазначаються серія та номер першого примірника акта/додатка. ( Пункт 5.9.3 в редакції Наказу Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
5.9.4. Якщо стягувач удруге не з'явиться на місце виконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем час, то державний виконавець складає акт про неявку стягувача на місце виконання (додаток 5) і виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
5.9.5. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого провадження.
5.9.6. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, то державний виконавець вирішує питання про притягнення його до відповідальності, встановленої чинним законодавством.
5.10. Звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку
5.10.1. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.
Такими земельними ділянками можуть бути земельні ділянки, на які видані державні акти на право приватної власності і межі яких установлені в натурі (на місцевості), як це передбачено статтею 22 Земельного кодексу України (561-12).
Згідно із статтею 6 зазначеного Кодексу до таких земельних ділянок можуть належати землі:
для ведення селянського (фермерського) господарства;
для ведення особистого підсобного господарства;
для садівництва;
для дачного і гаражного будівництва;
набуті в результаті реалізації права селянина на виділення земель, які передбачені сертифікатом на право на земельну частку (пай) із земель КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) за його власною заявою.
5.10.2. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру.
Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові. Такими земельними ділянками є земельні ділянки, зазначені в статті 67 Земельного кодексу України.
5.10.3. У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець звертається з запитом до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не знаходиться це майно під арештом, забороною.
Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту нотаріальному органу за місцезнаходженням майна. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.
5.11. Підготовка державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна
Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою.
Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця.
Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані:
повне найменування органу державної виконавчої служби;
дату постанови про відкриття виконавчого провадження;
повне найменування боржника та стягувача, їх адреси, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності (за його наявності) - для юридичних осіб, індивідуальний ідентифікаційний номер (за його наявності) - для фізичних осіб - платників податків;
номер та дату акта опису й арешту майна;
найменування майна, його кількість;
початкову вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою;
банківські реквізити відділу державної виконавчої служби;
перелік документів, що додаються до заявки;
підпис начальника відділу державної виконавчої служби.
До заявки додаються:
копія виконавчого документа;
копія акта опису й арешту майна;
документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копія технічного паспорта на житловий будинок, квартиру тощо), у відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованим у Мін'юсті України 10.07.2001 за N 582/5773 ;
копії документів, що підтверджують право власності або інше речове право на нерухоме майно, визначених статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" ( 1952-15 ) та пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 03.03.2004 за N 283/8882, зокрема: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти приймання нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом;
у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва - копія рішення про відведення земельної ділянки;
документ, що підтверджує вартість майна (експертний висновок, акт оцінки майна);
у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідка про розмір частки державної власності в статутному фонді підприємства боржника та копія повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника.
Прилюдні торги мають бути проведені спеціалізованою організацією у двомісячний строк з дня одержання заявки державного виконавця на їх проведення.
Акт про проведення прилюдних торгів затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби і є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності.
Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому законодавством. ( Пункт 5.11 в редакції Наказу Мін'юсту N 141/5 від 20.12.2004 )
5.12. Реалізація арештованого майна
5.12.1. Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.
5.12.2. Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюють спеціалізовані організації. Такими спеціалізованими організаціями є суб'єкти господарювання, визначені на тендерній (конкурсній) основі, які здійснюють реалізацію майна шляхом проведення аукціонів. ( Абзац перший пункту 5.12.2 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції N 10/5 від 11.02.2003, N 42/5 від 08.05.2003, N 115/5 від 22.09.2003 )
Порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за N 480/3773, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 67/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 746/4039.
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торговельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо в місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, то державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна. ( Абзац третій пункту 5.12.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
5.12.3. Продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України і визначеними на тендерній (конкурсній) основі. ( Пункт 5.12.3 в редакції Наказу Мін'юсту N 91/5 від 21.10.2002, із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції N 10/5 від 11.02.2003, N 42/5 від 08.05.2003 )
5.12.4. Міністерство юстиції України із спеціалізованими організаціями, зазначеними в пунктах 5.12.2, 5.12.3, укладає генеральні договори про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень. ( Інструкцію доповнено пунктом 5.12.4 згідно з Наказом Міністерства юстиції N 42/5 від 08.05.2003, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 121/5 від 20.10.2004 )
5.12.5. Передача арештованого майна на реалізацію спеціалізованим організаціям здійснюється на конкурсній основі після його вилучення у боржника та проведення його оцінки.
Після завершення оцінки майна та доведення її до відома сторін виконавчого провадження державний виконавець у п'ятиденний строк, після закінчення строку оскарження оцінки, повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції та спеціалізовані організації, з якими укладено договори відповідно до пункту 5.12.4 Інструкції, про наявність арештованого майна, місцезнаходження (зберігання), оцінку, за якою воно виставляється на продаж, установлює дату огляду арештованого майна та строк (не більше п'яти робочих днів з дати огляду арештованого майна), до якого спеціалізовані організації подають заяву про участь у конкурсі відповідному регіональному відділу державної виконавчої служби стосовно його реалізації. Спеціалізовані організації про прийняте рішення повідомляють державного виконавця.
У разі, якщо виконавчі дії з арешту та вилучення майна у боржника проведені державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України чи підрозділу примусового виконання рішень відповідного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, після завершення оцінки майна та доведення її до відома сторін виконавчого провадження, державний виконавець у п'ятиденний строк після закінчення строку оскарження оцінки повідомляє керівника відповідного органу державної виконавчої служби та спеціалізовані організації, з якими укладено договори відповідно до пункту 5.12.4 Інструкції, про наявність арештованого майна, місцезнаходження (зберігання), оцінку, за якою воно виставляється на продаж, установлює дату огляду арештованого майна та строк (не більше п'яти робочих днів з дати огляду арештованого майна), до якого спеціалізовані організації подають заяву до відповідного органу державної виконавчої служби про участь у конкурсі стосовно його реалізації. ( Інструкцію доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 47/5 від 21.06.2004 )
Спеціалізовані організації про прийняте рішення повідомляють державного виконавця. ( Інструкцію доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 47/5 від 21.06.2004 )
У заяві про участь у конкурсі зазначаються назва спеціалізованої організації, реквізити (адреса, телефон тощо).
Спеціалізовані організації, які не бажають узяти участь у конкурсі, зобов'язані в указаний державним виконавцем термін письмово повідомити відповідний орган державної виконавчої служби та державного виконавця про таку відмову. ( Абзац шостий із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 47/5 від 21.06.2004 )
Щотижня відповідним відповідним органом державної виконавчої служби проводиться конкурс між спеціалізованими організаціями, з якими укладено договори відповідно до пункту 5.12.4 Інструкції , стосовно передачі на реалізацію арештованого державними виконавцями майна, про що обов'язково, не пізніше ніж за один день до проведення, інформуються вказані спеціалізовані організації. ( Абзац сьомий із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 47/5 від 21.06.2004 )
Для організації та проведення конкурсу директор Департаменту державної виконавчої служби своїм розпорядженням, а начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції своїми наказами не рідше ніж один раз у рік затверджують комісію у складі голови та двох членів - з числа працівників відповідного органу державної виконавчої служби. Секретарем комісії призначається один з членів комісії. ( Абзац восьмий із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 47/5 від 21.06.2004 )
У визначені день та час у ході засідання конкурсної комісії, після оголошення інформації про арештоване майно, що буде передано на реалізацію, спеціалізовані організації, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, безпосередньо голові конкурсної комісії подають пропозиції щодо реалізації арештованого майна в опечатаному конверті.
У пропозиціях зазначаються:
обґрунтована інформація щодо технічних можливостей для забезпечення організації реалізації арештованого майна та виконання взятих зобов'язань, зокрема: наявність відповідних приміщень, які забезпечують необхідні умови для проведення аукціонів чи прилюдних торгів (чи їх оренди); наявність складських приміщень та їх технічні характеристики; наявність технічних можливостей для транспортування арештованого майна тощо;
у разі необхідності наявність ліцензій чи інших дозволів на реалізацію окремих видів майна у відповідності до вимог чинного законодавства;
розмір комісійної винагороди;
інша необхідна інформація щодо можливостей спеціалізованої організації із забезпечення належної реалізації арештованого майна та виконання взятих зобов'язань.
Засідання комісії є відкритим. За результатами розкриття конвертів з конкурсними пропозиціями комісія шляхом голосування визначає переможця, який здійснюватиме реалізацію арештованого майна.
Рішення про визначення переможця приймається простою більшістю голосів.
Майно передається на реалізацію тій спеціалізованій організації, яка запропонувала найбільш привабливі умови продажу арештованого майна.
Після закінчення засідання комісії складається протокол про результати проведення конкурсу, у якому зазначаються:
відомості про учасників конкурсу;
результати голосування;
обґрунтування визначення переможця.
Протокол про результати проведення конкурсу підписується всіма членами комісії, які брали участь у голосуванні.
Якщо спеціалізованими організаціями запропоновано однакові умови або всі спеціалізовані організації відмовилися від прийняття на реалізацію запропонованого арештованого майна, воно за рішенням конкурсної комісії передається на реалізацію спеціалізованій організації за алфавітом у порядку черговості.
Результати проведеного конкурсу оголошуються відразу після його проведення та підписання протоколу.
Представники спеціалізованих організацій, які були присутні при проведенні конкурсу, ознайомлюються з протоколом під підпис.
Витяг з Протоколу про результати проведення конкурсу, у якому зазначена назва переможця та обґрунтування його визначення щодо умов проведення аукціонів чи прилюдних торгів, у триденний термін доводиться до відома відповідного територіального відділу державної виконавчої служби. ( Пункт 5.12.5 доповнено абзацом дев'ятнадцятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 118/5 від 14.10.2004 ) ( Інструкцію доповнено пунктом 5.12.5 згідно з Наказом Міністерства юстиції N 42/5 від 08.05.2003, в редакції Наказу Мін'юсту N 137/5 від 11.11.2003 )
5.12.6. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, установлений державним виконавцем, але не раніше ніж через 5 днів після накладення арешту.
У разі накладення арешту при відкритті виконавчого провадження майно передається на реалізацію не раніше ніж через 10 днів, тобто після закінчення строку для оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Якщо вартість майна перевищує 20000 грн., то документи на реалізацію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізованої торговельної організації через відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. ( Пункт доповнено абзацом третім згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 42/5 від 08.05.2003 )
Державний виконавець подає до відповідного відділу Державної виконавчої служби всі необхідні документи на реалізацію майна. Указаний відділ державної виконавчої служби в 3-денний термін з моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству України, надсилає їх до відповідної спеціалізованої торговельної організації для укладення з відділом державної виконавчої служби договору про надання послуг з реалізації арештованого майна. ( Пункт доповнено абзацом четвертим згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
У разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного законодавства України відповідний відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції у 3-денний термін повертає дані документи до відділу державної виконавчої служби, що їх надав, для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України. ( Пункт доповнено абзацом п'ятим згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
Якщо вартість майна перевищує 200 000 грн., то документи на реалізацію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізованої торговельної організації після погодження Міністерством юстиції України у такому порядку: ( Абзац шостий пункту 5.12.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 50/5 від 29.05.2003 )
а) державний виконавець подає до відповідного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції всі необхідні документи на реалізацію арештованого майна;
б) указаний відділ державної виконавчої служби в 3-денний термін з моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству України, надсилає їх копії до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
в) Мін'юст України в 5-денний термін з моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству України, надає погодження на укладення договору про надання послуг з реалізації арештованого майна, про що письмово повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;
г) відповідний відділ державної виконавчої служби у 3-денний термін з моменту їх надходження надсилає зазначені документи до спеціалізованої торговельної організації для укладення з відділом державної виконавчої служби договору про надання послуг з реалізації арештованого майна;
д) у разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного законодавства України відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції у 3-денний термін повертає вказані документи до відділу державної виконавчої служби, що їх надав, а Мін'юст України у 5-денний термін - до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України. ( Пункт 5.12.6 доповнено абзацом шостим згідно з Наказом Мін'юсту N 42/5 від 08.05.2003 )
Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на реалізацію негайно після накладення на них арешту.
Між спеціалізованою торговельною організацією та відділом державної виконавчої служби, від імені якого договір підписує начальник цього відділу державної виконавчої служби, укладається договір про надання послуг з реалізації арештованого майна. При передачі арештованого майна (за винятком нерухомого) складається акт приймання-передавання, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з реалізації арештованого майна. ( Пункт доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
Не пізніше наступного робочого дня після підписання договору про надання послуг з реалізації арештованого майна державним виконавцем вносяться відповідні записи до Книги обліку арештованого майна, яке передано на реалізацію (далі - Книга обліку) (додаток 39). ( Пункт 5.12.6 доповнено абзацом дев'ятим згідно з Наказом Мін'юсту N 108/5 від 21.09.2004 )
Наступні записи до Книги обліку вносяться державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після вчинення відповідної дії (повідомлення спеціалізованої організації, надходження коштів тощо). ( Пункт 5.12.6 доповнено абзацом десятим згідно з Наказом Мін'юсту N 108/5 від 21.09.2004 )
Про укладення із спеціалізованою торговельною організацією договору про надання послуг з реалізації арештованого майна (не пізніше наступного робочого дня) територіальні відділи державної виконавчої служби повідомляють регіональні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції з доданням копій таких договорів. ( Пункт 5.12.6 доповнено абзацом одинадцятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 118/5 від 14.10.2004 )
5.12.7. Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, то арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Якщо вартість непроданого майна боржника перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, і стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 5-денний строк з дня відповідного повідомлення державного виконавця внести на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь. З перерахованих стягувачем коштів стягуються витрати на проведення виконавчих дій, сплачується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику. ( Пункт доповнено абзацом другим згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. При передачі стягувачу майна державним виконавцем складається акт. Постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу стягувачу майна є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно відповідно до чинного законодавства. ( Пункт доповнено абзацом третім згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
5.12.8. Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. Коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або продовжиться його строк.
5.12.9. Кошти, отримані від реалізації арештованого майна, вносяться на депозитний рахунок відділу, після чого державним виконавцем здійснюється їх розподіл у відповідності до вимог Закону ( 606-14 ). ( Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
5.12.10. Після реалізації арештованого майна або закінчення терміну реалізації майна після його переоцінки, спеціалізованою торговельною організацією складається акт про виконання робіт (додаток 37), в якому вказується понесені цією організацією витрати, що підлягають відшкодуванню, з доданням копій підтверджувальних документів. Акт про виконання робіт у 3-денний строк з дня надходження коштів від покупця майна або закінчення терміну реалізації майна після його переоцінки (разом із копіями підтверджувальних документів) передається на затвердження начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби.
Не пізніше наступного дня після надходження акта виконаних робіт він підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і повертається спеціалізованій торговельній організації.
Якщо майно не було реалізовано спеціалізованою торгівельною організацією, то витрати відшкодовуються у відповідності до пункту 5.8.8 цієї Інструкції. ( Інструкцію доповнено пунктом згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
5.12.11. У випадку, коли майно не реалізоване у встановленому порядку, і в разі потреби його подальшого зберігання державний виконавець не пізніше п'яти днів з моменту закінчення строку реалізації майна після його переоцінки укладає договір відповідального зберігання. ( Інструкцію доповнено пунктом згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
6. Звернення стягнення на
майно боржника - юридичної особи
6.1. Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення у порядку, передбаченому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в тому числі в органах Державного казначейства в порядку, передбаченому Законом ( 606-14 ).
Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних установах немає, то державний виконавець одержує такі дані в податкових органах, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.
У разі наявності в боржника - юридичної особи декількох рахунків у різних кредитних установах державний виконавець роз'яснює стягувачу його право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, для одержання потрібної кількості дублікатів виконавчих документів для звернення стягнення на грошові кошти.
6.2. У разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або майно державної форми власності, закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності:
у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно);
у другу чергу - готова продукція (товари), а також інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;
у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.
У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та в разі потреби (якщо державі належить 25%, 50%, плюс одна акція та більше) - Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником - юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів.
На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи. Повідомлення про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - юридичної особи має містити інформацію, зазначену в Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.
Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника - юридичної особи, державний виконавець звертається до суду з заявою про відстрочку виконання відповідно до статті 33 Закону ( 606-14 ). У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження (додаток 10). Копія постанови надсилається стягувачу з роз'ясненням йому права звернутися до відповідного господарського суду з заявою про визначення його кредитором.
6.3. У разі реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи.
У разі ліквідації боржника - юридичної особи, у тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку.
Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний виконавець повідомляє стягувача.
7. Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника
7.1. Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника
7.1.1. Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається за відсутності в боржника коштів на рахунках у банках та інших кредитних установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати.
7.1.2. При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум боргів, що перевищують один мінімальний розмір заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника в банках та інших кредитних установах шляхом проведення запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.
7.1.3. Виконавчі документи направляються за місцем роботи боржника, отримання ним пенсії, стипендії чи інших доходів для проведення стягнення в передбаченому законом порядку.
7.2. Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії боржника
7.2.1. Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів та розпорядження (додаток 32).
7.2.2. Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, то підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої статтею 88 Закону ( 606-14 ).
7.2.3. Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до законодавства про пенсії.
7.2.4. Виконавчі документи за місцем виконання зберігаються в сейфах, вогнетривких шафах.
7.2.5. Порядок стягнення суми боргу, розмір відрахування визначаються державним виконавцем у розпорядженні, що направляється разом з виконавчим документом, про що в копії повідомляється стягувачеві.
Якщо боржник отримує декілька видів доходів, то дублікати виконавчих документів направляються із розпорядженнями державного виконавця до бухгалтерій підприємств, установ, організацій для звернення стягнення на заробітну плату боржника. У разі направлення декількох виконавчих документів до бухгалтерії одного підприємства, установи, організації державний виконавець щодо кожного виконавчого документа направляє розпорядження.
7.2.6. Самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахування адміністрації підприємств, установ, організацій не мають права.
7.2.7. При поверненні виконавчих документів у зв'язку із звільненням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа робиться запис про утримання суми боргу, а в разі стягнення періодичних платежів - про час їх утримання та розмір заробітної плати за останні три місяці. Цей запис завіряється підписами відповідальних осіб та скріплюється печаткою. У супровідному листі до виконавчого документа адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання боржника, його місце проживання, якщо вони відомі. Копія супровідного листа направляється стягувачу до відома.
7.2.8. Передача виконавчого документа сторонам (третім особам) на руки забороняється.
7.3. Звернення стягнення на інші доходи боржника
7.3.1. Зазначені в підрозділах 7.1 та 7.2 цієї Інструкції правила стягнення поширюються і на випадки звернення стягнення на:
доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності;
доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фермерському) господарстві;
авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літератури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано авторське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналізаторську пропозицію;
суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
7.3.2. Для встановлення таких доходів державний виконавець за заявою стягувача, боржника робить запити у відповідні органи.
7.3.3. На допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, і допомогу в зв'язку з безробіттям стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.
7.3.4. Стягнення не може бути звернено на виплати, визначені у статті 73 Закону ( 606-14 ).
7.4. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника
7.4.1. Відрахування із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.
Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю та статтею 70 Закону. Цією самою статтею Закону встановлюються обмеження розміру відрахувань із стипендії, пенсії та інших доходів боржника.
7.4.2. Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.
7.4.3. Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадяться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на витрати щодо їх утримання в цих закладах.
7.5. Порядок виконання рішень про стягнення аліментів
7.5.1. У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення звертається на майно боржника.
7.5.2. Розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника.
7.5.3. З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.
7.5.4. За наявності спору питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом.
7.5.5. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходженням відрахованих сум аліментів стягувачам.
7.5.6. Якщо вжитими заходами місце проживання та місце роботи боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов'язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. Необгрунтоване пересилання виконавчих листів для оголошення розшуку не допускається.
7.5.7. Повернення виконавчого документа стягувачеві в зв'язку з невстановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.
7.5.8. Особи, що виявили бажання сплачувати аліменти добровільно, можуть звернутися до адміністрації за місцем роботи, за місцем отримання пенсії, стипендії тощо з письмовою заявою про утримання з їх заробітку аліментів та передачі їх стягувачеві. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо зобов'язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом.
Заяви про утримання аліментів, а також про зміну їх розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в порядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату такої заяви винна посадова особа несе відповідальність.
За невиконання вищезазначених обов'язків на винних посадових осіб може бути накладено штраф згідно із законом.
7.5.9. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо на підставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зобов'язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, стипендії і інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3-денний термін з дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, зазначеній в заяві чи виконавчому листі.
7.5.10. Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов'язкових податків. Перерахування їх стягувачем проводиться за рахунок боржника.
При утриманні аліментів за місцем роботи боржника суми їх не можуть бути меншими від присудженого рішенням суду розміру та 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. У цьому випадку із заробітної плати (доходу) не може бути утримано більше 70 відсотків.
Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Якщо за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.
Якщо за рішенням суду з відповідача слід стягувати аліменти на утримання трьох і більше дітей, а також заборгованість з аліментів за минулий час, то державний виконавець дає вказівку про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгованість за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно боржника.
7.5.11. Звільнення від сплати аліментів та питання про розмір заборгованості з них вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому діючим законодавством.
7.5.12. Платник аліментів повинен негайно повідомити державному виконавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи.
У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомостей на винних у цьому посадових осіб і громадян, у тому числі й на платника аліментів, може бути накладено штраф згідно зі статтею 88 Закону ( 606-14 ).
7.6. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна
7.6.1. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу провадиться після закінчення наданого засудженому судом строку державним виконавцем в порядку, визначеному цією Інструкцією.
7.6.2. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є приватною власністю засудженого.
7.6.3. При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно.
При виконанні конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо постанова суду відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.
7.6.4. У разі невідповідності виконавчого документа статті 19 Закону (606-14 ) або відсутності одного з вищеперелічених документів державний виконавець виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження.
7.6.5. Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.
7.6.6. У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна.
Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.
7.6.7. Установивши розтрату відчуження, підміну переданого на зберігання майна, держаний виконавець складає про це акт.
У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до органів прокуратури або до суду. До подання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було виявлено і арештовано державним виконавцем.
Указане виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті.
7.6.8. Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.
7.6.9. При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконання провадиться в загальному порядку. При виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в ФІНО органів попереднього слідства, державний виконавець направляє до ФІНО копію виконавчого листа з розпорядженням (додаток 34). Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження державного виконавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав. ( Пункт 7.6.9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
7.6.10. За наявності декількох виконавчих документів про стягнення коштів чи ін. щодо одного боржника, майно якого за рішенням суду підлягає конфіскації, реалізується в порядку, встановленому цією Інструкцією. У цьому разі розподіл суми, що надійшла після реалізації, встановлюється відповідно до статті 43 Закону ( 606-14 ) та пункту 5.1.2 цієї Інструкції, а також з урахуванням установленої статтею 44 Закону черговості задоволення вимог стягувачів.
7.6.11. Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, державний виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, попередивши про це митний орган не пізніше ніж за п'ять днів про час проведення такої дії. ( Інструкцію доповнено пунктом 7.6.11 згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
7.6.12. Акт опису та арешту майна складається державним виконавцем у присутності понятих за участю представника митного органу. ( Інструкцію доповнено пунктом 7.6.12 згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
7.6.13. Подальші дії державного виконавця щодо розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду, здійснюються відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) та цієї Інструкції. ( Інструкцію доповнено пунктом 7.6.13 згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
7.6.14. Розмір виконавчого збору за виконавчими документами про конфіскацію майна визначається від розміру оцінки описаного і арештованого державним виконавцем майна.
7.6.15. Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.
8. Виконання рішень у немайнових спорах
8.1. Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх учинення
8.1.1. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
8.1.2. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону, і призначає новий строк виконання.
Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а з боржника стягується двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.
8.1.3. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, то виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ (додаток 23).
8.2. Виконання рішення про поновлення на роботі
8.2.1. Виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
8.2.2. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону ( 606-14 ).
Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 176-4 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ).
8.2.3. Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
8.3. Виконання рішень про відібрання дитини
8.3.1. Під час виконання рішень про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування, а при потребі - представників органів та установ освіти, медичних працівників.
8.3.2. У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.
8.3.3. При неможливості з'ясування місцезнаходження боржника, дитини або обох державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника. У разі перешкоди з боку боржника щодо виконання державний виконавець вирішує питання про застосування до нього штрафних санкцій.
8.3.4. При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.
8.4. Порядок виконання рішень про виселення боржника
8.4.1. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, домашніх тварин та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщенням.
8.4.2. Щодо справ про виселення державний виконавець надає боржнику термін для добровільного виконання (до 15 днів).
8.4.3. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання виконавчого документа.
8.4.4. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ, з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у разі потреби забезпечує в установлений термін зберігання майна боржника протягом строку, що не перевищує трьох років, з покладенням зазначених витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.
8.4.5. Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселяються, то державний виконавець зобов'язаний провести разом з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена зберігачем майна.
8.4.6. Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні.
8.4.7. Якщо особі, яка виселяється, має бути надано інше житлове приміщення, то державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не провадяться. У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконанню рішення або його унеможливлюють, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження і звертається до суду з поданням про роз'яснення подальшого порядку виконання або про відстрочку виконання.
8.5. Виконання рішення про вселення стягувача
8.5.1. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, указане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) у ньому.
8.5.2. Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець установлює строк для добровільного його виконання боржником.
У разі невиконання виконавчого документа про вселення у добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.
Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.
8.5.3. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, то вселення здійснюється у присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх справ.
8.5.4. Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні цього рішення.
8.5.5. Якщо стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження з документами, що підтверджують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внутрішніх справ та ін.), то державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може зажадати додаткові документи або провести вихід за місцем виконання рішення, про що складає відповідний акт.
8.5.6. У разі наявності підстав для відновлення виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про відновлення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 15), а до боржника застосовуються штрафні санкції.
8.5.7. У разі відсутності підстав для проведення повторного примусового вселення державним виконавцем також виноситься постанова, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби із зазначенням усіх мотивів відмови у відновленні виконавчого провадження.
8.5.8. Зазначені постанови можуть бути оскаржені до суду в 10-денний термін.
8.5.9. Відновлення виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем один раз не пізніше 10 днів з моменту закінчення виконавчого провадження. Тому при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження про примусове вселення державний виконавець роз'яснює стягувачу його право звернутися з заявою про відновлення виконавчого провадження протягом 10 днів з моменту отримання ним постанови про закінчення виконавчого провадження.
Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не проводиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в цьому випадку вирішується в судовому порядку.
8.6. Виконання рішення про примусовий обмін
8.6.1. Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про примусовий обмін, установлює строк для добровільного його виконання боржником.
8.6.2. У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добровільному порядку державний виконавець здійснює його примусове виконання відповідно до вимог підрозділів 8.4 та 8.5 цієї Інструкції.
8.6.3. Про виконання рішення про примусовий обмін державний виконавець складає акт, який підписується стягувачем і боржником (додаток 5).
8.7. Загальні умови виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян
8.7.1. Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян за заявою передбаченого законом легалізуючого органу на підставі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об'єднання громадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до державної виконавчої служби після офіційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності об'єднання громадян.
8.7.2. Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та надає боржнику строк для добровільного виконання.
8.7.3. Державний виконавець повинен зажадати від керівників або засновників об'єднання громадян оригінали свідоцтва про державну реєстрацію та Статуту об'єднання громадян, документи органів внутрішніх справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банківських установ про закриття рахунків, акт з податкової адміністрації про здавання звітності керівним органом об'єднання тощо.
У разі невиконання з боку об'єднання громадян зазначених вимог державний виконавець сам уживає заходів до виконання (вилучає свідоцтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та статут передаються легалізуючому органу, печатка та штамп - до органів внутрішніх справ тощо).
8.7.4. Про виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян державний виконавець складає акт, який підписують державний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсилаються до суду, який видав виконавчий документ, та легалізуючому органу.
9. Провадження виконавчих дій щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
9.1. При виконанні передбачених статтею 3 Закону ( 606-14 ) рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які проживають чи зареєстровані на території України, застосовуються положення Закону та цієї Інструкції.
9.2. Визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів проводиться на підставі відповідних міжнародних договорів та чинного законодавства України.
Клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду розглядається компетентним судом і після винесення ухвали про визнання та прийняття до виконання рішення іноземного суду на території України виписується виконавчий лист, що і є основою для провадження виконавчих дій.
Основою для виконання рішення іноземного арбітражу є наказ господарського суду та ухвала компетентного суду України про визнання та виконання рішення іноземного арбітражу на території України.
Рішення Міжнародного комерційного господарського суду при Торгово-промисловій палаті України є виконавчим документом, якщо примусове виконання цього рішення повинно проводитись на території України. Виконання вказаного рішення проводиться на підставі заяви зацікавленої особи, яка адресується відповідному відділу державної виконавчої служби.
Виконавчий документ, виданий в установленому порядку на підставі рішення іноземного суду чи арбітражу, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання відповідним рішенням законної сили.
10. Захист прав стягувача, боржника та інших осіб під час провадження виконавчих дій
10.1. На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби з виконання рішення або на відмову в здійсненні вказаних дій у встановлені Законом ( 606-14 ) строки стягувач чи боржник можуть подати скаргу до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду за місцезнаходженням районного (міського), районного в місті відділу державної виконавчої служби або до іншого суду згідно з чинним законодавством.
Про задоволення чи відмову в задоволенні скарги начальником відповідного відділу державної виконавчої служби виноситься вмотивована постанова (додаток 20), яка оскаржується в порядку, установленому Законом. У постанові начальник відділу державної виконавчої служби дає вказівки державному виконавцю про хід подальшого виконання виконавчого документа.
Скарги на дії начальника відділу державної виконавчої служби подаються до суду.
10.2. У разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - щодо фізичних осіб і від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - щодо посадових осіб та призначає новий строк виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає штраф на боржника в подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
За наявності підстав, передбачених статтями 34, 35 Закону державний виконавець вирішує питання про зупинення виконавчого провадження (додаток 10).
10.3. За порушення вимог Закону ( 606-14 ), невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за поданням державного виконавця начальником відповідного відділу державної виконавчої служби накладається штраф від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).
У разі наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення (додаток 5) і надсилає до суду або органів прокуратури подання про притягнення боржника або винної особи до кримінальної відповідальності.
11. Приймання державним виконавцем коштів, видача їх стягувачам та звітність за цими сумами
11.1. Порядок приймання державним виконавцем коштів
11.1.1. Державні виконавці в процесі виконання рішення можуть особисто за квитанційною книжкою приймати кошти від боржників (додаток 30). ( Абзац перший пункту 11.1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
Приймання державними виконавцями коштів у вказаних випадках проводиться тільки за квитанцією встановленої форми.
11.1.2. При прийманні готівки заповнюється квитанція (додаток 30-1) у двох примірниках, що позначені однією серією та номером. Примірники квитанцій підписуються особисто державним виконавцем.
Перший примірник квитанції з позначкою "Примірник 1" залишається у квитанційній книжці державного виконавця. Другий примірник квитанції з позначкою "Примірник 2" видається платнику під його розписку на першому примірнику квитанції.
Жодні виправлення, перекреслення сум, дат або прізвищ платників у квитанціях не допускаються. Два примірники неправильно заповненої квитанції анулюються шляхом написання на них чорнилом "зіпсовано" та залишаються в квитанційній книжці для обліку. ( Пункт 11.1.2 в редакції Наказу Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
11.1.3. Державним виконавцям забороняється отримувати гроші без виписування та видачі квитанції встановленої форми за будь-якими розписками на виконавчих документах, касовими ордерами установ і т.ін.
11.1.4. Отримані за квитанційними книжками суми повинні бути здані державним виконавцем на відповідні рахунки відділу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня після їх отримання. Суми, отримані для зарахування на користь держави, у період, наданий боржнику для добровільного виконання, здаються безпосередньо до установ ощадбанку.
Суми, що стягнуті на користь держави після винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відсутності витрат на виконання, здаються до установ ощадбанку, а 5 відсотків (виконавчий збір) - на відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження.
11.1.5. До першого примірника квитанції (додаток 30-1) з позначкою "Примірник 1", що залишається у квитанційній книжці, вклеюється відповідна квитанція (ощадбанку чи банку) про отримання коштів. У виконавчому провадженні робиться відмітка про прийняття коштів із зазначенням дати заповнення та номера квитанції. ( Пункт 11.1.5 в редакції Наказу Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
11.1.6. Забороняється державним виконавцям проводити видачу та переказ стягнутих ними сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби.
11.1.7. При зарахуванні коштів на депозитний рахунок державний виконавець негайно складає розпорядження чи розрахунок за правилами, викладеними в підрозділі 11.2 цієї Інструкції.
11.1.8. Квитанційні книжки видаються в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції начальникам відділів державної виконавчої служби відповідно до потреб. Квитанційна книжка видається державному виконавцю начальником відділу державної виконавчої служби за відомістю обліку квитанційних книжок під його розписку в цій відомості з указівкою дати видачі та з якого і до якого номера в книжці містяться квитанції.
11.1.9. Кожна закінчена квитанційна книжка здається державним виконавцем начальнику відділу державної виконавчої служби під розписку у відомості обліку квитанційних книжок.
Закінчені квитанційні книжки зберігаються в архіві відповідного відділу державної виконавчої служби за правилами зберігання документів суворої звітності.
11.1.10. Правильність ведення квитанційних книжок та своєчасність унесення сум державним виконавцем перевіряються начальником відповідного відділу державної виконавчої служби щомісячно.
11.1.11. Нова квитанційна книжка видається державному виконавцю лише після перевірки начальником відповідного відділу державної виконавчої служби правильності та повноти внесення стягнутих державним виконавцем коштів на депозитний рахунок державної виконавчої служби, на відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження та до установ ощадбанку. Це проводиться шляхом підрахувань стягнутих державним виконавцем коштів за корінцями квитанційної книжки та звірення цієї суми з сумою, внесеною ним на рахунок відділу або установи ощадбанку, за відповідними квитанціями про отримання коштів, з випискою органу Державного казначейства та записами в книзі обліку депозитних сум.
11.1.12. При здачі справ державний виконавець здає начальнику відділу державної виконавчої служби незакінчену квитанційну книжку та квитанції банку про зарахування коштів на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби, відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження або установ ощадбанку.
11.2. Порядок видачі коштів стягувачам та обліку депозитних сум
11.2.1. Для контролю і перевірки стану реєстраційного рахунку з обліку депозитних сум та відповідного рахунку в банку і визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами державної виконавчої служби. Реєстраційні рахунки з обліку депозитних сум відкриваються в органах Державного казначейства на ім'я відділу державної виконавчої служби. Крім того, для виплати стягувачам - фізичним особам належних їм сум готівкою відділ державної виконавчої служби відкриває на своє ім'я в установах банку поточний рахунок.
11.2.2. У відділі державної виконавчої служби за кожним рахунком окремо заводиться книга обліку депозитних сум строком на один рік (додаток 31). У книгах обліку депозитних сум записуються всі суми, які рахуються на день їх відкриття в залишку на спеціальних реєстраційних рахунках з обліку депозитних сум чи на рахунках в банку.
Книги обліку депозитних сум повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відповідно печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.
11.2.3. Начальником відділу державної виконавчої служби визначається особа, яка здійснює ведення книг обліку депозитних сум та здійснює банківські операції, а також ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців.
Особа, що веде депозитний рахунок, щомісячно розшифровує суми, що залишились на 1 число кожного місяця.
11.2.4. Книги обліку депозитних сум не менше одного разу на місяць перевіряються начальником відділу державної виконавчої служби шляхом підрахунку та звірення сум, що надійшли та видані, з випискою із спеціального реєстраційного рахунку з обліку депозитних сум чи рахунку в банку, в результаті чого залишок на перше число кожного місяця повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунках.
Після перевірки залишку депозитних сум начальник відділу робить напис "перевірено" та підтверджує цей напис своїм підписом.
11.2.5. Депозитні суми, які залишились на перше січня нового року на рахунках, переносяться в нові книги з повною назвою кожної окремої суми та вказівкою, кому вона належить. У книгах обліку депозитних сум залишки, які переходять на перше січня нового року, виводяться в графу "залишки".
11.2.6. У міру надходження з органу Державного казначейства чи банку виписок про наявність на спеціальному реєстраційному рахунку з обліку депозитних сум або поточному рахунку коштів у книги негайно вносяться записи.
Особа, яка веде облік депозитних сум, негайно повідомляє відповідного державного виконавця відділу про надходження коштів на спеціальний реєстраційний рахунок з обліку депозитних сум або на поточний рахунок.
11.2.7. У разі відсутності відомостей, яким чином провадити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувачу про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів.
Після цього державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача готує розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування (видачі) стягувачу, і яке затверджується начальником відділу державної виконавчої служби. Указане розпорядження готується в 2 примірниках, оригінал видається особі, яка веде облік депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.
Щодо кожного виконавчого провадження (тобто для кожного стягувача окремо) готується окреме розпорядження.
При складанні розпорядження слід ураховувати, що до визначення стягувачем - фізичною особою шляху отримання ним коштів у розпорядженні не зазначаються засоби видачі (перерахування) коштів.
11.2.8. У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також при необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на виконання, винагороди державним виконавцем складається розрахунок. Даний розрахунок затверджується начальником відділу державної виконавчої служби і складається у 2 примірниках, оригінал видається особі, яка веде облік депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.
11.2.9. При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з обліку депозитних сум здійснюється на підставі платіжних доручень, підписаних начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
11.2.10. Якщо у стягувача - фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти.
11.2.11. При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою начальник відповідного відділу державної виконавчої служби підписує доручення, до якого додається перелік стягувачів з указівкою їх адреси та сум переказів.
11.2.12. При списанні коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з обліку депозитних сум для виплати належних стягувачам - фізичним особам сум готівкою в платіжному дорученні вказується відповідний рахунок відділу.
11.2.13. Іменні чеки видаються особисто стягувачам або особам, які мають від них довіреність на отримання грошей, тільки за пред'явлення паспорта або документа, який засвідчує особу, про що робиться відмітка на звороті корінця чека з указівкою номера документа, часу його видачі і ким видано. Виписування чека на пред'явника, а також на ім'я державного виконавця або інших працівників державної виконавчої служби категорично забороняється.
11.2.14. Особою, яка веде облік депозитних сум, складається довідка до чека. Указана довідка готується в 2 примірниках. Оригінал залишається в наряді, а копія видається державному виконавцю, у якого на виконанні знаходиться виконавчий документ, за яким було видано чек.
При перерахуванні коштів на рахунок стягувача особа, яка веде облік депозитних сум, подає державному виконавцю копію платіжного доручення.
Вищевказані копії довідки та платіжного доручення залишаються у виконавчому провадженні.
11.2.15. Чек і платіжне доручення підписуються начальником відділу державної виконавчої служби (перший підпис) та особою, яка веде депозитний рахунок служби (другий підпис).
11.2.16. Кошти, які внесені на депозитний рахунок державної виконавчої служби, зберігаються:
депозитні суми, які підлягають передачі громадянам, - протягом трьох років;
депозитні суми, які підлягають передачі юридичним особам незалежно від форм власності, - протягом одного року;
аліментні суми у зв'язку з відсутністю відомостей про місцезнаходженням стягувача - протягом трьох років з моменту надходження останньої суми.
11.2.17. Якщо організація або особа, на ім'я якої гроші або цінності внесені на депозит, повідомлена про те, що на її ім'я внесені на депозит гроші або цінності, перебуває за кордоном, то обчислення цих термінів починається з моменту, коли ця організація або особа отримають дозвіл на розпорядження внесених на їх ім'я на депозит грошима або цінностями.
11.2.18. Строк зберігання цих сум обчислюється з дня надіслання стягувачу повідомлення про потребу отримання належних йому коштів.
11.2.19. Ніхто, крім начальника відділу державної виконавчої служби або уповноваженої ним особи, який є розпорядником рахунку, не може дати розпорядження про видачу або списання коштів з рахунків.
12. Діловодство державної виконавчої служби
Порядок ведення діловодства в державній виконавчій службі визначається Інструкцією з діловодства в районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 5 липня 1999 року N 470/7.
13. Ведення Єдиного державного реєстру
виконавчих проваджень
Дані стосовно виконавчих документів, що надійшли до відділу державної виконавчої служби, та подальшого виконання відкритих виконавчих проваджень підлягають обов'язковому занесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідно до вимог Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.
Дані вносять з моменту впровадження автоматизованої системи "Реєстр виконавчих проваджень". ( Інструкцію доповнено розділом 13 згідно з Наказом Мін'юсту N 43/5 від 20.05.2003 )
Додаток 1 |
П О С Т А Н О В Л Я Ю: |
Додаток 2 |
П О С Т А Н О В Л Я Ю: |
Додаток 3 |
П О С Т А Н О В Л Я Ю: |
Додаток 4 |
Додаток 5 |
Додаток 6 |
Додаток 7 |
Додаток 8 |
Додаток 9 |
Додаток 10 |
Додаток 11 |
Додаток 13 |
Додаток 14 |
Додаток 15 |
Додаток 16 |
Додаток 17 |
Додаток 18 |
Додаток 19 |
Додаток 20 |
Додаток 21 |
При опису були присутні: |
Описано і накладено арешт на таке майно: |
На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права |
______________ |
Державний виконавець _________________ (_______________) |
Додаток 21-1 |
Описано і накладено арешт на таке майно: |
На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права |
______________ |
Інші особи, що були залучені до проведення виконавчих дій: |
Додаток 21-2 |
---------------------------------------------------------- |
(літерами)
(зворотний бік)
---------------------------------------------------------- |
Додаток 21-3 |
---------------------------------------------------------- |
(літерами)
(зворотний бік)
---------------------------------------------------------- |
Додаток 22 |
Додаток 23 |
Додаток 24 |
Додаток 25 |
в с т а н о в л е н о: |
Додаток 26 |
ПОСТАНОВЛЯЮ: |
Додаток 26-1 |
ПОСТАНОВЛЯЮ: |
Додаток 27 |
Стягувачем, боржником у виконавчому провадженні є ________________ |
Додаток 28 |
Додаток 29 |
Додаток 29-1 |
Додаток 29-2 |
---------------------------------------------------- |
Державний виконавець ______________ (____________). |
Додаток 29-3 |
---------------------------------------------------- |
Державний виконавець ______________ (____________). |
Додаток 30 |
-------------------------------------------------- |
Додаток 30-1 |
Додаток 31 |
------------------------------------------------------------------------------- |
Додаток 32 |
Додаток 33 |
Додаток 34 |
Додаток 35 |
I Додаток 36 |
Додаток 37 |
6. Відповідно до договору купівлі-продажу (протокол від |
10. Кошти в розмірі _________________________________________ |
Додаток 39 |
-------------------------------------------------------------------------------------------- |
----------------------------------------------------------------------------------------- |
( Інструкцію доповнено Додатком 39 згідно з Наказом Мін'юсту |