Директива 2003/55/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу, яка скасовує Директиву 98/30/ЄС

Директива 2003/55/ЄС
Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу
стосовно спільних правил для внутрішнього ринку
природного газу, яка скасовує Директиву
98/30/ЄС

Брюссель, 26 червня 2003 року

Європейський парламент та Рада Європейського Союзу,

Враховуючи положення Угоди про створення Європейського Співтовариства та, зокрема, Статтю 47(2), Статтю 55 та Статтю 95 Угоди,

Враховуючи пропозиції Європейської Комісії,

Враховуючи висновок Європейського Комітету з економічних та соціальних питань,

Після відповідних консультацій із Комітетом Регіонів,

Діючи у відповідності до процедури, визначеної Статтею 251 Угоди , беручи до уваги, що:

(1) Директива 98/30/ЄС Європейського парламенту та Ради від 22 червня 1998 року стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу суттєво сприяла створенню внутрішнього газового ринку;

(2) досвід впровадження цієї Директиви показує переваги, які можуть бути отримані від внутрішнього газового ринку щодо підвищення ефективності, зниження цін, підвищення рівнів обслуговування та посилення конкурентної боротьби. Однак, значні недоліки та можливості поліпшення функціонування ринку залишаються, зокрема помітна необхідність у конкретних заходах для забезпечення рівних умов гри та зменшення ризиків зловживання домінуючим положенням на ринку та хижацької поведінки, забезпечення недискримінаційних транспортних та розподільчих тарифів шляхом доступу до мережі на основі тарифів, що були опубліковані до їх введення в дію, та забезпечення захисту прав невеликих та незахищених споживачів;

(3) під час засідання у Лісабоні 23 та 24 березня 2000 р. Європейська Рада закликала до швидких заходів для завершення створення внутрішнього ринку у галузях електроенергії та газу, і прискорення лібералізації в цих галузях з метою побудови повноцінного внутрішнього ринку. Європейський Парламент у своїй Резолюції від 6 липня 2000 р. стосовно другого звіту Європейської Комісії щодо стану лібералізації енергетичних ринків запропонував Європейській Комісії прийняти детальний розклад реалізації чітко визначених цілей з метою поступової, але повної лібералізації енергетичного ринку;

(4) свободи, які Угода гарантує європейським громадянам, - вільний рух товарів, свобода у наданні послуг та свобода у їх створенні - можливі тільки в умовах повністю відкритого ринку, який дає можливість всім споживачам вільно вибирати постачальників, та всім постачальникам вільно здійснювати доставки газу своїм споживачам;

(5) очікуване збільшення залежності щодо споживання природного газу, слід розглянути ініціативи та заходи для заохочення взаємних угод, що забезпечують доступ до мереж третіх країн та інтеграції ринку;

(6) головні перешкоди на шляху до створення повноцінного та конкурентного внутрішнього ринку пов'язані, серед іншого, із проблемами доступу до газової мережі, доступу до газових сховищ, проблемами тарифікації, взаємодією між системами та різними ступенями відкритості ринку серед держав-членів;

(7) для створення справжньої конкуренції доступ до газової мережі повинен бути вільним від дискримінації, прозорим та мати справедливу ціну;

(8) для завершення створення внутрішнього газового ринку надзвичайно важливим є забезпечення недискримінаційного доступу до мережі операторів газотранспортних та газорозподільчих систем. Оператор газотранспортної або газорозподільчої системи може складатися із одного або декількох підприємств;

(9) якщо газове підприємство здійснює діяльності, пов'язані із транспортуванням, розподілом, зберіганням або зрідженням природного газу (ЗПГ), та юридично відокремлене від підприємств, що здійснюють діяльності, пов'язані з видобутком та/або постачанням газу, зазначені оператори газотранспортних та газорозподільчих систем можуть бути тим самим підприємством, що є власником відповідної інфраструктури;

(10) для забезпечення недискримінаційного доступу до газової мережі необхідно, щоб газотранспортні та газорозподільчі системи знаходилися під контролем юридично незалежних суб'єктів там, де існують вертикально інтегровані підприємства. Комісія оцінює заходи, що забезпечують однаковий ефект та розроблені державами-учасниками, з метою виконання цієї вимоги і, там, де доцільно, подає пропозиції для внесення змін до цієї Директиви.

Доцільно також, щоб оператори газотранспортних та газорозподільчих систем мали ефективні права у прийнятті рішень стосовно активів, необхідних для підтримки та експлуатації і розвитку мереж, коли згадані активи знаходяться у власності та контролюються вертикально інтегрованими підприємствами.

Однак важливо розрізняти подібне юридичне відокремлення і розподіл власності. Юридичне відокремлення не передбачає зміни права власності на активи, і ніщо не заважає застосуванню подібних або ідентичних умов роботи в межах усього вертикально інтегрованого підприємства. Однак недискримінаційний процес прийняття рішень має бути забезпеченим за допомогою організаційних заходів стосовно незалежності відповідальних осіб, що приймають рішення;

(11) для запобігання накладання непропорційно важкого фінансового та адміністративного тягаря на невеликі розподільчі компанії, держави-члени повинні мати змогу, у разі необхідності, виключати такі компанії від вимог юридичного відокремлення розподільчих компаній;

(12) з метою сприяння укладанню контрактів газовим підприємством, створеним у державі-члені для постачання газу кваліфікованим споживачам в іншій державі-члені, держави-члени та, де це доцільно, національні регулюючі органи працюють над досягненням більш однорідних умов та однакового ступеня кваліфікації для всього внутрішнього ринку;

(13) існування ефективного регулювання, яке здійснюється одним або кількома національними регулюючими органами, є важливим фактором гарантування недискримінаційного доступу до мережі. Держави-члени визначають функції, компетенцію та адміністративні повноваження регулюючих органів. Важливо, що регулюючі органи у державах-членах мають однаковий мінімальний набір компетенцій. Ці органи мають право встановлювати та затверджувати тарифи або принаймні методології, що визначають розрахунок транспортних та розподільчих тарифів і тарифів доступу до потужностей зрідженого природного газу (ЗПГ). Щоб виключити можливість невизначеності та спорів, що потребують великих витрат та багато часу, ці тарифи мають бути опубліковані наперед до їх введення в дію;

(14) Комісія сповістила про свій намір створити Європейську регулятивну групу з питань електроенергії та газу, яка представлятиме прийнятний консультативний механізм для заохочення співробітництва та координації національних регулюючих органів з метою сприяння розвитку внутрішнього ринку електроенергії та газу і підтримки узгодженого застосування в усіх державах-членах положень даної Директиви та Директиви 2003/.../ЕС Європейського Парламенту і Ради... стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії та інструкції (ЄС) N .../2003 Європейського Парламенту та Ради ... стосовно умов доступу до мережі для транскордонного обміну електричною енергією;

(15) для забезпечення ефективного доступу до ринку для всіх учасників ринку, в тому числі нових членів, необхідні недискримінаційні механізми балансування, що відображають витрати. Якщо газовий ринок стає достатньо ліквідним, цього можна досягти шляхом створення прозорих ринкових механізмів для постачання та купівлі газу, що необхідні в межах вимог до балансування. За відсутності такого ліквідного ринку, національні регулюючі органи грають активну роль для забезпечення ситуації, коли врівноважуючі тарифи є недискримінаційними та такими, що відображають витрати. В той же час, передбачаються відповідні стимули, щоб збалансувати надходження та реалізацію газу і не ставити під загрозу стабільність системи;

(16) національні регулюючі органи мають можливість встановлювати та затверджувати тарифи або методології, на яких базується розрахунок тарифів, на основі пропозиції оператора газотранспортної системи, або оператора (операторів) газорозподільчої системи, або оператора системи ЗПГ чи на основі пропозиції, погодженої між даним оператором (операторами) та користувачами цієї мережі. При виконанні таких завдань національні регулюючі органи гарантують, забезпечують, що газотранспортні та газорозподільчі тарифи є недискримінаційними та такими, що відображають витрати, і ці тарифи враховують довгострокові, граничні уникненні витрати на мережу, що пов'язані із регулюючими заходами з боку попиту;

(17) переваги, пов'язані з існуванням внутрішнього ринку, повинна якомога швидше відчути вся галузь торгівлі та промисловості Співтовариства, в тому числі малі та середні підприємства, а також усі громадяни Співтовариства, внаслідок справедливості та конкуренції, і, непрямо, це повинно привести до створення нових робочих місць, завдяки підвищенню ефективності роботи підприємств в умовах внутрішнього ринку;

(18) споживачі газу повинні мати можливість вільно обирати свого постачальника. Однак необхідно дотримуватись принципу поступовості в процесі завершення створення внутрішнього газового ринку разом із встановленням конкретного кінцевого строку, щоб дати можливість сектору промисловості пристосуватись та гарантувати, що адекватні заходи та системи будуть підготовлені для захисту інтересів споживачів, і також гарантувати, що вони отримають справжнє та ефективне право вибирати свого постачальника;

(19) поступове відкриття ринків в напрямку повної конкуренції повинно якомога швидше ліквідувати різниці між державами-членами. Прозорість та впевненість у реалізації цієї Директиви гарантуються:

(20) Директива 98/30/ЄС сприяє доступу до сховищ газу як складової газової системи. Враховуючи досвід, отриманий в процесі імплементації внутрішнього ринку, необхідно вжити додаткових заходів, щоб внести ясність у положення, що регулюють доступ до сховищ газу та допоміжні послуги;

(21) сховища газу є важливими засобами, серед іншого, для реалізації зобов'язань щодо громадського обслуговування, зокрема надійності постачання газу. Це не повинно призводити до порушення конкуренції або дискримінації щодо доступу до засобів зберігання газу;

(22) необхідно вжити додаткових заходів для забезпечення прозорих та недискримінаційних тарифів для доступу до газотранспортних засобів. Такі тарифи мають застосовуватися для всіх користувачів без будь-якої дискримінації. Якщо сховище газу, засоби "ущільнення в трубі" або допоміжні послуги функціонують в умовах достатньо конкурентного ринку, доступ може бути дозволений на основі прозорих та недискримінаційних ринкових механізмів;

(23) надійність постачання, збалансованість пропонування і попиту в окремих державах-членах необхідно контролювати, і відповідний моніторинг повинен супроводжуватися наступним звітом щодо ситуації на рівні Співтовариства з урахуванням потужності з'єднувальних трубопроводів між окремими районами.

Такий моніторинг повинен здійснюватися на достатньо ранньому стані з тим, щоб надати можливість запровадження належних заходів, якщо надійність постачання є під загрозою. Будівництво та підтримка необхідної трубопровідної інфраструктури, в тому числі потужностей з'єднувальних трубопроводів, має сприяти гарантуванню стабільного газопостачання;

(24) держави-члени гарантують, що з урахуванням необхідних вимог до якості, біогаз та газ, отриманий від біомаси, або інші види газу будуть отримувати недискримінаційний доступ до газової системи, за умови, що такий доступ буде постійно задовольняти вимоги відповідних технічних норм та стандартів безпеки. Ці норми та стандарти повинні гарантувати, що подібні гази без будь-яких технічних перешкод можуть бути безпечно введені до та транспортовані по системі природного газу; крім того, дані норми та стандарти повинні визначати хімічні характеристики подібних газів;

(25) довгострокові контракти будуть залишатися важливою складовою газопостачання держав-членів та повинні підтримуватися як можливий вибір для газопостачальних підприємств, за умови, що вони не будуть порушувати цілі цієї Директиви та не будуть суперечити умовам Угоди , в тому числі правилам конкуренції. Тому необхідно їх враховувати під час планування необхідних потужностей газопостачання та транспортування газових підприємств;

(26) для гарантування підтримки високих стандартів громадського обслуговування в Європейському Співтоваристві держави-члени, які вживають всіх заходів для досягнення цілей цієї Директиви, повинні регулярно інформувати про це Комісію. Комісія регулярно публікує звіт з аналізом заходів, вжитих на національному рівні, для реалізації цілей громадського обслуговування та порівняння ефективності цих заходів з метою підготовки рекомендацій стосовно заходів, що мають бути вжиті на національному рівні для досягнення високих стандартів громадського обслуговування.

Держави-члени забезпечують, щоб при підключенні до газової системи споживачі будуть інформовані про свої права щодо постачання їм природного газу зазначеної якості та за справедливими цінами. Заходи, які вживають держави-члени для захисту кінцевих споживачів, можуть відрізнятися в залежності від типу споживачів: побутові споживачі чи малі та середні підприємства;

(27) виконання вимог громадського обслуговування є фундаментальною вимогою цієї Директиви, і тому важливо, щоб спільні мінімальні стандарти, які виконуються усіма державами-членами, були визначені в даній Директиві, що враховує цілі захисту споживачів, надійність постачання, захист довкілля та еквівалентні рівні конкуренції в усіх державах-членах. Важливо, що вимоги громадського обслуговування можуть бути інтерпретовані на національному рівні з урахуванням національних обставин та за умови додержання законів Співтовариства;

(28) заходи, вжиті державами-членами для реалізації цілей соціальної та економічної єдності, можуть включати, зокрема, забезпечення адекватних економічних стимулів, і використання, де це доцільно, всіх національних засобів та засобів Співтовариства. Дані засоби можуть включати механізми для гарантування необхідного інвестування;

(29) залежно від того, наскільки заходи, вжиті державами-членами для виконання зобов'язань стосовно громадського обслуговування, представлять Державну допомогу згідно Статті 87(1) Угоди, дані держави-члени зобов'язані згідно Статті 88(3) Угоди повідомляти Комісію про такі заходи;

(30) оскільки мета запропонованої дії, а саме: створення повноцінного внутрішнього газового ринку, в якому переважає справедлива конкуренція, не може в достатній мірі бути реалізована окремими державами-членами і може, завдяки масштабам та наслідкам дії, краще бути реалізована на рівні Співтовариства, Співтовариство може вживати заходів у відповідності із принципом субсидіарності та відповідності, як визначено в Статті 5 Угоди . Згідно із принципом відповідності, як визначено у згаданій Статті, ця Директива не виходить поза межі того, що необхідно для реалізації даної мети;

(31) в світлі набутого досвіду під час дії Директиви Ради 91/296/ЄЕС від 31 травня 1991 р. стосовно транзиту природного газу через мережі , мають бути вжиті заходи для забезпечення однорідних та недискримінаційних режимів доступу до транспортування газу, в тому числі транскордонних потоків газу між державами-членами. Для забезпечення однорідності при вирішенні питань доступу до газових мереж, а також у випадку транзиту, цю Директиву має бути скасовано без будь-якої шкоди для безперервності контрактів, підписаних відповідно до цієї Директиви. Скасування Директиви 91/296/ЄЕС не порушує підписання довгострокових контрактів в майбутньому;

(32) враховуючи наявний зміст поправок, що вносяться до Директиви 98/30/ЄС , із міркувань ясності та логічного обгрунтування доцільно переробити згадані положення Директиви;

(33) ця Директива поважає основні права та дотримується принципів, визнаних, зокрема, у Хартії основних прав Європейського Союзу ;

(34) заходи, необхідні для впровадження цієї Директиви, повинні бути прийняті у відповідності до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 р., де визначаються процедури здійснення повноважень імплементації, що покладені на Комісію,

прийняли цю Директиву:

Розділ I. Зміст та визначення

Стаття 1
Зміст

1. Ця Директива встановлює спільні правила для транспортування, розподілу, постачання та зберігання природного газу. Вона визначає правила, що стосуються організації та функціонування галузі природного газу, виходу на ринок, критеріїв та процедур для надання дозволу на здійснення транспортування, розподілу та зберігання природного газу і роботи систем.

2. Правила, що вставлені цією Директивою для природного газу, в тому числі зрідженого природного газу (ЗПГ), розповсюджуються також на біогаз та газ, отриманий від біомаси, або інші види газу, за умови, що не має технічних перешкод для безпечного введення та транспортування подібних видів газу у системі природного газу.

Стаття 2
Визначення

Для цілей цієї Директиви:

1) "Газове підприємство" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює хоча б один із наступних видів діяльності: видобуток, транспортування, розподіл, постачання, купівля або зберігання природного газу, в тому числі ЗПГ, яка несе відповідальність за комерційні, технічні завдання та/або технічне обслуговування у зв'язку із виконанням зазначених видів діяльності, але не є кінцевим споживачем газу;

2) "Система газовивідних трубопроводів" означає будь-який трубопровід або систему трубопроводів, що експлуатується та/або побудовано як частку проекту, пов'язаного із видобутком нафти чи газу, або використовується для подачі природного газу із одного або кількох таких проектів на газопереробний завод або термінал, або кінцевий береговий вантажний термінал;

3) "Транспортування" означає транспортування природного газу з використанням системи трубопроводів високого тиску, за винятком трубопроводів на родовищах, з метою доставки споживачам, але не включаючи постачання;

4) "Оператор газотранспортної системи" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції транспортування та несе відповідальність за експлуатацію, забезпечення технічного обслуговування та, у разі необхідності, розвиток системи транспортування в даній місцевості, а також, де це доцільно, з'єднувальних трубопроводів з іншими системами і за забезпечення довготривалої спроможності системи задовольняти обгрунтовані потреби щодо транспортування газу;

5) "Розподіл" означає транспортування природного газу з використанням місцевих або регіональних газопровідних мереж з метою його доставки споживачам, але не включаючи постачання;

6) "Оператор газорозподільчої системи" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції розподілу та несе відповідальність за експлуатацію, забезпечення технічного обслуговування та, у разі необхідності, розвиток розподільчої системи в даній місцевості, а також, де це доцільно, з'єднувальних трубопроводів з іншими системами та за забезпечення довготривалої спроможності системи задовольняти обгрунтовані потреби щодо розподілу газу;

7) "Постачання" означає продаж, в тому числі перепродаж, природного газу (в тому числі ЗПГ) споживачам;

8) "Постачальне підприємство" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції постачання;

9) "Сховище" означає споруди, що використовуються для накопичення запасів природного газу і знаходиться у власності та/або експлуатується газовим підприємством, в тому числі частина терміналів ЗПГ, що використовується для зберігання, але за винятком частини, що використовується для виробництва ЗПГ та за винятком потужностей, які зарезервовані виключно для операторів газотранспортних систем і необхідні їм для виконання своїх функцій;

10) "Оператор системи зберігання" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції зберігання та несе відповідальність за експлуатацію сховища;

11) "Термінал ЗПГ" означає термінал, що використовується для зрідження (скраплення) природного газу або ввезення, розвантаження та регазифікації ЗПГ і повинен включати допоміжні послуги та тимчасове сховище для процесу регазифікації і подальшої доставки до системи транспортування, але не повинен включати будь-яку частину терміналів ЗПГ, що використовується для зберігання ЗПГ;

12) "Оператор системи ЗПГ" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції зрідження природного газу або ввезення, розвантаження та регазифікації ЗПГ і несе відповідальність за експлуатацію терміналу ЗПГ;

13) "Система" означає будь-які транспортні мережі, розподільчі мережі, термінали ЗПГ та/або сховища, що знаходяться у власності та/або експлуатуються газовим підприємством, в тому числі засоби для зберігання в трубопроводі, та підрозділи, що надають допоміжні послуги, і засоби суміжних підприємств, які необхідні для надання доступу до передачі, розподілу та ЗПГ;

14) "Допоміжні послуги" означає всі послуги, що необхідні для доступу до та експлуатації транспортних та/або розподільчих мереж та/або терміналів ЗПГ та/або сховищ, в тому числі засоби для вирівнювання навантаження та перемішування, але за винятком потужностей, які зарезервовані виключно для операторів газотранспортних систем і необхідні їм для виконання своїх функцій;

15) "Зберігання в трубопроводі" означає зберігання газу шляхом його стиснення у газотранспортних та газорозподільчих трубопровідних системах, але за винятком потужностей, які зарезервовані для операторів газотранспортних систем і необхідні їм для виконання своїх функцій;

16) "Об'єднана система" означає декілька систем, що з'єднані між собою;

17) "З'єднувальний трубопровід" означає транспортний газопровід, що перетинає або покриває кордон між державами-членами з єдиною метою об'єднати національні транспортні системи згаданих держав-членів;

18) "Прямий газопровід" означає трубопровід для транспортування природного газу, допоміжний по відношенню до об'єднаної системи;

19) "Інтегроване газове підприємство" означає вертикально або горизонтально інтегроване підприємство;

20) "Вертикально інтегроване підприємство" означає газове підприємство або група підприємств, взаємні відносини яких визначені Статтею 3(3) Положення Ради N 4064/89 від 21 грудня 1989 р. стосовно контролю концентрації підприємств, де відповідне підприємство чи група підприємств здійснює щонайменше одну із функцій транспортування, розподілу, ЗПГ або зберігання і щонайменше одну із функцій видобутку або постачання природного газу;

21) "Горизонтально інтегроване підприємство" означає підприємство, що здійснює принаймні одну із функцій видобутку, транспортування, розподілу, постачання або зберігання природного газу, і діяльність, не пов'язану із газом;

22) "Дочірні підприємства" означає дочірні підприємства відповідно до визначення Статті 41 Сьомої Директиви Ради N 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 р., яка грунтується на основі Статті 44(2)(g) (*) Угоди стосовно консолідованих звітностей та/або дочірніх підприємств в контексті змісту Статті 33(1) згаданого документа та/або підприємств, які належать тим самим акціонерам;

_______________

(*) Заголовок Директиви N 83/349/ЄЕС був змінений, щоб врахувати зміну нумерації Статей Угоди про заснування Європейської Спільноти у відповідності до Статті 12 Амстердамської Угоди; оригінальне посилання було на Статтю 54(3)(g).

23) "Користувачі системи" означає будь-які фізичні або юридичні особи, до яких здійснюють постачання або яким здійснюється постачання з боку системи;

24) "Споживачі" означає оптових та кінцевих споживачів природного газу та газові підприємства, то купують природний газ;

25) "Побутові споживачі" означає споживачів, що купують природний газ для свого власного побутового споживання;

26) "Непобутові споживачі" означає споживачів, що купують природний газ, який не призначений для своїх власних побутових потреб;

27) "Кінцеві споживачі" означає споживачів, що купують природний газ для своїх власних потреб;

28) "Кваліфіковані споживачі" означає споживачі, що мають право вільно купувати газ у постачальника, якого вони самі обирають в контексті значення Статті 23 цієї Директиви;

29) "Оптові споживачі" означає будь-яких фізичних або юридичних осіб, відмінні від операторів газотранспортних та газорозподільчих систем, що купують природний газ з метою перепродажу в межах чи поза межами системи, в якій вони створюються;

30) "Довгострокове планування" означає планування обсягів постачання та необхідних транспортних потужностей газових підприємств на довгострокову перспективу з метою задоволення попиту на природний газ в системі, диверсифікації джерел отримання та гарантування поставок газу споживачам;

31) "Новий ринок" означає державу-члена, в якій перша комерційна поставка за першим довгостроковим контрактом на постачання природного газу була здійснена не більше, ніж 10 років тому;

32) "Надійність" означає як надійність постачання природного газу, так і технічну безпеку;

33) "Нова інфраструктура" означає інфраструктуру, будівництво якої ще не завершено на момент введення в силу цієї Директиви.

Розділ II. Загальні правила організації галузі

Стаття 3
Зобов'язання щодо громадського обслуговування
та захист прав споживача

1. Держави-члени забезпечують, в рамках їх інституційної організації та із дотриманням принципу субсидіарності, щоб, зберігаючи чинність положень пункту 2, регулювання діяльності газових підприємств здійснювалося у відповідності з принципами даної Директиви і мало на меті створення конкурентного, надійного та зберігаючого довкілля ринку природного газу, без дискримінації підприємств в частині їх прав або обов'язків.

2. В повній мірі беручи до уваги відповідні положення Угоди , зокрема її Статті 86, держави-члени можуть покладати на підприємства, що працюють у газовій галузі, виходячи з загальних економічних інтересів, зобов'язання громадського обслуговування, які можуть стосуватися надійності, в тому числі надійності постачання, регулярності, якості та ціни поставок газу і захисту довкілля, в тому числі енергетичної віддачі та охорони клімату. Такі зобов'язання повинні бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними, та такими, що піддаються перевірці; вони повинні гарантувати рівний доступ для всіх газових компаній Європейського Союзу (ЄС) до національних споживачів. Стосовно надійності газопостачання, енергетичної ефективності/управління попитом та з метою виконання цілей охорони довкілля, як зазначено в цьому параграфі, держави-члени можуть запроваджувати механізм довгострокового планування, враховуючи можливе бажання третіх сторін отримати доступ до системи.

3. Держави-члени вживають відповідних заходів для захисту кінцевих споживачів та забезпечення на високому рівні захист споживачів і, зокрема, гарантуватимуть адекватні запобіжні заходи для захисту уразливих споживачів, в тому числі відповідні заходи для допомоги у недопущенні їх відключення. В цьому контексті вони можуть вживати відповідні заходи для захисту споживачів у віддалених районах, які підключені до газової системи. Держави-члени можуть у виняткових випадках призначати постачальника для споживачів, які підключені до газової мережі. Вони забезпечують на високому рівні захист споживачів, зокрема, щодо прозорості стосовно загальних контрактних положень та умов, загальної інформації та механізмів врегулювання спорів. Держави-члени гарантуватимуть, що кваліфікований споживач зможе ефективно перейти до нового постачальника газу. Що стосується принаймні побутових споживачів, ці заходи включатимуть ті, що наведені у Додатку А.

4. Держави-члени запроваджують відповідні заходи для реалізації цілей соціальної та економічної єдності, захисту довкілля, яке може включати боротьбу із змінами клімату, та надійність газопостачання. Такі заходи можуть включати, зокрема, забезпечення адекватних економічних стимулів, використання, де доцільно, всіх існуючих національних засобів та засобів в межах Співтовариства для підтримки та спорудження необхідної інфраструктури мережі, в тому числі з'єднувальних потужностей.

5. Держави-члени можуть прийняти рішення не застосовувати положення Статті 4 в частині розподілу газу за умови, що застосування цих положень може перешкодити, в силу закону або фактично, виконанню зобов'язань, накладених на підприємства природного газу в загальних економічних інтересах, і за умови, що розвиток торгівлі не постраждає настільки, що це суперечитиме інтересам Співтовариства. Інтереси Співтовариства, поміж іншим, передбачають можливість конкуренції на ринку обслуговування кваліфікованих споживачів відповідно до положень цієї Директиви та Статті 86 Угоди .

6. Держави-члени після впровадження цієї Директиви інформують Комісію стосовно всіх заходів, вжитих для виконання зобов'язань громадського обслуговування, в тому числі захист споживачів та довкілля, та їх можливого впливу на національну та міжнародну конкуренцію, незалежно від того, чи вимагають такі заходи часткової відміни положень цієї Директиви. Вони надалі повідомляють Комісію раз на два роки стосовно будь-яких змін подібних заходів, незалежно від того, чи вимагають вони часткової відміни цієї Директиви.

Стаття 4
Процедура дозволу

1. У випадках, коли необхідний дозвіл (наприклад, ліцензія, погодження, концесія, згода або затвердження) для будівництва або експлуатації газових об'єктів, держави-члени або будь-який призначений ними компетентний орган надають дозволи на будівництво та/або експлуатацію подібних об'єктів, газопроводів та відповідного обладнання на їх території відповідно до пунктів 2 - 4. Держави-члени або призначені ними компетентні органи можуть також надавати дозволи на аналогічних засадах на постачання природного газу та для оптових споживачів.

2. Якщо держави-члени мають систему дозволів, вони встановлюють об'єктивні та недискримінаційні критерії, яким повинні відповідати підприємства, що подають заявку на отримання дозволу на будівництво та/або експлуатацію газових об'єктів або заявку на отримання дозволу на постачання природного газу. Недискримінаційні критерії та процедури надання дозволів необхідно довести до широкого загалу.

3. Держави-члени гарантують, що причини відмови у наданні дозволу були об'єктивними і недискримінаційними та доводилися до відома заявника. Причини відмови у наданні дозволу направляються до Комісії для ознайомлення. Держави-члени встановлюють процедуру, що дозволяє заявнику подавати апеляцію по факту відмови у наданні дозволу.

4. З метою сприяння розвитку територій, де постачання газу почалося недавно, та загального забезпечення ефективної роботи, не завдаючи шкоди положенням Статті 24, держави-члени можуть відмовити у наданні нових дозволів на будівництво та експлуатацію газорозподільчих мереж у будь-якому регіоні, якщо такі трубопровідні системи вже побудовано або їх будівництво заплановано в даному регіоні, і якщо пропускна спроможність існуючих або запланованих газопроводів повністю не вичерпана.

Стаття 5
Моніторинг надійності постачання

Держави-члени забезпечують моніторинг проблем надійності постачання. Якщо держави-члени вважають за доцільне, вони можуть делегувати це завдання регулятивним органам, про які йде мова у Статті 25(1). Цей моніторинг, зокрема, охоплює питання балансу попиту та пропозиції на національному ринку, рівень очікуваного майбутнього попиту та наявні поставки, прогнозовані додаткові потужності, що заплановані або знаходяться на стадії будівництва, і якість та рівень технічного обслуговування мереж, а також заходи, направлені на покриття пікових навантажень та компенсацію недовиконання об'ємів постачання одним або кількома постачальниками. Компетентні органи не пізніше 31 липня кожного року публікують звіт, в якому наводяться конкретні дані, отримані в результаті моніторингу згаданих питань, а також будь-які заходи, що були вжиті або заплановані для розв'язання виявлених проблем, та направляють цей звіт до Комісії.

Стаття 6
Технічні правила

Держави-члени забезпечують визначення технічних критеріїв безпеки, а також розробку та публікацію технічних правил, що визначають мінімальні вимоги до технічного проекту та мінімальні експлуатаційні вимоги стосовно підключення до системи терміналів ЗПГ, сховищ (об'єктів зберігання газу), інших газотранспортних або газорозподільчих систем та прямих газопроводів. Ці технічні правила забезпечують можливість взаємодії систем, є об'єктивними та недискримінаційними. Вони направляються до Комісії відповідно до Статті 8 Директиви Європейського Парламенту та Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 р., що визначає процедуру надання інформації в галузі технічних стандартів та нормативів і правил стосовно "інформаційних суспільних послуг".

Розділ III. Транспортування, зберігання та ЗПГ

Стаття 7
Призначення системних операторів

Держави-члени призначають одного чи кількох системних операторів або вимагають, щоб газові підприємства, які володіють засобами транспортування, зберігання або ЗПГ, зробили таке призначення на період, що має визначатися державами-членами із урахуванням ефективності та економічної збалансованості. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення діяльності операторів газотранспортної системи, системи зберігання та ЗПГ відповідно до Статей 8 - 10.

Стаття 8
Завдання системних операторів

1. Кожний оператор газотранспортної системи, системи зберігання газу та/або ЗПГ повинен:

а) експлуатувати, підтримувати та розвивати на економічно вигідних засадах захищені, надійні та ефективні об'єкти транспортування, зберігання та/або ЗПГ з дотриманням вимог до захисту довкілля;

b) не допускати жодної дискримінації окремих користувачів системи або категорій користувачів системи, особливо на користь своїх дочірніх підприємств.

с) надавати будь-якому іншому оператору газотранспортної системи, будь-якому іншому оператору системи зберігання, будь-якому іншому оператору системи ЗПГ та/або будь-якому оператору газорозподільчої системи інформацію, достатню для забезпечення транспортування та зберігання природного газу на засадах, які узгоджуються з безпечною та ефективною експлуатацією об'єднаної системи.

2. Правила, прийняті операторами газотранспортної системи для балансування газотранспортної системи, повинні бути об'єктивними, прозорими та недискримінаційними, в тому числі правила нарахування оплати користувачам системи їх мереж за порушення енергетичного балансу. Положення та умови, в тому числі правила і тарифи, для забезпечення таких послуг операторами газотранспортних систем встановлюються відповідно до методології, яка задовольняє вимоги Статті 25(2), без дискримінації та з відображенням витрат. Ці положення та умови публікуються.

3. Держави-члени можуть вимагати від операторів газотранспортних систем дотримання мінімальних вимог щодо підтримки та розвитку газотранспортної системи, в тому числі з'єднувальних потужностей.

4. Оператори газотранспортних систем закуповують енергію, яку вони споживають для виконання своїх головних функцій, відповідно до прозорих, недискримінаційних та ринкових процедур.

Стаття 9
Відокремлення операторів газотранспортної системи

1. Якщо оператор газотранспортної системи є складовою вертикально інтегрованого підприємства, він повинен бути незалежним, принаймні стосовно його юридичної форми, організації та прийняття рішень, по відношенню до інших видів діяльності інтегрованого підприємства, що не пов'язані із транспортуванням газу. Ці правила не повинні означати будь-якого зобов'язання щодо відокремлення прав власності на активи газотранспортної системи від вертикально інтегрованого підприємства.

2. Для забезпечення незалежності оператора газотранспортної системи, про якого йдеться у пункті 1, застосовуються наступні мінімальні критерії:

а) особи, відповідальні за керування оператором газотранспортної системи, не можуть займати посади в підрозділах компанії інтегрованого газового підприємства, які несуть пряму чи непряму відповідальність за поточну експлуатацію потужностей видобутку, розподілу та постачання природного газу;

b) належні заходи мають бути вжиті для урахування професіональних інтересів осіб, відповідальних за керування оператором газотранспортної системи у такий спосіб, що забезпечує їх здатність діяти незалежно;

с) оператор газотранспортної системи має ефективні права щодо прийняття рішень, незалежно від інтегрованого газового підприємства, стосовно активів, які необхідні для експлуатації, підтримки або розвитку мережі. Це не порушує існування відповідних механізмів координації для забезпечення захисту прав економічного та адміністративного контролю материнської компанії стосовно прибутку від активів, що регулюються непрямо в дочірній компанії відповідно до Статті 25(2). Зокрема, це дозволяє материнській компанії затверджувати щорічний фінансовий план або будь-який інший еквівалентний документ оператора газотранспортної системи та встановити глобальні границі для рівнів заборгованості своєї дочірньої компанії. Однак це не дозволяє материнській компанії видавати розпорядження стосовно поточних операцій, а також окремих рішень, пов'язаних із будівництвом або модернізацією транспортних газопроводів, які не перевищують умови затвердженого фінансового плану або будь-якого іншого еквівалентного документа;

d) оператор газотранспортної системи створює відповідну програму виконання, яка визначає заходи, вжиті для забезпечення неможливості дискримінаційної поведінки та забезпечення належного контролю за її дотриманням. Ця програма встановлює конкретні зобов'язання співробітників щодо виконання даної цілі. Щорічний звіт, де розкриваються вжиті заходи, подається особою або органом, який відповідає за моніторинг програми виконання, до регуляторного органу, про який йдеться в Статті 25(1), та опубліковується.

Стаття 10
Конфіденційність операторів газотранспортних систем

1. Не порушуючи чинності положень Статті 16 або інших передбачених законодавством зобов'язань стосовно розкриття інформації, кожний оператор газотранспортної системи, системи зберігання та/або ЗПГ зберігає конфіденційність інформації, що має комерційну цінність та отримана у зв'язку із здійсненням ним економічної діяльності, та запобігає дискримінаційному розкриттю інформації стосовно його власної діяльності, що може давати комерційні переваги.

2. Оператори газотранспортних систем не повинні, у контексті купівлі або продажу природного газу дочірніми підприємствами, зловживати інформацією, що має комерційну цінність та була отримана від третіх сторін, у зв'язку із наданням або обговоренням умов доступу до системи.

Розділ IV. Розподіл та постачання

Стаття 11
Призначення операторів газорозподільчих систем

Держави-члени призначають одного чи кількох операторів газорозподільчих систем або вимагають, щоб газові підприємства, які володіють або відповідальні за газорозподільчі системи, зробили таке призначення на період, що має визначатися державами-членами із урахуванням ефективності та економічної збалансованості, та забезпечують, щоб ці оператори діяли відповідно до положень Статей 12 - 14.

Стаття 12
Завдання операторів газорозподільчих систем

1. Кожний оператор газорозподільчої системи здійснює експлуатацію, підтримку та розвиток (на економічно вигідних засадах) захищеної, надійної та ефективної системи, дотримуючись при цьому вимог захисту довкілля.

2. За жодних обставин оператор газорозподільчої системи не допускає дискримінації окремих користувачів системи або категорій користувачів системи, особливо на користь своїх дочірніх підприємств.

3. Кожний оператор газорозподільчої системи надає будь-якому іншому оператору газорозподільчої системи та/або будь-якому оператору газотранспортної системи, та/або іншому оператору системи ЗПГ та/або іншому оператору системи зберігання інформацію, достатню для забезпечення транспортування та зберігання природного газу на засадах, які узгоджуються з безпечною та ефективною експлуатацією об'єднаної системи.

4. Кожний оператор газорозподільчої системи надає користувачам системи інформацію, що необхідна їм для забезпечення ефективного доступу до системи.

5. Якщо оператори газорозподільчих систем є відповідальними за балансування газорозподільчої системи, правила, прийняті ними для досягнення цієї цілі, є об'єктивними, прозорими та недискримінаційними, в тому числі правила нарахування оплати користувачам системи за порушення енергетичного балансу. Положення та умови, в тому числі правила і тарифи, для забезпечення таких послуг системними операторами встановлюються відповідно до методології, яка задовольняє вимоги Статті 25(2), без дискримінації та із відображанням витрат. Дані положення та умови мають бути опубліковані.

Стаття 13
Відокремлення операторів газорозподільчої системи

1. Якщо оператор газорозподільчої системи є складовою вертикально інтегрованого підприємства, він повинен бути незалежним, принаймні стосовно його юридичної форми, організації та прийняття рішень, відносно інших видів діяльності інтегрованого підприємства, що не пов'язані із розподілом газу. Ці правила не повинні означати будь-якого зобов'язання щодо відокремлення прав власності на активи газорозподільчої системи від вертикально інтегрованого підприємства.

2. Крім вимог пункту 1, де мова йде про оператора газорозподільчої системи, що є складовою частиною вертикально інтегрованого підприємства, такий оператор повинен бути незалежним щодо його організації та прийняття рішень від інших видів діяльності, що не пов'язані з розподілом газу. Для забезпечення такої незалежності, повинні застосовуватися наступні мінімальні критерії:

а) особи, відповідальні за керування оператором газорозподільчої системи, не можуть займати посади в підрозділах компанії інтегрованого газового підприємства, які несуть пряму чи непряму відповідальність за поточну експлуатацію потужностей видобутку, транспортування та постачання природного газу;

b) належні заходи мають бути вжиті для забезпечення урахування професіональних інтересів осіб, відповідальних за керування оператором газорозподільчої системи, у такий спосіб, що забезпечує їх здатність діяти незалежно;

с) оператор газорозподільчої системи має ефективні права щодо прийняття рішень, незалежно від інтегрованого газового підприємства, стосовно активів, які необхідні для експлуатації, підтримки або розвитку мережі. Це не порушує існування відповідних механізмів координації для забезпечення захисту прав економічного та адміністративного контролю материнської компанії стосовно прибутку від активів, що регулюються непрямо в дочірній компанії відповідно до Статті 25(2). Зокрема, це дозволяє материнській компанії затверджувати щорічний фінансовий план або будь-який інший еквівалентний документ оператора газорозподільчої системи та встановлювати глобальні границі для рівнів заборгованості своєї дочірньої компанії. Це не дозволяє материнській компанії віддавати розпорядження стосовно поточних операцій, а також окремих рішень, пов'язаних із будівництвом або модернізацією розподільчих газопроводів, які не перевищують умови затвердженого фінансового плану або будь-якого іншого еквівалентного документа;

d) оператор газорозподільчої системи створює відповідну програму виконання, яка визначає заходи, вжиті для забезпечення неможливості дискримінаційної поведінки та забезпечення належного контролю за її дотриманням. Ця програма визначає конкретні зобов'язання співробітників щодо виконання даної цілі. Щорічний звіт, де розкриваються вжиті заходи, подається особою або органом, який відповідає за моніторинг програми виконання, до регуляторного органу, згаданого в Статті 25(1), та опубліковується.

Держави-члени можуть вирішити не застосовувати пункти 1 та 2 до інтегрованих газових підприємств, що обслуговують менше 100000 підключених споживачів.

Стаття 14
Конфіденційність операторів газорозподільчих систем

1. Не порушуючи чинності положень Статті 16 або інших передбачених законодавством зобов'язань стосовно розкриття інформації, кожний оператор газорозподільчої системи зберігає конфіденційність інформації, що має комерційну цінність та отримана у зв'язку із здійсненням ним економічної діяльності, та запобігає дискримінаційному розкриттю інформації стосовно його власної діяльності, що може давати комерційні переваги.

2. Оператори газорозподільчих систем не повинні, у контексті купівлі або продажу природного газу дочірніми підприємствами, зловживати інформацією, що має комерційну цінність та була отримана від третіх сторін, у зв'язку із наданням або обговоренням умов доступу до системи.

Стаття 15
Об'єднаний оператор

Правила, що викладені у Статті 9(1) та Статті 13(1), не заважають роботі об'єднаного оператора газотранспортної системи, ЗПГ, систем зберігання та розподілу газу, який є незалежним (щодо його юридичної форми, організації та прийняття рішень) від інших видів діяльності, що не пов'язані із роботою систем транспортування газу, ЗПГ, зберігання та розподілу газу, та який задовольняє вимоги, визначені в пунктах (а) - (d). Ці правила не створюють будь-яких зобов'язань щодо відокремлення прав власності на активи об'єднаної системи від вертикально інтегрованого підприємства:

а) особи, що є відповідальними за керування оператором об'єднаної системи, не можуть займати посади в підрозділах компанії інтегрованого газового підприємства, які несуть пряму чи опосередковану відповідальність за поточну експлуатацію потужностей видобутку та постачання природного газу;

b) належні заходи мають бути вжиті для забезпечення урахування професіональних інтересів осіб, відповідальних за керування оператором об'єднаної системи у такий спосіб, що забезпечує їх здатність діяти незалежно;

с) оператор об'єднаної системи має ефективні права щодо прийняття рішень, незалежно від інтегрованого газового підприємства, стосовно активів, які необхідні для експлуатації, підтримки або розвитку мережі. Це не порушує існування відповідних механізмів координації для забезпечення захисту прав економічного та адміністративного контролю материнської компанії стосовно прибутку від активів, що регулюються непрямо в дочірній компаній відповідно до Статті 25(2). Зокрема, це дозволяє материнській компанії затверджувати щорічний фінансовий план або будь-який інший еквівалентний документ оператора об'єднаної системи, та встановлювати глобальні границі для рівнів заборгованості своєї дочірньої компанії. Це не дозволяє материнській компанії віддавати розпорядження щодо поточних операцій, а також окремих рішень, пов'язаних із будівництвом або модернізацією транспортних та розподільчих газопроводів, які не перевищують умови затвердженого фінансового плану або будь-якого іншого еквівалентного документа;

d) оператор об'єднаної системи створює відповідну програму виконання, яка визначає заходи, вжиті для забезпечення неможливості дискримінаційної поведінки та забезпечення належного контролю за її дотриманням. Ця програма визначає конкретні зобов'язання співробітників щодо виконання даної цілі. Щорічний звіт, де розкриваються вжиті заходи, подається особою або органом, який відповідає за моніторинг програми виконання, до регулюючого органу, зазначеного в Статті 25(1), та опубліковується.

Розділ V. Відокремлення та прозорість звітності

Стаття 16
Право доступу до звітності

1. Держави-члени або призначені ними компетентні органи, в тому числі регулюючі органи, про які йдеться в Статті 25(1), та органи врегулювання спорів, згадані в Статті 20(3), мають право доступу до рахунків газових підприємств відповідно до Статті 17, якщо це необхідно для здійснення їх функцій.

2. Держави-члени та призначені ними компетентні органи, в тому числі регулюючі органи, про які йдеться в Статті 25(1), та органи врегулювання спорів, зберігають конфіденційність інформації, що має комерційну цінність. За відповідних обставин, держави-члени можуть розкривати таку інформацію з метою забезпечення компетентним органам необхідних умов для виконання їх функцій.

Стаття 17
Відокремлення звітності

1. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів для забезпечення ведення газовими підприємствами обліку у відповідності із пунктами 2 - 5 даної Статті. Якщо підприємства отримують вигоди від порушення даного положення відповідно до Статті 28(2) та (4), вони принаймні повинні вести внутрішню звітність відповідно до цієї Статті.

2. Газові підприємства, незалежно від їх системи власності або юридичної форми, складають, подають для проведення аудиту та публікують свої річні звіти відповідно до положень національного законодавства, стосовно щорічних звітів товариств з обмеженою відповідальністю, прийнятих згідно з Четвертою Директивою Ради від 25 липня 1978 року на основі Статті 44(2) (g) (*) Угоди стосовно щорічних звітів певних типів компаній. Підприємства, яких чинне законодавство не зобов'язує публікувати свої річні звіти, тримають примірник річного звіту в правлінні компанії для можливості надання на ознайомлення всім бажаючим.

_______________

(*) Заголовок Директиви 78/660/ЄЕС був змінений, щоб врахувати зміну нумерації Статей Угоди про заснування Європейського Співтовариства відповідно до Статті 12 Амстердамської Угоди; оригінальне посилання було на Статтю 54(3)(g).

3. Газові підприємства ведуть свою внутрішню фінансову звітність окремо для кожного виду діяльності з транспортування, розподілу, ЗПГ та зберігання газу так само, як це вимагалось би від них, якби згадані види діяльності здійснювалися би окремими підприємствами, з метою запобігання дискримінації, підтримки підприємства, що не дає прибутку, за рахунок інших прибуткових підприємств, та спотворення конкурентної боротьби. Вони також ведуть звітність, яка може бути консолідованою, для видів діяльності, що не пов'язані із транспортуванням, розподілом, ЗПГ та зберіганням газу. До 1 липня 2007 р. вони ведуть окрему звітність для діяльності з постачання газу кваліфікованим споживачам та для діяльності з постачання газу некваліфікованим споживачам. Доходи від права власності на газотранспортну/газорозподільчу мережу зазначаються у звітності. Де це доцільно, вони ведуть консолідовану звітність для видів діяльності, що не пов'язані з газом. Пакет документів внутрішньої звітності включає балансовий звіт та звіт про доходи та видатки для кожного виду діяльності.

4. Аудит, про який йде мова у пункті 2, зокрема, засвідчує, що зобов'язання не допускати дискримінації та підтримки підприємства, що не дає прибутку, за рахунок прибуткових, згадані у пункті 3, виконується.

5. Підприємства зазначають у своїх внутрішніх документах фінансової звітності облікові принципи, що застосовувалися для розподілу активів та пасивів, видатків та доходів, а також амортизаційних відрахувань, з урахуванням вимог національних правил ведення бухгалтерського обліку, якими вони керуються при підготовці окремої звітності, про яку йшлося у пункті 3. Ці внутрішні принципи можуть бути змінені тільки у виняткових випадках. Подібні зміни повинні бути відкритими та належно обгрунтованими.

6. В примітках до документів щорічної звітності вказуються будь-які операції на певну суму, що здійснюється з дочірніми підприємствами.

Розділ VI. Організація доступу до системи

Стаття 18
Доступ третьої сторони

1. Держави-члени забезпечують впровадження системи доступу третьої сторони до газотранспортної та газорозподільчої системи та терміналів ЗПГ на основі опублікованих тарифів, що справедливі для всіх кваліфікованих споживачів, в тому числі постачальних підприємств, та застосовуються об'єктивно та без жодної дискримінації серед користувачів системи. Держави-члени забезпечують затвердження даних тарифів або методологій, на основі яких вони розраховуються, регулятивним органом, про який йдеться у Статті 25(1), раніше, ніж вони наберуть чинності, а також опублікування даних тарифів та методологій раніше, ніж вони наберуть чинності, якщо тільки згадані методології будуть затверджені.

2. Оператори газотранспортної системи, якщо це необхідно для виконання своїх функцій, в тому числі стосовно транспортування газу через кордон, мають доступ до мережі інших операторів газотранспортної системи.

3. Положення цієї Директиви не заважають підписанню довгострокових контрактів за умови їх відповідності правилам конкурентної боротьби у Співтоваристві.

Стаття 19
Доступ до газових сховищ

1. Для організації доступу до газових сховищ та зберігання в трубопроводі, коли це з технічного та/або економічного боку необхідно для забезпечення ефективного доступу до системи з метою постачання споживачам, а також для організації доступу до допоміжних послуг, держави-члени можуть вибрати якусь одну або обидві процедури, про які йдеться в пунктах 3 та 4. Ці процедури необхідно застосовувати на основі об'єктивних, прозорих та недискримінаційних критеріїв.

2. Положення пункту 1 не дійсні для допоміжних послуг та тимчасового зберігання, які відносяться до терміналів ЗПГ та необхідні для процесу регазифікації та подальшої доставки до газотранспортної системи.

3. У випадку, якщо доступ надається на договірних умовах, держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення можливості газовим підприємствам та кваліфікованим споживачам, розташованим в межах або за межами території обслуговування єдиної системи, домовитися про умови доступу до сховищ та зберігання в трубопроводі, коли це з технічного та/або економічного боку необхідно для забезпечення ефективного доступу до системи, а також для організації доступу до інших допоміжних послуг. Сторони зобов'язуються добросовісно домовлятися про умови доступу до сховищ, зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг.

Договори стосовно доступу до сховищ та зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг мають обговорюватися з відповідним оператором системи зберігання або відповідними газовими підприємствами. Держави-члени вимагають від операторів систем зберігання газу та газові підприємства публікувати свої основні комерційні умови використання газових сховищ, засобів зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг протягом перших шести місяців після запровадження цієї Директиви та щорічно в подальшому.

4. У випадку регульованого доступу держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення газовим підприємствам та кваліфікованим споживачам, розташованим в межах або за межами території обслуговування єдиної системи, права доступу до сховищ, засобів зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг на основі опублікованих тарифів та/або інших умов та зобов'язань щодо використання згаданих сховищ та засобів зберігання в трубопроводі, коли це з технічного та/або економічного боку необхідно для забезпечення ефективного доступу до системи, а також для організації доступу до інших допоміжних послуг. Право доступу для кваліфікованих споживачів може бути надано шляхом дозволу заключати контракти на постачання газу з конкуруючими газовими підприємствами, за винятком власника та/або оператора системи чи дочірнього підприємства.

Стаття 20
Доступ до систем газовивідних трубопроводів

1. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів, щоб газові підприємства та кваліфіковані споживачі, незалежно від місця їх розташування, мали можливість отримати доступ до систем газовивідних трубопроводів, в тому числі структур, що надають технічні послуги по забезпеченню такого доступу, відповідно до даної Статті, за винятком ділянок таких мереж та об'єктів, що використовуються для забезпечення операцій місцевого видобутку на родовищі, де видобування газу. Про вжиті заходи повідомляють Комісію відповідно до положень Статті 33.

2. Доступ, про який йдеться в пункті 1, забезпечується відповідно до процедури, визначеної державою-членом, із застосуванням відповідних законодавчих документів. Держави-члени застосовують принципи справедливого та відкритого доступу, досягаючи створення конкурентного ринку природного газу та уникаючи зловживань домінуючим положенням на ринку, враховуючи надійності та регулярності постачання, наявності вільних потужностей, або потужностей, які можуть бути надані у використання на прийнятних умовах, та захист довкілля. Необхідно враховувати такі аспекти:

а) необхідність відмови у наданні доступу у випадку несумісності технічних характеристик, які не можна подолати на прийнятних умовах;

b) необхідність уникнення труднощів, які не можна подолати на прийнятних умовах та які можуть зашкодити ефективному видобутку вуглеводнів в даний час або в майбутньому, в тому числі на родовищах, що мають граничну рентабельність;

с) необхідність поважати належним чином обгрунтовані потреби власника або оператора мережі газовивідних трубопроводів для транспортування та переробки газу та інтереси всіх інших користувачів мережі газовивідних трубопроводів або відповідних газопереробних структур або структур з технічного обслуговування, чиї інтереси можуть бути порушеними;

d) необхідність застосовувати національне законодавство та адміністративні процедури відповідно до законодавства Співтовариства в частині надання дозволу на видобуток або розробку газовідводу.

3. Держави-члени запроваджують процедури по врегулюванню спорів, в тому числі утворюють відповідні уповноважені органи, незалежні від зацікавлених сторін, щоб забезпечити їм доступ до всієї необхідної інформації, для якнайскорішого врегулювання спорів, пов'язаних із доступом до мереж газовивідних трубопроводів, з урахуванням критеріїв, зазначених в пункті 2, та кількості сторін, які можуть брати участь в проведенні переговорів щодо умов доступу до таких трубопроводів.

4. У випадку виникнення міжнародних спорів, слід застосовувати процедуру по врегулюванню спорів тієї держави-члена, в юрисдикції якої знаходиться мережа газовивідних трубопроводів, що відмовила у наданні доступу. У випадку, коли міжнародні спори виникають стосовно мережі, яка знаходиться в юрисдикції кількох держав-членів, відповідні держави-члени проводять консультації з метою забезпечення послідовності в застосуванні положень цієї Директиви.

Стаття 21
Відмова у наданні доступу

1. Газові підприємства можуть відмовити заявнику у наданні доступу, якщо відсутні необхідні потужності, або якщо надання доступу до системи перешкоджатиме їм виконувати покладені на них державні зобов'язання по обслуговуванню споживачів, передбачені статтею 3(2), або з причини серйозних економічних або фінансових труднощів, пов'язаних з виконанням контрактів, що зобов'язують покупця прийняти товар або сплатити неустойку, з урахуванням критеріїв та процедур, передбачених Статтею 27, та альтернативи, вибраної державою-членом відповідно до пункту 1 зазначеної Статті. Причини такої відмови, належним чином обгрунтовані, повідомляються заявникові.

2. Держави-члени можуть вживати заходів, необхідних для забезпечення такої ситуації, коли газові підприємства, що відмовляють у наданні доступу до системи з причин відсутності вільної потужності або відсутності з'єднувального трубопроводу, здійснюватимуть необхідну модернізацію, якщо це вигідно з економічної точки зору, або якщо потенційний споживач погоджується оплатити подібні роботи. Держави-члени вживають таких заходів у випадках, якщо держави-члени застосовують Статтю 4(4).

Стаття 22
Нова інфраструктура

1. Головні нові газові інфраструктури, тобто з'єднувальні трубопроводи між державами-членами, об'єкти ЗПГ та зберігання газу, можуть, на вимогу, бути звільненими від виконання положень Статей 18, 19, 20 та 25(2), (3) та (4) за наступних умов:

а) інвестиції повинні підвищувати конкурентну боротьбу у галузі газопостачання та підвищувати надійність газопостачання;

b) рівень ризику, пов'язаного із даною інвестицією, є такий, що інвестиція може бути здійснена, тільки за умови надання згаданого виключення;

с) інфраструктура має належати фізичній або юридичній особі, що відокремлена, принаймні в термінах юридичної форми, від системних операторів, в системах яких планується побудова даної інфраструктури;

d) на користувачів такої інфраструктури накладається плата;

е) згадане звільнення не зашкодить конкуренції або ефективному функціонуванню внутрішнього газового ринку або ефективному функціонуванню регульованої системи, до якої підключена дана інфраструктура.

2. Пункт 1 застосовується також до суттєвих збільшень потужності існуючих інфраструктур та змін подібних інфраструктур, що робить можливим розвиток нових джерел постачання газу.

3. а) Регулюючий орган, про який йдеться у Статті 25, може в кожному конкретному випадку прийняти рішення щодо звільнення, згадуваного у пунктах 1 та 2. Однак, держави-члени можуть передбачити, що регулюючі органи мають подавати свою точку зору стосовно вимоги про звільнення до відповідного органу у державі-члені для отримання формального рішення з цього питання. Ця точка зору має бути опублікована разом із прийнятим рішенням.

b) (1) звільнення може охоплювати всю або частини, відповідно, нової інфраструктури, існуючої інфраструктури із значно підвищеною потужністю або модифікації існуючої інфраструктури;

(2) при прийнятті рішення про згоду на звільнення, слід брати до уваги для кожного конкретного випадку необхідність накладання умов стосовно тривалості терміну звільнення та недискримінаційного доступу до з'єднувального трубопроводу;

(3) при прийнятті рішення стосовно умов в даному підпункті, необхідно, зокрема, брати до уваги термін дії контрактів, додаткові потужності, що мають бути побудовані, або зміну існуючих потужностей, крайню дату проекту та національні умови;

с) При наданні згоди на звільнення, відповідний орган влади може приймати рішення стосовно правил та механізмів управління та розподілу потужностей за умови, що це не перешкоджатиме реалізації довгострокових контрактів.

d) Рішення про звільнення, в тому числі будь-які умови, згадані в підпункті b), мають бути належним чином обгрунтовані та опубліковані.

е) У випадку з'єднувального трубопроводу, будь-яке рішення про звільнення повинно прийматися після консультацій з іншими державами-членами або відповідними регулюючими органами.

4) Рішення про звільнення має бути доведено компетентним органом до відома Комісії без затримки разом із важливою інформацією, що відноситься до прийнятого рішення. Ця інформація може бути представлена Комісії у зведеній формі, що дозволить Комісії прийняти добре обгрунтоване рішення.

Зокрема, ця інформація включає:

а) детальні причини, на основі яких регулятивний орган влади або держава-член прийняли рішення про звільнення, в тому числі фінансова інформація, яка виправдовує необхідність звільнення;

b) проведений аналіз впливу прийнятого рішення про звільнення на конкуренцію та ефективність роботи внутрішнього газового ринку;

с) причини, з яких було прийнято рішення про звільнення саме на зазначений період часу та саме певної частини повної потужності газової інфраструктури;

d) якщо звільнення відноситься до з'єднувального трубопроводу, результати консультацій із відповідними державами-членами або регулюючими органами;

е) внесок даної інфраструктури до диверсифікації постачання газу.

Протягом двох місяців після отримання повідомлення, Комісія може попросити, щоб відповідний регулюючий орган або держава-член внесли зміни або відмінили рішення про звільнення. Двомісячний період може бути продовжений ще на один місяць, якщо Комісія потребуватиме додаткову інформацію.

Якщо регулюючий орган або держава-член не виконають такої вимоги протягом чотирьох тижнів, кінцеве рішення приймається відповідно до процедури, про яку йдеться у Статті 30(2).

Комісія зберігає конфіденційність комерційно важливої інформації.

Стаття 23
Відкритість ринку та взаємна вигода

1. Держави-члени забезпечують, щоб кваліфікованими споживачами були:

а) до 1 липня 2004 р. кваліфіковані споживачі згідно з визначенням Статті 18 Директиви 98/30/ЄС . Держави-члени публікують до 31 січня кожного року критерії визначення таких кваліфікованих споживачів;

b) принаймні від 1 липня 2004 р. всі непобутові споживачі;

с) від 1 липня 2007 р. всі споживачі.

2. Для запобігання незбалансованості при відкритті газових ринків:

а) контракти на постачання газу із кваліфікованим споживачем з системи іншої держави-члена не забороняються, якщо даний споживач кваліфікований в обох системах;

b) у випадках, коли операції, описані в пункті а), були відхилені, оскільки споживач був кваліфікований тільки в одній із двох систем, Комісія з урахуванням ситуації на ринку та спільного інтересу може зобов'язати сторону, що відхилила пропозицію, здійснити необхідну поставку газу на вимогу однієї з держав-членів двох систем.

Стаття 24
Прямі газопроводи

1. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів, щоб надати можливість:

а) газовим підприємствам, створеним на їх території, постачати газ кваліфікованим споживачам по прямому газопроводу;

b) будь-якому кваліфікованому споживачу на їх території отримувати поставки газу від газових підприємств по прямому газопроводу.

2. У випадках, якщо для будівництва або експлуатації прямого газопроводу необхідний дозвіл (напр., ліцензія, погодження, концесія, згода або затвердження), держави-члени або призначені ними компетентні органи визначають критерії для надання дозволу на будівництво або експлуатацію прямих газопроводів на їх території. Ці критерії повинні бути об'єктивними, прозорими і недискримінаційними.

3. Держави-члени можуть висунути в якості умови надання дозволу на будівництво прямих газопроводів відмову у доступі до системи на засадах, визначених в Статті 17, або ж початок процедури врегулювання спорів, визначеної в Статті 25.

Стаття 25
Регулюючі органи

1. Держави-члени можуть призначати один або кілька компетентних органів, наділених функціями регулюючих органів. Ці органи повинні бути повністю незалежними від інтересів газової галузі. Завдяки застосуванню даної Статті, вони принаймні будуть відповідальними за забезпечення відсутності будь-якої дискримінації, ефективної конкуренції та ефективного функціонування ринку, здійснюючи, зокрема, наступний моніторинг:

а) правил управління та розподілу потужності з'єднувального трубопроводу разом із регулюючим органом або органами тих держав-членів, з якими існують з'єднувальні трубопроводи;

b) будь-яких механізмів для боротьби із перевантаженістю потужностей у національній газовій системі;

с) тривалості часу, необхідного операторам газотранспортної та газорозподільчої системи для здійснення з'єднань та проведення ремонтних робіт;

d) публікації належної інформації операторами газотранспортної та газорозподільчої системи стосовно з'єднувальних газопроводів, використання мережі та розподілу потужностей зацікавленим сторонам з урахуванням необхідності розглядати неповну інформацію як комерційно конфіденційну;

е) ефективного відокремлення звітності у відповідності із Статтею 17 для забезпечення відсутності підтримки підприємств, що не приносить прибутку, за рахунок прибуткових стосовно діяльності, пов'язаної із транспортуванням, розподілом, зберіганням газу, ЗПГ та постачанням газу;

f) умов доступу до сховищ, засобів зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг відповідно до Статті 19;

g) ступеня виконання своїх завдань операторами газотранспортних та газорозподільчих систем відповідно до Статей 8 та 12;

h) рівня прозорості та конкурентної боротьби.

Компетентні органи, створені відповідно до положень цієї Статті, публікують щорічний звіт про результати свого моніторингу, посилання на який наведено в пунктах а) - h).

2. Регулюючі органи несуть відповідальність за визначення або затвердження до їх введення в дію принаймні методологій, що використовуються для розрахунку або встановлення положень та умов для:

а) підключення та доступу до національних мереж, в тому числі тарифів на транспортування та розподіл. Ці тарифи або методології дозволять здійснювати необхідні інвестиції в мережі таким чином, щоб вони забезпечувати життєздатність мереж;

b) забезпечення послуг балансування.

3. Незважаючи на положення пункту 2, держави-члени можуть передбачити, щоб регулюючі органи подавали до відповідних компетентних органів держави-члена тарифи для формального прийняття рішень стосовно них або принаймні методології, про які йде мова в цьому пункті, а також про відповідні зміни, про які йдеться у пункті 4. У такому випадку, відповідний орган має право затвердити або відхилити проект рішення, поданий регулюючим органом.

Ці тарифи або методології чи зміни до них публікуються разом із рішенням про формальне прийняття. Будь-яке формальне відхилення проекту рішення також опубліковується із зазначенням обгрунтування такого відхилення.

4. Регулюючі органи мають право, у разі необхідності, вимагати від операторів газотранспортної, ЗПГ та газорозподільчої системи внесення змін в положення та умови, в тому числі тарифів та методологій, згаданих в пунктах 1, 2 та 3, щоб забезпечити їх відповідність та недискримінаційне використання.

5. Будь-яка сторона, що має претензії до оператора газотранспортної, ЗПГ або газорозподільчої системи стосовно питань, про які йдеться у пунктах 1, 2 та 4 та у Статті 19, може направляти свою скаргу до регулюючого органу, який, виконуючи функції органу врегулювання спорів, виносить рішення протягом двох місяців після отримання скарги. Цей період може бути подовжений на два місяці, якщо регулюючі органи потребуватимуть додаткової інформації. Даний період може бути подовжений за погодженням із позивачем. Таке рішення матиме зобов'язуючу силу, доки та якщо не буде відмінено при розгляді апеляції.

6. Будь-яка сторона, що має відношення до справи та має право подавати скаргу стосовно рішення по методологіях, прийнятого згідно пунктів 2, 3 або 4, або якщо на регулюючий орган покладено обов'язок проводити консультації стосовно пропонованих методологій, може подати скаргу для перегляду рішення не пізніше, ніж протягом двох місяців або раніше, як передбачено державами-членами, після публікації цього рішення або пропозиції щодо рішення. Така скарга не буде мати ефекту призупинення виконання рішення.

7. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення спроможності регулюючих органів виконувати ефективно і швидко свої обов'язки, про які йдеться у пунктах 1 - 5.

8. Держави-члени створюють адекватні та ефективні механізми для регулювання, контролю та забезпечення прозорості з метою запобігання зловживанням монопольним становищем на ринку, зокрема, на шкоду інтересам споживачів, а також попередження грабіжницької поведінки. Ці механізми грунтуються на принципах Угоди , зокрема, положеннях її Статті 82.

9. Держави-члени забезпечують вжиття відповідних заходів, в тому числі адміністративні дії або кримінальне переслідування відповідно до національного законодавства, проти відповідальних фізичних або юридичних осіб, якщо норми конфіденційності, накладені цією Директивою, не виконуються.

10. У випадку міжнародних спорів, регулюючим органом, що приймає рішення, є той регулюючий орган, який має юрисдикцію стосовно системного оператора, що відмовляється дозволити користування або надати доступ до системи.

11. Скарги, які згадуються в пунктах 5 та 6, залишають право на апеляцію згідно законодавства Співтовариства та національного законодавства.

12. Національні регулюючі органи сприяють розвитку внутрішнього ринку та рівним умовам для всіх його учасників шляхом прозорого співробітництва один з одним і з Комісією.

Розділ VII. Прикінцеві положення

Стаття 26
Запобіжні заходи

1. У випадку виникнення раптової кризи на енергетичному ринку або загрози здоров'ю чи безпеці людей, безпечній роботі обладнання чи установок або цілісності системи, держава-член може вжити необхідних тимчасових запобіжних заходів.

2. Такі заходи повинні завдати якомога меншої шкоди функціонуванню внутрішнього ринку, а їх масштаб не повинен перевищувати обсягів, необхідних для подолання несподіваних труднощів, що виникли.

3. Відповідна держава-член негайно повідомляє про передбачені заходи інші держави-члени, а також Комісію, яка може вирішити, що відповідна держава-член повинна внести зміни або скасувати заплановані заходи, якщо їх застосування зашкодить конкуренції або негативно позначиться на торгівлі настільки, що суперечитиме спільним інтересам.

Стаття 27
Часткові відміни зобов'язання
"прийняти товар або сплатити неустойку"

1. Якщо газове підприємство стикається або вважає, що може стикнутися, з серйозними економічними та фінансовими труднощами через зобов'язання "прийняти товар або сплатити неустойку", прийняті ним в рамках одного або кількох контрактів на купівлю газу, воно має право направити заявку на часткові відміни застосування положень Статті 18 на адресу відповідної держави-члена або призначеного нею компетентного органу. Заявки необхідно, на розсуд держави-члена, подавати на індивідуальній основі до або після відмови у наданні доступу до системи. Держава-член може також залишити вибір за газовим підприємством, або подавати заявку до, чи після відмови у наданні доступу до системи. Якщо газове підприємство відмовило у наданні доступу, заявку необхідно подати негайно. Заявки супроводжуються повною відповідною інформацією про суть та глибину проблеми, а також про заходи, вжиті газовим підприємством з метою розв'язання проблеми.

Якщо альтернативні рішення виявляються неприйнятними, а також з урахуванням положень пункту 3, держава-член або призначений нею уповноважений орган можуть прийняти рішення про надання права на часткову відміну.

2. Держава-член або призначений нею уповноважений орган, негайно повідомляє Комісію про прийняте нею рішення про часткову відміну, а також надає всю важливу інформацію, пов'язану з частковою відміною. Таку інформацію необхідно подавати до Комісії в узагальненій формі, щоб надати їй можливість прийняти добре обгрунтоване рішення. Протягом восьми тижнів з дня отримання зазначеного повідомлення Комісія може направити пропозицію державі-члену або відповідному призначеному нею уповноваженому органу, внести зміни або скасувати рішення про часткову відміну.

Якщо держава-член або призначений нею компетентний орган не виконає рішення Комісії протягом чотирьох тижнів, остаточне рішення буде прийняте якнайскоріше відповідно до процедури, передбаченої в Статті 30(2).

Комісія повинна забезпечувати захист конфіденційності інформації, що має комерційну цінність.

3. При винесенні рішення про часткову відміну, передбачене в пункті 1, держава-член або призначений нею компетентний орган та Комісія враховують, зокрема, такі критерії:

а) завдання по створенню конкурентного газового ринку;

b) необхідність виконання державних зобов'язань по обслуговуванню та забезпечення надійності постачання;

с) місце газового підприємства на газовому ринку та фактичний рівень розвитку конкуренції на даному ринку;

d) серйозність економічних та фінансових труднощів, з якими стикаються газові підприємства, газотранспортні підприємства або кваліфіковані споживачі;

е) дати підписання та умови контракту або контрактів, що розглядаються, в тому числі, наскільки гнучкими вони є в частині врахування змін, що відбуваються на ринку;

f) заходи, вжиті з метою пошуку шляхів вирішення проблеми;

g) наскільки підприємство могло передбачити, приймаючи на себе зобов'язання "прийняти товар або сплатити неустойку", з урахуванням положень цієї Директиви, що можуть виникнути серйозні труднощі;

h) наскільки система з'єднана з іншими системами та ступінь взаємодії між цими системами;

і) наслідки, які матиме часткова відміна на правильне застосування положень цієї Директиви в частині збалансованого функціонування внутрішнього ринку природного газу.

Рішення на вимогу щодо часткової відміни стосовно контрактів із зобов'язанням "прийняти товар або сплатити неустойку", укладених до дати введення в дію цієї Директиви, не повинне призвести до ситуації, коли знаходження економічно життєздатних альтернативних ринків стає неможливим. Можливі труднощі не можна вважати серйозними, якщо обсяги продажу природного газу не знижуються нижче мінімальних гарантованих рівнів відбору, передбачених у контрактах на купівлю газу на умовах "прийняти товар або сплатити неустойку", або якщо у відповідний контракт на купівлю газу на умовах "прийняти товар або сплатити неустойку", можна внести зміни, або газове підприємство спроможне знайти інші альтернативні ринки.

4. Газові підприємства, яким не було надано право на часткову відміну, про яку йдеться в пункті 1, не повинні відмовляти в наданні доступу до системи через свої зобов'язання "прийняти товар або сплатити неустойку", прийняті в рамках контракту на купівлю газу. Держави-члени забезпечують дотримання відповідних положень Розділу VI, а саме: Статей 18 - 25.

5. Будь-яке рішення про часткову відміну, надане відповідно до попередніх положень, повинне бути добре обгрунтованим. Комісія опубліковує рішення в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства".

6. Протягом п'яти років після набуття чинності цією Директивою Комісія представляє звіт про набутий досвід застосування цієї Статті, щоб надати можливість Європейському Парламенту та Раді оцінити, у встановленому порядку, необхідність внесення поправок до неї.

Стаття 28
Нові та ізольовані ринки

1. Держави-члени, чиї системи безпосередньо не приєднані до об'єднаної системи будь-якої іншої держави-члена і які мають тільки одного головного зовнішнього постачальника, можуть бути звільнені від дотримання положень Статей 4, 9, 23 та/або 24 цієї Директиви. Постачальник, якому належить більше 75% ринку, вважається головним постачальником. Це відступлення від дотримання положень Директиви автоматично втрачає чинність з моменту, коли принаймні одна з цих умов більше не існує. Всі випадки відступлення від дотримання положень Директиви доводяться до відома Комісії.

2. Держава-член, що входить в групу нових (емерджентних) ринків, яка внаслідок впровадження положень цієї Директиви матиме серйозні проблеми, може бути звільнена від дотримання положень Статей 4, 7, 8(1) та (2), 9, 11, 12(5), 13, 17, 18, 23(1) та/або 24 цієї Директиви. Така часткова відміна автоматично втрачає чинність з моменту, коли держава-член більше не входить до категорії нових ринків. Про будь-які такі часткові відміни повідомляють Комісію.

3. З настанням дати закінчення дії часткової відміни, про яку йдеться у пункті 2, визначення кваліфікованих споживачів повинно призвести до відкриття ринку щонайменше на 33% від загального щорічного споживання газу на національному газовому ринку. Ще через два роки після цього, набере чинності Стаття 23(1)(b), і через три роки пізніше - Стаття 23(1)(с). Доки застосовується Стаття 23(1)(b), держава-член, про яку йдеться у пункті 2, може прийняти рішення не застосовувати Статтю 18 щодо допоміжних послуг та тимчасового зберігання газу для процесу регазифікації та його подальшої доставки до газотранспортної системи.

4. Якщо запровадження положень цієї Директиви може викликати значні проблеми на географічно обмеженій території держави-члена, зокрема, в частині розвитку газотранспортної та головної газорозподільчої інфраструктури, і з метою заохочення інвестицій, держава-член може звернутися до Комісії за дозволом про тимчасове звільнення від дотримання положень Статті 4, Статті 7, Статті 8(1) та (2), Статті 9, Статті 11, Статті 12(5), Статті 13, Статті 17, Статті 18, Статті 23(1) та/або Статті 24 цієї Директиви для забезпечення розвитку в даному регіоні.

5. Комісія може дозволити часткову відміну, як зазначено в пункті 4, беручи до уваги, зокрема, наступні критерії:

необхідність здійснення інвестицій в інфраструктуру, економічно невигідних в умовах ринкової конкуренції;

обсяги та періоди окупності необхідних інвестицій;

розміри та рівень розвитку газової системи на відповідній території;

перспективи розвитку відповідного газового ринку;

географічні розміри та особливості зазначеної території або регіону та соціально-економічні і демографічні фактори.

а) Для газової інфраструктури, відмінної від газорозподільчої інфраструктури, тимчасове звільнення може бути надано тільки за умови відсутності газової інфраструктури на даній території, або за умови функціонування системи протягом періоду, меншого 10 років. Тимчасове звільнення від запровадження положень Директиви може бути надане не більше, ніж на 10 років, з часу, коли на дану територію було здійснено першу поставку газу.

b) Для газорозподільчої інфраструктури тимчасове звільнення може бути надано на період, що не перевищує 20 років від дати, коли на дану територію було здійснено першу поставку газу через згадану систему.

6. Люксембург може отримати вигоду від тимчасового звільнення від запровадження положень Статей 8(3) та 9 на період у п'ять років, починаючи з 1 липня 2004 року. Таке тимчасове звільнення повинно бути переглянуто до закінчення п'ятирічного періоду, і будь-яке рішення стосовно поновлення даного звільнення ще на п'ять років буде здійснено у відповідності із процедурою, наведеною у Статті 30(2). Подібне тимчасове звільнення має доводитися до відома Комісії.

7. Комісія інформує держави-члени про застосування положень, передбачених в пункті 4, до прийняття рішення відповідно до пункту 5, з урахуванням вимог дотримання конфіденційності інформації. Це рішення, а також тимчасові звільнення від застосування положень Директиви, передбачені пунктами 1 і 2, підлягають опублікуванню в "Офіційному часописі Європейського Союзу".

8. Греція може частково звільнитися від додержання положень Статей 4, 11, 12, 13, 18, 23 та/або 24 цієї Директиви для географічних територій та періодів часу, зазначених у ліцензіях, виданих нею до 15 березня 2002 року та відповідно до Директиви 98/30/ЄС для розвитку та ексклюзивної експлуатації газорозподільчих мереж на деяких географічних територіях.

Стаття 29
Процедура перегляду

Якщо у звіті, передбаченому Статтею 31(3), зроблено висновок, згідно з яким, з урахуванням наявності ефективного доступу до мережі у державі-члені, що створює абсолютно ефективний недискримінаційний та безперешкодний доступ до мережі, Комісія приймає рішення про невідповідність поставленій цілі певних зобов'язань, накладених цією Директивою на підприємства (в тому числі зобов'язань, пов'язаних із юридичним відокремленням операторів газорозподільчих систем), і про можливість цієї держави-члена подавати запит до Комісії для звільнення від дотримання відповідної вимоги.

Держава-член негайно повідомляє Комісію про подібний запит та додає всю важливу інформацію з метою показати, що зроблений у звіті висновок стосовно забезпечення ефективного доступу до мережі залишатиметься в силі і надалі.

Протягом трьох місяців від дати отримання повідомлення про запит, Комісія приймає рішення стосовно даного запиту держави-члена і, якщо це доцільно, подає пропозиції до Європейського Парламенту та Ради для внесення змін до відповідних положень Директиви. Комісія у своїх пропозиціях до внесення змін до цієї Директиви може запропонувати звільнити відповідну державу-члена від дотримання конкретних вимог за умови, що ця держава-член запровадить не менш ефективні відповідні заходи.

Стаття 30
Комітет

1. Комісії допомагає Комітет.

2. У разі посилання на даний пункт, застосовуються положення Статей 3 та 7 Рішення Ради 1999/468/ЄС з урахуванням положень його Статті 8.

3. Комітет приймає свої правила процедури.

Стаття 31
Звітування

1. До кінця першого року після набуття чинності даної Директиви і надалі щорічно, Комісія здійснює моніторинг та аналіз застосування цієї Директиви і направляє загальний звіт про хід її виконання до Європейського Парламенту та Ради. Звіт щонайменше охоплює:

а) набутий досвід та прогрес, досягнутий у створенні завершеного та повноцінного внутрішнього ринку природного газу, і перешкоди, що залишаються, в тому числі аспекти домінування на ринку, концентрації ринку, хижацької або антиконкурентної поведінки;

b) звільнення, надані згідно цієї Директиви, в тому числі запровадження звільнення, обумовленого Статтею 13(2), з метою можливого перегляду мінімальних критеріїв;

с) наскільки успішними були вимоги до відокремлення та тарифікації, викладені в цій Директиві, для забезпечення справедливого та недискримінаційного доступу до газової системи Співтовариства та еквівалентних рівнів конкурентної боротьби, а також економічних та соціальних наслідків і наслідків для довкілля, внаслідок відкриття газового ринку для споживачів;

d) аналіз проблем, пов'язаних із рівнями системних потужностей та надійності постачання природного газу в Співтоваристві, та, зокрема, існуюча та прогнозована збалансованість між попитом та пропонуванням, з урахуванням фізичної потужності для обмінів поставками газу між територіями і розвитку потужностей для зберігання газу (в тому числі питання відповідності ринкового регулювання в цій галузі);

е) особливу увагу буде приділено заходам, що були вжиті державами-членами для покриття пікових навантажень та компенсації недовиконання об'ємів постачання одним або кількома постачальниками;

f) загальна оцінка прогресу, досягнутого у двосторонніх відносинах із третіми країнами, які видобувають та експортують природний газ, в тому числі прогрес у справі ринкової інтеграції, торгівлі та доступу до мереж таких третіх країн;

g) необхідність можливих вимог гармонізації, які пов'язані із положеннями цієї Директиви.

Де доцільно, даний звіт має включати рекомендації та заходи для протидії негативним наслідкам зловживання домінуючим положенням на ринку та концентрації ринку.

2. Один раз на два роки звіт, про який йдеться у пункті 1, повинен також включати аналіз вжитих заходів державами-членами для виконання державних зобов'язань по обслуговуванню споживачів разом із аналізом ефективності згаданих заходів та, зокрема, їх впливу на конкурентну боротьбу на газовому ринку. Там, де доцільно, такий звіт може включати рекомендації щодо запровадження заходів на національному рівні для досягнення високих рівнів громадського обслуговування або заходів для попередження втрати права викупу закладеного майна на ринку.

3. Не пізніше 1 січня 2006 року Комісія направляє до Європейського Парламенту та Ради детальний звіт про досягнуті успіхи на шляху створення внутрішнього газового ринку. Звіт, зокрема, включає:

існування недискримінаційного доступу до мережі;

ефективне регулювання;

розвиток з'єднувальної інфраструктури, умов транзиту та надійність стану поставок у Співтоваристві;

наскільки малі підприємства та побутові споживачі користуються всіма перевагами відкритості ринку, особливо по відношенню до стандартів громадського обслуговування;

наскільки ринки практично відкриті для ефективної конкуренції, в тому числі аспекти зловживання домінуючим положенням на ринку та концентрації ринку;

наскільки споживачі дійсно змінюють постачальників та домовляються про нові тарифи;

динаміка цін, в тому числі постачальні ціни по відношенню до ступеня відкритості ринків;

чи існує ефективний та недискримінаційний доступ третіх сторін до потужностей зберігання газу, коли не з технічних та/або економічних причин необхідно для забезпечення ефективного доступу до системи;

набутий досвід у застосуванні цієї Директиви щодо ефективної незалежності системних операторів у вертикально інтегрованих підприємствах, і чи були розроблені інші заходи, крім функціональної незалежності та відокремлення звітності, які дають ефект, еквівалентний юридичному відокремленню.

Якщо це доцільно, Комісія подає пропозиції до Європейського Парламенту та Ради, зокрема, для гарантування високих стандартів громадського обслуговування. Якщо це доцільно, Комісія подає пропозиції до Європейського Парламенту та Ради, зокрема, для забезпечення повної та ефективної незалежності операторів газорозподільчих систем до 1 липня 2007 року. За необхідності, ці пропозиції згідно до закону про конкуренцію також стосуються заходів для вирішення проблем зловживання домінуючим положенням на ринку, концентрації ринку та хижацької або антиконкурентної поведінки.

Стаття 32
Втрата чинності

1. Директиву 91/296/ЄЕС скасовано з 1 липня 2004 року без будь-якого впливу на контракти, укладені відповідно до Статті 3(1) Директиви 91/296/ЄЕС, які будуть залишатися юридично дійсними та будуть виконуватися згідно положень згаданої Директиви.

2. Директиву 98/30/ЄС скасовано з 1 липня 2004 року без будь-якого впливу на зобов'язання держав-членів стосовно кінцевих строків перенесення та застосування згаданої Директиви. Посилання на скасовану Директиву тлумачаться як посилання на цю Директиву, і мають значення відповідно до таблиці відповідності, що наведена в Додатку Б.

Стаття 33
Запровадження

1. Держави-члени вводять в дію закони, положення та адміністративні акти, що забезпечують дотримання положень цієї Директиви, не пізніше 1 липня 2004 року. Про прийняття даних актів вони інформують Комісію.

2. Держави-члени можуть відкласти запровадження Статті 13(1) до 1 липня 2007 року. Така дія ніяк не вплине на необхідність дотримання вимог, викладених у Статті 13(2).

3. Якщо держави-члени вживають таких заходів, вони повинні містити посилання на цю Директиву або ж супроводжуватися відповідним посиланням під час їх офіційної публікації. Методи здійснення такого посилання визначаються державами-членами самостійно.

Стаття 34
Введення в дію

Ця Директива входить в дію на двадцятий день після її публікації в "Офіційному часописі Європейського Союзу".

Стаття 35
Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено в Брюсселі,

Від імені Європейського Парламенту

Президент Від імені Ради

Президент

Додаток А

Заходи
для захисту прав споживача

Не порушуючи правил Співтовариства стосовно захисту прав споживача, зокрема, відповідно до Директиви 97/7/ЄС Європейського Парламенту та Ради та Директиви Ради 93/13/ЄС, заходи, передбачені у Статті 3, повинні забезпечити наступне:

а) споживачі мають право укладати контракт з компанією, що надає послуги газопостачання, де зазначаються такі дані:

особа та адреса постачальника;

послуги, що надаються, запропоновані рівні якості послуг, а також дата початкового підключення;

якщо пропонуються, можливі види технічного обслуговування;

засоби, за допомогою яких можна отримати свіжу інформацію про всі існуючі тарифи та вартість технічного обслуговування;

термін дії контракту, умови для його продовження та припинення послуг за даним контрактом, існування права виходу із договірних зобов'язань;

будь-яка компенсація та умови повернення грошей, які застосовуються тоді, коли рівень якості послуг згідно контракту не забезпечуються;

метод ініціювання процедур для врегулювання спорів відповідно до пункту (с).

Умови повинні бути справедливими та добре відомими наперед. В будь-якому випадку, ця інформація повинна бути надана до укладання або підтвердження контракту. Якщо контракти укладаються через посередників, вищезгадана інформація також має бути надана до підписання контракту;

b) споживачі будуть отримувати адекватні повідомлення про будь-які наміри змінити умови контракту та отримувати інформацію про їх право виходу із договірних зобов'язань за умови відповідного повідомлення. Компанії, що надають послуги, повинні безпосередньо доводити до відома своїх клієнтів інформацію про будь-яке підвищення в оплаті, і робити це завчасно, але не пізніше, ніж один звичайний період нарахування (розрахунків) після введення в силу згаданого підвищення. Держави-члени повинні забезпечити можливість споживачам вийти із контрактів, якщо нові умови, запропоновані компанією, що надає послуги газопостачання, стають для них неприйнятними;

с) споживачі отримуватимуть прозору інформацію про діючі ціни та тарифи і про стандартні положення та умови стосовно доступу до та використання послуг газопостачання;

d) споживачі отримуватимуть пропозиції для широкого вибору методів оплати. Будь-які розбіжності в положеннях та умовах повинні віддзеркалювати витрати постачальнику різних систем оплати. Загальні положення та умови повинні бути справедливими та прозорими. Вони повинні надаватись ясною та зрозумілою мовою. Споживачі мають бути захищеними від несправедливих методів продажу або таких, що вводять в оману;

е) споживачі не повинні щось додатково сплачувати за бажання змінити постачальника;

f) споживачі отримають вигоду від прозорих, простих та недорогих процедур для подання скарг. Подібні процедури повинні дозволити вирішувати спірні питання справедливо та швидко, із забезпеченням, де передбачена гарантія, системи відшкодування та/або компенсації. Вони повинні відповідати, де можливо, принципам, викладеним у Рекомендації Комісії 98/257/ЄС;

g) споживачі, підключені до газової системи, інформуються про їх права згідно із діючим національним законодавством на постачання природного газу зазначеної якості за справедливими цінами.

Додаток Б

Таблиця відповідності

Директива 98/30/ЄС Ця Директива

Стаття 1 Стаття 1 Зміст

Стаття 2 Стаття 2 Визначення

Стаття 3 Стаття 3 Зобов'язання щодо
громадського обслуговування та
захист споживача

Стаття 4 Стаття 4 Процедура дозволу

- Стаття 5 Моніторинг надійності
постачання

Стаття 5 Стаття 6 Технічні правила

Стаття 6 Стаття 7 Призначення системних
операторів (ОТС)

Стаття 7 Стаття 8 Завдання операторів
газотранспортних систем (ОТС)

- Стаття 9 Відокремлення операторів
газотранспортних систем (ОТС)

Стаття 8 Стаття 10 Конфіденційність операторів
газотранспортних систем (ОТС)

Стаття 9 Стаття 11 Призначення операторів
газорозподільчих систем (ОРС)

Стаття 10 Стаття 12 Завдання операторів
газорозподільчих систем (ОРС)

- Стаття 13 Відокремлення операторів
газорозподільчих систем (ОРС)

Стаття 11 Стаття 14 Конфіденційність операторів
газорозподільчих систем (ОРС)

- Стаття 15 Об'єднаний оператор

Стаття 12 Стаття 16 Право доступу до звітності

Стаття 13 Стаття 17 Відокремлення звітності

Статті 14 - 16 Стаття 18 Доступ третьої сторони

- Стаття 19 Доступ до газових сховищ

Стаття 23 Стаття 20 Доступ до трубопроводів на
родовищах

Стаття 17 Стаття 21 Відмова у наданні доступу

- Стаття 22 Нова інфраструктура

Статті 18 та 19 Стаття 23 Відкритість ринку та
взаємна вигода

Стаття 20 Стаття 24 Прямі газопроводи

Статті 21(2)-(3) та 22 Стаття 25 Регулюючі органи

Стаття 24 Стаття 26 Запобіжні заходи

Стаття 25 Стаття 27 Відступлення від
зобов'язань "прийняти товар або
сплатити неустойку"

Стаття 26 Стаття 28 Нові та ізольовані ринки

- Стаття 29 Процедура розгляду

- Стаття 30 Комітет

Статті 27 та 28 Стаття 31 Звітування

- Стаття 32 Втрата чинності

Стаття 29 Стаття 33 Запровадження

Стаття 30 Стаття 34 Введення в дію

Стаття 31 Стаття 35 Адресати
ДОДАТОК А Заходи для захисту прав
споживача

"Інформаційний бюлетень НКРЕ", N 3, березень, 2005 р.

Парус Iнтернет-Консультант