Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ
30.08.2005 N 40/346

Про визнання недійсними постанов

За позовом Закритого акціонерного товариства "Оболонь", м. Київ До Кабінету Міністрів України Про визнання недійсними постанов Суддя Л.Г.Смірнова Представники: від позивача: Колесник В.В., представник за довіреністю б/н від 19.01.2004, Ільченко І.В., представник за довіреністю б/н від 09.03.2005 від Демчук О.А., представник за довіреністю відповідача: N 29-22/557 від 21.04.2005 обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсною постанову Кабінету Міністрів України N 541 від 04.07.2005.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2005 було порушено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 08.08.2005.

Після порушення провадження у справі позивач звернувся до суду з заявою про доповнення до позовної заяви, а саме просив також визнали недійсною постанову Кабінету Міністрів України N 575 від 14.07.2005. Свої позовні вимоги до Відповідача Позивач обґрунтовує наступним.

Постановами N 541 та N 575 збільшується розмір нормативів збору за спеціальне водокористування та диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 18.05.99 N 836 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування" та від 07.03.2000 N 456 "Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод". Оскільки Позивач є платником збору за спеціальне водокористування та плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод, внаслідок введення в дію оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України позивач зазнає значних збитків у зв'язку із збільшенням витрат, пов'язаних з видобутком підземних вод.

Позивач вважає, що постанови N 541 від 04.07.2005 та N 575 від 14.07.2005 прийняті з порушенням повноважень Кабінету Міністрів України, суперечать статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 30 Кодексу України про надра ( 132/94-ВР ), статті 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ), статтям 6, 19, 47 Господарського кодексу України ( 436-15 ), статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) та прийняті з порушенням статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ), оскільки не було здійснено передбачене Законом оприлюднення проектів постанов з метою одержання зауважень і пропозицій.

Відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що оспорювані постанови не суперечать вимогам чинного законодавства України, а нормативи збору за спеціальне водокористування, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.99 N 836 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування" в обсязі 5,29 копійок за кубометр, явно не відповідають вартості природного ресурсу, сьогоднішньому економічному стану підприємств, подібній платі наших сусідів та світовій платі, яка в країнах Європи досягає до півтора євро.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд м. Києва встановив:

Кабінетом Міністрів України 04.07.2005 прийнято постанову N 541 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.99 N 836 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування" та постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2000 N 456 "Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод". Даною постановою збільшується розмір нормативів збору за спеціальне водокористування та диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод.

Кабінетом Міністрів України 14.07.2005 прийнято постанову N 575 , якою змінюється розмір нормативів збору за спеціальне водокористування та диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод, встановлених постановою Кабінету Міністрів України N 836 від 18.05.99 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування" та постановою Кабінету Міністрів України N 456 від 07.03.2000 "Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод", з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України N 541 від 04.07.2005 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Спір по справі виник у зв'язку з тим, що Позивач вважає, що оспорюваними постановами порушуються його законні права та охоронювані законом інтереси, крім того, постанови суперечать нормам законодавства, прийняті з перевищенням повноважень Кабінету Міністрів України та з порушенням процедури прийняття нормативного акту, отже мають бути визнані недійсними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступний підстав.

Згідно частини 6 статті 30 Кодексу України про надра ( 132/94-ВР ) нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 статті 75 Закону України "Про Державний бюджет Україну на 2005 рік" від 23.12.2004 N 2285-IV (далі - Закон) передбачено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством зупинено на 2005 рік дію частини шостої статті 30 (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України базових нормативів плати за користування надрами) Кодексу України про надра ( 132/94-ВР ). Статтею 90 названого Закону встановлено, що у 2005 році запроваджуються базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком N 9 до цього Закону. Додатком 9 до вказаного Закону передбачена плата за видобуток термальних підземних вод - 0,1 грн., промислових підземних вод - 0,05 грн. за 1 куб. метр.

Проте, всупереч нормам даного Закону ( 2285-15 ) постанова N 541 встановлює норматив плати за користування надрами для видобування природних столових мінеральних вод при обсягах видобутку понад 200 куб. метрів/добу у розмірах 47,25 грн., 30,39 грн., 20,25 грн., в залежності від категорії родовища. Постанова N 575 встановлює норматив плати за користування надрами для видобування природних столових мінеральних вод в розмірі 12,00 грн. за 1 куб. метр води. Тобто положення постанови Кабінету Міністрів України N 541 від 04.07.2005 та постанови Кабінету Міністрів України N 575 від 14.07.2005 прямо порушують норми Закону України "Про Державній бюджет України на 2005 рік".

Оскільки збір за спеціальне водокористування є збором за спеціальне використання природних ресурсів, встановленим підпунктом 13 пункту 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), при встановленні його нормативів слід дотримуватись частини 8 статті 1 даного Закону ( 2285-15 ): зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Отже, постанови Кабінету Міністрів України N 541 від 04.07.2005 та N 575 від 14.07.2005, якими збільшується норматив збору за спеціальне водокористування, порушують вимоги статті 1 Закону "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), оскільки прийняті пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, та набрали чинності з 15 липня 2005 року, а не з 2006 року.

Згідно приписів статті 6 Господарського кодексу України ( 436-15 ) загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільній рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Пунктом 5 статті 19 Господарського кодексу України ( 436-15 ) забороняється незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду.

У відповідності із пунктом 2 статті 21 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсними постанов Кабінету Міністрів України N 541 від 04.07.2005 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" та N 575 від 14.07.2005 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України" визначаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача скасувати постанови Кабінету Міністрів України N 541 під 04.07.2005 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" та N 575 від 14.07.2005 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України" не підлягають задоволенню, оскільки зазначені постанови визнаються судом недійсними з моменту їх видання.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача опублікувати резолютивну частину рішення господарського суду в газеті "Урядовий кур'єр" також визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування обов'язок відповідача опубліковувати резолютивну частину рішення господарського суду в газеті "Урядовий кур'єр", а відповідно до приписів статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), господарський суд міста Києва вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову Кабінету Міністрів України N 541 від 04.07.2005 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

3. Визнати недійсною постанову Кабінету Міністрів України N 575 від 14.07.2005 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України".

4. Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь Закритого акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3; р/р 26001000050001 в Оболонській філії АТ "Укінбанку" м. Києва, МФО 32299, код 05391057) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. - державного мита та 69 (шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ.

6. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.Г.Смірнова