Открытое тестирование
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року,
Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7
та 11 до Конвенції
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 40, ст.263 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 551-XIV від 24.03.99, ВВР, 1999, N 22-23, ст.197
N 1420-IV від 03.02.2004, ВВР, 2005, N 3, ст.76
N 3436-IV від 09.02.2006 -
набирає чинності з 13.03.2006 р.)
( У назві та тексті Закону слова "Конвенція про захист
прав і основних свобод людини" в усіх відмінках
замінено словами "Конвенція про захист прав людини і
основоположних свобод" у відповідному відмінку згідно
N 3436-IV від 09.02.2006)
Верховна Рада України постановляє:
Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами та застереженнями:
1. Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Україна повністю визнає на своїй території дію статей 25 та 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо протоколів N 4 і N 7 до Конвенції.
2. Положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовуються в частині, що не суперечить пункту 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статтям 106 і 157 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ) щодо затримання особи та дачі прокурором санкцій на арешт.
Ці застереження діють до внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28 червня 2001 року.
( Статтю 3 виключено на підставі Закону N 1420-IV від 03.02.2004 )
4. Україна повністю визнає на своїй території дію підпункту "d" пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо права підсудного на виклик і допит свідків (статті 263 і 303 Кримінально-процесуального кодексу України ) ( 1003-05 ), а щодо права підозрюваного і обвинуваченого - лише в частині права заявляти клопотання про виклик і допит свідків та проведення з ними очної ставки відповідно до статей 43, 43-1 і 142 зазначеного Кодексу.
5. Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовуються в частині, що не суперечить пункту 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та статтям 177 і 190 Кримінально-процесуального кодексу України щодо дачі прокурором санкції на обшук, а також щодо огляду житла.
Ці застереження діють до внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28 червня 2001 року.
Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 17 липня 1997 року
N 475/97-ВР