Ніццький договір про внесення змін та доповнень до Договору про Європейський Союз, Договорів про заснування Європейських Співтовариств та деяких пов'язаних з ними актів (2001/C80/01)

Ніццький договір
про внесення змін та доповнень до Договору про Європейський
Союз, Договорів про заснування Європейських Співтовариств
та деяких пов'язаних з ними актів
(2001/C80/01)

Його Величність Король бельгійців,

Її Величність Королева Данії,

Президент Федеративної Республіки Німеччина,

Президент Грецької Республіки,

Його Величність Король Іспанії,

Президент Французької Республіки,

Президент Ірландії,

Президент Італійської Республіки,

Його Королівська Високість Великий Герцог Люксембурзький,

Її Величність Королева Нідерландів,

Федеральний Президент Республіки Австрія,

Президент Португальської Республіки,

Президент Республіки Фінляндія,

Його Величність Король Швеції,

Її Величність Королева Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії,

відзначаючи історичне значення подолання поділу європейського континенту,

бажаючи завершити процес, розпочатий Амстердамським договором, щодо підготовки інституцій ЄС до функціонування у розширеному Союзі,

маючи твердий намір на основі цього продовжити переговорний процес про вступ з метою приведення його до успішного завершення відповідно до процедури, викладеної в Договорі про Європейський Союз,

вирішили внести зміни та доповнення до Договору про Європейський союз та Договорів про заснування Європейських Співтовариств та до деяких пов'язаних з ними актів і з цією метою призначили як своїх уповноважених:

Його Величності Короля бельгійців:

Пана Луї Мішеля,

Заступника Прем'єр-міністра та Міністра закордонних справ;

Її Величності Королеви Данії:

Пана Могенса Люккетофта,

Міністра закордонних справ;

Президента Федеративної Республіки Німеччина:

Пана Йозефа Фішера,

Федерального міністра закордонних справ та заступника Федерального Канцлера;

Президента Грецької Республіки:

Пана Георгіоса Папандреу,

Міністра закордонних справ;

Його Величності Короля Іспанії:

Пана Хозепа Піке-і-Камп,

Міністра закордонних справ;

Президента Французької Республіки:

Пана Юбера Ведрена,

Міністра закордонних справ;

Президента Ірландії:

Пана Брайана Коуена,

Міністра закордонних справ;

Президента Італійської Республіки:

Пана Ламберто Діні,

Міністра закордонних справ;

Його Королівської Високості Великого Герцога Люксембурзького:

Пані Ліді Польфер,

Заступника Прем'єр-міністра, Міністра закордонних справ та зовнішньої торгівлі;

Її Величності Королеви Нідерландів:

Пана Йожиаса Йоганнеса ван Артсена,

Міністра закордонних справ;

Федерального Президента Республіки Австрія:

Пані Беніту Фереро-Вальднер,

Федерального міністра закордонних справ;

Президента Португальської Республіки:

Пана Жайме Гама,

Державного міністра, Міністра закордонних справ;

Президента Республіки Фінляндія:

Пана Ерккі Туоміойа,

Міністра закордонних справ;

Його Величності Короля Швеції:

Пані Анну Лінд,

Міністра закордонних справ;

Її Величності Королеви Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії:

Пана Робіна Кука,

Державного Секретаря закордонних справ та у справах Співдружності;

які належним чином та у відповідній формі, підтвердивши свої повноваження, ПОГОДИЛИСЯ про ТАКЕ:

Розділ перший
Суттєві зміни та доповнення

Стаття 1

У Договір про Європейський Союз вносяться такі зміни та доповнення відповідно до положень цієї статті.

1. Стаття 7 подається в такій редакції:

"Стаття 7

1. На обгрунтовану пропозицію однієї третини Держав-членів, Європейського Парламенту чи Комісії Рада більшістю в 4/5 від своїх членів після отримання згоди Європейського Парламенту може прийняти рішення про те, що існує певний ризик серйозного порушення Державою-членом принципів, зазначених у статті 6 (1), та направити відповідні рекомендації такій державі. Перед винесенням такого визначення Рада заслуховує таку Державу-члена та, діючи відповідно до зазначеної процедури, може звернутися до незалежних осіб з проханням представити протягом розумного терміну доповідь про ситуацію у такій Державі-члені.

Рада регулярно перевіряє підстави, на основі яких таке рішення було прийняте і продовжує застосовуватися.

2. Рада у складі голів держав чи урядів, діючи одностайно, за пропозицією однієї третини Держав-членів або Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, може визнати наявність серйозного і постійного порушення Державою-членом принципів, викладених у статті 6 (1), після запрошення відповідної Держави-члена надати свої зауваження.

3. Після прийняття рішення, зазначеного в пункті 2, Рада, діючи кваліфікованою більшістю, може вирішити призупинити дію прав, що випливають із застосування даного Договору, щодо відповідної Держави-члена, включаючи право голосу представника уряду такої Держави-члена в Раді. Діючи таким чином, Рада бере до уваги можливі наслідки впливу такого призупинення на права та обов'язки фізичних і юридичних осіб.

Зобов'язання такої Держави-члена за цим Договором у будь-якому разі залишаються чинними для неї.

4. Рада, діючи кваліфікованою більшістю, може в подальшому прийняти рішення про зміну чи відміну заходів, вжитих відповідно до пункту 3, згідно зі змінами в ситуації, що призвела до вжиття таких заходів.

5. Дотримуючись цілей цієї статті, Рада діє, не враховуючи голос представника уряду даної Держави-члена. Утримання від голосування членів, які особисто присутні або представлені, не впливає на прийняття рішень, зазначених у пункті 2. Кваліфікована більшість, згідно з положеннями статті 205 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства, має визначатися пропорційно до числа зважених голосів членів Ради.

Умови цього пункту слід виконувати також у разі позбавлення члена Союзу права голосу відповідно до пункту 3.

6. Дотримуючись цілей пунктів 1 та 2, Європейський Парламент діє більшістю у дві третини поданих голосів, що становлять більшість його членів".

2. Стаття 17 подається в такій редакції:

"Стаття 17

1. Спільна зовнішня політика та політика безпеки включає всі питання, що стосуються безпеки Союзу, в тому числі прогресивне утворення спільної оборонної політики, яка може перетворитися на спільну оборону в разі прийняття такого рішення Європейською Радою. У такому разі Рада рекомендує Державам-членам прийняти таке рішення відповідно до їх конституційних процедур.

Політика Союзу відповідно до цієї статті не повинна завдавати шкоди особливому характеру політики безпеки та оборони певних Держав-членів і має поважати зобов'язання певних Держав-членів, які вбачають втілення їх спільної оборонної політики в Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО) відповідно до Північно-Атлантичного Договору, та повинна бути сумісною з політикою спільної безпеки та оборони, встановленої в рамках такого Договору.

Прогресивне втілення спільної оборонної політики буде здійснюватись у спосіб, прийнятний для Держав-членів, шляхом співробітництва між ними у сфері озброєнь.

2. Питання, включені до цієї статті, стосуються таких важливих аспектів, як надання гуманітарної допомоги, проведення рятувальних робіт, здійснення миротворчої місії, залучення збройних формувань до розв'язання кризових конфліктних ситуацій.

3. Питання, зазначені в цій статті, що торкаються оборонної сфери, повинні вирішуватися без шкоди для політики і рішень, зазначених у другому підпункті пункту 1.

4. Положення цієї статті не перешкоджають розвитку тіснішого співробітництва між двома чи більше Державами-членами на двосторонній основі, в рамках ЗЄС та НАТО, за умови, що таке співробітництво не суперечить чи ставить під загрозу положення цього Розділу.

5. З метою досягнення цілей цієї статті її положення будуть переглянуті відповідно до статті 48".

3. У статті 23 (2) перший підпункт доповнюється таким третім абзацом:

" - при призначенні спеціального представника відповідно до статті 18 (5)".

4. Стаття 24 подається в такій редакції:

"Стаття 24

1. Коли на виконання цього Розділу необхідно укласти угоду з однією або декількома державами або міжнародними організаціями, Рада може уповноважити Головуючу державу розпочати переговори з цією метою при відповідному сприянні Комісії. Такі Договори укладаються Радою за рекомендацією Головуючої держави.

2. Рада діє одностайно у разі, коли предметом Договору є питання, для прийняття внутрішніх рішень з яких необхідна одностайність.

3. Коли угода передбачена для здійснення спільних дій чи спільних позицій, Рада діє кваліфікованою більшістю відповідно до статті 23 (2).

4. Положення цієї статті також застосовуються до питань, що входять до Розділу IV. У разі, коли предметом Договору є питання, з приводу яких необхідна кваліфікована більшість для прийняття внутрішніх рішень чи вжиття заходів, Рада діє кваліфікованою більшістю відповідно до статті 34 (3).

5. Ніяка угода не є обов'язковою для Держави-члена, чий представник у Раді заявить, що для прийняття такого Договору необхідне проходження конституційної процедури в такій державі; інші члени Ради можуть погодитися, що, незважаючи на це, угода застосовується тимчасово.

6. Угоди, укладені відповідно до умов даної статті, є обов'язковими для установ Союзу".

5. Стаття 25 подається в такій редакції:

"Стаття 25

Без шкоди для статті 207 Договору про заснування Європейського Співтовариства Комітет з політики та безпеки спостерігає за міжнародною ситуацією у сферах, що охоплюються Спільною політикою у сфері зовнішніх зносин і безпеки, та сприяє розробці політики в цих сферах шляхом представлення свого висновку на запит Ради чи за власною ініціативою. Він також спостерігає за здійсненням погодженої політики без шкоди для повноважень Головуючої держави та Комісії.

У рамках даного Розділу Комітет здійснює під керівництвом Ради політичний контроль та стратегічне керування операціями з урегулювання криз.

Рада може уповноважити Комітет для цих цілей та на термін здійснення операцій з урегулювання криз, як це визначено Радою, приймати відповідні рішення стосовно політичного контролю та стратегічного керування операціями без шкоди для положень статті 47".

6. Додаються такі статті:

"Стаття 27a

1. Розширене співробітництво в будь-якій зі сфер, зазначених у даному Розділі, повинно бути спрямоване на охорону цінностей та слугування інтересам усього Союзу, підкреслюючи його особливість як об'єднуючої сили на міжнародній арені. Воно повинно поважати:

- принципи, цілі, загальні напрями та відповідність спільної політики у сфері зовнішніх зносин і безпеки та рішення, прийняті в рамках названої політики;

- повноваження Європейського Співтовариства;

- відповідність між політиками Союзу та його зовнішніми діями.

2. Положення статей 11 - 27 і 27b - 28 застосовуються до розширеного співробітництва, зазначеного в цьому Положенні, окрім того, про що в статті 27c та статтях 43 - 45 зазначено інше.

Стаття 27b

Розширене співробітництво відповідно до цього Розділу стосується реалізації спільних дій чи спільної позиції. Воно не повинно стосуватися сфер військового чи оборонного характеру.

Стаття 27c

Держави-члени, які мають намір розпочати розширене співробітництво між собою, відповідно до статті 27b повинні направити в Раду запит стосовно цього.

Запит повинен бути направлений в Комісію і Європейський Парламент для поінформування. Комісія повинна висловити свій висновок стосовно того, чи запропоноване розширене співробітництво сумісне з політикою Союзу. Дозвіл надається Радою, яка діє згідно з другим і третім підпунктом статті 23 (2) і відповідно до статей 43 - 45.

Стаття 27d

Без шкоди для повноважень Головуючої держави або Комісії Генеральний Секретар Ради, Високий Представник з питань спільної політики у сфері зовнішніх зносин та безпеки повинні особисто забезпечити, щоб усі члени Ради та Європейського Парламенту були повністю поінформовані про реалізацію розширеного співробітництва в галузі спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

Стаття 27e

Будь-яка Держава-член, яка має намір брати участь у розширеному співробітництві, розпочатому відповідно до статті 27c, повинна повідомити про свій намір Раду та поінформувати Комісію. Комісія подає свій висновок Раді протягом трьох місяців від дати отримання повідомлення. Протягом чотирьох місяців від дати отримання повідомлення Рада приймає рішення із запиту та, якщо вважатиме за необхідне, з таких спеціальних домовленостей. Рішення вважається прийнятим, доки Рада, діючи кваліфікованою більшістю, не вирішить його призупинити; в цьому разі Рада повинна повідомити про причини такого рішення та встановити термін для його перегляду.

Для цілей цієї статті Рада діє кваліфікованою більшістю. Кваліфікована більшість визначається за тією ж пропорцією зважених голосів та тією ж пропорцією кількості членів Ради, як це зазначено у третьому підпункті статті 23 (2) даного Договору".

7. У статті 29 другий абзац другого підпункту замінюється на такий:

" - тіснішу співпрацю між судовими та іншими компетентними органами Держав-членів, включаючи співпрацю через Європейське агентство правового співробітництва (Євроюст), відповідно до положень статей 31 та 32".

8. Стаття 31 подається в такій редакції:

"Стаття 31

1. Спільні дії у полі правового співробітництва у сфері кримінального законодавства включають:

(a) сприяння та зміцнення співробітництва між компетентними міністерствами та органами юстиції чи аналогічними установами Держав-членів, включаючи, де необхідно, співпрацю через Євроюст щодо розслідування та виконання судових рішень;

(b) сприяння видачі правопорушників між Державами-членами;

(d) попередження колізій юрисдикції між Державами-членами;

(e) успішне вжиття заходів, що встановлюють мінімальні стандарти стосовно складу злочину та покарань у сфері організованої злочинності, тероризму, незаконного обігу наркотичних засобів.

2. Рада сприяє співробітництву через Євроюст шляхом:

(a) надання повноважень Євроюсту для полегшення співробітництва між карними органами Держав-членів;

(b) забезпечення підтримки Євроюстом кримінальних розслідувань у випадках тяжких транскордонних злочинів, зокрема організованої злочинності, беручи до уваги аналітичну роботу, що проводиться Європолом;

(c) сприяння тісному співробітництву між Євроюстом та Європейською юридичною мережею, зокрема для сприяння виконанню запитів про надання правової допомоги та запитів про видачу правопорушників".

9. Стаття 40 замінюється статтями 40, 40a, 40b:

"Стаття 40

1. Розширене співробітництво в будь-якій зі сфер, зазначених у цьому Розділі, повинно сприяти якнайшвидшому перетворенню Союзу в простір свободи, безпеки та законності, водночас поважаючи повноваження Європейського Співтовариства та цілі, викладені в цьому розділі.

2. Положення статей 29 - 39 і статей 40a - 41 застосовуються до розширеного співробітництва, передбаченого цією статтею, якщо інше не передбачено статтею 40a і статтями 43 - 45.

3. Положення Договору про заснування Європейського Співтовариства щодо повноважень Суду ЄС та виконання таких повноважень застосовуються до цієї статті і статей 40a і 40b.

Стаття 40a

1. Держави-члени, які мають намір розпочати розширене співробітництво в одній зі сфер, зазначених у цьому Договорі, повинні направити запит до Комісії, яка може подати пропозицію Раді з приводу цього питання. Якщо Комісія не подає пропозицію Раді, то вона повинна повідомити Держав-членів про причини такої відмови.

Держави-члени, які мають намір розпочати розширене співробітництво між собою відповідно до статті 40, повинні направити запит до Комісії, яка подає з цією метою пропозицію до Ради. У разі, якщо Комісія не подає такої пропозиції, вона повинна повідомити зацікавлені Держави-члени про причини такого неподання. Тоді ці Держави-члени можуть звернутися з ініціативою до відповідної Ради для отримання дозволу на назване розширене співробітництво.

2. Дозвіл, зазначений у пункті 1, надається Радою, яка діє кваліфікованою більшістю після консультацій з Європейським Парламентом за пропозицією Комісії або за ініціативою не менш як восьми Держав-членів відповідно до статей 43 - 45. Голоси членів Ради зважуються відповідно до статті 205 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства.

Будь-який член Ради може вимагати, щоб це питання було передане до Європейської Ради. Після такого передання Рада може прийняти рішення відповідно до першого підпункту цього пункту.

Стаття 40b

Будь-яка Держава-член, яка має намір стати учасницею розширеного співробітництва, розпочатого відповідно до статті 40a, повинна повідомити про такий намір Раду та Комісію, яка надає Раді протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення свій висновок, який, якщо це можливо, супроводжується рекомендацією щодо спеціальних заходів, які вона вважає за необхідні для участі Держави-члена у відповідному співробітництві. Рада приймає рішення за запитом протягом чотирьох місяців від дати отримання повідомлення. Рішення вважається ухваленим, доки Рада, діючи кваліфікованою більшістю протягом названого періоду, не вирішить його призупинити; у цьому разі Рада зазначає причини такого рішення та встановлює термін для його перегляду.

Для цілей цієї статті Рада діє відповідно до положень, зазначених у статті 44 (1)".

10. Розділ VII перейменовується на "Положення про розширене співробітництво".

11. Стаття 43 подається в такій редакції:

"Стаття 43

Держави-члени, які прагнуть розпочати розширене співробітництво між собою, можуть використовувати установи, процедури та механізми, встановлені цим Договором та Договором про заснування Європейського Співтовариства, за умови, що запропоноване співробітництво:

(a) спрямоване на досягнення цілей Союзу та Співтовариства, на захист та служіння його інтересам і на посилення процесу інтеграції;

(b) відповідає Договорам та єдиній інституційній структурі Союзу;

(d) знаходиться в межах компетенції Союзу чи Співтовариства та не стосується сфер, що входять до виключної компетенції Співтовариства;

(e) не підриває внутрішній ринок, як це зазначено у статті 14 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства, чи економічне та соціальне згуртування, засноване відповідно до Розділу XVII названого Договору;

(f) не створює перешкод чи дискримінації у торгівлі між Державами-членами та не спотворює конкуренцію між ними;

(g) включає як мінімум вісім Держав-членів;

(h) не торкається компетенції, прав та обов'язків тих Держав-членів, що не беруть у ньому участі;

(i) діє без шкоди для положень протоколу про інтеграцію Шенгенських угод до системи Європейського Союзу;

(j) є відкритим для всіх Держав-членів відповідно до статті 43b".

12. Додаються такі статті:

"Стаття 43a

Розширене співробітництво може використовуватися тільки як крайній засіб, коли Радою було визначено, що цілі такого співробітництва не можуть бути досягнуті протягом розумного періоду шляхом застосування відповідних положень Договорів.

Стаття 43b

Коли започатковується розширене співробітництво, воно повинно бути відкритим для всіх Держав-членів у будь-який час відповідно до статей 27e і 40b цього Договору і статті 11a Договору про заснування Європейського Співтовариства за умови дотримання основних рішень та рішень, прийнятих у рамках такого співробітництва. Комісія та Держави-члени, що є сторонами розширеного співробітництва, повинні заохочувати як найбільшу участь Держав-членів у ньому".

13. Стаття 44 замінюється статтями 44 і 44a:

"Стаття 44

1. З метою прийняття актів та рішень, що є необхідними для забезпечення розширеного співробітництва, як це зазначено в статті 43, застосовуються відповідні інституційні положення даного Договору та Договору про заснування Європейського Співтовариства. Однак, хоча всі члени Ради можуть брати участь в обговоренні, тільки представники Держав-членів, що є учасниками такого співробітництва, мають право брати участь у прийнятті рішень. Кваліфікована більшість визначається тією ж самою пропорцією зважених голосів та тією ж пропорцією кількості відповідних членів Ради, яка визначена статтею 205 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства та в другому і третьому підпунктах статті 23 (2) цього Договору стосовно розширеного співробітництва на основі статті 27c. Одностайність встановлюється лише із врахуванням голосів зацікавлених членів Ради.

Такі акти і рішення не становлять частину acquis Союзу.

2. Держави-члени застосовують, відповідно до міри зацікавленості, акти та рішення, прийняті для імплементації такого розширеного співробітництва, в якому вони беруть участь. Такі акти та рішення є обов'язковими і прямо застосовуються лише в Державах-членах, які беруть участь у такому співробітництві. Держави-члени, що не беруть участі в такому співробітництві, не повинні своїми діями перешкоджати його імплементації Державами-членами, що беруть в ньому участь.

Стаття 44a

Витрати, пов'язані з імплементацією розширеного співробітництва, інші, ніж адміністративні витрати на установи, несуть Держави-члени, що беруть у ньому участь, якщо всі члени Ради, діючи одностайно, після консультацій з Європейським Парламентом не вирішать інакше".

14. Стаття 45 подається в такій редакції:

"Стаття 45

Рада та Комісія забезпечують узгодженість дій, прийнятих на підставі цього Розділу, і відповідність таких дій різним видам політики Союзу та Співтовариства і співробітничають для досягнення цієї мети".

15. Стаття 46 подається в такій редакції:

"Стаття 46

Положення Договору про заснування Європейського Співтовариства, Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля та сталі і Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, що встановлюють повноваження Суду Європейських Співтовариств та здійснення таких повноважень, застосовуються тільки до таких положень цього Договору:

(a) положень про внесення змін та доповнень до Договору про заснування Європейського Економічного Співтовариства з метою створення Європейського Співтовариства, Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля та сталі і Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії;

(b) положень Розділу VI за умов, зазначених у статті 35;

(c) положень Розділу VII за умов, зазначених у статтях 11 і 11a Договору про заснування Європейського Співтовариства та статті 40 цього Договору;

(d) статті 6 (2) щодо дій установ, оскільки Суд ЄС має юрисдикцію відповідно до Договорів про заснування Європейських Співтовариств та відповідно до цього Договору;

(e) суто процедурних положень статті 7, якщо Суд ЄС діятиме на вимогу відповідної Держави-члена протягом місяця з дати прийняття рішення Ради, як це передбачено у названій статті.

(f) статей 46 - 53".

Стаття 2

До Договору про заснування Європейського Співтовариства вносяться зміни відповідно до положень цієї статті.

1. Стаття 11 замінюється статтями 11 та 11a:

"Стаття 11

1. Держави-члени, які мають намір розпочати розширене співробітництво в одній із сфер, зазначених у цьому Договорі, повинні направити запит до Комісії, яка може зробити пропозицію Раді з приводу цього питання. Якщо Комісія не робить пропозиції Раді, то вона повинна повідомити Держав-членів про причини такої відмови.

2. Дозвіл на розширене співробітництво, як зазначено в пункті 1, згідно зі статтями 43 - 45 Договору про Європейський Союз надається Радою, що діє кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії після консультацій з Європейським Парламентом. Якщо розширене співробітництво стосується сфери, до якої застосовується процедура, передбачена у статті 251 даного Договору, потрібна згода Європейського Парламенту.

Член Ради може вимагати, щоб справа була розглянута Європейською Радою. Після того, коли справу передано до Європейської Ради, Рада може діяти згідно з першим підпунктом цього пункту.

3. Заходи і рішення, необхідні для підтримання розширеного співробітництва, повинні відповідати всім положенням даного Договору, що стосуються такого співробітництва, якщо інше не передбачено в цій статті та статтях 43 - 45 Договору про Європейський Союз.

Стаття 11a

Будь-яка Держава-член, яка має намір брати участь у розширеному співробітництві, розпочатому відповідно до статті 11, повинна повідомити про свій намір Раду та Комісію, яка подає свій висновок Раді протягом трьох місяців від дати отримання повідомлення. Протягом чотирьох місяців від дати отримання повідомлення Рада приймає рішення за запитом та, якщо вважатиме за необхідне, за такими спеціальними домовленостями".

2. У статті 13 наявний текст стає пунктом 1 і наступний пункт 2 додається:

"2. Відступаючи від положень пункту 1, коли Рада вживає заохочувальних заходів, виключаючи будь-яку гармонізацію законодавства Держав-членів, на підтримку дій Держави-члена, спрямованих на сприяння досягненню цілей, зазначених в цій статті, вона діє відповідно до процедури, зазначеної у статті 251".

3. Стаття 18 подається в такій редакції:

"Стаття 18

1. Кожний громадянин Союзу має право на свободу пересування та вибору місця проживання на території Держав-членів з урахуванням обмежень та умов, зазначених у цьому Договорі, та відповідно до положень, прийнятих для його застосування.

2. Якщо для досягнення зазначеної мети Співтовариству необхідно вжити певних заходів, стосовно яких цей Договір не передбачає необхідних повноважень, Рада може прийняти положення з метою сприяння здійсненню прав, зазначених у пункті 1; Рада діє відповідно до процедури, передбаченої статтею 251.

3. Пункт 2 не застосовується до положень про паспорти, посвідчення, дозволи на проживання чи про інші такі документи або до положень про соціальну безпеку та соціальний захист".

4. У статті 67 додається такий пункт:

"5. Відступаючи від положень пункту 1, Рада приймає відповідно до процедури, передбаченої у статті 251:

- заходи, передбачені статтею 63 (1) та статтею (2) (a) за умови, що Рада до того вже прийняла відповідно до положень пункту 1 даної статті акти законодавства Співтовариства, що визначають спільні норми та основні принципи, що регулюють таке питання;

- заходи, передбачені статтею 65, за винятком аспектів, що відносяться до сімейного права".

5. Стаття 100 подається в такій редакції:

"Стаття 100

1. Без шкоди для інших процедур, передбачених у цьому Договорі, Рада, діючи кваліфікованою більшістю на пропозицію Комісії, може прийняти рішення про вжиття заходів, відповідних економічній ситуації, зокрема в разі виникнення значних труднощів з поставками певних продуктів.

2. Коли Держава-член зазнає значних труднощів чи знаходиться під серйозною загрозою виникнення значних труднощів, спричиненої природнім лихом або виключними подіями поза її контролем, Рада, діючи кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії може надати за певних умов такій Державі-члену фінансову допомогу Співтовариства. Президент Ради інформує Європейський Парламент про прийняте рішення".

6. Стаття 111 (4) подається в такій редакції:

"4. Без шкоди для положень пункту 1 Рада, діючи кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Центральним Банком, схвалює позицію Співтовариства на міжнародному рівні стосовно питань, що мають особливе значення для економічного та валютного союзу і про його представництво відповідно до розподілу повноважень, закріплених у статті 99 та статті 105".

7. Стаття 123 (4) подається в такій редакції:

"4. З початком третьої стадії Рада, діючи за одностайною згодою Держав-членів без винятку, за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Центральним Банком, схвалить обмінні курси, за якими валюта Держав-членів повинна бути безповоротно зафіксована щодо Європейської валютної одиниці й за якими Європейська валютна одиниця замінить такі валюти і стане повноправною валютою. Такий захід не повинен сам по собі вплинути на зовнішню вартість Європейської валютної одиниці. Рада, діючи кваліфікованою більшістю Держав-членів за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Центральним Банком, вживає інших заходів, необхідних для швидшого впровадження Європейської валютної одиниці як єдиної валюти названих Держав-членів. Застосовуються положення другого речення статті 122 (5)".

8. Стаття 133 подається в такій редакції:

"Стаття 133

1. Спільна торгова політика базується на єдиних принципах, зокрема щодо змін у тарифних ставках, укладення угод з тарифів і торгівлі, досягнення єдності в заходах щодо лібералізації, експортної політики та заходах щодо захисту торгівлі, таких як ті, що вживаються у випадках демпінгу та субсидій.

2. Комісія подає пропозиції Раді для імплементації спільної торгової політики.

3. Коли виникає необхідність проведення переговорів для укладення угод з однією чи декількома державами або міжнародними організаціями, Комісія вносить пропозицію Раді, яка вповноважує Комісію розпочати необхідні переговори. Рада та Комісія відповідають за забезпечення відповідності угод, про які йдеться, із нормами та внутрішньою політикою Співтовариства.

Комісія проводить названі переговори, консультуючись зі спеціальним Комітетом, призначеним Радою з цією метою на допомогу Комісії, та в рамках директив, які Рада може прийняти для цього. Комісія регулярно звітує спеціальному Комітету про хід переговорів.

Застосовуються відповідні положення статті 300.

4. На виконання повноважень, наданих цією статтею, Рада діє кваліфікованою більшістю.

5. Без шкоди для пункту 6 положення пунктів з 1 по 4 застосовуються до переговорів та укладення угод у сфері торгівлі послугами і торгових аспектів інтелектуальної власності, оскільки названі сфери не охоплюються положеннями таких пунктів.

Відступаючи від положень пункту 4, Рада діє одностайно при проведенні переговорів та укладанні Договору в сферах, зазначених у першому підпункті, якщо до такої угоди включено положення, для прийняття яких у внутрішньому праві вимагається одностайність, або які стосуються сфери, в якій Співтовариство ще не скористалося нормотворчими повноваженнями, наданими йому цим Договором.

Рада діє одностайно при проведенні переговорів та укладенні горизонтальних угод, оскільки це також регулюється попереднім підпунктом і другим підпунктом пункту 6.

Положення цього пункту не зачіпають прав Держав-членів бути учасниками та укладати угоди з третіми країнами чи міжнародними організаціями тією мірою, в якій такі угоди не суперечать праву Співтовариства та іншим відповідним міжнародним угодам.

6. Угода не може бути укладена Радою, якщо містить положення, які виходять за рамки внутрішніх повноважень Співтовариства, зокрема такі, що передбачають гармонізацію законодавства Держав-членів у сфері, у якій цей Договір не передбачає такої гармонізації.

У зв'язку з цим, відступаючи від положення першого підпункту пункту 5, угоди щодо торгівлі культурними та аудіовізуальними послугами, послугами у сфері освіти та послугами в соціальній сфері та сфері охорони здоров'я підпадають під спільну компетенцію Співтовариства та Держав-членів. Відповідно додатково до рішення Співтовариства, що приймається згідно з відповідними положеннями статті 300, проведення переговорів з таких угод вимагає спільної згоди Держав-членів. За такою процедурою проведення переговорів угоди укладаються спільно Співтовариством та Державами-членами.

Проведення переговорів та укладення міжнародних угод у сфері транспорту продовжує регулюватися положеннями Розділу V та статтею 300.

7. Без шкоди для першого підпункту пункту 6 Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, може розширити застосування пунктів 1 - 4 на проведення переговорів та укладення угод з інтелектуальної власності, оскільки дана сфера не підпадає під дію пункту 5".

9. Стаття 137 подається в такій редакції;

"Стаття 137

1. Для досягнення цілей статті 136 Співтовариство підтримує та доповнює дії Держав-членів у таких сферах:

a) поліпшення виробничих умов, зокрема для забезпечення безпеки та захисту здоров'я робітників;

b) умов праці;

c) соціального забезпечення та соціального захисту робітників;

d) захисту робітників при звільненні;

e) інформування та консультування робітників;

f) представництва та колективного захисту інтересів робітників і роботодавців, включаючи їх право на спільне прийняття рішень, за умов дотримання пункту 5;

g) умов працевлаштування громадян третіх країн, які на законній підставі проживають на території Співтовариства;

h) інтеграції осіб, виключених з ринку праці, без шкоди для статті 150;

i) рівності між чоловіком і жінкою стосовно можливостей на ринку праці та поводження на роботі;

j) боротьби з порушеннями соціальних прав;

k) модернізації системи соціального захисту без шкоди для пункту (c).

2. З цією метою Рада:

a) може вживати заходів для заохочення співробітництва між Державами-членами через ініціативи, спрямовані на підвищення рівня знань, розвиток обміну інформацією та передовою практикою, підтримку інноваційних підходів та аналіз досвіду, виключаючи будь-яку гармонізацію законодавства Держав-членів;

b) може встановлювати в галузях, зазначених у пункті 1 від (a) до (i), шляхом прийняття директив мінімальних вимог для поступової імплементації з урахуванням умов і технічних стандартів, що існують у кожній з Держав-членів. У таких директивах слід уникати встановлення адміністративних, фінансових та юридичних перешкод, які б гальмували створення і розвиток малих та середніх підприємств.

Рада повинна діяти відповідно до процедури, зазначеної в статті 251 після консультацій з Економічним та Соціальним Комітетом і Комітетом Регіонів, за винятком сфер, визначених у пункті 1 (c), (d), (f) та (g), в яких Рада діє одностайно за пропозицією Комісії після консультацій з Європейським Парламентом та названими Комітетами. Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії після консультацій з Європейським Парламентом, може розповсюдити дію процедури, що зазначена в статті 251, на сфери, визначені пунктами 1 (d), (f) та (g) цієї статті.

3. Держава-член може довірити підприємцям та робітникам, за їх спільним проханням, виконання директив, прийнятих відповідно до пункту 2.

У такому разі Держава-член повинна забезпечити, щоб не пізніше дати, на яку директива повинна бути імплементована відповідно до статті 249, підприємці та робітники вжили необхідних заходів за взаємною згодою, при чому Держава-член повинна вжити будь-яких необхідних заходів, що дозволяють їй у будь-який час бути здатною гарантувати досягнення результатів, передбачених директивою.

4. Положення, прийняті відповідно до цієї статті:

- не повинні впливати на право Держав-членів визначати фундаментальні принципи їх систем соціального забезпечення та не повинні порушувати значною мірою їх фінансовий баланс;

- не повинні перешкоджати будь-якій Державі-члену зберігати або впроваджувати жорсткіші захисні заходи, що є сумісними з положеннями цього Договору.

5. Положення цієї статті не застосовуються до сфер оплати праці, права на асоціацію, права на страйк та права застосовувати локаути".

10. У статті 139 (2) другий підпункт замінюється на такий:

"Рада діє кваліфікованою більшістю, за винятком тих випадків, коли згода щодо питання містить одне чи більше положень, які стосуються сфери, де необхідна одностайність згідно зі статтею 137 (2). У цьому разі вона діє одностайно".

11. Стаття 144 подається в такій редакції:

"Стаття 144

Рада, після консультацій з Європейським Парламентом, створить Комітет соціального захисту з дорадчим статусом для сприяння співробітництву між Державами-членами та Комісією у сфері політики соціального захисту. Завданнями Комітету є:

- спостереження за соціальною ситуацією та здійсненням політики соціального захисту в Державах-членах та Співтоваристві;

- сприяння обміну інформацією, досвідом та перспективною практикою між Державами-членами та Співтовариством;

- без шкоди для статті 207 підготовка доповідей, формулювання висновків та інша робота в рамках його компетенції на запит Ради чи Комісії або за власною ініціативою.

Здійснюючи свої повноваження, Комітет встановлює відповідні контакти з підприємцями та робітниками.

Кожна Держава-член та Комісія призначають по два члени до Комітету".

12. Стаття 157 (3) подається в такій редакції:

"3. Співтовариство сприяє досягненню цілей, визначених у пункті 1, шляхом здійснення політики та дій, що приймаються на підставі інших положень цього Договору. Рада, діючи відповідно до процедури, визначеної у статті 251, та після консультацій з Економічним і Соціальним Комітетом, може вживати особливих заходів для підтримки заходів у Державах-членах заради досягнення цілей, визначених в пункті 1.

Цей Розділ не може бути підставою для введення Співтовариством будь-якого заходу, який може спричинити порушення конкуренції чи містить податкові положення чи положення, що визначають права та інтереси працівників".

13. У статті 159 третій пункт замінюється на такий:

"Якщо виникає необхідність здійснення певних дій за межами Фондів та без шкоди для заходів, вжитих у рамках інших видів політики Співтовариства, такі дії можуть бути схваленими Радою, яка діятиме відповідно до процедури, зазначеної у статті 251, та після консультацій з Економічним та Соціальним Комітетом і Комітетом Регіонів".

14. У статті 161 додається наступний третій пункт:

"З 1 січня 2007 року Рада діятиме кваліфікованою більшістю за пропозицією Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту і консультацій з Економічним і Соціальним Комітетом та Комітетом Регіонів, якщо на цю дату будуть прийняті багаторічна фінансова перспектива, що застосовуватиметься з 1 січня 2007 року, та Міжінституційна угода, що її стосується; в іншому разі процедура, визначена в цьому пункті, застосовуватиметься з дати прийняття названих документів".

15. Стаття 175 (2) подається в такій редакції:

"2. Відступаючи від процедури прийняття рішень, сформульованої в пункті 1, та без шкоди для статті 95, Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, Економічним і Соціальним Комітетом та Комітетом Регіонів, приймає:

a) положення переважно фіскального характеру;

b) заходи, що стосуються:

- планування міст та сільської місцевості;

- управління обсягами водних ресурсів, що прямо чи опосередковано стосуються доступності таких ресурсів;

- використання землі, за винятком використання відходів;

c) заходи, що суттєво впливають на вибір Державою-членом різних джерел енергії та загальної структури енергопостачання.

Рада може за умов, викладених у першому підпункті, визначити ті питання, що зазначені в цьому пункті, рішення з яких приймаються кваліфікованою більшістю".

16. У третій частині додається наступний Розділ:

"Розділ XXI
Економічне, фінансове та технічне співробітництво
з третіми країнами

Стаття 181a

1. Без шкоди для інших положень Договору і зокрема положень Розділу XX, Співтовариство в межах своєї компетенції вживає заходів у напрямі економічного, фінансового та технічного співробітництва з третіми країнами; такі заходи повинні бути додатковими до тих, що вживаються Державами-членами та сумісними з політикою розвитку Співтовариства.

Політика Співтовариства в цій сфері повинна сприяти досягненню загальної мети розвитку та консолідації демократії і верховенства права, поваги прав людини та основних свобод.

2. Рада, діючи кваліфікованою більшістю за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, вживає заходів, необхідних для виконання положень пункту 1. Рада діє одностайно щодо угод про асоціацію, зазначених у статті 310, та в разі укладення угод з державами, що є кандидатами на вступ до Союзу.

3. У відповідних сферах своєї компетенції Співтовариство та Держави-члени співробітничають з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями. Заходи Співтовариства в напрямі співробітництва можуть бути обумовленими угодами між Співтовариством і відповідними третіми країнами, переговори щодо яких та укладання проводяться відповідно до статті 300.

Перший підпункт статті не повинен негативно впливати на компетенцію Держав-членів брати участь у міжнародних організаціях та укладати міжнародні угоди".

17. У статті 189 другий пункт замінюється на такий:

"Кількість членів Європейського Парламенту не перевищуватиме 732".

18. Стаття 190 (5) подається в такій редакції:

"5. Європейський Парламент після отримання висновку від Комісії і після схвалення Ради, що діє кваліфікованою більшістю, повинен установити регламенти та загальні умови, за якими його члени виконуватимуть свої обов'язки. Усі правила або умови, які стосуються оподатковування членів або колишніх членів, повинні вимагати єдності в межах Ради".

19. До статті 191 додається наступний другий пункт:

"Рада, діючи відповідно до процедури, зазначеної в статті 251, приймає регламенти, що регулюють діяльність партій на європейському рівні та, зокрема, норми щодо їх фінансування".

20. Стаття 207 (2) подається в такій редакції:

"2. Рада користується допомогою Генерального Секретаріату під керівництвом Генерального Секретаря, Високого Представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки, якому допомагає Заступник Генерального Секретаря, який завідує справами Генерального Секретаріату. Генеральний Секретар та Заступник Генерального Секретаря призначаються Радою, яка діє кваліфікованою більшістю.

Рада визначає організаційну структуру Генерального Секретаріату".

21. Стаття 210 подається в такій редакції:

"Стаття 210

Рада, діючи кваліфікованою більшістю, визначає розміри окладів, дотацій та пенсій Голови і членів Комісії та суддів, Генеральних адвокатів і Секретаря Суду ЄС та членів і Секретаря Суду першої інстанції. Вона також кваліфікованою більшістю визначає розмір будь-якої виплати, що робиться замість компенсації".

22. Стаття 214 (2) подається в такій редакції:

"2. Рада у складі голів держав чи урядів, діючи кваліфікованою більшістю, визначає особу, яку вона має намір призначити Головою Комісії; ця кандидатура схвалюється Європейським Парламентом.

Рада, діючи кваліфікованою більшістю та спільно з кандидатом на посаду Голови, приймає список інших осіб, яких вона має намір призначити до складу Комісії, що складається відповідно до пропозицій від кожної Держави-члена.

Голова та інші члени Комісії, визначені у такий спосіб, передаються на затвердження єдиним списком до Європейського Парламенту. Після затвердження Європейським Парламентом Голова та інші члени Комісії призначаються Радою, яка діє кваліфікованою більшістю".

23. Стаття 215 подається в такій редакції:

"Стаття 215

Окрім звичайної заміни або в разі смерті, обов'язки члена Комісії припиняються у зв'язку з його відставкою або відстороненням від посади.

Вакансія, що відкрилася внаслідок смерті чи відставки, заповнюється на термін повноважень, що залишився, новим членом, призначеним Радою, яка діє кваліфікованою більшістю. Рада може, діючи одностайно, вирішити, що немає необхідності заповнювати вакантну посаду.

У разі виходу у відставку відсторонення від посади або смерті, посада Голови заповнюється на термін повноважень, що залишився. У цьому разі застосовується процедура, визначена в статті 214 (2).

Крім випадку відсторонення від посади, відповідно до статті 216 члени Комісії обіймають посаду до їх заміщення або доки Рада не вирішить не заповнювати вакансію, як зазначено у другому пункті даної статті".

24. Стаття 217 подається в такій редакції:

"Стаття 217

1. Комісія виконує свої функції під політичним керівництвом Голови, який вирішує питання її внутрішньої організації для забезпечення послідовності та ефективності її діяльності на основі принципу колегіальності.

2. Обов'язки, покладені на Комісію, структуруються та розподіляються Головою між її членами. Голова уповноважений переглядати розподіл таких обов'язків протягом терміну дії повноважень Комісії. Члени Комісії виконують обов'язки, покладені на них Головою, під його керівництвом.

3. Після отримання колективної згоди Комісії Голова призначає Віце-голову з числа членів Комісії.

4. Член Комісії повинен піти у відставку, якщо цього вимагає Голова, після отримання колективної згоди Комісії".

25. У статті 219 перший пункт вилучається.

26. Стаття 220 подається в такій редакції:

"Стаття 220

Суд ЄС та Суд першої інстанції, кожний у межах своєї юрисдикції, забезпечують дотримання законності при тлумаченні та застосуванні цього Договору.

Додатково в Суді першої інстанції можуть бути задіяні судові палати за умов, що зазначені у статті 225a для здійснення в певних специфічних сферах судової компетенції повноваження, визначені в даному Договорі".

27. Стаття 221 подається в такій редакції:

"Стаття 221

До складу Суду ЄС входять судді, по одному від кожної Держави-члена.

Суд ЄС засідає у палатах чи у Великій Палаті відповідно до положень, що містяться в Статуті Суду.

Коли це передбачено в Статуті, Суд може засідати на пленарних засіданнях".

28. Стаття 222 подається в такій редакції:

"Стаття 222

Суду ЄС допомагають вісім Генеральних адвокатів. На вимогу Суду Рада, діючи одностайно, може збільшити кількість Генеральних адвокатів.

Обов'язком Генерального адвоката, який повинен діяти неупереджено та незалежно, є надавати у відкритому судовому засіданні обгрунтовані висновки щодо справ, у яких відповідно до Статуту Суду ЄС потрібна його участь".

29. Стаття 223 подається в такій редакції:

"Стаття 223

Судді та Генеральні адвокати Суду ЄС обираються серед осіб, чия незалежність не викликає жодного сумніву та які мають кваліфікацію, необхідну для призначення у вищі судові інстанції у їх відповідних державах або які є юридичними радниками з визнаною компетентністю; вони призначаються за спільною згодою урядів Держав-членів на термін у шість років.

Кожні три роки відбувається часткова заміна суддів та Генеральних адвокатів відповідно до умов, встановлених у Статуті Суду ЄС.

Судді обирають Голову Суду ЄС зі свого складу терміном на три роки. Голова Суду може бути переобраний.

Судді та Генеральні адвокати, чий термін повноважень закінчився, можуть бути призначені знову.

Суд ЄС призначає Секретаря Суду та приймає положення, що регулює його діяльність.

Суд ЄС приймає Правила Процедури Суду. Ці Правила повинні бути схвалені Радою, яка діє кваліфікованою більшістю".

30. Стаття 224 подається в такій редакції:

"Стаття 224

До складу Суду першої інстанції входить щонайменше по одному судді від кожної Держави-члена. Кількість суддів визначається Статутом Суду ЄС. Статут може передбачити можливість участі Генеральних адвокатів у роботі Суду першої інстанції.

Члени Суду першої інстанції обираються з осіб, чия незалежність не викликає сумніву та які мають кваліфікацію, необхідну для призначення у вищі судові інстанції. Вони призначаються за спільною згодою урядів Держав-членів терміном на шість років. Членство частково оновлюється кожні три роки. Члени, чий термін повноважень закінчився, можуть бути призначені знову.

Судді обирають Голову Суду першої інстанції серед членів Суду терміном на три роки. Він може бути переобраний.

Суд першої інстанції призначає Секретаря Суду та приймає положення, що регулює його діяльність.

Суд першої інстанції приймає за погодженням із Судом ЄС Правила Процедури Суду. Ці Правила повинні бути схвалені Радою, яка діє кваліфікованою більшістю.

Якщо Статутом Суду ЄС не передбачено інше, положення цього Договору, що стосуються Суду ЄС, застосовуються і до Суду першої інстанції".

31. Стаття 225 подається в такій редакції:

"Стаття 225

1. Суд першої інстанції має юрисдикцію розглядати та виносити рішення у судових справах першої інстанції або у справах, визначених статтями 230, 232, 235, 236 та 238, за винятком справ, що знаходяться в компетенції судових палат, і тих, що віднесені Статутом Суду до компетенції Суду ЄС. Статут може передати до компетенції Суду першої інстанції інші види справ.

Рішення, винесені Судом першої інстанції відповідно до цього пункту, можуть підлягати апеляції до Суду ЄС тільки на підставі питань права в межах, визначених Статутом.

2. Суд першої інстанції має юрисдикцію розглядати справи щодо оскарження рішень судових палат, створених на підставі статті 225a.

Рішення, винесені Судом першої інстанції відповідно до цього пункту, можуть лише як виняток підлягати перегляду Судом ЄС відповідно до умов та в межах, визначених у Статуті, якщо існує серйозна загроза цілісності чи узгодженості права Співтовариства.

3. Суд першої інстанції має юрисдикцію приймати попередні рішення щодо запитів національних судів Держав-членів відповідно до статті 234 у сферах, визначених Статутом.

У разі, якщо Суд першої інстанції вважає, що справа потребує принципового рішення, яке може вплинути на цілісність або на узгодженість права Співтовариства, він може передати справу до Суду ЄС для надання висновку.

Попередні рішення, що приймаються Судом першої інстанції на запити національних судів, можуть як виняток підлягати перегляду Судом ЄС відповідно до умов і в межах, визначених Статутом, якщо існує серйозна загроза цілісності та узгодженості права Співтовариства".

32. Додається наступна стаття:

"Стаття 225 (a)

Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом та Судом ЄС або на запит Суду ЄС та після консультацій з Європейським Парламентом і Комісією, може створювати судові палати для розгляду в першій інстанції певних видів справ у спеціальних сферах.

Рішення про заснування судової палати визначає положення щодо організації палати та обсяг юрисдикції, що їй надається.

Рішення судових палат можуть підлягати апеляції до Суду першої інстанції тільки на підставі питань права або, якщо таке буде зазначено в рішенні про заснування судової палати, питань факту.

Члени судової палати обираються з осіб, чия незалежність не викликає сумніву та які мають кваліфікацію, необхідну для призначення у вищі судові інстанції. Вони призначаються Радою, яка діє одностайно.

Судові палати встановлюють Правила Процедури за згодою Суду ЄС. Такі Правила мають бути схвалені Радою, яка діє кваліфікованою більшістю.

Доки в рішенні про заснування судової палати не передбачено іншого, положення даного Договору, що стосуються Суду ЄС та положення Статуту Суду ЄС, застосовуються й до судових палат".

33. Додається наступна стаття:

"Стаття 229a

Без шкоди для інших положень цього Договору Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, може приймати положення про надання юрисдикції та визначення її обсягу Суду ЄС у справах, що стосуються застосування актів, прийнятих на підставі цього Договору, які створюють права промислової власності Співтовариства. Рада рекомендує такі положення Державам-членам для прийняття відповідно до їх конституційних процедур".

34. У статті 230 другий і третій пункти подаються в такій редакції:

"З цією метою він має юрисдикцію розглядати позови, з якими звертаються Держава-член, Європейський Парламент, Рада або Комісія щодо браку компетенції, порушення суттєвих процедурних вимог, порушення положень цього Договору чи інших правових норм, пов'язаних з його застосуванням, чи зловживання владою.

Суд ЄС має юрисдикцію за тих же умов щодо позовів, з якими звертаються Палата аудиторів та Європейський Центральний Банк з метою захисту їх прерогатив".

35. Стаття 245 подається в такій редакції:

"Стаття 245

Статут Суду ЄС приймається окремим Протоколом.

Рада, діючи одностайно на запит Суду ЄС та після консультацій з Європейським Парламентом і Комісією або на запит Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом і Судом ЄС, може вносити зміни та доповнення до Статуту, за винятком Розділу I".

36. Стаття 247 замінюється на таку:

(a) Пункт 1 подається в такій редакції:

"1. До складу Палати аудиторів має входити по одному представнику від кожної Держави-члена";

(b) Пункт 3 подається в такій редакції:

"3. Члени Палати аудиторів призначаються терміном на шість років. Рада, діючи кваліфікованою більшістю після консультацій з Європейським Парламентом, затверджує список членів, складений відповідно до пропозицій Держав-членів. Члени палати можуть бути переобрані на наступний термін.

Члени Палати обирають Голову Палати аудиторів зі свого числа терміном на три роки. Голова може бути переобраний знову".

37. Стаття 248 замінюється на таку:

(a) Пункт 1 подається в такій редакції:

"1. Палата аудиторів перевіряє розрахунки Співтовариства за всіма статтями прибутків і видатків. Вона також перевіряє розрахунки за всіма статтями прибутків і видатків усіх органів Співтовариства настільки, наскільки відповідний установчий інструмент не перешкоджає такій перевірці.

Палата аудиторів надає Європейському Парламенту та Раді декларацію, що визначає правильність ведення рахунків, а також законність і регулярність фінансових операцій, що лежать в їх основі, яка публікується в "Офіційному журналі Європейського Союзу". Така декларація може супроводжуватись окремою оцінкою для кожної основної сфери діяльності Співтовариства";

(b) Пункт 4 подається в такій редакції:

"4. Палата аудиторів складає щорічний звіт після завершення кожного фінансового року. Він передається до інших установ Співтовариства та публікується разом з відповідями зазначених установ на зауваження Палати аудиторів у "Офіційному журналі Європейського Союзу".

Палата аудиторів може також у будь-який час надавати свої зауваження з окремих питань, зокрема у формі спеціальних звітів та надсилати свої висновки на запит тієї чи іншої установи Співтовариства.

Палата приймає щорічний звіт, спеціальні звіти та висновки більшістю своїх членів. Однак Палата може створювати внутрішні відділення для схвалення певних категорій звітів чи висновків відповідно до положень, зазначених у Правилах Процедури Палати.

Палата надає допомогу Європейському Парламенту та Раді у здійсненні їх повноважень щодо виконання бюджету.

Палата аудиторів складає Правила Процедури Палати. Такі Правила мають бути схвалені Радою, яка діє кваліфікованою більшістю".

38. У статті 254 (1) та (2) слова "Офіційний журнал Європейських Співтовариств" замінюються словами "Офіційний журнал Європейського Союзу".

39. Стаття 257 подається в такій редакції:

"Стаття 257

Цим засновується Економічний та Соціальний Комітет. Він має дорадчий статус.

До складу Комітету входять представники різних економічних та соціальних складових організованого громадянського суспільства і, зокрема, представники виробників, фермерів, перевізників, робітників, дилерів, ремісників, осіб вільних професій, споживачів та представників громадськості".

40. Стаття 258 подається в такій редакції:

"Стаття 258

Чисельність членів Економічного та Соціального Комітетів не повинна перевищувати 350.

Чисельність членів така:

Бельгія 12
Данія 9
Німеччина 24
Греція 12
Іспанія 21
Франція 24
Ірландія 9
Італія 24
Люксембург 6
Нідерланди 12
Австрія 12
Португалія 12
Фінляндія 9
Швеція 12
Великобританія 24

Члени Комітету не зв'язані жодними обов'язковими інструкціями. Вони повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків і діють в інтересах усього Співтовариства.

Рада, діючи кваліфікованою більшістю, визначає межі повноважень членів Комітету".

41. У статті 259 пункт 1 подається в такій редакції:

"1. Члени Комітету призначаються на чотири роки за пропозицією Держав-членів. Рада, діючи кваліфікованою більшістю, схвалює список членів, складений відповідно до пропозицій кожної з Держав-членів. Термін їх повноважень може бути продовжено".

42. Стаття 263 подається в такій редакції:

"Стаття 263

Цим створюється Комітет із дорадчим статусом, до складу якого входять представники регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування, які обрані до таких органів або політично підзвітні таким виборним органам, та отримує назву "Комітет Регіонів".

Чисельність членів Комітету Регіонів не повинна перевищувати 350.

Чисельність членів Комітету Регіонів, запропонованих кожною Державою-членом, розподіляється таким чином:

Члени Комітету та рівна чисельність альтернативних членів призначаються терміном на чотири роки за пропозиціями Держав-членів. Після закінчення строку вони можуть бути призначені знову. Рада, діючи кваліфікованою більшістю, приймає список членів та альтернативних членів, складений відповідно до пропозицій Держав-членів. Коли закінчується дія мандату, на підставі якого названі особи були запропоновані, термін повноважень члена Комітету Регіонів також автоматично закінчується, і такі особи замінюються на термін, що залишився, відповідно до такої ж процедури. Ніхто з членів Комітету Регіонів не може бути одночасно членом Європейського Парламенту.

Члени Комітету не зв'язані жодним мандатом. Вони повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків і діють в інтересах усього Співтовариства".

43. Стаття 266 подається в такій редакції:

"Стаття 266

Європейський Інвестиційний Банк є юридичною особою.

Членами Європейського Інвестиційного Банку є Держави-члени.

Статут Європейського Інвестиційного Банку міститься у Протоколі до даного Договору. Рада, діючи одностайно на вимогу Європейського Інвестиційного Банку та після консультацій з Європейським Парламентом і Комісією або на вимогу Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом та Європейським Інвестиційним Банком, може вносити зміни та доповнення до статей 4, 11 і 12 та до статті 18 (5) Статуту Банку".

44. Стаття 279 подається в такій редакції:

"Стаття 279

1. Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом і отримання висновку від Палати аудиторів, повинна:

(a) розробляти фінансові регламенти, що визначають, зокрема, процедуру, яку слід встановити для складання та виконання бюджету і для надання та перевірки розрахунків;

(b) затверджувати правила стосовно відповідальності фінансових контролерів, розпорядників кредитів і бухгалтерів та щодо належної організації інспекцій.

Із 1 січня 2007 року Рада діятиме з названою метою кваліфікованою більшістю за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом та отримання висновку Палати аудиторів.

2. Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом і отримання висновку Палати аудиторів, визначає методи та процедуру, відповідно до якої доходи бюджету, передбачені домовленостями про власні ресурси Співтовариства, будуть надаватись у розпорядження Комісії, та визначає заходи, які слід застосувати, якщо це необхідно, для задоволення потреб у готівкових коштах".

45. Стаття 290 подається в такій редакції:

"Стаття 290

Правила, що регулюють використання мов в установах Співтовариства, визначаються Радою, яка діє одностайно, без шкоди для положень, що містяться в Статуті Суду ЄС".

46. Стаття 300 замінюється на таку:

(a) У пункті 2 другий і третій підпункти подаються в такій редакції:

"Відступаючи від положень пункту 3, така ж процедура застосовується щодо рішень про припинення застосування угоди та з метою вироблення позиції, яка буде прийнята від імені Співтовариства в органі, створеному угодою, коли такий орган може приймати юридичні обов'язкові рішення, за винятком рішень, що доповнюють або змінюють інституційну структуру угоди.

Європейський Парламент повинен бути негайно та певним чином поінформований про будь-яке рішення, зазначене в цьому пункті, стосовно тимчасового застосування чи припинення застосування угоди або про прийняття позиції Співтовариства в органі, створеному угодою";

(b) пункт 6 замінюється таким:

"6. Європейський Парламент, Рада, Комісія або Держава-член можуть отримати від Суду ЄС висновки про сумісність певної угоди з положеннями даного Договору. Якщо Суд дає негативний висновок, угода може набрати чинності тільки відповідно до статті 48 Договору про Європейський Союз".

47. Стаття 309 замінюється на таку:

(a) в пункті 1 термін "Стаття 7 (2)" замінюється на "Стаття 7 (3)";

(b) в пункті 2 термін "Стаття 7 (1)" замінюється на "Стаття 7 (2)".

Стаття 3

Договір про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії має бути змінений відповідно до положень цієї статті.

1. У статті 107 другий пункт замінюється на такий:

"Чисельність членів Європейського Парламенту не перевищуватиме 732".

2. Стаття 108 (5) подається в такій редакції:

"5. Європейський Парламент після отримання висновку від Комісії і після схвалення Ради, що діє кваліфікованою більшістю, повинен установити регламенти та загальні умови, за якими його члени виконуватимуть свої обов'язки. Усі правила або умови, які стосуються оподатковування членів або колишніх членів, мають бути спрямовані на забезпечення єдності в межах Ради".

3. Стаття 121 (2) подається в такій редакції:

"2. Рада отримує допомогу від Генерального Секретаріату під керівництвом Генерального Секретаря, Високого Представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки, якому допомагає Заступник Генерального Секретаря, який завідує справами Генерального Секретаріату. Генеральний Секретар та Заступник Генерального Секретаря призначаються Радою, яка діє кваліфікованою більшістю.

Рада визначає організаційну структуру Генерального Секретаріату".

4. Стаття 127 (2) подається в такій редакції:

Єдиний список, до якого входять кандидатури Голови та інших членів Комісії, визначених таким чином, передається на затвердження до Європейського Парламенту. Після затвердження Європейським Парламентом, Голова та інші члени Комісії призначаються Радою, яка діє кваліфікованою більшістю".

5. Стаття 128 подається в такій редакції:

"Стаття 128

Вакансія, що відкрилася внаслідок смерті чи відставки, заповнюється на термін повноважень, що залишився, новим членом, призначеним Радою, яка діє кваліфікованою більшістю. Рада, діючи одностайно, може прийняти рішення про те, що немає необхідності заповнювати вакантну посаду.

У разі виходу у відставку, відсторонення від посади або смерті, посада Голови заповнюється на термін повноважень, що залишився. У цьому разі застосовується процедура, визначена в статті 127 (2).

Крім випадку відсторонення від посади, відповідно до статті 129, члени Комісії обіймають посаду до їх заміщення або доки Рада не прийме рішення про те, щоб не заповнювати вакансію, як зазначено в другому пункті цієї статті".

6. Стаття 130 подається в такій редакції:

"Стаття 130

3. Після отримання колективної згоди Комісії Голова призначає Віце-голову з числа членів Комісії.

4. Член Комісії повинен піти у відставку, якщо цього вимагає Голова після отримання колективної згоди Комісії".

7. У статті 132 перший пункт вилучається.

8. Стаття 136 подається в такій редакції:

"Стаття 136

Додатково в Суді першої інстанції можуть бути задіяні судові палати за умов, що зазначені у статті 140b для здійснення в певних специфічних сферах судової компетенції повноваження визначені в цьому Договорі".

9. Стаття 137 подається в такій редакції:

"Стаття 137

До складу Суду ЄС має входити по одному судді від кожної Держави-члена.

Суд ЄС засідає в палатах чи у Великій Палаті відповідно до положень, що передбачені в Статуті Суду.

Якщо це передбачено в Статуті, Суд може засідати на пленарних засіданнях".

10. Стаття 138 подається в такій редакції:

"Стаття 138

Суду ЄС допомагають вісім Генеральних адвокатів. На вимогу Суду Рада, діючи одностайно, може збільшити чисельність Генеральних адвокатів.

Обов'язком Генерального адвоката, який повинен діяти неупереджено та незалежно, є надавати у відкритому судовому засіданні обгрунтовані висновки у справах, які відповідно до Статуту Суду ЄС потребують його участі".

11. Стаття 139 подається в такій редакції:

"Стаття 139

Судді обирають Голову Суду ЄС зі свого складу терміном на три роки. Голова Суду може бути переобраний.

Судді та Генеральні адвокати, чий термін повноважень закінчився, можуть бути призначені знову.

Суд ЄС призначає Секретаря Суду та приймає положення, що регулює його діяльність.

12. Стаття 140 подається в такій редакції:

"Стаття 140

До складу Суду першої інстанції має входити щонайменше по одному судді від кожної Держави-члена. Чисельність суддів визначається Статутом Суду ЄС. У Статуті може передбачатися можливість участі Генеральних адвокатів у роботі Суду першої інстанції.

Суд першої інстанції призначає Секретаря Суду та приймає положення, що регулює його діяльність.

Суд першої інстанції приймає, за погодженням із Судом ЄС, Правила Процедури Суду. Ці Правила повинні бути схвалені Радою, яка діє кваліфікованою більшістю.

13. Стаття 140a подається в такій редакції:

"Стаття 140a

1. Суд першої інстанції має юрисдикцію розглядати та виносити рішення в судових справах першої інстанції або у справах, визначених статтями 146, 148, 151, 152 та 153, за винятком справ, що знаходяться в компетенції судових палат, та тих, що віднесені Статутом Суду до компетенції Суду ЄС. Статут може передати до компетенції Суду першої інстанції інші види справ.

2. Суд першої інстанції має юрисдикцію розглядати справи щодо оскарження рішень судових палат, створених на підставі статті 140b.

Рішення, винесені Судом першої інстанції відповідно до даного пункту, можуть лише як виняток підлягати перегляду Судом ЄС відповідно до умов та в межах, визначених у Статуті, якщо є серйозна загроза цілісності чи узгодженості права Співтовариства.

3. Суд першої інстанції має юрисдикцію приймати попередні рішення щодо запитів національних судів Держав-членів відповідно до статті 150 у сферах, визначених Статутом.

У разі, якщо Суд першої інстанції вважає, що справа потребує принципового вирішення, яке може вплинути на цілісність або на узгодженість права Співтовариства, він може передати справу до Суду ЄС для надання висновку.

14. Додається наступна стаття:

"Стаття 140b

Судові палати встановлюють Правила Процедури за згодою Суду ЄС. Такі Правила вимагають схвалення Радою, яка діє кваліфікованою більшістю.

Доки в рішенні про заснування судової палати не передбачено іншого, положення цього Договору, що стосуються Суду ЄС та положення Статуту Суду ЄС, застосовуються й до судових палат".

15. У статті 146 другий і третій пункти подаються в такій редакції:

"З цією метою він має юрисдикцію розглядати позови, з якими звертаються Держава-член, Європейський Парламент, Рада або Комісія з причин браку компетенції, порушення суттєвих процедурних вимог, порушення положень цього Договору чи інших правових норм, пов'язаних з його застосуванням, чи зловживання владою.

Суд ЄС має юрисдикцію за тих же умов щодо позовів, з якими звертаються Палата аудиторів з метою захисту її прерогатив".

16. Стаття 160 подається в такій редакції:

"Стаття 160

Статут Суду ЄС приймається окремим Протоколом.

17. Стаття 160b змінюється так:

(a) Пункт 1 подається в такій редакції:

"1. До складу Палати аудиторів входять по одному представнику від кожної Держави-члена";

(b) Пункт 3 подається в такій редакції:

"3. Члени Палати аудиторів призначаються терміном на шість років. Рада, діючи кваліфікованою більшістю, після консультацій з Європейським Парламентом приймає список членів, складений відповідно до пропозицій Держав-членів. Члени палати можуть бути переобрані на наступний термін.

18. Стаття 160c змінюється так:

(a) Пункт 1 подається в такій редакції:

Палата аудиторів надає Європейському Парламенту та Раді декларацію, що визначає вірність ведення рахунків, а також законність і регулярність фінансових операцій, що лежать у їх основі, яка публікується в "Офіційному журналі Європейського Союзу". Така декларація може супроводжуватися окремою оцінкою для кожної основної сфери діяльності Співтовариства";

(b) Пункт 4 подається в такій редакції:

Палата аудиторів може також у будь-який час робити свої зауваження з окремих питань, зокрема у формі спеціальних звітів, та надсилати свої висновки на запит тієї чи іншої установи Співтовариства.

Палата надає допомогу Європейському Парламенту та Раді у здійсненні їх повноважень щодо виконання бюджету.

19. У статті 163 перший пункт замінюється на такий:

"Регламенти повинні друкуватися в "Офіційному журналі Європейського Союзу". Вони повинні вступати в силу з дати, зазначеної в них, а за відсутності такої - на двадцятий день після їх публікацій".

20. Стаття 165 подається в такій редакції:

"Стаття 165

Цим засновується Економічний та Соціальний Комітет. Він має дорадчий статус.

21. Стаття 166 подається в такій редакції:

"Стаття 166

Чисельність членів Економічного та Соціального Комітету не повинна перевищувати 350.

Чисельність членів така:

Рада, діючи кваліфікованою більшістю, визначає межі повноважень членів Комітету".

22. Стаття 167 (1) подається в такій редакції:

23. Стаття 183 подається в такій редакції:

"Стаття 183

(a) розробляти фінансові регламенти, які визначають, зокрема, процедуру, яку слід встановити для складання і виконання бюджету та для надання і перевірки розрахунків;

З 1 січня 2007 року Рада діятиме щодо цього кваліфікованою більшістю за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом і отримання висновку Палати аудиторів.

2. Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом і отримання висновку Палати аудиторів, визначає методи та процедуру, відповідно до якої доходи бюджету, передбачені домовленостями про власні ресурси Співтовариства, надаватимуться в розпорядження Комісії, та визначає заходи, які слід вживати, якщо це необхідно, для задоволення потреб у готівкових коштах".

24. Стаття 190 подається в такій редакції:

"Стаття 190

25. Стаття 204 змінюється так:

(a) у пункті 1 термін "Стаття F.1 (2)" замінюється на "Стаття 7 (3)";

(b) у пункті 2 термін "Стаття F.1" замінюється на "Стаття 6 (1)" і термін "Стаття F.1 (1)" замінюється на "Стаття 7 (2)".

Стаття 4

Договір про заснування Європейського Співтовариства вугілля і сталі повинен бути змінений відповідно до положень цієї статті.

1. Стаття 10 (2) подається в такій редакції:

Голова та інші члени Комісії, визначені таким чином, передаються на затвердження єдиним списком до Європейського Парламенту. Після затвердження Європейським Парламентом Голова та інші члени Комісії призначаються Радою, яка діє кваліфікованою більшістю".

2. Стаття 11 подається в такій редакції:

"Стаття 11

3. Після отримання колективної згоди Комісії Голова призначає Віце-голову з числа членів Комісії.

3. Стаття 12 подається в такій редакції:

"Стаття 12

Окрім звичайної заміни або у разі смерті, обов'язки члена Комісії припиняються у зв'язку з його відставкою або відстороненням від посади.

Крім випадку відсторонення від посади, відповідно до статті 12a члени Комісії обіймають посаду до їх заміщення або доки Рада не прийме рішення про те, щоб не заповнювати вакансію, як зазначено в другому пункті цієї статті"

4. У статті 13 перший пункт вилучається.

5. У статті 20 другий пункт замінюється на такий:

"Чисельність членів Європейського Парламенту не перевищуватиме 732"

6. Стаття 21 (5) подається в такій редакції:

"5. Європейський Парламент після отримання висновку від Комісії і після схвалення Ради, що діє кваліфікованою більшістю, повинен установити регламенти та загальні умови, за якими його члени виконуватимуть свої обов'язки. Усі правила або умови, які стосуються оподатковування членів або колишніх членів, повинні бути спрямовані на забезпечення єдності в межах Ради".

7. Стаття 30 (2) подається в такій редакції:

"2. Рада послуговується допомогою Генерального Секретаріату під керівництвом Генерального Секретаря, Високого Представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки, якому допомагає Заступник Генерального Секретаря, який завідує справами Генерального Секретаріату. Генеральний Секретар та Заступник Генерального Секретаря призначаються Радою, яка діє кваліфікованою більшістю.

Рада визначає організаційну структуру Генерального Секретаріату".

8. Стаття 31 подається в такій редакції:

"Стаття 31

Додатково в Суді першої інстанції можуть бути задіяні судові палати за умов, що зазначені в статті 32e для здійснення в певних специфічних сферах судової компетенції повноваження, визначені в цьому Договорі".

9. Стаття 32 подається в такій редакції:

"Стаття 32

До складу Суду ЄС входять по одному судді від кожної Держави-члена.

Суд ЄС засідає в палатах чи у Великій Палаті відповідно до положень, що передбачені в Статуті Суду.

Якщо це передбачено в Статуті, Суд може засідати на пленарних засіданнях".

10. Стаття 32a подається в такій редакції:

"Стаття 32a

Суду ЄС допомагають вісім Генеральних адвокатів. На вимогу Суду, Рада, діючи одностайно, може збільшити чисельність Генеральних адвокатів.

Обов'язком Генерального адвоката, який повинен діяти неупереджено та незалежно, є надання у відкритому судовому засіданні обгрунтованих висновків у справах, у яких відповідно до Статуту Суду ЄС потрібна його участь".

11. Стаття 32b подається в такій редакції:

"Стаття 32b

Судді та Генеральні адвокати Суду ЄС обираються з осіб, чия незалежність не викликає жодного сумніву та які мають кваліфікацію, необхідну для призначення у вищі судові інстанції у їх державах або які є юридичними радниками з визнаною компетентністю; вони призначаються за спільною згодою урядів Держав-членів терміном на шість років.

Судді обирають Голову Суду ЄС зі свого складу терміном на три роки. Голова Суду може бути переобраний.

Судді та Генеральні адвокати, чий термін повноважень закінчився, можуть бути призначені знову.

Суд ЄС призначає Секретаря Суду та приймає положення, що регулює його діяльність.

12. Стаття 32c подається в такій редакції:

"Стаття 32c

Суд першої інстанції призначає Секретаря Суду та приймає положення, що регулює його діяльність.

13. Стаття 32d подається в такій редакції:

"Стаття 32d

1. Суд першої інстанції має юрисдикцію розглядати та виносити рішення у судових справах першої інстанції або у справах, визначених статтями 33, 34, 35, 36, 38, 40 та 42, за винятком справ, що знаходяться в компетенції судових палат, та тих, що віднесені Статутом Суду до компетенції Суду ЄС. Статут може передати до компетенції Суду першої інстанції інші види справ.

Рішення, винесені Судом першої інстанції відповідно до цього пункту, можуть підлягати апеляції до Суду ЄС тільки на підставі питань права в межах, визначених у Статуті.

2. Суд першої інстанції має юрисдикцію розглядати справи щодо оскарження рішень судових палат, створених на підставі статті 32e.

Рішення, винесені Судом першої інстанції відповідно до цього пункту, можуть лише як виняток підлягати перегляду Судом ЄС відповідно до умов та в межах, визначених у Статуті, якщо є серйозна загроза цілісності чи узгодженості права Співтовариства.

3. Суд першої інстанції має юрисдикцію приймати попередні рішення щодо запитів національних судів Держав-членів відповідно до статті 41 у сферах, визначених Статутом.

Попередні рішення, що приймаються Судом першої інстанції на запити національних судів, можуть як виняток підлягати перегляду Судом ЄС відповідно до умов та в межах, визначених Статутом, якщо є серйозна загроза цілісності й узгодженості права Співтовариства".

14. Додається наступна стаття:

"Стаття 32e

15. Стаття 33 змінюється так:

(a) Перший пункт подається в такій редакції:

"Суд ЄС має юрисдикцію розглядати позови, з якими звертаються Держава-член, Європейський Парламент або Рада, проголосити рішення чи рекомендації Комісії недійсними через брак компетенції, порушення суттєвих процедурних вимог, порушення положень цього Договору або інших правових норм, пов'язаних з його застосуванням, чи зловживання владою. Суд ЄС, однак, може не давати оцінки ситуації, яка виникла з економічних обставин, щодо яких Комісія приймала свої рішення або надавала свої рекомендації, за винятком випадку, коли припускається, що Комісія зловживала своїми повноваженнями або вочевидь не в змозі дотримуватися положень цього Договору чи інших правових норм, пов'язаних з його застосуванням";

(b) четвертий пункт подається в такій редакції:

"Суд ЄС має юрисдикцію за тих же умов щодо позовів, з якими звертаються Палата аудиторів з метою захисту її прерогатив".

16. Стаття 45 подається в такій редакції:

"Стаття 45

Статут Суду ЄС приймається окремим Протоколом.

17. Стаття 45b змінюється так:

(a) Пункт 1 подається в такій редакції:

"1. До складу Палати аудиторів має входити по одному представнику від кожної Держави-члена";

(b) Пункт 3 подається в такій редакції:

"3. Члени Палати аудиторів призначаються терміном на шість років. Рада, діючи кваліфікованою більшістю після консультацій з Європейським Парламентом, приймає список членів, складений відповідно до пропозицій Держав-членів. Члени палати можуть бути переобрані на наступний термін.

18. Стаття 45c змінюється так:

(a) Пункт 1 подається в такій редакції:

Палата аудиторів надає Європейському Парламенту та Раді декларацію, що визначає правильність ведення рахунків, а також законність та регулярність фінансових операцій, що лежать в їх основі, яка публікується у "Офіційному журналі Європейського Союзу". Така декларація може супроводжуватися окремою оцінкою для кожної основної сфери діяльності Співтовариства";

(b) Пункт 4 подається в такій редакції:

"4. Палата аудиторів складає щорічний звіт після завершення кожного фінансового року. Він передається до інших установ Співтовариства та публікується разом із відповідями названих установ на зауваження Палати аудиторів у "Офіційному журналі Європейського Союзу".

Палата надає допомогу Європейському Парламенту та Раді у здійсненні їх повноважень щодо виконання бюджету.

Палата аудиторів складає Правила Процедури Палати. Такі Правила мають бути схваленні Радою, яка діє кваліфікованою більшістю".

19. Стаття 96 змінюється так:

(a) у пункті 1 термін "Стаття P.1 (2)" замінюється на "Стаття 7 (3)";

(b) у пункті 2 термін "Стаття F (1)" замінюється на "Стаття 6 (1)" і термін "Стаття F.1 (1)" замінюється на "Стаття 7 (2)".

Стаття 5

Протокол про Статут Європейської Системи Центральних Банків та Європейський Центральний Банк змінюється відповідно до положень цієї статті.

До статті 10 додається такий пункт:

"10.6. Стаття 10.2 може бути змінена на засіданні Ради, яка збирається у складі Глав держав або урядів на основі одностайного рішення, яке приймається або за рекомендацією ЄЦБ та після консультацій з Європейським Парламентом і Комісією, або за рекомендацією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом і ЄЦБ. Рада рекомендує Державам-членам такі зміни для схвалення. Ці зміни наберуть чинності після того як будуть ратифіковані усіма Державами-членами відповідно до їх конституційних процедур.

Рекомендація, яку надає ЄЦБ згідно з цим пунктом, потребує одностайного ухвалення Ради Директорів".

Стаття 6

Протокол про привілеї та імунітети Європейських Співтовариств змінюється відповідно до положень цієї статті.

Стаття 21 подається в такій редакції:

"Стаття 21

Статті 12 - 15 та статті 18 застосовуються до суддів, Генеральних адвокатів, Секретаря і Співдоповідачів Суду ЄС та членів і Секретаря Суду першої інстанції без шкоди для положень статті 3 Протоколу про Статут Суду ЄС, які стосуються судової недоторканності суддів та Генеральних адвокатів".

Розділ другий
Перехідні та заключні положення

Стаття 7

Протоколи про Статут Суду ЄС, які додаються до Договору про заснування Європейського Співтовариства та до Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії цим скасовуються та замінюються Протоколом про Статут Суду ЄС, який додається цим Договором до Договору про Європейський Союз, до Договору про заснування Європейського Співтовариства та до Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії.

Стаття 8

Статті 1 - 20, стаття 44, стаття 45, стаття 46 (другий та третій пункти), статті 47 - 49 і статті 51, 52, 54 та 55 Протоколу про Статут Суду Європейського Співтовариства вугілля і сталі цим скасовуються.

Стаття 9

Без шкоди для положень статей Протоколу про Статут Суду Європейського Співтовариства вугілля і сталі, які залишаються чинними, положення Протоколу про Статут Суду ЄС доповнені цим Договором до Договору про Європейський Союз, Договору про заснування Європейського Співтовариства та до Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, застосовуються тоді, коли Суд ЄС виконує свої повноваження відповідно до положень Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля і сталі.

Стаття 10

Рішення Ради 88/591/ЄСВС, ЄЕС, Євратом від 24 жовтня 1988 року, яким засновано Суд першої інстанції Європейських Співтовариств, зі змінами, цим скасовується, за винятком статті 3, так як Суд першої інстанції має відповідно до зазначеної статті повноваження, які надаються Суду ЄС Договором про заснування Європейського Співтовариства вугілля і сталі.

Стаття 11

Цей Договір укладається на необмежений строк.

Стаття 12

1. Цей Договір повинен бути ратифікований Високими Договірними Сторонами відповідно до їх конституційних процедур. Ратифікаційні грамоти передаються на зберігання до Уряду Італійської Республіки.

2. Цей Договір набирає чинності у перший день другого місяця після того, як остання держава, яка підписала Договір, виконує формальність щодо передачі на зберігання ратифікаційної грамоти.

Стаття 13

Даний Договір, складений у єдиному оригіналі датською, голландською, англійською, фінською, французькою, німецькою, грецькою, ірландською, італійською, португальською, іспанською та шведською мовами. Тексти кожною з цих мов, які є рівною мірою автентичними, здаються на зберігання до архівів Уряду Італійської Республіки, який передає завірену копію кожному з урядів інших держав, які підписали Договір.

На підтвердження чого уповноважені представники підписали цей Договір.

Укладено в Ніцці двадцять шостого лютого дві тисячі першого року.

(Підписи)

За Його Величність Короля бельгійців

Цей підпис має однакову силу для французької спільноти, фламандської спільноти, німецької спільноти, Валлонського регіону, Фламандського регіону та столичного округу Брюсселя.

За Королеву Королівства Данія

За Президента Федеративної Республіки Німеччина

За Президента Грецької Республіки

За Його Величність Короля Іспанії

За Президента Французької Республіки

За Президента Ірландії

За Президента Італійської Республіки

За Його Королівську Високість Великого Герцога Люксембурзького

За Її Величність Королеву Нідерландів

За Федерального Президента Республіки Австрія

За Президента Португальської Республіки

За Президента Республіки Фінляндія

За Його Величність Короля Швеції

За Її Величність Королеву Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Протоколи

A. Протоколи, які додаються до Договору про
Європейський Союз та до Договорів, якими
засновуються Європейські Співтовариства

Протокол про розширення Європейського Союзу

Високі Договірні Сторони

Погодилися про такі положення, які повинні бути додані до Договору про Європейський Союз та до Договорів, якими засновуються Європейські Співтовариства:

Стаття 1
Скасування Протоколу про установи

Протокол про установи з огляду на розширення Європейського Союзу, доданий до Договору про Європейський Союз та до Договорів, якими засновуються Європейські Співтовариства, цим скасовується.

Стаття 2
Положення, які стосуються Європейського Парламенту

1. З 1 січня 2004 року та з терміном дії з початку 2004 року по 2009 рік у статті 190 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства та в статті 108 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, перший підпункт замінюється на такий:

"Чисельність представників, обраних від кожної Держави-члена, повинна бути такою:

Бельгія 22
Данія 13
Німеччина 99
Греція 22
Іспанія 50
Франція 72
Ірландія 12
Італія 72
Люксембург 6
Нідерланди 25
Австрія 17
Португалія 22
Фінляндія 13
Швеція 18
Великобританія 72".

2. Зазначена в пункті 3 загальна чисельність представників Європейського Парламенту на термін з 2004 по 2009 рік повинна дорівнювати чисельності представників, зазначеній у статті 190 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства та у статті 108 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії плюс чисельність представників нових Держав-членів на основі договорів про вступ, підписані не пізніше, ніж до 1 січня 2004 року.

3. Якщо загальна чисельність членів, зазначена в пункті 2, менша як 732, має бути застосоване пропорційне коригування щодо чисельності представників, яких потрібно обрати від кожної Держави-члена так, щоб загальна чисельність була якомога ближчою до 732, без такого коригування чисельність представників, яких потрібно обрати від кожної Держави-члена, буде вищою, ніж передбачено статтею 190 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства і статтею 108 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії на термін з 2004 по 2009 рік.

З цією метою Рада може прийняти відповідні рішення.

4. У зв'язку з частковим скасуванням другого пункту статті 189 Договору про заснування Європейського Співтовариства та другого пункту статті 107 Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, у разі набуття чинності договорів про вступ після прийняття Радою рішення, передбаченого другим підпунктом пункту 3 цієї статті, чисельність членів Європейського Парламенту може тимчасово перевищувати 732 на строк дії такого рішення. Таке ж саме коригування, як це було зазначено в першому підпункті пункту 3 цієї статті, застосовується до чисельності представників, яких потрібно обрати від Держав-членів, що розглядаються.

Стаття 3
Положення, які стосуються зважених голосів у Раді:

1. Із 1 січня 2005 року:

(a) у статті 205 Договору про заснування Європейського Співтовариства та в статті 118 Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії:

(i) пункт 2 подається в такій редакції:

"2. Коли необхідне голосування Ради кваліфікованою більшістю, голоси її членів зважуються таким чином:

Бельгія 12
Данія 7
Німеччина 29
Греція 12
Іспанія 27
Франція 29
Ірландія 7
Італія 29
Люксембург 4
Нідерланди 13
Австрія 10
Португалія 12
Фінляндія 7
Швеція 10
Великобританія 29

Акти, які приймаються Радою, потребують для їх схвалення не менш як 169 голосів "за", відданих більшістю її членів, якщо в цьому Договорі є вимога до прийняття за пропозицією від Комісії.

В інших випадках для прийняття актів Радою потрібно не менш як 169 голосів "за", відданих не менш ніж двома третинами її членів".

(ii) додається наступний пункт 4:

"4. Якщо рішення потребує схвалення Радою кваліфікованою більшістю, член Ради може вимагати перевірки того, що Держави-члени, які становлять кваліфіковану більшість, представляють не менш як 62% від загального населення Союзу. Якщо ця умова в результаті перевірки не виконується, тоді це рішення не приймається".

(b) У статті 23 (2) Договору про Європейський Союз третій підпункт подається в такій редакції:

"Голоси членів Ради повинні зважуватись відповідно до статті 205 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства. Для схвалення рішення буде потрібно не менш як 169 голосів, які подані на їх підтримку не менш ніж двома третинами її членів. Якщо рішення потребує схвалення Радою кваліфікованою більшістю, член Ради може вимагати перевірки того, що Держави-члени, які становлять кваліфіковану більшість, представляють не менш як 62% від загального населення Союзу. Якщо ця умова в результаті перевірки не виконується, тоді це рішення не приймається".

"3. Якщо рішення потребує схвалення Радою кваліфікованою більшістю, голоси її членів повинні зважуватися відповідно до положень статті 205 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства. Для їх схвалення Радою буде потрібно не менш ніж 169 голосів, які подані на їх підтримку не менш як двома третинами її членів. Якщо рішення потребує схвалення Радою кваліфікованою більшістю, член Ради може вимагати перевірки того, що Держави-члени, які становлять кваліфіковану більшість, представляють не менш ніж 62% від загального населення Союзу. Якщо ця умова в результаті перевірки не виконується, тоді це рішення не приймається".

2. Під час кожного вступу поріг, який згадується у другому підпункті статті 205 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства та у другому підпункті статті 118 (2) Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, повинен підраховуватися таким чином, щоб порогова кваліфікована більшість, яка виражається в голосах, не перевищувала б порогової кількості, яка виведена з таблиці у Декларації про розширення Європейського Союзу, що входить до Заключного Акта Конференції, яка ухвалила Ніццький договір.

Стаття 4
Положення стосовно Комісії

1. Починаючи з 1 січня 2005 року та з моменту, коли перша Комісія після названої дати приступить до виконання своїх обов'язків, стаття 213 (1) Договору про заснування Європейського Співтовариства діятиме в такій редакції:

"1. Члени Комісії обираються на підставі їх загальної компетентності, і їх незалежність не повинна викликати сумнівів.

До складу Комісії входить по одному громадянину від кожної Держави-члена.

Чисельність членів Комісії може бути змінена Радою, яка діятиме одностайно".

2. Якщо до Союзу буде входити з 27 Держав-членів, стаття 213 (1) Договору про заснування Європейського Співтовариства і стаття 126 (1) Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії замінюються на такі:

Чисельність членів Комісії повинна бути меншою, ніж кількість Держав-членів. Члени Комісії обираються за системою ротації, що базується на принципі рівності, відповідні акти для застосування якої приймаються Радою, яка діє одностайно.

Чисельність членів Комісії визначається Радою, яка діє одностайно".

Зазначена поправка набирає чинності з дати, коли перша Комісія, після вступу двадцять сьомої Держави-члена до Союзу, приступить до виконання своїх обов'язків.

3. Рада, діючи одностайно, після підписання Договору про вступ двадцять сьомої Держави-члена до Союзу, повинна:

- визначити чисельність членів Комісії;

- схвалити положення про систему ротації, що базується на принципі рівності та містить усі критерії та норми, необхідні для автоматичного визначення складу послідовних груп, на підставі таких принципів:

(a) Держави-члени повинні вважатися виключно рівними між собою, що стосується визначення послідовності та терміну перебування їх представників як членів Комісії; відповідно різниця між загальною кількістю випадків перебування на посаді представників будь-якої визначеної пари Держав-членів ніколи не повинна бути більшого за один:

(b) з урахуванням положення пункту (a) кожна наступна колегія повинна складатися таким чином, щоб відповідно відображати демографічні та географічні особливості Держав-членів Союзу.

4. Будь-яка держава, яка приєднується до Союзу, має право під час вступу бути представленою членом Комісії до дати введення в дію пункту 2.

B. Протокол, який додається до Договору про
Європейський Союз, до Договору про заснування
Європейського Співтовариства та до Договору про
заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії

Протокол про Статут Суду ЄС

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

БАЖАЮЧИ скласти Статут Суду ЄС, який передбачено статтею 245 Договору про заснування Європейського Співтовариства та статтею 160 Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії,

ПОГОДИЛИСЯ про такі положення, які повинні бути додані до Договору про Європейський Союз, до Договору про заснування Європейського Співтовариства та до Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії:

Стаття 1

Суд ЄС складається та діє відповідно до положень Договору про Європейський Союз (Договір про ЄС), Договору про заснування Європейського Співтовариства (Договір про заснування ЄСтв), Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії (Договір про ЄСАЕ) та цього Статуту.

Розділ I
Судді і Генеральні адвокати

Стаття 2

Перед вступом на посаду кожен суддя повинен на відкритому судовому засіданні дати присягу про виконання своїх обов'язків неупереджено і сумлінно та збереження таємниці розгляду справ у Суді.

Стаття 3

Судді мають судову недоторканність. Після того, як судді залишать свою посаду, вони продовжуватимуть бути недоторканними стосовно дій під час перебування на колишній посаді, включаючи сказане та написане ними.

Суд, який проводить засідання у повному складі, може тимчасово скасовувати недоторканність.

У тих випадках, коли недоторканність була тимчасово скасована та проти судді порушена кримінальна процедура, він є підсудний у будь-якій з Держав-членів тільки вищій національній судовій інстанції.

Статті з 12 по 15 та стаття 18 Протоколу про привілеї та недоторканність Європейських Співтовариств стосуються суддів, Генеральних адвокатів, Секретаря, Співдоповідачів Суду, якщо це не перешкоджає положенням, які стосуються судової недоторканності суддів, що містяться в попередніх пунктах.

Стаття 4

Судді не можуть обіймати будь-яку політичну або адміністративну посаду.

Вони не можуть бути залученими до будь-якої професійної діяльності, прибуткової чи неприбуткової, крім випадків, якщо такий дозвіл як виняток не наданий їм Радою.

Беручи на себе обов'язки, вони повинні присягнути, що як під час терміну свого перебування на посаді, так і після нього вони будуть дотримуватися зобов'язань, які витікають з цього, зокрема, обов'язку поводитися чесно та обачливо стосовно отримання певних призначень або пільг після того, як вони залишать свою посаду.

Будь-який сумнів щодо цього пункту повинен бути вирішений рішенням Суду.

Стаття 5

Окрім нормальної ротації або смерті, виконання обов'язків суддею припиняються, якщо він подасть у відставку.

Якщо суддя подає у відставку, заява про його звільнення адресується Голові Суду для передачі Президенту Ради. Після подання такої заяви з'являється вакансія на посаду судді.

За винятком випадків, коли застосовується стаття 6, суддя продовжує виконувати свої обов'язки до тих пір, поки їх не візьме на себе його наступник.

Стаття 6

Суддя може бути позбавлений своєї посади або свого права на пенсію, або інших пільг замість неї лише у разі, якщо, за одностайним рішенням Суддів та Генеральних адвокатів Суду, він більше не відповідає необхідним вимогам або не виконує обов'язки, передбачені його посадою. Суддя, якого стосується така процедура, не бере участі в такому розгляді.

Секретар Суду передає рішення Суду Голові Європейського Парламенту та Голові Комісії і повідомляє про нього Президента Ради.

У разі прийняття рішення, яке позбавляє суддю його посади, після цього останнього повідомлення з'являється вакансія на посаду судді.

Стаття 7

Суддя, який заміщує члена Суду, строк перебування на посаді якого ще не закінчився, призначається на решту строку свого попередника.

Стаття 8

Положення статей з 2 по 7 стосуються Генеральних адвокатів.

Розділ II
Організація

Стаття 9

Кожні три роки, коли проходить часткова ротація судів, вісім та сім суддів навперемінно замінюються.

Кожні три роки, коли проходить часткова ротація Генеральних адвокатів, чотири Генеральні адвокати замінюються кожного разу.

Стаття 10

Секретар проголошує перед Судом присягу про те, що виконуватиме свої обов'язки неупереджено і сумлінно та про те, що зберігатиме таємницю справ, які розглядаються у Суді.

Стаття 11

Суд здійснює заміну Секретаря у разі, якщо той не може з'явитися у Суді.

Стаття 12

Посадові особи та інші службовці забезпечують функціонування Суду. Вони підзвітні Секретарю і підконтрольні Голові.

Стаття 13

За пропозицією Суду, Рада може, діючи одностайно, передбачити процедуру призначення Співдоповідачів та визначити регулюючі правила їх служби. Від Співдоповідачів, згідно з положеннями, визначеними в Правилах Процедури, може вимагатися участь у попередній підготовці матеріалів у справах, які очікують своєї черги в Суді, та співпраця з суддею, який діє як Доповідач.

Співдоповідачі обираються з осіб, чия незалежність не викликає жодного сумніву та які мають необхідну юридичну кваліфікацію; вони призначаються Радою. Співдоповідачі повинні перед Судом дати присягу про виконання своїх обов'язків неупереджено і сумлінно та збереження таємниці розгляду справ у Суді.

Стаття 14

Судді, Генеральні адвокати та Секретар повинні проживати по місцезнаходженню Суду.

Стаття 15

Під час сесії Суд працює постійно. Строк судових канікул визначається Судом з огляду на потреби його діяльності.

Стаття 16

Суд формує суддівські палати, до складу яких входять три та п'ять суддів. Судді обирають Голів палат з числа її членів. Голови палат, до складу яких входять п'ять суддів, обираються на строк три роки. Вони можуть бути переобраними один раз.

До складу великої Палати входять одинадцять суддів. Вона очолюється Головою Суду. Голови палат, до складу яких входять п'ять суддів та інші судді, яких було призначено відповідно до умов, зазначених у Правилах Процедури, також входять до складу Великої Палати.

Суд засідає у Великій Палаті, якщо цього вимагає Держава-член або орган Співтовариств, який є стороною у справі.

Суд засідає у повному складі, якщо справи, які передаються на його розгляд, відповідають статті 195 (2), статті 213 (2), статті 216 або статті 247 (7) Договору про заснування ЄСтв, або статті 107d (2), статті 126 (2), статті 129 або статті 160b (7) Договору про ЄСАЕ.

Однак, якщо він вважає, що справа має виняткову важливість, вислухавши Генерального адвоката, Суд може вирішити передати справу на розгляд Суду в повному складі.

Стаття 17

Рішення Суду є чинними тільки тоді, коли непарне число його членів бере участь у розгляді справи.

Рішення палат, до складу яких входять як три, так і п'ять суддів, є чинними тільки тоді, коли вони були прийняті трьома суддями.

Рішення Великої Палати є чинними тільки тоді, коли в засіданні беруть участь дев'ять суддів.

Рішення Суду в повному складі є чинними лише тоді, коли одинадцять суддів беруть участь у засіданні.

У разі, якщо один з суддів не може з'явитися в Суді, суддя з іншої палати може бути викликаний для проведення засідання відповідно до умов, зазначених у Правилах Процедури.

Стаття 18

Жодному судді або Генеральному адвокатові не дозволяється брати участь у розгляді справи, в якій він попередньо брав участь як представник або радник, або діяв за одну із сторін, або в якій його було запрошено виступати членом суду чи трибуналу, комісії з розслідування, або в будь-якому іншому подібному статусі.

Якщо через якусь особливу причину будь-який суддя або Генеральний адвокат вважає, що він не може брати участь у прийнятті рішення або розгляді матеріалів з конкретної справи, він повідомляє Голову. Якщо через якусь особливу причину Голова вважає, що будь-який суддя або Генеральний адвокат не може брати участь у судовому розгляді або робити подання з конкретної справи, він відповідно повідомляє його.

Будь-яка перешкода, яка виникає при застосуванні цієї статті, врегульовується рішенням Суду.

Жодна сторона не може робити подання щодо змін у складі Суду чи однієї з його палат на підставі національної приналежності судді або відсутності в Суді чи в одній із палат Суду судді, який за громадянством належить до цієї сторони.

Розділ III
Процедура

Стаття 19

Держави-члени та органи Співтовариств репрезентовані в Суді представником, який призначається для ведення кожної окремої справи; представнику можуть допомагати радник або адвокат.

Держави, які не є Державами-членами, але є учасниками Угоди про європейський економічний простір, а також членами Наглядового органу ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі), на який посилається у вищезазначеній Угоді, представляються в Суді так само.

Інші сторони повинні представлятися адвокатом.

Тільки адвокат, який має дозвіл практикувати в суді Держави-члена або іншої держави, яка є членом Угоди про європейський економічний простір, може представляти інтереси або надавати допомогу стороні в Суді.

Такі представники, радники та адвокати під час виступу перед Судом користуються правами й імунітетами, необхідними для незалежного виконання їх обов'язків відповідно до умов, зазначених у Правилах Процедури.

Що стосується радників та адвокатів, які виступають перед Судом, Суд має повноваження, які звичайно відповідають судам загальної юрисдикції за дотримання умов, зазначених у Правилах Процедури.

Викладачі університетів, якщо вони є громадянами Держави-члена, чиє законодавство надає їм право публічної роботи, мають такі ж самі права перед Судом, які надаються цією статтею адвокатам.

Стаття 20

Процедури у Суді складаються з двох частин: письмової та усної.

Письмова процедура складається зі звернення до сторін та до установ Співтовариств, чиї рішення є спірними, із заяв, викладу справи, аргументів захисту та загальних висновків, відповідей на запити, якщо такі є, разом з усіма супроводжувальними документами або їх завіреними копіями.

Звернення виконуються Секретарем у порядку та в термін, які зазначені в Правилах Процедури.

Усна процедура складається з читання доповіді, яка надається суддею, який діє як Доповідач, заслуховування Судом представників, радників і адвокатів та подання Генерального адвоката, а також заслуховування свідків та експертів, якщо такі є.

Якщо Суд вважає, що справа не зачіпає ніяких нових питань права, він може вирішити, після заслуховування Генерального адвоката, про те, що рішення у справі може бути визначено без подання з боку Генерального адвоката.

Стаття 21

Справа виноситься на розгляд Суду шляхом письмової заяви, яка адресована Секретарю. У заяві повинні бути зазначені ім'я заявника і адреса місця постійного проживання та відомості про того, хто підписався, назва сторони або сторін, проти яких подається заява, предмет спору, форма рішення, яке повинно бути видане для виконання, короткий перелік законодавчих актів, на яких базується заява.

Заява супроводжується, якщо це потрібно, правовим актом, визнання якого вимагається нечинним, або за обставин, зазначених у статті 232 Договору про заснування ЄСтв і в статті 148 Договору про ЄСАЕ, документальним доказом дати, на яку від установи, згідно з цими статтями, вимагалося діяти. Якщо документи не подаються із заявою, Секретар просить відповідну сторону надати їх у розумний строк, але в такому разі права сторони не втратять свою силу навіть тоді, коли документи будуть подані після закінчення дії часового обмеження щодо процедури подання.

Стаття 22

Справа, визначена статтею 18 Договору про ЄСАЕ, виноситься на розгляд Суду після апеляції, яка подана на адресу Секретаря. В апеляції повинні бути зазначені ім'я та адреса місця постійного проживання заявника та відомості про особу, яка її підписала, посилання на рішення, проти якого подається апеляція, імена відповідачів, предмет спору, подання та стислий виклад підстав, на яких базується апеляція.

Апеляція повинна супроводжуватися завіреною копією рішення Арбітражної Комісії, яке оспорюється.

Якщо Суд відмовляє в апеляції, рішення Арбітражної Комісії вважається остаточним.

Якщо Суд скасовує рішення Арбітражної Комісії, справа при потребі може бути переглянута в Арбітражній Комісії, за ініціативою однієї з сторін у справі. Остання у своїх рішеннях діє відповідно до будь-яких рішень з питань права, які були прийняті Судом.

Стаття 23

У справах, визначених статтею 35 (1) Договору про ЄС, статтею 234 Договору про заснування ЄСтв і статтею 150 Договору про ЄСАЕ, про рішення суду або трибуналу Держави-члена, яке призупиняє процес розгляду справи й передає справу до Суду, даний суд або трибунал повідомляє Суд. Після цього рішення повідомляється Секретарем Суду сторонам, Державам-членам та Комісії, а також Раді або Європейському Центральному Банку, якщо акт, чинність або тлумачення якого є предметом спору, розпочатого однією з цих сторін, а також Європейському Парламенту та Раді, якщо акт, чинність або тлумачення якого є предметом спору, було прийнято спільним рішенням цих двох установ.

Протягом двох місяців із дати цього повідомлення сторонам, Державам-членам, Комісії, та при потребі Європейському Парламенту, Раді та Європейському Центральному Банку надається можливість викласти суть справи або зауваження у письмовій формі до Суду.

Крім того, у справах, визначених статтею 234 Договору про заснування ЄСтв, рішення національного суду або трибуналу повідомляються Секретарем Суду державам, які не є членами Союзу, але є сторонами Угоди про європейський економічний простір, а також Наглядовому Комітету ЄАВТ, на який посилається в Угоді, які можуть протягом двох місяців із дати повідомлення, якщо це стосується однієї зі сфер дії Угоди, надіслати свої міркування щодо справи або зауваження у письмовій формі в Суд.

Стаття 24

Суд може вимагати від сторін підготувати всі документи та надіслати всю інформацію, яку Суд вважає бажаною. Формальні примітки можуть застосовуватися щодо кожного випадку відмови.

Суд також може вимагати від Держав-членів та органів, які не є сторонами у цій справі, надіслати всю інформацію, яку Суд вважає необхідною для своєї роботи.

Стаття 25

Суд може в будь-який час довірити будь-якій особі, установі, комітету та іншій організації, яку він обирає, проведення своєї експертної оцінки.

Стаття 26

Свідки заслуховуються за умов, зазначених у Правилах Процедури.

Стаття 27

Стосовно визначення свідків Суд має повноваження, які взагалі надаються судам і трибуналам, та може накладати штрафні санкції згідно з умовами, зазначеними в Правилах Процедури.

Стаття 28

Свідки та експерти можуть заслуховуватися на основі присяги у формі, зазначеній у Правилах Процедури, або у спосіб, визначений законом держави, звідки походить свідок або експерт.

Стаття 29

Суд може віддати наказ про заслуховування судовою установою свідка або експерта за місцем його постійного проживання.

Наказ надсилається для виконання компетентній судовій установі згідно з умовами, зазначеними в Правилах Процедури. Документи, складені відповідно до судових доручень, повертаються до Суду за тих самих умов.

Суд сплачує видатки без завдання шкоди своєму праву отримати відшкодування, де потрібно, від сторін.

Стаття 30

Держава-член розглядає будь-який акт порушення присяги свідком або експертом так само, якщо б таке порушення було в одному з її судів з юрисдикцією у громадянських справах. За проханням Суду відповідна Держава-член притягає до відповідальності порушника у своєму компетентному суді.

Стаття 31

Слухання в Суді є публічним до тих пір, поки Суд за своїм рішенням або за зверненням однієї з сторін не прийме інше рішення через серйозні причини.

Стаття 32

Під час слухань Суд може опитувати експертів, свідків та самі сторони. Останні однак можуть звертатися до Суду тільки через своїх представників.

Стаття 33

Протокол ведеться під час кожного засідання та підписується Головою і Секретарем.

Стаття 34

Порядок розгляду справ встановлюється Головою.

Стаття 35

Обговорення Судом справ залишається таємницею.

Стаття 36

У рішеннях Суду зазначаються підстави їх прийняття. Вони містять імена суддів, які брали участь в обговоренні.

Стаття 37

Рішення підписуються Головою та Секретарем. Вони зачитуються у відкритому судовому засіданні.

Стаття 38

Суд виносить рішення щодо судових видатків.

Стаття 39

Голова Суду шляхом сумарного судочинства при потребі може відступати від правил, які у даний Статут та які повинні бути зазначені в Правилах Процедури, виносити рішення щодо заяв про припинення виконання, як передбачено статтею 242 Договору про заснування ЄСтв і статтею 157 Договору про ЄСАЕ, або визначити тимчасові заходи на виконання статті 243 Договору про заснування ЄСтв чи статті 158 Договору про ЄСАЕ, або припинити виконавче провадження відповідно до четвертого пункту статті 256 Договору про заснування ЄСтв чи до третього пункту статті 164 Договору про ЄСАЕ.

Якщо з якихось причин Голова не може з'явитися у Суд, його місце займає інший суддя згідно з умовами, зазначеними в Правилах Процедури.

Рішення Голови або судді, який заміщає його, є попередніми та ні в якому разі не повинні впливати на об'єктивність рішень, які виносить Суд по суті справи.

Стаття 40

Держави-члени та установи Співтовариств можуть втручатись у справи, які знаходяться на розгляді Суду.

Таке ж право має бути надано будь-якій особі, яка зацікавлена в результатах розгляду справи, що надійшла до Суду, за винятком справ між Державами-членами, між установами Співтовариств або між Державами-членами та установами Співтовариств.

Без шкоди для другого пункту держави, які не є Державами-членами, але які є сторонами Угоди про європейський економічний простір, а також Наглядового Комітету ЄАВТ, на який посилається Договір, можуть втручатись у справу, яка знаходиться на розгляді Суду там, де це стосується однієї зі сфер застосування цієї Угоди.

Використання права на втручання обмежується підтримкою позиції однієї із сторін.

Стаття 41

Якщо сторона, що захищається (відповідач), після того, як її було належним чином викликано в суд, не надає письмові аргументи на свій захист, автоматично приймається заочне рішення Суду на користь позивача. Рішення Суду може бути оскаржено протягом одного місяця з дати повідомлення про нього. Заперечення не приводить до відкладення виконання цього рішення доти, доки Суд не прийме інше рішення.

Стаття 42

Держави-члени, органи Співтовариств та будь-які інші фізичні та юридичні особи можуть у випадках та за умов, які мають бути зазначеними в Правилах Процедури, виступати в ролі третьої сторони в судовому розгляді для оспорювання рішення, прийнятого без заслуховування їх у випадках, якщо в рішенні порушено їх права.

Стаття 43

Якщо значення або сфера застосування рішення є сумнівними, Суд здійснює його тлумачення за вимогою будь-якої сторони або установи Співтовариств, встановлюючи таким чином баланс інтересів стосовно цього.

Стаття 44

Заява про перегляд рішення може бути подана до Суду тільки при виявленні факту, який має вирішальне значення та який на момент прийняття рішення був невідомий Суду та стороні, яка вимагає перегляду.

Перегляд справи починається з рішення Суду, який чітко констатує існування нового факту, визнаючи його важливість як підстави для відкриття справи з метою перегляду, та проголошує заяву прийнятою на цій підставі.

Жодна заява на перегляд не приймається після 10 років із дати прийняття судового рішення.

Стаття 45

Пільгові періоди, що можуть бути запроваджені в майбутньому, визначаються Правилами Процедури.

Жодне право не буде порушене внаслідок закінчення строку, якщо відповідна сторона доведе існування непереборних обставин або форс-мажору.

Стаття 46

Судові процедури проти Співтовариств, які витікають з позадоговірної відповідальності, не припускаються після закінчення п'ятирічного періоду з дати події, яка є причиною подачі заяви. Строк позовної давності переривається, якщо процедура розпочата в Суді або перед цією процедурою розгляду потерпіла сторона подала заяву до відповідної установи Співтовариств. В останньому випадку процедури повинні бути проведені протягом двох місяців, як це передбачено статтею 230 Договору про заснування ЄСтв і статтею 146 Договору про ЄСАЕ; положення другого пункту статті 232 Договору про заснування ЄСтв та другого пункту статті 148 Договору про ЄСАЕ відповідно застосовуються, де це необхідно.

Розділ IV
Суд першої інстанції Європейських Співтовариств

Стаття 47

Статті з 2 по 8, статті 14 і 15, перший, другий, четвертий та п'ятий пункти статті 17 і стаття 18 застосовуються до Суду першої інстанції та його членів. Присяга, на яку є посилання в статті 2, приймається у Суді ЄС, а рішення, на які є посилання в статті 3, 4 та 6, приймаються цим Судом після слухань у Суді першої інстанції.

Четвертий пункт статті 3 і статті 10, 11 та 14 застосовуються до Секретаря Суду першої інстанції з відповідними змінами.

Стаття 48

До складу Суду першої інстанції входять 15 суддів.

Стаття 49

Члени Суду першої інстанції можуть бути запрошені для виконання функцій Генерального адвоката.

Це повинні бути обов'язки Генерального адвоката, пов'язані зі здійсненням неупередженої та незалежної робити під час відкритого судового засідання, підготовкою зважених подань з певних справ, які винесені на розгляд Суду першої інстанції для того, щоб допомагати Суду першої інстанції у виконанні завдань, які на нього покладені.

Критерії обирання таких справ так само, як і визначення Генеральних адвокатів зазначаються в Правилах процедури Суду першої інстанції.

Член суду, якого запрошено виконувати функції Генерального адвоката у справі, може не брати участі у винесенні рішення щодо цієї справи.

Стаття 50

Суд першої інстанції засідає у палатах, до складу яких входять три і п'ять суддів. Судді обирають Голів палат з числа її членів. Голови палат, до складу яких входять п'ять суддів, обираються терміном на три роки. Вони можуть бути переобрані на один термін.

Склад палат та передача на їх розгляд справ визначені у Правилах Процедури. У певних випадках, зазначених у Правилах Процедури, Суд першої інстанції може проводити засідання у повному складі або бути представленим одним суддею.

У правилах Процедури може також бути передбачено, що Суд першої інстанції може проводити засідання у Великій Палаті у випадках та за умов, які в них зазначені.

Стаття 51

Шляхом вилучення правила, зазначеного у статті 225 (1) Договору про заснування ЄСтв та у статті 140a (1) Договору про ЄСАЕ, Суд ЄС поширює юрисдикцію на дії, які здійснюються Державами-членами, органами Співтовариств та Європейським Центральним Банком.

Стаття 52

Голова Суду ЄС та Голова Суду першої інстанції за взаємною згодою визначають умови, за якими посадові особи та інші службовці Суду ЄС можуть надавати свої послуги Суду першої інстанції для того, щоб сприяти його роботі. Певні посадові особи та інші службовці підзвітні Секретарю Суду першої інстанції та підконтрольні Голові Суду першої інстанції.

Стаття 53

Процедури, які здійснюються в Суді першої інстанції, обумовлені в Розділі III.

Подальші та детальніші положення, які можуть бути потрібними, зазначаються в Правилах Процедури. У Правилах Процедури можуть частково відступати від четвертого пункту статті 40 і статті 41 для того, щоб враховувати специфічні риси судових розглядів у сфері інтелектуальної власності.

Незважаючи на четвертий пункт статті 20, Генеральний адвокат може робити зважені подання в письмовій формі.

Стаття 54

У разі, якщо заява або інший процедурний документ, який адресовано до Суду першої інстанції, помилково отримано Секретарем Суду ЄС, він повинен бути негайно пересланий цим Секретарем до Секретаря Суду першої інстанції; так само, якщо заява або інший процедурний документ, який адресовано до Суду ЄС, помилково отримано Секретарем Суду першої інстанції, він повинен бути негайно пересланий цим Секретарем до Секретаря Суду ЄС.

У разі, якщо Суд першої інстанції виявить, що він не має юрисдикції для розгляду та вирішення справи, на яку поширюється юрисдикція Суду ЄС, він передає цю справу на розгляд Суду ЄС, так само, у разі, якщо Суд ЄС виявить, що справа підпадає під юрисдикцію Суду першої інстанції, він передає справу на розгляд Суду першої інстанції, внаслідок чого цей Суд вже не може відмовитися на підставах юрисдикції.

У випадках, якщо Суд ЄС та Суд першої інстанції розглядають справи, в яких очікується прийняття подібних (однакових) рішень, порушуються подібні (однакові) питання щодо тлумачення або виноситься на розгляд питання щодо законності подібних (однакових) актів. Суд першої інстанції може після того, як заслухав сторони, відкласти слухання до того часу, поки Суд ЄС не винесе своє рішення. У разі, якщо подаються заяви щодо визнання того ж самого акта недійсним, Суд першої інстанції також може відмовитися на підставах юрисдикції для того, щоб Суд ЄС виносив рішення щодо цих заяв. У випадках, зазначених у цьому пункті, Суд ЄС також може відкласти слухання, але в такому разі Суд першої інстанції повинен продовжити розгляд таких справ.

Стаття 55

Остаточні рішення Суду першої інстанції, рішення, які лише частково розв'язують справу по суті або розв'язують процедурне питання щодо позову з причин браку компетенції або неприпустимих дій, Секретар Суду першої інстанції повідомляє всім сторонам процесу, а також Державам-членам та органам Співтовариств, навіть якщо вони й не були залучені до справи, яка розглядалася в Суді першої інстанції.

Стаття 56

Апеляція може бути подана до Суду ЄС протягом двох місяців з дати повідомлення про рішення, стосовно якого вона подається, апеляція також подається стосовно остаточних рішень Суду першої інстанції та рішень цього Суду, які лише частково розв'язують справу по суті або розв'язують процедурне питання щодо позову з причин браку компетенції або неприпустимих дій.

Така апеляція може подаватися будь-якою зі сторін, яка була не задоволена цілком або частково щодо свого позову. Однак сторони, які не є Державами-членами та органами Співтовариств, можуть подати таку апеляцію тільки в тому разі, якщо рішення Суду першої інстанції стосується їх безпосередньо.

За винятком справ, пов'язаних зі спорами між Співтовариствами та їх службовцями, апеляція може також подаватися Державами-членами та установами Співтовариств, які не брали участі в слуханнях у Суді першої інстанції. Такі Держави-члени та органи перебувають у такому ж становищі, що й Держави-члени та установи, які вже брали участь у цій справі.

Стаття 57

Будь-яка особа, чий позов (заява) щодо участі було відхилено Судом першої інстанції, може подати апеляцію до Суду ЄС протягом двох тижнів з дати повідомлення рішення про відхилення позову (заяви).

Сторони процесу можуть подавати апеляцію до Суду ЄС на будь-яке рішення Суду першої інстанції, яке було прийняте відповідно до статті 242 або статті 243, або відповідно до четвертого пункту статті 256 Договору про заснування ЄСтв, або до статті 157, статті 158, або до третього пункту статті 164 Договору про ЄСАЕ протягом двох місяців з дати їх повідомлення.

Апеляція, згадана в перших двох пунктах цієї статті, заслуховується та за нею виноситься рішення згідно з процедурою, зазначеною у статті 39.

Стаття 58

Апеляція до Суду ЄС обмежується питаннями права. Вона повинна базуватися на основі браку компетенції Суду першої інстанції, на порушенні процедури, яка негативно вплинула на інтереси заявника, а також на порушенні Судом першої інстанції права Співтовариства.

Жодна апеляція не може грунтуватися тільки на підставах кількості видатків або на підставах тієї сторони, якій було наказано виплатити їх.

Стаття 59

У разі, якщо апеляція подається проти рішення Суду першої інстанції, процедури слухання в Суді ЄС повинні складатися з письмової та усної частин. Відповідно до умов, зазначених у Правилах Процедури, Суд ЄС, вислухавши Генерального адвоката та сторони, може впровадити усну процедуру.

Стаття 60

Не перешкоджаючи статтям 242 та 243 Договору про заснування ЄСтв або статтям 157 і 158 Договору про ЄСАЕ, апеляція не призупиняє виконання рішення.

Частково відступаючи від статті 244 Договору про заснування ЄСтв і статті 159 Договору про ЄСАЕ, рішення Суду першої інстанції, які проголошують положення недійсним, набирають чинності тільки після закінчення періоду, на який посилаються в першому пункті статті 56 цього Статуту, або, якщо в цей період була подана апеляція, - з дати відхилення апеляції, але без ущемлення права сторони звернутися до Суду ЄС відповідно до статей 242 та 243 Договору про заснування ЄСтв і відповідно до статей 157 та 158 Договору про ЄСАЕ про припинення дії положення, яке було проголошено недійсним, або наказу про впровадження будь-якого іншого тимчасового заходу.

Стаття 61

Якщо апеляція є добре обгрунтованою, Суд ЄС може скасувати рішення Суду першої інстанції. Він сам може прийняти остаточне рішення з цього питання, якщо це дозволяють умови засідань, або повернути справу на розгляд до Суду першої інстанції.

У разі, якщо справу повернуто до Суду першої інстанції, той Суд є зв'язаним рішенням Суду ЄС у питаннях права.

Якщо апеляція, що подається Державою-членом або установою Співтовариств, яка не брала участі в процесі розгляду в Суді першої інстанції, добре обгрунтована, Суд ЄС може, якщо вважає за необхідне, зазначити, які з дієвих результатів рішення Суду першої інстанції, що було скасоване, повинні розглядатися остаточними стосовно сторін судового процесу.

Стаття 62

У випадках, які передбачені статтею 225 (2) та (3) Договору про заснування ЄСтв та статтею 140a (2) та (3) Договору про ЄСАЕ, якщо Перший Генеральний адвокат вважає, що існує серйозна загроза цілісності та узгодженості права Співтовариства, він може запропонувати Суду ЄС переглянути рішення Суду першої інстанції.

Пропозиція повинна бути внесена протягом одного місяця з дати прийняття рішення Судом першої інстанції. Протягом одного місяця з дати отримання пропозиції від Першого Генерального адвоката Суд ЄС вирішує, чи повинно бути переглянуто рішення, чи ні.

Розділ V
Заключні положення

Стаття 63

До Правил Процедури Суду ЄС та Суду першої інстанції повинні входити будь-які положення, що є необхідними для застосування та, якщо потрібно, доповнення цього Статуту.

Стаття 64

До того часу, поки правила щодо домовленостей про мову, які застосовуються в Суді ЄС та в Суді першої інстанції, не будуть затверджені в цьому Статуті, положення Правил Процедури Суду ЄС та Правил Процедури Суду першої інстанції продовжують застосовуватися. Такі положення можуть лише бути замінені або скасовані відповідно до процедури щодо зміни цього Статуту.

C. Протоколи, які додаються до
Договору про заснування Європейського Співтовариства

Протокол про фінансові наслідки закінчення строку дії Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС) та Дослідницького фонду вугілля і сталі

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

БАЖАЮЧИ врегулювати певні питання, пов'язані із закінченням строку дії Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС);

БАЖАЮЧИ передати володіння коштами ЄСВС Європейському Співтовариству;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ бажання використовувати ці кошти для досліджень у сфері вугледобувної, вуглепереробної та сталеливарної промисловості та відповідно необхідність передбачити певні спеціальні правила щодо цього;

ПОГОДИЛИСЯ про такі положення, які додаються до Договору про заснування Європейського Співтовариства:

Стаття 1

1. Усі активи й пасиви ЄСВС за станом на 23 липня 2002 року переводяться до Європейського Співтовариства 24 липня 2002 року.

2. Чиста вартість за цими активами та пасивами, яку буде зазначено в балансовому звіті ЄСВС на 23 липня 2002 року та яка є предметом збільшення або зменшення як результат ліквідаційних процедур, повинна розглядатися як активи, які направлені на дослідження в галузях, пов'язаних з вугледобувною, вуглепереробною та сталеливарною промисловістю, зазначені як "ЄСВС у процесі ліквідації". Після закінчення ліквідації вони повинні зазначатись як "Активи Дослідницького фонду вугілля і сталі".

3. Дохідні статті від таких активів, визначені як "Активи Дослідницького фонду вугілля і сталі", використовуватимуться виключно на дослідження, за межами рамок дослідницьких програм - у секторах, що стосуються вугільної і сталеливарної промисловості, відповідно до цього Протоколу та актів, прийнятих на його підставі.

Стаття 2

Рада, діючи одностайно, за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, приймає всі необхідні положення для виконання цього Протоколу, включаючи суттєві принципи та належні процедури прийняття рішень, зокрема з метою схвалення багаторічних фінансових напрямів для управління коштами Дослідницького фонду вугілля і сталі та технічні напрями для дослідницьких програм Дослідницького фонду вугілля і сталі.

Стаття 3

За виключенням того, про що зазначено в цьому Протоколі та в актах, прийнятих на його підставі, застосовуються положення Договору про заснування Європейського Співтовариства.

Стаття 4

Цей Протокол набуває чинності з 24 липня 2002 року.

Протокол щодо статті 67 Договору про заснування
Європейського Співтовариства

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ

ПОГОДИЛИСЯ про таке положення, яке додається до Договору про заснування Європейського Співтовариства:

Єдина Стаття

Із 1 травня 2004 року Рада діятиме на основі кваліфікованої більшості за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом з метою вжиття заходів, згаданих у статті 67 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

Заключний акт

КОНФЕРЕНЦІЯ ПРЕДСТАВНИКІВ УРЯДІВ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ, які зібралися в Брюсселі 14 лютого 2000 року для того, щоб ухвалити за спільною згодою зміни, що будуть внесені до Договору про Європейський Союз, Договорів про заснування відповідно Європейського Співтовариства, Європейського Співтовариства з атомної енергії та Європейського Співтовариства вугілля і сталі та певних пов'язаних з ними актів, ухвалила такі тексти:

I. Ніццький договір, який вносить зміни до Договору про Європейський Союз, Договорів про заснування Європейських Співтовариств та певних пов'язаних з ними актів

II. Протоколи

A. Протокол, доданий до Договору про Європейський Союз та до Договорів про заснування Європейських Співтовариств:

- Протокол про розширення Європейського Союзу.

B. Протокол, доданий до Договору про Європейський Союз, до Договору про заснування Європейського Співтовариства, до Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії:

- Протокол про Статут Суду ЄС.

C. Протоколи, додані до Договору про заснування Європейського Співтовариства:

- Протокол про фінансові наслідки закінчення строку дії Договору про Європейське Співтовариство вугілля і сталі та про Дослідницький фонд вугілля та сталі;

- Протокол щодо статті 67 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

Конференція прийняла такі декларації на додаток до Заключного Акта:

1. Декларація про європейську політику безпеки та оборони.

2. Декларація щодо статті 31 (2) Договору про Європейський Союз.

3. Декларація щодо статті 10 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

4. Декларація щодо третього пункту статті 21 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

5. Декларація щодо статті 67 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

6. Декларація щодо статті 100 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

7. Декларація щодо статті 111 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

8. Декларація щодо статті 137 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

9. Декларація щодо статті 175 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

10. Декларація щодо статті 181a Договору про заснування Європейського Співтовариства.

11. Декларація щодо статті 191 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

12. Декларація щодо статті 225 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

13. Декларація щодо статті 225 (2) та (3) Договору про заснування Європейського Співтовариства.

14. Декларація щодо статті 225 (2) та (3) Договору про заснування Європейського Співтовариства.

15. Декларація щодо статті 225 (3) Договору про заснування Європейського Співтовариства.

16. Декларація щодо статті 225a Договору про заснування Європейського Співтовариства.

17. Декларація щодо статті 229a Договору про заснування Європейського Співтовариства.

18. Декларація щодо Палати аудиторів.

19. Декларація щодо статті 10.6 Статуту Європейської Системи Центральних Банків та Європейського Центрального Банку

20. Декларація про розширення Європейського Союзу.

21. Декларація щодо порогу при голосуванні кваліфікованою більшістю та щодо кількості голосів для блокуючої меншості в розширеному Союзі.

22. Декларація про місце проведення Європейських Рад.

23. Декларація про майбутнє Союзу.

24. Декларація щодо статті 2 Протоколу про фінансові наслідки закінчення строку дії Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля і сталі та про Дослідницький фонд вугілля і сталі.

Конференція взяла до уваги такі декларації, які додаються до цього Заключного Акта:

1. Декларація Люксембургу.

2. Декларація Греції, Іспанії та Португалії щодо статті 161 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

3. Декларація Данії, Німеччини, Нідерландів та Австрії щодо статті 161 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

Укладено в Ніцці двадцять шостого лютого дві тисячі першого року.

(підписи)

За Його Величність Короля бельгійців

За Королеву Королівства Данія

За Президента Федеративної Республіки Німеччина

За Президента Грецької Республіки

За Його Величність Короля Іспанії

За Президента Французької Республіки

За Президента Ірландії

За Президента Італійської Республіки

За Його Королівську Високість Великого Герцога Люксембурзького

За Її Величність Королеву Нідерландів

За Федерального Президента Республіки Австрія

За Президента Португальської Республіки

За Президента Республіки Фінляндія

За Його Величність Короля Швеції

За Її Величність Королеву Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Декларації, які були прийняті Конференцією

1. Декларація про Європейську політику безпеки та оборони

Відповідно до текстів, схвалених Європейською Радою у Ніцці щодо європейської політики безпеки та оборони (звіт Президії та додатки), мета Європейського Союзу полягає в тому, щоб така політика стала оперативною. Рішення щодо цього повинно бути прийнято Європейською Радою якнайшвидше у 2001 році та не пізніше, ніж на зустрічі в Лакені/Брюсселі на основі існуючих положень Договору про Європейський Союз. Отже, набуття чинності Ніццьким договором не створює передумови для цього.

2. Декларація щодо статті 31 (2) Договору про Європейський Союз

Конференція нагадує про те, що:

- рішення створити підрозділ, який складатиметься з національних прокурорів, службових осіб (суддів) або поліцейських з відповідною компетенцією, представлених від кожної Держави-члена (Євроюст) із завданням сприяння відповідній співпраці між національними органами прокуратури та із завданням підтримки кримінальних розслідувань у справах щодо організованої злочинності, як було передбачено у Висновках Президії Європейської Ради в Тампере 15 - 16 жовтня 1999 року;

- Європейська Судова Система була встановлена Спільними Діями 98/428/JHA, що були ухвалені 9 червня 1998 року (Офіційний Журнал N L 191 від 07.07.98 р., стор. 4).

3. Декларація щодо статті 10 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція нагадує про те, що обов'язок відкритої співпраці, який випливає зі статті 10 Договору про заснування Європейського Співтовариства та поширюється на взаємовідносини між Державами-членами й установами Співтовариства, також поширюється на взаємовідносини між самими установами Співтовариства. У взаємовідносинах між цими установами, якщо це буде необхідно, в контексті такого обов'язку відкритої співпраці для сприяння застосування положень Договору про заснування Європейського Співтовариства Європейський Парламент, Рада та Комісія можуть укладати міжінституційні угоди. Такі угоди не можуть вносити зміни в Договір або додавати до нього будь-які положення та можуть бути укладені тільки зі згоди цих трьох установ.

4. Декларація щодо третього пункту статті 21 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція закликає установи та органи, на які посилається у третьому пункті статті 21 або статті 7 для забезпечення того, щоб відповідь на будь-який письмовий запит з боку громадянина Союзу була надана в розумний період часу.

5. Декларація щодо статті 67 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Високі Договірні Сторони погоджуються з тим, що Рада в рішенні, яке від неї вимагається прийняти відповідно до другого абзацу статті 67 (2):

- вирішить з 1 травня 2004 року діяти відповідно до процедури, зазначеної у статті 251, для того щоб вживати заходів, зазначених у статті 62 (3) та статті 63 (3) (b);

- вирішить діяти відповідно до процедури, зазначеної у статті 251, для того щоб вживати заходів, зазначених у статті 62 (3) і статті 63 (3) (b) з дати, коли досягнуто згоди щодо пакета заходів стосовно перетинання особами зовнішніх кордонів Держав-членів.

Крім того Рада намагатиметься зробити процедуру, зазначену в статті 251, такою, щоб її можна було застосовувати з 1 травня 2004 року або, як тільки це стане можливим, після означеної дати до інших сфер, які зазначені в Розділі IV, або до частини з них.

6. Декларація щодо статті 100 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція нагадує про те, що рішення щодо фінансової допомоги, які передбачені в статті 100 і сумісні з правилом, що забороняє односторонню відмову від зобов'язань, яке зазначене у статті 103, повинні відповідати положенням фінансової програми на 2000 - 2006 роки та, зокрема пункту 11 Міжінституційної угоди від 6 травня 1999 року між Європейським Парламентом, Радою та Комісією щодо бюджетної дисципліни та поліпшення бюджетної процедури, а також відповідним положенням майбутніх міжінституційних угод і фінансових програм.

7. Декларація щодо статті 111 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція погоджується з тим, що процедури повинні бути такими, щоб сприяти максимальному залученню Держав-членів до єврозони (зони обігу євро) на кожному етапі підготовки позиції Співтовариства на міжнародному рівні в питаннях, які мають особливе значення для економічного та валютного союзу.

8. Декларація щодо статті 137 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція погоджується з тим, що будь-які витрати, що витікають в силу статті 137, повинні відноситись до видатків розділу 3 фінансової програми.

9. Декларація щодо статті 175 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Високі Договірні Сторони сповнені рішучості посилити роль Європейського Союзу у сприянні захисту навколишнього середовища в Союзі та на міжнародній арені, а також прагнуть до зазначеної мети й на світовому рівні. Мають бути повною мірою використані усі можливості, які надаються Договором, з метою досягнення цієї мети, включаючи використання стимулів та інструментів, які є ринково орієнтованими та направленими на сприяння сталому розвитку.

10. Декларація щодо статті 181a Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція підтверджує те, що, не перешкоджаючи іншим положенням Договору про заснування Європейського Співтовариства, допомога платіжному балансу третіх держав виходить за рамки статті 181a.

11. Декларація щодо статті 191 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція нагадує про те, що положення статті 191 Договору про заснування Європейського Співтовариства не означають будь-якої передачі повноважень Європейському Співтовариству та не впливають на застосування відповідних національних конституційних положень. Фінансування політичних партій на Європейському рівні проводиться з бюджету Європейських Співтовариств і не може використовуватися для прямого або непрямого фінансування політичних партій на національному рівні.

Положення про фінансування політичних партій застосовується на такій самій основі до всіх політичних сил, які представлені в Європейському Парламенті.

12. Декларація щодо статті 225 Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція закликає Суд ЄС та Комісію надати якомога швидше свої вичерпні висновки про розподіл повноважень між Судом ЄС та Судом першої інстанції, зокрема у сфері прийняття рішень прямої дії, і надіслати відповідні пропозиції на розгляд у компетентні органи як тільки Ніццький договір набуде чинності.

13. Декларація щодо статті 225 (2) та (3) Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція вважає, що суттєві положення процедури перегляду, що містяться у статті 225 (2) і (3), повинні бути зазначені в Статуті Суду ЄС. Такі положення мають, зокрема, деталізувати:

- роль сторін у засіданнях у Суді ЄС для захисту їхніх прав;

- результат процедури перегляду щодо обов'язковості виконання рішення Суду першої інстанції;

- виконання рішення Суду ЄС щодо спору між двома сторонами.

14. Декларація щодо статті 225 (2) і (3) Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція вважає, що коли Рада прийме відповідні положення щодо Статуту, які необхідні для введення в дію статті 225 (2) і (3), вона має розробити процедуру, призначену для того, щоб забезпечити оцінку практичної роботи цих положень не пізніш як за три роки після набуття чинності Ніццьким договором.

15. Декларація щодо статті 225 (3) Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція вважає, що у виняткових випадках, у яких Суд ЄС вирішує переглянути рішення Суду першої інстанції з питання, що було прийнято під час попереднього розгляду, він повинен діяти у рамках надзвичайної процедури.

16. Декларація щодо статті 225a Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція просить Суд ЄС та Комісію якомога швидше підготувати проект рішення про утворення судової палати присяжних, у повноваження якої буде входити винесення рішень у першій інстанції в спорах між Співтовариством та його службовцями.

17. Декларація щодо статті 229a Договору про заснування Європейського Співтовариства

Конференція вважає, що стаття 229a не вирішує попередньо того питання, що може бути створена судова система для того, щоб розглядати спори, пов'язані із застосуванням актів, прийнятих на основі Договору про заснування Європейського Співтовариства, які створюють права промислової власності Співтовариства.

18. Декларація про Палату аудиторів

Конференція запрошує Палату аудиторів та аудиторські установи національного рівня поліпшити систему відносин та умови співпраці між собою, зберігаючи при цьому свою автономію. З цією метою Голова Палати аудиторів може заснувати контактний комітет, членами якого будуть голови національних аудиторських установ.

19. Декларація про статтю 10.6 Статуту Європейської Системи Центральних Банків та Європейського Центрального Банку

Конференція очікує, що рекомендацію у значенні статті 10.6 Статуту Європейської Системи Центральних Банків та Європейського Центрального Банку буде надано якомога швидше.

20. Декларація про розширення Європейського Союзу*

Державами-членами на конференціях щодо вступу має бути ухвалена спільна позиція стосовно розподілу місць у Європейському Парламенті, підрахунку голосів у Раді, складу Економічного та Соціального Комітету та складу Комітету Регіонів і відповідатиме таким таблицям для Союзу, в який входить 27 членів.

_______________

* Таблицями, які містяться у цій Декларації, користуються тільки ті Держави-кандидати, з якими фактично вже розпочато переговори про вступ.

1. Європейський Парламент

Держави-члени Розподіл місць у ЄП

Німеччина 99
Великобританія 72
Франція 72
Італія 72
Іспанія 50
Польща 50
Румунія 33
Нідерланди 25
Греція 22
Чеська Республіка 20
Бельгія 22
Угорщина 20
Португалія 22
Швеція 18
Болгарія 17
Австрія 17
Словаччина 13
Данія 13
Фінляндія 13
Ірландія 12
Литва 12
Латвія 8
Словенія 7
Естонія 6
Кіпр 6
Люксембург 6
Мальта 5

Усього: 732

2. Підрахунок зважених голосів у Раді

Члени Ради Зважені голоси

Німеччина 29
Великобританія 29
Франція 29
Італія 29
Іспанія 27
Польща 27
Румунія 14
Нідерланди 13
Греція 12
Чеська Республіка 12
Бельгія 12
Угорщина 12
Португалія 12
Швеція 10
Болгарія 10
Австрія 10
Словаччина 7
Данія 7
Фінляндія 7
Ірландія 7
Литва 7
Латвія 4
Словенія 4
Естонія 4
Кіпр 4
Люксембург 4
Мальта 3

Усього: 345

Акти, які приймаються Радою, потребують для їх схвалення не менш як 258 голосів "за", відданих більшістю її членів, якщо цей Договір вимагає їх прийняття за пропозицією від Комісії.

В інших випадках для прийняття актів Радою потрібно не менш як 258 голосів "за", відданих не менш як двома третинами її членів.

Якщо рішення потребує схвалення Радою кваліфікованою більшістю, член Ради може вимагати перевірки того, що Держави-члени, які становлять кваліфіковану більшість, представляють не менш як 62% від загального населення Союзу. Якщо ця умова в результаті перевірки не виконується, тоді це рішення не приймається.

3. Економічний та Соціальний Комітет

Держави-члени Представники

Німеччина 24
Великобританія 24
Франція 24
Італія 24
Іспанія 21
Польща 21
Румунія 15
Нідерланди 12
Греція 12
Чеська Республіка 12
Бельгія 12
Угорщина 12
Португалія 12
Швеція 12
Болгарія 12
Австрія 12
Словаччина 9
Данія 9
Фінляндія 9
Ірландія 9
Литва 9
Латвія 7
Словенія 7
Естонія 7
Кіпр 6
Люксембург 6
Мальта 5

Усього: 344

3. Комітет Регіонів

21. Декларація про поріг кваліфікованої більшості та щодо кількості голосів для блокуючої меншості в розширеному Союзі

У силу того, що не всі держави-кандидати, перераховані в Декларації про розширення Європейського Союзу, вступлять до Союзу, коли набудуть чинності нові правила підрахунку (1 січня 2005 року), поріг кваліфікованої більшості буде пересуватися відповідно до етапів вступу з поточного до максимального, який становить 73,4%. Коли всі зазначені в переліку держави вступлять до ЄС, блокуюча меншість голосів у Союзі з 27 членів буде піднята до 91 голосу та поріг кваліфікованої більшості, який підраховується на основі таблиці, яка дається в Декларації щодо розширення Європейського Союзу, відповідно буде автоматично відрегульовано.

22. Декларація про місце проведення Європейських Рад

Починаючи з 2002 року Європейська Рада під егідою Головуючої держави один раз проводитиметься в Брюсселі. Коли до складу Союзу буде входити 18 членів, всі Європейські Ради проводитимуться в Брюсселі.

23. Декларація про майбутнє Союзу

1. У Ніцці були схвалені важливі реформи. Конференція вітає успішне завершення Конференції представників урядів Держав-членів та доручає Державам-членам забезпечити швидку ратифікацію Ніццького договору.

2. Вона погоджується з тим, що завершення Конференції представників Урядів Держав-членів відкриває шлях до розширення Союзу та підкреслює, що з ратифікацією Ніццького договору Європейський Союз завершить інституційні зміни, необхідні для вступу нових Держав-членів.

3. Відкривши таким чином шлях до розширення, Конференція закликає до поглибленого та широкого обговорення майбутнього Європейського Союзу. У 2001 році під головуванням Швеції та Бельгії у співпраці з Комісією та із залученням Європейського Парламенту тривають розширені дискусії із зацікавленими сторонами: представниками національних парламентів та з усіма тими, хто відображає громадську думку, а саме: політичними, економічними й університетськими колами, представниками громадянського суспільства та інше.

Держави-кандидати будуть залучені до процесу у спосіб, який ще буде визначений.

4. Виходячи зі звіту, який буде підготовлено до Європейської Ради в Гьотеборзі у червні 2001 року, Європейська Рада на своїй зустрічі у Лакені/Брюсселі в грудні 2001 року погодиться з декларацією, в якій міститимуться відповідні ініціативи щодо продовження цього процесу.

5. Процес має торкатися, між іншим, наступних питань:

- як визначити та контролювати чіткіший розподіл повноважень між Європейським Союзом та Державами-членами, який відображатиме принцип субсидіарності;

- статус Хартії основних прав Європейського Союзу, проголошеної в Ніцці відповідно з висновками Європейської Ради в Кельні;

- спрощення Договорів, щоб зробити їх зрозумілішими без зміни їх значення;

- роль національних парламентів у Європейській архітектурі.

6. Звернувшись із зазначеними вище питаннями, Конференція визнає необхідність поліпшення та висвітлення демократичної законності та прозорості Союзу і його установ для того, щоб довести їх ближче до громадян Держав-членів.

7. Після проведення всіх підготовчих заходів Конференція погоджується з тим, що нова Конференція представників урядів Держав-членів буде скликана у 2004 році для того, щоб передати зазначені вище позиції для внесення відповідних змін до Договору.

8. Конференція Держав-членів не є будь-якою перешкодою або передумовою для процесу розширення. Крім того, ті держави-кандидати, які закінчили вступні переговори із Союзом, будуть запрошені до участі в Конференції. Ті держави-кандидати, які ще не завершили переговори про свій вступ, будуть запрошені як спостерігачі.

Конференція запрошує Раду забезпечити згідно зі статтею 2 Протоколу пролонгацію статистичної системи ЄСВС після втрати чинності Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля і сталі до 31 грудня 2002 року та запросити Комісію зробити відповідні рекомендації щодо цього.

Неофіційний переклад Ніццького Договору здійснено працівниками сектора законодавчих ініціатив та адаптації законодавства України до законодавства ЄС юридичного департаменту Національного банку України.

"Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності", N 12, грудень, 2002 р.

Парус Iнтернет-Консультант