Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про соціальний захист дітей війни

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 4, ст.94 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96
N 3367-IV від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 19-20, ст.166
N 489-V від 19.12.2006 -
набирає чинності з 01.01.2007 р.)

Цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років;

державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Стаття 2. Мета встановлення державної
соціальної підтримки і пільг дітям війни

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою:

визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни;

надання дітям війни соціальної підтримки.

Стаття 3. Законодавство про
соціальний захист дітей війни

Законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень установлювати додаткові гарантії соціального захисту дітей війни.

Стаття 4. Соціальний захист дітей війни
і загальнодержавні програми

Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням.

Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України.

Суми разової грошової допомоги звільняються від обкладення податком з доходів фізичних осіб.

Розділ II
Державні соціальні гарантії дітям війни

Стаття 5. Пільги дітям війни

Дітям війни надаються такі пільги:

право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників;

використання чергової відпустки в зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва;

безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання;

право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання. ( Щодо зупинення дії на 2006 рік абзацу сьомого статті 5 додатково див. Закон N 3235-IV від 20.12.2005; щодо відновлення дії абзацу сьомого статті 5 додатково див. Закон N 3367-IV від 19.01.2006 )

( Дію статті 6 зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111 Закону N 489-V від 19.12.2006, згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006 )

Стаття 6. Державна соціальна
підтримка дітей війни

Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. ( Щодо зупинення дії на 2006 рік статті 6 додатково див. Закон N 3235-IV від 20.12.2005; щодо відновлення дії статті 6 додатково див. Закон N 3367-IV від 19.01.2006 )

Стаття 7. Фінансування витрат, пов'язаних
із застосуванням цього Закону

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розділ III
Заключні положення

Стаття 8. Громадські організації та
інші об'єднання дітей війни

Діти війни можуть створювати громадські організації, які утворюються та діють відповідно до законодавства України про об'єднання громадян. Реєстрація та легалізація інвалідських організацій, громадських організацій дітей війни, а також місцевих осередків таких організацій відбувається безплатно.

Стаття 9. Нагляд за виконанням цього Закону

Нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього Закону всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами забезпечується місцевими державними адміністраціями.

Стаття 10. Оскарження рішень підприємств,
установ і організацій, які надають пільги

Рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до місцевого суду.

Стаття 11. Відповідальність посадових осіб і громадян

Посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про соціальний захист дітей війни, несуть відповідальність згідно із законом.

Розділ IV
Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

2. Особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

3. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк із дня опублікування цього Закону:

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

вжити заходів щодо приведення пенсій пенсіонерів, які вийшли на пенсію до 1992 року, у відповідність із встановленим законом прожитковим мінімумом.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 18 листопада 2004 року
N 2195-IV