Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ЛИСТ
15.03.2007 N 01-8/123

Господарські суди України

Про деякі питання практики застосування
норм Господарського процесуального кодексу України,
порушені у доповідних записках про роботу
господарських судів у 2006 році

На підставі вивчення доповідних записок про роботу господарських судів України у 2006 році Вищий господарський суд України здійснив узагальнення порушених у доповідних записках питань щодо застосування у вирішенні спорів деяких норм Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) і вважає за доцільне довести відповіді на зазначені питання до відома господарських судів України.

1. Чи достатньо для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання про це або наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена?

Згідно з частиною першою статті 53 ГПК ( 1798-12 ) за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК ( 1798-12 ).

2. Якими мають бути дії господарського суду, якщо не здійснено попередню оплату проведення судової експертизи, призначеної з ініціативи господарського суду?

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Це правило стосується й тих випадків, коли судову експертизу призначено за ініціативою господарського суду.

Після закінчення розгляду справи такі витрати підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК ( 1798-12 ).

У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів (див. також пункт 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" та пункт 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз".

3. Чи повинен господарський суд здійснювати розсилання заінтересованим особам копій заяв про вжиття запобіжних заходів?

Частина друга статті 43-3 ГПК ( 1798-12 ) не зобов'язує господарський суд здійснювати розсилання копій заяв про вжиття запобіжних заходів. Такі копії можуть вручатися заінтересованим особам під час розгляду відповідної заяви, здійснюваного відповідно до статті 43-4 ГПК. Неодержання особою, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, копії заяви або відмова цієї особи від одержання такої копії не є перешкодою для розгляду заяви (див. також абзац перший пункту 14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності".

4. Чи повертається заява про вжиття запобіжних заходів заявникові в разі відмови в задоволенні зазначеної заяви та кому надсилається ухвала про таку відмову?

У разі винесення ухвали про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів зазначена заява не повертається судом заявникові, оскільки законом таке повернення не передбачене. Копії відповідної ухвали розсилаються заявникові та особі (особам), щодо якої (яких) просили вжити запобіжні заходи (див. також пункт 18 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

5. Яким чином господарський суд повинен повідомляти заінтересованих осіб про розгляд ним заяви про вжиття запобіжних заходів та які особи відносяться до числа заінтересованих?

Повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду заяви здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали з додержанням вимог статті 86 ГПК ( 1798-12 ), а в разі необхідності - також шляхом надіслання телефонограми, телетайпограми, використання засобів електронного зв'язку тощо (див. також абзац другий пункту 14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Що ж до заінтересованих осіб, то в розумінні статті 43-4 ГПК ( 1798-12 ) ними в будь-кому разі є заявник і особа, щодо якої він просить вжити запобіжних заходів.

З огляду на конкретні обставини, наведені у заяві про вжиття запобіжних заходів, до числа таких осіб можуть бути віднесені також такі особи:

- у яких знаходиться доказ, що його вимагає витребувати заявник;

- яким належить приміщення, що підлягає оглядові;

- у власності чи у користуванні яких перебуває майно, на яке заявник вимагає накласти арешт;

- інші особи, прав або охоронюваних законом інтересів стосується розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів.

6. Яким є суб'єктний склад осіб, що повинні виконувати вжиті господарським судом запобіжні заходи, та порядок і спосіб виконання цих заходів?

Відповідний суб'єктний склад визначається змістом ухвали господарського суду про вжиття запобіжних заходів (частина п'ята статті 43-4 ГПК ( 1798-12 ) та з урахуванням кола заінтересованих осіб, зазначених у пункті 5 цього Інформаційного листа.

Що ж до порядку та способу виконання запобіжних заходів, то вони повинні визначатися відповідно до обраного запобіжного заходу (стаття 43-2 ГПК ( 1798-12 ), перелік яких є вичерпним. Витребування доказів (за правилами статті 38 ГПК) здійснюється господарським судом. Що ж до огляду приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав, та накладення арешту на майно, що належить особі, стосовно якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, то вони відповідно до частини першої статті 43-6 ГПК здійснюються державним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), на підставі відповідної ухвали господарського суду, яка згідно з приписами названого Закону є виконавчим документом (див. також пункт 16 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

7. Яким процесуальним документом оформлюється зобов'язання заявника за заявою про вжиття запобіжних заходів забезпечити його вимогу заставою і який порядок визначення розміру і внесення такої застави? Чи передує внесення застави власне вжиттю запобіжних заходів?

Відповідно до частини четвертої статті 43-4 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд може зобов'язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду.

Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ( 1798-12 ) розмір застави, якщо така призначена, зазначається в тій же ухвалі господарського суду, яка виноситься про вжиття запобіжних заходів.

У вирішенні відповідних питань необхідно врахувати також викладене в:

- пункті 15 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності";

- листі Вищого господарського суду України від 20.01.2005 N 05-3/128, надісланому господарським судам України.

8. Якою має бути тривалість строку, встановленого господарським судом у порядку частини першої статті 43-5 ГПК ( 1798-12 ), і чи може він бути продовжений?

Строк, який надається господарським судом заявникові для виправлення недоліків заяви про вжиття запобіжних заходів (частина перша статті 43-5 ГПК ( 1798-12 ), має бути розумно необхідним й визначається з урахуванням конкретних обставин, пов'язаних з поданням заяви, і, зокрема, тривалістю поштообігу. Цей строк є процесуальним, і отже в разі необхідності може бути продовжений судом (частина четверта статті 53 ГПК) за заявою заінтересованої особи чи з власної ініціативи (див. також пункт 17 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

9. Чи є відсутність обґрунтованого розрахунку стягуваної або оспорюваної суми підставою для повернення позовної заяви без розгляду?

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 63 ГПК ( 1798-12 ) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано, зокрема, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

В абзаці другому підпункту 3.3 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено: господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

10. Якщо позовна заява містить клопотання щодо вжиття заходів до забезпечення позову, то чи повинен суддя розглянути таке клопотання під час підготовки до розгляду справи або може зробити це в судовому засіданні з розгляду відповідної справи?

Якщо клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову подано разом з позовною заявою або викладено в цій заяві, його може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 ГПК ( 1798-12 ).

Втім, за змістом статті 66 названого Кодексу ( 1798-12 ) не виключається можливість розгляду відповідного клопотання і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову необхідно враховувати викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" та Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".

11. Чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання?

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

12. Чи вправі місцевий господарський суд у разі одержання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу, можливість оскарження якої законом не передбачена, самостійно повернути її скаржникові, і якщо так, то яким процесуальним документом мають бути оформлені відповідні дії?

У вирішенні зазначених питань слід враховувати правові позиції Верховного Суду України, викладені в його інформаційному листі від 17.01.2005 N 1/3.2, який доведено до відома господарських судів України Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 31.01.2005 N 01-8/157 "Про деякі питання судової практики, пов'язані з оскарженням ухвал господарських судів".

13. Якщо апеляційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, з клопотанням про відновлення цього строку, то чи можуть бути повернуті матеріали скарги у зв'язку з відмовою у відновленні пропущеного строку?

У вирішенні відповідного питання слід враховувати викладене у пункті 6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

Оскільки відхилення господарським судом клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги виключає можливість її прийняття та розгляду, матеріали такої скарги підлягають поверненню скаржникові.

Слід також мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 93 ГПК ( 1798-12 ) відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, і подання апеляційної скарги після закінчення згаданого тримісячного строку тягне за собою наслідки, зазначені в пункті 5 названого роз'яснення.

14. Чи вправі місцевий господарський суд витребовувати у учасників судового процесу позовні матеріали в разі подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви або про повернення позовної заяви без додання до таких скарг зазначених матеріалів або повертати такі скарги?

Законодавство України не уповноважує місцевий господарський суд витребовувати у учасників судового процесу позовні матеріали в разі подання апеляційної чи касаційної скарги (внесення подання) на ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви або про повернення позовної заяви на підставі відповідно статей 62 або 63 ГПК ( 1798-12 ) без додання до таких скарг (подань) зазначених матеріалів. Так само місцевий господарський суд не вправі повертати скаржникові апеляційну та касаційну скарги (подання), до яких не додано відповідних позовних матеріалів.

У випадку надходження до місцевого господарського суду апеляційної чи касаційної скарги (подання) на зазначені ухвали (з доданими до неї позовними матеріалами або без них) матеріали такої скарги мають бути разом з супровідним листом місцевого господарського суду направлені у строк, встановлений статтями 91 і 109 названого Кодексу ( 1798-12 ), до апеляційного господарського суду або до Вищого господарського суду України. В разі відсутності у доданих до апеляційної чи касаційної скарги (подання) позовних матеріалів, необхідних для розгляду скарги (подання), відповідні судові інстанції не позбавлені права та можливості витребувати їх у скаржника.

У зв'язку з наведеним слід також мати на увазі викладене в пункті 3.27 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75.

15. Чи вправі суд апеляційної інстанції передавати до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву, встановивши, що у прийнятті останньої слід відмовити або повернути її без розгляду?

Відповідь на зазначене питання вміщено в пункті 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року".

16. В якому порядку (за правилами господарського чи адміністративного судочинства) мають розглядатися скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби?

У вирішенні відповідних питань необхідно враховувати викладене в:

- інформаційному листі Верховного Суду України від 08.11.2005 N 3.2.-2005, який доведено до відома господарських судів Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 25.11.2005 N 01-8/2228 "Про Інформаційний лист Верховного Суду України від 08.11.2005 N 3.2.-2005";

- листі Вищого господарського суду України від 11.12.2006 N 05-3/2772, надісланому господарським судам України.

Заступник Голови Вищого господарського суду України В.Москаленко