Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ
БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

НАКАЗ
19.06.2007 N 135

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
6 липня 2007 р. за N 776/14043

(Наказ втратив чинність на підставі Наказу
Міністерства надзвичайних ситуацій України
N 1417 від 12.12.2012)

Про затвердження Правил
охорони праці для працівників
бавовняного виробництва

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 N 1640, наказую:

1. Затвердити Правила охорони праці для працівників бавовняного виробництва (далі - Правила), що додаються.

2. Наказ увести в дію з 01.08.2007.

3. З набранням чинності наказу вважати таким, що не застосовується на території України, НАОП 1.7.10-2.07-85 "ОСТ 17-347-85. Процеси виробничі підприємств бавовняної промисловості. Вимоги безпеки", затверджені Міністерством легкої промисловості СРСР.

4. Начальнику відділу організації державного нагляду в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері Ткачову В.С. у п'ятиденний термін забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. унести Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держгірпромнагляду.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спец роботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.

Голова Держгірпромнагляду С.Сторчак

Затверджено
Наказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
19.06.2007 N 135

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
6 липня 2007 р. за N 776/14043

Правила
охорони праці для працівників
бавовняного виробництва

1. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації (далі - підприємства) незалежно від їх підпорядкування і форм власності, які займаються бавовняним виробництвом.

Правила регламентують вимоги до безпечного виконання робіт у технологічних процесах бавовняного виробництва.

1.2. На кожному підприємстві повинні бути розроблені інструкції з охорони праці.

1.3. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників бавовняного виробництва повинні проводиться відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

1.4. На кожному підприємстві керівником затверджується перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05).

1.5. Попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників проводяться відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) у встановлені терміни згідно з Положенням про медичні огляди працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.94 за N 136/345.

1.6. Розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій проводиться відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112.

1.7. Роботодавець з урахуванням специфіки виробництва, вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04), для організації виконання правових, організаційно-технічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям у процесі роботи розробляє та затверджує Положення про службу охорони праці на підприємстві.

1.8. При прийманні на роботу працівник відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) ознайомлюється з умовами праці на робочому місці та вимогами щодо запобігання несприятливої дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого процесу, а також його правами, у тому числі на компенсацію за роботу в таких умовах.

2. Загальновиробничі вимоги з охорони праці

2.1. Вимоги до території підприємства, виробничих споруд та приміщень

2.1.1. Територія підприємства та розташовані на ній будівлі повинні відповідати вимогам СНиП "Генеральные планы промышленных предприятий", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.80 N 213 (СНиП II-89-80), Правил пожежної безпеки України, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), та цих Правил.

2.1.2. Територія підприємства повинна бути огороджена, упорядкована й триматися у належному санітарно-гігієнічному стані. Для тимчасового зберігання відходів виробництва та сміття обладнуються спеціальні площадки з твердим покриттям, звідки вони транспортуються у місця організованого складування - на полігони, звалища тощо. У разі тимчасового їх зберігання необхідно запобігати забрудненню ними ґрунту, води, повітря.

2.1.3. Розташування виробничих та допоміжних будівель, споруд на території підприємства повинно відповідати технологічному процесу виробництва.

2.1.4. Територія підприємства має бути вирівняна і спланована так, щоб був забезпечений відвід стічних вод від будівель, майданчиків, проїздів та пішохідних доріжок до водостоків.

2.1.5. Перед в'їздом на територію підприємства розміщується інформація (схеми, плани) про розташування виробничих підрозділів, доріг, пожежних гідрантів, водоймищ, швидкість руху автотранспорту тощо.

2.1.6. На території підприємства мають бути впорядковані дороги з твердим покриттям (асфальт, бетон тощо) для руху транспорту, техніки і пішохідні доріжки та тротуари завширшки 1,5 м. Дороги і пішохідні доріжки необхідно систематично очищувати від бруду та снігу, а в темну пору доби - освітлювати.

2.1.7. Пожежні водойми, траншеї, конденсатні, каналізаційні та інші технічні колодязі, що влаштовуються з виробничою метою, огороджуються або закриваються міцними кришками, а в темну пору доби - освітлюються. До водоймищ, які є джерелами протипожежного водопостачання, обладнуються під'їзди з твердим покриттям. Для зупинення та розвороту автомобілів біля водоймищ облаштовуються майданчики розміром не менше 12 х 12 м.

2.1.8. Резервуари, баки та інші ємності для зберігання паливних і мастильних матеріалів необхідно розташовувати на спеціально відведених місцях (ділянках).

2.1.9. Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій повинна бути визначена категорія з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог чинного законодавства, а також клас зони відповідно до вимог Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначити на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та зовні.

2.1.10. Небезпечні зони на території промислових майданчиків підприємств, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях позначаються знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 і огороджуються.

2.1.11. Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення виробничих будівель (цехів, дільниць тощо) повинні відповідати вимогам СНиП "Производственные здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.01.86 N 287 (далі - СНиП 2.09.2-85), СНиП "Складские здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.85 N 280 (СНиП 2.11.01-85, ГОСТ 12.1.005-88, вимогам пожежної безпеки та цих Правил.

2.1.12. Виробничі будівлі і споруди необхідно оглядати два рази на рік (навесні та восени) з метою визначення їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Держбуду України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 424/2864 (НПАОП 45.2-4.01.98).

2.1.13. Виробничі будівлі та споруди обладнуються технічними засобами протипожежного захисту (установками пожежної сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу тощо) та первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом МНС України від 22.08.2005 N 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (НАПБ Б.06.004-2005), Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МНС України від 02.04.2004 N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004), ГОСТ 12.4.009-83 та вимог пожежної безпеки.

2.1.14. Виробничі будівлі і первинні засоби пожежогасіння тримаються у справному технічному стані відповідно до вимог технічної документації на них, щоб у разі потреби ефективно застосувати для гасіння пожежі, а також забезпечити виконання правил пожежної безпеки згідно з НАПБ А.01.001-2004 та Правил пожежної безпеки для підприємств легкої промисловості, затверджених Мінлегпромом УРСР від 05.05.90 (НАПБ Б.01.043-90/170).

2.1.15. Евакуаційні шляхи та виходи необхідно тримати вільними для забезпечення безпеки людей під час евакуації у разі виникнення пожежі чи аварії. Їх конструктивні та планувальні рішення, кількість та розміри, умови освітленості, забезпечення незадимлення, протяжність шляхів евакуації, їх оздоблення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85 та НАПБ А.01.001-2004.

2.1.16. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути рівною, мати тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У приміщеннях з холодною підлогою на постійних робочих місцях повинні бути килимки, підставки, трапи тощо.

2.1.17. Вхідні двері виробничих приміщень, розташованих у районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для холодної пори року 15 град.С і нижче, обладнуються тамбурами або повітряно-тепловими завісами, а двері тамбурів обладнуються безпечними пристроями для самостійного зачинення та фіксації у відкритому положенні.

2.1.18. Протипожежні перепони (стіни, перегородки, перекриття, протипожежні зони, двері та ін.) вибухопожежонебезпечних приміщень повинні мати границю вогнетривкості відповідно до вимог чинного законодавства. Для усіх будівель виробничих приміщень, складів (внутрішніх і зовнішніх) і лабораторій визначається категорія з вибухопожежної та пожежної небезпеки згідно з вимогами пожежної безпеки.

2.1.19. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення (гардеробні, переддушові, душові, умивальні, убиральні, для зберігання спецодягу, одягу) повинні відповідати вимогам СНиП "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.87 N 313 (СНиП 2.09.04-87).

2.1.20. У всіх умивальнях повинна бути достатня кількість мила, інших мийних засобів та повітряно-теплові сушарки для рук.

2.1.21. Уживати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних приміщеннях і їдальнях, кімнатах відпочинку та вживання їжі, які повинні бути обладнані умивальниками, кранами або ємностями для питної води, нагрівачем для води, холодильниками та необхідними меблями.

2.1.22. Усі вантажопідіймальні машини експлуатуються відповідно до вимог чинного законодавства.

2.1.23. Експлуатація повітряних компресорів і повітропроводів проводиться відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (НПАОП 0.00-1.13-71).

2.1.24. Посудини, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

2.1.25. При виконанні електрозварювальних і газозварювальних робіт необхідно дотримуватися вимог Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при виробництві ацетилену, кисню і газополуменевій обробці металів, затверджених Мінхіммашем СРСР 08.07.85 (НПАОП 0.00-1.43-85), НАПБ А.01.001-2004 та Санітарних правил при зварюванні, наплавці та різанні металів, затверджених наказом Мінохорони здоров'я СРСР N 1009-73.

2.1.26. Експлуатація металообробного устаткування та інструменту повинна відповідати вимогам Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при холодній обробці металів, затверджених Мінхімашем СРСР 05.07.83 (НПАОП 0.00-1.42-83), та вимогам чинного законодавства.

2.2. Освітлення

2.2.1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до НАПБ А.01.001-2004 та відповідати вимогам чинного

законодавства. Природне освітлення повинно бути максимально

використане. Для захисту працівників від прямих сонячних променів застосовуються штори, жалюзі тощо.

2.2.2. Для забезпечення нормованої освітленості і рівномірного світлового потоку на робочу поверхню машини передбачається місцеве освітлення стаціонарними світильниками.

2.2.3. Для додаткового освітлення закритих вузлів і механізмів під час огляду і ремонту в обладнанні передбачаються спеціальні стаціонарні світильники або штепсельні розетки для підключення переносних ламп з закритими ковпаками.

2.2.4. Для місцевого освітлення застосовуються світильники з лампами розжарювання з напругою не вище 42 В. Допускається застосування світильників з люмінесцентними лампами з напругою 127-220 В за умов недопущення їх струмовідвідних частин для випадкових доторкань.

2.2.5. Світильники місцевого освітлення як з лампами розжарювання, так й з люмінесцентними лампами, повинні мати відбивачі з непрозорого матеріалу із захисним кутом не менше 30 град., а при встановленні світильника не вище рівня очей працівника - не менше 10 град.

2.2.6. Світильники штучного освітлення у цехах, де проводяться процеси рідинної обробки, встановлюються у герметичній арматурі відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01.

2.2.7. Вибір світильників для вибухопожежонебезпечних приміщень повинен проводитись відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 та НАПБ А.01.001-2004 залежно від класу вибухопожежонебезпеки. Для освітлення таких приміщень необхідно встановлювати щілинні світильники.

2.2.8. Облаштування світильників повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.4.120-83, ГОСТ 12.4.123-83 та Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-02).

2.2.9. Ремонт і нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (НПАОП 40.1-1.01-97).

2.2.10. Очищення світильників та арматури здійснюється тільки після вимкнення напруги електричної мережі та їхнього охолодження (перевіряється їх стан, зіпсовані вузли та деталі підлягають заміні). Під час виконання цієї роботи слід використовувати спеціально призначені пересувні вишки, випробувані драбини тощо.

2.2.11. Очищення від забруднення віконного скла та ліхтарів приміщень здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства не менше двох разів на рік (або залежно від забруднення).

2.2.12. У темну пору доби або за поганої видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей та руху транспортних засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця освітлюються відповідно до вимог чинного законодавства. Освітлення повинно бути виконано відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01 .

2.2.13. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни ламп.

2.3. Вентиляція і опалення

2.3.1. Виробничі, допоміжні будівлі й приміщення обладнуються природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також системою опалення відповідно до СНиП "Отопление, вентиляция, кондиционирование", затверджених Держбудом СРСР 28.11.91 (далі - СНиП 2.04.05-91 ), та НАПБ А.01.001-2004 .

2.3.2. Опалювальні прилади повинні мати огорожу, яка запобігає попаданню на них пилу, різних матеріалів виробництва та можливого дотику працівника, а також гладку поверхню, яку легко очищувати від пилу.

2.3.3. Застосування вентиляції повинно бути обґрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 та інших нормативно-правових актів. Усі вентиляційні пристрої (системи) підлягають планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню відповідно до затверджених графіків.

2.3.4. Рециркуляція повітря дозволяється в робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділення шкідливих речовин (1,2 класів небезпеки) відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 або їх кількість не перевищує допустимих концентрацій, а в повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин.

2.3.5. При роботі з рециркуляцією повітря припливна вентиляція повинна працювати з обов'язковою промивкою його в припливно-зволожувальній камері. При переробці низьких сортів бавовни та високій запиленості повітря робочої зони (процеси сортування, тіпання, очистки, кардочесання, приготування стрічки та рівниці, прядильні та ткацькі цехи) повинна бути передбачена двоступенева суха очистка повітря.

2.3.6. Основні цехи прядильного та ткацького виробництв розміщуються в приміщеннях, які обладнані системою припливно-витяжної вентиляції, що забезпечує нормовані параметри повітря робочої зони відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

Цехи фарбувально-оздоблювального виробництва повинні обладнуватися загальною припливною та місцевою витяжною вентиляцією та розміщуватися в окремих приміщеннях.

Допоміжні процеси: попередня обробка та очищення відходів виробництва; пропилювання, точіння шляпок та валиків; ремонт натискних та чистильних валиків, пристроїв, гравірувальних друкарських валів; приготування розчинів та барвників; промивка; реставрація деталей машин та верстатів; очистка запиленого повітря (фільтри) здійснюються в ізольованих приміщеннях, які обладнані припливно-витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами від кожного робочого місця.

2.3.7. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість споживачів, ніж це передбачається проектом.

2.3.8. Заново змонтовані або реконструйовані вентиляційні установки підлягають налагодженню та випробуванню на ефективність їх дії. Стан повітряного середовища виробничих приміщень періодично перевіряється відповідно до затверджених роботодавцем графіків.

2.3.9. У разі зміни технологічного процесу та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря на дільниці (у цеху), вентиляційні установки пристосовуються до нового режиму роботи.

2.3.10. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування повітря та їх розташування повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75.

2.3.11. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і підтримання температури поверхні не більше 43 град.С.

2.4. Водопостачання і каналізація

2.4.1. Виробничі та побутові приміщення обладнуються внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог СНиП "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Держбуду СРСР від 04.10.85 N 169 (далі - СНиП 2.04.01-85), а також протипожежним водопостачанням згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004 .

2.4.2. Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації повинні відповідати вимогам СНиП "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.07.84 N 123 (СНиП 2.04.02-84), СНиП "Канализация. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 21.05.85 N 71 (СНиП 2.04.03-85), та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж здійснюється відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75.

2.4.3. Облаштування внутрішніх водопроводів, каналізації і водостоків повинне відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, а експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.006-75.

2.4.4. Кожне підприємство повинно бути забезпечене подачею води:

для санітарно-гігієнічних потреб;

для виробничо-технічних потреб;

для потреб зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння.

2.4.5. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.

2.4.6. Для забезпечення працівників питною водою потрібно встановлювати водопровідні колонки з фонтанчиками з корозійно стійких матеріалів або сатураторні установки газованої води, кулери або інші пристрої. Дозволяється також забезпечення питною водою разового використання в дрібній розфасовці.

2.4.7. Питна вода повинна відповідати вимогам державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН 383-96).

2.4.8. Вода для душових, умивальників, для охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.

2.4.9. Трубопроводи для спуску виробничих чистих і забруднених стічних вод повинні мати крани для відбору проб.

2.5. Електроустановки і електросилове обладнання

2.5.1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж проводиться з дотриманням вимог електробезпеки відповідно до НАПБ А.01.001-2004 , ГОСТ 12.1.013-78, ГОСТ 12.1.045-84, ГОСТ 12.2.007.1-75, ДСН 3.3.6.096-02, інших нормативно-правових актів, експлуатаційної документації та цих Правил.

2.5.2. Улаштування та експлуатація внутрішніх мереж електроустановок і установок електричного освітлення в приміщеннях повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-02.

2.5.3. Електропроводка та арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях надійно ізолюються і захищаються від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004 .

2.5.4. Експлуатацію електрозахисних засобів, що використовуються під час експлуатації та ремонту електропроводок, потрібно здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства.

2.5.5. Електрообладнання повинне мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 та бути захищеним від попадання пилу, вологи тощо.

2.5.6. Стан ізоляції та надійність заземлення щороку та після капітального ремонту потрібно перевіряти контрольно-вимірювальними приладами.

2.5.7. Електроприлади й електрообладнання, установлені на обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати самостійне занулення, заземлення. У разі порушення або несправності заземлення електричні установки слід негайно вимкнути і вжити заходів до відновлення заземлення.

2.5.8. Увімкнення до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та ГОСТ 12.2.013.0-91.

2.5.9. Усі будівлі, споруди та зовнішні установки захищаються від потрапляння блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог "Инструкции по устройству молниезащиты зданий, сооружений и промышленных коммуникаций" (РД - 34.21.122-87).

2.5.10. Під час роботи на електронно-обчислювальних машинах і персональних комп'ютерах необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 10.02.99 N 21, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.06.99 за N 382/3675 (НПАОП 0.00-1.31-99), та вимог чинного законодавства.

2.6. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники

2.6.1. Під час виконання технологічних процесів у бавовняному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які можуть впливати на працівників, відповідно до вимог ГОСТ 12.0.003-74.

2.6.2. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.012-90, ДСН 3.3.6.096-02 , ГОСТ 12.1.005-88, "Санитарных норм ультрафиолетового излучения в производственных помещениях", затверджених Мінохорони здоров'я СРСР у 1988 році (далі - СН 4557-88) та інших нормативно-правових актів.

3. Вимоги до технологічних процесів

3.1. Загальні вимоги до організації технологічних процесів

3.1.1. Технологічні процеси організовують відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.2.003-91, "Санитарных правил организации технологических процессов и гигиенических требований к производственному оборудованию", затверджених наказам Мінохорони здоров'я СРСР N 1042-73, та вимог цих Правил і розробляють технологічні карти на кожну операцію.

3.1.2. Технологічні процеси, у яких використовують речовини, здатні при певних умовах створити вибухонебезпечне середовище, організовують відповідно до вимог ГОСТ 12.1.010-76.

3.1.3. При організації технологічних процесів проводятся технічні та організаційні заходи, що забезпечують захист працівників від дії електричного струму відповідно до ГОСТ 12.1.019-79 та ГОСТ 12.1.030-81.

3.1.4. Технологічні процеси організовують у приміщеннях, у яких забезпечуються нормовані параметри повітря робочої зони щодо мікроклімату і концентрації токсичних речовин згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та інших нормативно-правових актів.

3.2. Прядильне виробництво

3.2.1. Сортування, очищення та тріпання волокна

3.2.1.1. Для розпакування кіп повинні застосовуватися спеціальні пристосування, які унеможливлюють травмування працівників при розриві стальних пакувальних обручів або дроту.

3.2.2. Попередня обробка відходів виробництва

3.2.2.1. Усі транспортні роботи з переміщення зворотів та відходів виробництва до і після обробки в цеху з переробки відходів повинні бути механізовані.

3.2.2.2. При прийманні та розбиранні відходів виробництва (підміть, кільця, пух з палок чесальних машин тощо) виділяється окреме приміщення, обладнане припливною вентиляцією та місцевим відсмоктуванням пилу від кожного робочого місця.

3.2.3. Кардочесання

3.2.3.1. Видалення відходів з-під машин, апаратів, збір зворотів та відходів, їх транспортування здійснюється механізованим способом.

3.2.3.2. Чищення голчатої та пильчатої гарнітури барабанів та валиків здійснюється пневматично або іншими способами, які забезпечують безпеку праці.

3.2.3.3. Транспортування шляпок та робочих валиків, переміщення вузлів та деталей машин при експлуатації та ремонті обладнання повинні бути механізовані.

3.2.3.4. Пропилювання та точіння шляпок, робочих та знімних валиків здійснюється на точильних та пропилювальних машинах, які встановлені в окремому ізольованому приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією і місцевими відсмоктувачами від машин.

3.2.3.5. Присадка знімних робочих валиків до барабанів чесальних машин (апаратів) здійснюється з допомогою пристосувань, які унеможливлюють травмування рук працівника.

3.2.3.6. Транспортування тазів із стрічкою великих паковок повинно бути механізовано.

3.2.4. Гребнечесання

3.2.4.1. Подача сировини і транспортування напівфабрикатів у цеху здійснюється за допомогою механізмів і пристосувань.

3.2.4.2. Збір і видалення відходів повинні бути механізовані.

Приготування стрічки та рівниці

3.2.5.1. Транспортування всіх видів паковок (тази, холстики, котушки) здійснюється за допомогою механізмів і пристосувань.

3.2.5.2. При безтарному транспортуванню рівниці падіння котушок з транспортера повинно бути виключено.

3.2.5.3. Видалення пуху і пилу із зони витяжного приладу повинно бути механізовано.

3.2.6. Прядіння та крутіння пряжі

3.2.6.1. Транспортування всіх видів паковок і тари (початки, бобіни, патрони, котушки) здійснюється за допомогою механізмів і пристосувань.

3.2.6.2. Знімання напрацьованих початків здійснюється за допомогою автознімачів та інших пристроїв, які дозволяють механізувати знімання.

3.2.6.3. У процесах прядіння і крутіння пряжі необхідно передбачити механізоване обдування машин з одночасним збиранням пуху і пилу.

3.2.7. Мерсеризація та вибілювання бавовняного волокна та пряжі

3.2.7.1. У процесі мерсеризації подача дозувальних розчинів проводиться по трубопроводах або через систему дозувальних насосів безпосередньо з бочок.

3.2.7.2. Приготування хімічних розчинів повинне бути централізоване та розміщуватися в окремому приміщенні, обладнаному загальною припливною та місцевою витяжною вентиляцією.

3.2.7.3. У процесах мерсеризації, вибілювання волокна та пряжі унеможливлюється контакт працівників з оброблюваною продукцією.

3.2.8. Фарбування бавовняного волокна та пряжі

3.2.8.1. Приміщення для приготування розчинів, барвників та сірчаного натрію обладнується припливною та місцевою вентиляцією, а подача їх до фарбувального обладнання повинна здійснюватися по трубопроводу.

3.3. Ткацьке виробництво

3.3.1. Підготовка пряжі до ткацтва

3.3.1.1. Установлення, знімання, а також транспортування всіх видів паковок, тари в процесах підготовки пряжі до ткацтва повинні бути механізовані.

3.3.1.2. Для забезпечення пошуку обірваних ниток у процесі снування необхідно передбачити сигнальне освітлення, яке вказує на місце обірваної нитки.

3.3.1.3. Знімання снувальних валиків із снувальної машини проводиться за допомогою спеціального механічного пристрою, який обладнується надійними обмежувальними пристроями, що попереджують випадання валу.

3.3.1.4. Транспортування нароблених снувальних валиків у шліхтувальний відділ повинне бути механізоване.

3.3.1.5. Приготування емульсій, шліхти повинне бути централізоване, а подача їх до шліхтувальних машин здійснюватися по трубопроводах.

3.3.1.6. Перемішування компонентів, що входять до складу емульсій та шліхти, здійснюється механічними змішувачами в баках з кришками, які щільно закриваються.

При організації технологічних процесів у разі відсутності засобів механізації необхідно передбачити технічні та організаційні заходи та засоби, що забезпечують охорону праці та техніку безпеки працівників.

3.3.1.7. При обслуговуванні процесів емульсування та шліхтування двома і більше працівниками передбачається двостороння попереджувальна сигналізація.

3.3.1.8. Обслуговування високо розташованих частин шліхтувальних машин проводиться за допомогою стаціонарних драбин або спеціальних площадок.

3.3.1.9. Для проведення робіт усередині сушильної камери шліхтувальна машина повинна бути зупинена, а камера провітрена з метою доведення температури робочих органів у ній до величини, що не перевищує 30 град.С.

3.3.1.10. Укладання навоїв на пробірні станки, знімання навоїв та транспортування їх до ткацьких станків здійснюється механізованим способом.

3.3.2. Ткацтво

3.3.2.1. Транспортування ткацьких навоїв, утокової пряжі та сирової тканини, укладання навоїв у гнізда ткацьких станків та знімання їх після доробки основи здійснюється за допомогою засобів механізації та інших пристроїв.

3.3.2.2. Контроль процесу ткацтва тканин на безчовникових ткацьких станках здійснюється за допомогою вмонтованого освітлення.

3.3.2.3. Очищення шпуль проводиться за допомогою шпулеочищувальних машин у спеціально виділених приміщеннях.

3.3.2.4. Розбракування сирових тканин проводиться механізованим способом на бракувальних машинах.

3.4. Фарбувально-оздоблювальне виробництво

3.4.1. Обпалювання тканин

3.4.1.1. Процес обпалювання тканин повинен бути виділений в ізольоване приміщення, яке обладнане системою припливно-витяжної вентиляції. Приміщення оснащуються засобами пожежогасіння.

3.4.1.2. Обпалювання тканин на обладнанні, яке працює на газу, проводиться відповідно до чинних правил безпеки у газовому господарстві.

3.4.1.3. Обслуговування високо розташованих частин обпалювальних машин проводиться за допомогою стаціонарних драбин або спеціальних площадок.

3.4.2. Мерсеризація та вибілювання тканин

3.4.2.1. Процеси мерсеризації та вибілювання тканин повинні бути організовані в приміщеннях, обладнаних системою загальної припливної та місцевої витяжної вентиляції, що забезпечують нормовані параметри повітря в робочій зоні згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

3.4.3. Накатка тканин

3.4.3.1 Транспортування рулонів з тканиною від накатувальної машини повинно бути механізоване.

3.4.4. Відварювання тканин

3.4.4.1. Процес відварювання необхідно проводити при справності основного та допоміжного обладнання, контрольно-вимірювальних приладів, підйомних механізмів (котловий спосіб).

Контрольно-вимірювальні прилади підлягають періодичному технічному випробуванню відповідно до затверджених графіків.

3.4.4.2. Джутові мийно-матеріальні машини повинні мати укриття з нержавіючого матеріалу та витяжку з-під укриття. Конструкція укриття та дверців у ньому повинна унеможливлювати попадання робочого розчину з ванни на підлогу приміщення.

3.4.4.3. Укладання тканини в ями для лежання повинно бути механізоване. Укладання тканини вище бортів ями не дозволяється.

3.4.4.4. Борти ями розміщуються на висоті не менше 1 м від рівня підлоги. Верхня частина бортів повинна бути завширшки не менше 0,25 м.

3.4.5. Віджимання, розширення та сушіння тканин

3.4.5.1. Заправляння тканини в жало валів, клупи ланцюгів проводиться лише при зупиненій машині.

3.4.5.2. Для обслуговування самокладу та проводки тканин у заправні бруски використовується стійка драбина або спеціальні тести та заправна тасьма.

3.4.5.3. Заправка тканини на сушильні барабани проводиться за допомогою заправної тасьми зі стаціонарних драбин та площадок при відключенні подачі пару та при мінімальній швидкості обертання барабанів.

3.4.5.4. Обслуговування комунікацій пароконденсатопроводу організовується за допомогою пересувних драбин на катках із запорами.

3.4.6. Фарбування тканин

3.4.6.1. Заправка, розподіл та вивантаження оброблюваного матеріалу з ємності повинні бути механізовані та забезпечувати безпеку праці працівників.

3.4.6.2. Транспортування тканини після фарбування для подальшої її обробки повинно бути механізоване.

3.4.7. Гравірування друкованих валів

3.4.7.1. Процеси хромування та травлення друкарських валів проводяться у ваннах, які мають місцеву витяжну вентиляцію.

3.4.7.2. Шліфування валів проводиться на станках, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.

3.4.7.3. Травлення матриць при фотохімічному гравіруванні проводиться на установці, обладнаній місцевою витяжною вентиляцією.

3.4.8. Друкування та фіксація тканини

3.4.8.1. Переміщення, піднімання роликів з тканиною, установлення роликів на машину, заміна друкарських валів повинні бути механізовані.

3.4.8.2. Заправка тканини для друкування та фіксації проводиться за допомогою заправної стрічки та іншими способами, що забезпечують безпеку працівників.

3.4.8.3. При фіксації тканини необхідно забезпечити її охолодження на виході до 40 град.С.

3.4.9. Підготовка шаблонів для вибивання полотна способом фотофільмдруку

3.4.9.1. Виробничі процеси із застосуванням лаків, до складу яких входять органічні розширники (покриття сітки шаблону лаком), видалення лаку з ділянок сита виконуються в спеціальних укриттях на робочих столах, обладнаних системою місцевої витяжної вентиляції.

3.4.9.2. Сушіння шаблонів проводиться в спеціальних камерах або сушильних шафах, обладнаних системою витяжної вентиляції.

3.4.9.3. Процес копіювання малюнка на сітку проводиться на експозиційному столі, обладнаному укриттям і місцевою витяжною вентиляцією, що забезпечує захист працівників від ультрафіолетового випромінювання відповідно до вимог СН 4557-88.

3.4.9.4. Ремонт обладнання, апаратури та інші роботи в приміщенні приготування шаблонів проводяться інструментом, що не спричиняє іскри і лише після ретельного провітрювання приміщення.

3.4.9.5. Доставка розчинників та розріджувачів проводиться на спеціальних візках у виробничій тарі, що унеможливлює розтріскування, розбризкування розчинів, випаровування їх у навколишнє середовище. Використана тара негайно вилучається з робочого приміщення.

3.4.10. Апретування та сушіння тканини

3.4.10.1. Заправка тканини проводиться за допомогою заправних полотен або тасьми, які забезпечують безпеку працівників.

3.4.10.2. Процес апретування тканин необхідно організовувати так, щоб унеможливити контакт працівників з розчинами та полотном, що оброблюється.

3.4.11. Сушіння та стабілізація тканини

3.4.11.1. Заправка тканини в обладнання для сушіння та стабілізації проводиться за допомогою заправної стрічки або полотна.

3.4.11.2. Тканина на виході із стабілізаційного обладнання повинна бути охолоджена до 40 град.С.

3.4.12. Приготування апретурних, фарбувальних сполук та інших хімічних розчинів

3.4.12.1. Роботи з вогненебезпечними та вибухонебезпечними хімікатами проводяться відповідно до вимог чинного законодавства або з дотриманням вимог пожежної безпеки.

3.4.12.2. Усі роботи з приготування розчинів та барвників, що супроводжуються виділенням у повітря шкідливих парів та газів, проводяться у реакторах, посудинах або баках, які герметично закриваються кришками.

3.4.12.3. Транспортування бочок та залізних барабанів з барвниками, а також завантаження чанів хімічними матеріалами повинні бути механізовані. Розлив, транспортування кислот та рідин, які легко спалахують, у відрах та іншій відкритій тарі не дозволяється.

3.4.13. Каландрування тканини

3.4.13.1. Заправка тканини в каландри проводиться при зупиненій машині. Жало валів під час обробки повинно бути закрито запобіжними пристроями. Заправка тканини в заправні пристрої проводиться за допомогою жердини та потравних драбин з крючками та штирями.

3.4.14. Термічна обробка тканини

3.4.14.1. Заправка тканини в машини термічної обробки проводиться за допомогою стрічки.

3.4.14.2. Ліквідація обривів тканини та інші роботи всередині термокамер для попередження перегрівань працівників виконуються при зупиненому обладнанні, припиненні подачі пару, газу та охолодження робочих органів обладнання до 30 град.С, що забезпечує температуру та стан повітряного середовища відповідно до вимог чинного законодавства.

3.4.14.3. Термообробка на обладнанні, яке працює на газу, проводиться відповідно до вимог Правил безпеки при експлуатації засобів і систем автоматизації та управління в газовій промисловості, затверджених Газпромом СРСР 28.03.90 (НПАОП 11.1-1.07-90).

3.4.15. Механічна усадка тканини

3.4.15.1. Заправка тканини на машині механічної усадки проводиться за допомогою чохла або заправної стрічки.

3.4.16. Промивка тканини після білення та фарбування

3.4.16.1. Приготування мийних розчинів для промивки тканин повинно бути централізоване, а подача їх - механізована.

3.4.16.2. При обслуговуванні промивних машин заправка тканини в жало валів повинна проводитись способом, що забезпечує безпеку працівників.

3.4.16.3. Вивантаження тканини, знімання і встановлення валів повинні бути механізовані.

3.4.17. Промивка тканини після спеціального просочення

3.4.17.1. Заправка тканини в процесах промивки проводиться за допомогою заправних полотен або стрічки.

3.4.17.2. Ліквідація обривів тканини в процесі промивки повинна виконуватися після зупинки обладнання і зливу гарячої агресивної рідини.

3.4.17.3. Процес промивки тканини після заключної обробки організовується таким чином, щоб концентрація шкідливих речовин у робочій зоні не перевищувала граничнодопустиму.

3.4.18. Стрижка та ворсування тканини

3.4.18.1. У процесі стрижки та ворсування тканини необхідно передбачити безпечну для працівника заправку тканини в машини.

3.4.18.2. Знімання, транспортування, установка стригальних апаратів, точіння стригальних ножів повинні бути механізовані.

3.4.18.3. Транспортування тканини до машин і від машин у процесах стрижки та ворсування повинно бути механізоване.

3.4.18.4. Чистка ножів стригального апарата повинна виконуватися способом, що забезпечує безпеку працівників. Перенесення ножів для заточування або заміни необхідно здійснювати у спеціальних пристроях.

3.4.19. Промірювання, розбракування, маркування та упакування готових тканин

3.4.19.1. Контроль, облік, маркування готових тканин проводиться на машинах або столах, обладнаних системами комбінованого освітлення (загального і місцевого) відповідно до вимог чинного законодавства.

3.4.19.2. Транспортування готової продукції на склад та її складування повинні бути механізовані.

4. Вимоги до розміщення технологічного
обладнання та організації робочих місць

4.1. Загальні вимоги до розміщення технологічного обладнання

4.1.1. Усе обладнання, що використовується, модернізується та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81, ГОСТ 12.2.003-91 та цим Правилам.

4.1.2. Виробниче обладнання розміщується раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували неперервність технологічного процесу.

4.1.3. На все обладнання повинні бути інструкції з їх експлуатації, обслуговування та ремонту.

4.1.4. Усі стаціонарні машини, верстати, апарати й інше устаткування встановлюються так, щоб унеможливити їхній зсув під час роботи.

4.1.5. У місцях проходу через комунікації повинні бути обладнані безпечні переходи або прокладені містки.

4.1.6. Після встановлення нового обладнання, ремонту та модернізації перевіряється його придатність до роботи. Відповідальними за перевірку обладнання є начальник цеху, головний механік та особа, відповідальна за охорону праці.

4.2. Вимоги до організації робочих місць

4.2.1. Під час організації робочих місць слід керуватися ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78 та чинними нормами з атестації робочих місць за умовами праці.

4.2.2. Організацію робочого місця, оснащення його інструментами та допоміжними пристроями здійснюють згідно з вимогами типових проектів організації робочого місця відповідної професії та ГОСТ 12.2.061-81.

4.2.3. Загальні вимоги безпеки до органів управління виробничого обладнання повинні відповідати ГОСТ 12.2.064-81, а їх розміщення під час виконання робіт сидячи згідно з ГОСТ 12.2.032-78, під час виконання робіт стоячи згідно з ГОСТ 12.2.033-78.

4.2.4. Конструкції і розміщення аварійних вимикачів і кнопок дистанційного управління обладнанням та іншими пристроями повинні забезпечувати можливість використання їх з будь-якої робочої позиції.

4.2.5. Усі поверхні робочих місць повинні унеможливлювати травмування працівників.

4.2.6. Трапи, приставні східці та інші пристосування для забезпечення безпеки виконання робіт повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

4.2.7. Усі великогабаритні частини, що знімаються під час роботи, розміщуються на раніше визначених місцях, міцно та стійко укладаються із застосуванням прокладок.

4.2.8. Під час проведення ремонтних робіт на висоті повинні бути обладнані пристрої, що унеможливлюють падіння деталей та інструменту вниз відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 27.03.2007 N 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2007 за N 573/13840.

5. Вимоги безпеки до технологічного обладнання

5.1. Загальні вимоги

На обладнання, що працює та нове обладнання, повинні бути паспорти з технічними характеристиками і даними щодо охорони праці. Усі зміни, що вносяться в конструкцію обладнання в процесі його експлуатації, ремонту і модернізації, мають фіксуватись у паспорті згідно з ГОСТ 12.2.003-91.

5.1.2. На всіх машинах, верстатах, апаратах та інших пристроях усі небезпечні частини, що рухаються, повинні бути огороджені.

5.1.3. Машини, апарати та різного роду пристрої в небезпечних зонах повинні мати надійну огорожу, яка забезпечує безпеку роботи і відповідає вимогам ГОСТ 12.2.062-81.

5.1.4. Небезпечні зазори між рухомими і нерухомими частинами повинні бути огороджені.

5.1.5. Огородження повинні мати зручні ручки чи скоби і виконуватись таким чином, щоб зусилля на відкривання або зняття його вручну не перевищувало 40 Н під час обслуговування і 120 Н під час ремонту машини.

5.1.6. Огородження робочих органів і механізмів, а також дверцята, кришки, щитки в цих огородженнях, що відкриваються, повинні мати надійні електричні, механічні або інші блокування, які забезпечують зупинку машини при зніманні або відкриванні огородження і неможливість пуску при відкритому положенні жодного з огороджень.

5.1.7. Обладнання з інерційним вибігом повинно мати гальмовий пристрій, який забезпечує його зупинку і унеможливлює доступ до робочих органів, які обертаються за інерцією.

5.1.8. Застосування сигнальних кольорів і нанесення знаків безпеки на обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

5.1.9. Усі конвейєри повинні відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.022-80.

5.1.10. Для обслуговування високо розташованих частин обладнання і установок (на висоті 2,0 м і більше) повинні бути встановлені стаціонарні площадки і драбини до них з перилами заввишки не менше 1,0 м з суцільною обшивкою їх нижньої частини на висоту не менше 0,15 м.

5.1.11. Місця виділення шкідливих парів, газів та пилу на обладнанні повинні бути закриті та обладнані місцевими витяжними пристроями з метою забезпечення потрібної чистоти повітря у робочій зоні.

5.1.12. Усе обладнання, на якому використовується пар під тиском, повинне мати запобіжний клапан.

5.1.13. Обладнання з пожежовибухобезпеки статичної електрики повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93.

5.1.14. Температура поверхонь обладнання, що нагрівається під час технологічних процесів, відповідно до ДСТУ EN 563-2001 не повинна перевищувати 43 град.С.

5.1.15. Облаштування і експлуатація електроприводів, пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 та НПАОП 40.1-1.21.98.

5.1.16. Уключення основного двигуна обладнання здійснюється з одного поста за винятком автоматизованих ліній і агрегатів, де, крім місцевих пускових пристроїв до кожної машини, є централізоване управління з дистанційного пульта.

5.1.17. Пости місцевого управління електроприводом і органами ручного управління окремими механізмами повинні знаходитись на відстані не більше 1,0 - 1,2 м від постійного (основного) місцезнаходження працівника.

5.1.18. При будь-якому режимі управління (дистанційному, зблокованому або місцевому) повинна бути забезпечена можливість екстреної аварійної зупинки механізмів за допомогою спеціальних вимикачів, установлених у цехах, у кількості, що визначається конкретними умовами.

5.1.19. Прокладка проводів різного призначення в межах машини виконується з урахуванням захисту їх від механічних пошкоджень, перегріву, попадання мастил, води і агресивних рідин.

5.1.20. Корпуси електродвигунів та інших електричних пристроїв приєднуються до заземленого пристрою за допомогою окремої гілки або мати надійний металевий контакт із заземленим корпусом машини. Послідовне включення до заземленого провідника декількох заземлених елементів не допускається.

5.1.21. В управлінні автоматизованими лініями і агрегатами повинно передбачатись відключення місцевих пускових пристроїв при переході на робочий режим з централізованим управлінням з дистанційного пульта.

5.1.22. Автоматизовані лінії та агрегати, що складаються з декількох машин, повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає працівників про пуск машини.

5.1.23. У необхідних випадках пуск машини, яка обслуговується двома працівниками, повинен здійснюватись тільки за умови одночасного включення пускових пристроїв обома працівниками.

5.1.24. Сигнальні прилади, що інформують про технологічний розлад, повинні обладнуватись світловими лампами або звуковими сигналами.

5.1.25. Елементи системи управління (кнопки, рукоятки, маховики, штурвали, важелі тощо) необхідно розміщувати на висоті 0,8-1,6 м від підлоги при роботі стоячи та 0,6-1,2 м при роботі сидячи з метою забезпечення легкого доступу до них без великого напруження і поворотів корпуса тіла працівника, який при цьому повинен бути повернутий обличчям у бік машини.

5.1.26. При розміщенні на одній панелі декількох елементів системи управління їх необхідно розташовувати так, щоб працівник виконував найменшу кількість рухів при виконанні необхідних операцій і попереджались помилкові включення.

5.1.27. Маховики, рукоятки і важелі системи управління повинні надійно фіксуватись у заданому положенні. Фіксувальні органи повинні унеможливлювати їх самовільне переміщення.

5.1.28. Силові кабелі і проводи вторинної комутації, які з'єднують привод машини з винесеними за її межі приладами, прокладаються в сталевих заземлених або пластмасових трубах і в місцях, де унеможливлюється пошкодження ізоляції струмоведучих жил шляхом випадкових механічних ударів, проникнення вологи і агресивної рідини в труби та розподільчі коробки.

5.1.29. Усі види технологічного обладнання, які оснащені окремо розташованими станціями управління, повинні мати сигналізацію про подачу напруги в ланцюг управління електроприводом.

5.1.30. Обладнання повинно мати пульти управління, які унеможливлюють самовільний запуск та забезпечують легку і зручну зупинку його відповідно до вимог ГОСТ 12.2.064-81.

5.1.31. Пульти управління всіх машин, апаратів, агрегатів повинні знаходитись поза огорожами і розміщуватись так, щоб забезпечити швидке і зручне користування ними.

5.1.32. Передачі приводу (зубчасті, ремінні тощо), муфти зчеплення та інші незахищені рухомі елементи обладнання мають бути огороджені.

5.1.33. Рівень шуму при роботі обладнання не повинен перевищувати допустимі величини і відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 та іншим нормативно-правовим актам.

5.1.34. Обладнання, яке може передавати вібрацію на робочі місця, повинно забезпечуватись віброізоляцією і відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 та іншим нормативним документам.

5.1.35. Несучі та інші елементи обладнання, органи управління і контрольно-вимірювальні прилади, які виступають за габарити загальних огороджень і укриттів, повинні мати яскраві розпізнавальні кольорові знаки.

5.1.36. Кольорове оздоблення елементів обладнання повинно відповідати кольорам безпеки (червоний - сигналізує про небезпеку, жовтий і помаранчевий - про можливу небезпеку, зелений - про наявність умов безпеки).

5.1.37. Обладнання з пожежобезпеки повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76 та НПАОП 40.1-1.32-01 .

5.2. Додаткові вимоги до окремих видів обладнання

5.2.1. Обладнання прядильного виробництва

5.2.1.1. Машини розпушувального агрегату та тіпальні машини повинні мати автоматизований привід із загальною системою управління, що забезпечує визначену послідовність пуску та зупинку їх, а також самозупинку будь-якої машини.

5.2.1.2. Розпушувальний агрегат повинен бути обладнаний двосторонньою світлозвуковою сигналізацією для координації дій його обслуговувального персоналу з персоналом тіпального цеху, а також попереджувальною передпусковою сигналізацією.

5.2.1.3. Машини повинні мати автоматичну зупинку та сигналізацію на випадок виникнення забивання волокном та загоряння його в камерах.

5.2.1.4. Пристрої для очистки запиленого повітря з-під тіпальної машини повинні бути зблоковані з роботою тіпальної машини.

5.2.1.5. Котушки для намотування холстиків на стрічкоз'єднувальних машинах повинні бути виконані з легкого та міцного матеріалу або м'якої сталі з рифлями по їх утворювальній поверхні та отворах для захвату рукою без задирок із заокругленням кромки торця.

5.2.2. Обладнання ткацького виробництва

5.2.2.1. Привод утоко-перемотувальної машини, а також системи зубчатих та ланцюгових передач повинні мати огородження з блокувальними пристроями, що унеможливлюють пуск машини при знятих огородженнях.

5.2.2.2. Клино-пасові передачі мотальної машини від електродвигуна до мотальних валів і системи зубчатих та ланцюгових передач до валів ексцентриків повинні мати огородження з блокувальними пристроями, що унеможливлюють пуск машини при знятих огородженнях.

5.2.2.3. На снувальних машинах повинна бути передбачена сигналізація про обрив нитки та напрацювання заданої довжини нитки.

5.2.2.4. Шліхтувальні машини повинні мати пристосування для кріплення переносних драбин та поручні для обслуговування високо розташованих частин камери.

5.2.2.5. На багаточовникових ткацьких станках усіх типів повинен бути передбачений пристрій для фіксації човникових коробок при підніманні їх ніжкою педалі під час чистки або усунення розладнання.

5.2.2.6. Ткацький станок повинен бути обладнаний запобіжними пристроями від вильоту човника.

5.2.2.7. На кареткових ткацьких станках механізм приводу каретки повинен закриватися стаціонарним огородженням. Важіль кареткових та жакардових станків повинен мати запобіжний пристрій, що унеможливлює падіння його в зону проходу.

5.2.2.8. Перед кожною черговою заправкою станка АТПР основою з метою уникнення вильоту рапір необхідно робити перевірку установлення берда і направляючих.

5.2.2.9. Пускові рукоятки ткацьких станків повинні мати замикальний пристрій, що попереджає випадкове включення станка.

5.2.2.10. На ткацьких станках типу СТБ черв'ячна передача, що подає основу, повинна бути закрита суцільними огородженнями.

5.2.2.11. На ткацьких станках типу СТБ при неповному заправленні всієї машини зона руху батанової заправки повинна закриватися тимчасовими огородженнями, що знімаються.

5.2.3. Обладнання фарбувально-оздоблювального виробництва

5.2.3.1. Відкидні кришки фарбувальних апаратів періодичної дії, що працюють під тиском, повинні ховатися зусиллям не більше 12 Н та мати пристрої для фіксації їх у відкритому положенні.

5.2.3.2. Фарбувальна барка повинна бути обладнана укриттям з патрубком для приєднання до цехової системи витяжної вентиляції.

5.2.3.3 На друкарських машинах притискні та друкарські вали повинні мати запобіжні пристрої, що унеможливлюють попадання рук працівників. Машини повинні бути оснащені тканинонаправлювачами.

5.2.3.4. Біля друкарських машин повинен бути установлений світильник з люмінесцентними лампами та передбачена проводка для переносних ламп напругою не вище 36 В.

5.2.3.5. Уключення машини та пристроїв, що входять у лінію для вибивання тканини способом фотофільмдруку, повинно проводитися з одного пульта управління, а зупинка їх - кнопкою "стоп" від кожного робочого місця.

5.2.3.6. На машинах для вибивання тканини способом фотофільмдруку жало витягальних валів розкритого пристрою повинно мати запобіжні пристрої, що унеможливлюють попадання рук працівника між валами. Перед витягальними валами повинні бути встановлені кромко- і тканинонаправлювачі.

5.2.3.7. Сушильна камера до друкарської машини повинна бути максимально герметична та обладнана місцевим відсмоктувачем для видалення з камери шкідливих газів.

5.2.3.8. Усі ремінні, ланцюгові та зубчасті передачі сушильно-ширильної машини повинні бути огороджені суцільним сходженням.

5.2.3.9. Жало віджимних валів плюсовок, каландрів повинно бути закрито запобіжним пристроєм, що унеможливлює попадання рук працівника між валами.

5.2.3.10. Камери сушки та стабілізації полотна на стабілізаційній машині повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією для забезпечення відсмоктування повітря з камери.

5.2.3.11. Варильні котли, автоклави і реактори, що працюють під тиском, повинні бути забезпечені манометрами з нанесеною на них червоною рискою, що свідчить про допустимий тиск.

5.2.3.12. Джгутова мийно-матеріальна машина (або група машин) повинна мати пульт управління з кнопками "пуск", "стоп", "заправка". На протилежній стороні машини на кожній рамі повинні бути кнопки аварійної зупинки.

5.2.3.13. На вході джгута в мийно-матеріальну машину повинні бути обладнані заправні кільця. На обох рамах машини повинні бути обладнані площадки з поручнями для заправки джгутів у кільця.

5.2.3.14. Мийно-матеріальні машини повинні мати надійне огородження жала віджимних валів, які зблоковані з пуском привідного двигуна, а також пристрій для зручної та безпечної заправки джгута в жало валів.

5.2.3.15. Знімання віджимних валів з мийно-матеріальної машини та зупинка їх повинні бути механізовані.

5.2.3.16. На обох рамах мийно-матеріальної машини повинні бути обладнані вимикачами для автоматичної зупинки машини при виникненні намотування джгута на вали в будь-якому місці по робочій ширині валу.

6. Вимоги до сировини і матеріалів

6.1. Сировина

6.1.1. Сировина, що надходить на підприємство, повинна бути перевірена на відповідність вимогам чинних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.

6.1.2. Відходи та звороти перед використанням у виробництві повинні пройти перевірку їх якісного стану та обробку з метою вилучення з них сторонніх предметів та підготовку до укладання в основну суміш.

6.2. Хімічні матеріали, барвники

6.2.1. Упаковка і термін дії всіх хімічних матеріалів та барвників повинні бути перевірені на відповідність вимогам чинних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.

6.2.2. Лаки, розчинники і проявники повинні бути забезпечені повним та точним зазначенням хімічного складу. Застосування лаків, розчинників і проявників невідомого складу не дозволяється.

6.2.3. На тарі повинно бути чітке позначення найменування барвників та хімікатів, концентрація розчину.

6.2.4. Відбір проб на хімічний аналіз повинен здійснюватися у чистій скляній посудині з кришкою або притертою пробкою.

7. Вимоги до умов зберігання і транспортування
матеріалів, сировини, напівфабрикатів,
готової продукції та відходів виробництва

7.1. Сировину, напівфабрикати, готову продукцію, відходи виробництва, паливо слід зберігати на спеціально відведених та обладнаних для цього складах.

7.2. Розміщення та зберігання матеріалів повинно проводитися відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві, де повинно бути вказано, яка сировина та матеріали можуть зберігатися на даному складі, у якій кількості, у якій тарі, способи складування та зберігання, а також порядок та спосіб відпуску зі складу.

7.3. Усі роботи щодо завантаження, розвантаження, піднімання, переміщення та транспортування сировини, матеріалів, готової продукції повинні проводитися підйомно-транспортними засобами, механізмами і пристосуваннями (підйомні крани, електроталі, електрокари, транспортери, візки ті інші транспортні засоби малої механізації). Вантажно-розвантажувальні роботи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.009-76.

7.4. Переміщення вантажів підлоговим колісним безрейковим транспортом повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.020-80.

7.5. Засоби цехового транспорту, що використовуються для транспортування сировини, матеріалів та готової продукції, повинні відповідати Єдиним вимогам безпеки до будови та експлуатації цехового транспорту підприємств текстильної та легкої промисловості, затвердженим Мінлегпромом СРСР у 1970 році (НПАОП 17.00-7.01-70).

7.6. Розміри проходів і проїздів повинні визначатися залежно від габаритів матеріалів, що зберігаються, способу їх транспортування та укладання.

7.7. Використання виробничої тари повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.010-82.

7.8. Висоту стелажа потрібно брати з урахуванням навантаження, допустимого на 1 кв.м перекриття складських приміщень.

7.9. Склади для зберігання бавовняного та штапельного волокна повинні бути вогнестійкими, мати щільну, рівну та неслизьку підлогу. На відкритих площадках основа повинна бути асфальтована. Укладання бавовни в штабелі повинно проводитися на піддони (розмір бруса 20 х 22 м) при ручному укладанні - на висоту до 3 м (уступами), при використанні підйомних пристроїв - не вище 5 м ( не більше шести рядів).

7.10. Укладання рядів кіп повинно проводитися у перев'язку, якщо штабель завширшки в двічі більший довжини кіпи.

7.11. При виявленні у штабелі кіп з тріснутими окантовками, через що може відбутися розвал штабеля, останній повинен бути розібраний, перештабельований з вилученням ушкоджених кіп.

7.12. Промаслені відходи виробництва повинні зберігатися окремо в бетонному або цегляному приміщенні із залізними дверима.

7.13. Сирові, готові тканини та пряжа зберігається на спеціально обладнаних стелажах або штабелях, укладка яких заввишки не повинна перевищувати 2 м.

7.14. Для зберігання друкарських валів встановлюються спеціальні піраміди, а для рапортних шестерень - стелажі, що унеможливлюють падіння валів та шестерень. Укладання валів на піраміди та їх зняття повинні бути механізовані.

7.15. Для зберігання хімікатів повинні бути виділені окремі, спеціально обладнані склади з вентиляцією та належним провітрюванням.

7.16. При зберіганні хімікатів слід унеможливити попадання на них води та прямих сонячних променів.

7.17. При зберіганні хімічних матеріалів необхідно дотримуватися порядку розміщення їх за групами та хімічним складом. Повинна зберігатися бирка із заводським найменуванням. Спільне зберігання легкозаймистих та хімікатів, які реагують один з одним, не дозволяється.

7.18. Для зберігання хімікатів (оцтова кислота та інше), що загусають або замерзають, повинні бути виділені утеплені приміщення.

7.19. Бутилі з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами повинні мати щільну кислотостійку упаковку та вміщуватися у корзині або ящику з міцними ручками. Між стінками скляних бутилів і тари повинні бути м'які прокладки (дерев'яна стружка, солома тощо).

7.20. Бочки та бутилі з легкозаймистими речовинами (бензином, скипидаром, керосином тощо) і тара з-під них повинні зберігатися у приміщеннях, які обладнані відповідно до вимог до вибухонебезпечних приміщень з відповідними написами на бочках, бутлях та дверях.

7.21. На тарі для зберігання та транспортування кислот, лугів, пергідролю тощо та в місцях їх зберігання встановлюються попереджувальні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

7.22. Наповнення тари та зливання рідких хімічних матеріалів, здатних викликати хімічні опіки, повинні бути механізовані.

7.23. Надлишки рідини повинні відводитися через переливні трубки та встановлені для цієї мети приймальники.

7.24. Внутрішній огляд та ремонт цистерн та збірників кислот можуть проводитися лише після відповідної їх обробки та відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві.

7.25. У місцях зберігання хімікатів та легкозаймистої рідини повинні бути аптечки, протигази, захисні окуляри, респіратори та інші захисні пристрої.

7.26. Кожний хімічний препарат, барвник та інший хімічний матеріал повинен зберігатися у спеціальній тарі, що відповідає властивостям визначеної хімічної речовини. Хімікати, що надходять на підприємство без тари (навалом), повинні зберігатися у засіках, ларках, бункерах, які щільно закриваються та повинні мати надписи із зазначенням назви хімікатів.

8. Вимоги до забезпечення працівників
засобами індивідуального захисту

8.1. На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами працівники бавовняного виробництва забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), та Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (НПАОП 0.00-4.26-96), та Збірника норм безплатної видачі засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств текстильної та легкої промисловості, затвердженого Мінлегпромом СРСР 21.05.85 (НПАОП 17.0-3.01-85).

8.2. Засоби індивідуального захисту працівників мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 та з урахуванням вимог безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт та наявності небезпечних та шкідливих чинників.

8.3. Для захисту органів слуху за рівнів шуму 80 дБ і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками або засобами індивідуального захисту типу "беруші" згідно з ГОСТ 12.4.051-87, ДСТУ EN 352-1-2002.

8.4. Під час виконання робіт, пов'язаних з можливістю ураження очей, а також дії ультрафіолетового випромінювання працівники повинні бути забезпечені захисними окулярами та окулярами із світлофільтрами згідно з ГОСТ 12.4.013-85.

8.5. Працівникам, які працюють з механізованим (пневматичним) ручним інструментом, необхідно видавати засоби захисту рук від вібрації відповідно до вимог ГОСТ 12.4.002-97.

8.6. Для захисту шкіри рук від шкідливих хімічних речовин працівникам у разі виникнення почервоніння шкіри рук або появи висипу повинні видаватись захисні креми, мазі, пасти згідно з вимогами ГОСТ 12.4.068-79.

8.7. Для захисту органів дихання працівникам бавовняного виробництва, які працюють в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочої зони, повинні видаватись респіратори згідно з вимогами ГОСТ 12.4.041-89.

8.8. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту необхідно (залежно від виду робіт) очистити, провітрити, висушити, знешкодити тощо.

8.9. Спеціальний одяг повинен зберігатись окремо від особистого одягу працівників в індивідуальних шафах у спеціально виділеному приміщенні, яке слід провітрювати.

Начальник відділу організації державного нагляду в
агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері В.Ткачов