Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
НАКАЗ
N 80 від 15.05.95
м.Київ
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
23 травня 1995 року за N 153/689
(Наказ втратив чинність на підставі Наказу
Міністерства фінансів України
N 1365 від 31.10.2011)
Про затвердження Інструкції
про службові відрядження
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну
N 16 від 31.01.96 )
Відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995 р. N 182 "Про нові норми відшкодування витрат на службові відрядження в межах України та на територію держав-учасниць СНД", наказую:
Внести зміни до Інструкції про службові відрядження від 6.07.92 N 16-102-56/04-2845, виклавши її в новій редакції, що додається.
Заступник Міністра В.М.Матвійчук
Затверджено
наказом Міністерства фінансів України
від 15.05.95 N 80
Інструкція
про службові відрядження в межах України
та на територію держав-учасниць СНД
1. Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (надалі - підприємства, установи) на певний строк до іншої місцевості для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
У тих випадках коли філіали, дільниці та інші підрозділи, які входять до складу підприємства, установи знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той виробничий підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями.
2. Направлення працівників підприємств, установ у відрядження провадиться керівником цих підприємств, установ і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, установи, куди відряджено працівника, строку і мети відрядження та видається командировочне посвідчення за формою згідно з додатком N 1.
Командировочне посвідчення може не виписуватись, якщо працівник має повернутись з відрядження до місця постійної роботи в той же день, у який він був відряджений.
3. Відрядження працівників здійснюється з дозволу керівників та заступників керівників підприємств, установ. Строк відрядження визначається керівниками та їх заступниками, але не може перевищувати одного місяця.
Строк відрядження працівників, які направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати періоду будівництва об'єктів.
4. Фактичний час перебування у місці відрядження визначається за відмітками у командировочному посвідченні про день прибуття до місця відрядження і день вибуття з місця відрядження. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, відмітки про день прибуття і день вибуття робляться у кожному пункті.
Відмітки у командировочному посвідченні про прибуття і вибуття працівника засвідчуються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство, установа для засвідчення підпису відповідної службової особи.
На підприємствах, в установах реєстрація осіб, які відбувають у відрядження та осіб, які прибувають у відрядження до згаданих підприємств і установ ведеться у спеціальних журналах за формами, згідно з додатками 2 і 3.
Керівник підприємства, установи своїм наказом призначає особу, яка відповідає за ведення журналів реєстрації працівників, які прибувають у відрядження і відбувають у відрядження, та робить відмітки у командировочних посвідченнях.
5. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24 години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 годин і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт знаходяться за межами населеного пункту, де працює відряджений, у строк відрядження враховується час, який необхідно для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.
6. На працівників, які знаходяться у відрядженні, поширюється режим робочого часу і часу відпочинку тих підприємств і установ, до яких вони відряджені. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові і неробочі дні, компенсація за роботу у ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.
У разі, коли за розпорядженням адміністрації працівник відбуває у відрядження у вихідний день, йому надається в установленому порядку після повернення з відрядження інший день відпочинку.
Питання про тривалість робочого часу працівника в день вибуття у відрядження і в день прибуття з відрядження до місця постійної роботи вирішується відповідно до ст. 142 Кодексу законів України про працю.
7. За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток або посадовий оклад з урахуванням доплат і надбавок (у випадках, передбачених чинним законодавством) за час відрядження, в тому числі і за час перебування у дорозі.
Середній заробіток або посадовий оклад з урахуванням доплат і надбавок за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Заробітна плата переказується відрядженому працівникові на його прохання за рахунок підприємства, установи, які його командирували.
При відрядженні особи, яка працює за сумісництвом, середній заробіток або посадовий оклад з урахуванням доплат і надбавок зберігається в тому підприємстві, установі, які його командирували. У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи і роботи за сумісництвом, середній заробіток або посадовий оклад з урахуванням доплат і надбавок зберігається за ним на обох посадах, а видатки по відшкодуванню витрат на відрядження розподіляються між підприємствами і установами, які направляли працівника у відрядження, за згодою між ними.
8. Працівникові, відрядженому в межах України або на територію держав-учасниць СНД, відшкодовуються витрати по найму житлового приміщення та проїзду до місця відрядження і назад до місця постійної роботи, а також виплачуються добові.
Норми відшкодування витрат на службові відрядження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995 року N 182 і цією Інструкцією, застосовуються при відрядженнях працівників у межах України та на територію держав-учасниць СНД.
Продаж підприємствам і установам готівки у російських рублях для відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з відрядженням на територію держав-учасниць СНД, провадиться установами банків України в обмін на українські карбованці з урахуванням установленого в них курсу обміну валют.
У разі, коли відряджені до держав-учасниць СНД працівники самостійно здійснюють обмін українських карбованців на готівку у російських рублях, відшкодування їм витрат на відрядження провадиться в українських карбованцях виходячи з норм виплат добових та інших витрат у російських рублях згідно з поданими виправдними документами по обміну, з урахуванням встановленого курсу обміну валют, а при їх відсутності - з урахуванням курсу обміну українських карбованців на російські рублі, встановленого Національним банком України на день виїзду працівника у відрядження до держави-учасниці СНД.
У разі, коли підприємства і установи мають на розрахункових рахунках валюту країни, куди відряджено працівника, витрати по найму житлового приміщення та добові можуть відшкодовуватись у валюті країни відрядження з урахуванням курсу обміну російського рубля до валюти в установі банку країни, де здійснюється обмін.
Відрядженому працівникові відшкодовуються понесені витрати на одержання візи (сплату мита) при відрядженнях до держав-учасниць СНД, за прописку паспорта і сплату комісійних при самостійному обміні готівки в українських карбованцях на валюту держави, до якої його відряджено, на підставі документів, що підтверджують ці витрати.
9. За кожний день перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові і неробочі дні та час перебування у дорозі (включаючи час вимушених зупинок у дорозі), йому виплачуються добові у розмірі 400000 карбованців. Добові за час перебування у дорозі сплачуються за тими ж нормами, що і час перебування у місці відрядження.
Працівникам, тимчасово переведеним або відрядженим для роботи у зоні відчуження на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за кожний день перебування в цій зоні виплачуються добові в розмірі 540000 карбованців.
Працівникам, відрядженим на територію держав-учасниць СНД, за кожний день перебування у відрядженні, враховуючи час перебування у дорозі, сплачуються добові в таких розмірах:
Азербайджан, Вірменія, Грузія і Таджикистан - 24000 російських рублів;
Туркменистан, Узбекистан - 6000 російських рублів;
Білорусь - 21000 російських рублів;
Киргизстан, Молдова - 9600 російських рублів;
Казахстан - 18000 російських рублів;
Росія - 30000 російських рублів (райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, Хабаровський і Приморський краї, Амурська область - 36000 російських рублів).
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових провадиться з урахуванням дня вибуття у відрядження і дня прибуття до місця постійної роботи, які враховуються як два дні. ( Пункт 9 в редакції Наказу Мінфіну N 16 від 31.01.96 )
10. У разі відрядження строком на один день або у таку місцевість, звідки працівник має можливість щоденно повертатись до місця постійного проживання, добові сплачуються у половинному розмірі норм, встановлених для відряджених у межах України та на територію держав-учасниць СНД.
Питання про те, чи може працівник щоденно повертатись до місця свого постійного проживання, в кожному окремому випадку вирішується керівником підприємства і установи, в якому працює відряджений, з урахуванням дальності відстані, умов транспортного сполучення, характеру виконуваного завдання, а також необхідності створення працівнику умов для відпочинку.
11. Підприємства, установи відшкодовують працівникам, відрядженим у межах України, витрати по найму житлового приміщення за умови подання виправдних документів у розмірі фактичних витрат з урахуванням додаткових послуг, що надаються у готелях (телевізор, холодильник, праска).
У разі відсутності документів, що підтверджують витрати на найом житлового приміщення, зазначені витрати можуть відшкодовуватись відрядженому в межах України працівникові в розмірах, визначених керівником підприємства, установи, але не більше 260000 крб. на добу при перебуванні в столицях України, Автономної Республіки Крим, обласних центрах і м.Севастополі, 180000 крб. - в інших містах і районних центрах, 95000 крб. - в решті населених пунктів. ( Абзац другий пункту 11 в редакції Наказу Мінфіну N 16 від 31.01.96 )
Працівникам, відрядженим на територію держав-учасниць СНД, відшкодування витрат на найом житлового приміщення (з урахуванням додаткових послуг, що надаються в готелях) і проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи провадиться у російських рублях у розмірі фактичних витрат згідно з поданими виправдними документами. Відшкодування працівникові витрат на проїзд до місця відрядження на територію держав-учасниць СНД здійснюються в українських карбованцях у розмірі фактичних витрат згідно з поданими виправдними документами.
У разі відсутності документів, що підтверджують витрати на найом житлового приміщення, вони можуть відшкодовуватись працівникові у розмірах, визначених керівником підприємства, установи, але не більше 6400 російських рублів на добу при перебуванні у столицях держав-учасниць СНД і автономних республік, обласних центрах, 4800 російських рублів - в інших містах і районних центрах, 3200 російських рублів - у решті населених пунктів. ( Абзац четвертий пункту 11 в редакції Наказу Мінфіну N 16 від 31.01.96 )
Працівникові, відрядженому в межах України або на територію держав-учасниць СНД, відшкодовується плата за бронювання місця у готелях у розмірі 50 відсотків його вартості відповідно в карбованцях та російських рублях згідно з поданими виправдними документами.
Витрати на найом житлового приміщення за час вимушеної зупинки у дорозі, що підтверджуються відповідними документами, відшкодовуються у порядку і розмірах, передбачених цим пунктом відповідно для працівників, відряджених у межах України та на територію держав-учасниць СНД.
12. Витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються працівникові, відрядженому в межах України та на територію держав-учасниць СНД, у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), включаючи всі витрати, пов'язані з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, страхові платежі з обов'язкового особистого страхування пасажирів на транспорті.
Витрати на проїзд відрядженого працівника в м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1-4 групою тарифних ставок на суднах морського флоту, в каютах 1 і 2 категорії на суднах річкового флоту, а також повітряним транспортом за квитками 1 класу відшкодовуються в кожному окремому випадку з дозволу керівника підприємства, установи згідно з поданими проїзними документами.
У разі, коли документи, що підтверджують проведені витрати на проїзд, не можуть бути пред'явлені, керівник підприємства, установи має право дозволити оплату проїзду за мінімальною вартістю.
Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або місця перебування у відрядженні.
При наявності декількох видів транспорту, що зв'язують місце постійної роботи і місце відрядження, адміністрація може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід скористуватись. При відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.
13. Відрядженим працівникам понад встановлені норми компенсації витрат при відрядженнях відшкодовуються також витрати на оплату податку на добавлену вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та найом житлового приміщення (крім випадків, передбачених абзацами 2, 4 пункту 11).
14. У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найом житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і сплачуються добові протягом усього часу, поки він не має можливості за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутись до місця свого постійного проживання, але не більше двох місяців.
Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутись до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.
За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові виплачуються на загальних підставах допомога по тимчасовій непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються у строк відрядження.
15. Керівникам підприємств, установ надано право у випадках, коли розмір витрат на службові відрядження відомий заздалегідь, провадити оплату вказаних витрат відрядженим працівникам за їх згодою, без подання виправдних документів.
Розрахунок виданої суми, підписаний керівником підприємства, установи зберігається у бухгалтерії підприємства, установи. При поверненні працівника із відрядження оформлене у належному порядку командировочне посвідчення подається ним у бухгалтерію, звіт про витрачені суми не подається.
У випадках, коли в установленому порядку змінюються строки відрядження, провадиться відповідний перерахунок витрат, що підлягають відшкодуванню працівникові.
16. Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах сум, визначених на оплату проїзду, витрат на найом житла і добових. Протягом 3-х днів після повернення з відрядження працівник зобов'язаний подати авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням суми. Разом з авансовим звітом подаються командировочне посвідчення, оформлене в установленому порядку, документи про найом житлового приміщення і фактичні витрати на проїзд (крім випадків, передбачених пунктом 15).
17. Підприємства, установи самостійно встановлюють замість добових надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівникам, направленим для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами (або угодою із замовником). Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати 400000 крб. (розмір добових, що виплачуються при службових відрядженнях), а працівникам, які виконують вахтовим методом роботу у зоні відчуження на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, - 540000 карбованців. ( Абзац перший пункту 17 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 16 від 31.01.96 )
Працівникам, направленим для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, будівельних робіт і для виконання робіт вахтовим методом незалежно від терміну відрядження, витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на найом житлового приміщення (крім випадків, коли їм надається житло безплатно) відшкодовуються у порядку, встановленому пунктами 11, 12 і 13 цієї Інструкції.
Виплата замість добових надбавок (польового забезпечення) до тарифної ставки (посадового окладу) не провадиться:
працівникам, прийнятим на роботу у місці виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт;
працівникам, направленим на монтажні, налагоджувальні, ремонтні і будівельні роботи у порядку переведення в іншу місцевість на умовах, передбачених чинним законодавством;
працівникам за час перебування у відпустці, а також за дні невиходу на роботу без поважних причин;
працівникам за час виконання ними державних або громадських обов'язків поза місцем проведення монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт;
працівникам, відрядженим для здійснення контролю за виконанням монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт.
Виплата замість добових надбавок (польового забезпечення) до заробітної плати провадиться за кожний календарний день перебування працівника на монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних роботах.
При обчисленні вказаної надбавки (польового забезпечення) за неповний місяць спочатку визначається надбавка за повний місяць. Потім ця надбавка ділиться на кількість календарних днів у даному місяці і помножується на число днів перебування працівника на монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних роботах у даному місяці.
18. Інструкція не застосовується при направленні працівників у відрядження, для яких діючим законодавством передбачено інший порядок направлення у відрядження, відшкодування витрат та визначення строків відрядження.
Штамп об'єднання, підприємства, установи, організації
Додаток N 1
до Інструкції, затвердженої
наказом Міністерства фінансів України
від 15.05.95 N 80
Командировочне посвідчення |
відряджається до _________________________________________________ |
Керівник_______________________ |
Зворотна сторона командировочного посвідчення |
Відмітка про вибуття у відрядження, прибуття в пункти |
Вибув з__________________ Прибув до__________________________ |
Примітка. При виїзді у декілька пунктів відмітки про прибуття |
Додаток N 2
до Інструкції, затвердженої
наказом Міністерства фінансів України
від 15.05.95 N 80
Журнал |
—————————————————————————————————————————————————————————————————— |
Додаток N 3
до Інструкції, затвердженої
наказом Міністерства фінансів України
від 15.05.95 N 80
Журнал |
—————————————————————————————————————————————————————————————————— |