Про затвердження Правил охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

НАКАЗ
06.12.2004 N 268

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
15 лютого 2005 р. за N 226/10506

Про затвердження Правил охорони праці
у тваринництві. Велика рогата худоба

( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного
комітету України з промислової безпеки, охорони
праці та гірничого нагляду
N 254 від 06.11.2007 )

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) наказую: ( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

1. Затвердити Правила охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба (далі - Правила), що додаються.

2. Управлінню організації державного нагляду в агропромисловому комплексі, машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В.А.) подати Правила на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій ужити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) уключити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:

видання і розповсюдження Правил;

вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та сільськогосподарських підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6. Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Головному редактору журналу "Охорона праці" (Яковенко М.Г.) опублікувати наказ у черговому номері журналу.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О.П.

Голова Комітету С.Сторчак

Погоджено:

Заступник Міністра праці та соціальної
політики України В.Тьоткін

Головний державний санітарний лікар України,
Перший заступник Міністра охорони здорв'я України О.В.Лапушенко

Заступник Голови профспілки працівників
агропромислового комплексу України Р.В.Мазна

Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України В.І.Крот

Заступник Міністра аграрної політики України В.П.Яковенко

Заступник Міністра України з питань
надзвичайних ситуацій П.Ф.Борисов

Перший заступник Голови Федерації
роботодавців України В.О.Грищенко

Затверджено
Наказ Держнаглядохоронпраці
України
06.12.2004 N 268

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
15 лютого 2005 р. за N 226/10506

Правила
охорони праці у тваринництві.
Велика рогата худоба

1. Загальні положення

1.1. Дія нормативно-правового акта з охорони праці (далі - НПАОП) Правила охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба (далі Правила) поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі підприємства), що займаються обслуговуванням великої рогатої худоби (далі - ВРХ) та виробництвом та первинною обробкою молока на підприємствах.

Правила встановлюють вимоги безпеки праці до організації й виконання технологічних процесів з обслуговування ВРХ та виробництва і первинної обробки молока.

Правила є обов'язковими для роботодавців, усіх працівників підприємств, тимчасово залучених працівників з інших підприємств для виконання робіт, студентів під час проходження виробничої практики (далі - працівники).

1.2. Згідно із Законом України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

1.3. Безпека процесів, пов'язаних із обслуговуванням ВРХ та доїнням корів і первинною обробкою молока, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з безпеки до технологічних процесів та Правил.

1.4. З уведенням у дію Правил на підприємствах повинні бути переглянуті або розроблені заново інструкції з охорони праці для професій та видів робіт, пов'язаних із обслуговуванням ВРХ та виробництвом і первинною обробкою молока, і затверджені роботодавцем відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (ДНАОП 0.00-4.15-98).

1.5. Під час виконання робіт на працівників можлива дія небезпечних та шкідливих виробничих факторів згідно з державним стандартом "Опасные и вредные производственные факторы. Классификация" із змінами 1978 року (ГОСТ 12.0.003-74, СТ СЭВ 790-77):

Фізичні:

машини і механізми, що рухаються (трактори, автомобілі, мобільні кормороздавачі, причепи);

рухомі частини виробничого обладнання (зубчасті, пасові, ланцюгові передачі, карданні вали, з'єднувальні муфти, неогороджені робочі органи транспортерів, дробарок та ін.);

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

підвищена або знижена температура поверхні обладнання та матеріалів;

підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

підвищений рівень вібрації;

підвищена або знижена вологість повітря;

підвищена або знижена рухомість повітря;

підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може пройти через тіло людини;

відсутність або недостатність природного світла;

недостатнє освітлення робочої зони;

знижена контрастність;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

гострі краї, задирки і шорсткість на поверхнях конструкцій, інструменту і обладнання;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

Хімічні:

пестициди, агрохімікати, лікарські і мінеральні домішки до кормів, дезінфекційні та миючі засоби, гази розкладу органічних речовин, відпрацьовані гази.

Біологічні:

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності;

макроорганізми (рослини, тварини та продукти їхньої життєдіяльності, а також культури клітин і тканин).

Психофізіологічні:

фізичні перевантаження (операції, які виконуються вручну);

нервово-психічні перевантаження (емоційні перевантаження під час перегону, випасання, транспортування тварин).

1.6. Діяльність підприємств щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватися вимогами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), Закону України "Про пестициди і агрохімікати" ( 86/95-ВР ), Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404, "Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1988 році (СанПиН 4630-88), державних будівельних норм "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств" (ДБН Б.2.4-3-95), інших чинних нормативно-правових актів та Правил.

1.7. Мінімізація впливу біологічних факторів повинна забезпечуватися мінімальним часом контакту працівників з тваринами, кормовими сумішами, продукцією тваринництва, екскрементами тварин і відходами виробництва, проведенням дезінфекційних робіт та прибиранням приміщень, застосуванням бактерицидних ламп та застосуванням засобів захисту, дотриманням правил особистої гігієни.

1.8. З метою зменшення забруднення навколишнього середовища слід передбачати:

організацію правильного оброблення, зберігання і використання гною;

впровадження способів очищення повітря підприємства ВРХ за допомогою встановлення спеціальних фільтрів і припливно-витяжної вентиляції;

виконання відповідних профілактичних заходів у санітарно-захисних зонах підприємств;

планомірну боротьбу з хворобами тварин, переносниками інфекційних захворювань, паразитуючими комахами;

оборотні цикли використання стічних вод (стоки кормоцехів, вода, яка застосовується для охолодження молока).

1.9. При розміщенні підприємств ВРХ слід враховувати вимоги з охорони навколишнього середовища від забруднень виробничими викидами та стоками (гноєм та гноївкою, стоками від прибирання приміщень, миття кормів та ін.).

1.10. Підприємства ВРХ слід розміщувати з підвітряного боку відносно житлової зони, але з навітряного - відносно складів мінеральних добрив та пестицидів.

1.11. Ветеринарні служби (за винятком ветсанпропускників), котельні, гноєсховища відкритого типу розміщують на фермах з навітряного боку відносно рози вітрів.

1.12. Небезпечні зони повинні позначатися знаками безпеки згідно з державним стандартом "Цвета сигнальные и знаки безопасности" із змінами 1980, 1986 років (ГОСТ 12.4.026-76).

2. Вимоги до персоналу, що бере участь
у виробничому процесі

2.1. Допуск до роботи працівників залежно від професійної підготовки

2.1.1. До виконання робіт допускаються працівники, які не мають медичних протипоказань, пройшли вступний і первинний інструктажі з охорони праці, інструктаж з пожежно-технічного мінімуму.

При допуску працівників до різних видів робіт необхідно керуватись Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 N 263/121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554 (ДНАОП 0.03-8.06-94), Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385 (ДНАОП 0.03-8.07-94), Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260 (ДНАОП 0.03-8.08-93), Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004). ( Абзац другий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

2.1.2. До обслуговування бугаїв не допускаються працівники молодше 18 років та вагітні жінки.

2.1.3. До самостійного виконання робіт на машинах та механізмах допускаються працівники, що пройшли навчання, склали іспити кваліфікаційній комісії та одержали відповідне посвідчення.

2.1.4. Працівники, які обслуговують електроустановки, повинні знати вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (ДНАОП 0.00-1.21-98), відповідно до посади, яку вони займають, або до професії, та мати відповідне посвідчення та відповідну групу з електробезпеки.

2.1.5. Працівники, яким дозволено виконання робіт з обслуговування електроустановок, повинні мати про це запис у посвідченні про перевірку знань.

2.1.6. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 працівники, які працюють на електрифікованих технологічних установках або з електроінструментом (працівники електротехнологічні), допускаються до роботи після проходження інструктажу з електробезпеки під час роботи на даній електроустановці з оформленням у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Інструктаж з електробезпеки на I групу має проводити працівник, відповідальний за електрогосподарство, або, за його письмовим розпорядженням, - працівник із складу електротехнічних працівників з групою III.

Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою I не вимагається.

2.1.7. У разі залучення працівників з інших підприємств для виконання робіт, а також під час проходження виробничої практики студентами вузів та учнями профтехучилищ роботодавець:

забезпечує проведення інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки кожного із зазначених працівників;

призначає спеціаліста, відповідального за безпечне ведення робіт;

не допускає використання зазначених працівників на роботах, не передбачених договором, керуючись при цьому ДНАОП 0.03-8.07-94.

2.1.8. Нещасні випадки, професійні захворювання та аварії розслідуються відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (НПАОП 00.0-6.02-04). Під час розслідування виявляються причини їх виникнення, а також вживаються відповідні заходи щодо їх запобігання в подальшому.

2.2. Проведення медичних оглядів

2.2.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

2.2.2. Медичні огляди проводяться відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113, та Інструкції про застосування переліку професійних захворювань, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2000 N 374/68/338, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 за N 68/5259. ( Підпункт 2.2.2 пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

2.2.3. При виявленні у працівників ознак професійного захворювання або погіршення стану здоров'я внаслідок впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів роботодавець, на підставі медичних показань, повинен перевести їх на іншу роботу у встановленому порядку.

2.2.4. У разі ухилення працівника від проходження обов'язкових медичних оглядів роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

2.3. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці

2.3.1. Відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично у процесі роботи повинні проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці. ( Підпункт 2.3.1 пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), проходять спеціальне навчання і перевірку знань відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці. ( Підпункт 2.3.1 пункту 2.3 доповнено абзацом згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

( Підпункт 2.3.2 пункту 2.3 вилучено на підставі Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

( Підпункт 2.3.3 пункту 2.3 вилучено на підставі Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

( Підпункт 2.3.4 пункту 2.3 вилучено на підставі Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

2.3.2. Відповідальними за організацію навчання та перевірку знань з охорони праці на підприємстві є роботодавець, у структурних підрозділах (комплексах, бригадах, фермах тощо) - керівники цих підрозділів.

2.3.3. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких роботодавцем покладені ці обов'язки.

2.3.4. Працівники, які не пройшли навчання й перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

2.4. Допуск працівників до виконання робіт із підвищеною небезпекою

2.4.1. Згідно з вимогами ДНАОП 0.00-8.02-93 працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять попереднє спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці, а також щорічну перевірку знань з питань охорони праці.

2.4.2. Підготовка працівників до виконання робіт із підвищеною небезпекою проводиться тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах тощо), які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (із змінами).

2.4.3. До виконання робіт з підвищеною небезпекою не допускаються працівники молодші 18 років.

3. Режим праці та відпочинку

3.1. Тривалість робочого часу працівників підприємств ВРХ не повинна перевищувати тривалості, встановленої чинним законодавством.

3.2. Час початку і закінчення роботи (зміни), початок і закінчення перерви для відпочинку встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

3.3. Графік змінності затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою або з уповноваженою найманими працівниками особою.

3.4. На роботах, де це необхідно внаслідок особливого характеру роботи (доїння корів, догляд за молодняком і т. ін.), робочий день, у порядку, передбаченому законодавством, може бути розділений на частини таким чином, щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала встановленої тривалості робочого тижня.

3.5. Допуск працівників до роботи в нічний час повинен відповідати вимогам Кодексу законів про працю України ( 322-08 ). Нічним вважається час з 22 до 6 години ранку.

3.6. Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, повинні надаватися спеціальні перерви для обігріву і відпочинку, які зараховуються до робочого часу.

3.7. Кількість і тривалість перерв встановлюється роботодавцем за погодженням із профспілкою підприємства або із уповноваженою найманими працівниками особою.

3.8. Роботодавець повинен обладнати приміщення для обігріву і відпочинку працівників або надати засоби для обігріву. Засоби для обігріву надаються на місці роботи або безпосередньо біля нього. Засоби для обігріву повинні бути технічно справними і відповідати вимогам протипожежної безпеки.

3.9. Під час виконання роботи із шкідливими умовами праці (вміст у повітрі робочої зони шкідливих газів і пилу в кількості, що перевищує гранично допустимі концентрації) повинні надаватися перерви для відпочинку із зняттям засобів індивідуального захисту органів дихання в місцях, вільних від дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

4. Санітарно-побутове забезпечення працівників

4.1. Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення відповідно до будівельних норм і правил "Административные и бытовые здания" (із змінами) (СНиП 2.09.04-87).

4.2. Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.

4.3. Побутові приміщення слід розміщувати в місцях із найменшою дією шуму та інших шкідливих виробничих факторів.

4.4. Побутові приміщення можна розміщувати в окремих будівлях або в прибудовах до виробничих будівель. В окремих випадках, якщо це не суперечить санітарно-технічним, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будівлях з урахуванням вимог будівельних норм і правил "Производственные здания" (із змінами) (СНиП 2.09.02-85).

4.5. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв або робіт.

4.6. Під побутовими приміщеннями і над ними не дозволяється розміщувати вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин.

4.7. Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі чи в неопалюваних приміщеннях із температурою повітря на робочих місцях нижче +10 град. С, слід передбачати приміщення для обігрівання.

4.8. Працівників потрібно забезпечувати доброякісною питною водою. Температура води має бути не вище 20 град. С і не нижче 8 град. С. Автомати з газованою водою, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками розміщують у проходах виробничих приміщень, у приміщеннях для відпочинку, у вестибюлях та на виробничих майданчиках поза будівлями. Відстань від робочих місць до місць знаходження питної води не повинна перевищувати 75 м.

4.9. Бачки для питної води повинні щільно закриватися, щоденно промиватися і дезінфікуватися. Споживання сирої води як питної допускається тільки з дозволу органів санепідемнагляду.

4.10. З метою створення належних побутових умов для працівників тваринництва та обслуговуючого персоналу в літніх таборах слід організовувати польові стани.

4.11. Будівництво польових станів повинне здійснюватися за затвердженими проектами.

4.12. Польові стани повинні мати:

приміщення для відпочинку, приготування та вживання їжі з кип'ятильником і умивальником;

гардеробну із шафами для спецодягу та спецвзуття;

лазню або душову;

убиральні.

4.13. Ями для сміття та убиральні слід розташовувати не ближче 30 м від виробничих приміщень і приміщень для відпочинку, у місцях, що виключають забруднення водойм.

4.14. Територія польового стану має бути озеленена, утримуватися в чистому стані і не захаращуватися. Відходи і сміття потрібно регулярно прибирати за межі території та знищувати.

4.15. На тирлах та пасовищах, віддалених від житла на відстань, більшу 1 км, для працівників повинні бути встановлені пересувні санітарно-побутові вагончики, які відповідають чинним будівельним та санітарним нормам і правилам.

5. Вимоги до застосування засобів захисту працівників

5.1. Засоби захисту працівників, які застосовуються під час виконання виробничих процесів, указаних у Правилах, повинні відповідати вимогам державного стандарту "Средства защиты для работающих. Общие требования и классификация" (ГОСТ 12.4.011-89) та інших відповідних стандартів ССБП.

5.2. Вибір конкретного типу засобів захисту працівників повинен здійснюватися з урахуванням вимог безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт.

5.3. Засоби колективного захисту працівників конструктивно повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або його елементами керування таким чином, щоб у разі потреби спрацювала примусова дія засобу захисту.

Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

5.4. Засоби колективного захисту працівників повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувати контроль його роботи, а також безпечне обслуговування та ремонт.

5.5. Частини виробничого обладнання, які рухаються та обертаються (шнеки, муфти, шківи, зірочки, бітери, карданні вали і т.п.), повинні мати захисні огородження, які відповідають вимогам державного стандарту "Оборудование производственное. Ограждения защитные" (ГОСТ 12.2.062-81, СТ СЭВ 2696-80)".

5.6. Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) потрібно застосовувати у тих випадках, коли безпека робіт не може бути гарантована конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

5.7. Працівники підприємств ВРХ повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ. Забезпечення ЗІЗ здійснюється за рахунок роботодавця відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (ДНАОП 0.00-4.26-96), та Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 10.06.98 N 117, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.07.98 за N 449/2889 (ДНАОП 0.00-3.01-98).

5.8. ЗІЗ повинні мати експлуатаційну документацію виготівника, де вказано призначення, термін використання виробу, правила його експлуатації та зберігання.

5.9. Роботодавець повинен забезпечити регулярні випробування і перевірку справності ЗІЗ відповідно до встановлених строків, а також своєчасну заміну фільтрів, скла та інших частин, які втратили захисні властивості. Після перевірки ЗІЗ на них повинна бути проставлена відмітка про строки наступних випробувань.

5.10. Працівників навчають правилам користування і найпростішим методам перевірки справності ЗІЗ (респіраторів, протигазів, запобіжних поясів, окулярів) та проводять тренування з їх застосування.

5.11. Засоби індивідуального захисту повинні зберігатися в індивідуальних шафах у спеціально виділеному сухому та чистому приміщенні, що добре провітрюється. Забороняється зберігати ЗІЗ в одному приміщенні з пестицидами, брати додому, носити після роботи.

5.12. Комплект ЗІЗ (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички, захисні окуляри, респіратори або протигази) повинен бути підібраний індивідуально та закріплений за кожним працівником на весь період роботи.

5.13. Працівники, які контактують з пестицидами, під час проведення обробки ВРХ та приміщень повинні бути забезпечені ЗІЗ з урахуванням властивостей препаратів, які застосовуються.

5.14. Вибір ЗІЗ органів дихання (далі - ЗІЗОД) здійснюють відповідно до їх технічних характеристик, а також до фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей матеріалів (конкретно для кожного виду робіт і технологічних процесів).

5.15. Підбір ЗІЗОД і контроль за правильністю їх використання здійснюють особи, відповідальні за проведення робіт із пестицидами.

5.16. Розміри частин протигазів і респіраторів, які контактують з обличчям, підбираються з урахуванням розміру обличчя працівника. Припасування частини, яка контактує з обличчям, має забезпечувати герметичність прилягання до обличчя та відсутність больових відчуттів під час тривалого користування.

5.17. При використанні ЗІЗОД слід враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв. Поява запаху пестициду або іншої речовини, що застосовується, під маскою справного респіратора або протигаза свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і вимагає негайної їх заміни.

5.18. Під час приготування миючих і дезінфікуючих розчинів та пересипання пилоподібних миючих засобів із заводської упаковки у витратну слід користуватися ЗІЗ: респіраторами або ватно-марлевими пов'язками, захисними окулярами, гумовими рукавичками, прогумованим фартухом і гумовими чоботами.

5.19. Під час приготування розчину хлорного вапна слід захищати органи дихання протигазом з патронами марки Б або КД.

5.20. Під час опромінення і обігріву молодняку ВРХ працівників слід забезпечувати захисними окулярами марки ЕН11 із світлофільтрами марок В1, В2, В3.

5.21. Під час подрібнення зерна працівників слід забезпечувати протипиловими респіраторами та окулярами.

5.22. Оператори, які обслуговують прес-екструдери, повинні забезпечуватися рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з державним стандартом "Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация" (ГОСТ 12.4.103-83, СТ СЭВ 3952-82, СТ СЭВ 3953-82).

5.23. Роботу з розморожування сперми у скляних ампулах слід проводити в захисних окулярах або із запобіжним щитком.

5.24. У приміщеннях, де розміщені холодильні установки, повинні знаходитися фільтрувальні протигази з коробками типу КД та ізолюючі дихальні апарати стиснутого повітря типу АСВ.

5.25. Після закінчення роботи ЗІЗ слід очистити, знешкодити чи знезаразити.

5.26. Відповідно до ДНАОП 0.00-4.26-96 роботодавець зобов'язаний організувати належний догляд за засобами індивідуального захисту, своєчасно здійснювати хімчистку, прання, знепилення, дегазацію, дезактивацію, знешкодження і ремонт спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ.

5.27. Прання проводиться у міру забруднення, але не рідше одного разу на 6 змін. Бавовняний одяг, який абсорбує і утримує небезпечні та шкідливі речовини, підлягає щоденному пранню. Виносити спецодяг із підприємства, а також віддавати його додому для прання не дозволяється.

6. Вимоги до території та пасовищ

Територія

6.1. Територія тваринницької ферми (комплексу), розмір санітарних захисних зон повинні відповідати вимогам відомчих норм технологічного проектування "Скотарські підприємства", затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України 28.06.94 (ВНТП-СГіП-46-1.94), державних будівельних норм України "Планування та забудова міських і сільських поселень" (із змінами) (ДБН 360-92), ДБН Б.2.4-3-95 та НАПБ А.01.001-2004.

6.2. Вигульні майданчики, під'їзні шляхи до кормоцехів, майданчиків для приймання і вантаження кормів та до інших будівель і споруд повинні мати тверде водонепроникне покриття.

6.3. У темну пору доби територія повинна освітлюватися відповідно до будівельних норм і правил "Естественное и искуственное освещение" із змінами 1986 року (СНиП II-4-79).

6.4. Територія підприємства повинна бути огороджена (висота загороди не менше 1,6 м) і розділена на зони за санітарною характеристикою об'єктів, з урахуванням напрямку панівних вітрів.

6.5. Територія з приміщеннями і вигульними майданчиками для утримання бугаїв повинна бути обнесена огорожею заввишки не менше ніж 1,5 м.

6.6. На території та в місцях можливого перебування бугаїв, проходах, перед манежних приміщеннях обладнуються острівки безпеки для працівників.

6.7. Вхід працівників на територію тваринницької ферми (комплексу) повинен здійснюватися тільки через санпропускник. Прохід людей через транспортні ворота не дозволяється.

6.8. В'їзд на територію повинен бути обладнаний дезбар'єром.

6.9. Пожежні водойми, траншеї гноєсховища, гноївкозбірники, котловани, ями, які розміщені на території, слід огородити на висоту не менше 1 м та забезпечити їх освітлення в темний період доби.

6.10. Приямки, оглядові колодязі та канали, а також монтажні прорізи повинні надійно закриватися міцними кришками на рівні землі (підлоги). При їх відкриванні слід установлювати бар'єрні огородження висотою не менше 1 м і триногу з попереджувальним знаком "Обережно! Можливе падіння" за ГОСТ 12.4.026-76.

6.11. Відкидні кришки слід обладнувати пристроями для надійної їх фіксації у відкритому та закритому положеннях.

6.12. Силосні (сінажні) сховища, з яких вибирають або вже вибрали масу, потрібно огородити, а траншеї, які не підлягають подальшому використанню, - засипати.

6.13. Проїзди для транспорту, пішохідні доріжки і скотопрогони на території підприємства повинні бути вільними для руху та періодично очищатися від снігу, болота, відходів виробництва, сторонніх предметів. Під час ожеледиці їх слід посипати матеріалами, що запобігають сковзанню.

6.14. До будівель, споруд, пожежних водойм, басейнів та градирень повинен бути забезпечений вільний проїзд пожежних автомобілів.

6.15. Резервуари, баки та інші ємкості для зберігання палива та мастильних матеріалів слід розміщувати на спеціально відведених ділянках згідно з вимогами відомчих будівельних норм Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВБН В.2.2-58.1-94) та НАПБ А.01.001-2004.

6.16. Не дозволяється складання кормів та матеріалів, будівництво різних приміщень, стоянка машин в охоронній зоні високовольтної лінії електропередачі без погодження з організацією, яка експлуатує лінію.

6.17. Розміщення будівель і споруд на території ферм (комплексів) повинно бути таким, щоб не допускати перехрещення шляхів:

переміщення сировини і готової продукції;

відходів виробництва та харчової продукції;

хворої або підозрюваної у захворюванні худоби із здоровою.

6.18. У місцях переходу через канави, траншеї тощо влаштовуються міцні перехідні містки шириною не менше 0,8 м, обладнані з обох боків поручнями висотою не менше 1 м. У темну пору доби переходи повинні освітлюватися.

6.19. На території на видних місцях повинні бути вивішені затверджені роботодавцем схеми руху працівників, тварин і транспортних засобів.

6.20. Рух транспортних засобів повинен регулюватися встановленими дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 N 1306 (із змінами). Швидкість руху територією не повинна перевищувати 10 км/год.

6.21. Ділянка території ферми (комплексу) для приготування робочих розчинів пестицидів, проведення обробки тварин, знезараження та знешкодження використаної тари та технічних засобів повинна бути асфальтована або бетонована і мати ухил у бік бетонованого резервуара для збирання відпрацьованих рідин.

6.22. Біля водойм, басейнів, градирень, що знаходяться на території ферм (комплексів), належить встановлювати знаки за ГОСТ 12.4.026-76, які не дозволяють купання і використання водойм не за призначенням.

6.23. Гноєсховища, розміщені на території підприємства ВРХ, повинні бути відділені від виробничих будівель і споруд санітарним розривом не менше 60 м.

6.24. У місцях вантаження худоби на території підприємства повинні бути передбачені загони для короткочасного перебування тварин.

Пасовища

6.25. Перед випасанням ВРХ пасовища повинні бути попередньо обстежені, очищені від сторонніх предметів. Ями, котловани, промоїни, яри та інші природні та штучні перешкоди повинні бути засипані або огороджені.

6.26. Електроогорожі повинні розміщуватися на відстані не менше 1 м від проїжджих доріг.

6.27. На проводах електроогорожі в добре видимих місцях мають бути укріплені постійні попереджувальні щити з написом: "Обережно! Електроогорожа". Аналогічні щити повинні бути поблизу доріг з інтервалом не більше 200 м.

6.28. Біля електроогорожі не дозволяється організовувати місця відпочинку працівників або виконувати будь-які роботи, не пов'язані з обслуговуванням установки. Пішохідні доріжки, що проходять біля огорожі, слід перекрити, а місце проходу в середину огорожі - чітко позначити покажчиком.

6.29. Під дротом електроогорожі слід періодично скошувати траву, попередньо вимкнувши напругу.

6.30. Технічний огляд електроогорожі та її ремонт слід здійснювати із застосуванням засобів захисту і тільки після відключення напруги.

7. Вимоги до виробничих і допоміжних будівель та споруд

7.1. Виробничі будівлі та приміщення для утримання ВРХ, доїння корів, первинної обробки і зберігання молока, допоміжні (кормоцехи, кормокухні, склади тощо) та побутові приміщення повинні відповідати вимогам державних будівельних норм "Будівлі і споруди для тваринництва" (ДБН В.2.2-1-95), ВНТП-СГіП-46-1.94 і НАПБ А.01.001-2004.

7.2. Номенклатура основних виробничих будівель і споруд та склад приміщень у них визначається відповідно до ВНТП-СГіП-46-1.94.

7.3. Виробничі, допоміжні і складські будівлі та споруди слід обладнувати блискавкозахистом.

7.4. На дахах будівель по периметру зовнішніх стін потрібно встановлювати огородження із негорючих матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.

7.5. Доступ на дахи приміщень, які не мають достатнього опору навантаженням, допускається за умови наявності на них пристроїв, що дозволяють безпечно виконувати роботи.

7.6. Кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів, дверей тощо для забезпечення евакуації людей з виробничих, складських та інших будівель і приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85.

7.7. Кількість, розташування та розміри аварійних проходів і аварійних виходів визначаються з урахуванням властивостей використовуваного обладнання, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.

7.8. На прозорих дверях на рівні очей повинна бути нанесена позначка.

7.9. Приміщення, у яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.

7.10. Сполучені між собою приміщення, які мають різко виражену різницю температури або вологості, розділяються тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами або повітряними завісами.

7.11. Приміщення, де проводиться робота з рідким азотом, повинне бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією з механічним збудженням або мати природну вентиляцію (кватирки).

7.12. У виробничих приміщеннях передбачаються місця для інструменту, вогнегасників, аптечок першої допомоги.

7.13. У добре видимих місцях повинні бути вивішені плакати з безпеки праці, пожежної безпеки, виробничої санітарії та плани безпечної евакуації людей і тварин під час пожежі або іншого стихійного лиха.

7.14. Не допускається зберігання в приміщеннях обладнання, інвентарю, матеріалів тощо, які не мають безпосереднього відношення до даного виробництва.

7.15. Підлога у виробничих приміщеннях, де можливе забруднення жиром, молоком тощо, повинна промиватися гарячим розчином мила або кальцинованої соди, як правило, раз на зміну, а панелі стін - за необхідністю.

7.16. Для попередження виникнення крокової напруги керамзитобетонна підлога в стійлах для тварин повинна бути обладнана пристроями для вирівнювання електричних потенціалів.

7.17. У нижній частині станків доїльних установок, які мають траншею для оператора, повинен бути встановлений бризковідбивний щиток висотою 0,12 м з нахилом 75 град. у бік стійла корови.

7.18. Установка каналізаційних решіток у доїльних станках повинна виключати їх зміщення ногами тварин.

7.19. Віконні рами і вентиляційні пристрої вікон повинні мати легко керовані ручні або механізовані пристрої для відкривання, закривання і фіксування їх з підлоги у потрібному положенні. Вікна у відкритому положенні не повинні створювати небезпеку для персоналу.

7.20. Отвори у стінах, якими транспортуються сипучі корми на кормороздавальні установки, обладнуються пристроями (підвісні щитки, фартухи тощо), що виключають протяги у приміщеннях.

7.21. Поверхні будівельних конструкцій, стін, стелі та підлога виробничих приміщень повинні бути рівними, стійкими до хімічно агресивного середовища, не допускати абсорбції шкідливих речовин, легко оброблятися під час проведення дезінфекції та вологого прибирання.

7.22. Годівниці не повинні мати гострих кутів та інших небезпечних виступів.

7.23. Фарбування стін, стелі, обладнання кормоцехів, кормокухонь, складів тощо повинне відповідати вимогам санітарії.

7.24. Підлога в робочій зоні оператора доїльних установок з траншеями повинна мати настил у вигляді дерев'яних решіток.

7.25. Для запобігання надходженню в доїльний зал забрудненого повітря необхідно забезпечити ізоляцію доїльного залу від корівників розсувними воротами, шторами або повітряними завісами.

7.26. Люки і завантажувальні отвори повинні закриватися міцними кришками, які згідно з ГОСТ 12.4.026-71 фарбують з обох боків у сигнальний жовтий колір.

7.27. У приміщеннях, де використовуються електрокари, навантажувачі та інший технологічний транспорт, слід виділяти окремі зони для проїзду транспорту і для проходу людей. Постійні робочі місця слід огородити.

7.28. Під час роботи у виробничому приміщенні машин з двигунами внутрішнього згоряння слід проводити вентилювання (провітрювання) приміщення.

Перебування машин з працюючим двигуном внутрішнього згоряння у приміщеннях допускається тільки на час виконання технологічного процесу. Машини повинні бути обладнані глушниками шуму та іскрогасниками.

7.29. У закритих виробничих приміщеннях мікроклімат повинен відповідати ВНТП-СГіП-46-1.94. Повітротехнічне обладнання повинне постійно функціонувати, а в разі несправності - сигналізувати про неї.

Пристрої для вентиляції закритих виробничих приміщень не повинні створювати протягів.

7.30. У манежі для взяття сперми в бугаїв за всім периметром встановлюють вертикальні стовпці висотою 2 м із товстостінних труб діаметром не менше 100 мм на відстані 1 м від стіни з проміжком між трубами 0,4 м. Стовпці нижнім кінцем на 0,5 м закладаються у бетон, у верхній частині зварюються впоперек без перехватів. Не можна зварювати труби поперечними перетинками.

Підлога у манежі не повинна бути слизькою.

7.31. Передманежні приміщення повинні бути обладнані острівками безпеки для працівників.

7.32. Гноєсховища потрібно влаштовувати секційно з метою проведення профілактичних ремонтів і очищення, а укоси зміцнювати проти їх розмиву.

7.33. Глибокі гноєприймачі, ємкості для зберігання рідкого гною, аеротенки, гноєсховища повинні мати запобіжні огородження. Металеві сходинки з рифленими ступенями необхідно періодично очищати від бруду, льоду і снігу.

8. Водопостачання і каналізація

8.1. Внутрішні системи водопроводу і каналізації тваринницьких приміщень повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-1-95.

8.2. Підприємства забезпечуються достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно з ДБН В.2.2-1-95, ВНТП-СГіП-46-1.94. Якість води повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940.

8.3. Не допускається поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.

8.4. Джерела водопостачання та оцінка можливостей їх використання, водопровідні споруди, водогони, зони санітарної охорони групового водопроводу і водопостачання пасовищ повинні відповідати вимогам відомчих будівельних норм Сільськогосподарське водопостачання. Зовнішні мережі і споруди, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1996 році (ВБН СГіП-46/33-2.5-5.96), "Водоснабжение. Групповые водопроводы сельскохозяйственного назначения. Нормы проектирования", затверджених наказом Державного агропромислового комітету СРСР і Міністерства водного господарства СРСР від 08.08.88 N 533/254 (ВСН 33/10-2.2.10-88), "Водоснабжение. Пастбищные системы и водопойные пункты", затверджених наказом Міністерства водного господарства СРСР від 01.09.86 N 318 (ВСН 33-2.2.04-86), та ВНТП-СГіП-46-1.94.

8.5. У місцях забору води для пиття та господарських потреб належить улаштовувати зони санітарної охорони джерел водопостачання згідно з вимогами ВСН 33/10-2.2.10-88.

8.6. Питання про забезпечення питною водою обслуговуючого персоналу та тварин на пасовищах повинне вирішуватися за погодженням із місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.

8.7. Для відведення виробничих та господарсько-побутових стічних вод потрібно влаштовувати каналізацію. Кількість та типи систем каналізації повинні визначатися з урахуванням забезпечення повного знезараження стоків.

8.8. Відповідно до ДБН В.2.2-1-95 відведення промивних вод до каналізації від технологічного обладнання для приймання, транспортування та обробки молока повинне здійснюватися закритим способом із розривом струменя не менше 0,02 м.

8.9. Не допускається прокладання мереж внутрішньої каналізації під стелею (відкрито та закрито) у приміщеннях для зберігання та переробки харчової продукції.

9. Освітлення

9.1. Освітлення виробничих та допоміжних приміщень повинне відповідати вимогам СНиП II-4-79.

9.2. Робочі місця, на яких внаслідок відмови приладів штучного освітлення можуть виникати небезпечні ситуації, повинні мати системи аварійного освітлення, які автоматично включаються під час виключення струму в загальній електромережі.

9.3. Світильники аварійного та евакуаційного освітлення (з обов'язковими відмінними позначеннями) під'єднують до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, або до іншого джерела живлення.

Світильники аварійного освітлення можуть використовуватися як евакуаційні.

9.4. Контроль освітленості повинен проводитися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни джерел світла. Він має здійснюватися вимірюванням освітленості на робочих місцях, перевіркою освітлення відповідності проекту, типів і кількості освітлювальних приладів, а також їх розміщення відносно світлових отворів і обладнання.

Вимірювання рівня освітленості проводиться у площині робочої поверхні згідно з вимогами державного стандарту України "Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітленості" (ДСТУ Б В.2.2-6-97).

9.5. Експлуатація освітлювального обладнання повинна здійснюватися згідно з "Правилами технической эксплуатации электроустановок потребителей" (ПТЭ) і ДНАОП 0.00-1.21-98.

9.6. Усі роботи з технічного обслуговування та чищення світильників проводиться тільки електротехнічним персоналом із застосуванням засобів доступу, що відповідають вимогам безпеки (драбини, пересувні механізми і установки), після зняття електричної напруги та остигання світильників.

9.7. Обслуговування світильників з висотою підвішування до 5 м від підлоги дозволяється з приставних драбин і драбин-стрем'янок працівниками в кількості не менше двох осіб.

9.8. Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинно проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.

9.9. У сараях, навісах потрібно монтувати електричну мережу напругою 12-42 В для підключення переносних світильників.

9.10. У вибухонебезпечних приміщеннях застосовуються світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.

9.11. Люмінесцентні лампи та інші джерела світла з ртутним наповненням після їх виходу з ладу повинні зберігатися упакованими, у спеціальному приміщенні та періодично вивозитися у спеціально відведені місця для дезактивації та знищення.

10. Опалення і вентиляція

10.1. Системи опалення і вентиляції приміщень необхідно влаштовувати згідно з вимогами будівельних норм і правил "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.2-1-95, ВНТП-СГіП-46-1.94, державного стандарту "Системы вентиляционные. Общие требования" із змінами 1988 року (ГОСТ 12.4.021-75) та Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.11-98).

10.2. Забезпечення гарячою водою приміщень необхідно проводити згідно з вимогами будівельних норм і правил "Внутренний водопровод и канализация зданий" (із змінами) (СНиП 2.04.01-85); температуру та витрату гарячої води потрібно приймати за нормами технологічного процесу.

10.3. Джерела із значним виділенням конвекційної теплоти (парові, водогрійні і варильні котли, автоклави, трубопроводи теплоносія тощо) у місцях можливого контакту працівників повинні бути теплоізольовані або огороджені.

10.4. Прилади контролю температури і відносної вологості повітря встановлюються на видних місцях у всіх виробничих приміщеннях.

10.5. Системи місцевої й загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.

10.6. Операторські, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономну вентиляцію.

10.7. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, при якому концентрація шкідливих речовин у повітрі приміщення не перевищувала б гранично допустимих рівнів.

10.8. Джерела із значним виділенням пари, газів, пилу повинні бути герметизовані та обладнані місцевими відсмоктувачами.

11. Вимоги до виробничого обладнання
та засобів механізації

11.1. Конструкції машин і обладнання, які використовуються під час виконання робіт, повинні відповідати чинним стандартам із безпеки праці.

11.2. Приймання з ремонту й передавання в експлуатацію відремонтованих машин і обладнання здійснюється тільки на підставі акта ремонтного підприємства (структурного підрозділу), який підтверджує відповідність відремонтованих виробів вимогам безпеки праці.

11.3. Не допускаються до експлуатації несправні машини та обладнання.

11.4. Виробниче обладнання повинно відповідати вимогам державних стандартів "Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.003-91), "Машины и технологическое оборудование для животноводства и кормопроизводства. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.042-91), бути пожежо- і вибухобезпечним та відповідати вимогам безпеки праці протягом усього терміну використання.

11.5. Стан компресорних установок і повітропроводів повинен відповідати вимогам державного стандарту "Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности" із змінами 1987 року (ГОСТ 12.2.016-81) та "Правил устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (ДНАОП 0.00-1.13-71).

11.6. Кожна одиниця обладнання, яка знаходиться в експлуатації, повинна мати паспорт, схеми підключення електроживлення і комунікацій, дані про результати перевірки її технічного стану, про виконані ремонти та зміни, внесені в схему або конструкцію, документацію про приймання обладнання в експлуатацію, а також інструкцію з експлуатації.

11.7. Конструкція виробничого обладнання повинна унеможливлювати випадкове зіткнення працівників із гарячими та переохолодженими частинами або знаходження у безпосередній близькості від таких частин, якщо це може викликати травмування, перегрівання або переохолодження працівників.

11.8. Виділення та поглинання обладнанням тепла, а також виділення ним шкідливих речовин і вологи у виробничі приміщення не повинно перевищувати гранично допустимих концентрацій у межах робочої зони, які встановлюються стандартами, санітарними нормами та правилами.

11.9. Складові частини виробничого обладнання (у тому числі електричні проводи, кабелі, трубопроводи тощо), механічне пошкодження яких може спричинити небезпеку, повинні бути захищені огородженням або виконані таким чином, щоб виключити можливість їхнього випадкового пошкодження. Огородження повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.062-81.

11.10. Усі рухомі частини трансмісій, які розташовані на висоті менше ніж 2,5 м від опорної поверхні або поверхні робочої площадки, повинні бути огороджені.

У випадку неможливості огородження рухомих органів або частин виробничого обладнання через їх функціональне призначення мають бути передбачені засоби сигналізації, які попереджують про пуск обладнання, а також використані сигнальні кольори та знаки безпеки.

11.11. Виробниче обладнання, обслуговування якого пов'язане з переміщенням персоналу, повинно бути обладнане проходами, безпечними й зручними за конструкцією та розмірами, і пристроями для ведення робіт (робочими площадками, переходами, драбинами, поручнями тощо).

11.12. Виробниче обладнання потрібно забезпечувати місцевим освітленням, якщо його відсутність може спричинити перенапруження органів зору або викликати інші небезпечні ситуації.

11.13. Лазові люки та завальні ями бункерів, башт та інших ємкостей для сипучих кормів повинні мати захисні решітки, кришки або огородження. Решітки і кришки потрібно замикати на замок.

11.14. Гідравлічні, парові, вакуумні лінії та кормопроводи повинні мати надійні та справні ущільнення, які виключають порушення герметизації.

11.15. Засувки, вентилі та крани, які розміщені вище 2 м від рівня підлоги (площадки) або заглиблені, повинні мати пристрої (важільні, штангові та ін.) для їх відкривання і закривання з робочого місця або стаціонарної площадки.

11.16. Елементи станків, розколів та інших конструкцій, на які можлива дія ВРХ, повинні витримувати навантаження з розрахунку:

F = 40 P,

де: F - розрахункове зусилля, яке розвиває тварина, Н;

P - середня маса тварини, кг;

40 - постійний коефіцієнт.

11.17. Для гарантування безпечної роботи працівників слід не менше одного разу на тиждень проводити профілактичний огляд пристроїв та обладнання, які не мають регламентованого строку технічного обслуговування (фіксатори, завіси, перила, трапи, ворота тощо).

Машини і обладнання для приготування кормів

11.18. Конструкція обладнання, призначеного для транспортування сухих кормів, повинна виключати можливість накопичення зарядів статичної електрики.

11.19. Бункери-накопичувачі повинні бути оснащені вертикальними гасниками лінійної швидкості розвантажуваних компонентів кормів.

Бункери для зберігання кормів, що порошать, повинні бути закритого типу і підключені до аспіраційної системи.

11.20. Затвори бункерів для їх регулювання повинні мати електричні або пневматичні механізми. За необхідності регулювання положення затворів вручну зусилля не повинне перевищувати 150 Н.

11.21. Конструкція ємкостей, бункерів для накопичення, зберігання і видання кормів повинна: виключати утворення склепінь або мати пристрої, які руйнують склепіння без застосування ручної праці; виключати злежування кормів або передбачати пристрої для його попередження (ворушилки); передбачати захист внутрішніх стінок від налипання кормів. У випадку неминучості налипання повинні бути передбачені засоби для очищення.

11.22. Контроль рівня заповнення бункерів-дозаторів повинен здійснюватися пристроями сигналізації.

11.23. Ємкості для рідких компонентів кормів повинні мати покажчики рівня рідини або пристрої, які сигналізують про їх наповнення.

11.24. Робочі органи подрібнювачів кормів, які подають та підпресовують корми, повинні бути повністю закриті, за винятком зон проходження продукту, і забезпечені пристроями, які сигналізують або автоматично відключають їх у випадку перевантаження, забивання або потрапляння сторонніх предметів.

11.25. Приймальні горловини живильних механізмів, які завантажуються вручну, повинні мати закриту частину довжиною не менше 0,85 м, а подрібнювальні барабани та інші аналогічні їм робочі органи, що обертаються, повинні бути закриті та зблоковані з пристроями пуску та зупинки машини.

11.26. Кришки подрібнювальних барабанів повинні мати безпечні та зручні запірні пристрої.

11.27. Люки живильних і вивідних самопливів та шлюзових затворів необхідно розміщувати на такій відстані, щоб руки працівників під час очищення самопливу не могли потрапити на робочий орган.

11.28. Циклон та розвантажувач повинні мати люк для огляду і очищення, який закривається герметично. Доступ до люка повинен бути зручним і безпечним.

11.29. Дробарки повинні мати збалансований робочий диск, надійно закріплені ножі, молотки, протирізальні пластини, мати кришки камери подрібнення, захисні кожухи на передачах.

11.30. Дробарки, які використовуються для подрібнення фуражного зерна, слід забезпечити вибухорозрядними пристроями, приєднаними до трубопроводів і виведеними за межі приміщень.

11.31. Встановлення, реєстрація, технічний огляд та експлуатація запарників, варильних котлів, які працюють під тиском, повинні здійснюватися відповідно до чинних нормативно-правових актів та експлуатаційної документації.

11.32. Для обслуговування верхньої частини запарників і варильних котлів слід влаштовувати драбини та площадки з поручнями.

11.33. Для запобігання опікам працівників парою і гарячою водою, які викидаються з відвідної труби, вільний кінець її повинен відводитися в безпечне місце.

11.34. Автоклави слід забезпечувати приладами для автоматичного записування температури і тиску робочого середовища. Прилади встановлюють в кабіні оператора або в іншому місці поблизу пультів і органів керування, щоб забезпечувався постійний нагляд за їх роботою та показаннями.

Парові та водогрійні котли, теплогенератори

11.35. Установлення, реєстрація, технічний огляд та експлуатація котлів з температурою води не вище 115 град. С та парових котлів з тиском пари не вище 0,07 МПа повинні здійснюватися відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98) (якщо котли працюють на газовому паливі), експлуатаційної документації та Правил.

11.36. Електроводонагрівники та інші водонагрівні пристрої закритого виконання повинні мати арматуру, яка забезпечує розбір гарячої води шляхом витіснення її холодною.

11.37. Не допускається встановлення вентилів та інших запірних пристроїв на трубі, яка відводить гарячу воду.

11.38. Електроводонагрівники слід забезпечувати засобами контролю і захисту від підвищеного тиску і перегріву та приєднувати до водопроводу тільки через діелектричну вставку.

11.39. Теплогенератори повинні мати автоматичне і ручне керування та запобіжні клапани для гасіння вибухової хвилі. Розміщення клапанів повинно гарантувати безпеку працівників.

Усмоктувальний повітропровід повинен мати захисну сітку.

11.40. Трубопроводи рідкого палива повинні під'єднуватися до пальників через пристрої, які захищають трубопроводи від можливої вібрації.

11.41. Температура повітря, яке подається теплогенераторами в приміщення для утримання худоби, не повинна перевищувати 70 град. С.

Машини і обладнання для роздавання кормів

11.42. Мобільний кормороздавач повинен відповідати вимогам експлуатаційної документації та мати:

страхувальний ланцюг;

захисні кожухи;

пристрій для жорсткої фіксації карданного вала в транспортному положенні;

ручний привод гальм із фіксацією важеля.

11.43. Мобільні кормороздавачі, які агрегатуються з тракторами, повинні бути забезпечені зчіпними пристроями, які виключають участь в агрегатуванні допоміжного працівника.

11.44. Стаціонарні механізовані кормороздавачі, розташовані в середині годівниць, повинні забезпечувати очищення годівниць від залишків кормів.

11.45. Конструкція натяжного пристрою шайбового транспортера доїльних установок повинна забезпечувати його легке і вільне регулювання.

11.46. Кожух шайбового кормороздавача всередині повинен бути покритий звукопоглинаючим матеріалом.

11.47. Висота розміщення завантажувальних горловин стаціонарних кормороздавачів від підлоги повинна забезпечувати стикування завантажувачів із роздавачем. Зазор по висоті не повинен перевищувати 0,1 м.

11.48. Лінії роздачі кормів, які включаються із загального пульта керування і розміщуються у віддаленій точці поля зору працівника, а також ті, що обслуговуються двома та більше працівниками, повинні бути обладнані передпусковою сигналізацією.

11.49. Для зручності очищення і безпечності обслуговування трос-шайбових, шнекових, спірально-пружинних роздавачів їх конструкція повинна дозволяти реверсування робочих органів під час їх забивання матеріалом.

11.50. Огородження приводних і натяжних барабанів стрічкових транспортерів повинні бути зблоковані з приводом так, щоб під час їх знімання або неправильного встановлення транспортер автоматично відключався.

Доїльні установки і обладнання для первинної
обробки молока

11.51. Монтаж і експлуатацію електроприводів доїльних установок і обладнання первинної обробки молока необхідно проводити відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98, "Правил устройства электроустановок" (ПУЭ), затверджених Міненерго СРСР 04.07.84 та експлуатаційної документації. ( Пункт 11.51 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 254 від 06.11.2007 )

11.52. Основне технологічне обладнання для доїння та первинної обробки молока повинно бути пофарбоване у світлі кольори.

11.53. Огородження муфти вакуумної установки повинне бути відкидним та зручним і безпечним під час провертання муфти перед пуском в умовах зимової експлуатації.

11.54. У вакуумній системі, безпосередньо за вакуумним насосом, повинна бути встановлена ізоляційна вставка (гумовий або поліетиленовий шланг) довжиною не менше 1 м.

11.55. Роздавачі-дозатори доїльних установок повинні виключати виділення пилу з корму, який видається, і бути зручними для очищення. Трубопроводи для подавання сипучих кормів повинні бути надійно герметизовані, щоб не допускати виділення пилу в приміщення.

11.56. Приямок для встановлення молочного насоса доїльних установок повинен бути огороджений перилами висотою не менше 1 м.

11.57. Ділянки молокопроводу, які обладнані системою автоматичного підіймання, у піднятому положенні повинні розміщуватися на такій висоті, яка би забезпечувала вільний проїзд кормороздавачів та інших машин.

11.58. Вузли і деталі доїльних установок та молочного обладнання, які вимагають періодичного очищення і миття із застосуванням ручної праці, повинні забезпечувати їх легке розбирання і збирання, бути доступними для миття і чищення та не мати гострих країв і задирок.

11.59. Резервуари-охолоджувачі молока повинні бути забезпечені пристроями для механічного миття із застосуванням дезінфікуючих розчинів.

11.60. Привод мішалки резервуара-охолоджувача молока повинен бути зблокований з кришкою люка для його виключення під час відкривання останнього.

11.61. Флягопропарювачі необхідно обладнувати витяжним кожухом-відсмоктувачем або зонтом.

11.62. Подача води або пари повинна здійснюватися тільки при наявності фляг на дерев'яних прокладках і включеній вентиляції.

11.63. Пускові педалі флягопропарювачів слід огороджувати, щоб запобігти спрацьовуванню під час випадкового падіння на них будь-яких предметів.

11.64. Центрифужні очисники молока повинні експлуатуватися тільки із справним гальмом. Застосування нештатних засобів гальмування не допускається.

11.65. Не дозволяється використовувати сепаратори при наявності сторонніх шумів, підвищеній вібрації та з розбалансованим барабаном.

Обладнання для напування ВРХ

11.66. Водороздавачі та пересувні автонапувалки повинні бути обладнані підставками, які підкладаються під сниці, коли їх від'єднують від трактора.

11.67. Під колеса пересувних автонапувалок під час їх установлення для напування тварин слід підкладати башмаки, а сниці встановлювати на підставки.

11.68. Колодязі з механічним підійманням води повинні бути постійно закриті кришками. Під час підіймання води з колодязя живим тяглом або вручну кришки знімають. Колодязі при будь-яких способах підіймання повинні бути огороджені.

11.69. На відкритих місцях узимку колодязі з навітряного боку захищають вітрозахисним щитом. Лід навколо них слід сколювати, а територію посипати піском.

Машини і обладнання для видалення гною

11.70. Монтаж і експлуатацію машин, механізмів і обладнання необхідно проводити відповідно до вимог експлуатаційної документації.

11.71. Для пуску і зупинки транспортера для видалення гною або дельта-скрепера потрібно у протилежних кінцях приміщення встановити дистанційне керування з дублюючими кнопками.

11.72. Приводний редуктор з електродвигуном повинен бути встановлений на бетонній основі. Електропроводку до електродвигуна потрібно прокладати в металевій трубі. Корпус електродвигуна і труба повинні бути заземлені відповідно до ПУЭ.

11.73. Електрична апаратура, що встановлена на відкритій площадці, повинна бути надійно захищена від опадів.

11.74. Для контролю за тиском повітря, що подається по трубопроводу, перед накопичувачем гною на висоті 1,5 м слід встановлювати манометр, шкала якого повинна мати червону риску на поділці, яка відповідає робочому тиску.

11.75. Прийомна лійка гноєнакопичувача повинна мати захисну решітку, що виключає потрапляння в нього довговолокнистих часток і сторонніх предметів. Експлуатація пневмоустановки без решітки не дозволяється.

11.76. Гноєнакопичувач повинен бути покритий усередині та зовні антикорозійним матеріалом.

11.77. Шиберні засувки каналів гноєвидалення повинні мати пристрої автоматичного дистанційного керування з дублюючим ручним керуванням.

Обладнання для вантаження і транспортування ВРХ

11.78. Пересувні естакади, трапи для вантаження ВРХ повинні мати регулювання підлоги за висотою і бокові огородження за шириною кузова транспортного засобу.

Кут підйому трапа, естакади не повинен перевищувати 12 град. Робоча зона працівників повинна бути відгороджена від зони руху тварин.

11.79. Скотовози слід обладнувати причальним демпфером і сигнальним пристроєм, які забезпечують безпеку причалювання до естакади, пристроєм для перекриття щілини між підлогою скотовоза і естакадою, а при наявності дверей-трапа - між підлогою і трапом.

11.80. Двері-трап скотовоза повинні бути забезпечені пристроєм, який полегшує їх відкривання та підйом під час закривання. Зусилля не повинно перевищувати 150 Н.

11.81. Борти автомобілів та причепів повинні мати висоту не менше 1,8 м і обмежувач зверху, який запобігає вискакуванню тварин із кузова.

12. Вимоги до розміщення виробничого обладнання
і організації робочих місць

12.1. Улаштування і розміщення обладнання повинні відповідати вимогам державних стандартів "Оборудование производственное. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.049-80), "Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (ГОСТ 12.2.061-81, СТ СЭВ 2695-80), будівельних норм і правил "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы" (СНиП 3.05.05-84), правил і норм, затверджених в установленому порядку, експлуатаційної документації заводів-виготівників та Правил.

12.2. Робочі місця потрібно забезпечити операційними картами, інструкціями з охорони праці та застережними написами.

12.3. Розміщення виробничого обладнання у приміщеннях і на робочих місцях здійснюється з урахуванням вимог ергономіки. Ергономічні вимоги повинні відповідати вимогам державних стандартів "Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.032-78) та "Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.033-84).

12.4. Розташування обладнання, нагрівальних приладів і трубопроводів, вакуумних та молочних ліній, систем опалення і вентиляції повинне забезпечувати можливість їх дезінфекції та очищення без небезпеки травмування під час виконання цих операцій.

12.5. Випускні труби двигунів внутрішнього згорання доїльних установок не повинні бути направлені на легкозаймисті поверхні конструкцій або складські матеріали.

12.6. Ширина проходів для ремонту і огляду обладнання повинна бути не менше 0,8 м.

12.7. При розміщенні обладнання слід забезпечити зручність обслуговування і безпеку евакуації працівників у аварійних ситуаціях.

12.8. Пульти керування стаціонарними машинами і технологічними лініями повинні розміщуватися так, щоб органи керування знаходилися у зручному та безпечному місці, а оператор біля пульта міг спостерігати за ходом технологічного процесу.

12.9. Центральні пульти управління технологічними процесами повинні розміщуватися в окремих приміщеннях.

12.10. Пускові пристрої стаціонарних машин повинні мати чіткі написи, які вказують:

місце розміщення загального вимикача;

вид і номер керованої машини.

Написи наносять на кришки магнітних пускачів або на окремі таблички над ними.

12.11. Обладнання, що обслуговується кількома працівниками, з метою попередження про його запуск устатковують звуковою та світловою сигналізаціями. Світлова сигналізація технологічних ліній (включити/виключити, відкрити/закрити) повинна розрізнятися за кольором. Засоби звукової сигналізації встановлюються на пульті керування відповідно до державного стандарту "Система "человек - машина". Сигнализаторы звука неречевых сообщений. Общие эргономические требования" (ГОСТ 21786-76).

12.12. Попереджувальна сигналізація повинна бути зблокована із системою пуску машин так, щоб тривалість передпускового сигналу (звукового чи світлового) становила 5-15 секунд, після чого сигналізація має автоматично відключатися.

12.13. Великогабаритні машини, під час обслуговування яких оператор переміщується, а також конвеєри (транспортери) та рольганги, які мають довжину понад 10 м, повинні мати аварійні кнопки "Стоп". Кількість аварійних кнопок має бути такою, щоб відстань між ними була не більше 10 м і був забезпечений вільний доступ до них з будь-якого місця знаходження працівників.

12.14. При розміщенні обладнання в суміжних приміщеннях аварійні кнопки "Стоп" повинні бути у кожному приміщенні.

12.15. Комунікації виробничого обладнання повинні бути виконані та розміщені з таким розрахунком, щоб унеможливити травмування працівників.

12.16. Відстань між огорожами стаціонарних машин і конструкційними елементами будівель (стіни, колони тощо), а також ширина постійних проходів, вільних від обладнання та комунікацій, повинна відповідати нормам технологічного проектування.

12.17. Виробниче обладнання з кількома приводними двигунами слід обладнувати пристроями одночасної зупинки приводів.

12.18. Стаціонарні транспортери, розміщені нижче рівня підлоги, в усіх місцях, де обслуговуючий персонал може їх перетинати, повинні мати міцні перекриття, які витримують сумарне навантаження до 1500 Н (середня вага людини і вантажу, який вона може нести згідно з граничними нормами підіймання та переміщення вантажів).

12.19. Приміщення, в яких розташовані робочі місця для приготування робочих розчинів пестицидів або встановлені машинні агрегати та лінії, під час роботи яких можливе виділення у приміщення пилу чи газу, повинні обладнуватися витяжною вентиляцією.

12.20. На робочому місці в приміщенні для приготування миючих і дезінфікуючих розчинів повинні бути вивішені: операційні карти з приготування дезінфікуючих розчинів, інструкції з безпечного виконання робіт і попереджувальні написи.

12.21. На робочих місцях, де за умов технологічного процесу підлога постійно мокра або холодна, встановлюють стійкі підніжні решітки, виготовлені з матеріалів, які виключають ковзання і легко піддаються санітарній обробці.

12.22. Пневматичні системи, які забезпечують пневмотранспорт і вентиляцію зони пиловидалення, повинні бути герметичні в місцях з'єднань.

12.23. Електроприводи та електрообладнання стаціонарних установок потрібно встановлювати та експлуатувати відповідно до ПУЭ та ДНАОП 0.00-1.21-98.

12.24. Додаткове змінне обладнання, інструмент та інвентар повинні бути розміщені у спеціально відведеному місці виробничого приміщення таким чином, щоб не захаращувати проходи для людей і підступи до машин.

12.25. Роботи на приставних драбинах допускається проводити на висоті не більше 5 м. Драбини повинні мати гострі металеві наконечники при установленні на ґрунт, або гумові башмаки - на твердішу основу. Допустимий кут нахилу драбини відносно до вертикальної площини має бути не менше 30 град.

13. Вимоги безпеки до виробничих процесів

13.1. Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів

13.1.1. Безпека процесів, пов'язаних з виробництвом продукції тваринництва, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з вимог безпеки до технологічних процесів.

13.1.2. Мікроклімат виробничого середовища не повинен чинити несприятливого впливу на працівників. У виробничих та допоміжних приміщеннях мікроклімат повинен відповідати ВНТП-СГіП-46-1.94. У виробничих приміщеннях, де неможливо встановити допустимі нормативні показники мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, повинен бути забезпечений колективний або індивідуальний захист працівників.

13.1.3. Санітарно-гігієнічні параметри умов праці на робочих місцях повинні відповідати Державним санітарним нормам виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 за N 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Державним санітарним нормам виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 за N 39 (ДСН 3.3.6.039-99), та СНиП II-4-79.

13.1.4. Небезпечні місця та зони на фермах (комплексах) необхідно позначати попереджувальними знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-71. Знаки безпеки повинні бути розміщені на видному місці.

13.1.5. Сигнальні пристрої, які попереджують про небезпеку, розміщують таким чином, щоб сигнали були помітними або добре прослуховувались під час виконання виробничого процесу.

13.1.6. Над стійлами агресивних тварин слід вивішувати попереджувальні знаки відповідно до ГОСТ 12.4.026-71 з пояснювальним написом типу "Обережно! Корова б'ється" тощо.

13.1.7. Поводження з тваринами має бути спокійним, упевненим, але не грубим.

13.1.8. Працівники, які мають незначні рани, садна, захворювання шкіри допускаються до роботи лише з дозволу медичного працівника і за умови виконання ними необхідних захисних заходів.

13.2. Приготування кормів

Подрібнення кормів

13.2.1. Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюються на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на обладнання. При використанні цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або кормоприготувального цеху їхнє місце і спосіб установки визначаються проектом.

13.2.2. Під час підготовки до роботи подрібнювачів необхідно перевірити балансування робочого органу, кріплення ножів, молотків і протирізальних пластин, справність і надійність кріплення кришки дробильної камери, наявність захисних огороджень на передачах та рухомих частинах машин.

13.2.3. Під час підготовки до роботи живильників та подрібнювачів слід перевірити кріплення болтових з'єднань, натягнення ременів і ланцюгів. Рухомі та нерухомі ножі подрібнювачів повинні бути закріплені болтами з контргайками, а зазори між ними - відповідати значенням, вказаним у паспорті машини.

13.2.4. Перед пуском подрібнювача потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів усередині нього і на живильниках.

13.2.5. Подача продуктів у подрібнювач здійснюється тільки після виходу його ротора у робочий режим.

Продукт необхідно подавати в машину рівномірно, використовуючи для цього спеціальні дерев'яні проштовхувачі з ручкою довжиною не менше 1 м.

13.2.6. Під час завантаження подрібнювачів необхідно слідкувати, щоб у них не потрапляли сторонні предмети і змерзлі грудки технологічного продукту.

13.2.7. Очищати від забивання робочі органи потрібно тільки при виключеному і повністю зупиненому обладнанні з ужиттям заходів, які запобігають його випадковому пуску (знімання приводних пасів, відключення муфти, навішування на пусковий пристрій попереджувальної таблички "Не вмикати!" тощо).

13.2.8. Робочі місця та приміщення, де встановлені подрібнювачі, необхідно щоденно прибирати від пилу і бруду.

Автоклавна (гідробаротермічна) обробка грубих кормів

13.2.9. До роботи на автоклавах допускаються працівники, які мають посвідчення на право обслуговування посудин, що працюють під тиском.

13.2.10. Під час автоклавної обробки грубих кормів повинні виконуватися вимоги експлуатаційної документації до автоклавів.

13.2.11. Автоклави встановлюють в окремому приміщенні з температурою повітря не нижчою 5 град. С.

13.2.12. Завантаження сировини в автоклави повинне бути механізованим.

13.2.13. При використанні хімічних речовин, з метою запобігання попадання їх у повітря виробничого приміщення, передбачається герметизація обладнання і система аспірації.

13.2.14. Перед кожним циклом парової обробки кормів необхідно проводити гідравлічну перевірку автоклава, а також прилеглих трубопроводів і запірної арматури, використовуючи процес замочування сировини в автоклаві під тиском води не меншим, ніж робочий тиск пари. Максимальний тиск живильного насоса не повинен перевищувати дозволеного робочого тиску автоклава згідно з експлуатаційною документацією.

13.2.15. Противаги кришок автоклавів потрібно огороджувати, а масу їх відрегулювати так, щоб виключити самовільне опускання кришок.

13.2.16. Швидкознімні кришки автоклава протягом процесу обробки повинні бути закриті на замок. При використанні прохідних автоклавів у тупиковій схемі неробочі кришки повинні мати заглушки.

13.2.17. При гідробаротермічній обробці грубих кормів знімати або відкривати кришки обладнання необхідно тільки після припинення подачі пари та повного закриття вентилів.

13.2.18. Автоклави повинні бути забезпечені апаратурою автоматичного запису температури і тиску робочого середовища. Вона встановлюється в кабіні оператора або в інших місцях поблизу пультів та органів керування, де б забезпечувалось постійне спостереження за їх роботою і показаннями.

13.2.19. Конденсат з автоклава повинен відводитися в безпечне місце. Перед його зливанням необхідно переконатися, що навпроти зливного отвору немає людей.

13.2.20. Під час вивантаження кормів із автоклава потрібно проводити вентиляцію приміщення.

Екструдування кормів

13.2.21. Над кожним прес-екструдером повинен бути пристрій для примусової витяжної вентиляції. Прес-екструдер дозволяється включати тільки при працюючій вентиляції.

13.2.22. Не дозволяється знаходитися проти регулятора-гранулятора під час пуску, зупинки і роботи прес-екструдера, здійснювати пуск прес-екструдера з частково закритими або забитими продуктами вихідними отворами регулятора-гранулятора; брати руками пробу вихідної суміші на виході із шнека дозатора (необхідно користуватися совком), розбирати шнекову частину при температурі деталей понад 45 град.С.

Хімічна обробка кормів

13.2.23. Безпека під час роботи з аміачною водою, рідким (безводним) аміаком та іншими хімічними речовинами повинна відповідати вимогам чинного законодавства.

13.2.24. Працівники, які працюють з рідким (безводним) аміаком, повинні мати посвідчення на право обслуговування посудин, що працюють під тиском.

13.2.25. Хімічна обробка кормів має проводитися тільки при наявності вентиляції.

13.2.26. Під час роботи з аміаком, каустичною содою та іншими хімічними речовинами працівники повинні забезпечуватися ЗІЗ відповідно до ДНАОП 0.00-3.01-98.

13.2.27. Перевозити хімічні речовини необхідно у закритих ємкостях.

13.2.28. Зберігати вапно, карбамід, селітру необхідно в закритій тарі у спеціально обладнаних сухих приміщеннях.

У кормоцеху слід зберігати не більше однодобового запасу цих речовин.

13.2.29. Ємкість для зберігання аміачної води високої конценрації (25%) повинна мати відповідний напис, бути заземлена, обладнана запобіжними клапанами і знаходитися за межами приміщення кормоцеху.

13.2.30. Сховища для аміачної води мають бути обладнані первинними засобами пожежогасіння.

У випадку виникнення пожежі пересувні ємкості з аміачною водою транспортують у безпечне місце, а стаціонарні - поливають водою.

Зберігання горючих матеріалів, проведення будь-яких робіт із застосуванням відкритого вогню і паління на відстані менше 100 м від сховища аміачної води не дозволяється.

13.2.31. Машини і ємкості з хімічними речовинами повинні розміщуватися на огороджених рівних із твердим покриттям майданчиках.

13.2.32. У місцях розташування машин і ємкостей з хімічними речовинами вивішують інструкції з їх безпечного обслуговування.

13.2.33. Запірні пристрої ємкостей належить відкривати повільно і плавно без ривків та ударів металевими предметами.

13.2.34. Продування контрольних кранів, вентилів та відбір проб аміачної води, каустичної соди та інших хімічних речовин необхідно проводити обережно, у гумових рукавичках і в протигазі із відповідним фільтруючим елементом.

13.2.35. Переливання аміачної води із однієї тари в іншу слід виконувати за методом "газового обв'язування", коли пари з наповненої ємкості потрапляють у порожню. При цьому працівники повинні знаходитися з навітряного боку.

13.2.36. Кислоти і формалін потрібно переливати з бутлів за допомогою сифонів, не допускаючи розбризкування рідин.

13.2.37. Приготування робочих розчинів хімічних речовин необхідно проводити в закритих установках з мішалками. Подачу вихідних речовин і робочого розчину слід здійснювати за допомогою механізмів або обладнання (шнеки, насоси), що запобігають контакту працівників з хімічними речовинами.

13.2.38. Робочий розчин повинен подаватися у змішувачі-реактори через інжекторний пристрій.

13.2.39. Під час застосування їдкого натру або кальцинованої соди можлива кристалізація їх у трубопроводах, що може спричинити підвищення тиску до аварійного.

У такому випадку необхідно відігрівати трубопровід гарячою водою або парою з дотриманням заходів безпеки.

13.2.40. Гасити вапно для обробки соломи потрібно в закритих ємкостях, заглиблених у землю і розміщених за межами приміщення.

13.2.41. Перед обслуговуванням, ремонтом і внутрішнім оглядом ємкостей і трубопроводів з-під аміачної води та інших хімічних речовин необхідно їх промивати водою й продувати повітрям або парою, які подаються в нижню частину ємкості при відкритому верхньому люкові. Люк ємкості залишають відкритим до повного видалення з неї парів аміаку. Лише після цього можна виконувати ремонтні роботи та користуватися відкритим вогнем.

13.2.42. Цехи з хімічної обробки кормів потрібно забезпечити:

розчином гідрокарбонату натрію (0,5%-ним і 1%-ним) об'ємом не менше ніж 3 л кожного для нейтралізації кислоти, що потрапила в очі або на шкіру;

сухою харчовою содою (не менше 1 кг) для приготування розчинів;

1%-ним розчином лимонної або оцтової кислоти, насиченим розчином борної кислоти для нейтралізації лугів (аміачної води, каустичної соди);

ємкістю із чистою водою для умивання після нейтралізації кислот або лугів;

аптечкою першої допомоги з необхідними медикаментами.

Запарювання та варіння кормів

13.2.43. Для обслуговування верхньої частини запарників і варильних котлів їх необхідно обладнувати драбинами та площадками відповідно до державного стандарту "Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ" (ГОСТ 26887-86).

13.2.44. Для захисту працівників від опіків парою та гарячою водою з викидної труби запарника верхня частина її відводиться у безпечне місце.

13.2.45. Перед відкриванням кришок запарників і варильних котлів потрібно закрити паровий вентиль і знизити тиск до атмосферного. Під час відкривання кришки необхідно стояти з того боку, в який вона відкривається.

13.2.46. Перед зливанням конденсату із запарника слід впевнитися, що проти зливного отвору немає людей.

13.2.47. Не дозволяється залишати працюючий запарник або варильний котел без нагляду.

Приготування комбінованих кормів і кормосумішей

13.2.48. До роботи з обслуговування обладнання кормоцехів допускаються працівники, які мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.

13.2.49. Керування операціями приготування комбікормів - подрібненням, сушінням, екструдуванням, тепловою та хімічною обробкою, дозуванням, змішуванням, гранулюванням (брикетуванням) повинне бути дистанційним із загального пульта керування. Під час проведення технічного обслуговування та ремонту необхідно передбачити можливість переходу на місцеве керування окремими агрегатами.

13.2.50. Обладнання та механізми, робота яких супроводжується виробничим шумом і вібрацією, що перевищують допустимі санітарні норми, потрібно забезпечувати ізолюючими пристроями, встановлювати на віброізолюючій основі або в ізольованих приміщеннях.

13.2.51. Під час переробки кормів із виділенням пилу необхідно передбачити герметизацію усіх місць і джерел пилоутворення та їхню аспірацію. Аспіраційні установки повинні вмикатися за 0,5 хвилини до включення технологічних ліній і вимикатися через 3 хвилини після зупинки ліній.

13.2.52. Зерно та інші компоненти кормів перед переробкою повинні очищатися від металевих та інших домішок.

13.2.53. Рідкі компоненти комбікормів повинні вноситися за допомогою шлюзових затворів або дозаторів, що запобігають їх розбризкуванню.

13.2.54. Робота з компонентами, які мають різкий неприємний запах (білкові, мінеральні, лікарські домішки), повинна проводитися при працюючій системі аспірації або місцевій вентиляції.

13.2.55. З метою зменшення пилоутворення при вільному падінні сухих кормів із напрямних жолобів або транспортерних стрічок необхідно використовувати спускні рукави, фартухи тощо.

13.3. Вантаження, транспортування та роздавання кормів

13.3.1. Під час зберігання, навантаження і транспортування кормів не можна допускати потрапляння в них сторонніх предметів, які можуть викликати поломку обладнання, створити аварійні та травмонебезпечні ситуації.

13.3.2. Під час завантаження сипучих кормів працівникам не дозволяється знаходитися в кузові транспортного засобу.

13.3.3. При розміщенні вантажопідйомних машин і механізмів на вантажно-розвантажувальних майданчиках необхідно залишати вільні проходи завширшки не менше 0,8 м для працівників, а для проїзду транспортних засобів - не менше 3,5 м.

13.3.4. При застосуванні навантажувачів усі дії працюючих повинні узгоджуватись із машиністом навантажувача.

13.3.5. Місця під'їзду транспортних засобів до вантажно-розвантажувальних механізмів, приймальних бункерів тощо необхідно обладнувати відбійними брусами.

13.3.6. Трактор із навісним навантажувачем, для підвищення поздовжньої стійкості, необхідно укомплектовувати бульдозерною навіскою. Не допускається робота трактора з навісним знаряддям на схилах понад 8 град. (16%). В зоні дії навантажувачів, фуражирів тощо не допускається перебування сторонніх осіб, а також перебування працівників під вантажем і стрілою.

13.3.7. Розробку скирт, буртів, траншей та інших складів кормів висотою понад 2 м необхідно проводити вертикальними шарами, починаючи з верхньої частини і з краю, виключаючи при цьому можливість зсуву або обвалу частини скирти, бурту. Після вжиття необхідних заходів безпеки козирки, що утворилися, навіси корму в скиртах, буртах і траншеях потрібно обвалити.

13.3.8. Транспортні засоби, поставлені під навантаження/розвантаження, повинні бути загальмовані та вжиті додаткові заходи, що перешкоджають їх самовільному рухові.

13.3.9. Перед початком транспортування соломи і сіна з полів та луків на кормовий двір необхідно привести у справний стан дороги, переїзди, греблі та насипи, а на небезпечних ділянках встановити відповідні дорожні знаки.

13.3.10. При виконанні транспортних робіт колісними тракторами потрібно передні та задні колеса встановити на максимальну ширину колії. Під час ожеледиці та у важкопрохідних місцях дороги на ведучі колеса надіти ланцюги проти ковзання.

13.3.11. Для піднімання на транспортний засіб, завантажений соломою або сіном, чи для спускання з нього працівників слід забезпечити мотузковими або приставними драбинами та організувати їх страхування.

13.3.12. Ремонт та технічне обслуговування стаціонарних кормороздавачів необхідно проводити при вимкненому рубильнику і знятих запобіжниках електричного щита. На щит потрібно вивісити плакат з написом "Не вмикати! Працюють люди".

13.3.13. Для роз'єднання і з'єднання тягових ланцюгів необхідно мати пристрої, які виключають зривання та викидання інструменту під час ремонту.

13.3.14. До роботи на мобільних кормороздавачах допускаються працівники, які мають посвідчення водія відповідного транспортного засобу.

13.3.15. На мобільних кормороздавачах слід поновлювати написи і знаки, передбачені заводом-виробником.

13.3.16. Біля робочих органів кормороздавачів мають бути нанесені написи, що забороняють очищення, технічне обслуговування та ремонт при працюючому двигуні трактора.

13.3.17. Після монтажу або ремонту підвісна дорога випробовується на дію статичних і динамічних навантажень відповідно до вимог експлуатаційної документації.

13.3.18. Переміщення вагонетки необхідно здійснювати тільки штовханням її від себе, при цьому перебування людей на шляху руху вагонетки не дозволяється. Забороняється їзда людей на вагонетці. Під час розвантажування вагонетки з кузовом, що перекидається, працівник має бути в торці кузова, а його руки не повинні потрапити у зону між рухомими та нерухомими частинами.

13.3.19. На вагонетці роблять напис про допустиму вантажопідйомність. Не допускається перевантаження вагонетки.

13.3.20. Забороняється експлуатація підвісної дороги із зношеними підвісками, кріпленнями, підіймачами, запірними пристроями кузова і підіймача, звареними котками, а також погнутими рейками та розходженням їх у місцях стиків.

13.4. Догляд за великою рогатою худобою

Напування тварин

13.4.1. Напування ВРХ повинні проводиться із індивідуальних або групових автонапувалок, приєднаних до водопроводу або резервуара, або з пересувних напувалок. Напувалки повинні забезпечувати вільне напування тварин у будь-який час.

13.4.2. Під час напування тварин пересувними напувалками в місцях водопою напувалки повинні бути загальмовані.

13.4.3. Місце забору води з водойм повинне бути достатньо широким для під'їзду та розвороту транспортного засобу, що агрегатується з водороздавачем. Під'їзд до води повинен бути рівним, пологим, з кутом ухилу не більше 12 град.; берег водойми повинен бути захищений від обвалу.

Обігрів тварин

13.4.4. Безпека виробничих процесів під час обігріву молодняку ВРХ джерелами інфрачервоного випромінювання повинна забезпечуватись із дотриманням вимог державного стандарту "Пожарная безопасность. Общие требования" із змінами 1995 року (ГОСТ 12.1.004-91).

13.4.5. У процесі обігріву молодняку джерелами інфрачервоного випромінювання можливі дії таких небезпечних і шкідливих факторів:

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

небезпечний рівень струму в електричній мережі;

підвищена температура поверхні матеріалів.

13.4.6. Монтаж інфрачервоних опромінювачів повинен проводитися згідно з вимогами ПУЭ та ДНАОП 0.00-1.21-98.

13.4.7. Перед уведенням в експлуатацію інфрачервоних опромінювачів електрообладнання повинно пройти випробування у присутності представника пожежної охорони підприємства та особи, відповідальної за безпеку експлуатації опромінювачів.

13.4.8. Тваринницькі приміщення, в яких експлуатуються інфрачервоні опромінювачі, відносяться до приміщень із підвищеною загрозою ураження електричним струмом.

13.4.9. Усі опромінювачі з інфрачервоними джерелами повинні експлуатуватись із захисною сіткою з підвіскою на відстані не менше 1 м по вертикалі та горизонталі від вікна випромінювання до поверхні легкозаймистих матеріалів (соломи, дерева, пластмаси тощо).

13.4.10. Інфрачервоні опромінювачі та установки стаціонарного і пересувного типів необхідно встановлювати і експлуатувати згідно з експлуатаційною документацією.

13.4.11. Технічне обслуговування, ремонт, очищення опромінювачів і випромінювальних установок та зміну висоти підвісу опромінювачів потрібно проводити тільки після їх повного відключення від електромережі та охолодження.

13.4.12. На кожному об'єкті, обладнаному випромінювальними установками, повинна бути експлуатаційна документація, інструкції з безпеки праці, з надання першої допомоги при ураженні електричним струмом, а також захисні окуляри із світлофільтрами відповідно до державного стандарту "Очки защитные. Общие технические условия" (ГОСТ 12.4.013-85Е, СТ СЭВ 4564-84) або щитки захисні відповідно до державного стандарту "Щитки защитные лицевые. Общие технические требования и методы контроля" із змінами 1987 року (ГОСТ 12.4.023-84).

13.4.13. Не дозволяється використовувати опромінювальні установки з відкритими струмопровідними частинами.

13.4.14. Штепсельні розетки для включення опромінювальної установки у мережу повинні мати третій заземлювальний контакт. При відсутності таких розеток необхідно застосовувати апарати захисного відключення. В запилених і вологих приміщеннях (вологість понад 90%, запиленість 800 мг/куб.м) потрібно влаштовувати герметичні штепсельні розетки із спеціальним гніздом для приєднання до захисного нульового проводу та ручками з діелектричного матеріалу.

13.4.15. Обслуговування опромінювальних та іонізуючих установок повинен здійснювати електромонтер із кваліфікаційною групою з електробезпеки не нижче III.

13.4.16. Вмикання і вимикання установок дозволяється працівникам, які обслуговують тварин і мають I групу з електробезпеки.

13.4.17. Рівні ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях повинні відповідати "Санитарным нормам ультрафиолетового излучения в производственных помещениях" N 4557-88, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР 1988 року (ДНАОП 0.03-3.17-88).

13.4.18. Для захисту від надмірного ультрафіолетового випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають випромінювання) та фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені). Очі слід захищати окулярами із захисним склом. Повний захист від ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.

13.4.19. Підлога з електрообігрівом у тваринницьких приміщеннях повинна виконуватися згідно з проектною документацією та відповідати вимогам ПУЭ.

Догляд за бугаями та взяття сперми

13.4.20. Прив'язувати бугаїв-плідників у стійлах необхідно міцною двосторонньою прив'яззю - ланцюгом із катаного дроту діаметром 8 мм або інших рівноміцних матеріалів. Прив'язь має бути достатньо вільною, щоб вона не заважала тварині лягати. Під металевий ланцюг ошийника необхідно підкладати ремінь.

13.4.21. Ланцюговий елемент прив'язі потрібно з'єднувати з ошийником за допомогою карабіна з автоматичною заскочкою.

13.4.22. Кожний бугай, призначений для відтворення стада, повинен мати металеве кільце, встановлене у 9-11-місячному віці в носову перегородку. Кільце фіксується у верхньому положенні до налобного ременя.

13.4.23. На прогулянку бугаїв виводять на поводу і обов'язково за допомогою палиці-водила довжиною не менше 2 м із карабіном, яким їх чіпляють за носове кільце. Не допускається одночасне виведення на прогулянку бугаїв і корів.

13.4.24. Для бугаїв необхідно обладнувати майданчики з механічними пристроями для примусового водіння.

13.4.25. У бугаїв-плідників у молодому віці необхідно проводити видалення рогів. Бугаям із злим норовом необхідно надівати наочники прямокутної форми, виготовлені із шкіри розміром 30 х 40 см, а при наявності рогів - прикріплювати на них дерев'яні пластинки. Виводити таких бугаїв необхідно на розв'язках двом скотарям.

13.4.26. На вигульних двориках дозволяється вигулювати на прив'язі лише одного бугая. Для виведення бугая з індивідуального дворика скотар повинен не заходячи у дворик зачепити бугая палицею-водилом за носове кільце і тільки після цього відчепити карабін прив'язі та відчинити випускні двері.

13.4.27. Чистити та мити бугаїв можна лише після фіксації їх на короткій прив'язі. При цьому тваринам дають невелику кількість корму та уважно спостерігають за їх поведінкою під час чищення.

13.4.28. Під час чищення годівниць і роздавання корму голову бугая необхідно фіксувати ланцюгом із карабіном (скотар при цьому повинен знаходитися у кормовому проході).

13.4.29. Перед привчанням бугая до нових працівників його потрібно кілька днів утримувати на зменшеному раціоні.

13.4.30. У разі виявлення у бугая негативної реакції щодо скотаря, який його доглядає, скотар повинен замінити свій спеціальний одяг. Якщо це не допомагає, необхідно доручити доглядати цього бугая іншому скотарю з цього приміщення і при цьому додатково вивчити характер поведінки бугая.

Усі плідники виявляють негативну реакцію на різкі запахи (наприклад алкоголю) та одяг червоного, білого або яскравого кольору.

13.4.31. Для усунення розвинутої буйної поведінки бугая необхідно перевести його на нове місце. У нових умовах розвинутий рефлекс затухає.

13.4.32. Технікам штучного осіменіння та працівникам, що постійно доглядають бугаїв, не дозволяється бути присутніми під час проведення болісних для бугая профілактичних і лікувальних процедур, а також під час розчищення ратиць, обрізування рогів, вставлення носових кілець тощо.

13.4.33. Сперму від бугаїв беруть у спеціальному приміщенні (манежі) із станком, який захищає працівників від травмування.

Зберігання та перевезення сперми

13.4.34. Пункти штучного осіменіння (приміщення, де зберігається заморожена сперма, ведеться технологічна робота з нею та штучне осіменіння корів і телиць) будують за типовими або індивідуальними проектами, погодженими в установленому законодавством порядку. Допускається організація пунктів у переобладнаних приміщеннях, які відповідають установленим ветеринарно-санітарним вимогам, з обов'язковим технічним оснащенням: електричним освітленням, опаленням, водопроводом, вентиляцією (примусовою або природною), бактерицидними лампами і дезбар'єром.

13.4.35. Усі приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля пункту необхідно утримувати в чистоті та належному порядку. У приміщенні не повинно бути мух. Не дозволяється вхід до пункту стороннім особам.

13.4.36. Щоденно після закінчення роботи необхідно прибирати всі приміщення, мити станки та підлогу.

13.4.37. Під час роботи з посудинами Дьюара необхідно виконувати вимоги експлуатаційної документації та Інструкції із штучного осіменіння корів і телиць, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 01.08.2001 за N 230, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.10.2001 за N 852/6043.

13.4.38. При роботі з кріогенним обладнанням слід виконувати такі вимоги:

посудини Дьюара встановлювати не ближче 1 м від нагрівальних приладів;

не допускати падіння посудин Дьюара, а також ударів по них;

горловини посудин повинні бути постійно закриті тільки пінопластовими кришками, які входять до комплекту посудин;

проводити контроль за накопичуванням кисню в рідині, що знаходиться в посудині, і своєчасно її видаляти при досягненні концентрації кисню 15%;

не видаляти збагачену киснем рідину з посудини Дьюара випаровуванням;

не заливати рідкий азот з домішками повітря і рідкого кисню;

під час транспортування цистерн і посудин Дьюара з рідким азотом на автомобілях та інших видах транспорту необхідно закріплювати їх для запобігання падіння та переміщення опорною поверхнею;

при появі на поверхні посудини інею, "снігової шуби" або при різкому підвищенні випаровування, що є наслідком втрати вакууму, слід рідкий азот вилити з посудини, а посудину поставити на відігрівання протягом 3-х діб у приміщення, куди заборонений доступ людей.

13.4.39. Під час роботи із замороженою спермою необхідно виконувати правила з безпеки праці відповідно до Інструкції із штучного осіменіння корів і телиць .

13.4.40. Під час розморожування сперми в скляних ампулах слід працювати в захисних окулярах або із запобіжним щитком.

13.4.41. Персонал, який працює з посудинами Дьюара і рідким азотом, повинен бути в халатах, захисних окулярах або щитках із органічного скла та рукавицях. Одяг має бути без кишень, штани - без манжет і закривати верх взуття, рукавиці - сухими та вільно одягатися на руки. Одяг слід підбирати за зростом і розміром, повністю заправляти та застібати.

13.4.42. Заливати рідкий азот у посудину Дьюара (коли температура всередині її відповідає температурі навколишнього середовища) слід повільно. Якщо азот заливають через гнучкий шланг діаметром 20 мм, тиск у транспортному резервуарі не повинен перевищувати 0,05 МПа (0,5 атмосфери). При цьому кінець гнучкого шланга повинен бути опущений до дна.

13.4.43. Заправляти посудини рідким азотом одному працівнику не дозволяється.

13.4.44. При втраті вакууму посудиною Дьюара (поява шару наморозі) рідкий азот виливають два працівники. Посудини необхідно відігрівати в ізольованих приміщеннях не менше ніж 3 доби.

13.4.45. Під час роботи в приміщенні, де можлива небезпека підвищеного вмісту азоту, працівників слід забезпечити справними ізолюючими протигазами.

У разі запаморочення внаслідок вдихання парів азоту потерпілого необхідно вивести з приміщення на свіже повітря.

13.4.46. У приміщенні, де заправляють і зберігають рідкий азот, використовувати відкритий вогонь не дозволяється.

Осіменіння корів і телиць

13.4.47. Безпека технологічних операцій, пов'язаних з процесом штучного осіменіння корів і телиць, повинна бути забезпечена відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, державного стандарту "Процессы производственные. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.3.002-75, СТ СЭВ 1728-89) та Інструкції із штучного осіменіння корів і телиць.

13.4.48. Відбирати тварин, які підлягають осіменінню, повинен персонал, навчений правилам безпеки праці.

13.4.49. Для відбору тварин для осіменіння при безприв'язному утриманні потрібно використовувати розколи.

13.4.50. Осіменіння тварин слід проводити на пунктах штучного осіменіння у спеціальних станках, обладнаних пристроєм для надійної фіксації тварини.

13.4.51. Для осіменіння корів і телиць на відгінних пасовищах потрібно мати для кожної череди пересувний пункт штучного осіменіння.

13.4.52. При мано- або ректоцервікальному способі осіменіння технік повинен працювати у спеціальних поліетиленових або гумових рукавичках.

13.5.53. Ректальне дослідження тварин слід проводити у станках з надійною фіксацією. Не допускається проведення ректальних досліджень через перегородки в станках, денниках та на прив'язі.

Прибирання, видалення, оброблення і зберігання гною.

13.4.54. Системи підготовки та використання гною повинні відповідати вимогам відомчих норм технологічного проектування Системи видалення, підготовки, обробки та використання гною, затверджених Міністерством сільського господарства України у 1994 році (ВНТП-СГіП-46-9.94).

13.4.55. При роботі з мобільними механізмами для прибирання гною необхідно виконувати такі вимоги:

прибирання гною у приміщеннях із безприв'язним утримуванням худоби проводять у відсутності тварин;

під час прибирання гною бульдозером швидкість руху повинна забезпечувати безпеку людей та тварин;

під час руху бульдозера проходом тракторист повинен стежити за тим, щоб на його шляху не було людей та тварин;

випускна труба трактора повинна бути обладнана іскрогасником. Після прибирання гною приміщення необхідно провітрювати до повного видалення вихлопних газів;

щоб уникнути перекидання тракторного агрегату під час вантаження гною з естакад, тракторист має стежити, щоб ніж бульдозера не висувався за край естакади, який повинен бути позначений тросом або мотузкою;

тракторний навантажувач, ковшовий або грейферний, під час вивантаження гною з гноєсховищ у транспортні засоби повинен стояти на рівному спланованому місці;

не допускається робота навантажувача на схилах, на яких неможливо виставити його у вертикальне положення домкратами;

перед початком роботи з вивантаження гною тракторист повинен переконатися, що колеса тракторного навантажувача встановлені на максимальну ширину, опорні лапи опущені та укріплені;

під час вивантаження гною із гноєсховища ковшовим або грейферним навантажувачем не допускається утворення козирків у місцях вивантаження;

переїзд тракторним навантажувачем на нове місце дозволяється після звільнення грейфера або ковша від гною.

13.4.56. При роботі із стаціонарними механізмами для видалення гною необхідно виконувати такі вимоги:

роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням і усуненням несправностей машин та обладнання, повинні проводитися після виключення двигуна і повної зупинки робочих органів;

на робочих місцях операторів, що обслуговують машини та обладнання, повинні бути вивішені інструкції з охорони праці;

у місцях над гнойовим каналом, де тимчасово зняли решітку, необхідно встановити огородження;

приямок гноєприймача похилого транспортера необхідно закрити щитом, а приводний агрегат обгородити перилами заввишки не менше 1,2 м;

проріз для похилого транспортера в холодний час року повинен закриватися щитом або фартухом із важкої тканини;

жолоби транспортера в проходах і біля воріт необхідно накривати перехідними щитами, що витримують навантаження транспортних засобів на переїзді та працівників із вантажем на переходах;

під час роботи транспортера не дозволяється впускати в приміщення або випускати з нього тварин;

включати транспортер у роботу повинен відповідальний за його експлуатацію, попередньо переконавшись у відсутності на ньому або в жолобі сторонніх предметів. Після цього він має подати умовний сигнал про пуск;

горизонтальний транспортер типу ТСН дозволяється включати після пуску похилого транспортера. Узимку перед пуском треба переконатися, що шкребки похилого транспортера не примерзли до кожуха. Для зменшення примерзання похилий транспортер повинен попрацювати 5 хвилин після виключення горизонтального транспортера;

регулювальні та ремонтні роботи, натягнення ланцюга, а також змащення поворотних зірочок необхідно виконувати після повної зупинки транспортера і вивішування біля пускових кнопок плакатів: "Не вмикати! Працюють люди".

Не дозволяється проводити натягнення ланцюга за допомогою прокручування вала електродвигуна.

13.4.57. Під час роботи на грейферних кранах-навантажувачах необхідно виконувати такі вимоги:

перед початком роботи оператор, що обслуговує електрифікований грейферний кран, зобов'язаний перевірити справність гальмового пристрою і кінцевого вимикача, відсутність пошкоджень та оголених ділянок на електрокабелі, надійність і справність запірного пристрою грейфера;

грейферним краном, призначеним для переміщення гною, не дозволяється переміщувати інші вантажі;

під час завантаження транспортного засобу водій зобов'язаний вийти з кабіни. Очікувати закінчення завантаження дозволяється за межами робочої зони;

перед початком завантаження транспортного засобу гноєм, а також перед зрушуванням із місця водій повинен переконатися, що в робочій зоні немає людей, після чого подати сигнал і почати рух;

гній видаляють і обробляють у системі, окремій від мереж каналізації господарсько-побутових стоків населеного пункту, а також виробничих та дощових стоків ферми.

13.4.58 Гноєсховища необхідно улаштовувати посекційно з метою проведення профілактичних ремонтів і очищення.

13.4.59. При проведенні робіт у гноєнакопичувачах, каналізаційних колодязях, закритих ємкостях необхідно виконувати вимоги розділу 14 Правил.

13.4.60. Автоматичне дистанційне керування шиберними засувками каналів гноєвидалення повинно мати дублюючі засоби з ручним керуванням.

13.4.61. Пневмоустановка для видалення гною повинна експлуатуватися відповідно до експлуатаційної документації.

13.4.62. Під час знезаражування гною рідким аміаком необхідно дотримуватися вимог чинного законодавства.

Перегін тварин

13.4.63. Згідно з вимогами Правил дорожнього руху для прогону стада автомобільними шляхами залучається така кількість погоничів, яка би забезпечувала рух тварин ближче до правого краю дороги.

13.4.64. Не дозволяється:

залишати тварин без нагляду на смузі відчуження дороги;

вести тварин дорогами з поліпшеним покриттям, якщо поруч є інші дороги;

переганяти тварин дорогами у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

13.4.65. Для перегону тварин через річки та інші водні перешкоди необхідно вибирати брід неглибокий, із рівним дном, без коренів, корчів та каміння.

13.4.66. Через залізничні колії тварин необхідно переганяти у спеціально визначених місцях. У туман, дощ або темну пору доби тварин переводять на прив'язі не більше двох на одного погонича.

Випасання тварин

13.4.67. Перед вигоном тварин на пасовище роботодавець повинен забезпечити навчання обслуговуючого персоналу безпечним правилам утримання тварин на пасовищах, наданню першої долікарської допомоги, а також вмінню надавати першу ветеринарну допомогу тваринам.

13.4.68. Бугаїв та не кастрованих бичків на відгодівлі не дозволяється пасти в одному стаді з коровами та молодняком. Бугаїв м'ясних порід можна випасати у м'ясному стаді на пасовищах, віддалених від населених пунктів.

13.4.69. Для запобігання удару блискавки під час грози не допускається перебування працівників серед худоби або на відстані менше 15 м від стада, що знаходиться на відкритій місцевості.

13.4.70. У темну пору доби та в негоду на пасовищі повинні чергувати не менше як два пастухи.

Транспортування тварин

13.4.71. Для перевезення тварин використовують спеціалізовані автомобілі-скотовози або інші відповідно обладнані автомобілі.

13.4.72. Для проведення вантаження і вивантаження тварин розпорядженням роботодавця призначається особа, відповідальна за безпеку проведення робіт.

13.4.73. Вантаження і вивантаження тварин дозволяється тільки при наявності даних про стан здоров'я (хворі чи здорові) та особливості поведінки (спокійні чи такі, що б'ються). Перед початком робіт тварин оглядають працівники ветеринарної служби.

13.4.74. При вантаженні та вивантаженні тварин на території залізничних станцій, морських та річкових портів, м'ясокомбінатів та інших перевантажувальних пунктів обов'язково виконувати додаткові вимоги безпеки, встановлені підприємством, якому належить перевантажувальний пункт.

13.4.75. Перед початком роботи відповідальна особа повинна ознайомити працівників з технологічним обладнанням тваринницьких приміщень, маршрутами руху машин і тварин, з безпечними способами виконання операцій, з особливостями поведінки тварин.

13.4.76. Перед тим, як виганяти тварин із секцій та приміщень, двері приміщень потрібно повністю відкрити і зафіксувати, забезпечуючи вільний прохід тварин у напрямку до місця вантаження.

13.4.77. Виводити тварин і починати вантажити необхідно від найближчих до виходу з приміщення станків або секцій. В умовах прив'язного утримання телят та нетелів відв'язують і направляють на майданчик навантаження групами, а бугаїв, корів та бичків на відгодівлі - індивідуально.

13.4.78. Слід обережно поводитися з тваринами, над стійлами яких вивішені попереджувальні написи: "Обережно! Корова б'ється" тощо.

13.4.79. Тварин, яким необхідно проводити карантинну обробку, вантажать і вивантажують на спеціальних майданчиках.

13.4.80. Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт місце проведення робіт, інвентар і засоби індивідуального захисту дезінфікують відповідно до ветеринарних вимог.

13.4.81. Вантаження, вивантаження і транспортування тварин повинні здійснювати працівники, які доглядають цих тварин, або особи, які мають навички роботи з ними та знайомі із технологією вантажно-розвантажувальних робіт.

13.4.82. Не дозволяється підганяти тварин гострими предметами, ріжучими або які колються, а також короткими палицями і гумовими шлангами.

Для підгону тварин необхідно використовувати довгий ремінний бич або електропоганялки.

13.4.83. При вантаженні та вивантаженні молодняку великої рогатої худоби потрібно використовувати батоги і палиці довжиною не менше ніж 2 м та електропоганялки. При вантаженні та вивантаженні дорослих тварин додатково необхідно використовувати недоуздки або міцні мотузки.

13.4.84. При вантаженні та вивантаженні бугаїв використовують ошийники з двома ланцюговими розв'язками-поводами, палицю-водило, закріплену за носове кільце.

13.4.85. Перед вантаженням тваринам із злим норовом необхідно ввести транквілізатори, якщо ці тварини не направляються на м'ясопереробку.

13.4.86. Розміщення тварин у скотовозах та в іншому спеціально обладнаному транспорті повинне забезпечувати:

стійкість тварин під час руху транспортного засобу;

безпеку працівників;

можливість застосування і нормальне функціонування засобів захисту та пожежної безпеки.

Молодняк розміщують безприв'язно, групами по 5-6 голів, з перегородками, а бугаїв і корів на прив'язі - головою в напрямку руху транспортного засобу. При транспортуванні бугаїв дозволяється перевозити тільки одну тварину.

13.4.87. При вантаженні не допускається:

грубе поводження з тваринами;

об'єднання тварин із різних секцій;

накопичення або зустрічний прогін тварин у проходах, дверних прорізах або біля них;

присутність сторонніх осіб і рух транспортних засобів у зоні руху тварин при вантаженні та розвантаженні;

перебування працівників у дверних прорізах під час руху тварин.

13.4.88. Транспортні засоби перед вантаженням необхідно звільнити від сторонніх предметів (цвяхів, дроту та ін.), а днище кузова посипати піском, тирсою, подрібненою соломою.

Металеве днище кузова слід застилати дерев'яними щитами.

13.4.89. Вантаження запасу кормів та підстілки в транспортний засіб необхідно проводити після вантаження тварин і лише при наявності спеціальних відсіків.

13.4.90. Вантаження тварин у транспортні засоби та розвантаження необхідно здійснювати при достатньому освітленні (природному або штучному) на спеціальних майданчиках.

13.4.91. Майданчики повинні бути обладнані розколами, прогонами, естакадами, міцними трапами з перилами, вагами та фіксаторами.

13.4.92. Рух транспортних засобів у місцях вантаження худоби організовується за схемою, затвердженою роботодавцем, з установленням відповідних дорожніх знаків, а у разі потреби - знаків, прийнятих на залізничному і водному транспорті. Під'їзд до вантажних майданчиків позначають добре видимими у будь-яку пору доби написами "В'їзд" та "Виїзд".

13.4.93. У місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт встановлюють естакади і напрямники руху тварин з огородженими проходами уздовж них для працівників, які обслуговують тварин.

Висота розташування проходу для працівників повинна становити 0,25-0,30 м від опорної поверхні проходу, ширина проходу для працівників - 0,8-1,0 м, висота перил - 1,0-1,1 м.

13.4.94. Висота естакади для вантаження повинна відповідати висоті днища кузова транспортного засобу. Підлога естакади вантажно-розвантажувального майданчика, починаючи від вагової, повинна поступово підніматися до рівня днища кузова транспортного засобу.

13.4.95. Від кінців бокових бортів кузова на естакаду установлюють пересувні щити-перегородки заввишки 1,0-1,1 м.

13.4.96. Для працівників, зайнятих вантаженням і вивантаженням тварин, необхідно обладнувати острівки безпеки для захисту від тварин.

13.4.97. Для запобігання травмуванню обслуговуючого персоналу у місцях розвантаження худоби із залізничних вагонів і автомашин повинні бути передбачені загони, які мають пандуси для спускання тварин.

13.4.98. Біля естакад і платформи має бути встановлений відбійний брус для автомобільного транспорту.

13.4.99. Роботодавець згідно з чинним законодавством визначає, при якій температурі повітря і силі вітру необхідно зупинити вантаження та вивантаження тварин на відкритому повітрі або зробити перерви для обігріву працівників.

13.4.100. Розміщення і закріплення перегородок для розділення тварин у скотовозі повинно забезпечувати їх виведення за короткий строк, а конструкція прив'язі тварин повинна бути розміщена із зовнішнього боку фургона.

13.4.101. Скотовоз повинен бути укомплектований первинними засобами пожежогасіння (вогнегасники, багри), а також засобами безпечного поводження з тваринами (електропоганялки, палиці-водила для бугаїв), які розміщують із зовнішнього боку скотовоза.

13.4.102. У разі пожежі персонал повинен припинити вантаження тварин. Використовуючи багри, необхідно відкрити бокові та задні двері фургона, прибрати перегородки, відв'язати тварин і вигнати їх з фургона, після чого приступити до гасіння пожежі.

13.4.103. Під час перевезення тварин не дозволяється різке гальмування і перебільшення швидкості. На території завантажувального майданчика швидкість не повинна перевищувати 5 км/год.

13.4.104. Сумарна вага тварин, які перевозяться, не повинна перевищувати вантажопідйомність машини.

13.4.105. Під час транспортування тварин перебування людей з ними у кузові транспортного засобу не дозволяється.

13.4.106. При необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт в умовах запиленості та загазованості повітря працівники мають бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту органів дихання та зору.

13.4.107. Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну, повинні проводитися при дотриманні норм, які обмежують піднімання і перенесення вантажів у залежності від статі та віку працівника відповідно до вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194 (ДНАОП 0.03-3.28-93), та Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за N 183/1208 (ДНАОП 0.03-3.29-96).

13.5. Ветеринарне обслуговування тварин

13.5.1. Оброблення тварин і об'єктів пестицидами слід проводити з урахуванням економічного порога шкідливості та прогнозу погоди.

13.5.2. Застосування пестицидів повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

13.5.3. Безпека проведення ветеринарно-санітарних заходів у тваринництві повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75, державному стандарту "Биологическая безопасность. Общие требования" (ГОСТ 12.1.008-76) і Правил.

13.5.4. Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів слід застосовувати тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання.

13.5.5. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів не допускається присутність сторонніх осіб.

13.5.6. Для заспокоєння чи знерухомлення тварин з метою забезпечення безпеки працівників необхідно застосовувати (залежно від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати відповідно до вказівок щодо їх застосування.

13.5.7. Дезінфекційні засоби, отрутохімікати, луги і кислоти необхідно зберігати в закритих складських приміщеннях у міцній справній тарі з маркуванням із зазначенням найменування, заводу-виробника, дати виготовлення, терміну зберігання, номера партії, маси тощо.

13.5.8. Отруйні та сильнодіючі препарати слід зберігати у спеціально виділених приміщеннях, вікна яких обладнують металевими решітками, а двері обшивають бляхою.

13.5.9. Отруйні та сильнодіючі лікарські речовини підлягають зберіганню у сейфах або металевих шафах під замком, а також предметно-кількісному обліку в спеціальних журналах.

13.5.10. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються працівники, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту.

13.5.11. Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту.

13.5.12. Відбір тварин для проведення ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, розколів тощо.

Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби

13.5.13. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається працівникам, призначеним роботодавцем.

Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, що годують груддю, до цієї роботи не допускаються.

13.5.14. До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хворими тваринами.

13.5.15. При виявленні захворювання тварин заразними хворобами роботодавець повинен повідомити про це районну/обласну ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району/області.

13.5.16. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам забороняється.

13.5.17. Біля входу в кожне тваринницьке приміщення, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфікуючим розчином. Верх дезбар'єра повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.

13.5.18. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу і виходу із приміщення покладаються на керівників структурних підрозділів, а регулярна заміна дезінфікуючого розчину - на ветеринарних працівників ферм.

13.5.19. Персонал, який доглядає за тваринами, що хворіють на заразні хвороби, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям.

13.5.20. Одягати будь-який одяг поверх санітарного одягу не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після її закінчення одяг знімають, знезаражують та зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або дільниць роботи з тваринами не дозволяється.

13.5.21. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та палити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.

13.5.22. Молоко корів, хворих на бруцельоз, туберкульоз, лейкоз, мастит, та тих, яких лікували антибіотиками, використовують відповідно до вимог чинних ветеринарних інструкцій та рекомендацій.

13.5.23. У разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

Не дозволяється використовувати в харчуванні м'ясо і внутрішні органи тварин вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

Проведення ветеринарно-санітарних заходів

13.5.24. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід дотримуватися вимог чинного законодавства.

13.5.25. Організація і проведення робіт повинні передбачати:

застосування спеціальних ветеринарно-санітарних машин і обладнання;

безпечне зберігання та використання фізичних і хімічних засобів для проведення дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації.

13.5.26. Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії та звільнити від корму і тварин.

13.5.27. Під час проведення дезінфекції та вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов'язково забезпечити працівників засобами індивідуального захисту та первинними засобами пожежогасіння.

13.5.28. Установки для дезінфекції під час роботи необхідно розташовувати на відкритому повітрі з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.

13.5.29. Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до НАПБ А.01.001-2004.

13.5.30. Під час проведення дезінфекції території та зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені проводи ЛЕП.

13.5.31. Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром.

13.5.32. По закінченні експозиції знешкодження необхідно відчинити всі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.

13.5.33. Пестициди на комплексах і фермах застосовуються відповідно до вимог чинного законодавства.

13.5.34. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.

13.5.35. Камери для миття, дезінфекції та газації обладнують самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хвилин, світловими табло "Не заходити" і "Камера провітрена", зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.

13.5.36. Вакцинації тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також під їх керівництвом оператори з ветеринарної обробки тварин.

13.5.37. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів з тваринами необхідно використовувати станки для фіксації або розколи.

Вимоги безпеки при розтині трупів тварин
та проведенні діагностичних досліджень

13.5.38. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції.

13.5.39. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках. Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові та інших рідин.

13.5.40. Приміщення для розтину повинні мати вентиляцію, душову, допоміжні кімнати для зберігання патологоанатомічного матеріалу. Стіни і підлога у приміщеннях мають бути водонепроникними, легко митися та піддаватися дезінфекції. Під'їзд і двері повинні бути зручними для доставки трупів.

13.5.41. Розтин трупів необхідно проводити згідно з вимогами Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.04.99 N 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.99 за N 695/3988 (ДНАОП 2.1.20-1.03-99).

13.5.42. При підозрі на сибірку перед розтином потрібно зробити мікроскопію мазка крові тварини, що загинула. Сибіркові трупи тварин необхідно знищувати спалюванням.

13.5.43. Дослідження трупів необхідно проводити у такій послідовності:

зовнішній огляд трупа;

зняття шкіри і обстеження підшкірної клітковини;

огляд м'язів, лімфатичних вузлів, кісток і суглобів;

розтин порожнин тіла (черевної, грудної) і видалення з них органів;

розтин черепа і спинномозкового каналу;

обстеження видалених з трупа органів.

13.5.44. Знімати шкуру з тварин не дозволяється при ботулізмі, сказі, злоякісному набряку, сибірці, туляремії, чумі великої рогатої худоби, емфізематозному карбункулі тощо.

13.5.45. При необхідності визначення або підтвердження причин загибелі тварини потрібно направити у лабораторію ветеринарної медицини з посильним патологічний матеріал.

13.5.46. Після розтину трупи необхідно знищувати шляхом переробки на спеціальних утилізаційних заводах або установках, знешкоджувати в біотермічних ямах чи закопувати на глибину не менше 2 м на діючих скотомогильниках, обладнаних огорожею з воротами, що закриваються на замок.

13.5.47. Відповідальним за улаштування і обладнання біотермічних ям є роботодавець, за санітарний стан цих об'єктів - головний/старший ветеринарний лікар.

13.5.48. Спалювання трупів тварин потрібно проводити під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах або ямах.

13.5.49. Перевозити трупи тварин необхідно транспортом з непроникними для рідин дном і бортами.

13.5.50. Транспорт, місце розтину, інструмент, спеціальний одяг після закінчення роботи слід піддавати знезараженню.

13.5.51. На підприємствах, неблагополучних на інфекційні захворювання (бруцельоз, туберкульоз тощо), проведення ректального дослідження без акушерської рукавички не допускається.

13.6. Доїння корів та первинна обробка молока

13.6.1. Під час доїння корів не дозволяється роздавання кормів.

13.6.2. При доїнні неспокійних корів необхідно фіксувати їм задні ноги.

13.6.3. При доїнні у доїльних залах для направлення тварин на доїння і назад слід виділяти одного погонича на один переддоїльний майданчик.

13.6.4. Необхідно вибирати найбільш короткі прямолінійні маршрути руху тварин у доїльних залах, не створюючи заторів і виключаючи втручання обслуговуючого персоналу для їх усунення.

13.6.5. Під час доїння корів у доїльних залах при прив'язному утриманні слід використовувати напівавтоматичні та автоматичні прив'язі з пристроями для групового звільнення тварин.

13.6.6. Для запобігання надходженню в доїльний зал забрудненого повітря необхідно забезпечити ізоляцію доїльного залу від корівників розсувними воротами, шторами або повітряними завісами.

13.6.7. Під час підготування вимені до доїння не можна допускати виникнення у тварин неприємних відчуттів, обумовлених механічними і температурними подразниками (сильне натискування, занадто гаряча або холодна вода тощо).

13.6.8. Кількість корів у групі при використанні групових доїльних станків повинна бути кратною кількості доїльних місць в одному груповому станку.

13.6.9. При безприв'язному утриманні худоби необхідно вибраковувати буйних корів.

13.6.10. Над стійлами агресивних тварин необхідно вивішувати таблички з попереджувальним написом: "Обережно! Корова б'ється" або "Обережно! Б'є ногами".

13.6.11. Нетелів за два місяці до отелення потрібно привчати до скотопрогонів, доїльного залу і шуму працюючих доїльних апаратів.

13.6.12. Не допускати застосування грубої сили і биття під час привчання корів до машинного доїння.

13.6.13. Підгін тварин на доїння необхідно здійснювати засобами, які виключають їх агресивну реакцію.

13.6.14. На тваринницькому комплексі, обладнаному доїльними установками типу "Ялинка", "Тандем", "Карусель" тощо, корів, яких щойно привезли з інших ферм або підприємств, не треба виділяти в самостійну групу. Їх потрібно розподілити у групи корів, які довгий час доїлися на цих установках.

13.6.15. В період привчання тварин до карусельної доїльної установки необхідно використовувати знижену швидкість обертання платформи.

13.6.16. Щоб уникнути створення травмонебезпечних ситуацій, необхідно забезпечити виконання всіх вимог експлуатаційної документації.

13.6.17. Стан компресорних установок і повітропроводів повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.016-81 та ДНАОП 0.00-1.13-71.

13.6.18. При доїнні корів у стійлах ширина поздовжніх проходів для обслуговування тварин повинна бути не менше 1,5 м.

13.6.19. Місця можливого контакту обслуговуючого персоналу з трубопроводами теплоносія повинні мати термоізоляцію, що не допускає підвищення температури контактної поверхні вище 45 град. С.

13.6.20. Монтаж гнучких пневмоліній та вакуумпроводів повинен виключати скручування, переломи і тертя об рухомі частини обладнання у процесі експлуатації.

13.6.21. При появі вібрації, стороннього шуму, різкого коливання кількості обертів сепаратор необхідно зупинити і не пускати в роботу до усунення неполадок.

13.6.22. Доїльний зал, молочне та відділення для миття після закінчення робіт потрібно ретельно прибирати, мити та провітрювати.

Двічі на місяць їх слід дезінфікувати розчином гіпохлориду кальцію (натрію) з умістом 3%-ного активного хлору. Стіни приміщень слід мити і дезінфікувати до висоти не менше 1,8 м. Заштукатурені стіни приміщення слід дезінфікувати суспензією свіжогашеного вапна.

13.6.23. Приготування дезінфікуючих і миючих розчинів потрібно проводити в гумових рукавичках та захисних окулярах у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні.

13.6.24. Під час приготування миючих і дезінфікуючих розчинів та при пересипанні порошкових миючих засобів із заводської упаковки у витратні ємкості необхідно використовувати респіратори, ватно-марлеві пов'язки, захисні окуляри, прогумовані фартухи, гумові рукавички і чоботи.

13.6.25. При знежиренні гумових виробів слід користуватися гумовими рукавичками або покривати шкіру рук захисними пастами.

13.6.26. Під час промивання фільтрів (лавсанових та марлевих) необхідно застосовувати гумові рукавички.

13.6.27. Промивання ємкостей і баків повинне здійснюватися способами, які виключають необхідність перебування працівників усередині них (щітки з довгими ручками, розпилювачі тощо).

13.6.28. На бочках та ємкостях з вихідною сировиною і приготовленими концентрованими розчинами наносять написи, які вказують назву речовини, ступінь концентрації розчину і заходи безпеки.

13.6.29. Миючі препарати і сухе хлорне вапно необхідно зберігати в упаковці заводу-виробника на стелажах, а поточний їх запас - у посуді, що закривається кришкою, в окремому сухому приміщенні, яке добре провітрюється.

13.6.30. Обслуговування холодильних установок має здійснюватися лише після їх зупинки і усунення можливості самовільного їх включення.

14. Робота в колодязях, закритих ємкостях і камерах

14.1. До робіт у колодязях, гноївкозбірниках, цистернах, закритих ємкостях і камерах, силосних (сінажних) баштах (далі - колодязі) допускаються працівники не молодші 18 років, що пройшли інструктаж з охорони праці, навчені застосуванню ЗІЗ, знають правила надання першої допомоги при отруєннях, опіках та інших травмах. Для виконання робіт повинен видаватися наряд-допуск.

14.2. У наряді на виконання робіт з підвищеною небезпекою вказуються зміст роботи, заходи безпеки при її виконанні, час початку і закінчення, склад бригади та дані про проведення інструктажу з охорони праці з обов'язковим підписом працівників.

Порядок видавання і затвердження наряду на роботи з підвищеною небезпекою встановлюється наказом по підприємству. Наряд видається на строк, потрібний для виконання заданого обсягу робіт.

14.3. Бригада, призначена для роботи в колодязі, має бути не меншою ніж з 3 працівників: один - для роботи в колодязі, другий - для роботи на поверхні, третій - для нагляду та у разі потреби - для надання допомоги працюючому в колодязі.

14.4. Бригада для роботи у колодязях повинна бути забезпечена таким інвентарем:

випробуваним та перевіреним рятувальним поясом із наплічними ременями і кільцями на їх перетині;

інвентарною мотузкою, довжиною на 3 м більше глибини колодязя (використання поясних пасків не дозволяється);

шланговим протигазом із шлангом на 2 м довше глибини колодязя або кисневим ізолюючим протигазом;

акумуляторним ліхтарем з напругою не вище 12 В або шахтарською лампою (використання джерел світла з відкритим вогнем не дозволяється);

пересувним (переносним) вентилятором (компресором);

переносними (попереджувальними і заборонними) знаками безпеки;

сигнальними ліхтарями із червоним світлом, що прикріплюються у нічний час до триніг, на яких встановлені знаки;

гаками і ломами для відкривання люків колодязів;

аптечкою першої допомоги.

14.5. Працювати в колодязі в шланговому протигазі безперервно можна не більше 15 хвилин, після цього слід змінити працюючого у колодязі для відпочинку на поверхні не менше ніж на 20 хвилин.

14.6. Для видалення накопичених токсичних газів з колодязів потрібно застосовувати:

природне провітрювання у разі відсутності вентиляції (не менше 20 хвилин) при відкритих кришках сусідніх оглядових колодязів, що розташовані як вище, так і нижче на самопливній каналізаційній лінії. При цьому кришка робочого колодязя залишається закритою (під час провітрювання колодязя на водопровідній мережі кришку робочого колодязя відкривають);

примусове нагнітання повітря за допомогою ручного вентилятора або компресорної установки протягом 10 хвилин;

наповнення колодязя водою з подальшим її відкачуванням.

14.7. Не дозволяється застосовувати випалювання газу з метою його видалення.

14.8. Для запобігання вибуху в колодязі не дозволяється виконувати роботи інструментом, який може викликати іскроутворення.

15. Електробезпека

15.1. Електробезпека на підприємствах ВРХ повинна відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98, державних стандартів "Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (ГОСТ 12.1.018-93), "Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты" із змінами 1986 року (ГОСТ 12.1.019-79, СТ СЭВ 4830-84), "Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов" із змінами 1988 року (ГОСТ 12.1.038-82), "Изделия электротехнические. Общие требования безопасности" із змінами 1978, 1981, 1984, 1988 років (ГОСТ 12.2.007.0-75).

15.2. Виробниче обладнання з електричним приводом повинне мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії працівників, які обслуговують обладнання).

15.3. Електродвигуни, пускорегулювальна, контрольно-вимірювальна і захисна апаратура, а також допоміжне електротехнічне обладнання за формою виконання, способом установлення та захисту, за якістю ізоляції повинні відповідати вимогам ПУЭ.

15.4. В електричних схемах машин і обладнання повинен бути передбачений захист від перевантаження та короткого замикання, який забезпечує автоматичне розвантаження або відключення.

15.5. Зовнішні електропроводки в місцях, де можливі їх механічні пошкодження, повинні прокладатися в стальних або пластмасових трубах, металорукавах, коробах, каналах.

15.6. Опромінювальні установки під час їх роботи необхідно заземляти, а якщо такої можливості немає, то слід застосовувати пристрої захисного відключення.

15.7. Корпус автонапувалки з електричним підігрівом води повинен бути з'єднаний з пристроєм вирівнювання потенціалів, з металевими конструкціями та технологічним обладнанням.

15.8. Силові щити, шафи, ящики і пульти керування, розміщені в тваринницьких приміщеннях, а також у приміщеннях для переробки кормів, повинні бути встановлені в окремих приміщеннях або кабінах.

15.9. У тваринницьких приміщеннях повинна застосовуватися освітлювальна арматура закритого виконання на ізольованій основі.

15.10. Забороняється торкатися і наближатися до проводів повітряних ліній електропередач, що пошкоджені, провисають або торкаються землі.

15.11. Електроустановки в сільськогосподарських підприємствах підлягають щорічним лабораторним випробуванням.

16. Пожежна безпека

16.1. Пожежна безпека на підприємствах ВРХ повинна відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной безопасности" (із змінами) (НАПБ Б.07.005-86) та НАПБ А.01.001-2004, державних стандартів "Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды размещения и обслуживания" із змінами 1989 року (ГОСТ 12.4.009-83), ГОСТ 12.1.004-91, протипожежним вимогам чинних будівельних норм та іншим нормативним документам.

16.2. Паління на території та у приміщеннях дозволяється тільки у спеціально відведених місцях, обладнаних урнами та ємкостями з водою і позначених відповідними написами або знаками.

16.3. Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на роботодавців.

17. Відповідальність за порушення правил

Роботодавці несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил у межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків згідно з чинним законодавством України.

Начальник управління організації державного нагляду в АПК,
машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку В.А.Маціяшко

Парус Iнтернет-Консультант