Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
17.09.2007 N 39/20
Про визнання нечинним рішення
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СОУЛ" |
Суть спору:
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Соул" (позивач) з позовною заявою до Київської міської ради (відповідач) про визнання нечинним повністю з моменту прийняття та скасування рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року N 529/1190 "Про відміну пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року N 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суперечить земельному законодавству. Зокрема, оскаржуваним рішенням відмінено пункт 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року N 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", на підставі якого позивачу передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,94 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. Позивач вважає, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави припинення користування земельною ділянкою.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Відповідач вважає, що, приймаючи спірне рішення, діяв в межах повноважень та відповідно до закону, оскільки відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) вирішення питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2007 р. порушено провадження у справі N 39/20.
В судовому засіданні, призначеному на 17.09.2007 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд встановив:
15.07.2004 року Київською міською радою було прийнято рішення N 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", пунктом 54 якого вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки ТОВ "Соул" (позивачу) для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б, в Оболонському районі м. Києва та передати позивачу в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, площею 0,94 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою за рахунок земель запасу та громадської забудови.
На підставі даного рішення 28.03.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, а 01.04.2005 року земельна ділянка розміром 9376 кв.м на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва відповідачем була передана позивачу.
24.05.2007 року Київська міська рада прийняла рішення N 529/1190 "Про відміну пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року N 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яким відмінила пункт 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року N 419/1829 та запропонувала позивачу надати згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року N 78-6-00268. При цьому, в п. 3.2 оскаржуваного рішення зазначено, що у разі відмови позивача від розірвання договору оренди земельної ділянки, необхідно забезпечити підготовку та подання позову про розірвання договору оренди земельної ділянки до Господарського суду м. Києва. Тобто, зазначене рішення спрямоване на припинення права користування позивачем земельною ділянкою.
Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону ( 280/97-ВР ) до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Отже, рішення відповідача щодо земельних відносин повинні відповідати та ґрунтуватись на законі, що регулює дані відносини.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України) ( 2768-14 ).
Вони регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України) ( 2768-14 ).
Припинення прав на землю регламентовано главою 22 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), статтею 141 якого передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою.
Вказана норма не передбачає таку підставу припинення як скасування рішення про надання земельної ділянки у користування. Відсутня така підстава і серед приписів статті 143 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), що встановлює підстави примусового припинення прав на земельну ділянку.
З огляду на це, оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на приписах земельного законодавства України, оскільки останнє не передбачає таких способів припинення права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року N 529/1190 "Про відміну пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року N 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".
Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул" (м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17-а; ідентифікаційний код 32526123; рахунок N 26005301003135/980 в АКБ "Трансбанк", м. Києва, МФО 300089) 85,00 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ).
Рішення підписане 20.09.2007 року.
Суддя О.В.Гумега