Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
Всеєвропейська стратегія
збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття
Софія, 23 - 25 жовтня 1995 р.
Виконавче резюме
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є новаторським і стимулюючим підходом, спрямованим на те, щоб зупинити і повернути назад процес деградації біологічного і ландшафтного різноманіття в Європі. Новаторський - оскільки Стратегія охоплює усі ініціативи в сфері збереження біологічного і ландшафтного різноманіття в рамках єдиного європейського підходу. Стимулюючий - оскільки вона сприяє урахуванню міркувань, пов'язаних з біологічним і ландшафтним різноманіттям, в соціальних та економічних галузях (секторах). Стратегія сприяє здійсненню уже прийнятих рішень і визначає додаткові заходи, які необхідно вжити протягом двох наступних десятиліть. Стратегія також закладає підвалини для сприяння застосуванню послідовного підходу і визначення загальних завдань у межах національних і регіональних зусиль, спрямованих на виконання положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття.
Країни Європи несуть спільну відповідальність за збереження своєї природної спадщини та передачу її прийдешнім поколінням. Недавні політичні та соціальні зміни в Європі створюють чимало унікальних можливостей для здійснення заходів щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Скрізь на континенті змінюється практика ведення сільського господарства; звільняються від військового (оборонного), промислового і сільськогосподарського використання землі, що мають природоохоронний потенціал; в усіх сферах зміцнюється міжнародне співробітництво; зростає обізнаність і стурбованість громадськості проблемами біологічного та ландшафтного різноманіття. Все це змусило Раду Європи у співдружності з іншими урядовими та неурядовими організаціями взяти на себе ініціативу щодо розробки єдиної європейської стратегії.
З метою вирішення проблеми невпинного погіршення довкілля здійснювались і здійснюються численні ініціативи. Їх можливості та ефективність можна було б підвищити за наступних умов:
ініціативами повинна бути охоплена вся Європа;
проблеми збереження біологічного та ландшафтного різноманіття мають належним чином враховуватись в усіх соціальних та економічних галузях (секторах);
завдання збереження ландшафтів має стати невід'ємною частиною базових ініціатив, що пов'язані з біорізноманіттям;
мають враховуватись такі принципи як підтримка, партнерство та участь;
ініціативи повинні спиратись на використання всіх доступних механізмів для того, щоб змінити погляди і методи діяльності людства по відношенню до біологічного та ландшафтного різноманіття, включаючи: міжнародну та національну політику щодо ринків та торгівлі, багатосторонні та двосторонні фонди, податкову та фінансову політику, ініціативи та програми, інформування та участь громадськості;
мають бути залучені всі основні учасники економічних галузей, землекористувачі, органи влади та широка громадськість;
для досягнення цілей мають впроваджуватися єдині стратегічні принципи, що забезпечить можливість ефективної взаємодії.
Стратегічна основа
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття - це внесок Європи в зусилля, які спрямовані на підтримку впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття. Стратегія була запропонована Маастрихтською декларацією "Про збереження природної спадщини Європи" (1993 р.) і в її основу лягли Бернська конвенція, Європейська стратегія збереження природи (1990 р.), результати конференцій Міністрів охорони довкілля у містах Добржиш та Люцерн (1991 і 1993 рр.), Конференції ООН з питань довкілля і розвитку (1992 р.), інші існуючі ініціативи та програми.
Стратегія забезпечує базу для координації і об'єднання зусиль щодо зміцнення і нарощування існуючих ініціатив. Вона спрямована не на впровадження нового законодавства, а на ліквідацію прогалин у тих випадках, коли ініціативи впроваджуються не в повному обсязі чи не досягають бажаних результатів. Більше того, Стратегія шукає шляхів для ефективнішого урахування екологічних вимог у всіх відповідних соціально-економічних секторах, збільшення участі громадськості і її обізнаності з питань збереження навколишнього природного середовища та прийнятності для неї інтересів збереження. Базуючись на висновках Європейського агентства з питань довкілля в доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка", Стратегія звертається до сильних та слабких місць існуючих ініціатив і сприяє впровадженню практичних дій там, де не вистачає належних механізмів, чи там, де існуючі механізми працюють не на повну потужність.
Стратегічні принципи
Для досягнення мети збалансованого і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття Стратегія передбачає впровадження 10 принципів в усі галузі (сектори), де використовуються природні ресурси. Такими принципами є: принцип обережного прийняття рішень, принцип уникнення загроз, принцип запобігання втратам, принцип переміщення небезпечних виробництв, принцип екологічної компенсації, принцип екологічної єдності, принцип відновлення та (від)творення природних ресурсів, принцип найкращої існуючої технології та найкращих екологічних методів, принцип "забруднювач платить", принцип участі громадськості та її доступу до інформації.
Цілі Стратегії та завдання
Цілі:
Суттєве зменшення загроз для біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
Підвищення можливостей біологічного та ландшафтного різноманіття Європи до відновлення.
Зміцнення екологічної цілісності всієї Європи.
Забезпечення всебічного залучення громадськості в зусиллях щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
Завдання:
Збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем, середовищ існування, видів та елементів ландшафтів шляхом створення Загальноєвропейської екологічної мережі та ефективного управління нею.
Стале управління та використання позитивного потенціалу біологічного та ландшафтного різноманіття Європи шляхом забезпечення оптимального використання соціальних і економічних можливостей на національному та регіональному рівнях.
Урахування цілей у сфері збереження та сталого (збалансованого та невиснажливого) використання біологічного та ландшафтного різноманіття в усіх галузях, що використовують це різноманіття або впливають на нього.
Покращання інформованості та обізнаності населення в питаннях біологічного та ландшафтного різноманіття, а також активізація його участі в діяльності щодо збереження та збільшення цього різноманіття.
Забезпечення глибшого розуміння стану біологічного та ландшафтного різноманіття Європи і процесів, які сприяють його стабільності.
Забезпечення адекватних фінансових надходжень для впровадження Стратегії.
Операційна основа
Правову основу для здійснення заходів у рамках Стратегії визначають існуючі широко визнані міжнародні домовленості та угоди, такі як Конвенція про охорону біологічного різноманіття, Бернська конвенція (Монакською декларацією названа базовим інструментом впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття в Європі), Боннська та Рамсарська конвенції, Директиви ЄС щодо середовищ існування та щодо диких птахів.
Пріоритетні завдання
У наступні 20 років Стратегія вишукуватиме можливості впровадити положення на захист біологічного та ландшафтного різноманіття в соціальні та економічні галузі (сектори): сільське господарство, лісівництво, мисливство, рибальство, водогосподарську діяльність, енергетику і промисловість, транспорт, туризм та рекреацію, оборону, структурну та регіональну політику, міське та сільське планування.
Учасники здійснення Стратегії
Головними учасниками впровадження Стратегії будуть національні органи влади, двосторонні донори, міжнародні організації та фінансові заклади, організації та асоціації, що діють у сфері економіки, приватні підприємства, дослідницькі організації, просвітницькі організації, приватні та колективні землевласники, неурядові організації та громадськість (організації на базовому рівні та об'єднання громадян), корінні народності та місцеве населення регіонів Європи.
Структура планів дій
Для проведення запланованої діяльності Стратегія поділяється на п'ятирічні плани дій, які створять підвалини для загальноєвропейського внеску у виконання Конвенції про охорону біологічного різноманіття і, зокрема, в реалізацію національних стратегій у сфері збереження біорізноманіття. У планах дій визначаються основні заходи для досягнення кожного з комплексу завдань на п'ятирічний період.
План дій щодо збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття на 1996 - 2000 рр.
Вступ
Перший п'ятирічний План дій спрямований на зупинення процесу погіршення стану ключових біологічних та ландшафтних систем і зміцнення їх цілісності. На цьому етапі особлива увага приділятиметься включенню загальноєвропейських пріоритетів у національні політику та ініціативи, що базуються на національних стратегіях, планах і програмах у сфері збереження біорізноманіття, які будуть прийняті урядами всіх країн Європи з метою впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття.
План дій має стимулювати формування національних екологічних мереж та Загальноєвропейської екологічної мережі. Разом з тим, увага приділятиметься впровадженню збалансованого використання економічних ресурсів природного середовища в усіх регіонах Європи. Максимально використовуватимуться унікальні можливості, що відкриваються в результаті соціальних, політичних та економічних змін у Європі на національному та міжнародному рівнях. У рамках Плану дій на 1996 - 2000 рр. Рада Європи має створити Всеєвропейську цільову групу для здійснення Стратегії та керування цим процесом. План дій включатиме 11 напрямків діяльності: 4 напрямки стосуються загальноєвропейських проблем, 6 - пріоритетних ландшафтів та екосистем, а 1 - заходів на збереження видів, що знаходяться під загрозою зникнення. Пріоритетність питань щодо ландшафтів, екосистем та видів на період 1996 - 2000 рр. визначена на основі аналізу звітів "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" та доповіді МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".
Напрямки діяльності
0. Загальноєвропейські зусилля на початку процесу здійснення Стратегії
1. Формування Загальноєвропейської екологічної мережі
2. Урахування міркувань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства
3. Покращання інформованості директивних органів і громадськості та розширення підтримки з їх боку
4. Збереження ландшафтів
5. Приморські та морські екосистеми
6. Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми
7. Внутрішні водно-болотні екосистеми
8. Лучні екосистеми
9. Лісові екосистеми
10. Гірські екосистеми
11. Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою зникнення
Секторальна (галузева) орієнтація Плану дій
Діяльність, в основному, має бути пов'язаною з інтеграцією біологічного та ландшафтного різноманіття у ключові сектори (галузі), які впливають на природне середовище, особливо на сільське господарство та сільську економіку, оскільки в усій Європі сільський сектор найтісніше взаємодіє з біологічним та ландшафтним різноманіттям. Крім того, сільськогосподарська політика та практика постійно змінюються, створюючи широкі можливості для досягнення загальних цілей Стратегії.
Заходи та проекти
З метою реалізації завдань Стратегії було намічено низку заходів на 1996 - 2000 рр. Вони можуть увійти в національні плани дій у сфері збереження біорізноманіття чи робочі програми міжнародних організацій, державних органів, економічних секторів чи неурядових організацій і таким чином включатимуться у проекти, а потім виконуватимуться цими організаціями як окремі, індивідуальні чи спеціальні заходи. Це і стане внеском у План дій на 1996-2000 рр. Визначення пріоритетності в Плані дій базувалося, окрім інших джерел, на визначеннях та політиці в доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" та програмі МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".
Огляд та оцінка Стратегії
Процедура огляду складається з чотирьох частин. Вона координуватиметься Всеєвропейською цільовою групою з питань біологічного та ландшафтного різноманіття, що буде створена у 1996 р. під егідою Ради Європи, яка доповість про це на черговій конференції Міністрів "Довкілля для Європи". Цільова група намагатиметься співпрацювати з країнами-членами Ради Європи, іншими європейськими країнами, міжнародними організаціями, включаючи такі як Економічна комісія ООН щодо Європи (UNECE), Програма ООН з питань довкілля (UNEP), Програма ООН з питань розвитку (UNDP), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (FAO), Світовий банк (World Bank), а також донорів та міжнародних неурядових організацій. Через Цільову групу Сторони та учасники нестимуть відповідальність за забезпечення відповідного зв'язку та консультацій у межах своєї відповідальності за окрему діяльність, що провадиться Стратегією. В організаційному плані процес огляду здійснюватиметься у Раді Європи з проведенням регулярних нарад урядових сторін, що приєдналися до Стратегії, на яких можуть бути присутні і інші учасники.
Стратегічний план дій на 1996 - 2000 рр.
0. Загальноєвропейські зусилля на початку процесу здійснення Стратегії
0.1 Створення Всеєвропейської цільової групи для координації діяльності в рамках Стратегії.
0.2 Надання допомоги в прийнятті національних стратегій та планів дій у сфері збереження біорізноманіття в усіх країнах Європи до 2000 р.
0.3 Використання досвіду здійснення Директиви ЄС щодо середовищ існування та Бернської конвенції.
1. Формування Загальноєвропейської екологічної мережі
1.1 Розробка програми формування Загальноєвропейської екомережі.
1.2 Розробка першого етапу програми практичних заходів по формуванню Загальноєвропейської екологічної мережі.
1.3 Стимулювання зусиль щодо формування національних екомереж і зміцненню їх зв'язків з Загальноєвропейською екологічною мережею.
1.4 Сприяння розповсюдженню інформації про Загальноєвропейську екологічну мережу.
2. Урахування міркувань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства
2.1 Звернення до кожної галузі з проханням надати свій власний план збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
2.2 Сприяння раціональному використанню особливо екологічно цінних (добре збережених) територій у сільськогосподарських районах.
2.3 Забезпечення належного використання механізмів фінансування.
2.4 Забезпечення під час приватизаційного процесу необхідних гарантій для біологічного та ландшафтного різноманіття.
3. Покращання інформованості директивних органів і громадськості та розширення підтримки з їх боку
3.1 Організація всеєвропейської кампанії з підвищення інформованості громадськості і мобілізації її підтримки.
3.2 Забезпечення можливості для інформування широкої громадськості про значимість територій великої природної та ландшафтної цінності.
3.3 Створення служб для розширення можливостей інформування населення в районах Північноєвропейської рівнини та Чорного моря.
4. Збереження ландшафтів
4.1 Складання всеохоплюючого довідкового керівництва щодо біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
4.2 За підсумками проведеної оцінки та аналізу розробка принципів, які стосуються політики, програм та законодавства в сфері охорони культурної і геологічної спадщини та біологічного різноманіття.
4.3 Розробка кодексу практики з метою залучення приватних та державних землевласників до зусиль щодо підвищення інформованості про значення різноманіття ландшафтів, які користуються традиційним визнанням та зберігаються завдяки їх історичній та культурній цінності.
4.4 Розробка плану дій, який базується на використанні методів, керівних принципів і демонстраційних моделей, що покликані сприяти підвищенню інформованості для захисту геологічних компонентів ландшафтів; активне залучення землевласників, енергетичних, промислових, водогосподарських галузей до зусиль щодо збереження ландшафтів.
4.5 Вивчення взаємозв'язку між традиційними ландшафтами та регіональною економікою.
5. Приморські та морські екосистеми
5.1 Формування і функціонування європейської екомережі морських і приморських територій.
5.2 Розробка комплексного підходу на основі охорони приморської зони та її раціонального використання, регулювання і планування ресурсів суші та моря як єдиної системи з урахуванням природоохоронних аспектів.
5.3 Розробка спеціального кодексу поведінки для приморських районів з конкретними рекомендаціями щодо раціональної практики для органів, які зайняті управлінням приморських районів, їх забудовою, а також для інших груп користувачів.
5.4 Початок здійснення пріоритетних заходів з охорони приморських і морських екосистем, які відіграють важливу роль у збереженні біологічного і ландшафтного різноманіття в Північній Європі, районах Атлантики, Північного, Балтійського та Середземного морів.
5.5 Зміцнення, створення і збереження пріоритетних природоохоронних територій в якості основних біотопів для розмноження тюленів-монахів та морських черепах у східних районах Середземномор'я.
5.6 Розробка плану дій з метою збереження колоній морських водоростей у Середземному морі.
5.7 Сприяння розвитку політики в галузі туризму у приморських районах, наприклад, екотуризму, із зосередженням особливої уваги на підвищення якості існуючих курортних зон замість створення нових у районі Середземного та Чорного морів.
5.8 Оцінка методів зміцнення ролі і урахування багатих на біорізноманіття об'єктів у комплексних моделях з увагою на концентровану та компактну забудову берегових районів замість лінійної. Організація відповідних кампаній насамперед у районі Середземного, Чорного та Балтійського морів.
5.9 Організація контролю над шкідниками та знищення шкідливих екзотичних видів у Середземному та Чорному морях.
5.10 Сприяння спільній справі збереження Каспійського моря.
6. Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми
6.1 Розробка міжнародної програми по створенню і регулюванню природоохоронних територій і підготовці планів комплексного регулювання річок та їх заплав з метою розширення системи прибережних захисних насаджень та зміцнення їх функцій як "екологічного коридору".
6.2 Підвищення інформованості та збереження традиційно керованих річкових ландшафтів, а також сприяння розвитку туризму і регіональної економіки.
6.3 Розробка природоохоронних програм по збереженню тих великих рік, які мало охоплені людською діяльністю і мають розвинені екологічні компоненти та які ще існують в Європі.
6.4 Розробка та реалізація проектів з реінтродукції видів та відновлення середовищ існування із зосередженням уваги на річки в районі Атлантики та Балтики.
6.5 Виявлення і охорона усіх приморських лісів та інших природних систем, які знаходяться під загрозою зникнення, в районі Атлантики в Західній Європі і сприяння розробці адекватних механізмів їх охорони.
6.6 Розробка плану дій з сприяння застосуванню альтернатив, що не завдають шкоди, методам створення великих водосховищ та будівництва дамб у Середземномор'ї, що загрожує стану ландшафтів та екосистем.
6.7 Організація пропагандистських кампаній на захист найменш зачеплених людською діяльністю великих річок у Скандинавії, Центральній та Східній Європі.
7. Внутрішні водно-болотні екосистеми
7.1 Підготовка керівних принципів на підтримку політики з відновлення та оздоровлення водно-болотних систем, які постраждали внаслідок попередньої діяльності, з метою сприяння підтримці і розвитку екомереж.
7.2 Розробка кодексу поведінки, який би забезпечував включення природоохоронних завдань у політику щодо водно-болотних екосистем на основі концепції раціонального використання (Рамсарська конвенція).
7.3 Розробка програми, яка передбачає урахування принципу раціонального використання водно-болотних екосистем в європейській та національній політиці.
7.4 Вжиття заходів для сприяння підготовці національних та регіональних планів гідрологічного регулювання водозборів.
7.5 Розробка природоохоронних планів дій для водно-болотних екосистем, які знаходяться під загрозою зникнення та відіграють важливу роль у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття біогеографічних регіонів, особливо в районах Атлантики, Балтики і Середземномор'я, а також північних та східних районів Європи.
7.6 Оцінка природоохоронного значення торфових боліт, особливо у зв'язку з торфодобуванням та торгівлею торфом.
8. Лучні екосистеми
8.1 Сприяння розробці планів дій щодо охорони природних і напівприродних лук, особливо тих, які мають європейське значення.
8.2 Підготовка планів з організації пасовищного господарства за допомогою конкретних заходів, що базуються на юридичних та фінансових можливостях місцевого, національного та міжнародного рівнів.
8.3 Зосередження особливої уваги на контроль за збиранням даних та урахування потреб агропасовищних районів.
8.4 Визначення ступеня пріоритетності заходів щодо збереження природних лук, які характеризуються великим біологічним та ландшафтним різноманіттям, а також у різних біогеографічних регіонах із зосередженням особливої уваги на райони Атлантики, Іберії, Східного Середземномор'я, а також Центральної та Східної Європи.
8.5 Розробка проекту перспективної програми Європейського союзу та плану дій для напівприродних пасовищ, включаючи питання політики в галузі регіонального розвитку, сільського господарства, соціально-екологічної політики.
8.6 Розробка конкретних заходів щодо застосування дійових механізмів організації регульованих пасовищ з використанням податкових стимулів для екологічно вразливих районів та запровадження ініціатив по управлінню землекористуванням на великих пасовищах.
8.7 Вивчення методологій застосування принципу взаєморозрахунків у рамках реформи Загальної сільськогосподарської політики ЄС на підтримку природних районів з цінним біологічним та ландшафтним різноманіттям.
8.8 Розробка планів участі державних та приватних секторів у програмах приватизації в сільськогосподарських районах Центральної та Східної Європи.
9. Лісові екосистеми
9.1 Виділення територій, що забезпечують збереження усіх видів лісів в Європі, і встановлення конкретних пріоритетів відносно природоохоронних зусиль, спрямованих на забезпечення 100%-ї охорони пралісів, які залишилися, більшості багаторічних вторинних насаджень та залишків водоохоронних лісових коридорів з урахуванням потреб корінного та місцевого населення.
9.2 Збереження районів існування видів, що потребують великі незаймані лісові екосистеми, у тому числі на основі Бернської конвенції, Директиви ЄС щодо середовищ існування та діяльності Економічної комісії ООН щодо Європи (UNECE) по відношенню видів, які знаходяться під загрозою зникнення.
9.3 Розробка і здійснення плану дій для впровадження аспектів біологічного та ландшафтного різноманіття з розбудовою екологічної мережі в лісовий менеджмент та урахуванням під час використання лісової продукції і її відновлення.
9.4 Організація і проведення досліджень щодо коригування систем лісового господарства в Європі з метою оптимального пристосування до змін клімату, забезпечення лікувальної та багатьох інших функцій існуючих лісів та раціонального підходу для утримання і накопичення вуглецю, а також досліджень з інших питань, згаданих у резолюції 4-ої Гельсінської конференції Міністрів щодо захисту лісів в Європі 1993 р.
9.5 Організація і проведення досліджень з питань зміни систем лісового господарства в Європі.
9.6 Формування ефективної мережі природоохоронних районів з метою збереження північних бореальних лісів.
9.7 Зміцнення збалансованого використання і охорони зрілих природних лісів південно-західної та південно-східної частин Середземномор'я.
9.8 Визначення і організація планів відновлення найцінніших фрагментованих лісів у Центральній та Східній Європі і в районах Атлантики.
9.9 Розробка програми оцінки і визначення заходів щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття з урахуванням ринкових механізмів та приватизації, які впливають на стале використання лісів у Центральній та Східній Європі.
9.10 Розробка процедур для забезпечення тіснішого співробітництва з корінним та місцевим населенням з метою ефективного сталого лісокористування в господарських цілях і для культурного та біологічного використання різноманіття в арктичних та північних районах і Центральній та Східній Європі.
10. Гірські екосистеми
10.1 Розробка кодексу поведінки щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в гірських районах з наданням переваги транскордонним ділянкам Загальноєвропейської екологічної мережі.
10.2 Розробка демонстраційних планів щодо організації лісонасаджень, які базуються на засадах екологічно збалансованого розвитку.
10.3 Здійснення діяльності для оцінки та огляду заходів щодо зміни системи дотацій на ведення сільського господарства в гірських районах аби забезпечити підтримку розвитку сільських районів замість досягнення більш високих темпів продуктивності.
10.4 Організація інформаційної кампанії, спрямованої на політиків та відповідальних за прийняття рішень для ознайомлення їх з питаннями, які стосуються населених пунктів у гірських районах.
10.5 Розробка системи заходів, що передбачають встановлення районів/сезонів, де/коли діє заборона сходження на гірські вершини, планеризм, з'їзд транспорту з доріг або заняття гірськолижним спортом, та введення в законодавчому порядку заборон на сходження на скелі, які становлять цінність для біологічного та ландшафтного різноманіття.
10.6 Проведення огляду з питання потенційного використання механізмів охорони районів Балкан та Кавказу, арктичних та альпійських екосистем з урахуванням досвіду Конвенції про охорону Альп.
10.7 Здійснення ініціатив щодо створення нових транскордонних природоохоронних територій та зміцнення системи раціонального використання існуючих гірських районів, особливо в Центральній та Східній Європі.
10.8 Розробка директив щодо сприяння впровадженню екстенсивних методів ведення сільського господарства шляхом угод про раціональне використання в рамках агроекологічних правил Європейського союзу.
10.9 Проведення досліджень оцінки та огляду необхідності розробки в Центральній та Східній Європі угод про раціональне використання по аналогії з екологічно вразливими районами, що здобули підтримку по лінії Глобальної екологічної фундації (GEF).
10.10 Розробка директив щодо збереження гірських екосистем у районі Тянь-Шаню.
11. Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою зникнення
11.1 Розробка планів дій для збереження всіх видів, що знаходяться під загрозою зникнення на загальноєвропейському рівні, та їх генетичного різноманіття, особливо популярних видів, які викликають негативні асоціації, мають культурне значення або промислову цінність.
11.2 Мобілізація спільних зусиль, включаючи працівників зоологічних та ботанічних садів в усіх країнах Європи, та використання їх досвіду здійснення програм збереження in situ та ex situ та реінтродукції і відновлення там, де такі заходи передбачені в рамках планів дій щодо збереження видів.
11.3 Складення всеєвропейського переліку видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та видів, що охороняються, на основі огляду і оцінки переліків в існуючих угодах, конвенціях та програмах.
11.4 Організація пропагандистських кампаній навколо видів-символів для покращання охорони видів, що знаходяться під загрозою зникнення.
11.5 Заохочення країн до розробки та впровадження регіональних переліків та планів дій щодо охорони видів, що знаходяться під загрозою зникнення.
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного
та ландшафтного різноманіття
Ця Стратегія являє собою новаторський і стимулюючий підхід, спрямований на те, щоб зупинити і повернути назад процес деградації біологічного і ландшафтного різноманіття в Європі. Новаторський - оскільки Стратегія охоплює всі ініціативи у сфері збереження біологічного і ландшафтного різноманіття в межах єдиного європейського підходу. Стимулюючий - оскільки вона сприяє урахуванню міркувань, пов'язаних з біологічним і ландшафтним різноманіттям, в соціальних та економічних секторах (галузях).
Стратегія сприяє впровадженню прийнятих рішень і визначає додаткові заходи, які необхідно здійснити протягом двох наступних десятиліть. Стратегія також закладає підвалини для сприяння застосуванню послідовного підходу і визначення загальних завдань у межах національних і регіональних зусиль на виконання положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття.
Основу цієї Стратегії складають такі два поняття:
Біологічне різноманіття - варіабельність живих організмів з усіх джерел, включаючи, між іншим, наземні, морські, інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманіття в межах виду, між видами та різноманіття екосистем (стаття 2 Конвенції про охорону біологічного різноманіття).
Ландшафтне різноманіття - формальне вираження численних зв'язків, що мають місце в даний час між індивідуумом або суспільством та топографічно окресленою територією, і зовнішній прояв яких є результатом впливу природних та людських чинників та їх комбінацій протягом певного часу (проект рекомендацій Ради Європи щодо комплексної охорони районів культурного ландшафту в межах ландшафтної політики).
Глава 1. Загальний огляд
1.1 Вступ
Біологічне і ландшафтне різноманіття Європи - одна з наших найбільших цінностей. Воно дісталося нам у спадщину після тисячоліть еволюції і пов'язане з іншими природними системами світу. Ми несемо спільну відповідальність за те, щоб передати цю спадщину прийдешнім поколінням у вигляді різноманітної і сталої системи. Однак природне різноманіття Європи швидко і безперервно виснажується. Цінні і характерні середовища існування на всьому континенті несуть значні втрати, які призводять до зменшення різноманіття, чисельності та ареалів багатьох видів, середовищ існування та ландшафтів.
Створилася загроза таким традиційним антропогенним ландшафтам, природним і напівприродним середовищам існування європейського значення, як приморські зони, райони морів, заболочені землі, ліси, гірські райони, пасовища; під загрозою зникнення опинилася також велика кількість видів дикорослих рослин і диких тварин. Найбільш помітні причини цього - зміни в землекористуванні, зменшення площ природних угідь та їх фрагментація.
1.2 Обгрунтування
Для збереження європейської природної спадщини вже здійснено багато важливих ініціатив, але, незважаючи на зусилля урядових органів, неурядових організацій і окремих осіб, біологічне і ландшафтне різноманіття Європи продовжує швидко зменшуватися. Аналіз недоліків нинішніх ініціатив і механізмів природоохоронної діяльності показує, що ці ініціативи і механізми будуть ефективнішими, якщо:
- буде створена чітка основа, яка дозволить спрямувати всі існуючі ініціативи на досягнення єдиної мети - збереження біологічного і ландшафтного різноманіття в Європі;
- будуть виявлені, усунуті або взяті під контроль головні чинники, які сприяють погіршенню стану цього різноманіття.
Нещодавні політичні і соціальні зміни в Європі створюють чимало унікальних можливостей для вжиття заходів для збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Всюди на континенті змінюється практика ведення сільського господарства; звільняються землі, які мають значний природоохоронний потенціал (з-під військового, промислового і сільськогосподарського використання); зміцнюється міжнародне співробітництво; покращується обізнаність та занепокоєність громадськості з питань різноманіття.
Необхідно відзначити, що в європейському контексті існує розуміння того, що:
- збереження європейської природної спадщини - це один з основних елементів, необхідних для забезпечення сталого розвитку в Європі;
- збереження європейської природної спадщини - спільна відповідальність усіх європейських країн і регіонів, завдання, яке можна з успіхом вирішити лише в європейському контексті;
- всеєвропейське співробітництво дозволить підвищити ефективність національних дій у рамках Конвенції про охорону біологічного різноманіття;
- питання про ландшафтне різноманіття ще не знайшло достатнього відображення в механізмах, спрямованих на захист і покращання якості довкілля;
- ставлення громадськості, її поінформованість в питаннях природоохоронної діяльності та їх розуміння є ефективною гарантією збереження біологічного і ландшафтного різноманіття;
- широкомасштабні політичні і економічні зміни, які відбулися за останні 10 років, потребують пошуку нових рішень для тих нових проблем, які з'явилися в галузях використання земель і природних ресурсів;
- збалансоване використання довкілля як господарської цінності є необхідною попередньою умовою безперервного соціально-економічного розвитку і підвищення добробуту Європи;
- небезпеки, які загрожують біологічному та ландшафтному різноманіттю, потребують термінових дій, які б включали в себе заходи, що вживаються сьогодні на національному і міжнародному рівнях, та базувалися б на них;
- виснаження довкілля в Європі викликане економічними та соціальними чинниками і тому урахування природоохоронних аспектів у соціально-економічній політиці є необхідною попередньою умовою відновлення і підтримки біологічного та ландшафтного різноманіття;
- шляхом сприяння місцевим ініціативам, спрямованим на досягнення сталого розвитку і здійснюваним за участю всіх землекористувачів, можна досягнути в сільськогосподарських районах нового балансу між інтересами соціально-економічного розвитку і необхідністю збереження екологічної стабільності.
Ці міркування змусили Раду Європи у співробітництві з іншими національними і міжнародними організаціями, як урядовими, так і неурядовими, взяти на себе ініціативу щодо розробки цієї Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
1.3 Стратегія
Всеєвропейська стратегія - це внесок Європи у здійснення Конвенції про охорону біологічного різноманіття. Стратегія була запропонована в Маастрихтській декларації "Про збереження природної спадщини Європи" (1993 р.), і в її основу були покладені Бернська конвенція, Європейська стратегія охорони природи (1990 р.), підсумки Добржиської і Люцернської конференцій Міністрів охорони довкілля (1991 та 1993 рр.) та Конференції ООН з питань довкілля та розвитку (UNCED) (1992 р.), а також інші існуючі ініціативи та програми. Стратегія спрямована на сприяння здійсненню Бернської конвенції згідно з Конвенцією про охорону біологічного різноманіття та Монакською декларацією.
Стратегія забезпечує основу для координації і об'єднання зусиль по зміцненню та розширенню існуючих ініціатив. Вона спрямована не на введення нового законодавства, а на усунення недоліків у тих випадках, коли потенціал ініціатив реалізується не в повному обсязі або ініціативи не досягають поставленої мети. Крім того, мета Стратегії - досягнути ефективнішого урахування екологічних аспектів в усіх відповідних соціально-економічних секторах, а також активізувати участь та обізнаність громадськості в природоохоронній справі, підвищивши її поінформованість з цих питань і визнання їх актуальності.
1.4 Перспективні цілі у сфері збереження загальноєвропейського біологічного і ландшафтного різноманіття
Перспективна мета Стратегії полягає в тому, щоб протягом двадцяти років досягнути збереження та збалансованого використання біологічного і ландшафтного різноманіття на усьому європейському континенті і в усіх регіонах, а для цього:
суттєво зменшити, і, по можливості, усунути загрози для біологічного і ландшафтного різноманіття Європи;
підвищити здатність біологічного і ландшафтного різноманіття Європи до відновлення;
зміцнити екологічну цілісність усієї Європи;
значно активізувати участь громадськості у вирішенні питань, пов'язаних з біологічним і ландшафтним різноманіттям.
Таких цілей необхідно досягнути протягом двадцяти років.
Для цього необхідно, щоб:
повністю використовувалися існуючі правові, адміністративні і соціально-економічні механізми на міжнародному, національному, регіональному і місцевому рівнях;
заходи здійснювалися на відповідному рівні - європейському, регіональному, національному або місцевому;
методи управління зміцнювали здатність біологічного і ландшафтного різноманіття до відновлення;
стали доступними відповідні наукові, технічні та фінансові ресурси;
були вжиті належні заходи з метою здійснення контролю над реалізацією Стратегії;
наголос робився на заходах і діяльності, які мають широке застосування або дають помітні результати.
З огляду на термінову необхідність вирішення багатьох невідкладних проблем Стратегія має здійснюватися відповідно до п'ятирічних планів дій. У кожному плані вирішуються найбільш актуальні і важливі завдання. Ці плани дозволяють оптимально використовувати існуючі можливості, оскільки вони розраховані на поетапне виконання протягом двадцяти років, встановлюють послідовність вирішення проблем на європейському рівні залежно від їх важливості, визначають пріоритетні екосистеми, ландшафти, види, регіони.
Довкілля Європи.
Добржиська оцінка. Всеєвропейська конференція Міністрів у замку Добржиш (колишня Чехословаччина, 1991 р.) закликала підготувати доповідь про стан європейського довкілля. Доповідь, підготовлена Європейським агентством з питань довкілля, є основним внеском в Екологічну програму для Європи. У частині I доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" пропонується до уваги загальна ситуація та використана система звітності. У частині II оцінюється стан довкілля у восьми різних напрямках. У частині III розглядаються обставини, які негативно впливають на довкілля, а в частині IV описуються її негативні чинники на прикладі восьми різних економічних секторів. У частині V подається короткий опис 12 головних екологічних проблем у Європі.
Стан біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
Європейські ландшафти різноманітні та багаті своїм природним і культурним змістом, а їх екосистеми характеризуються великим різноманіттям середовищ існування, багатою флорою та фауною. Протягом останніх десятиліть проходить швидке виснаження цього біологічного та ландшафтного різноманіття.
Шість відсотків земель Європи складають природоохоронні території, але в основному їх правовий статус слабкий. Зникають назавжди геологічні ландшафти та такі середовища існування Європи, як системи дюн, струмків, кряжів, боліт:
Колись ліси вкривали від 80 до 90% суші Європи, зараз ця площа зменшилася до 33%. Природні річкові басейни невеликі і знаходяться під загрозою подальшого скорочення. Охорона здійснюється недостатньо ефективно. Лукопасовищні угіддя зосереджені у південно-східній Європі, Середземномор'ї та на Центрально-Європейській рівнині, а для багатьох центральних та західно-європейських середовищ існування характерні фрагментація та незначні розміри. У великій кількості зникають внутрішні водно-болотні угіддя, такі як болота, трясовини, фени і марші. Іберія втратила більше 60% таких біотопів. У 18 європейських країнах охороняється лише 3% верхових боліт. Приморські та морські екосистеми також відчувають несприятливий вплив: 70% показових середовищ існування Середземномор'я знаходяться в стресовому стані та під загрозою зникнення; з 1900 р. західне Середземномор'я втратило більше 75% прибережних дюн; за останні 50 років втрачено більше 33% солоних боліт у Вадензе.
Генетичне різноманіття багатьох видів рослин і тварин знаходиться у стані тривалої деградації чи взагалі під загрозою вимирання - це стосується 53% риб, 45% рептилій, 40% ссавців, 40% птахів та 21% з 12500 європейських видів вищих рослин.
Доповідь "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" вказує декілька чинників, що призводять до занепаду ландшафтів та природного середовища на європейському рівні. Традиційне сільське господарство використовує інтенсивну агрокультуру, субсидування якого прискорює цей несприятливий процес, і це справляє надзвичайно сильний вплив на сільський ландшафт. Орієнтація лісового господарства на досягнення короткотермінових економічних вигод призвела до виснаження лісового біорізноманіття. Політика, яка ведеться в промисловості, на транспорті та при виробництві електроенергії негативно впливає на приморські зони, великі річки (наприклад, будівництво дамб і пов'язане з ними будівництво каналів) та гірські ландшафти (мережі головних доріг). Негативно впливає на стан гір та приморських районів і масовий туризм. Розуміння проблем довкілля громадськістю залишається на низькому рівні.
Глава 2. Стратегія на 1996 - 2016 рр.
2.1 Мета Стратегії
Стратегія сприяє більш узгодженому і через це ефективнішому використанню існуючих політичних засобів, ініціатив, механізмів, фондів, наукових досліджень, інформації з метою підтримання і посилення біологічного і ландшафтного різноманіття Європи.
Головне завдання Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття - сприяти збереженню і збалансованому використанню довкілля.
Експлуатація природних ресурсів є головним чинником скорочення біологічного і ландшафтного різноманіття. Економічний потенціал довкілля використовуватиметься і в майбутньому, тому зусилля по збереженню різноманіття будуть успішними лише за умови, коли соціально-економічні чинники належно враховуватимуться.
Стратегія базується на висновках доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" і спрямована на виявлення сильних і слабких сторін існуючих ініціатив. Вона сприяє впровадженню практичних дій там, де не вистачає відповідних інструментів або потенціал існуючих механізмів використовується не повністю.
2.2 Всеєвропейські цілі та завдання
Перспективна мета Стратегії полягає в тому, щоб протягом 20 років досягнути збереження та збалансованого використання біологічного і ландшафтного різноманіття на всьому європейському континенті, зокрема в тому, щоб:
1. Суттєво зменшити загрозу для біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
2. Підвищити здатність біологічного та ландшафтного різноманіття Європи до відновлення.
3. Зміцнити екологічну цілісність усієї Європи.
4. Забезпечити всебічну участь громадськості в зусиллях по збереженню біологічного та ландшафтного різноманіття.
Завданнями Стратегії на цей період є:
1. Збереження, покращання стану та відновлення ключових екосистем, середовищ існування, видів, елементів ландшафту шляхом створення Загальноєвропейської екологічної мережі та ефективного управління нею.
2. Стабільне управління позитивним потенціалом біологічного та ландшафтного різноманіття Європи та його збалансоване використання шляхом забезпечення оптимального використання соціальних та економічних можливостей на місцевому, національному і регіональному рівнях.
3. Забезпечення урахування цілей збереження та збалансованого використання біологічного і ландшафтного різноманіття в усіх секторах, які використовують це різноманіття та впливають на нього.
4. Покращання інформування громадськості і підвищення рівня її обізнаності з питань біологічного та ландшафтного різноманіття, а також активізація її участі в діяльності щодо збереження і збільшення такого різноманіття.
5. Забезпечення глибшого розуміння стану біологічного та ландшафтного різноманіття і процесів, які сприяють його стабільності.
6. Забезпечення адекватних фінансових засобів для здійснення Стратегії.
Спільна перспектива для Європи.
Через 5 років від початку здійснення Стратегії мають бути розроблені національні стратегії та плани дій у сфері збереження біологічного різноманіття для всіх європейських країн з метою впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття. У наступні роки мають бути прийняті плани дій у рамках національних екомереж і створений механізм їх здійснення, до 2005 р. має бути сформована Загальноєвропейська екологічна мережа, завдяки якій зможуть вільно мігрувати різні види рослин та тварин.
За 20 років здійснення Стратегії буде забезпечено повне збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, включаючи, зокрема, збереження річок, боліт, приморських зон та пралісів, які залишилися ще поза господарською діяльністю. Буде досягнено розуміння громадськістю необхідності збереження європейської природної спадщини та зобов'язань громадськості щодо цього. Належним чином захищатимуться геологічні і культурні особливості, які визначають цінність європейських ландшафтів.
Крім того, аспекти біологічного та ландшафтного різноманіття включатимуться, наскільки це доцільно, у відповідні економічні і соціальні сектори. Зокрема, очікується, що сільське господарство, морське рибальство, лісове господарство і туризм визнають необхідність збереження біологічного та ландшафтного різноманіття своєю головною турботою і активно прагнутимуть підтримувати та покращувати якість природи та ландшафтів.
2.3 Пріоритетні завдання
Заходи для впровадження Стратегії можуть бути здійснені в усіх європейських країнах; на загальноєвропейському рівні заходи спрямовуватимуться на охоплення якомога більшого числа культурних та політичних регіонів. Очікується, що при здійсненні Стратегії будуть повністю враховані культурне різноманіття, регіональні особливості, регіональна економіка і що оптимальним чином використовуватимуться можливості регіональних та культурних особливостей підтримки і збагачення біологічного та ландшафтного різноманіття.
У доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" Європа поділяється на сім географічних регіонів: Північний, Балтійський, Центральний, Атлантичний, Східний, Альпійський та Середземноморський. В основу такого поділу покладені, головним чином, такі біогеографічні чинники як клімат, склад грунтів, рослинність. Під час впровадження Стратегії заходи здійснюватимуться в усіх регіонах, хоча особлива увага приділятиметься екосистемам, ландшафтам (у тому числі морським) та видам, які мають європейське значення:
- екосистеми: приморські та морські екосистеми, річки, внутрішні заболочені землі, луки, ліси, гори;
- ландшафти: тундра, тайга, гористі райони, гаї, відкриті лани, степи, посушливі ландшафти, а також ландшафти, котрі становлять культурну спадщину;
- види: види-символи, а також види і популяції, які знаходяться під загрозою зникнення в усій Європі або в окремих її регіонах.
Під час наступного п'ятирічного плану буде складено пріоритетний перелік окремих екосистем, ландшафтів і видів з метою вирішення найнагальніших проблем або повного використання можливостей, що виникають.
У Конвенції про охорону біологічного різноманіття (статі 6b, 7c, 10a та b, 14) та П'ятій програмі дій ЄС у сфері охорони довкілля названі основні сектори (галузі), які впливають на стан довкілля: сільське господарство, лісівництво, рибальство, енергетика, промисловість, транспорт, туризм. Дії на здійснення Стратегії мають бути зосереджені на цих секторах, а також на структурній і регіональній політиці, водогосподарській діяльності, обороні, сільському і міському плануванні.
Протягом наступних двадцяти років Стратегія спрямовуватиметься на те, щоб забезпечити повніше урахування аспектів, пов'язаних з біологічним та ландшафтним різноманіттям, в усіх соціальних та економічних секторах шляхом вирішення таких завдань:
Сільське господарство: визнати важливу роль сільського господарства в раціональній експлуатації ландшафтів і напівприродних середовищ існування та в підтримці біорізноманіття і надати підтримку ролі сільськогосподарського сектора в процесі прийняття рішень; стимулювати раціональне користування сільгоспугіддями, включаючи методи "органічного" землеробства; скоротити, наскільки можливо, використання добрив і пестицидів.
Енергетика та промисловість: включити екологічні аспекти до загальної політики, яка проводиться в цій галузі, і забезпечити їх урахування при виборі місць ведення промислової діяльності, а також забезпечити підтримку промисловістю і енергетикою заходів, що здійснюються у сфері збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, включаючи зменшення шкідливих викидів.
Лісівництво: ефективніше впроваджувати стратегічні принципи в управлінні лісовим господарством, для чого підвищити здатність місцевих видів дерев до відновлення, виділити в окремі зони лісові райони, які розвиваються природним шляхом, і узгодити політику лісонасаджень з природоохоронними заходами та політикою збереження ландшафтів, а також раціоналізувати застосування добрив і пестицидів.
Мисливство та рибальство: впровадити цілі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, включаючи морські ландшафти, в політику, що проводиться у галузі мисливства і рибальства, причому таким чином, щоб ця господарська діяльність не вступала у протиріччя з охороною природи, аби належним чином враховувалися стабільність ресурсів, доведення до мінімуму приловів непромислових видів риб чи поза лімітами, зменшення негативного впливу рибальства та полювання на бентосні угруповання рослин і тварин, пелагічне середовище та іншу дику флору і фауну.
Структурна та регіональна політика: забезпечити взаємодію між політикою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття і структурною та регіональною політикою, особливо в галузі сільського господарства і екстенсивного землеробства, замінивши таким чином орієнтацію на субсидований розвиток курсом на сталий розвиток.
Туризм та організація дозвілля: інтегрувати цілі охорони природи в політику, що проводиться в галузі туризму та організації дозвілля, і стимулювати їх екологічну стабільність з метою вдосконалення економічної основи застосування екологічно раціональних форм землекористування та запобігання нанесенню значних втрат біологічному та ландшафтному різноманіттю.
Транспорт: включити аспекти біологічного та ландшафтного різноманіття до транспортної політики та розвитку інфраструктури транспорту, не зачіпаючи, зокрема, районів, що мають велику природну цінність: усунути або пом'якшити негативні наслідки розвитку інфраструктури і транспортної діяльності на ландшафти і екосистеми.
Міське та сільське планування: об'єднати різні інтереси, пов'язані із сільським та міським плануванням, таким чином, щоб гарантувати збереженість природних та ландшафтних цінностей, особливо в районах, які характеризуються великою цінністю в аспекті біологічного та ландшафтного різноманіття, і - в ширшому плані - у сільській місцевості.
Водогосподарська діяльність: впровадити цілі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в усі галузі, які мають відношення до водогосподарської діяльності, включаючи зменшення викидів стічних забруднюючих речовин.
Оборона: інтегрувати завдання біологічного та ландшафтного різноманіття в оборонну галузь з метою уникнення негативного впливу військової діяльності на території, що характеризуються великою природною цінністю і попереджувати чи зменшувати цей вплив на ландшафти, сприяти впровадженню раціональних форм землекористування.
2.4 Стратегічні принципи
Для досягнення мети збереження і збалансованого використання біологічного та ландшафтного різноманіття в основу Стратегії покладено застосування в усіх секторах (галузях), які використовують природні ресурси або мають вплив на них, таких принципів:
1. Принцип Обережного прийняття рішень: рішення, що стосуються Стратегії, приймаються на основі найповнішої і найдостовірнішої з доступних інформації про це, вибираючи, наскільки це можливо, економічно та соціально доцільні заходи, які діють як стимули щодо збереження та збалансованого використання біологічного і ландшафтного різноманіття.
2. Принцип Уникнення загроз: введення відповідних процедур, які вимагають екологічної експертизи проектів, що можуть значною мірою негативно вплинути на стан біологічного та ландшафтного різноманіття, з метою уникнення такого впливу, і, якщо необхідно, забезпечення участі громадськості в здійсненні таких процедур. Це стосуватиметься проектів впровадження у довкілля екзотичних видів та генетично змінених організмів.
3. Принцип Запобігання втратам: заходи щодо введення відповідних процедур, які дозволяють уникнути потенційно несприятливого впливу діяльності на біологічне та ландшафтне різноманіття або звести такий вплив до мінімуму, не потрібно відкладати, якщо навіть існування причинно-наслідкового зв'язку між цією діяльністю і несприятливим впливом ще не повністю підтверджено.
4. Принцип Переміщення небезпечних виробництв: види діяльності, які мають виключно шкідливий вплив на біологічне та ландшафтне різноманіття, якого не можна уникнути, переміщуються, якщо це можливо, до районів, де їх вплив буде меншим.
5. Принцип Екологічної компенсації: в районах, цінних з точки зору біологічного та ландшафтного різноманіття, шкідливі наслідки фізичних змін, яких не можна уникнути, мають урівноважуватися користувачем шляхом запровадження компенсаційних природоохоронних заходів.
6. Принцип Екологічної цілісності: необхідно підтримувати екологічні процеси, які впливають на виживання видів, а також на стан середовищ існування, від яких таке виживання залежить.
7. Принцип Відновлення та Відтворення природних ресурсів: біологічне та ландшафтне різноманіття повинне, по можливості, відновлюватися і відтворюватися, якщо з допомогою контрольних досліджень можна довести, що початковий стан є практично відновлюваним, і відповідно до цього необхідно вжити заходів, які спрямовуватимуться на відновлення і реабілітацію видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та їх повернення до середовищ існування із дотриманням відповідних умов.
8. Принцип Найкращої існуючої технології і Найкращих екологічних методів: діє відповідно до визначень Паризької комісії, які стосуються діяльності, що завдає шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю. Як доступ до технології, так і її передача є суттєво важливими елементами, що сприяють досягненню цілей Стратегії; там, де це можливо, необхідно забезпечувати та/чи полегшувати доступ до технології, яка сприяє збереженню та збалансованому використанню біологічного та ландшафтного різноманіття, а також надання такої технології.
9. Принцип "Забруднювач платить": у відповідних випадках, наскільки це можливо, витрати на заходи по запобіганню, контролю та зменшенню шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю несе винна Сторона.
10. Принцип Участі громадськості та Доступу громадськості до інформації: забезпечення достатньо активної громадської підтримки заходів, що стосуються біологічного та ландшафтного різноманіття, через залучення з допомогою засобів масової інформації громадських та приватних землекористувачів, наукового товариства, інших осіб та громадян, які користуються землею та ресурсами моря, до процесів прийняття рішень і включення цих тем до освітніх програм.
2.5 Стратегічна і оперативна основа
Правову основу для здійснення заходів у рамках Стратегії складають широко визнані міжнародні угоди, такі, як Конвенція про охорону біологічного різноманіття, Бернська конвенція (Монакською декларацією названа головним інструментом впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття в Європі), Боннська та Рамсарська конвенції, а також Директив ЄС щодо середовищ існування та щодо диких птахів.
Цілі Стратегії будуть досягнуті шляхом:
сприяння і підтримки обміну досвідом стосовно національних стратегій у сфері збереження біорізноманіття, планів дій та програм, і розробки або подальшого розвитку цих стратегій, планів, програм відповідно до положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття, а також шляхом сприяння послідовному підходові і визначення спільних цілей в усіх європейських країнах;
використання усіх існуючих міжнародних і національних законів та політичних рішень, таких як програма ЄС "Натура-2000", секторальна політика, в тому числі у галузі сільського господарства, рибальства, транспорту, регіонального розвитку, в соціальній сфері, а також шляхом повного здійснення П'ятої програми дій ЄС у сфері охорони довкілля;
підтримки і стимулювання здійснення існуючих міжнародних угод і договорів, сприяння їх виконанню.
З метою зміни поглядів суспільства на проблему біологічного та ландшафтного різноманіття, а також практичних підходів до цього питання, під час впровадження Стратегії використовуватимуться також інші механізми, такі, як:
міжнародна і національна політика в галузі ринків і торгівлі, яка впливає на сектори, що використовують довкілля як господарську цінність, включаючи цінову підтримку;
багатосторонні та двосторонні фонди, які використовуються або безпосередньо для природоохоронних цілей, або для вжиття заходів в інших соціально-економічних секторах, пов'язаних з охороною довкілля;
податкова політика, яка може як стимулювати використання енергетичних і природних ресурсів, так і запобігати такому використанню;
фінансова політика, яка може сприяти одержанню сталих економічних прибутків у різних секторах;
ініціативи і програми, спрямовані на збереження і зміцнення регіональних культурних особливостей та традицій;
інформування та участь громадськості: освітні, агітаційні та інші кампанії, використання засобів масової інформації, партнерство між державним і приватним секторами з питань володіння землею та раціонального землекористування.
Загальноєвропейська екологічна мережа стане оперативною основою здійснення багатьох стратегічних і першочергових заходів. Вона є фізичною мережею, через яку вживатимуться заходи на збереження екосистем, середовищ існування, видів, ландшафтів та інших природних ресурсів європейського значення, та координаційним механізмом, за допомогою якого партнери по Стратегії матимуть можливість розробляти і здійснювати спільні заходи. В основу мережі покладено різні існуючі ініціативи, включаючи "Натуру-2000", Європейську мережу заповідних об'єктів, концепцію Європейської екологічної мережі (EECONET), Бернську і Боннську конвенції, інші національні і регіональні екомережі, які знаходяться зараз у процесі розробки.
2.6 Учасники здійснення Стратегії
У здійсненні Стратегії будуть задіяні такі головні учасники:
- національні органи (місцеві, регіональні та національні виконавчі державні органи);
- двосторонні донори;
- міжнародні організації і фінансові заклади;
- організації і асоціації, які діють у секторах економіки, зокрема, приватні підприємства;
- науково-дослідні заклади (інститути, університети тощо);
- інформаційно-просвітницькі організації (музеї, зоопарки, ботанічні сади тощо), а також освітні установи усіх рівнів;
- приватні і державні землевласники;
- неурядові організації (включаючи природоохоронні установи на місцевому, національному і міжнародному рівнях);
- громадськість (організації на низовому рівні, об'єднання громадян, організації споживачів, церкви і релігійні громади, спортивні асоціації і клуби);
- корінні народи і місцеве населення регіонів Європи.
2.7 Структура планів дій
Стратегія розрахована на двадцять років і для досягнення її цілей буде створена ефективна основа і розроблені керівні принципи дій. Заходи вживатимуться в рамках п'ятирічних планів дій, які будуть стимулювати природоохоронну діяльність та збалансоване використання природних ресурсів, а також гарантувати узгоджені спільні дії міжнародних та національних учасників.
Плани дій мають забезпечити основу для спільних зусиль європейських країн по здійсненню Конвенції про охорону біологічного різноманіття, і, зокрема, для прийняття національних стратегій у сфері збереження біорізноманіття.
У планах дій вказуються головні заходи, спрямовані на досягнення кожного з комплексів цілей на п'ять років. Ці заходи можуть бути повністю перетворені в проекти, які виконуватимуться міжнародними установами, урядовими органами, економічними секторами або неурядовими організаціями як окремі або самостійні види діяльності в рамках національних стратегій у сфері збереження біорізноманіття, або окремих програм роботи і дій, які можуть бути розпочаті безпосередньо у відповідь на план дій Стратегії. Завдяки такому зв'язку з існуючими ініціативами та робочими програмами можна здійснити низку чимало взаємопов'язаних проектів, що відповідають цілям Стратегії.
Проекти, які розроблятимуться в рамках планів дій, матимуть новаторський, стимулюючий і реалістичний характер та здійснюватимуться протягом 5 років і, крім того, будуть прийнятні для громадськості, розраховані на її участь. Головні елементи проектів будуть включати конкретні види діяльності, терміни виконання, механізми фінансування, витрати, учасників, засоби здійснення, включаючи стимули. Належить використати можливість розгляду існуючих джерел фінансування, з огляду на підтримку впровадження планів дій.
Черговість у планах дій встановлюватиметься на підставі таких критеріїв:
1. Необхідність вирішення термінових питань.
2. Можливість використання унікальних можливостей.
3. Спроможність забезпечення конкретних зусиль і одержання результатів протягом встановлених термінів.
4. Необхідність здійснення заходів у порядку узгодженої послідовності.
Глава 3. План дій у сфері збереження біологіпчного
та ландшафтного різноманіття на 1996 - 2000 рр.
3.1 Вступ
Цей План дій є основою для здійснення Стратегії в короткотерміновій перспективі. Він визначає заходи, які мають бути здійснені протягом 1996 - 2000 рр. На кінець цього періоду буде здійснено огляд, за підсумками якого буде розроблено новий План дій на наступний п'ятирічний термін. У Плані дій використані визначені в Стратегії механізми. Заходи, які передбачає План, покликані сприяти досягненню стратегічних цілей і завдань, що розраховані на двадцятирічний термін, та застосуванню стратегічних принципів в усіх відповідних економічних і соціальних секторах.
Цілі та завдання Стратегії:
Цілі:
Суттєве зменшення загроз для біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
Підвищення можливостей біологічного та ландшафтного різноманіття Європи до відновлення.
Зміцнення екологічної цілісності всієї Європи.
Забезпечення всебічного залучення громадськості в зусиллях щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
Завдання:
Збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем, середовищ існування, видів та елементів ландшафтів шляхом створення Загальноєвропейської екологічної мережі та ефективного управління нею.
Раціональне управління та використання позитивного потенціалу біологічного та ландшафтного різноманіття Європи шляхом забезпечення оптимального використання соціальних і економічних можливостей на національному та регіональному рівнях.
Урахування цілей у сфері збереження та збалансованого використання біологічного та ландшафтного різноманіття в усіх галузях, що використовують це різноманіття або впливають на нього.
Покращання інформованості та обізнаності населення в питаннях біологічного та ландшафтного різноманіття, а також активізація його участі в діяльності щодо збереження та збільшення цього різноманіття.
Забезпечення глибшого розуміння стану біологічного та ландшафтного різноманіття Європи і процесів, які сприяють його стабільності.
Забезпечення адекватних фінансових надходжень для впровадження Стратегії.
3.2 Основні напрямки плану дій на 1996 - 2000 рр.
Перший п'ятирічний План дій конкретно спрямований на те, щоб зупинити процес погіршення стану ключових біологічних і ландшафтних систем та зміцнити їх єдність. Протягом цього періоду особлива увага приділятиметься зусиллям, спрямованим на сприяння включенню загальноєвропейських пріоритетів у національну політику та ініціативи, що базуються на національних стратегіях, планах і програмах у сфері збереження біорізноманіття, які розроблятимуться кожним урядом для впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття. План дій покликаний стимулювати створення національних екологічних мереж та Загальноєвропейської екологічної мережі протягом 10 років. Крім цього, увага зосереджуватиметься на сприянні збалансованому використанню економічних ресурсів природного середовища в усіх регіонах Європи. Максимально використовуватимуться унікальні можливості, що з'явилися зараз і обумовлені соціальними, політичними, економічними змінами в Європі на національному та міжнародному рівнях.
У рамках Плану дій на 1996 - 2000 рр. Рада Європи має створити Всеєвропейську цільову групу, яка почне здійснення Стратегії і керуватиме цим процесом. План дій включатиме 11 напрямків діяльності: чотири напрямки стосуються питань загальноєвропейського значення, шість - пріоритетних ландшафтів і екосистем, один - заходів з питань збереження видів, які знаходяться під загрозою зникнення. Пріоритетність проблем, ландшафтів, екосистем та видів у рамках Плану дій на 1996 - 2000 рр. визначено на підставі аналізу доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка".
3.2.1 Напрямки діяльності, які стосуються загальноєвропейських питань
У плані дій на 1996 - 2000 рр. визначено три групи пріоритетних питань, які потребують координації зусиль між європейськими країнами на основі завдань, передбачених Стратегією:
Напрямки діяльності:
1. Формування Загальноєвропейської екологічної мережі (завдання 1 - 5 Стратегії, див. Розділ 2.2).
2. Урахування міркувань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства (завдання 1 - 5 Стратегії).
3. Покращання інформованості директивних органів і громадськості та розширення підтримки з їх боку (завдання 4 і 5 Стратегії).
3.2.2 Напрямки діяльності, які стосуються ландшафтів, екосистем та видів
Діяльність охоплюватиме усі регіони Європи з наданням особливої уваги ландшафтам і екосистемам, які мають європейське значення.
Ландшафти європейського значення: У межах напрямку діяльності 4 вживатимуться заходи щодо збереження ландшафтного різноманіття, яке має важливе значення в європейському контексті. Зокрема, особлива увага приділятиметься забезпеченню належної охорони компонентів культурної та геологічної спадщини, а також природних елементів.
Напрямки діяльності:
4. Збереження ландшафтів (завдання 1, 4, 5 Стратегії).
Екосистеми і види європейського значення: Діяльність, яка стосується пріоритетних екосистем і видів, базується на завданнях 1, 2, 3 Стратегії. Діяльність, яка здійснюється в рамках 5 - 11, має важливе значення для реалізації зусиль згідно з напрямками 1 - 4.
Напрямки діяльності:
5. Приморські та морські екосистеми.
6. Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми.
7. Внутрішні водно-болотні екосистеми.
8. Лучні екосистеми.
9. Лісові екосистеми.
10. Гірські екосистеми.
11. Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою зникнення (завдання 1, 2, 3 Стратегії).
3.3 Механізми, які використовуються в рамках Плану дій
У процесі здійснення Плану дій на 1996 - 2000 рр. використовуватимуться певні інструменти і механізми. Крім цього, в окремих випадках застосовуватимуться спеціальні механізми у відношенні певних секторів, проблем, ландшафтів, екосистем, видів:
- правові інструменти і політика: під час здійснення чотирьох планів дій у рамках Стратегії повною мірою використовуватимуться такі чотири існуючі і широко визнані міжнародні угоди як Конвенція про охорону біологічного різноманіття, Бернська конвенція, Директиви ЄС щодо диких птахів та щодо середовищ існування. Крім цього, під час реалізації Плану дій будуть використані можливості Боннської конвенції , Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, Вашингтонської конвенції (CITEC), Рамсарської конвенції, Європейської конвенції про охорону культурної спадщини, Європейської конвенції про охорону архітектурної спадщини, Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини, Директиви щодо оцінки впливу на довкілля;
- національні і міжнародні програми і заходи, спрямовані на захист біологічного та ландшафтного різноманіття або забезпечення збалансованого використання природних ресурсів, серед яких найважливіше значення в межах Європейського союзу має Директива щодо середовищ існування. До інших відповідних механізмів і принципів належать: Європейська стратегія з природоохоронної діяльності, що прийнята Радою Європи, Резолюції Ради Європи щодо біогенетичних резерватів та нагородження природоохоронних територій Європейським дипломом, проект рекомендації Комітету Міністрів держав-сторін Ради Європи з комплексної охорони культурних ландшафтних районів у рамках політики збереження ландшафтів, проект хартії Ради Європи про збереження ландшафтів, Середземноморська хартія збереження ландшафтів, Економічна комісія ООН щодо Європи (UNECE), Європейська екологічна мережа уразливих територій (EECONET), Європейська програма та План дій Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) для природоохоронних територій, Стратегія Міжнародного союзу охорони природи та ЮНЕСКО щодо розвитку зв'язку в Європі, програма ЄС "Інформаційна система координації інформації щодо довкілля (CORINE)", програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера" (MAB), а також купівля земель з природоохоронною метою;
- міжнародна і національна політика в галузі ринків і торгівлі: двосторонні і багатосторонні торгівельні угоди, програми скорочення заборгованості, Всесвітня торгівельна організація (WTO) та її Комітет з питань торгівлі і довкілля;
- багатосторонні або двосторонні фонди та інші форми надання допомоги: програми Організації з питань економічної організації та розвитку (OECD) щодо надання двосторонньої допомоги, Глобальна екологічна фундація (Global Environment Facility), Європейський інвестиційний банк (European Investment Bank), Європейський банк реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development), Світовий банк (World Bank), Фонд соціального розвитку Ради Європи (Council of Europe Social Development Fund), а також такі механізми ЄС як Фондовий механізм (LIFEL'), Координаційний фонд (Cohesion Fund), структурні фонди, агроекологічні правила ЄС, Четверта рамкова програма досліджень і технологічних розробок, Європейський соціальний фонд (European Social Fund) і програми, які здійснюються багатосторонніми і двосторонніми органами в галузі технічної допомоги, підготовки кадрів, обміну досвідом.
3.4 Заходи та проекти
З урахуванням завдань Стратегії, у Плані дій на 1996 - 2000 рр. визначено комплекс заходів. Ці заходи можуть включатися в національні плани дій у сфері збереження біорізноманіття або в існуючі програми роботи міжнародних організацій, державних органів, економічних галузей, неурядових організацій і тому можуть здійснюватися в межах відповідних проектів цими організаціями як окремі незалежні заходи, але при цьому вони сприятимуть реалізації Плану дій на 1996 - 2000 рр. Пріоритетність елементів Плану дій визначена, зокрема, на підставі рішень і пропозицій, викладених у доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" та в доповіді МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".
Стратегічні напрямки діяльності на 1996 - 2000 рр.
Загальноєвропейські зусилля на початку процесу здійснення Стратегії.
Формування Загальноєвропейської екологічної мережі.
Урахування міркувань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства.
Покращання інформованості директивних органів і громадськості та розширення підтримки з їх боку.
Збереження ландшафтів.
Приморські та морські екосистеми.
Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми.
Внутрішні водно-болотні екосистеми.
Лучні екосистеми.
Лісові екосистеми.
Гірські екосистеми.
Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою зникнення.
3.5 ПЛАН ДІЙ НА 1996 - 2000 рр.
Напрямок діяльності 0. Загальноєвропейські зусилля на початку процесу здійснення Стратегії
З метою сприяння реалізації запланованих заходів і забезпечення подальшого прогресу на Всеєвропейську цільову групу покладаються функції щодо спрямування і координації зусиль на міжнародному рівні. В той же час у ході здійснення Стратегії, за можливістю, використовуватимуться існуючі структури, механізми, фонди.
0.1 Створення Всеєвропейської цільової групи для координації діяльності в рамках Стратегії (1996 - 1997 рр.)
Цільова група проводитиме під егідою Керівного комітету Ради Європи з питань охорони і менеджменту у сфері охорони довкілля і природних середовищ існування необхідні ініціативи на здійснення Стратегії. В неї будуть включені представники країн-членів Ради Європи, інших європейських країн, міжнародних організацій, у тому числі Європейського союзу, організацій ООН, таких як Програма ООН з питань розвитку (UNDP), Економічна комісія ООН щодо Європи (UNECE), Програма ООН з питань довкілля (UNEP), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (FAO), Світового банку, донорів, міжнародних неурядових організацій.
0.2 Надання допомоги в прийнятті національних стратегій та планів дій у сфері збереження біорізноманіття в усіх країнах Європи до 2000 р. (1996 - 2000 рр.)
Директиви про зміст національного плану дій щодо збереження біорізноманіття (Конвенція про охорону біологічного різноманіття.
Виконавчий підсумок - Короткий підсумок плану дій з наголосом на значення біорізноманіття, зобов'язання згідно з Конвенцією, повноваження, список учасників, багатство біоти та національний потенціал, цілі та недоліки, стратегічні рекомендації і характер діяльності (хто, що, коли, де, яким чином та за які кошти вживаються заходи).
Вступ - Описати, чому біорізноманіття важливе для країни та різних верств населення. Роз'яснити Конвенцію та національні зобов'язання щодо її положень. Описати мету національного плану дій щодо збереження біорізноманіття та його спрямованість.
Загальні підстави - Дати опис правових та політичних рамок, які визначають повноваження та орієнтири для підготовки плану дій. Надати короткий опис національних біологічних ресурсів, інституційних резервів (людські ресурси, заклади, механізми та джерела фінансування), та поточні програми. Роз'яснити інституційні правила та відповідальність під час впровадження стратегічних рекомендацій.
Цілі та завдання - Описати підхід до біорізноманіття та його місця у суспільстві із наданням особливої уваги захисту, науковому розумінню, збалансованому використанню та справедливому розподілу його вигод та затрат. Конкретні завдання щодо здійснення національних, місцевих та міжнародних завдань по захисту, оцінці, використанню та отриманню вигод від біорізноманіття та його компонентів.
Стратегія - Описати різницю між існуючою ситуацією в країні та наведеним підходом, метою та завданнями. Підсумувати стратегічні рекомендації, включаючи діяльність, політику та завдання, які вибрані для ліквідації існуючих недоліків, визначити відносну пріоритетність у ліквідації виявлених недоліків.
Партнери - Перелік державних і приватних суб'єктів, товариств та галузей, які беруть участь у процесі і погодилися взяти відповідальність за певну діяльність та капіталовкладення.
Діяльність - Описати в деталях діяльність, завдання, політику, які мають впроваджуватися. Визначити конкретних партнерів (міністерств, галузей, місцевих груп, неурядових організацій чи університетів), на яких буде покладена відповідальність щодо здійснення кожного заходу із зазначенням його місця і характеру.
Графік - Навести графік здійснення різних завдань з урахуванням визначених пріоритетів. Встановити контрольні показники, аби мати можливість відслідковувати прогрес чи затримку в процесі реалізації.
Бюджет - Опис бюджету для виконання плану дій з визначенням фінансових потреб щодо робочих витрат, інвестицій витрат, транспортних витрат та витрат на місцях. Список необхідного персоналу за кваліфікацією чи необхідним досвідом, необхідного обладнання та послуг, можливого міжнародного технічного та фінансового співробітництва.
Моніторинг та оцінка - Визначення заходів, які мають бути здійснені для контролю за результатами здійснення плану дій і для моніторингу за змінами в економіці, довкіллі та суспільстві. Перелічити використовувані показники. Вказати окремих осіб та організації, які нестимуть відповідальність та як вони обиратимуться. Відмітити, на кого мають бути розраховані звіти, а також зміст документів та графік впровадження.
На основі Директиви Програми ООН з питань довкілля про підготовку національних стратегій збереження біологічного різноманіття та Планів дій (1994 р.).
0.3 Використання досвіду здійснення Директиви ЄС щодо середовищ існування та Бернської конвенції
Сприяння тому, щоб усі країни Європи мали можливості користуватися результатами здійснення Директиви ЄС щодо середовищ існування (в основі програми "Натура-2000") і Бернської конвенції, які закладають рамкову основу для комплексного всеєвропейського підходу. Вивчення можливостей і необхідних механізмів для створення екомережі (програма "Натура-2000") в країнах Центральної і Східної Європи та інших потенційних державах-членах. У відповідних випадках підготовка керівних принципів і надання підтримки в іншій формі. Вжиття заходів на здійснення та розширення програми "Інформаційна система координації інформації щодо довкілля (CORINE)" з метою охоплення усіх європейських країн із наданням особливої уваги дослідженню біотопів і регіонів, внесених до цієї програми. Складання всеєвропейського переліку видів і середовищ існування.
Приклади національних стратегій збереження біорізноманіття в Центральній і Східній Європі (ЦСЄ) та Західній Європі
Збереження біологічного різноманіття в Болгарії: Національна стратегія збереження біорізноманіття. Ця Стратегія базується на експертній оцінці та рекомендаціях болгарських вчених, представників болгарських міністерств, комітетів, місцевих органів влади, муніципалітетів та неурядових організацій, а також спеціалістів у галузі планування природоохоронних територій, економіки природних ресурсів, природоохоронного законодавства, регіонального планування та географічних інформаційних систем.
Стратегія включає більше 150 рекомендацій за сімома напрямками і створює базу для комплексного планування природоохоронної діяльності та розробки проектів. Вона поділена на п'ять частин: Проблеми біорізноманіття, Біорізноманіття в Болгарії, Види загроз біорізноманіттю в Болгарії, Розробка комплексної програми щодо збереження біорізноманіття та пріоритетних напрямків невідкладних дій і підтримки. Додатки включають природоохоронні та інші природні території міжнародного значення в Болгарії, документи семінарів, джерела інформації та підтримки, відомості, що використовуються, карти з аналізом недоліків.
Програма підтримки біорізноманіття (BSP), яка є консорціумом Всесвітнього фонду охорони природи (WWF), Природоохоронної асоціації та інституту світових ресурсів за фінансування від Агентства США з питань міжнародного розвитку для Європи та нових незалежних країн надали технічну допомогу Уряду Болгарії у зборі інформації щодо біорізноманіття Болгарії та досягненні консенсусу на пріоритетах та рекомендаціях щодо біорізноманіття.
План дій Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії щодо збереження біорізноманіття: його головна мета полягає в збереженні та зміцненні біорізноманіття Великобританії, а також глобального біорізноманіття через відповідні механізми. У Великобританії питаннями збереження дикої природи та середовищ існування займаються чимало програм. Уряд визнає, що потрібна подальша робота для досягнення цілей збереження протягом наступних 20 років. У розділі 10 Плану дій щодо збереження біорізноманіття встановлено перелік заходів, які Уряд та його природоохоронні агентства зобов'язані виконувати, і, де доцільно, створювати задовільні умови для існування диких видів. З метою забезпечення отримання найкращих результатів Уряд створив керівну групу виконання Плану дій щодо збереження біорізноманіття за участю представників центральних та місцевих урядових агентств, закладів, які володіють великою кількістю біологічних матеріалів, добровільних та академічних організацій. До завдань цієї групи входить:
- розробка спеціально визначених завдань для ключових видів та середовищ існування на 2000 - 2010 рр.;
- в рамках робочої групи, яка була створена в червні 1993 р., сприяння доступності та координації існуючих біологічних баз даних, щоб забезпечити спільні стандарти для майбутнього реєстрування, вивчення можливості формування єдиної бази даних по біоті Великобританії;
- підготовка та проведення кампанії щодо покращання громадської обізнаності та залучення громадян до збереження біорізноманіття Великобританії;
- розробка механізму щодо огляду здійснення діяльності, визначеної в розділі 10 Плану дій щодо збереження біорізноманіття.
Напрямок діяльності 1. Формування Загальноєвропейської екологічної мережі
Існуючі проблеми: Стратегія покликана сприяти збереженню екосистем, середовищ існування, видів і їх генетичного різноманіття, а також ландшафтів європейського значення шляхом створення протягом 10 років Загальноєвропейської екологічної мережі.
Загальноєвропейська екомережа сприятиме досягненню головних цілей Стратегії через забезпечення збереження всього комплексу екосистем, середовищ існування, видового різноманіття, а також ландшафтів європейського значення; контролю за тим, аби середовища існування були достатньо просторими для збереження видів; створення можливостей для розселення і міграції видів; забезпечення відновлення пошкоджених компонентів ключових систем і захисту систем від потенційної небезпеки.
Засоби та інструменти: використання існуючих ініціатив щодо екомереж, побудованих на таких правових механізмах як "Натура-2000" в рамках Директив ЄС щодо середовищ існування та щодо диких птахів, Бернській, Боннській, Рамсарській конвенціях, Резолюціях Ради Європи щодо біогенетичних резерватів та щодо нагородження природоохоронних територій Європейським дипломом, а також на таких керівних принципах, як Європейська екомережа (EECONET); використання унікальних можливостей, що з'являються, зокрема, у зв'язку із змінами в методах землекористування при здійсненні приватизації, вжиття прийнятих Європейським союзом агроекологічних правил; використання Маастрихтської декларації "Збереження природної спадщини Європи: створення Європейської екомережі" (1993 р.) та доповіді МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".
Загальноєвропейська екологічна мережа
Мережа складатиметься з наступних елементів: природні ядра або осередки (ключові райони) для збереження екосистем, середовищ існування, видів та ландшафтів європейського значення; екологічні коридори або перехідні зони з метою покращання взаємодії природних систем; відновлювальні райони, де пошкоджені елементи екосистем, середовища існування та ландшафти європейського значення мають відновлюватися, а окремі території повністю відтворюватися; буферні зони, які підтримують і захищають мережу від шкідливого зовнішнього впливу. Природні ядра включатимуть головні території та елементи, які представляють біологічне та ландшафтне різноманіття європейського значення. Часто вони включатимуть і важливі напівприродні системи, цілісність яких залежить від продовження певної людської діяльності, зокрема сільськогосподарські ландшафти екстенсивного використання.
Цілісність мережі забезпечуватиметься шляхом створення, де необхідно, безперервних екокоридорів чи перервних "перехідних зон", які сприяють розселенню чи міграції видів між природними ядрами. У багатьох випадках зв'язуючі функції коридорів чи "перехідних зон" можна погодити з окремими формами економічної діяльності на відповідній території.
З метою забезпечення розробки і впровадження Загальноєвропейської екомережі протягом 10 років заплановано три пріоритетні заходи.
1.1 Розробка програми формування Загальноєвропейської екомережі (1996 - 2000 рр.)
Програма створення Загальноєвропейської екомережі включатиме розробку фізичної мережі природних ядер, екологічних коридорів, відновлювальних районів і буферних зон. Програма включатиме такі напрямки: а) розробку критеріїв для визначення природних ядер, екологічних коридорів, відновлювальних районів і буферних зон, беручи до уваги біогеографічні зони Європи; б) відбір екосистем, типів середовищ існування, видів і ландшафтів європейського значення; в) визначення конкретних територій і коридорів, з допомогою яких забезпечуватиметься збереження, а, в окремих випадках, і покращання або відновлення відповідних екосистем, середовищ існування, видів, їх генетичного різноманіття та ландшафтів європейського значення; г) розробку керівних принципів, які забезпечують максимально послідовне і ефективне здійснення заходів для створення екомережі.
Під час здійснення цієї діяльності повною мірою використовуватимуться численні існуючі ініціативи, розпочаті європейськими країнами і такі, що сприяють розвиткові екомереж, особливо Директива ЄС щодо середовищ існування, доповіді МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи" та багато національних та регіональних мереж, які знаходяться в стані розробки. Багато урядових та неурядових організацій буде брати участь у розробці та впровадженні програми розвитку.
Європейська екологічна мережа Європейського союзу "Натура-2000"
Європейська екологічна мережа спеціальних природоохоронних територій запроваджується під назвою "Натура-2000" кожною країною-членом ЄС (у відповідності з Директивою ЄС щодо середовищ існування, стаття 3). Ця мережа, яка складається з природних середовищ існування та видів, що перелічені в Додатку I та II, підтримуватиме чи, де необхідно, відновлюватиме природні середовища існування відповідних типів та середовища існування відповідних видів до сприятливого статусу їх збереження.
Кожна країна-член ЄС робить внесок у створення "Натури-2000" у залежності від розмірів і характеру природоохоронних територій на її території. З цією метою кожна країна-член ЄС визначає, згідно із статтею 4, спеціальні природоохоронні території. За необхідності, країни-члени ЄС прагнутимуть покращити екологічну взаємодію у рамках мережі "Натура-2000" шляхом підтримки її стану та, у відповідних випадках, шляхом розвитку тих особливостей ландшафтів, які є найголовнішими для дикої фауни та флори.
Країни-члени ЄС там, де вони вирішать за необхідне, у своїй політиці щодо планування землекористування та розвитку також поліпшать екологічну взаємодію у рамках мережі "Натура-2000" та підтримають збалансоване використання елементів ландшафтів, які мають важливе значення для дикої фауни та флори (стаття 10).
Такими елементами ландшафтів є ті, які в зв'язку з своєю лінійною та неперервною структурою (наприклад річки з їх берегами або традиційні системи для відмітки меж полів) або їх функцією перехідних зон (для прикладу, ставки і маленькі ліси), є суттєво важливими для міграції, розселення або генетичного обміну диких видів.
1.2 Розробка першого етапу програми практичних заходів по формуванню Загальноєвропейської екологічної мережі (1996 - 2000 рр.)
Програма створення Загальноєвропейської екологічної мережі доповниться підготовкою програми практичних заходів. Остання включатиме заходи, яких необхідно вжити з метою створення Загальноєвропейської екомережі до 2005 р.
На першому етапі здійснення програми практичних заходів особлива увага приділятиметься пріоритетним зусиллям, які необхідно здійснити до 2000 р. Оскільки зараз в Європі вже здійснюються численні ініціативи щодо створення мережі "Натура-2000", то планування першого комплексу практичних заходів може здійснюватися паралельно з підготовкою програми створення цієї мережі. Ці заходи включатимуть відповідні демонстраційні проекти, які будуть враховувати, зокрема, зусилля у формуванні мережі "Натура-2000", а також особливі потреби країн Центральної та Східної Європи.
Розробка і реалізація програми здійснюватиметься в тісній співпраці з відповідними урядовими і неурядовими організаціями.
1.3 Стимулювання зусиль щодо формування національних екомереж і зміцнення їх зв'язків з Загальноєвропейською екологічною мережею (1996 - 2000 рр.)
У багатьох європейських країнах зараз іде процес формування екологічних мереж. Ці мережі зможуть зробити важливий внесок у розробку Загальноєвропейської екомережі і в її впровадження на національному та регіональному рівнях. Пріоритетна діяльність має полягати в проектній підтримці ініціатив, які зроблять помітний внесок у формування екологічних мереж по всій Європі, особливо там, де це сприятиме розвитку і впровадженню Загальноєвропейської екологічної мережі. Підтримка, що надається, спрямовуватиметься, зокрема, на надання технічної допомоги і на розвиток проектів співробітництва з залученням транскордонних мереж. Фінансування здійснюватиметься через національні, двосторонні і багатосторонні механізми та лінією приватного спонсорства.
1.4 Сприяння розповсюдженню інформації про Загальноєвропейську екологічну мережу
Створення можливостей для обміну спеціальним досвідом між європейськими країнами з питань розробки ефективної політики в галузі освіти та зв'язків з особливою увагою на Загальноєвропейську екомережу, національні екологічні мережі і політику щодо забезпечення урахування екологічних міркувань (1996 - 2000 рр.)
Напрямок діяльності 2. Урахування міркувань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства
Існуючі проблеми: Максимально можливе урахування міркувань, які стосуються збереження біологічного та ландшафтного різноманіття і забезпечення його збалансованого використання в усіх економічних і соціальних галузях (секторах).
Засоби та інструменти: Вивчення необхідності перегляду чи переформулювання в окремих місцях положень галузевої політики, із зосередженням на тих, що знаходяться в стані реформування. Використання положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття (статті 6b, 7c, 10a, b, 14), Маастрихтської угоди (статті 2, 130 R(2)), Міжурядової конференції ЄС в 1996 р., структурних фондів, координаційних фондів, Білої книги ЄС з питань росту, конкурентоспроможності, зайнятості, екологічного плану дій Економічної комісії ООН щодо Європи для Центральної і Східної Європи з метою спрямування зусиль на захист та покращання біологічного та ландшафтного різноманіття в галузях, які мають вплив на біорізноманіття або сприяють його збалансованому і невиснажливому використанню. Використання можливостей П'ятої екологічної програми дій ЄС і Фонду соціального розвитку Ради Європи з метою забезпечення кращого урахування міркувань, які стосуються біологічного та ландшафтного різноманіття, в економічній і соціальній політиці в ЄС і його діяльності в усій Європі.
Головні загальноєвропейські завдання
2.1 Звернення до кожної галузі (включаючи сільське господарство, водне господарство, лісове господарство, енергетику, промисловість, туризм, рибальство, оборону, структурно-регіональну політику, розвиток міських і сільських районів), у тих випадках, коли це можливо і доцільно, з проханням надати свій власний план збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в узгоджені терміни (1996 - 2000 рр.)
Ця робота має складатися з таких компонентів: опис діяльності, характеристика позитивного і негативного впливу на біологічне та ландшафтне різноманіття; розгляд значення біологічного та ландшафтного різноманіття для даної галузі; визначення завдань, які включають цілі Стратегії і національні цілі в сфері збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, визначені компетентними національними органами; визначення заходів, яких треба вжити, з урахуванням засобів та коштів, які є в галузі, визначення подальшої діяльності.
На регіональному рівні: вивчення наслідків для біологічного та ландшафтного різноманіття, які виникають у зв'язку з можливим впровадженням політики ЄС в країнах, що є кандидатами на вступ в ЄС, з наданням особливої уваги країнам Центральної і Східної Європи та Середземноморського регіону.
2.2 Сприяння раціональному використанню особливо екологічно цінних (добре збережених) територій у сільськогосподарських районах.
2.3 Забезпечення належного використання механізмів фінансування.
Потрібно вивчити критерії, які використовуються фондами розвитку при фінансуванні проектів, і, за необхідності, внести до них зміни, щоб ці фонди мали можливість сприяти природоохоронним цілям.
Інші цілі мають включати покращання якості оцінки екологічного впливу і вивчення нормативних вимог, встановлених у рамках структурних та координаційних фондів ЄС, програм PHARE/TACIS, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку, інших програм фінансування.
2.4 Забезпечення під час приватизаційного процесу необхідних гарантій для біологічного та ландшафтного різноманіття.
Приклад урахування екологічних міркувань у ЦСЄ та Західній Європі: Норвегія
Базовий підхід Норвегії щодо наступної діяльності в рамках виконання Конвенції про охорону біологічного різноманіття (яку вона ратифікувала у липні 1993 р.) полягав в об'єднанні двох головних зобов'язань, що випливають із статті 6, в один інтегрований процес.
У статті 6 (а) стверджується, що Договірні сторони мають розробляти національні стратегії, плани або програми збереження та збалансованого використання біологічного різноманіття. У відповідності зі статтею 6 (b) вони мають передбачати заходи щодо збереження та збалансованого використання біорізноманіття у відповідних секторальних (галузевих) та міжсекторальних планах. Тому одним з базових принципів норвезької стратегії є відповідальність секторів за збереження біорізноманіття. Іншим найважливішим аспектом цього процесу є участь громадськості. Процес розробки стратегій, координація якого здійснюється Міністерством охорони довкілля, включає наступні фази:
Описова фаза, в ході якої на базі існуючих знань вивчається сучасний стан у сфері збереження біологічного різноманіття Норвегії, діяльність, що впливає на біологічне різноманіття, та визначаються прогалини в знаннях та потреби у проведенні досліджень.
Фаза розробки стратегій дій із створенням "Національного плану дій", який виконується у три етапи:
а) Кожне міністерство, що відповідає за діяльність, яка впливає на біорізноманіття, чи за діяльність, що стосується збереження та збалансованого використання біорізноманіття, підготувало "секторальний план збереження біорізноманіття", що базується на погоджених директивах, розроблених Міністерством охорони довкілля. У рамках цього плану кожному міністерству пропонується визначити базові принципи діяльності. Для того, щоб кожне секторальне міністерство змогло визнати інтереси біорізноманіття своїми власними інтересами, в його директивах має бути такий порядок речей: якщо звичайно при складанні плану опис біорізноманіття мав би йти першим, а загроза цьому різноманіттю - другим, то до галузевих міністерств звернулися з проханням описати свою діяльність, починаючи з її впливу на біорізноманіття - як з негативної, так і позитивної сторони. Крім того, завдання та запропоновані заходи необхідно зв'язати з конкретними видами діяльності. До червня 1994 р. наступні сім міністерств завершили підготовку своїх секторальних планів: міністерства рибальства, сільського господарства (яке включає лісівництво), транспорту, енергетики та промисловості, оборони, досліджень та освіти. Міністерство охорони довкілля також розіслало свій секторальний план, де представлена міністерська діяльність, інструменти, цілі та запропоновані міністерством заходи. Кожний секторальний план включає пропозиції щодо цілей, заходів та необхідних (правових та економічних) інструментів.
б) Секторальні плани були розповсюджені для проведення консультацій за участю широкої громадськості, включаючи неурядові організації та приватний сектор.
в) На основі секторальних планів і з урахуванням результатів проведених консультацій за участю громадськості була розроблена скоординована, економічно виправдана та екологічно ефективна природоохоронна політика. Уряд має прийняти рішення і, таким чином, відповідальність за відповідний План дій. Після цього цей План дій буде запропоновано Парламенту для розгляду і схвалення.
Після завершення розробки плану дій починається етап реалізації, який передбачає періодичний перегляд і коригування дій (як секторальних планів, так і узгодженого зведеного плану). Стратегічний підхід, прийнятий норвезьким урядом, поєднує декілька цілей. Загальною ціллю є впровадження положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття на національному рівні. Головним завданням, таким чином, є збереження та збалансоване використання біорізноманіття. У межах цих завдань, однак, можна визначити ще декілька підзавдань:
- інтеграція існуючих заходів, через які вже впроваджуються певні положення Конвенції, в рамках загальної стратегії;
- ініціювання динамічного процесу практичної реалізації замість розробки ще одного документа;
- всебічне залучення до цього процесу всіх секторів та сприяння тому, щоб усі сектори вважали ці проблеми своїми, разом з тим щоб обізнаність та можливості секторів підвищувалися за допомогою цього процесу;
- урахування аспектів біорізноманіття в усіх важливих процесах, що пов'язані з прийняттям рішень.
Приклад інтеграції ЦСЄ та Західної Європи: Польща
Політика сталого розвитку для Польщі була схвалена її парламентом у 1991 р. В 1991 р. також була схвалена стратегія охорони живих природних ресурсів. Головні цілі національної стратегії в сфері збереження біорізноманіття базуються на системному аналізі загроз біоті, альтернативних заходах, які мають бути використані у відношенні до сільськогосподарських ландшафтів, лісів, лук та пасовищ, водно-болотних угідь, гідрологічних систем, зокрема в рамках економічної діяльності. У запропонованій стратегії були враховані недавні корективи щодо екологічних принципів управління екосистемами та природними функціями ландшафтів. Також була розроблена програма впровадження стратегії, включаючи заходи щодо розширення екологічної мережі природоохоронних територій. Екологічна мережа включає 20 національних парків, 69 ландшафтних парків, більше 1000 інших, переважно невеликих за розмірами, природоохоронних територій. Недавно було розроблено дві дуже важливі нові ініціативи щодо інтеграції захисту біорізноманіття в економічну діяльність. Перша стосується так званих "Зелених легень Польщі" у північно-східній частині країни, де на території 46000 кв.км, програма щодо захисту біологічного та ландшафтного різноманіття була поєднана з "органічним" землеробством, екотуризмом, відновленням та відтворенням традиційних промислів. Міжнародне розширення цієї ініціативи було підтримано у березні 1992 р. Білоруссю, Латвією, Польщею, Росією та Україною.
Другою важливою ініціативою, яка намагається поєднати збереження біологічного та ландшафтного різноманіття з економічною діяльністю є модель агроекологічного ландшафтного парку, започаткованого у 1992 р. На території в 16000 га, розташованій у Великопольскому районі (західна Польща), аграрний ландшафт сформувався шляхом введення захисних поясів (вітрозахисних смуг) у минулому столітті. Ця природна спадщина була використана для об'єднання сільськогосподарської діяльності з охороною біологічного та ландшафтного різноманіття, а також з відповідним управлінням, шляхом об'єднання мозаїки сільськогосподарського ландшафту, що характеризується малими полями, захисними смугами, смужками лук, малими ставками серед полів і боліт з дуже високим біологічним різноманіттям (більше 800 видів рослин, багата фауна). На цій території вихід сільськогосподарської продукції продовжує бути високим, забезпечується збереження високого рівня біорізноманіття, задовільний водний режим для сільськогосподарського виробництва, а контроль дифузного забруднення підвищився.
Напрямок діяльності 3. Покращання інформованості директивних органів і громадськості та розширення підтримки з їх боку
Існуючі проблеми: Забезпечення ефективності мобілізації зусиль громадськості шляхом покращання її інформованості з питань біологічного та ландшафтного різноманіття та його зв'язку з соціально-економічними умовами життя, і завдяки цьому підвищення значущості цих міркувань у процесах прийняття рішень та активізація ролі громадськості. Покращання розуміння і визнання того факту, що в деяких випадках економічне зростання може бути несумісним із збереженням біологічного та ландшафтного різноманіття.
Засоби та інструменти: Надання більш значної уваги необхідності посилення серед населення європейських країн почуття індивідуальної та колективної відповідальності за запобігання подальшому погіршенню біологічного та ландшафтного різноманіття і прийняття заходів для збереження та відтворення цього різноманіття. Журнал "Naturopa", Робоча група МСОП/ЮНЕСКО з питань національних стратегій у галузі екоосвіти та інформації, регіональні екологічні центри. У результаті соціально-політичних змін, які відбуваються в Європі, та все більшого визнання значення взаємодоповнення, розширюються можливості для участі населення в процесах прийняття рішень.
Головні загальноєвропейські завдання
3.1 Організація всеєвропейської кампанії з підвищення інформованості громадськості і мобілізації її підтримки в питаннях збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Для цієї мети будуть використані результати заходів, проведених у рамках Європейського року охорони природи, яким Рада Європи проголосила 1995 р. та, зокрема, буде використано досягнутий завдяки цьому прогрес у справі підвищення інформованості громадськості (1996 - 2000 рр.).
- Покращання взаємодії між фахівцями в галузі інформації і освіти, які займаються питаннями біологічного та ландшафтного різноманіття і працюють у природоохоронних районах, у межах проектів, що здійснюються на місцях, в музеях, парках, садах, зоопарках, інформаційних центрах. Вивчення питання про покращання висвітлення проблем з використанням таких каналів, як засоби масової інформації, школи, університети, учбові програми, рекламні кампанії, виставки в музеях, школах, ботанічних садах, зоопарках з використанням інформаційної технології (1998 - 2000 рр.);
- Розробка заходів, які здатні стимулювати зусилля урядів та інших суб'єктів по розробці або покращанню національних/регіональних стратегій у галузі освіти та інформації, які стосуються міжгалузевих аспектів біорізноманіття, і надання їм допомоги у цих зусиллях.
У рамках таких стратегій і з урахуванням потрібних змін у практичних методах створюватимуться ключові цільові групи і розроблятимуться відповідні програми.
3.2 Забезпечення можливості для інформування широкої громадськості про значимість територій великої природної та ландшафтної цінності.
Головні завдання в регіонах:
3.3 Створення служб для розширення можливостей інформування населення і розповсюдження інформації на регіональному рівні з наданням пріоритетної уваги:
- розробці програм для підтримки діяльності груп населення з метою активізації їх участі в зусиллях щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в країнах Центральної і Східної Європи в районах Північно-Європейської рівнини і Чорного моря (1996 - 1999 рр.);
- розробці плану дій з метою заохочення здійснення інформаційно-освітніх програм, покликаних сприяти раціональному управлінню використання біологічного та ландшафтного різноманіття у країнах, де зараз змінюються системи землеустрою (1996 - 1998 рр.);
- розробці учбово-освітньої і фінансової програми для надання підтримки групам населення з метою забезпечення їх активної участі в зусиллях щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в Середземноморському регіоні (1997 - 2000 рр.).
Напрямок діяльності 4. Збереження ландшафтів
Існуючі проблеми: Запобігання подальшому погіршенню ландшафтів і пов'язаної з ними культурної і геологічної спадщини в Європі та збереження їх мальовничості. Прийняття комплексного підходу до ландшафтів як до унікальної сукупності культурних, природних і геологічних компонентів, покращання інформованості громадськості і директивних органів, підвищення ефективності охорони цих компонентів в усій Європі.
Засоби та інструменти: Прийняття зобов'язань культурного і соціального характеру з метою підтримки місцевої і регіональної специфіки у вигляді культурної і геологічної спадщини, якими є відповідні компоненти ландшафту. існують численні можливості для відновлення багатьох з цих компонентів, таких як традиційні поля та культурні ландшафти, використовуючи існуючу політику та інші підходи. Зусилля та взаємодія з боку державних і приватних землевласників створюють безпосередні можливості для сприяння збереженню ландшафтів, культурної та геологічної спадщини. Маастрихтська угода (статі 92(3) і 128), проект рекомендації Ради Європи з питань комплексної охорони культурних районів у рамках політики щодо збереження ландшафтів, проект хартії Ради Європи про збереження ландшафтів, Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини, Середземноморська хартія про збереження ландшафтів, програма МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи", національні механізми планування розвитку міських і сільських районів, Діньська декларація.
Головні загальноєвропейські завдання
4.1 Складання всеохоплюючого довідкового керівництва щодо біологічного та ландшафтного різноманіття Європи з метою подальшої розробки і сприяння прийняттю критеріїв для визначення пріоритетів у збереженні геологічних та культурних компонентів ландшафтів; складання переліків ландшафтів та геологічних територій європейського значення, які знаходяться під загрозою зникнення, і визначення найбільш ефективних механізмів їх збереження; визначення традиційних методів раціонального використання сільськогосподарських та інших ландшафтів і оцінка наслідків маргіналізації земель або інтенсифікації сільськогосподарської діяльності для ландшафту (1996 - 1997 рр.).
4.2 За підсумками проведеної оцінки та аналізу - розробка принципів, які стосуються політики, програм та законодавства в сфері охорони культурної, геологічної спадщини та біологічного різноманіття, які є взаємопідсилюючими та взаємодоповнюючими, та використання усіх пов'язаних з ними можливостей для збереження ландшафтів (1996 - 2000 рр.). Особлива увага приділятиметься вивченню існуючих можливостей з метою:
- заохочення прийняття і здійснення країнами ініціатив відповідно до проекту рекомендації Ради Європи, розробленого Радою Міністрів для держав-сторін, щодо комплексної охорони культурних ландшафтних районів у межах політики по збереженню ландшафтів (CDCC-BU(95)7) (1996 - 1998 рр.);
- розробка механізмів для сприяння залученню існуючих міжнародних природоохоронних територій, включаючи об'єкти всесвітньої спадщини, біосферні заповідники, території що нагороджені Європейським дипломом, до збереження ландшафтів та геологічних компонентів (1996 - 2000 рр.).
4.3 Розробка кодексу практики з метою залучення приватних та державних землевласників до зусиль щодо підвищення інформованості про значення різноманіття ландшафтів, які користуються традиційним визнанням та зберігаються завдяки їх історичній та культурній цінності, приділяючи особливу увагу історичним лісопарковим зонам та історичним будівлям (1996 - 1998 рр.).
4.4 Розробка плану дій, який базується на використанні методів, керівних принципів і демонстраційних моделей, що покликані сприяти підвищенню інформованості для захисту геологічних компонентів ландшафтів; активне залучення землевласників, енергетичних, промислових, водогосподарських галузей до зусиль щодо збереження ландшафтів (1996 - 1998 рр.).
4.5 Вивчення взаємозв'язку між традиційними ландшафтами та регіональною економікою. Створення бази, яка сприяє прийняттю ініціатив у галузі регіонального розвитку з урахуванням необхідності збереження ландшафтного різноманіття, включаючи екотуризм і традиційні промисли. Пошук прикладів успішних цільових досліджень та організація програм з обміну спеціальним досвідом (1996 - 2000 рр.).
Напрямок діяльності 5. Приморські та морські екосистеми
Існуючі проблеми: Нанесення прямих збитків внаслідок використання приморської зони для будівництва житла, об'єктів туристичного сервісу і господарського призначення, ведення меліоративних робіт, створення дамб, будівництво гідротехнічних споруд, забруднення, знищення і надмірна експлуатація придонних систем внаслідок промислового рибальства, руйнування донних систем внаслідок видобутку корисних копалин та опріснення морської води, а також підвищення рекреаційного навантаження на довкілля.
Засоби та інструменти: Постійна дискусія з питань про загальну політику Європейського союзу в секторі рибного господарства у всеєвропейському контексті. Фінансовий інструмент щодо рибальства Європейського союзу, Конвенція ООН з морського права, Конвенції, які підписані в Осло і Парижі, Конвенція про запобігання забрудненню із суден, Конвенція про зміни клімату, Гельсінська конвенція, Барселонська конвенція, Рамсарська конвенція та Конвенція про захист Чорного моря від забруднення. До числа інших міжнародних ініціатив належать: резолюція Ради Європи про охорону приморських зон (1973 р.), Європейська хартія про охорону приморських зон (1981 р.), Рекомендація Ради Європи щодо солончакових боліт та прибережних дюн (1985 р.), Нікосійська декларація про співробітництво країн Європи і Середземномор'я в сфері охорони довкілля, Конвенція про транскордонні водотоки та озера , резолюції Європейської ради з питань довкілля про майбутню політику ЄС відносно європейських приморських зон (1992 і 1994 рр.), Декларація Міністрів про шосту тристоронню урядову конференцію з питань охорони Вадензе, Декларація Європейської конференції про охорону приморських зон, розробка в EUCC концепції "екомережі приморської зони" (1991 р.) та програма МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".
Головні загальноєвропейські завдання
5.1 Формування і функціонування європейської екомережі морських і приморських територій як базового елементу Загальноєвропейської екомережі. Охорона приморських зон на базі підходу до охорони екосистем/середовищ існування в рамках мережі "Натура-2000". Цей процес забезпечить виявлення і взяття під охорону районів, які мають високу цінність з точки зору біорізноманіття, створення морських природоохоронних територій для забезпечення захисту всіх видів, що складають морське біорізноманіття, поряд з прийняттям додаткових заходів з охорони цінних видів (1996 - 2000 рр.).
5.2 Розробка комплексного підходу на основі охорони приморської зони та їх раціонального використання, регулювання і планування ресурсів суші та моря як єдиної системи з урахуванням природоохоронних аспектів, у цьому зв'язку можуть бути також враховані тривалі природні процеси (наприклад, зміни клімату і відступ прибережної смуги) (1996 - 1999 рр.).
5.3 Розробка спеціального кодексу поведінки для приморських районів з конкретними рекомендаціями щодо раціональної практики для органів, які зайняті управлінням приморських районів, їх забудовою, а також для інших груп користувачів (1996 - 1997 рр.).
Головні завдання в регіонах:
5.4 Початок здійснення пріоритетних заходів щодо охорони приморських і морських екосистем, які відіграють важливу роль у збереженні біологічного і ландшафтного різноманіття біогеографічних регіонів, з наданням особливої уваги:
- охороні прибережних верескових боліт в Північній Європі (1996 - 2000 рр.);
- охороні естуаріїв та літоральних зон у районах Атлантики, Північного і Балтійського морів (1996 - 2000 рр.);
- приморським системам дюн/солончакових боліт у районі Атлантики (у т. ч. марші) (1996 - 2000 рр.);
- системам лагун та дельт у районі Балтійського моря (1999 - 2000 рр.);
- приморським водно-болотним комплексам, системам лагун та дельт Середземномор'я (1996 - 2000 рр.);
- середземноморським острівцям та архіпелагам, які мають значну цінність з точки зору біологічного та ландшафтного різноманіття (1996 - 2000 рр.).
5.5 Зміцнення, створення і збереження пріоритетних природоохоронних територій в якості основних біотопів для розмноження тюленів-монахів та морських черепах у східних районах Середземномор'я (1996 - 2000 рр.).
5.6 Розробка плану дій з метою збереження колоній морських водоростей Posidonia в Середземному морі (1996 - 2000 рр.).
5.7 Сприяння розвитку політики в галузі туризму у приморських районах, наприклад, екотуризму, з наданням особливої уваги підвищенню якості існуючих курортних зон замість створення нових у районі Середземного та Чорного морів (1996 - 1997 рр.).
5.8 Оцінка методів зміцнення ролі і урахування багатих на біорізноманіття об'єктів у комплексних моделях з наданням уваги концентрованій та компактній забудові берегових районів замість лінійної. Організація відповідних кампаній насамперед в районі Середземного, Чорного та Балтійського морів (1996 - 1997 рр.).
5.9 Організація контролю над шкідниками та знищення шкідливих екзотичних видів у Середземному та Чорному морях.
5.10 Сприяння спільній справі збереження Каспійського моря.
Напрямок діяльності 6. Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми
Існуючі проблеми: Регулювання річок, гідроенергетичні об'єкти, забруднення річок, урбанізація, видобуток донних пісків і глин, сільськогосподарська діяльність та порушення гідрологічного балансу в районах водозбору.
Засоби та інструменти: Політика західно-європейських країн у галузі боротьби з повенями зараз переглядається і відкриває широкі можливості в плані проведення природоохоронних або відновлювальних заходів в усьому районі водозбору. В Центральній та Східній Європі деякі річки і зараз не охоплені або лише частково охоплені діяльністю людини. Конвенція про транскордонні водотоки та озера, Угода про дельту р. Дунай, Конвенція про захист Рейну від забруднення хімічними речовинами, Програма дій щодо захисту Рейну, Програми Світового банку по дельті і річці Дунай, які здійснюються через Глобальну екологічну фундацію, Декларація Міністрів про шосту тристоронню урядову конференцію з питань охорони Вадензе, Угоди про річки Мез та Шельда, Конвенція міжнародної комісії про охорону р. Ельба.
Головні загальноєвропейські завдання
6.1 Розробка міжнародної програми по створенню і регулюванню природоохоронних територій і підготовці планів комплексного регулювання річок та їх заплав з метою розширення системи прибережних захисних насаджень та зміцнення їх функцій як "екологічного коридору" у рамках Загальноєвропейської екомережі на підставі успішних міжнародних ініціатив з спільного використання річок таких загальних річкових систем, як Дунай, Рейн (1996 - 2000 рр.).
6.2 Підвищення інформованості та збереження традиційно керованих річкових ландшафтів, а також сприяння розвитку туризму і регіональної економіки з наданням головної уваги річкам Дунай, Десау, Мозель, Луара (як зразкам для розробки керівних принципів (1996 - 2000 рр.).
Головні завдання в регіонах:
6.3 Розробка природоохоронних програм по збереженню тих великих рік, які мало охоплені людською діяльністю і мають розвинені екологічні компоненти, та які ще існують в Європі (1996 - 2000 рр.). Вжиття в першочерговому порядку заходів щодо збереження європейських річок, які відіграють важливу роль у підтримці біологічного різноманіття біогеографічних регіонів, і, насамперед, розвиток існуючих ініціатив, наприклад:
- річкові системи на Балканському півострові;
- система річки Тиса в Центральній Європі;
- система річки Буг в Центральній Європі;
- система річки Урал в Східній Європі;
- річки Альє та Луара в районі Атлантичного регіону;
- система річки Сава в Середземномор'ї/Центральній Європі;
- система річки Сока в Альпійському регіоні/Середземномор'ї;
- система річки Вісла в Центральній та Східній Європі;
- система річки Дунай у різних регіонах Європи;
- річки, що не зачеплені людською діяльністю, в Скандінавії.
6.4 Розробка та реалізація проектів з реінтродукції видів та відновлення середовищ існування з наданням уваги річкам у районі Атлантики та Балтики (1996 - 1999 рр.).
6.5 Виявлення і охорона усіх приморських лісів та інших природних систем, які знаходяться під загрозою зникнення, в районі Атлантики в Західній Європі і сприяння розробці адекватних механізмів їх охорони (1996 - 2000 рр.).
6.6 Розробка плану дій з сприяння застосуванню альтернатив, що не завдають шкоди, методам створення великих водосховищ та будівництва дамб у Середземномор'ї, що загрожує стану ландшафтів та екосистем (1996 - 2000 рр.).
6.7 Організація пропагандистських кампаній на захист найменш зачеплених людською діяльністю великих річок у Скандінавії, Центральній та Східній Європі (1996 - 1998 рр.).
Напрямок діяльності 7. Внутрішні водно-болотні екосистеми
Існуючі проблеми: Осушення водно-болотних екосистем, які відіграють важливу роль у Східній Європі, включаючи дельти Дунаю та Волги, район Середземномор'я. Повсюдне погіршення якості середовищ існування, головним чином внаслідок каналізації русел і перекриття водотоків, осушення, видобутку торфу, евтрофікації, підкислення, забруднення (зокрема пестицидами, поліхлордифенілами, важкими металами), знищення берегових лісів, руйнування середовищ існування та аквакультури, збільшення рекреаційного навантаження, особливо пов'язаного з туризмом та полюванням.
Засоби та інструменти: Зміни політики в галузі землекористування та розвитку сільських районів і управління водними ресурсами/боротьба з повенями, Рамсарська конвенція, Конвенція про транскордонні річки та озера, Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (1979 р.) і протоколи, що були підписані в Осло (1994 р.) та Гельсінкі (1985 р.); Конвенція про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті (1991 р.); Міністерська декларація про шосту тристоронню урядову конференцію з питань охорони Вадензе; програми Світового банку, що здійснюються через Глобальну екологічну фундацію; діяльність Європейського союзу щодо водно-болотних угідь, агроекологічні правила ЄС, гарантії Європейської сільськогосподарської фундації (EAGGF), постанова про ведення "органічного" фермерства (20092/91/ЄЕС).
Головні загальноєвропейські завдання
7.1 Підготовка керівних принципів на підтримку політики з відновлення та оздоровлення водно-болотних систем, які постраждали внаслідок попередньої діяльності з метою сприяння підтримці і розвитку екомереж (1996 - 2000 рр.).
7.2 Розробка кодексу поведінки, який би забезпечував включення природоохоронних завдань у політику щодо водно-болотних екосистем на основі концепції раціонального використання, яке визначено в Рамсарській конвенції як "мудре використання водно-болотних угідь на благо людства шляхом, який сумісний із збереженням природних особливостей екосистеми" (1996 - 2000 рр.). У цьому кодексі головна увага приділятиметься загальноєвропейським завданням. У ньому буде рекомендовано проведення розробки демонстраційних моделей та підготовку кадрів, а також:
- забезпечення урахування концепції раціонального використання в проведенні галузевої політики з метою розвитку та економічного зростання;
- забезпечення у межах всеохоплюючої політики дотримання головного принципу - планування водозбору. Це вкрай необхідне для того, щоб тим заходам, які вживаються з метою збереження видів та середовищ існування, не завдавалася шкода в результаті іншої діяльності або заходів в інших частинах водозбору.
7.3 Розробка програми, яка передбачає урахування принципу раціонального використання водно-болотних екосистем в європейській та національній політиці.
7.4 Вжиття заходів для сприяння підготовці національних та регіональних планів гідрологічного регулювання особливо важливих водозборів і забезпечення в межах всеохоплюючої політики погодження режиму землекористування з характерними особливостями водно-болотних екосистем (1996 - 2000 рр.).
Головні завдання в регіонах:
7.5 Розробка природоохоронних планів дій для водно-болотних екосистем, які знаходяться під загрозою зникнення та відіграють важливу роль у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття біогеографічних регіонів (1996 - 2000 рр.), зокрема:
- покривних торфовищ у Західній Європі та Скандинавії;
- північних верхових боліт (Аапа, Палса) в районах Балтики та півночі Європи;
- водно-болотних систем, які є джерелом основних річок Росії;
- водно-болотних систем, які є частиною міграційних шляхів птахів у районі Середземномор'я та вздовж узбережжя Атлантичного океану;
- тундри в Північній та Східній Європі.
7.6 Оцінка природоохоронного значення торфових боліт, особливо у зв'язку з торфодобуванням та торгівлею торфом (1996 - 2000 рр.).
Напрямок діяльності 8. Лучні екосистеми
Існування проблеми: Інтенсивне використання, осушення, іригація, розораність і застосування добрив та біоцидів; приватизація, сільськогосподарська політика, захаращення земель, інтенсифікація ведення пасовищного господарства і регіональні чинники соціально-економічного навантаження.
Засоби та інструменти: Зміни в політиці та практиці землекористування в усій Європі із зверненням особливої уваги на реформу сільськогосподарської політики, приватизацію земель та регіональну політику розвитку. В межах сільськогосподарського сектора є чимало законодавчих можливостей, які можуть надати реальну або потенційну підтримку в справі охорони пасовищних екосистем; реформа Загальної сільськогосподарської політики ЄС (1992 р.), включаючи агроекологічні правила ЄС, гарантії Європейської сільськогосподарської фундації (EAGGF), постанова про ведення "органічного" фермерства (20092/91/ЄЕС).
Головні загальноєвропейські завдання
8.1 Сприяння розробці планів дій щодо охорони природних і напівприродних лук, особливо тих, які мають європейське значення. Забезпечення того, щоб плани дій з охорони лук сприяли створенню Загальноєвропейської екологічної мережі (1996 - 2000 рр.).
8.2 Підготовка планів з організації пасовищного господарства за допомогою конкретних заходів, що базуються на юридичних та фінансових можливостях місцевого, національного та міжнародного рівнів. Перегляд схем управління використанням пасовищ та інших можливостей для забезпечення максимальної участі керівників пасовищного господарства з метою збереження і збільшення ландшафтного різноманіття. Виконання предметних досліджень, обмін досвідом (1996 - 1997 рр.).
8.3 Звернення особливої уваги на контроль за збиранням даних та урахуванню потреб агропасовищних районів у програмах роботи природоохоронних органів і науково-дослідних установ (1996 - 2000 рр.).
Головні завдання в регіонах:
8.4 Визначення ступеня пріоритетності заходів щодо збереження природних лук, які характеризуються великим біологічним та ландшафтним різноманіттям, а також у різних біогеографічних регіонах із зверненням особливої уваги на:
- райони розповсюдження дрофи в Іберії та Східній Європі;
- вологі та сухі вапнякові луки у районі Атлантики, в Центральній та Східній Європі;
- екстенсивно використовувані луки/сухі вапнякові пасовища в альпійському районі;
- степи Центральної і Східної Європи та східного Середземномор'я;
- пасовищні ландшафти в Іберійському Дегесасі;
- степи в регіонах з місцевими породами хвойних дерев.
8.5 Розробка проекту перспективної програми Європейського союзу та плану дій для напівприродних пасовищ, включаючи питання політики в галузі регіонального розвитку, сільського господарства, соціально-екологічної політики; ця перспективна програм, яка пов'язана з програмою "Натура-2000", може бути основою для майбутніх варіантів реформи Загальної сільськогосподарської політики ЄС, політики в галузі торгівлі, наприклад наступного раунду Всесвітньої торгової організації та прийняття нових членів в ЄС. Надалі виникне потреба у розробці перспективної програми землекористування в ЄС з урахуванням надлишків сільськогосподарської продукції і виробництва та змін у потребах лісовідновлювальних заходів (1996 - 2000 рр.).
8.6 Розробка конкретних заходів щодо застосування дійових механізмів організації регульованих пасовищ з використанням податкових стимулів ЄС для екологічно вразливих районів (ESA) та впровадження ініціатив по управлінню землекористуванням на великих пасовищах (1996 - 2000 рр.).
8.7 Вивчення методологій застосування принципу взаєморозрахунків у рамках реформи Загальної сільськогосподарської політики ЄС на підтримку природних районів з цінним біологічним та ландшафтним різноманіттям (1996 - 1998 рр.).
8.8 Розробка планів участі державних та приватних секторів у програмах приватизації в сільськогосподарських районах Центральної та Східної Європи, а також в основних районах, що підлягають охороні; підготовка по них предметних досліджень (1996 - 1998 рр.).
Напрямок діяльності 9. Лісові екосистеми.
Існуючі проблеми: Інтенсивне ведення лісового господарства/розведення монокультур, атмосферні опади, виснаження грунтових вод, фрагментація лісів, лісові пожежі, меліорація, надмірна експлуатація.
Засоби та інструменти: Фінансові стимули для безвідходного та вторинного використання природних лісових ресурсів. Зміна методів землекористування в усій Європі, в тому числі колишні посівні площі, садиби, захаращені райони, військові полігони; приватизація. На додаток до регіональних програм існують такі загальні інструменти, як Лісові принципи Конференції ООН з питань довкілля та розвитку (UNCED) , резолюції конференції Міністрів щодо охорони лісів в Європі; Конвенція про оцінку впливу на довкілля (EIA) у транскордонному контексті (1991 р.); Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (1979 р.); Протокол про викиди азоту (1988 р.) Протокол Осло (1994 р.) та Гельсінський протокол (1985 р.), резолюція Європейського парламенту про європейські ліси, щорічні звіти про стан лісів у країнах Європи.
Головні загальноєвропейські завдання
9.1 Виділення територій, що забезпечують збереження усіх видів лісів в Європі, і встановлення конкретних пріоритетів відносно природоохоронних зусиль, спрямованих на забезпечення 100%-ї охорони пралісів, які залишилися, більшості багаторічних вторинних насаджень та залишків водоохоронних лісових коридорів з урахуванням потреб місцевого та корінного населення (1996 - 2000 рр.).
9.2 Збереження районів існування видів, що потребують великих незайманих лісових екосистем, у тому числі на основі Бернської конвенції, Директиви ЄС щодо середовищ існування та діяльності Економічної комісії ООН щодо Європи (UNECE) по відношенню видів, які знаходяться під загрозою зникнення (1996 - 2000 рр.).
9.3 Розробка і здійснення плану дій для впровадження аспектів біологічного та ландшафтного різноманіття з розбудовою екологічної мережі в лісовий менеджмент та урахуванням під час використання лісової продукції і її відновлення (Гельсінська резолюція). Сприяння розробці національної політики, де б надавалася перевага проведенню лісонасаджень з місцевих видів дерев і кущів (1996 - 1997 рр.).
9.4 Організація і проведення досліджень щодо коригування систем лісового господарства в Європі з метою оптимального пристосування до змін клімату, забезпечення лікувальної та багатьох інших функцій існуючих лісів та раціонального підходу для утримання і накопичення вуглецю, а також досліджень з інших питань, згаданих у резолюції 4-ої Гельсінської конференції Міністрів щодо захисту лісів в Європі 1993 р. (1996 - 1998 рр.).
9.5 Організація і проведення досліджень з питань зміни систем лісового господарства в Європі (1996 - 2000 рр.).
Головні завдання в регіонах:
9.6 Формування ефективної мережі природоохоронних районів з метою збереження північних бореальних лісів (тайга) (1996 - 2000 рр.).
9.7 Зміцнення збалансованого використання і охорони зрілих природних лісів південно-західної та південно-східної частин Середземномор'я для підготовки предметних досліджень і забезпечення обміну досвідом під час цього процесу (1996 - 2000 рр.).
9.8 Визначення і організація планів відновлення найцінніших фрагментованих лісів у Центральній та Східній Європі і в районах Атлантики (1997 - 2000 рр.).
9.9 Розробка програми оцінки і визначення заходів щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття з урахуванням ринкових механізмів та приватизації, які впливають на стале використання лісів у Центральній та Східній Європі (1996 - 1998 рр.).
9.10 Розробка процедур для забезпечення тіснішого співробітництва з корінним та місцевим населенням з метою ефективного сталого лісокористування в господарських цілях і для культурного та біологічного використання різноманіття в арктичних та північних районах і Центральній та Східній Європі (1996 - 2000 рр.).
Напрямок діяльності 10. Гірські екосистеми
Існуючі проблеми: Вразливість внаслідок змін у соціальних або економічних секторах (галузях), економічної конкуренції і занепаду традиційних промислів та методів землекористування в сільських районах, забруднення повітря, будівництво гідроелектростанцій і водосховищ, заходи з лісовідновлення, інтенсифікація випасу худоби в районі Середземномор'я, активізація туризму і житлового господарства, транспортний вплив.
Засоби та інструменти: Зміни моделей землекористування та збереження транскордонних районів, які прилягають до європейських гір, поза антропогенним впливом, їх роль в якості екомереж. Для нинішньої та перспективної підтримки збереження гірських пасовищних екосистем можна використати деякі законодавчі можливості, включаючи резолюцію Комітету Міністрів про екологічну хартію для гірських регіонів Європи, Конвенцію про охорону Альп, Конвенцію про зміни клімату, Загальну реформу сільськогосподарської політики ЄС, структурні фонди та Об'єднаний фонд.
Головні загальноєвропейські завдання
10.1 Розробка кодексу поведінки щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в гірських районах з наданням переваги транскордонним ділянкам Загальноєвропейської екологічної мережі (1996 - 1999 рр.).
10.2 Розробка демонстраційних планів щодо організації лісонасаджень, які базуються на засадах екологічно збалансованого розвитку, проведення оцінки впливів на довкілля та визначення конкретних завдань. Проведення досліджень для оцінки наслідків зупинення фінансових субсидій для покращання якості пасовищ у гірській місцевості, а також оцінка різних варіантів раціонального використання гірських агропасовищних районів (1996 - 2000 рр.).
10.3 Здійснення діяльності для оцінки та огляду заходів щодо зміни системи дотацій на ведення сільського господарства в гірських районах, аби забезпечити підтримку розвитку сільських районів замість досягнення більш високих темпів продуктивності сільськогосподарського виробництва (1996 - 1999 рр.).
10.4 Організація інформаційної кампанії, спрямованої на політиків та відповідальних за прийняття рішень, ознайомлення їх з питаннями, які стосуються населених пунктів у гірських районах (1996 - 1997 рр.).
10.5 Розробка системи заходів, що передбачають встановлення районів/сезонів, де/коли діє заборона сходження на гірські вершини, планеризм, з'їзд транспорту з доріг або заняття гірськолижним спортом та введення в законодавчому порядку заборон на сходження на скелі, які становлять цінність для біологічного та ландшафтного різноманіття (1996 - 1998 рр.).
Головні завдання в регіонах:
10.6 Проведення огляду з питань потенційного використання механізмів охорони районів Балкан та Кавказу, арктичних та альпійських екосистем з урахуванням досвіду Конвенції про охорону Альп, протоколів до неї та системи спостереження (1996 - 1999 рр.).
10.7 Здійснення ініціатив щодо створення нових транскордонних природоохоронних територій та зміцнення системи раціонального використання існуючих гірських районів, особливо в Центральній та Східній Європі (1996 - 1997 рр.).
10.8 Розробка директив щодо сприяння впровадженню екстенсивних методів ведення сільського господарства шляхом угод про раціональне використання в рамках агроекологічних правил ЄС (1996 - 2000 рр.).
10.9 Проведення досліджень оцінки та огляду необхідності розробки в Центральній та Східній Європі угод про раціональне використання по аналогії з екологічно вразливими районами (ESA), що здобули підтримку по лінії Глобальної екологічної фундації (GEF) (1996 - 2000 рр.).
10.10 Розробка директив щодо збереження гірських екосистем у районі Тянь-Шаню (1996 - 2000 рр.).
Напрямок діяльності 11. Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою зникнення
Існуючі проблеми: Необхідність зупинити тенденції зменшення генетичного різноманіття диких, свійських та культурних видів, їх кількості та розподілу, сприяння спільним зусиллям країн Європи, що спрямовані на збереження видів, які недостатньо охороняються. Нелегальне мисливство та торгівля.
Засоби та інструменти: Популярність, культурне значення та промислова цінність деяких видів. Ініціативи щодо охорони видів МСОП, Ради Європи, Європейського союзу, Європейського природоохоронного агентства та міжнародних природоохоронних неурядових організацій, Рамсарська конвенція, Бернська конвенція, Боннська конвенція, CITEС, Директиви ЄС щодо середовищ існування та щодо диких птахів, програма "Інформаційна система координації інформації щодо довкілля (CORINE)" та її продовження в рамках Торгової угоди ЄС і Центральної та Східної Європи (PHARE). Регіональні ініціативи, такі як плани дій у галузі охорони видів у рамках Барселонської конвенції.
Головні загальноєвропейські завдання
11.1 Розробка планів дій для збереження всіх видів, що знаходяться під загрозою зникнення на європейському рівні, та їх генетичного різноманіття, особливо популярних видів (наприклад видра, тюлень-монах, морська черепаха, орхідеї), які викликають негативні асоціації (наприклад вовк, змії, кажани, павуки та інші безхребетні, отруйні гриби), мають культурне значення (наприклад лелеки, далматинський пелікан, бурий ведмідь, хижаки, тюльпан та його дикі предки) або промислову цінність (наприклад лосось, осетер, олень, муфлон, середземноморські водорості) (1995 - 2000 рр.).
11.2 Мобілізація спільних зусиль, включаючи працівників зоологічних та ботанічних садів в усіх країнах Європи, та використання їх досвіду здійснення програм збереження in situ та ex situ та реінтродукції і відновлення там, де такі заходи передбачені в рамках планів дій щодо збереження видів (1995 - 2000 рр.).
11.3 Складення всеєвропейського переліку видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та видів, що охороняються, на основі огляду і оцінки переліків в існуючих угодах, конвенціях та програмах.
11.4 Організація інформаційних кампаній навколо видів-символів для покращання охорони видів, що знаходяться під загрозою зникнення.
11.5 Заохочення країн до розробки та впровадження регіональних переліків та планів дій щодо охорони видів, що знаходяться під загрозою зникнення.
Глава 4. Огляд та оцінка стратегії
Успішне впровадження Стратегії залежить від постійного огляду прогресу та стане приводом для діалогу між учасниками, що залучені до Стратегії. Процедура огляду розділена на чотири частини. Вона координуватиметься Радою Європи, яка доповідатиме щодо прогресу конференціям Міністрів "Довкілля для Європи", під чиєю егідою буде створена Всеєвропейська цільова група з питань біологічного та ландшафтного різноманіття в 1996 р.
Цільова група займатиметься пошуком представництва з боку країн, які є Сторонами Ради Європи, інших європейських сторін, міжнародних організацій, включаючи Європейський Союз, організації ООН, такі як Програма ООН з питань розвитку (UNDP), Економічна комісія ООН щодо Європи (UNECE), Програма ООН з питань довкілля (UNEP), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (FAO), Світовий банк (World Bank), донори та міжнародні неурядові організації.
4.1 Контроль за ходом виконання завдань
План дій перетворює Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття у зримі завдання з цілями як якісного, так і кількісного характеру. Результати виконання обох типів завдань мають відповідати попередньо узгодженим показникам і таке періодичне порівняння становить суть процесу моніторингу. Уряди, що є Сторонами Стратегії, та приватні або громадські органи і організації, відповідальні за її впровадження, мають вибрати єдиний підхід у справі контролю за реальним ходом виконання. Наскільки це можливо, треба використати існуючі показники та програми моніторингу. Таким чином учасники процесу запровадження Стратегії повинні забезпечити, щоб проекти передбачали програми моніторингу, де б визначались конкретні показники, які підлягають контролю, методи та часові рамки, вихідні значення показників.
За сприяння Цільової групи країни та інші учасники будуть відповідати за забезпечення належного зв'язку та консультацій у рамках їх відповідних сфер відповідальності за конкретні заходи при здійсненні Стратегії.
4.2 Звітування
Проведення оглядів здійснюватиметься у Раді Європи, де регулярно збиратимуться представники урядів країн, що здійснюють Стратегію, і де інші учасники процесу можуть забезпечити оперативну координацію в співробітництві з відповідними секретаріатами і комітетами конвенцій та директив, насамперед орієнтуючись на Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, Бернську конвенцію та Директиву ЄС щодо середовищ існування. Завдяки регулярним зустрічам Ради Міністрів та існуючим директоратам Ради Європи, країни, що здійснюють Стратегію, та учасники процесу, що займаються спеціальною діяльністю, зможуть звітуватися про хід роботи.
4.3 Оновлення планів дій
Проведення оглядів надасть можливість визначати наявність прогресу або труднощів, робити аналіз та уточнення Планів дій Стратегії, а також розпочинати нову діяльність. Регулярні зустрічі Комітету Міністрів країн, що беруть участь у виконанні Стратегії, а також приватних і громадських організацій сприятимуть оновленню Планів дій. Хоча принцип оновлення сприяє гнучкості заходів, за рахунок яких виконуються завдання Стратегії, і конкретній діяльності, він не повинен підміняти оцінку Стратегії, яка має регулярно надаватись для огляду цілей та перегляду завдань.
4.4 Оцінка
Оцінка ефективності Стратегії має проводитись як після закінчення відповідного періоду Планів дій, так і по закінченню терміну їх виконання, а заключні результати цього аналізу стають орієнтирами для майбутніх програм щодо підтримки і зміцнення біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
Конференції Міністрів охорони довкілля "Довкілля для Європи" будуть надавати можливість представляти досягнення Стратегії та кожного п'ятирічного Плану дій.
Додаток
Існуючі угоди та ініціативи щодо збереження біологічного |
------------------------------------------------------------------ |
|Проект Європейської |Рада Європи |Проект статуту для | |
| ІНІЦІАТИВИ І ПРОГРАМИ | |
|*** РЕГІОНАЛЬНІ *** | | | |