Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
N 701 від 22.06.2000
м.Київ

Про затвердження Методики розрахунку тарифів
за надані послуги з закачування, зберігання
та відбору природного газу з підземних сховищ

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної
комісії регулювання електроенергетики
N 749 від 25.06.2009 )

Згідно з повноваженнями, наданими Указом Президента України від 21.04.98 N 335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України", постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", з метою визначення єдиного методологічного підходу до встановлення тарифу на закачування, зберігання та відбір природного газу з підземних сховищ Національна комісія регулювання електроенергетики України постановляє:

Затвердити Методику розрахунку тарифу за надані послуги з закачування, зберігання та відбору природного газу з підземних сховищ (додається).

Голова Комісії О.Гридасов

Затверджено
Постанова НКРЕ
від 22.06.2000 N 701

Методика
розрахунку тарифів за надані послуги з закачування,
зберігання та відбору природного газу з підземних сховищ

Ця Методика - нормативний документ, що визначає порядок розрахунку тарифів за послуги із зберігання природного газу в підземних сховищах України.

Методика поширюється на ті види послуг, що надаються газотранспортними підприємствами, яким підземні сховища газу надані в користування, а саме:

- сезонне зберігання газу;

- зберігання страхового запасу.

В майбутньому, коли збільшиться асортимент послуг ПСГ, що надаватимуться замовникам, ця Методика може бути переглянута.

Тарифи, розраховані за цією Методикою, повинні забезпечувати:

- покриття економічно обгрунтованих витрат, пов'язаних із зберіганням природного газу в підземних сховищах;

- утворення прибутку, необхідного для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності підприємств;

- отримання коштів для сплати всіх податків, обов'язкових платежів та відрахувань.

Методика розроблена згідно з чинним законодавством України і базується на загальних принципах ціноутворення в нафтогазовому комплексі:

- враховує економічно обгрунтовані витрати на зберігання природного газу у сховищах;

- сприяє впровадженню енергозбереження в процесі зберігання газу у сховищах;

- направлена на зростання обсягів використання сховищ, збільшення асортименту послуг;

- відповідає принципам прозорості процесу формування тарифів.

Використання цієї Методики повинне сприяти узгодженню інтересів газотранспортних підприємств, яким ПСГ надані в користування, та замовників послуг.

1. Терміни та визначення

Активний газ обсяг природного газу, який можна закачати (Робочий обсяг) до сховища з метою зберігання його протягом певного часу і подальшого відбору зі сховища для постачання споживачам. Буферний газ обсяг природного газу в сховищі, необхідний для підтримання тиску, який забезпечує технологічну цілісність і ефективну та безпечну експлуатацію цього сховища. Газопровід трубопровід, призначений для транспортування природного газу. Газотранспортна система газопроводів, що включає в себе система (ГТС) магістральні газопроводи та комплекс інженерних споруд (КС, вузли прийняття-запуску очисних та діагностичних пристроїв тощо), газопроводи-відгалуження та газорозподільні станції. Норма закачування максимальний обсяг газу, що може бути закачаний до сховища протягом доби. Норма відбору максимальний обсяг газу, що може бути відібраний із сховища протягом доби. Обсяг завантаження обсяг завантаження сховища приймається сховища рівним загальному обсягу відбору газу із сховища за рік. Підземне сховище газу штучно створене в природній або штучній (ПСГ) ємкості надр накопичення газу і поєднані в технологічний комплекс споруди, призначені для періодичного наповнення, зберігання і відбору газу для постачання споживачам. Тариф на зберігання вартість послуг із зберігання 1000 кубічних метрів природного газу в сховищі, яка забезпечує покриття відповідної частини виправданих витрат, отримання частини обгрунтованого прибутку, сплату податків, обов'язкових платежів та відрахувань. Тариф на закачування вартість послуг із закачування 1000 кубічних метрів природного газу в сховище, яка забезпечує покриття економічно обгрунтованих витрат, необхідних для забезпечення послуг з закачування, отримання частини обгрунтованого прибутку, сплату податків, обов'язкових платежів та відрахувань. Тариф на відбір вартість послуг з відбору 1000 кубічних метрів природного газу із сховища, яка забезпечує покриття економічно обгрунтованих витрат, необхідних для забезпечення відбору газу, отримання частини обгрунтованого прибутку, сплату податків, обов'язкових платежів та відрахувань.

2. Загальні положення

2.1. Основні принципи, на яких базується дана Методика:

2.1.1. Тарифи розраховуються на основі собівартості зберігання природного газу в підземних сховищах.

2.1.2. Тариф на послуги з зберігання природного газу в ПСГ складається з трьох тарифів:

- тарифу на зберігання;

- тарифу на закачування;

- тарифу на відбір.

2.1.3. Вартість основних засобів та буферного газу приймається за балансовою вартістю.

2.1.4. Обсяг завантаження ПСГ приймається як середньозважений за останні 3 роки.

2.1.5. Прибуток розраховується з врахуванням плану інвестицій.

2.2. Тарифи на послуги із зберігання природного газу в підземних сховищах розраховуються підприємствами, які мають у власності (користуванні) підземні сховища газу.

2.3. Тарифи на послуги із зберігання природного газу затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики України для кожної юридичної особи, яка має у власності (користуванні) підземні сховища газу загальною ємкістю понад 5 млн. кубічних метрів.

2.4. Тарифи, затверджені НКРЕ на основі цієї Методики, є єдиним видом платежів, які отримує підприємство від замовників за надані послуги із зберігання газу.

2.5. Регулювання тарифів грунтується на обмеженні чистого прибутку підприємств - природних монополістів.

3. Склад та класифікація витрат на зберігання
природного газу в підземних сховищах

3.1. Загальна тарифна виручка

Загальна виручка від зберігання природного газу в підземних сховищах повинна забезпечити:

- покриття економічно обгрунтованих експлуатаційних витрат;

- отримання обгрунтованого прибутку;

- одержання коштів на сплату всіх податків, платежів тощо.

Отже, загальна виручка визначається за формулою:

В = Вс + Пр + Пл, (1)

де:

В - загальна тарифна виручка;

Вс - загальна сума витрат на зберігання газу в підземних сховищах (виробнича собівартість);

Пр - чистий прибуток підприємства;

Пл - податки та інші обов'язкові платежі згідно з законодавством України.

3.2. Розподіл витрат на зберігання газу

Склад витрат встановлюється відповідно до Типового положення з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 N 473, та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 568-14 ). Витрати, що включаються до собівартості послуг, групуються відповідно до їхнього економічного змісту за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші.

При розрахунку тарифів на послуги із зберігання природного газу в підземних сховищах до складу витрат включаються лише витрати з основної діяльності.

Витрати плануються з урахуванням індексу цін, що не повинен перевищувати індекс росту оптових цін (тарифів) на відповідні товари (послуги).

За ступенем залежності від обсягів завантаження сховища витрати розподіляються на умовно-постійні, що не залежать від обсягів закачування, зберігання та відбору газу із сховища, та умовно-змінні, що пропорційно змінюються при зміні обсягів закачування, зберігання та відбору газу.

Витрати сховища розраховуються за формулою:

Вс = Вуп + Вуз, (2)

де:

Вс - загальна сума витрат на зберігання газу (виробнича собівартість);

Вуп - умовно-постійні витрати;

Вуз - умовно-змінні витрати.

За змістом та призначенням витрати, що включаються у собівартість зберігання газу, групуються за економічними елементами та калькуляційними статтями.

Статті виробничих витрат на зберігання газу, їх умовні позначення та розподіл на умовно-постійні та умовно-змінні наведені в таблиці 3.1.

Згідно з розподілом умовно-постійні витрати визначаються за формулою:

Вуп = Воп + Всз + Вам + Впр + Взв + Ваф + Ват + Впн + Вв + Вгф +
+ Вкт + Вор + Вз + Вох + Вндр + 0,5Він , (3)

а умовно-змінні витрати визначаються за формулою:

Вуз = Вм + Втп + Вел + Віф + Втв + 0,5Він (4)

Таблиця 3.1                     Розподіл виробничих витрат

------------------------------------------------------------------ | N | Стаття витрат | Умовні |Розподіл витрат, %| |з/п| |позначення| | | | | |------------------| | | | | Вуп | Вуз | |---+------------------------------+----------+--------+---------| |1. |Матеріали | Вм | - | 100 | |---+------------------------------+----------+--------+---------| |2. |Технологічні потреби | Втп | - | 100 | |---+------------------------------+----------+--------+---------| |3. |Електроенергія | Вел | - | 100 | |---+------------------------------+----------+--------+---------| |4. |Оплата праці | Воп | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| |5. |Соціальні заходи | Всз | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| |6. |Амортизація | Вам | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| |7. |Інші: в т.ч. | | | | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Відрахування до іноваційного | Віф | - | 100 | | |фонду | | | | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Поточний ремонт | Впр | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Послуги зв'язку | Взв | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Послуги аерофлоту | Ваф | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Послуги автотранспорту | Ват | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Пусконалагоджувальні роботи | Впн | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Вартість техводи | Втв | - | 100 | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Відрядження | Вв | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Геофізичні роботи | Вгф | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Канцтовари та телеграф | Вкт | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Оренда будівель | Вор | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Плата за землю | Вз | 100 | - | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Охорона навколишнього | Вох | 100 | - | | | середовища | | | | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Науково-дослідницькі, | Вндр | 100 | - | | |дослідні, конструкторські | | | | | |роботи (НДДКР) | | | | |---+------------------------------+----------+--------+---------| | | Інші | Він | 50 | 50 | ------------------------------------------------------------------

3.2.1. Матеріали

Стаття витрат "матеріали" (Вм) включає витрати на закупівлю інгибіторів, паливно-мастильних матеріалів та інших матеріалів, що використовуються при експлуатації сховищ, а також при проведенні капітальних і поточних ремонтів обладнання ПСГ. Витрати матеріалів в основному залежать від кількості відпрацьованих годин компресорів та від обсягів фактично закачаного і відібраного газу. Тому витрати на матеріали повністю (100%) відносяться до умовно-змінних витрат.

3.2.2. Технологічні потреби

Стаття "технологічні потреби" (Втп) включає витрати на власні потреби та на втрати природного газу, які мають місце при експлуатації підземних сховищ.

Власні потреби - це паливний газ для компресорів та газ для котельної на підігрів води.

Обсяги втрат природного газу нормуються та розраховуються за "Методикою визначення безповоротних втрат газу при створенні та експлуатації підземних сховищ (ПСГ)", розробленою інститутом УКРНДІГАЗ, затвердженою АТ "Укргазпром" і введеною в дію з 1998 року.

Вартість втрат природного газу при розрахунку тарифів враховується за умови, що обсяг газу, втраченого при експлуатації ПСГ, не перевищує нормативний. У випадку, коли обсяг втрат перевищує нормативний, додаткові витрати сплачуються за рахунок прибутку.

Отже, витрати на технологічні потреби включають до свого складу витрати на власні потреби (паливний газ для компресорів та газ для котельні) та втрати, що не перевищують нормативні і визначаються за формулою:

Втп = (Овп + Овт) х Цг (5)

де: Овп - обсяг газу, що використовується на власні потреби підземних сховищ; Овт - обсяг втрат природного газу при експлуатації підземних сховищ (нормативний); Цг - ціна закупівлі природного газу.

Витрати на технологічні потреби повністю (100%) віднесені до умовно-змінних витрат.

3.2.3. Електроенергія

Витрати на "електроенергію" (Вел) в основному залежать від роботи компресорного цеху, тобто від кількості закачаного та відібраного газу. Ці витрати повністю (100%) відносяться до умовно-змінних.

3.2.4. Фонд оплати праці

Фонд оплати праці формується з врахуванням єдиної середньої заробітної плати та чисельності працюючих.

Згідно з Законом України "Про оплату праці" N 108/95 від 24.03.1995 до витрат на оплату праці (Воп) входить основна заробітна плата та додаткова заробітна плата.

Воп = Возп + Вдзп (6)

де: Возп - основна заробітна плата: враховує заробітну плату виробничого персоналу та інженерно-технічних працівників, які безпосередньо працюють на підземних сховищах газу; Вдзп - додаткова заробітна плата: враховує виплати, передбачені законодавством та колективним договором за працю понад встановлені норми. (До цієї статті входить оплата відпусток, оплата пільгових годин підлітків, оплата, пов'язана з виконанням державних обов'язків, плата за вислугу років та ін.).

Чисельність персоналу не залежить від обсягів завантаження сховища. Отже, і витрати на оплату праці не залежать від кількості закачаного чи відібраного газу, тому вони повністю (100%) відносяться до умовно-постійних витрат.

3.2.5. Витрати на соціальні заходи

В статтю "Відрахування на соціальні заходи" (Всз) включаються витрати за встановленими законодавством України нормами відрахувань від фонду оплати праці.

Витрати на "соціальні заходи", як і фонд оплати праці, не залежать від кількості закачаного чи відібраного газу, тому вони повністю (100%) відносяться до умовно-постійних витрат.

3.2.6. Амортизація основних засобів

Для розрахунку тарифів на послуги із зберігання газу приймається балансова (переоцінена) вартість основних засобів.

Розмір амортизаційних відрахувань (Вам) залежить від вартості основних засобів та діючих норм амортизаційних відрахувань, розрахованих в залежності від терміну експлуатації обладнання підземних сховищ. Норма амортизації, в залежності від групи основних засобів, нараховується за ставками 5%, 25%, 15% (відповідно, група 1, група 2, група 3). Початкова вартість основних засобів підземного сховища газу складається з:

- вартості обладнання;

- витрат на його транспортування;

- витрат на монтаж та будівельні роботи;

- інших витрат по введенню в дію обладнання;

- вартості буферного газу;

- інших витрат.

Розмір "амортизаційних відрахувань" не залежить від кількості закачаного чи відібраного газу, тому ці відрахування повністю (100%) відносяться до умовно-постійних витрат.

3.2.7. Плата за землю

Витрати "за землю" (Вз) повністю (100%) відносяться до умовно-постійних витрат, оскільки розмір орендної плати не залежить від обсягів завантаження сховища.

3.2.8. Охорона навколишнього середовища

Забруднення навколишнього середовища на об'єктах газової промисловості, а саме на підземних сховищах, залежить від технічного стану наземного обладнання та свердловин, від рівня автоматизації. Відрахування на "охорону навколишнього середовища" (Вох) відносяться до умовно-постійних витрат.

3.2.9. Витрати на науково-дослідницькі роботи

Витрати на науково-дослідницькі, дослідні, конструкторські та проектні роботи слід виокремити з складу витрат "інші" і показувати окремою статтею. Ці витрати повністю (100%) відносяться до умовно-постійних витрат.

3.2.10. Розподіл інших витрат

Інші витрати також можна розподілити між умовно-постійними та умовно-змінними в залежності від впливу на ці елементи обсягів завантаження сховища.

Переважна більшість цих витрат не залежить від обсягів завантаження сховища, до них належать:

- "поточний ремонт",

- "послуги зв'язку"

- "послуги аерофлоту",

- "послуги автотранспорту",

- "пусконалагоджувальні роботи",

- "геофізичні роботи",

- витрати на "відрядження",

- "канцтовари та телеграф",

- "оренда будівель".

Всі ці витрати повністю (100%) відносяться до умовно-постійних витрат.

Витрати, які залежать від обсягів завантаження сховища, повністю (100%) відносяться до умовно-змінних витрат. До них належать:

- "відрахування до інноваційного фонду",

- вартість "технологічної води".

"Інші" витрати розподіляються між умовно-постійними та умовно-змінними у співвідношенні 50% на 50%. Такий розподіл прийнято тому, що неможливо однозначно визначити залежність цих витрат від обсягів завантаження сховища.

3.3. Прибуток

Плановий прибуток газозберігаючих підприємств визначається таким, щоб забезпечити розмір прибутку, достатній для:

- фінансування економічно обгрунтованих та погоджених з відповідними органами програм технічного переозброєння, капітального ремонту, модернізації, реконструкції, консервації і технічної ліквідації основних виробничних фондів у частині, що не покривається амортизаційними відрахуваннями і невикористаними за попередні періоди залишками коштів (прибуток, що спрямовується на реконструкцію);

- фінансування економічно обгрунтованих соціальних програм;

- виплати податків згідно з діючим законодавством.

Прибуток віднесено до умовно-постійних та умовно-змінних витрат пропорційно до цих витрат. Коефіцієнт пропорційності дорівнює рентабельності підприємства.

Рентабельність (Р) визначається як відношення прибутку до загальної суми витрат на зберігання (виробничої собівартості)

П Р = ------- (7) Вс

Прибуток підприємства включає чистий прибуток, а також податки та обов'язкові платежі з прибутку.

3.4. Податки

До складу планової тарифної виручки включаються всі податки, обов'язкові платежі та відрахування, обумовлені законодавством України, у тому числі податок на прибуток підприємств.

Податки та обов'язкові платежі (Пл), що включаються до тарифу на зберігання газу в ПСГ, розподіляються між умовно-постійними та умовно-змінними витратами пропорційно до цих витрат.

Податок на додану вартість (ПДВ) при розрахунку тарифу не враховується, а додається до встановлених тарифів при розрахунку за послуги із зберігання газу в підземних сховищах. Податок на додану вартість згідно з діючим законодавством становить 20%.

4. Розрахунок тарифів

Тарифи на послуги із зберігання природного газу в підземних сховищах розраховуються на основі собівартості. Умовно-постійні та умовно-змінні витрати відповідно до їх суті розподілено між окремими тарифами.

Умовно-постійні витрати - це ті витрати, що несе газозберігаюче підприємство протягом року, незалежно від періодів закачування та відбору газу і від обсягів газу, що знаходиться у сховищі. Ці витрати забезпечують зберігання газу в сховищі і підтримання обладнання та споруд підземного сховища (обладнання компресорного цеху, свердловини тощо) в належному технічному стані.

Отже, умовно-постійні витрати, які по своїй суті не залежать від обсягу газу, що знаходиться у сховищі, віднесено до тарифу на зберігання.

Умовно-змінні витрати, що залежать від обсягів закачування та відбору газу віднесено до відповідних тарифів (тарифу на закачування та тарифу на відбір).

Такий розподіл дозволяє відшкодувати всі умовно-постійні та умовно-змінні витрати на зберігання природного газу в підземних сховищах через окремі тарифи:

- тариф на зберігання (Тзб) - умовно-постійні витрати;

- тариф на закачування (Тзак) - умовно-змінні витрати;

- тариф на відбір (Твідб) - умовно-змінні витрати.

Тарифи на послуги із зберігання розраховуються виходячи з річних витрат.

Отже, тариф на зберігання - Тзб, призначений для відшкодування умовно-постійних витрат і відповідної частини прибутку та податків, гарантує замовнику право на розміщення газу у сховищі, утримання його в сховищі протягом року та право на використання потужностей з закачування та відбору газу.

Тариф на зберігання розраховується за формулою:

Вуп + Р х Вуп Тзб = ------------------, (8) Ог

де: Тзб - тариф на зберігання; Вуп - умовно-постійні витрати на виробництво, розраховуються за формулою 3; Р - рентабельність підприємства, розраховується за формулою 7; Ог - обсяг завантаження сховища, приймається рівним відбору газу зі сховища за рік;

Оскільки умовно-змінні витрати залежать від обсягів фактично закачаного та фактично відібраного газу, ці витрати розподілені між закачуванням та відбором газу у співвідношенні (50 х 50).

Тариф на закачування газу до сховища визначається за формулою:

0,5(Вуз + Р х Вуз) Тзак = ------------------------, (9) Ог

де: Тзак - тариф на закачування природного газу до сховища; Вуз - умовно-змінні витрати на виробництво, розраховуються за формулою 4.

Тариф на відбір газу із сховища визначається за формулою:

0,5(Вуз + 0,5РВуз) Твідб = -----------------------, (10) Ог

де:

Твідб - тариф на відбір газу із сховища.

Плата за послуги із зберігання природного газу в підземних сховищах здійснюється за такими тарифами

- за зберігання - Тзб;

- за закачування (за обсяг фактично закачаного до сховища газу) - Тзак;

- за відбір (за обсяг фактично відібраного зі сховища газу) - Твідб.

5. Довгострокові тарифи

5.1. За умови готовності суб'єкта підприємницької діяльності укласти довгостроковий договір з газозберігаючим підприємством на зберігання природного газу за фіксованими тарифами газозберігаюче підприємство звертається до НКРЕ для реєстрації тарифів. У випадку, якщо запропоновані тарифи нижче чинних, НКРЕ проводить їх реєстрацію. Якщо ж розмір тарифів перевищує чинні тарифи, то вони піддаються НКРЕ аналізу на предмет їх обгрунтованості і затверджуються після відповідного коригування.

5.2. Довгострокові тарифи встановлюються на термін не менше трьох років.

5.3. Порядок розрахунку і затвердження довгострокових тарифів визначається НКРЕ.

( Розділ 6 вилучено на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики N 749 від 25.06.2009 )