Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
04.11.2009 N 2а-4940/09/2670
Про зобов'язання прийняти рішення
про відміну деяких частин нормативно-правових актів
Кабінету Міністрів України,
та нормативно-правових актів в цілому
|
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ ( 2747-15 ) в судовому засіданні 04.11.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 09.11.2009.
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви від 31.08.2009 року) про зобов'язання відповідачів прийняти постанови, якими відмінити: пункти 1, 2 частини 4, частину 5 та пункти 1, 2, 3 частини 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян"; пункт 2 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян"; постанову Кабінету Міністрів України від 25.07.2001 року N 861 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ); пункти "а", "б" частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", частину 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року N 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання відповідачів строго виконувати положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2009 відкрито провадження в адміністративній справі N 2а-4940/09/2670.
04.11.2009 року у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що спірні норми не відповідають Закону України N 796-XII від 28.02.91 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Представник відповідача 1 проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи, а саме відповідач 1 вказує, що:
по-перше, позивачем пропущено строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) для звернення до суду за захистом порушених прав;
по-друге, позивач не є суб'єктом оскарження пункту 2 частини 4, частини 5, пунктів 2, 3 частини 6 постанови КМУ N 530, частину абз. 1, абз. 2, абз. 3 пункту 2 частини 1 постанови КМУ 654, в розумінні положень ч. 2 ст. 171 КАС України ( 2747-15 ) оскільки, позивач не є особою, до якої вони застосовуються та не є суб'єктом правовідносин застосування даних норм;
по-третє, відповідач зазначає, що постанови КМУ N 530 від 28.05.2008 року та N 654 від 16.07.2008 року видано в межах компетенції відповідача та у відповідності актам вищої юридичної сили, зокрема на виконання Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Станом на час розгляду справи до суду надійшли письмові пояснення відповідача 2, які залучено до матеріалів справи.
Як вбачається з даних пояснень, відповідач 2 заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволені, у тому числі з підстав пропуску позивачем строку, встановленого КАС України ( 2747-15 ) на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Крім того, відповідач 2 просить розглянути справу без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" врегульовано рівень соціального забезпечення громадян України відповідно до Законів України "Про жертви нацистських переслідувань" ( 1584-14 ), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ), "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" ( 1767-14 ), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) тощо.
Пунктом 4 зазначеної постанови КМУ встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків; інвалідам II групи - 20 відсотків; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також тим, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 15 відсотків; тим, що належать до категорії 2 - 15 відсотків; тим, що належать до категорії 3 - 10 відсотків; тим, що належать до категорії 4 - 5 відсотків.
Пунктом 5 даної постанови встановлено, що щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, не може бути нижчою від 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 6 постанови встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 1060 гривень; по II групі інвалідності - 965 гривень; по III групі інвалідності - 870 гривень; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 770гривень; по II групі інвалідності - 725 гривень; по III групі інвалідності - 675 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 630 гривень; по II групі інвалідності - 580 гривень; по III групі інвалідності - 530 гривень; дітям-інвалідам - 340 гривень; непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із цим пунктом, що розподіляється між ними рівними частками.
Пунктом 2 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України N 654 від 16.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що з 1 липня 2008 р. доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів: в інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідів I групи - 1200, інвалідів II групи - 1090, інвалідів III групи - 980 гривень; в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: інвалідів I групи - 870, інвалідів II групи - 820, інвалідів III групи - 760 гривень; в інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: I групи - 710, II групи - 655, III групи - 600, у дітей-інвалідів - 380 гривень.
Постанова Кабінету Міністрів України N 861 від 25.07.2001 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює, що під час призначення і перерахунку трудових пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (крім пенсій працівникам, передбаченим у частині третій статті 53 зазначеного Закону) ( 1788-12 ) та пенсій, передбачених частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунок додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводиться виходячи з розміру 18 гривень 10 копійок.
Частина 2 постанови Кабінету Міністрів України N 1293 від 27.12.2005 року встановлює, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 540 гривень, II групи - 500 гривень, III групи - 467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 440 гривень, II групи - 400 гривень, III групи - 370 гривень; розмір пенсії громадянам, які подають заяву щодо її призначення відповідно до статті 54 Закону, визначається з урахуванням цієї постанови.
Пункти "а", "б" частини 2 постанови Кабінету Міністрів України N 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка втратила чинність з 01.09.2008 року у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України N 654 від 16.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", встановлювали, що розрахунок пенсій: призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (крім пенсій працівникам, передбаченим у частині третій статті 53 зазначеного Закону) ( 1788-12 ) та Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 1769-15 ), а також і пенсій, передбачених частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; провадиться виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка.
Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Отже, позивач оскаржує положення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України в цілому та окремі частини.
Виходячи із змісту позовних вимог, складу відповідачів, пояснень позивача та враховуючи положення ч. 7 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 2591-17 ), ч. 3 ст. 19, ч. 1 ст. 171 КАС України ( 2747-15 ), суд розуміє вибраний позивачем спосіб захисту його порушених прав, як такий, що полягає у визнанні незаконними та нечинними спірних положень, оскаржуваних нормативно-правових актів в цілому та їх окремих частин.
Відповідно до ст. 104 КАС України ( 2747-15 ) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України ( 2747-15 ), яка встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу ( 2747-15 ).
Таким чином, особа повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт.
Як підтверджується матеріалами справи (посвідчення серія А N 044911 від 27.07.94 року та довідка МСЕК N 152700 від 18.05.94 року) та не заперечується сторонами, позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році, першої категорії, якому встановлено безстроково другу групу інвалідності.
Відповідно до ст. 16 Конституції України ( 254к/96-ВР ) забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Відповідно до частини 2 преамбули та абз. 1 ст. 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N 796-XII (далі - Закон 796) цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення та спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Отже, питання соціального захисту позивача, як особи, яка є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році, першої категорії, якому встановлено безстроково другу групу інвалідності регулюються саме Законом 796.
Відповідно до ст. 50 Закону 796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України ( 835-17 ) і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 54 Закону 796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками. До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені до даних норм підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України ( 254к/96-ВР ) закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, зміни внесені до ст. ст. 50 та 54 Закону 796 підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність з 22.05.2008 року.
Отже, з 22.05.2008 року почали діяти положення ст. 50 та 54 Закону 796, які діяли до внесення змін до даних норми підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які встановлюють, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16.05.2008 N 279-VI постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Таким чином, постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 року та N 654 від 16.07.2008 року, набрали законної сили з дати офіційного опублікування, 12.06.2008 року та 24.07.2008 року відповідно, тобто після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що положення даних постанов, які зменшують розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 та розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлені відповідно до ст. ст. 50 та 54 Закону 796, чим фактично зупиняють дію закону у цій частині, що не відповідає вимогам ст. 71 Закону 796, відповідно до якої дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, суд звертає увагу, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 та розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлені відповідно до ст. ст. 50 та 54 Закону 796.
З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що до позивача застосовуються положення постанов КМУ N 530 від 28.05.2008 року та N 654 від 16.07.2008 року, тільки в частинах, що стосуються саме осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасників ліквідації на ЧАЕС у 1986 році, першої категорії, яким встановлено другу групу інвалідності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконними та протиправними пунктів 1, 2 частини 4, частину 5 та пунктів 1, 2, 3 частини 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян"; пункту 2 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме в частині, що стосується інвалідів другої групи, учасників ліквідації на ЧАЕС у 1986 році, першої категорії.
Щодо, позовних вимог про визнання незаконними та протиправними: постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2001 року N 861 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; пунктів "а", "б" частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" та частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року N 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАСУ ( 2747-15 ) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році, першої категорії, якому встановлено безстроково другу групу інвалідності у 1994 році.
Таким чином, саме з 1994 року на позивача почали розповсюджуватися дії законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання пов'язані з соціальним захистом осіб, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році.
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2001 року N 861, яка офіційно опублікована в газеті "Урядовий кур'єр", 31.07.2001 року, ця постанова набрала чинності з 1 серпня 2001 року.
Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка офіційно опублікована в газеті Урядовий кур'єр, 05.01.2001 року, ця постанова набрала чинності з 1 січня 2002 року.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 N 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка офіційно опублікована в газеті Урядовий кур'єр, 04.01.2006 року, ця постанова набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Таким чином, позивач мав дізнатися про порушення своїх прав положеннями вищезазначених спірних постанов, з моменту їх офіційного опублікування.
Отже, враховуючи, що позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом 19.05.2009 року, суд прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України ( 2747-15 ) для звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАСУ ( 2747-15 ) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі наполягають на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Судом не встановлено поважних причини пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому позовні вимоги щодо визнання незаконними та протиправними: постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2001 року N 861 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; пунктів "а", "б" частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" та частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року N 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідачів строго виконувати положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки дана вимога заявлена на захист права позивача на майбутнє, тобто у даному випадку між сторонами відсутній публічно-правовий спір.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 2, 158-163 КАСУ ( 2747-15 ), суд постановив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та нечинним п. 1 ч. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" N 530 від 28.05.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи, п. 1 ч. 6 Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" N 530 від 28.05.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи.
3. Визнати незаконним та нечинним абзац 1 п. 2 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" N 654 від 16.07.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи.
4. В задоволені інших позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий, суддя П.В.Вовк
Судді: Р.О.Арсірій
В.А.Кузьменко