Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо видачі особи (екстрадиції)

( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3671-VI від 08.07.2011 -
набирає чинності з 04.08.2011 р. )

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінально-процесуальному кодексі України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ):

у третьому реченні частини сьомої статті 462 і третьому реченні частини шостої статті 463 слова "на неї не може бути внесено касаційне подання прокурора" виключити;

у частині десятій статті 468 слова "оскарженню не підлягає, але на нього може бути внесено касаційне подання прокурора" замінити словами "може бути оскаржено лише прокурором і".

2. У Законі України "Про попереднє ув'язнення" ( 3352-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360; 1999 р., N 4, ст. 35; 2001 р., N 40, ст. 193; 2002 р., N 33, ст. 236; 2003 р., N 15, ст. 109, N 29, ст. 233; 2004 р., N 8, ст. 66; 2005 р., N 10, ст. 187, ст. 195, N 11, ст. 198; 2009 р., N 36-37, ст. 511):

статтю 2 доповнити словами "та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення";

текст статті 3 викласти в такій редакції:

"Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального ( 2341-14 ) і Кримінально-процесуального ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом";

частину першу статті 4 і перше речення частини третьої статті 7 після слів "взяття під варту" доповнити словами "або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт";

перше речення частини четвертої статті 9 після слів "в зв'язку з провадженням в іншій справі" доповнити словами "або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі";

у статті 12:

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув'язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку".

У зв'язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою;

у частині четвертій слова "першою і другою" замінити словами "першою - третьою";

частину четверту статті 13 після слів "тримання під вартою" доповнити словами "або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту";

частину третю статті 17 викласти в такій редакції:

"У разі скасування або зміни запобіжного заходу, припинення чи закінчення максимального строку тимчасового чи екстрадиційного арешту збитки, не відшкодовані особою, звільненою з-під варти або виданою іншій державі, можуть бути стягнуті на загальних підставах";

у статті 20:

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 20. Підстави та порядок звільнення осіб, взятих під
варту";

у частині першій:

друге і третє речення абзацу четвертого виключити;

доповнити абзацами такого змісту:

"закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінально-процесуальним кодексом України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 );

припинення тимчасового або екстрадиційного арешту;

звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом";

після частини третьої доповнити чотирма новими частинами такого змісту:

"Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку тримання під вартою, передбаченого статтею 156 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ), не надійшла постанова судді про продовження такого строку. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.

Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 462 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ), повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п'ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.

Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого статтею 463 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ), повідомивши про це прокурора області або його заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору області або його заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.

Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув'язнення на підставі постанови прокурора області або його заступника відповідно до статті 464 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 )".

У зв'язку з цим частини четверту і п'яту вважати відповідно частинами восьмою і дев'ятою.

3. Пункт 3 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції" ( 43/98-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 23, ст. 129; 2000 р., N 1, ст. 4) викласти в такій редакції:

"3) до Другого додаткового протоколу 1978 року:

Україна визначає, що органами, яким надаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції в редакції Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції, є Міністерство юстиції України (щодо екстрадиції у справах на стадії судового розгляду або виконання вироку) і Генеральна прокуратура України (щодо екстрадиції у справах на стадії досудового слідства)".

( Пункт 4 розділу I втратив чинність на підставі Закону N 3671-VI від 08.07.2011 )

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 2 червня 2011 року
N 3453-VI