Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

( Закон втратив чинність на підставі Кодексу
N 5403-VI від 02.10.2012 )

Про правові засади цивільного захисту

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 39, ст.488 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267
N 328-V від 03.11.2006, ВВР, 2006, N 51, ст.519
N 1014-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442
N 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року )

( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 від 22.05.2008 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 588-VI від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 15, ст.188
N 1706-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, N 5, ст.42
N 3038-VI від 17.02.2011, ВВР, 2011, N 34, ст.343
N 4499-VI від 13.03.2012 -
набирає чинності з 08.04.2012 р. )

Цей Закон визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту.

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період;

єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі - єдина система цивільного захисту) - сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту;

підсистеми єдиної системи цивільного захисту - сукупність підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади функціональних та територіальних органів управління, на які покладаються визначені законом завдання у конкретних сферах цивільного захисту;

служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу;

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях;

сили і засоби цивільного захисту - особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;

зона можливого ураження - окрема територія або об'єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації техногенного, природного чи військового характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних втрат;

ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру (далі - надзвичайні ситуації), і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій;

аварійно-рятувальні роботи - роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (включаючи надання їм невідкладної медичної допомоги), захист матеріальних і культурних цінностей та довкілля під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, із залученням працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення;

першочергові заходи з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації - оперативне здійснення організаційно-технічних та інших невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення мінімальних потреб життєзабезпечення населення, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;

техногенна безпека - стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

несприятливі побутові або нестандартні ситуації - ситуації, що виникають у побуті, невиробничій сфері, які не набули масштабу надзвичайної ситуації, але являють собою загрозу життю та здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних збитків.

Стаття 2. Правова основа цивільного захисту

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України ( 254к/96-ВР ), цей Закон, Закони України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" ( 1809-14 ), "Про Цивільну оборону України" ( 2974-12 ), "Про правовий режим надзвичайного стану" ( 1550-14 ), "Про правовий режим воєнного стану" ( 1647-14 ), "Про аварійно-рятувальні служби" ( 1281-14 ), "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ), "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-14 ), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ( 39/95-ВР ), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ), міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Стаття 3. Мета цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється з метою:

реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Принципи цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється на принципах:

гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;

добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту;

мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

Стаття 5. Завдання цивільного захисту

Основними завданнями цивільного захисту є:

збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

забезпечення функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112; ( Статтю 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4499-VI від 13.03.2012 )

оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

Розділ II
Основні заходи у сфері цивільного захисту

Стаття 6. Основні заходи у сфері цивільного захисту

З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.

Стаття 7. Оповіщення та інформування

Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:

оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;

централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Стаття 8. Спостереження і лабораторний контроль

Спостереження і лабораторний контроль включають:

створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної та територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю;

організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами.

Стаття 9. Укриття у захисних спорудах

1. Для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд шляхом:

комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору населених пунктів, гірничих виробок і природних порожнин;

дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень;

будівництва заглиблених споруд, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;

будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів;

будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

2. Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 10. Здійснення заходів з евакуації населення

1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

2. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей.

3. У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

4. Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.

5. Часткова евакуація населення в разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.

6. Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

7. Евакуація населення з небезпечних районів проводиться пішки і шляхом вивезення основної його частини наявним транспортом.

8. З метою запобігання проявам паніки та недопущення загибелі людей під час евакуації забезпечуються:

планування евакуації населення;

визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;

організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та населення про початок евакуації;

управління проведенням евакуації;

створення мінімально необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення;

навчання населення діям при проведенні евакуації.

Стаття 11. Інженерний захист території

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту території, які включають:

урахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику можливості виникнення надзвичайних ситуацій на окремих територіях та в регіонах;

здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків надзвичайних ситуацій для безпеки населення і довкілля в разі виникнення таких ситуацій;

будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

розроблення і запровадження заходів щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;

створення комплексних схем захисту населених пунктів та об'єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

Стаття 12. Медичний захист населення та забезпечення
епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій

Для запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій здійснюються такі заходи:

планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;

розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових лікувальних закладів (пунктів);

своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;

накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;

здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

забезпечення недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

санітарна охорона територій та об'єктів у зоні надзвичайної ситуації.

Стаття 13. Психологічний захист

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

Стаття 14. Біологічний захист

Захист від біологічного зараження включає:

виявлення осередку біологічного зараження;

прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

введення режимів карантину та обсервації;

знезаражування осередку біологічного зараження;

здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики;

дотримання протиепідемічного режиму суб'єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.

Стаття 15. Екологічний захист

Екологічний захист включає здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на:

захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;

ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.

Стаття 16. Радіаційний і хімічний захист

1. Радіаційний і хімічний захист включає виявлення вогнищ радіаційного та хімічного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.

2. Радіаційний і хімічний захист забезпечується шляхом здійснення таких заходів:

завчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;

своєчасне впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах;

створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;

розроблення типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;

завчасне обладнання радіаційно та хімічно небезпечних об'єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;

розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

Стаття 17. Захист населення від несприятливих
побутових або нестандартних ситуацій

Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій включає:

здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій;

організацію і надання допомоги населенню;

розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.

Розділ III
Єдина система цивільного захисту

Стаття 18. Структура єдиної системи цивільного захисту

Структуру єдиної системи цивільного захисту становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.

Стаття 19. Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту

1. Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій в разі їх виникнення.

2. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 20. Територіальні підсистеми єдиної
системи цивільного захисту

1. Територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та відповідні комісії техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

2. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Стаття 21. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту

1. Єдина система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

2. Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

Стаття 22. Режим повсякденного функціонування

1. Режим повсякденного функціонування єдиної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (в тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

2. У режимі повсякденного функціонування органи управління, сили і засоби єдиної системи цивільного захисту:

забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

розробляють і виконують науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення можливих втрат;

здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час надзвичайної ситуації;

забезпечують підготовку органів управління до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, організовують навчання населення з поводження із засобами захисту в таких ситуаціях;

створюють і поновлюють матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Стаття 23. Режим підвищеної готовності

1. Режим підвищеної готовності єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (у тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації.

2. У режимі підвищеної готовності органи управління єдиної системи цивільного захисту:

надають оперативну допомогу органам і структурам, причетним до забезпечення цивільного захисту, в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, готують пропозиції щодо її нормалізації;

посилюють спостереження і контроль за ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;

розробляють заходи із захисту населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють їх у разі потреби в район загрози виникнення надзвичайної ситуації;

здійснюють заходи із запобігання виникненню надзвичайної ситуації.

Стаття 24. Режим надзвичайної ситуації

1. Режим надзвичайної ситуації єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

2. У режимі надзвичайної ситуації органи управління єдиної системи цивільного захисту:

визначають межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

організовують захист населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, залучають необхідні сили і засоби;

здійснюють безперервний контроль за розвитком надзвичайної ситуації, становищем на аварійних об'єктах і прилеглих до них територіях;

оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток надзвичайної ситуації, заходи, які виконуються, та оповіщають населення.

Стаття 25. Режим надзвичайного стану

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах надзвичайного стану встановлюється відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" ( 1550-14 ).

Стаття 26. Режим воєнного стану

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визначаються відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" ( 1647-14 ).

Розділ IV
Управління єдиною системою цивільного захисту

Стаття 27. Система органів управління цивільним захистом

1. Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.

2. Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту. Керівник цього органу є заступником начальника цивільного захисту України.

3. Керівництво територіальними підсистемами єдиної системи цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій. Керівники територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

Стаття 28. Спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади з питань цивільного захисту

1. У складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту діють:

урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки; ( Абзац другий частини першої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

урядовий орган державного нагляду у сфері пожежної безпеки; ( Частину першу статті 28 доповнено абзацом згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

органи оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту;

органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту:

забезпечує реалізацію державної політики та здійснює державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

забезпечує діяльність єдиної системи цивільного захисту;

контролює організацію виконання заходів, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

перевіряє стан готовності своїх територіальних органів, сил і засобів цивільного захисту до дій в режимі надзвичайної ситуації;

здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за безпечним веденням робіт особами рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту; ( Частину другу статті 28 доповнено абзацом згідно із Законом N 1706-VI від 05.11.2009 )

забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту;

контролює накопичення, збереження і цільове використання матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

перевіряє стан планування та готовності до здійснення заходів з евакуації населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

забезпечує перевірку наявності та утримання в постійній готовності на потенційно небезпечних об'єктах локальних систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальних систем оповіщення населення, передусім того, що проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цих об'єктів;

перевіряє наявність і готовність до використання за призначенням у разі виникнення надзвичайної ситуації засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, їх утримання та облік;

проводить вибіркові перевірки підготовки до дій в умовах надзвичайних ситуацій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;

з'ясовує причини виникнення надзвичайних ситуацій, невиконання заходів із запобігання цим ситуаціям, проводить оцінку дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту під час виконання рятувальних та інших невідкладних робіт;

разом з органами, які здійснюють державний нагляд у відповідній сфері, бере участь у перевірках забезпечення умов зберігання, транспортування, знешкодження, утилізації та захоронення небезпечних речовин і виробів, що містять такі речовини;

здійснює в межах, визначених законодавством, нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, у тому числі з питань техногенної та пожежної безпеки, за участю заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади розробляє і затверджує державні правила і норми цивільного захисту, які є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

3. Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту призначається на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

4. Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту:

здійснює безпосереднє керівництво єдиною системою цивільного захисту, органами управління, силами і засобами єдиної системи цивільного захисту, забезпечує організацію їх діяльності;

призначає керівників територіальних органів і структурних підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, інших органів управління та сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

видає накази організаційно-розпорядчого характеру з питань діяльності органів управління та сил цивільного захисту;

присвоює особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту спеціальні звання до полковника служби цивільного захисту включно;

вносить подання про присвоєння вищих спеціальних звань відповідно до законодавства;

є розпорядником бюджетних коштів;

здійснює інші повноваження, встановлені цим та іншими законами України.

5. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснює свої повноваження через територіальні органи відповідно до адміністративно-територіального поділу до району включно.

Стаття 29. Урядовий орган державного нагляду у сфері
цивільного захисту та техногенної безпеки у
складі спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з питань цивільного
захисту

1. У складі урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки діють підпорядковані йому територіальні органи державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

2. Положення про територіальні органи державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки затверджується керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Керівник урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, його перший заступник і заступники за посадою одночасно є відповідно головним державним інспектором України з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, першим заступником головного державного інспектора України з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, заступниками головного державного інспектора України з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки.

4. Начальники структурних підрозділів урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є старшими державними інспекторами з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки. Інші посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки є державними інспекторами з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки.

5. Керівники територіальних органів державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є відповідно головними державними інспекторами з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, заступниками головних державних інспекторів з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах. Інші посадові особи територіальних органів державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки є державними інспекторами з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки. ( Стаття 29 в редакції Закону N 588-VI від 24.09.2008 )

Стаття 30. Повноваження та відповідальність посадових осіб
урядового органу державного нагляду у сфері
цивільного захисту та техногенної безпеки і його
територіальних органів

( Назва статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 588-VI від 24.09.2008 )

1. Посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки і його територіальних органів мають право: ( Абзац перший частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

( Абзац перший пункту 1 частини першої статті 30 виключено на підставі Закону N 588-VI від 24.09.2008 )

пред'являти громадянам, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, іноземцям та іноземним юридичним особам вимоги щодо здійснення передбачених законодавством заходів у сфері цивільного захисту, давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх компетенції;

призупиняти до усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки роботу підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також виконання робіт, якщо ці порушення створюють загрозу життю або здоров'ю людей; ( Абзац третій пункту 1 частини першої статті 30 в редакції Закону N 588-VI від 24.09.2008 )

вносити в установленому порядку пропозиції щодо зупинення дії виданих дозволів на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки у разі недотримання умов цих дозволів або порушення законодавства у сфері цивільного захисту та давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення таких порушень;

складати акти перевірок, приписи і протоколи у разі невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

направляти в установленому законом порядку матеріали про порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту до відповідних органів для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності;

обмежувати, зупиняти в установленому законодавством порядку роботи з будівництва, реконструкції, розширення об'єктів, що проводяться з порушенням вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

залучати до перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектних установ;

отримувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;

здійснювати в разі необхідності звукозапис, кіно- і відеознімання як допоміжний засіб для запобігання і розкриття правопорушень у сфері цивільного захисту;

скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх компетенції;

накладати відповідно до закону штрафи на підприємства, установи і організації за порушення у сфері цивільного захисту;

притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб та громадян, винних у порушенні законів та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

проводити в установленому порядку дізнання та розслідування обставин і причин аварій і надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, приймати за результатами розслідувань обов'язкові для виконання рішення з питань, віднесених до компетенції урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту;

здійснювати відповідно до закону в межах своєї компетенції контроль за діяльністю аварійно-рятувальних служб та тимчасово зупиняти діяльність неатестованих аварійно-рятувальних служб; ( Абзац п'ятнадцятий пункту 1 частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

проводити перевірки центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності щодо дотримання законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки; ( Пункт 1 частини першої статті 30 доповнено абзацом згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

( Пункт 2 частини першої статті 30 виключено на підставі Закону N 588-VI від 24.09.2008 )

2. Посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки і його територіальних органів зобов'язані: ( Абзац перший частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

складати акти перевірок, приписи і протоколи у разі невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

направляти в установленому законом порядку до відповідних органів матеріали про порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту для вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності;

обмежувати, зупиняти в установленому законодавством порядку роботи з будівництва, реконструкції, розширення об'єктів, що проводяться з порушенням вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

перевіряти стан готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

3. Посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки і його територіальних органів несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків згідно із законом. ( Частина третя статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

4. Збитки фізичним або юридичним особам, завдані посадовими особами урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки і його територіальних органів внаслідок правомірного застосування ними повноважень, передбачених цією статтею, відшкодовуються потерпілим у встановленому законодавством порядку за рахунок коштів Державного бюджету України, крім випадків, коли шкода майну фізичних або юридичних осіб завдана діями власників цього майна. ( Частина четверта статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

Стаття 30-1. Спеціальні заходи щодо усунення порушень вимог
законодавства у сфері цивільного захисту та
техногенної безпеки

1. Посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки і його територіальних органів, зазначені у частинах третій - п'ятій статті 29 цього Закону, у межах своїх повноважень видають приписи щодо забезпечення додержання вимог законодавства, усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки у разі:

відсутності, неповноти розроблення чи невиконання посадових інструкцій, правил та інших організаційно-розпорядчих документів, що стосуються заходів щодо забезпечення цивільного захисту та техногенної безпеки;

непроведення в установленому порядку навчання персоналу діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;

відсутності, неповноти або невиконання спланованих заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

непроведення ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів чи об'єктів підвищеної небезпеки;

непроведення паспортизації потенційно небезпечних об'єктів чи об'єктів підвищеної небезпеки;

відсутності декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки;

відсутності на виробництвах, що застосовують небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання, устаткування та апаратуру або системи із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

відсутності, неповноти створення або невідповідності затвердженим в установленому порядку номенклатурі та обсягам призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій об'єктових матеріальних резервів, створення яких передбачено законодавством;

невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників об'єктів, їх непридатності або відсутності на об'єкті, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів;

відсутності або непридатності засобів радіаційного та хімічного захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів чи об'єктів підвищеної небезпеки, а також у осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або аварії передбачена планом локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій;

порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

відсутності плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій на потенційно небезпечному об'єкті чи об'єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту;

відсутності або несправності на потенційно небезпечному об'єкті чи об'єкті підвищеної небезпеки локальної системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальної системи оповіщення населення, яке проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цього об'єкта;

відсутності на потенційно небезпечному об'єкті чи об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

неготовності для використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки та обладнання, що призначені для забезпечення безпеки об'єкта, локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об'єкти чи об'єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або аварії передбачена планом локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій, до дій щодо попередження та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

відсутності на потенційно небезпечному об'єкті чи об'єкті підвищеної небезпеки угоди про постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами відповідно до чинного законодавства;

порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами;

проведення робіт з будівництва будинків, споруд, розміщення інших господарських об'єктів, інженерних та транспортних комунікацій з порушенням встановленого законодавством порядку їх проведення або внаслідок проведення яких створюється загроза безпеці населення, об'єктам, обладнанню та майну, що в них знаходиться;

виявлення інших визначених законом порушень у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки.

2. У разі виявлення зазначеного у частині першій цієї статті порушення, якщо воно створює загрозу життю або здоров'ю людей, головний державний інспектор України з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, його перший заступник та заступники, головні державні інспектори з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники мають право призупиняти до усунення відповідного порушення роботу підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також виконання робіт, а головні державні інспектори з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки в районах, містах, районах у містах та їх заступники мають право призупиняти до усунення відповідного порушення роботу окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також виконання робіт.

3. Головний державний інспектор України з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, його перший заступник та заступники, головні державні інспектори з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та їх заступники у межах своїх повноважень застосовують спеціальні заходи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, зазначені у частині другій цієї статті, шляхом видачі відповідних розпоряджень. ( Закон доповнено статтею 30-1 згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

Стаття 30-2. Урядовий орган державного нагляду у сфері
пожежної безпеки у складі спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з питань цивільного захисту

1. У складі урядового органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки діють підпорядковані йому територіальні органи державного нагляду у сфері пожежної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

2. Положення про територіальні органи державного нагляду у сфері пожежної безпеки затверджується керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Керівник урядового органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки, його перший заступник та заступники за посадою одночасно є відповідно головним державним інспектором України з нагляду у сфері пожежної безпеки, першим заступником головного державного інспектора України з нагляду у сфері пожежної безпеки, заступниками головного державного інспектора України з нагляду у сфері пожежної безпеки.

4. Начальники структурних підрозділів урядового органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є старшими державними інспекторами з нагляду у сфері пожежної безпеки. Інші посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки є державними інспекторами з нагляду у сфері пожежної безпеки.

5. Керівники територіальних органів державного нагляду у сфері пожежної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є відповідно головними державними інспекторами з нагляду у сфері пожежної безпеки, заступниками головних державних інспекторів з нагляду у сфері пожежної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах. Інші посадові особи територіальних органів державного нагляду у сфері пожежної безпеки є державними інспекторами з нагляду у сфері пожежної безпеки.

6. Посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки та його територіальних органів здійснюють повноваження державної пожежної охорони, передбачені Законом України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ). ( Закон доповнено статтею 30-2 згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

Стаття 31. Органи оперативного реагування на надзвичайні
ситуації у сфері цивільного захисту

1. До органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту входять органи управління, сили і засоби оперативного реагування на надзвичайні ситуації у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, органи управління, сили і засоби цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах та районах у містах.

2. На органи управління органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту покладається:

забезпечення готовності до дій сил і засобів, призначених для реагування на надзвичайні ситуації;

здійснення комплексу заходів із реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків;

управління підпорядкованими силами реагування, спеціальними і спеціалізованими формуваннями;

координація дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час реагування на надзвичайні ситуації.

3. На сили оперативного реагування на надзвичайні ситуації покладаються функції з локалізації надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

Стаття 32. Повноваження та відповідальність посадових осіб
органів оперативного реагування на надзвичайні
ситуації у сфері цивільного захисту

1. Посадові особи органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту мають право:

безперешкодно отримувати інформацію про території та об'єкти, на яких проводяться пожежно-рятувальні та інші невідкладні роботи, необхідну для виконання своїх обов'язків;

вимагати від посадових осіб здійснення заходів із ліквідації надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, припиняти дії, що перешкоджають органам оперативного реагування на надзвичайні ситуації виконувати поставлені завдання;

залучати в разі потреби спеціальну та інженерну техніку підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, користуватися їх засобами зв'язку;

проводити під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеознімання, фотографування та звукозапис;

забезпечувати оточення або блокування в інший спосіб окремих територій, будівель, споруд і об'єктів у зоні надзвичайних ситуацій;

тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон надзвичайних ситуацій, а також доступ громадян на окремі об'єкти та території, зобов'язувати їх залишати такі об'єкти та території.

2. Порядок відшкодування втрат, пов'язаних із залученням спеціальної та інженерної техніки підприємств і організацій, використанням засобів зв'язку, проведенням кіно- і відеознімання, фотографування і звукозапису під час подолання наслідків надзвичайних ситуацій, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Органи мінімізації наслідків Чорнобильської
катастрофи та інших надзвичайних ситуацій

1. До органів мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій належать:

спеціально уповноважений орган державного управління у сфері здійснення заходів на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, в системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

підприємства, установи та організації, залучені у встановленому порядку для здійснення заходів на радіоактивно забруднених територіях з метою мінімізації шкідливого впливу цих територій на здоров'я громадян і довкілля та поводження з радіоактивними відходами;

підрозділи цивільного захисту та забезпечення особливого режиму і додержання правил перебування на радіоактивно забруднених територіях.

2. Завданнями органів мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій є:

реалізація державної політики у сфері ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на радіоактивно забруднених територіях та у сфері поводження з радіоактивними відходами;

організація, координація і контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, залучених для здійснення заходів на радіоактивно забруднених територіях, і поводження з радіоактивними відходами;

відродження та соціально-економічна реабілітація територій, забруднених внаслідок радіаційних аварій;

організація заходів із цивільного захисту в 30-кілометрових зонах атомних електростанцій та навчання населення, яке проживає в них, діям у разі виникнення радіаційних аварій;

проведення наукових досліджень довготривалих наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та інших радіаційних аварій.

Стаття 34. Органи управління та сили цивільного захисту,
що виконують завдання цивільного захисту

До сил цивільного захисту належать:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

аварійно-відновлювані формування, спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

формування особливого періоду;

авіаційні та піротехнічні підрозділи;

технічні служби та їх підрозділи;

підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Стаття 35. Регіональні і місцеві органи управління
та сили цивільного захисту

1. До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належать:

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з питань цивільного захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад;

територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:

аварійно-рятувальні формування і підрозділи;

спеціалізовані аварійно-рятувальні служби;

сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;

сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту;

добровільні рятувальні формування.

Розділ V
Координація діяльності центральних та місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування
у сфері цивільного захисту

Стаття 36. Координація діяльності центральних та місцевих
органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування у сфері цивільного захисту

1. Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють:

Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" ( 183/98-ВР );

Кабінет Міністрів України.

Для координації діяльності державних органів влади з питань цивільного захисту Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (ради).

У разі необхідності для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Кабінет Міністрів України утворює спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів.

2. Порядок забезпечення діяльності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Діяльність комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій регіонального, місцевого та об'єктового рівнів здійснюється відповідно до положення про такі комісії ( 927-2010 ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI
Стандартизація, державна експертиза та ліцензування
у сфері цивільного захисту

Стаття 37. Стандартизація у сфері цивільного захисту

1. Стандартизація з питань безпеки в надзвичайних ситуаціях здійснюється відповідно до закону.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, здійснюючи надані цим Законом повноваження:

1) з питань стандартизації:

розробляє програму робіт із стандартизації у сфері цивільного захисту, координує і контролює її виконання;

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації у сфері цивільного захисту, визначає їх повноваження та порядок діяльності;

бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

2) з питань акредитації:

бере участь у роботі ради та технічних комітетів з акредитації Національного органу з акредитації України;

3) з питань підтвердження відповідності у сфері цивільного захисту:

бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів підтвердження відповідності та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

готує пропозиції щодо уповноваження органів із сертифікації на проведення робіт із підтвердження відповідності у сфері цивільного захисту;

організовує підготовку та підвищення кваліфікації фахівців з підтвердження відповідності у сфері цивільного захисту.

Стаття 38. Державна експертиза у сфері цивільного захисту

Державна експертиза проектів і рішень (крім проектів будівництва) стосовно техногенної безпеки об'єктів виробничого та соціального призначення, що можуть спричинити надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується урядовим органом державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки і проводиться відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". ( Статтю 38 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3038-VI від 17.02.2011 ) ( Текст статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законами N 588-VI від 24.09.2008, N 3038-VI від 17.02.2011 )

Стаття 39. Ліцензування окремих видів господарської
діяльності у сфері цивільного захисту

Ліцензування окремих видів господарської діяльності у сфері цивільного захисту здійснюється відповідно до закону.

Розділ VII
Порядок комплектування органів і підрозділів
цивільного захисту та проходження служби
цивільного захисту

Стаття 40. Порядок комплектування органів
і підрозділів цивільного захисту

1. Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту (спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, урядового органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту) становлять особи рядового та начальницького складу, слухачі і курсанти. ( Частина перша статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 588-VI від 24.09.2008 )

2. Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджується керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджується Президентом України.

Стаття 41. Чисельність органів і підрозділів цивільного захисту

Чисельність органів і підрозділів цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 42. Порядок проходження служби в органах
і підрозділах цивільного захисту

1. Порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту ( 629-2005 ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. На особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

3. Трудові відносини працівників органів і підрозділів цивільного захисту регулюються законодавством про працю.

4. Час проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

( Частину п'яту статті 42 виключено на підставі Закону N 1014-V від 11.05.2007 )

Стаття 43. Службові посвідчення особового складу та
працівників органів і підрозділів цивільного захисту

Особовому складу і працівникам органів і підрозділів цивільного захисту видаються службові посвідчення. Зразки службових посвідчень та порядок їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 44. Спеціальні звання осіб рядового і начальницького
складу органів і підрозділів цивільного захисту

1. Особам, які перебувають на службі в органах і підрозділах цивільного захисту, присвоюються такі спеціальні звання:

рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту;

молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;

середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;

старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;

вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту України.

2. Порядок присвоєння спеціальних звань встановлюється Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 45. Умови проходження служби в органах
і підрозділах цивільного захисту

1. Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту комплектується на контрактній основі. Типова форма контракту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. Обов'язки та права особового складу органів і підрозділів цивільного захисту встановлюються умовами контракту та посадовими інструкціями.

3. Слухачі і курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту після закінчення навчання повинні прослужити в органах і підрозділах цивільного захисту не менше трьох років, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 46. Прийняття на службу до органів
і підрозділів цивільного захисту

1. На службу до органів і підрозділів цивільного захисту приймаються відповідно на конкурсній та контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку та спроможні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати відповідні службові обов'язки.

2. Кваліфікаційні вимоги до осіб, які приймаються до органів і підрозділів цивільного захисту, затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням із центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці та з центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки.

3. Не можуть бути прийняті на службу особи, які підлягають призову на строкову військову службу до Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Стаття 47. Присяга особового складу органів
і підрозділів цивільного захисту

Громадяни України, які вперше призначаються на посади рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, складають Присягу такого змісту:

"Я, громадянин України (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу цивільного захисту, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим Українському народові,

неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим.

Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та всіляко сприяти зміцненню авторитету служби цивільного захисту.

Клянуся мужньо і рішуче захищати життя та здоров'я громадян, національне багатство України, її довкілля від надзвичайних ситуацій.

Якщо я порушу цю Присягу, то готовий нести відповідальність згідно із законом".

Стаття 48. Формений одяг і знаки розрізнення особового складу
органів і підрозділів цивільного захисту

1. Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту забезпечується за рахунок коштів, що виділяються на їх утримання з Державного бюджету України, форменим одягом, а також відповідними знаками розрізнення.

2. Опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабінетом Міністрів України ( 795-2005 ).

3. Використання форменого одягу і знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту сторонніми особами тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 49. Забезпечення особового складу органів і
підрозділів цивільного захисту спеціальним одягом,
спорядженням і засобами індивідуального захисту

Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту для проведення робіт із ліквідації надзвичайних ситуацій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту.

Стаття 50. Граничний вік перебування на службі в органах
і підрозділах цивільного захисту

1. Граничний вік перебування на службі в органах і підрозділах цивільного захисту встановлюється:

для осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу - до 50 років;

для осіб старшого начальницького складу - до 55 років;

для осіб вищого начальницького складу - до 60 років.

2. У разі необхідності особи рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров'я для проходження служби, можуть бути залишені на їх прохання на службі понад граничний вік до п'яти років.

Стаття 51. Звільнення із служби в органах
і підрозділах цивільного захисту

1. Звільнення із служби осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту проводиться:

1) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування у запасі, встановленого Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" ( 2232-12 ), і за станом здоров'я придатні до військової служби;

2) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування у запасі, встановленого Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" ( 2232-12 ), або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

2. Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу, які проходять службу за контрактом, звільняються із служби:

1) після закінчення строку контракту;

2) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі;

3) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до служби;

4) у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

6) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;

7) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту;

8) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду.

3. Особи середнього, старшого та вищого начальницького складу, які проходять кадрову службу, звільняються із служби:

1) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі;

2) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до служби;

3) у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

4) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

5) за службовою невідповідністю;

6) у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду.

Стаття 52. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації
та перепідготовка кадрів для служби цивільного
захисту

1. Особи, які приймаються на посади рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, проходять первинну професійну підготовку в навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. Підготовка осіб для заміщення посад середнього, старшого та вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту здійснюється, як правило, у вищих навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Порядок і строки підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів для служби цивільного захисту визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

4. Особам рядового і начальницького складу та працівникам органів і підрозділів цивільного захисту забороняється організовувати або брати участь в організації та проведенні страйків.

Розділ VIII
Соціальний і правовий захист осіб рядового і
начальницького складу та працівників органів і
підрозділів цивільного захисту та їх пенсійне забезпечення

( Назва розділу із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2505-IV від 25.03.2005 )

Стаття 53. Засади соціального і правового захисту осіб
рядового і начальницького складу та працівників
органів і підрозділів цивільного захисту

1. Держава забезпечує соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та членів їх сімей відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Закону та інших актів законодавства.

2. Особи рядового і начальницького складу та працівники органів і підрозділів цивільного захисту мають право на підвищення рівня теоретичних знань, практичних навичок, професійної майстерності в робочий час.

Стаття 54. Робочий час в органах і підрозділах цивільного захисту

Для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні з оплатою згідно із трудовим законодавством.

Стаття 55. Медичне та санаторно-курортне забезпечення осіб
рядового і начальницького складу органів і
підрозділів цивільного захисту та членів їх сімей

1. Особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту створюються необхідні санітарно-гігієнічні та соціально-психологічні умови. Зазначені особи забезпечуються безоплатною кваліфікованою медичною допомогою в медичних закладах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, за угодами, укладеними цим органом із зазначеними міністерствами. У разі відсутності за місцем служби чи проживання осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту медичних закладів Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України медична допомога надається відповідно до законодавства в інших державних або комунальних закладах охорони здоров'я. При цьому витрати на лікування осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту здійснюються за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. Особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та члени їх сімей мають право на санаторно-курортне лікування та організований відпочинок у відповідних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також у санаторно-курортних закладах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на основі укладених з ними угод згідно із законодавством.

3. Жінки із числа осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством стосовно соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Зазначені пільги поширюються також на батьків з числа осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування в лікувальному закладі та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).

Стаття 56. Виплата одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті), поранення (контузії, травми
або каліцтва), захворювання чи інвалідності осіб
рядового і начальницького складу органів і
підрозділів цивільного захисту

1. У разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов'язків сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України ( 908-2007 ). За сім'єю загиблого (померлого) зберігається право на одержання жилого приміщення.

2. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту в період проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

3. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум. ( Частина третя набирає чинності з 1 січня 2008 року - див. пункт 1 розділу II Закону N 328-V від 03.11.2006 )

4. Якщо особа рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту або члени її сім'ї одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

( Частину п'яту статті 56 виключено на підставі Закону N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 )

( Стаття 56 в редакції Закону N 328-V від 03.11.2006 )

Стаття 57. Проїзд осіб рядового і начальницького складу та
працівників органів і підрозділів цивільного захисту

У разі службових відряджень особи рядового і начальницького складу та працівники органів і підрозділів цивільного захисту мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення про відрядження. Під час невідкладних службових поїздок особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності вільних місць у разі пред'явлення ними відповідного документа про термінове відрядження.

Стаття 58. Забезпечення житлом осіб рядового і начальницького
складу органів і підрозділів цивільного захисту

1. Особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями державою.

2. Жила площа особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, надається центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в першочерговому порядку.

3. До одержання жилого приміщення для постійного проживання особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту надаються службові жилі приміщення або жила площа в гуртожитку. У разі відсутності в органів і підрозділів цивільного захисту такого житла відповідний орган чи підрозділ цивільного захисту тимчасово орендує житло для забезпечення ним осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту або за бажанням цих осіб виплачує їм грошову компенсацію за піднайом (найом, оренду) жилого приміщення в порядку, розмірі та на умовах, які визначаються Кабінетом Міністрів України. За ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на службу цивільного захисту. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні служби понад п'ять років забезпечення зазначених осіб жилими приміщеннями за місцем служби проводиться на загальних підставах.

4. Особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу Української РСР ( 5464-10 ).

5. Особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту і ті, хто перебував на службі не менше 20 років, та прирівняні до них особи, звільнені із служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, забезпечуються жилими приміщеннями центральними і місцевими органами виконавчої влади у першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття цієї особи до місця проживання, обраного з урахуванням встановленого порядку.

6. Особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, звільненим із служби у зв'язку з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних при проходженні служби, жилі приміщення за місцем проживання, обраним з урахуванням встановленого порядку, надаються в першу чергу відповідно до законодавства.

7. Курсантам і слухачам вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які мають сім'ю, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності сімейних гуртожитків їм виплачується за місцем служби грошова компенсація за тимчасовий піднайом (найом, оренду) жилого приміщення в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

8. За особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які мають вислугу не менше 20 років, при направленні їх для проходження служби за межі України або при переведенні на службу в місцевість, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та члени їх сімей займають, бронюється на весь час перебування їх за межами України чи в зазначеній місцевості.

9. Особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які мають загальний строк служби, у тому числі військової або внутрішньої служби не менше 17 років, і потребують поліпшення житлових умов, мають право на першочерговий вступ до житлово-будівельного (житлового) кооперативу, а також на безкоштовне надання органами місцевого самоврядування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного і гаражного будівництва, ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва в населених пунктах, обраних ними для проживання у встановленому порядку. Зазначені особи та члени їх сімей вносять плату за земельні ділянки в розмірі 50 відсотків установлених ставок.

10. Органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень виділяють земельні ділянки і можуть надавати допомогу в будівництві приватного житлового будинку та придбанні будівельних матеріалів особовому складу органів і підрозділів цивільного захисту, батькам осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби, а також особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які стали інвалідами під час проходження служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні житлові будинки.

11. Особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які не мають жилого приміщення для постійного проживання, мають право на одержання на пільгових умовах кредиту банку на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво або на придбання приватного житлового будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту: для тих, хто має загальний строк служби, у тому числі військової або внутрішньої служби більше 15 років - 50 відсотків, більше 20 років - 75 відсотків, більше 25 років - 100 відсотків кредиту банку. Зазначений кредит надається особі рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту тільки один раз протягом усього часу проходження ним служби.

12. Особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які мають вислугу на службі не менше 20 років, при звільненні із служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням чисельності або штату, а також особи, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

13. Сім'ї загиблих (померлих) під час проходження служби осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються протягом трьох місяців жилими приміщеннями для постійного проживання.

14. Сім'ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов'язків працівників органів і підрозділів цивільного захисту забезпечуються житлом у першочерговому порядку.

Стаття 59. Оплата комунальних послуг

Особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги) в межах норм, передбачених законодавством.

Пільги на 50-відсоткову знижку за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги) в межах норм, передбачених законодавством, надаються:

особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом цієї особи за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні служби, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ( Статтю 59 доповнено частиною другою згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 )

Стаття 60. Встановлення квартирних телефонів

Особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту квартирні телефони встановлюються в першочерговому порядку.

Стаття 61. Соціальні гарантії особам рядового і
начальницького складу та працівникам органів і
підрозділів цивільного захисту, які виконують
службові обов'язки в особливих умовах

Особи рядового і начальницького складу та працівники органів і підрозділів цивільного захисту, які обслуговують об'єкти із шкідливими та небезпечними умовами праці, користуються правом на охорону праці, передбаченим законодавством про охорону праці для працівників цих об'єктів.

Стаття 62. Додаткові гарантії соціального захисту особового
складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту

Виконавчі органи відповідних місцевих рад можуть встановлювати за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткові до встановлених цим Законом гарантії щодо соціального захисту особового складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 63. Соціальний захист членів сімей осіб рядового і
начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту

Діти загиблих під час проходження служби осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту мають право вступу до навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту поза конкурсом.

Стаття 63-1. Пенсійне забезпечення осіб начальницького
і рядового складу органів і підрозділів
цивільного захисту

Пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту здійснюється у порядку та в розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ). ( Розділ VIII доповнено статтею 63-1 згідно із Законом N 2505-IV від 25.03.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 328-V від 03.11.2006 )

( Розділ IX виключено на підставі Закону N 2505-IV від 25.03.2005 )

Розділ X
Фінансове і матеріальне забезпечення

Стаття 88. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється з Державного бюджету України, місцевих бюджетів, інших джерел, передбачених законом.

Передбачені цим Законом пільги, компенсації та гарантії особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та членам їх сімей надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. ( Статтю 88 доповнено частиною другою згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 )

Стаття 89. Використання спеціальних фінансових та
матеріальних резервів під час ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій

1. Матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру створюються заздалегідь з метою екстреного використання їх у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

2. Зазначені резерви створюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування.

3. Порядок створення і використання матеріальних резервів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 90. Грошове забезпечення осіб рядового
і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту

1. Держава гарантує оплату праці осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту з метою створення достатніх матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків.

2. Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України. ( Частина друга статті 90 в редакції Закону N 328-V від 03.11.2006 )

( Частину третю статті 90 виключено на підставі Закону N 328-V від 03.11.2006 )

Розділ XI
Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту

Стаття 91. Надання допомоги іноземним державам
з питань цивільного захисту

Умови надання іноземним державам допомоги в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та порядок залучення органів і підрозділів цивільного захисту до надання такої допомоги іноземним державам визначаються міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 92. Отримання Україною допомоги для ліквідації
надзвичайних ситуацій

Умови отримання Україною допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій визначаються міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 93. Представництво в міжнародних організаціях
з питань цивільного захисту

Представництво України в міжнародних організаціях з питань цивільного захисту, проведення аварійно-рятувальних робіт, а також робіт із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій у випадках, передбачених законом, здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Розділ XII
Контроль і нагляд за діяльністю
у сфері цивільного захисту

Стаття 94. Контроль за діяльністю органів
і підрозділів цивільного захисту

Контроль за діяльністю органів і підрозділів цивільного захисту здійснюється Верховною Радою України, Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України.

Стаття 95. Нагляд за додержанням законності
у сфері цивільного захисту

Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту здійснюється органами прокуратури України.

Розділ XIII
Відповідальність за порушення законодавства
у сфері цивільного захисту

Стаття 96. Відповідальність за порушення законодавства
у сфері цивільного захисту

За порушення законодавства у сфері цивільного захисту, створення перешкод у діяльності посадових осіб у цій сфері винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Розділ XIV
Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Установити, що органи і підрозділи цивільного захисту є правонаступниками органів і підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України та утворюються на їх базі.

3. Кабінету Міністрів України забезпечити реалізацію Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року, затвердженої Указом Президента України від 19 грудня 2003 року N 1467, та у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. Поширити на військовослужбовців військ Цивільної оборони України, які звільняються із служби у зв'язку з її реформуванням, дію Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" ( 1763-15 ).

5. Особам рядового і начальницького складу внутрішньої служби та військовослужбовцям при зарахуванні їх на службу в органи і підрозділи цивільного захисту присвоюються спеціальні звання служби цивільного захисту, рівноцінні тим, які були їм присвоєні при проходженні внутрішньої чи військової служби. Строк проходження ними внутрішньої та військової служби зараховується до строку проходження служби цивільного захисту.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 24 червня 2004 року
N 1859-IV