Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
13.07.2011 р.

Справа N 2а-3343/10/2670

Про визнання незаконним та скасування додатка
до постанови Кабінету Міністрів N 506 від 20.05.2009 року,
постанови Кабінету Міністрів України N 125 від 03.02.2010 року та
визнання відсутності компетенції та заборону вчинення дій на
включення Державного підприємства "Інформаційний центр"
Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання,
щодо яких проводиться державний фінансовий аудит
окремих господарських операцій

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Аліменка В. О.,

суддів: Парінова А. Б., Шурка О. І.,

при секретарі Белові С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача (Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України) - Хоруженка Вадима Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2010 року (Постанова N 2а-3343/10/2670) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Кабінету міністрів України та Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання незаконним та скасування додатка до постанови Кабінету Міністрів N 506 від 20.05.2009 року, постанови Кабінету Міністрів України N 125 від 03.02.2010 року та визнання відсутності компетенції та заборону вчинення дій на включення Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, встановила:

У березні 2010 року Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом в якому просило визнати незаконним та скасувати додаток до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій" N 506 від 20.05.2009 року в частині включення в додаток до постанови Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року N 125 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року N 506" в частині включення в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року N 506 Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, визнати незаконними дії Кабінету Міністрів України по прийняттю постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року N 125 "Про несення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року N 506" в частині включення в додаток до постанови кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року N 506 Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, визнати незаконними дії Кабінету Міністрів України по включенню Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, визнати відсутність компетенції Кабінету Міністрів України на включення Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, заборонити Кабінету Міністрів України вчиняти дії щодо включення державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій та заборонити Головному контрольно-ревізійному управлінню України проводити державний фінансовий аудит окремих господарських операцій Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2010 року (Постанова N 2а-3343/10/2670) в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2010 року (Постанова N 2а-3343/10/2670) та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

З вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не погоджується суд апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року N 506 затверджено порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року N 125 внесено зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року N 506, а саме до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, було включено Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач не погоджується із включенням його до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій оскільки позивач діє на підставі принципів самоокупності та самофінансування, фінансування з державного бюджету не здійснюється, тому включення позивача до такого переліку є безпідставним, крім того позивач вказує на відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень на визначення переліку підприємств щодо яких слід проводити державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, а вправі лише встановлювати порядок проведення такого.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої, судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією меж і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вказане у сукупності, суд звертає увагу на Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (N 185-V від 21.09.2006 року), який визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Статтею 5 Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеними цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок визначення підприємств державного сектору економіки, на яких проводяться щорічні перевірки використання об'єктів державної власності.

Зі змісту вказаних норм вбачається повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати порядок визначення підприємств на яких проводяться щорічні аудиторські перевірки використання об'єктів державної власності. Разом з тим вказана норма закону не передбачає визначення Кабінетом Міністрів України конкретного переліку підприємств державного сектору економіки, на яких проводяться щорічні аудиторські перевірки використання об'єктів державної власності.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Пунктом 3 частини першої статті 8 Закону "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено здійснення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували) в періоді, який перевіряється кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 вищевказаного Закону Кабінетом Міністрів України встановлюється порядок проведення державного фінансового аудиту. Жодних повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення державного фінансового аудиту окремих господарських операцій Законом не передбачено.

Зі змісту даної норми вбачаються повноваження Кабінету міністрів України встановити порядок визначення підприємств, на яких проводиться державний фінансовий аудит. Дана норма не передбачає визначення Кабінетом Міністрів України конкретного переліку підприємств, на яких проводиться державний фінансовий аудит.

Крім того законами України не передбачено проведення контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту окремих господарських операцій та непередбачено повноважень Кабінету Міністрів України на визначення порядку його проведення.

Наявність порядку, який повинен містити критерії визначення підприємств та визначення відповідачем з цих підстав позивача і відповідність його передбаченим порядком критеріям, представниками відповідача суду не було надано.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом апеляційної інстанції та випливає зі змісту проаналізованих норм, вбачаються повноваження Кабінету міністрів України встановити порядок визначення підприємств, на яких проводиться державний фінансовий аудит. Дана норма не передбачає визначення Кабінетом Міністрів України конкретного переліку підприємств, на яких проводиться державний фінансовий аудит.

Законами України непередбачено проведення контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту окремих господарських операцій та повноважень Кабінету Міністрів України на визначення порядку його проведення.

Так, з врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог статті 3 КАС України, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 року N 125 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року" в частині включення в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 506 Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України.

Колегія суддів не бере до уваги та залишає без розгляду заяву про зміну позовних вимог та апеляційної скарги оскільки вона подана без дотримання вимог КАС.

Що стосується решти позовних вимог, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова (Постанова N 2а-3343/10/2670) постановлена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 196, 198, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу представника позивача Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2010 року (Постанова N 2а-3343/10/2670) - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2010 року (Постанова N 2а-3343/10/2670) - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Кабінету Міністрів України та Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання незаконним та скасування додатка до постанови Кабінету Міністрів N 506 від 20.05.2009 року, постанови Кабінету Міністрів України N 125 від 03.02.2010 року та визнання відсутність компетенції та заборону вчинення дій на включення Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 року N 125 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року" в частині включення в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 506 Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

(Повний текст постанови складено 15.07.2011 року.)

Головуючий, суддя	В. О. Аліменко
Судді:	А. Б. Парінов
	О. І. Шурко