Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

РІШЕННЯ
30.05.2014 N 31

Про необхідність усунення
Міністерством охорони здоров'я України порушень
принципів державної регуляторної
політики згідно з вимогами Закону України
"Про засади державної регуляторної політики
у сфері господарської діяльності"

На виконання вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон), виходячи з повноважень, визначених статтею 30 Закону, та на підставі звернення Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва здійснила експертизу наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 201 "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)" (із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ від 23.02.2000 N 30), незареєстрованого у Міністерстві юстиції України (далі - ДСП-201-97), та встановила наступне.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) "регуляторний акт це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом".

Водночас, статтею 3 Закону визначено, що його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям, зокрема санітарних норм, державних норм і правил у сфері містобудування, у тому числі державних будівельних норм, державних норм і правил пожежної безпеки, у тому числі загальнодержавних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів з питань пожежної безпеки, державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, нормативних документів з метрології, затверджених центральними органами виконавчої влади, фармакопейних статей, Державної Фармакопеї України, технологічних регламентів виготовлення лікарського засобу, за винятком випадків, коли у положеннях зазначених документів містяться вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб.

При цьому пунктом 1.2 ДСП-201-97 визначено, що вони призначені для проектних, науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій і установ, промислових підприємств, будівельних організацій незалежно від форм власності та підпорядкування і громадян, які займаються розміщенням, проектуванням нових, реконструкцією чи технічним переозброєнням і експлуатацією існуючих підприємств, споруд та інших об'єктів, що є джерелами забруднення атмосферного повітря, а також для фахівців державної санітарно-епідеміологічної служби і інших спеціально уповноважених органів і служб, які здійснюють державний нагляд в галузі охорони атмосферного повітря.

За результатами проведеної експертизи ДСП-201-97 встановлено, що вони мають ознаки регуляторного акта у відповідності до вищенаведених положень Закону, оскільки деякі норми пунктів 4, 5, 6 містять вимоги щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань, а також виявлено невідповідність їх окремих положень вимогам діючого законодавства, що обумовлено наступним.

Так, підпунктом 4.1 ДСП-201-97 передбачено, що погодженню з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду підлягають всі проекти будівництва, реконструкції, розширення, технічного переозброєння чи перепрофілювання промислових та інших об'єктів.

Ця норма прямо суперечить положенням статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з якою проведення експертизи проектної документації на будівництво для об'єктів, віднесених до I - III категорії складності, є необов'язковим та може проводитись за рішенням замовника, а для об'єктів IV - V категорії передбачено проведення обов'язкових експертиз уповноваженими органами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, підпунктами 5.1, 5.4 ДСП-201-97 встановлені норми, згідно з якими замовник будівництва за 1 місяць до початку робіт повинен інформувати посадових осіб Держсанепідслужби про початок робіт, надавати їм робочий проект для здійснення контролю, залучати до складу робочих та державних приймальних комісій по прийманню об'єкта будівництва представників державного санітарного нагляду.

Проте відповідно до статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Тобто інформування замовником будівництва органів Держсанепідслужби про початок робіт та надання їм робочих проектів для здійснення контролю не передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Поряд з цим, відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється також органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, пунктом 6.1.1 ДСП-201-97 встановлена заборона щодо проведення лабораторних досліджень силами лабораторій, якщо вони додатково не атестовані МОЗ України, що суперечить вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Таким чином, за результатами проведеної експертизи Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом МОЗ України від 09.07.97 N 201, випливає висновок щодо необхідності їх актуалізації шляхом розробки нової редакції в зв'язку із змінами на законодавчому рівні.

На підставі викладеного Держпідприємництво України робить висновок, що деякі положення ДСП-201-97, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 201 "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами" (із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ від 23.02.2000 N 30), не відповідають вимогам діючого законодавства у зазначеній сфері та їх дія порушує такі обов'язкові принципи державної регуляторної політики, передбачені статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", як:

адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.

Керуючись частиною третьою статті 27 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва ВИРІШИЛА:

запропонувати Міністерству охорони здоров'я України визнати таким, що втратив чинність, наказ від 09.07.97 N 201 "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)" (із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ від 23.02.2000 N 30), незареєстрований в Міністерстві юстиції України, оскільки його норми не відповідають вимогам діючого законодавства та принципам державної регуляторної політики.

Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.

Виконання цього рішення уповноваженого органу передбачає підготовку проекту акта про втрату чинності регуляторного акта, щодо якого було прийнято рішення.

У разі підготовки проекту акта про втрату чинності регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, цей проект подається у встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" порядку на погодження до уповноваженого органу не пізніш як за п'ять робочих днів до закінчення строку виконання відповідного рішення уповноваженого органу. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про погодження проекту рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики вважається виконаним.

Рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, протягом десяти робочих днів з дня одержання органом виконавчої влади відповідного рішення.

У разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або неоскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в цьому Законі строку дія регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку для виконання такого рішення.

Подання скарги щодо рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва не зупиняє дії цього рішення.

Т.в.о. Голови Державної служби України з питань регуляторної
політики та розвитку підприємництва О.Ю. Потімков