Из практики консультанта:
нас проверяют, закон нарушают, -
как это часто с нами бывает! часть 2
Начало: часть 1
Настоящий материал мы посвящаем рассмотрению и анализу конкретных ситуаций, которые случаются при проведении проверок налогоплательщиков налоговыми органами и с просьбой провести экономико-правовой анализ которых и дать рекомендации по защите своих прав к нам обращаются читатели. Мы не беремся утверждать, что подобные явления носят массовый характер, описываем мы ситуации гипотетические, но основанные на реальных событиях - все совпадения дат, наименований юридических лиц, имен и фамилий физических лиц просим считать случайными. Однако полагаем, что предложить читателям методику защиты своих прав в подобных случаях, руководствуясь принципом римских юристов “Закон защищает активных”, считаем вполне обоснованным.
Ситуация 1. Компания “С” приобрела у Компании “П” на основании Договора купли-продажи Товар на сумму 600 000 грн., передача Товара покупателю подтверждается расходной накладной. Компания “П”, являясь плательщиком налога на добавленную стоимость, выдала Компании “С” налоговую накладную на приобретенный Товар на сумму НДС 100 000 грн. Дальнейшее движение Товара было следующим. Компания “С” заключила с Частным предприятием “Э” Договор комиссии, в соответствии с которым Товар был передан Комиссионеру и экспортирован им за пределы Украины по ценам, превышающим цену приобретения - за 610 000 грн., что подтверждалось Актом выполненных работ, Контрактом на покупку Товара у Комиссионера, Грузовыми таможенными декларациями, заверенными штампом таможни.
В рамках компании по борьбе с “незаконным возмещением НДС” налоговой милицией в рамках расследования уголовного дела (не связанного с проверкой контрагентов Компании “С” на основании постановления следователя налоговой милиции была проведена проверка Компании “С”. По результатам проведенной проверки был составлен Акт проверки и выставлено налоговое уведомление - решение. В результате проверки были установлены следующие факты:
- составлено экспертное заключение независимыми экспертами о том, что на предприятии-производителе Товара на момент проверки произвести Товар не представлялось возможным (хотя сам факт возможности производства Товара в прошлом не отрицался), что и явилось основанием для исключения сумм НДС, уплаченных Компанией “С” в пользу Компании “П” из налогового кредита;
- без признания недействительными сделок, налоговых накладных, таможенных деклараций и прочих документов, подтверждающих движение Товара НДС, уплаченный Компанией “С” в пользу Компании “П” и подтвержденный налоговой накладной, был исключен из налогового кредита и были доначислены штрафные (финансовые санкции); составлено и направлено налоговое уведомление.
К сожалению, подобные ситуации не единичны - аудитор Алла Полиновская в статье “Налоговые “ошибки”: учтем чужой опыт”, опубликованной в газете “Бухгалтерия” № 42 (613) от 18.10.2004 г., также писала о подобной ситуации, когда за “ошибки” производителя - мнимые или действительные - не суть важно, был “наказан” добросовестный покупатель.
Следует отметить, что Компания “П” является зарегистрированным соответствующим образом плательщиком налога на добавленную стоимость; НДС по вышеуказанной операции в сумме 100 000, 00 грн. отнесла к налоговым обязательствам полностью - информации о неоплате этой суммы проверяющими представлено не было.
Таким образом, у Компании “С” возникли все основания для обжалования данного решения в соответствии с процедурой апелляционного согласования налогового обязательства - ниже приводится жалоба, которая вполне может быть использована как основа для обжалования подобных решений.
До Державної податкової інспекції по
_____________________________________
Товариства з обмеженою відповідальністю
______________________________________
Скарга на Податкове повідомлення - рішення__________________________________________________________.
Керуючись Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2181), Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 р. № 29 “Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями” (зі змінами та доповненнями, далі - Положення № 29), направляємо Скаргу на Індивідуальний акт нормативного характеру Податкове повідомлення-рішення________________________________(далі Податкове повідомлення).
Згідно з Податковим повідомленням, яке ґрунтується на Акті про результати позапланової перевірки Компанії “С”, з питань придбання та продажу Товарів за період з____________по ______________(далі - Акт перевірки), проведеною________________________________ ______________________,___________________________, нашому підприємству були донараховані податкові зобов'язання за платежем “3014010100 податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)”: основний платіж в сумі 100 000 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 50 000 грн.
З таким рішенням у частині донарахування податкових зобов'язань як з основного платежу, так і штрафних (фінансових) санкцій не згодні повністю, вважаємо, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права: до існуючих правовідносин ведення податкового обліку були застосовані норми матеріального права, що не підлягають застосуванню, винесення оскаржуємого рішення відбувалося з порушенням норм процесуального права.
У зв'язку з чим вважаємо, що Податкове повідомлення є незаконним та підлягає скасуванню повністю з наступних причин.
Перше. Відповідно до умов Договору купівлі-продажу Компанія “С” придбала у Компанії “П” Товар на суму 600 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 100 000, 00 грн. Товар було передано Компанії “С” за податковою накладною. Згідно з пп. 7.3.1 Закону про ПДВ Компанія “П” видала Компанії “С” податкову накладну на суму 100 000 грн. Претензій до оформлення податкової накладної в процесі перевірки у перевіряючих не виникло.
Компанія “П” є належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, ПДВ за вищевказаною операцією в сумі 100 000, 00 грн. віднесла до податкових зобов'язань повністю - інформації про несплату цієї суми перевіряючими надано не було.
Дальший рух Товару, як це вірно зафіксовано у Акті перевірки, був такий: Компанія “С” уклала з ПП “Є” Договір комісії, згідно з яким Товар був переданий Комісіонерові на підставі Акту прийому-передачі та експортований ним за межі України. Рух товару підтверджується таким документами:
- Акт виконаних робіт до Договору комісії;
- Контракт ПП “Ексім - Д” з Компанією “R”, згідно з яким Комісіонер реалізував Товар;
- Вивезення Товару підтверджується вантажними митними, загальна митна вартість Товару згідно з ВМД склала 510 000, 00 грн.
Всі ці факти викладені в Акті перевірки, перевіряючими вони не заперечуються, претензій щодо їх достовірності у перевіряючих не було.
Тобто в процесі перевірки у перевіряючих не виникло сумнівів відносно дійсності всіх наданих до перевірки документів на Товар.
Але попри це в Акті перевірки зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення є експертний висновок, відповідно до якого “комісією зроблено висновок про неможливість випуску товарів на обладнанні цеху заводу - виробника”.
Надалі зазначається, що в результаті вищевказаних операцій у Компанії “С” виник податковий кредит у сумі 100 000, 00 грн. - цей факт відображений у податкових деклараціях з ПДВ Компанії “С”, а перевіряючими у матеріалах Акту не оспорювався.
Надалі у Акті перевірки зазначається, що Компанія “С” незаконно всупереч пп. 7.4.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон про ПДВ) зависило податковий кредит на суму 100 000, 00 грн. - це викладене перевіряючими твердження є абсолютно невмотивованим та не містить ніякого обґрунтування.
При цьому слід звернути увагу на наступне:
- жоден із вивчених перевірючими документів не був оскаржений і їх дійсність не була піддана сумніву;
- ніякої інформації щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів Компанії “С” за цими операціями, а також даних щодо визнання їх фіктивними, або наявності в їх діях складу злочину надано та викладено в Акті перевірки не було;
- таким чином викладене в Акті перевірки твердження про незаконне завищення податкового кредиту ґрунтується тільки на експертному висновку, де зазначається нібито відсутність можливості виробництва товарів на заводі - виробнику на момент складення висновку; але навіть якщо це відповідає дійсності, то товари могли бути виготовлені задовго до складення “експертного висновку” та зберігатися на складі.
Все це ще раз підтверджує безпідставність викладених в Акті перевірки тверджень щодо незаконності віднесення сум до податкового кредиту.
Таким чином, ми вважаємо, що Компанія “С” мала всі законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених на користь продавця Товару - Компанія “П” та підтверджених податковими накладними, складеними у повній відповідності до чинного законодавства України, до податкового кредиту, як це передбачено п. 7.4 статті 7 Закону про ПДВ.
Вивезення Товару за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями. Згідно з п. 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574 (зі змінами та доповненнями, далі - Положення про ВМД), дійсність відомостей, вказаних декларантом у належним чином складеній ВМД, закріплюється таможеним забезпеченням - штампом - “Під митним контролем” та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД в журналі реєстрації митних декларацій. Представлені перевіряючим ВМД були закріплені штампом та пронумеровані, вони також були зареєстровані у журналі - всі ці факти перевіряючими не оспорювались, що є беззаперечним підтвердженням вивезення Товару за межі митної території України. Згідно з пп. 6.2.1 статті 6 Закону про ПДВ товари вважаються вивезеними за межі митної території України при наявності належним чином оформленої ВМД, що і було зроблено декларантом від імені та за дорученням нашого підприємства.
Таким чином, на підставі вищенаведеного ми вважаємо безпідставним застосування до нашого підприємства фінансових санкцій, передбачених пп. 17.1.3 статті 17 Закону № 2181, оскільки штрафні (фінансові) санкції застосовуються лише за порушення податкового законодавства, якого в нашому випадку не було.
Друге. Позапланова перевірка Компанії “С” проводилась на підставі слідчого податкової міліції, як це зазначається в преамбулі Акту перевірки та засвідчується Постановою слідчого.
Тобто Позапланова перевірка проводилась відповідно до кримінально-процесуального законодавства в порядку провадження слідства за кримінальною справою згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України співробітниками податкової міліції з метою збирання доказів за цією справою, як це передбачено главою 5 КПК України.
Згідно зі статтею 19 Закону України від 04.12.1990р. № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон про ДПС) до завдань податкової міліції не належить проведення документальних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, - це не є компетенцією податкової міліції, встановленою Законом. Це є компетенцією податкової інспекції згідно зі статтею 11 Закону про ДПС.
Згідно з п. 16 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.05.1995 р. № 02-5/ 451 рішення податкової міліції, прийняті згідно з КПК України та пов'язані із здійсненням кримінально-процесуальних функцій, навіть не можуть розглядатися у господарських судах, що, на наш погляд, робить їх неприйнятними для застосування при розгляді господарських (в т. ч. податкових) питань.
Згідно з п. 2.2 статті 2 Закону № 2181 контролюючі органи повинні здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів тільки в межах їх компетенції, встановленої Законом. Згідно з абзацем другим статті 11 Закону України від 25.06.1991 р. № 1251-XII “Про систему оподаткування” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон про систему оподаткування) застосування фінансових санкцій допускається лише за результатами документальних перевірок, які проводяться “уповноваженими державними органами”; а згідно зі статтею 20 цього Закону контроль за правильністю справляння податків здійснюється державними органами лише “в межах повноважень, визначених законом”. Згідно зі статтею 19 Конституції України органі державної влади та їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способами, передбаченими Конституцією та законами України.
Тобто при винесенні оскаржуємого Податкового повідомлення було припущене порушення статей 11 та 20 Закону про систему оподаткування, п. 2.2 статті 2 та пп. 4.2.2 статті 4 Закону № 2181: для винесення Податкового повідомлення були використані дані перевірки, яка проводилася іншим контролюючим органом в порядку, передбаченому не податковим, а іншим законодавством, та з метою, іншою ніж перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, - що в свою чергу і призвело до порушення норм матеріального права при винесенні оскаржуємого рішення.
Той факт, що у Постанові, винесеною співробітником податкової міліції, вказується про призначення “документальної перевірки”, не є підставою для визнання цієї перевірки перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дані якої можуть бути використані для самостійного визначення суми податкових зобов'язань податковим органом.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись п. 5.2. статті 5 Закону № 2181, просимо Вас скористатися правом, наданим Вам статтею 12 Закону про ДПС, та скасувати Податкове повідомлення повністю.
“Экспресс анализ законодательных и нормативных актов”, № 43 (461), 25 октября 2004г.
Подписной индекс 40783