КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
20.02.2007
Справа N 32/509-А
Про визнання протиправним
та скасування податкового повідомлення-рішення
Підприємство з іноземними інвестиціями звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині.
Постановою Господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. у справі N 32/509-А позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 26.07.2006 р. в частині донарахування Підприємству з іноземною інвестицією податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 247118,40 грн., у т. ч. 205932,00 грн. основного платежу та 41186,40 грн. штрафних санкцій.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями 3,40 грн. судового збору.
Не погоджуючись із згаданою постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. у справі N 32/509-А повністю та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить постанову Господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. у справі N 32/509-А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке.
На підставі акта "Про результати планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Підприємства з іноземною інвестицією" за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2006 р. відповідачем видане податкове повідомлення-рішення N 0000471620/0, яким згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, п. 5.3, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 300654,10 грн., у тому числі 236110,00 грн. податку на прибуток, 64544,10 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем оспорюється в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 247118,40 грн., у тому числі 205932,00 грн. основного платежу та 41186,40 грн. штрафних санкцій.
Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, враховуючи таке.
З матеріалів справи вбачається, що протягом 2005 р. позивачем придбавались легкові автомобілі.
Згідно з податковими накладними, наявними у справі та дослідженими перевіркою, сума податку на додану вартість, сплачена у складі вартості цих автомобілів на користь постачальників, становить 823726,70 грн. До податкового кредиту зазначена сума податку на додану вартість позивачем не віднесена, а включена до валових витрат підприємства у I кварталі 2006 року на підставі пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку під час придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
Як зазначалось, сума податку на додану вартість щодо придбаних автомобілів до податкового кредиту позивачем не відносилась, а включалась до валових витрат підприємства.
Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.
Отже, згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) під час придбання легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, але цього не можна робити згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.
Про наявність конфлікту інтересів у ситуації, пов'язаній з віднесенням платниками податків сплачених сум податку на додану вартість до валових витрат під час придбання легкового автомобіля зазначається і у листі Державної податкової адміністрації України від 13.09.2005 р. N 10803/5/15-2416.
А у листі Державної податкової адміністрації України від 07.06.2006 р. N 6482/5/16-1516 зазначено, що за такими операціями сума податку на додану вартість не відноситься до податкового кредиту, а підлягає включенню до валових витрат підприємства.
Підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) передбачено, що у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, в результаті чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Тому за правилами пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат за операціями, пов'язаними з придбанням легкових автомобілів, мав застосувати положення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Враховуючи викладене, віднесення позивачем 823726,70 грн. податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних легкових автомобілів, до валових витрат підприємства повністю відповідає вимогам пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а тому, на думку колегії суддів, донараховувати позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 205932,00 грн. у відповідача підстав не було.
Отже, визнавши відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за операціями з придбання легкових автомобілів, застосування до позивача штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 41186,40 грн. на підставі пп. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) є необґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта власних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність свого повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 205932,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 41186,40 грн. відповідач суду не довів.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 26.07.2006 р. N 0000471620/0 в частині донарахування Підприємству з іноземною інвестицією податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 247118,40 грн., у тому числі 205932,00 грн. основного платежу та 41186,40 грн. штрафних санкцій підлягає визнанню недійсним.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків не підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. у справі N 32/509-А не підлягає скасуванню.
<...>
Матеріали справи N 32/509-А повернути до Господарського суду м. Києва.
<...>
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця у встановленому законом порядку.