ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
28 лютого 2007 року
м. Дніпропетровськ
Справа N А37/313-06
По визнання нечинними
податкових повідомлень-рішень
( Ухвалу залишено без змін на підставі
Ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2007 року,
Постанови Верховного Суду України від 4 грудня 2007 року)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі
Головуючого судді: В. (доповідач),
Суддів С., Т.,
при секретарі судового засідання З.,
за участю представників сторін: …,
розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі та апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2006 року у справі N А 37/313-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ФТІ”, м. Кривий Ріг; до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі; за участю Прокурора Дніпропетровської області; про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, встановив:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2006 року у справі N А 37/313-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ФТІ”, м. Кривий Ріг, до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі за участю Прокурора Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволені позовні вимоги в повному обсязі.
Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі від 21.02.2006 року N0000232330/0, від 28.04.2006 року N0000232330/1, від 12.07.2006 року N0000232330/2, від 20.09.2006 року N0000232330/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФТІ" судові витрати на суму 3,40 грн.
Постанова мотивована наступним:
- акт перевірки позивача від 14.02.2006 року N 25/8-06-321/30499030, на який посилається відповідач в спірних повідомленнях-рішеннях, складений за перевіркою, яка фактично не проводилась на підприємстві;
- посилання відповідача на результати іншої перевірки, які використані за предметом спору, на думку суду є неправомірним, оскільки дані обставини не відображені ані в спірному акті, ані у спірних повідомленнях-рішеннях;
- оподаткування витрат з придбання опціонів, використаних в господарській діяльності позивача, регулюється ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Аналізуючи п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону та роз’яснення ДПА України, надані листом від 24.03.2004 року N 2221/6/15-1116, суд зробив висновок про те, що спеціальні правила з окремого обліку операцій з цінними паперами та деривативами пов’язується з їх використанням виключно по операціях купівлі-продажу цінних паперів та деривативів. Придбання деривативів (опціонів) та їх погашення шляхом виконання не може регулюватися за фактом придбання деривативів в якості товару спеціальними правилами, а за фактом їх погашення – загальними правилами.
Також суд дійшов висновку, що норми податкового законодавства з регулювання спірних правовідносин припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, що як конфлікт інтересів відповідно до п.п.4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” повинно вирішуватись на користь платника податків.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор Дніпропетровської області та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі Дніпропетровської області подали апеляційні скарги. Просять скасувати оскаржувану постанову та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом при винесенні рішення неповно з’ясовані обставини справи. Зазначає, що проведену позапланову перевірку не можна визнати як повторну перевірку, оскільки за результатами планової перевірки висновки стосовно правильності відображення платником конкретних операцій фінансово-господарської діяльності у податковій звітності не було зроблено у зв’язку зі зверненням до ДПА України стосовно їх тлумачення. Акт планової перевірки підписаний позивачем без заперечень.
Також, на думку скаржника, господарським судом невірно застосовані норми матеріального права стосовно спірних правовідносин.
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційні скарги задовольнити, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2006 року у справі N А 37/313-06 скасувати. В задоволенні позову позивачу відмовити.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції па проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Згідно п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Акт складається за наслідками проведеної перевірки та стверджує сам факт перевірки та форму, в якій її здійснено (виїзна чи не виїзна, планова чи позапланова)
Господарським судом було встановлено, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки від 14.02.2006 року N 25/8-06-321/30499030, що був підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, складений ніби то перевіркою, яка фактично на підприємстві не проводилася.
В журналі реєстрації перевірок підприємства зроблено запис про відмову в допущенні посадових осіб відповідача до перевірки (т.1 а.с. 34, 35).
Письмово підприємство повідомило відповідача про відмову в проведенні перевірки (т. 1 а.с. 36).
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.06.2006 року про притягнення директора ТОВ “ФТІ” С. до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163 КпАП України (порушення порядку ведення податкового обліку) встановлений факт, що працівникам відповідача відмовлено в допуску на проведення перевірки 14.02.2006 року (т.1 а.с. 62).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином. наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт не допуску посадових осіб Відповідача до перевірки та факт не отримання посадовими особами Відповідача документів, що містять інформацію про операції з опціонам.
Отже, позапланова виїзна перевірка, результати якої викладені в акті N 25/8-06-321/30499030 не проводилася, в зв’язку з чим даний акт перевірки не може бути носієм доказової інформації про зазначені в ньому порушення податкового законодавства.
Стосовно доводів апелянтів про порушення судом норм матеріального права при розгляді спірних операцій та їх оподаткування колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до п.п. 1.5.3 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 вищезазначеного Закону товари – матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач придбав опціони в якості товару, які надали йому право придбати на певних умовах залізорудний концентрат.
Оподаткування витрат з придбання опціонів, використаних в господарській діяльності позивача, регулюється п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Це ж підтверджується і Листами ДПА України від 07.09.2004 р. N 7676/6/15-1116 (т. 1 а.с. 67) та від 24.03.2004 р. N 2221/6/15-1116 (т. 3 а.с. 37, 38).
Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.
Аналіз наведених норм дозволив суду зробити висновок про те, що спеціальні правила з окремого обліку операцій з цінними паперами та деривативам пов’язуються з їх використанням виключно по операціях купівлі-продажу цінних паперів та деривативів. У зв’язку з цим придбання деривативів (опціонів) та їх погашення шляхом виконання не може регулюватися за фактом придбання деривативів в якості товару спеціальними правилами, а за фактом їх погашення – загальними.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційних скарг та свідчить про те, що оскаржувана постанова господарського суду є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, - ухвалив:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі та апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2006 року у справі N А 37/313-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий
Суддя