ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.10.2008 N 11/6618
(скасовано постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 03.02.2009)
Про визнання недійсним договору оренди
земельної ділянки
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого Грейц К.В.,
суддів: Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому першого заступника прокурора
судовому засіданні Хмельницької області
матеріали касаційного
подання
на рішення від 07.07.2008 року
у справі N 11/6618
господарського суду Хмельницької області
за позовом прокурора Хмельницького району в
інтересах держави в особі Управління
з контролю за використанням
та охороною земель
у Хмельницькій області
до 1. Хмельницької районної державної
адміністрації;
2. Приватного підприємця
Арсенюка Ясона Степановича;
3. Приватного підприємця
Арсенюка Ігора Ясоновича
за участю третіх осіб 1. Бахматовецької сільської ради;
без самостійний вимог 2. Хмельницького районного відділу
на предмет спору на земельних ресурсів
стороні відповідача-1:
про визнання недійсним договору оренди
земельної ділянки
від 03.02.2006 р. N 193
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від прокуратури: не з'явились
від відповідачів: не з'явились
від третіх осіб: не з'явились
Встановив:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області (суддя Радченя Д.І.) від 07.07.2008 року по справі N 11/6618 в задоволенні позову відмовлено.
В касаційному поданні перший заступник прокурора Хмельницької області просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2008 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційне подання позивач, відповідачі та треті особи не надіслали.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено таке.
За змістом статті 51 Водного кодексу України ( 213/96-ВР ) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Як вбачається з матеріалів справи спірний об'єкт оренди за договором N 193 від 03.02.2006 року ставок "Кулачівка" знаходиться в басейні річки Зінчиця, яка є річкою загальнодержавного значення, оскільки не входить до "Переліку річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення". Зазначений Перелік затверджений наказом Держводгоспу України N 41 від 03.06.1997 року і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6.01.1998 року за N 2/2442.
Те, що даний ставок побудований в гирлі річки загальнодержавного значення Зінчиця, жодна із сторін та залучених осіб, а також і представник прокуратури області в судових засіданнях не заперечують.
Так, предметом спору є вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки N 193 від 03.02.2006 року загальною площею 67,88 га. з яких під водою 52,65 га. та 15,23 га. під прибережною смугою, як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки в оренду передано майно, яке згідно вимог чинного законодавства не може бути передано в тимчасове чи довгострокове користування.
Як вбачається з матеріалів справи сторони по договору, залучені до участі у справі учасники судового процесу, та установи, які на вимогу учасників судового процесу надали відомості зі змісту яких вбачається, що ними по різному розуміються поняття русла річки Зінчиця, чи верховини ставу, що побудований в її басейні.
Зокрема, такі взаємно протилежні твердження надали Держводгосп України в листі N 915-426 від 20.10.2006 року в якому зазначено, що то є не верхів'я ставу, а русло річки.
Натомість в листі Головного управління охорони, відтворення і використання водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Хмельницькій області від 27.11.2007 року зазначено, що ведення рибного господарства без використання верховини ставу "Кулачівка" на р. Зінчиця в с. Бахматівці Хмельницького району є недоцільним. Тобто зазначена установа вважає ділянку спірного водоймища не руслом річки Зінчиця, а верхів'ям ставу "Кулачівка", який розташований в басейні річки Зінчиця.
Зокрема, таку ж думку в усному порядку поділяє і представник Хмельницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству провідний спеціаліст Любченко М.В., який був присутній в судовому засіданні та зазначав, що спірний ставок є одним із ставків Пирогівського водосховища, проте документи по його будівництву, з яких можливо було б визначити площу ставу не збереглися, тому однозначно стверджувати та розмежувати ці водоймища без залучення спеціалістів не є можливим.
Інших доказів які б переконливо свідчили, що верхів'я водоймища, яке є об'єктом оренди по договору від 03.02.2006 року N 193 є руслом річки Зінчиця, чи верхів'ям ставу в ході розгляду справи не добуто.
Оскільки при вирішенні спору виникла потреба у роз'ясненні питань, що потребують спеціальних знань, з метою повного всебічного дослідження матеріалів справи, судом призначена судова будівельно-технічна експертиза на предмет дослідження чи є верхів'я ставка "Кулачівка" верхів'ям чи руслом річки Зінчиця, в разі, якщо верхів'я ставка є руслом річки Зінчиця розмежувати ці водоймища з зазначенням їх площі та прибережних смуг.
На вимогу суду представником позивача надано Положення про управління, яке залучено до матеріалів.
Згідно повноважень, визначених даним Положенням, представник позивача наголошує, з посиланням на п. 3 цього Положення про можливість подання позову прокурора в інтересах управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні заявленого прокурором Хмельницького району в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав його укладення всупереч вимог закону з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України ( 435-15 ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спорювання.
Як вбачається з матеріалів справи даний позов заявлений прокурором Хмельницького району в інтересах держави в собі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області.
Відповідно до ст. 29 ГПК України ( 1798-12 ) обґрунтовуючи свої вимоги та порушення інтересів держави, прокурор посилається на те, що державний контроль за використанням та охороною земель покладено на управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області, яке є територіальним органом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель і діє у складі державного комітету України по земельних ресурсах.
Відповідно до Положення, затвердженого 27.10.2005 року начальником Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, одним із завдань Управління є організація і здійснення контролю за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами організаціями незалежно від форм власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами вимог земельного законодавства.
Надалі прокурор зазначає, що укладеним договором від 03.02.2006 року, що є предметом спору, не дотримано вимог норм земельного законодавства у зв'язку з чим порушено інтереси держави, тому позов заявляється прокурором в інтересах Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області, яке є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до статей 1, 21 ГПК України ( 1798-12 ) сторонам в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, які є юридичними особами та громадяни, які в установленому порядку здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор та його заступник мають право подавати позови до суду в інтересах держави. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Під представництвом інтересів держави в суді належить розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні дії. Ці дії включають звернення прокурора до суду з позовною заявою, участь у справах, порушених за його заявою, у разі коли передбачено, або за ініціативою прокурора, якщо цього вимагає захист інтересів держави.
Отже чинним законодавством на місцеві суди в Україні покладені повноваження по вирішенню цивільних справ, а органи прокуратури - визначити і представляти інтереси держави в суді.
Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" за зазначеним вище рішенням Конституційного суду України означає орган, на який державою покладено обов'язок здійснення інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 57, 13 та 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є позивачем у справі, порушеної за позовною заявою прокурора (ч. 2 ст. 29 ГПК України) ( 1798-12 ).
Виходячи із змісту наведених норм Закону та рішення Конституційного Суду України, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, наділений правами для реалізації функцій, покладених на нього державою, які вона закріплює в законах та нормативно-правових актах.
В позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.
В ході розгляду справи на вимогу суду позивачем надано "Положення про управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області", яке затверджене начальником Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель 25.10.2005 року.
Як вбачається з абзацу 8 частини першої п. 5 "Положення про управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області" управління та державні інспектори з контролю за використанням охороною земель в межах своїх повноважень мають право: звертатися до органів прокуратури з клопотанням про надання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Тобто згідно названого пункту Положення чітко визначено в яких випадках дане управління може бути стороною в судовому процесі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) за законами України.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про проведення даним управлінням відповідної перевірки як і відсутнє в матеріалах справи письмове звернення даного управління до органів прокуратури про виявлене правопорушення та необхідність пред'явлення позову в його інтересах чи в інтересах іншого органу право якого порушене укладенням спірного договору.
З огляду на викладене, оскільки пред'явлення позову неналежним позивачем або в інтересах неналежного позивача унеможливлює його задоволення, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд вірно визначив, що Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області, яке відповідно до вищенаведеного прокурором визначено як позивач по даній справі і інтереси якого порушено, не є органом, який виконує будь-які функції у спірному правовідношенні, не є стороною спірного договору оренди земельної ділянки та не має права розпорядника землі, що є предметом цього договору. Прокурором в позові не зазначено і судом не встановлено, які саме права або охоронювані законом інтереси і саме цього органу, які б вимагали судового захисту, були порушені внаслідок укладення спірного договору і яким чином відновлюватимуться ці права або інтереси у визначений прокурором спосіб захисту.
Заміна неналежного позивача належним, чи залучення до участі у справі іншого позивача Господарським процесуальним кодексом України не допускається.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України,- Постановив:
Касаційне подання першого заступника прокурора Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2008 року у справі N 11/6618 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2008 року у справі N 11/6618 - без змін.