ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
Справа "Курочкін проти України"
Заява N 42276/08
20 травня 2010 року
Стислий виклад
26 липня 2004 року заявник та його дружина усиновили хлоп-чика-сироту.
У жовтні 2006 року заявник звернувся до Шевченківського районного суду м, Києва (далі - Шевченківський суд) із заявою про розірвання шлюбу.
6 березня 2007 року, заявник і пані К. розірвали шлюб.
9 серпня 2007 року Шевченківський суд на підставі заяви колишньої дружини заявника скасував усиновлення нею і заявником.
17 грудня 2007 року Київський міський апеляційний суд залишив рішення від 9 серпня 2007 року без змін.
27 лютого 2008 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу заявника.
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за пунктом 1 статті 6, статтями 8 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на несправедливість рішення національного суду про скасування усиновлення.
У цій справі Європейський суд зазначив, що хоча національні суди визнали, що проживання однією сім'єю сина заявника та його колишньої дружини було неможливим, скасування усиновлення щодо заявника не було необхідним, оскільки на той час заявник та його колишня дружина розлучилися і не проживали однією сім'єю.
Крім того, було вказано на те, що національні органи не проаналізували можливі наслідки скасування усиновлення для дитини, і не дослідили менш суворі альтернативні заходи, які б забезпечили усунення стверджуваних недоліків у вихованні та розвитку дитини і виконання державою свого обов'язку зі збереження єдності сім'ї.
Також Європейський суд звернув увагу на те, що після скасування усиновлення та винесення рішення про передання хлопчика під опіку він і далі проживав із заявником, а у подальшому заявника було призначено його опікуном. У зв'язку з цим було піддано сумніву висновки національних судів про неспроможність заявника забезпечувати виховання дитини у сімейному середовищі.
З огляду на вищезазначене Європейський суд констатував порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що висновки національних судів, якими мотивувалося скасування усиновлення, не були підкріплені відповідними й достатніми підставами, які б виправдали таке втручання в сімейне жипя заявника.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:
"1. Вирішує долучити до питань, що розглядаються по суті, попереднє заперечення Уряду щодо статусу жертви заявника і відхиляє це заперечення.
2. Оголошує заяву прийнятною.
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 8 Конвенції.
4. Постановляє:
a) 'що упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна виплатити заявникові 6 000 (шість тисяч) евро відшкодування моральної шкоди за умови конвертування цієї суми в національну валюту держави-відповідача за курсом, чинним на день здійснення платежу, та з урахуванням будь-якого податку в разі його стягнення з цієї суми;
b) що зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на названу вище суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського Центрального банку, чинної у період невиплати, плюс три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції."