КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
20.05.2009
Справа N 22-а-4485/09
(Ухвалу скасовано на підставі Постанова
Вищого адміністративного суду України
N К-26451/09 від 13.04.2010)
Про визнання дій протиправними та скасування наказу
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Саприкіної І.В., суддів: Бєлової Л.В., Умнової О.В., при секретарі Бадріашвілі К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" до Голови Державної митної служби України Хорошковського Валерія Івановича, Державної митної служби України (третя особа Дніпропетровська митниця) про визнання дій протиправними та скасування наказу, встановила:
ТОВ "Траффікс" звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними дій голови ДМС України Хорошковського В.І. щодо підписання ним наказу N 797 від 22.07.2008 року "Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 31.01.2004 року N 68" та визнання незаконним і скасування наказу ДМС України N 797 від 22.07.2008 року "Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 31.04.2004 року N 68".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 року позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ Державної митної служби України N 797 від 22.07.2008 р. "Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 31.04.2004 р. N 68". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДМС України подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції, провадження у справі - закрити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України) ( 2747-15 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України ( 2747-15 ), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до УКТЗЕД ( 2371-14 ) частини ламп, які значаться під кодом 8539 ( 2371-14 ), повинні кодифікуватися під кодом 8539 90 ( 2371-14 ) - частини: 8539 90 10 00 ( 2371-14 ) - цоколі для ламп, 8539 90 90 00 ( 2371-14 ) - інші. Оскільки УКТЗЕД ( 2371-14 ) мають певний код, за яким здійснюється класифікація частин освітлювального приладу - лампи, то відсутня необхідність у їх класифікації в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються, а саме "Електричні лампи розжарювання або газорозрядні, включаючи лампи герметичні спрямованого світла, ультрафіолетові або інфрачервоні лампи; дугові лампи: - інші, потужністю не більш як 200 Вт і напругою понад 100 В: інші (код 8539 22 90) ( 2371-14 )", як рекомендовано відповідачами в оскаржуваному наказі.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наданих позивачем копій судових рішень: постанови Вищого адміністративного суду України від 27.05.2008 року, якою залишено без змін постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2007 р. у справі N А18/15-07 за позовом ТОВ "Траффікс" до Дніпропетровської митниці про визнання коду товару, визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення в частині визнання: 1) що ввезений товар "Колби скляні для ламп розжарювання електричних 25W - 100W зі стеблом, провідниками, вольфрамовою ниткою, підтримувачами" не відповідає коду УКТЗЕД 8539 22 90 10 ( 2371-14 ), а у відповідності з правилами інтерпретації УКТЗЕД ( 2371-14 ) класифікуються за кодом УКТЗЕД 8539 90 90 00 ( 2371-14 ); 2) протиправною Картки відмови у митному оформленні N 110000001/6/00213 від 23.11.2006 року та її скасування; 3) протиправним рішення Дніпропетровської митниці про визначення коду товару від 21.11.2006 року N КТ-110-1544-06 та його скасування, а також ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року в частині залишення без змін згаданої вище постанови господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України ( 2747-15 ) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
За ст. 72 ч. 1 КАС України ( 2747-15 ) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній... справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті саме особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Згідно вимог п. 2 ст. 255 КАС України ( 2747-15 ) - обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про встановлення зазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, що складові частини ламп, віднесених до коду 8539 ( 2371-14 ), повинні відповідати коду 8539 90 90 00 ( 2371-14 ), тому відповідач зобов'язаний враховувати під час здійснення своїх функцій вказані судові рішення, оскільки останні були прийняті відносно підпорядкованих відповідачеві митних органів.
В свою чергу, судова колегія не вправі критикувати або піддавати сумніву судові рішення, які набрали законної сили щодо встановлення тієї обставини, що товар "колби скляні для ламп розжарювання електричних 25W - 100W зі стеблом, провідниками, вольфрамовою ниткою, підтримувачами" не відповідає коду УКТЗЕД 8539 22 90 10 ( 2371-14 ), а у відповідності з правилами інтерпретації УКТЗЕД ( 2371-14 ) класифікуються за кодом УКТЗЕД 8539 90 90 00 ( 2371-14 ).
За правовою позицією апелянта посилання суду першої інстанції на судові рішення у справі N А18/15-07, як преюдиціальні, для вирішення даної справи - є безпідставними, оскільки Держмитслужба не була стороною у справі N А18/15-07.
Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками ДМС України, оскільки дані обставини не є правовими підставами для визнання преюдиціального рішення суду незаконним.
Крім того, Окружним адміністративним судом зауважено, що відповідачу надані повноваження здійснювати пояснення з метою їх однакового тлумачення, разом з тим, виданий відповідачем наказ суперечить п. 4 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності ( 1863-2002 ).
Пунктом 4 Порядку ( 1863-2002 ) встановлено, що Держмитслужба здійснює розроблення пояснень до товарних підкатегорій УКТЗЕД ( 2371-14 ) (національний рівень деталізації товарів) з метою забезпечення однакового тлумачення та застосування УКТЗЕД ( 2371-14 ), які мають лише рекомендаційний характер.
Також, апелянт при оскаржуванні рішення посилається на те, що провадження у справі нібито відкрито судом першої інстанції безпідставно, оскільки спірний наказ Держмитслужби не є нормативно-правовим актом тому, що не встановлює та не змінює норм права, носить рекомендаційний характер та не впливає безпосередньо на права та обов'язки позивача, тому начебто не може бути оскаржений в судовому порядку.
Апеляційна інстанція вважає таку позицію хибною за таких підстав:
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України ( 2747-15 ) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
22.07.2008 року Державна митна служба України видала наказ N 797 "Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 31.04.2004 р. N 68" всупереч вимог законодавства та чинних судових рішень.
В ч. 2 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) зазначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів.
В п. 17 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України ( 92-15 ) митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу ( 92-15 ) на інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.
Статтею 313 Митного кодексу України ( 92-15 ) передбачено, що класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТЗЕД ( 2371-14 ) класифікаційних групувань, покладено на митні органи, рішення яких з цього питання є обов'язковими для підприємств та громадян. Згадана норма не вводить обмежень щодо оскарження таких рішень у судовому порядку.
Згідно Положення про Державну митну службу України, затвердженої постановою КМУ від 18.07.2007 р. N 940, Держмитслужба є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржуваний наказ Держмитслужби N 797 "Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 31.04.2004 р. N 68", оскільки отримує товар - "колби скляні для ламп розжарювання електричні 25W - 100W, зі стеблом, провідниками, вольфрамовою ниткою, підтримувачами" на підставі зовнішньоекономічного контракту N LP 199.05 SP, укладеного 21.10.2005 року з Компанією Landpower Enterprises Company Limited (Китай) та здійснює декларування зазначеного товару.
Таким чином, спірний наказ є нормативно-правовим актом, який породжує для ТОВ "Траффікс", в тому числі, певні правові наслідки, є обов'язковим для виконання, а тому може бути оскаржений до суду.
За таких обставин, апелянтом не доведено фактів порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, в зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 200 КАС України ( 2747-15 ), суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України ( 2747-15 ), колегія суддів ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий, суддя
Судді: