ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14 грудня 2010 року
м. Київ
Справа N 5/188-10
Про зміну договору оренди
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
Генеральної прокуратури України Кошляк В.І.
ТОВ "Каскад" Шведченко О.В. від 10.01.2010 р.
розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2010 року у справі N 5/188-10 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ТОВ "Каскад" про зміну договору оренди
встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 р. (суддя С.Шевченко) позов про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 р. задоволений.
Суд дійшов висновку, що за встановлених обставин ненадання відповідачем відповіді на пропозицію позивача в порядку ст. 188 ГК України змінити договір, вимоги позову про приведення умов договору в частині орендної плати у відповідність з вимогами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. N 309-VI є правомірними.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. (судді Т.Срелець, А.Логвиненко, В.Головко) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 р. скасовано. В позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки факт отримання відповідачем пропозиції про зміну договору не підтверджено, законом або договором прямо не передбачено зміну договору за рішенням суду у випадку відсутності на це волі сторони договору, застосування норми ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. N 309-VI є неправомірним, оскільки не повинно застосовуватися до договорів, які укладені до набрання законом чинності.
Прокурор в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 13, 58, 67, 144 Конституції України, ст.ст. 152, 211 Земельного кодексу України, ст. 11, 652 ЦК України, ст. 153 ГК України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 р. залишити в силі.
Прокурор вважає, що позивач як орган до повноважень якого відноситься здійснення контролю за додержанням земельного законодавства вправі вимагати приведення умов договору у відповідність з законом, при цьому дотримання процедури досудового врегулювання спору не вимагається, що випливає з висновків Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 р. N 15-рп/02, тому висновки суду апеляційної інстанції не відповідають наведеним нормам матеріального права.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора та представника відповідача, який проти вимог скарги заперечив, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30.01.2006 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Каскад" укладено договір оренди земельної ділянки.
Пунктом 4.1 цього договору визначено річну орендну плату за користування земельною ділянкою - 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та дорівнює розміру земельного податку.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни умов договору в частині орендної плати, натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про відсутність відповідних підстав.
Касаційна інстанцій визнає, що з такими висновками не можна погодитися, виходячи з наступного.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" N 309-VI від 03.06.2008 року, яким внесені, поміж іншим, зміни у частини 4 та 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", якими встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за згодою сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Умовами договору передбачено зміну умов договору, зокрема, перегляд розміру орендної плати, за взаємною згодою сторін у випадках, передбачених договором та законом (п.п. 4.7, 12.1 договору).
Згідно вимог ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 N 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Отже, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Суди першої та апеляційної інстанції зазначених норм законодавства не врахували, прийняття міською радою відповідного рішення про зміну ставки орендної плати не встановили, відповідні рішення ради в матеріалах справи відсутні, тому висновки щодо наявності, а так само відсутності у позивача підстав для внесення змін до договору оренди землі не ґрунтуються на всебічно та повно досліджених обставинах справи.
Таким чином, обставини, які стосуються предмета даного господарського спору, судом першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не досліджені і їм не надано правової оцінки, що робить неможливим перевірку юридичної оцінки всіх обставин справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 р. у справі N 5/188-10 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий
Судді