ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ
ЛИСТ
25.03.2011 N 25-18/401
Щодо виконання договірних
зобов'язань бюджетними установами
Головне контрольно-ревізійне управління України з метою належного фіксування органами ДКРС фактів порушення фінансової дисципліни державними організаціями та підприємствами (далі - державні підприємства) при здійсненні фінансово-господарської діяльності повідомляє.
1. Під час контрольних заходів виявляються випадки стягнення з державних підприємств пені, неустойки, інших штрафних санкцій, передбачених договорами, внаслідок невиконання чи неналежного виконання ними договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України ( 436-15 ) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому згідно зі статтею 65 Господарського кодексу України ( 436-15 ) для керівництва господарською діяльністю підприємства призначається керівник підприємства, який формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Так, відповідно до пункту 6 Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.95 р. N 597, керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.
Тобто керівник підприємства має вживати всіх необхідних заходів у межах компетенції для забезпечення виконання господарського зобов'язання належним чином.
Крім керівника підприємства, функції щодо здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань покладаються й на інших службових осіб, що відповідно має бути передбачено в положеннях про структурні підрозділи (фінансовий, адміністративно-господарський тощо), внутрішніх порядках про ведення претензійно-позовної, договірної роботи, посадових інструкціях працівників.
Так, Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 р. N 1040, на юридичну службу державної організації покладені функції з організації претензійної роботи (розгляд претензій, що надходять), контролю за проведенням претензійної роботи іншими підрозділами; проведення разом із заінтересованими структурними підрозділами аналізу результатів господарської діяльності установи, вивчення умов і причин виникнення непродуктивних витрат, порушення договірних зобов'язань, а також стан дебіторської та кредиторської заборгованості.
Отже, при проведенні контрольних заходів у частині перевірки стану виконання договірних зобов'язань необхідно звертати увагу на наявність в установах, організаціях, державних підприємствах затвердженого внутрішнього порядку ведення претензійно-позовної роботи, положення про юридичну службу, посадових інструкцій працівників та наявність у цих документах відповідних обов'язків щодо контролю за виконанням господарських договорів тощо.
Ураховуючи викладене, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.3 Порядку взаємодії державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом ГоловКРУ, МВС, СБУ та Генпрокуратури від 19.10.2006 р. N 346/1025/685/53, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1166/13040, матеріальна шкода (збитки) - це вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.
При цьому під втратою активів розуміється безповоротне зменшення активів через перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов'язанні; зменшення частки державної (комунальної) власності у статутному фонді господарського товариства.
Додатково звертаємо увагу, що Кримінальний кодекс України ( 2341-14 ) передбачає настання відповідальності за службову недбалість (стаття 367), під якою розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, при цьому відповідальність настає, якщо заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
Примітка статті 364 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) до службових осіб відносить осіб, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представиків влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Істотна шкода, передбачена статтею 367, полягає в нанесенні збитків у розмірі від 47050,00 гривень.
Крім того, відповідно до статті 130 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Таким чином, у разі встановлення в ході контрольних заходів випадків незабезпечення належного виконання договірних зобов'язань або невиконання таких зобов'язань, що сталося через неналежне виконання посадових обов'язків та призвело до стягнення з підконтрольної установи суми штрафних санкцій, тобто було допущено втрату активів, такі факти слід кваліфікувати як нанесення збитків юридичній особі, а у випадку якщо відповідні стягнення проведені з установ, що фінансуються з державного бюджету, як нанесення збитків державі.
2. Разом з тим слід звернути увагу, що невиконання, неналежне виконання договірних зобов'язань може статися не з вини службових осіб державного підприємства, а, зокрема, внаслідок невиконання зобов'язань іншою стороною за іншим зобов'язанням перед державним підприємством (непоставлення вчасно сировини, складових, матеріалів, запчастин тощо). У такому випадку в разі стягнення з державного підприємства штрафних санкцій має місце пряма втрата активів підприємства з вини сторонньої юридичної особи і підприємство відповідно до статей 15, 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) має право на захист своїх інтересів та відшкодування завданих збитків.
З огляду на вищезазначене, непроведення державним підприємством претензійно-позовної роботи з відшкодування завданих йому збитків слід трактувати як нанесення збитків підприємству.
Перший заступник Голови В.Костюшко