ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
Справа "Сірик проти України"
Заява N 6428/07
від 31 березня 2011 року
Стислий виклад рішення
23 березня 2005 року заявниця надіслала до Державної податкової адміністрації України листа, у якому вона стверджувала про протиправні та корупційні дії з боку керівництва Національної академії державної податкової служби, у якій навчався її син. Зокрема, у листі вказувалось на неналежну поведінку по відношенню до студентів та їхніх батьків одного з керівників Академії пані С.
У квітні 2005 року пані С. звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області (далі - суд першої інстанції) з позовом до заявниці про захист честі і гідності, вимагаючи зобов'язати заявницю спростувати свої твердження та відшкодувати завдану моральну шкоду. 25 червня 2005 року суд першої інстанції на підставі статей 277 та 280 Цивільного кодексу України 2003 року частково задовольнив позовні вимоги пані С., дійшовши висновку, що заявниця не довела правдивість викладених у листі тверджень, що вищезазначені твердження були поширені публічно, оскільки лист адресувався юридичній особі і міг бути прочитаний більш ніж однією особою. Твердження, викладені заявницею в листі, було визнано недостовірними та такими, що порочать честь та гідність. Заявницю було зобов'язано відкликати оскаржуваного листа та відшкодувати моральну шкоду, завдану ним пані С.
Справа заявниці розглядалась також апеляційним судом Київської області, який 14 жовтня 2005 року залишив рішення суду першої інстанції без змін, а також Верховним Судом, який 25 липня 2006 року відхилив касаційну скаргу заявниці як необгрунтовану.
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниця скаржилася за ст.ст. 9 та 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на те, що було порушено її право дотримуватися своїх поглядів та передавати інформацію, а також на те, що її було незаконно покарано національними судами за критику державного службовця.
Порушення ст. 10 Конвенції було визнано Європейським судом у зв'язку з тим, що, по-перше, висновки суду суперечили рішенню Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року, яким визнано, що викладення відомостей у скаргах до відповідних органів щодо порушення службовою особою прав скаржника не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію. По-друге, Європейський суд, вказавши на те, що заявниця не вживала в листі ненормативну лексику, що зміст листа не став відомим громадськості, зокрема, через залучення засобів масової інформації, що лист містив оціночні судження, за недоведеність яких всупереч Закону України "Про інформацію" заявницю, навіть не вдаючись до оцінки, чи можуть її судження вважатись оціночним, було притягнуто до відповідальності, дійшов висновку, що притягнення заявниці до відповідальності за скаргу до державного органу на порушення, вчинені службовцем, було непропорційним меті захисту репутації та прав службовця.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосне:
"1. Вирішує долучити до розгляду справи по суті розгляд заперечення Уряду стосовно статусу жертви заявниці та відхиляє його;
2. Оголошує заяву прийнятною;
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 10 Конвенції."