ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17 жовтня 2011 року
м. Київ
Справа N 6-42цс11
Про стягнення суми
та відшкодування моральної шкоди
Верховний Суд України в складі:
головуючого Охрімчук Л.І.,
суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М.,
Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор`євої Л.І.,
Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,
Жайворонок Т.Є. Заголдного В.В., Кліменко М.Р.,
Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є.,
Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,
Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В.,
Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф.,
Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М.,
Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Яреми А.Г., -
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк"), про зобов’язання вчинити дії, стягнення пені за неналежне виконання зобов’язань.
Зазначав, що 26 січня 2009 року між ним і ВАТ "Родовід Банк" було укладено договір про відкриття та обслуговування поточного рахунка, за умовами якого банк зобов’язався, зокрема, відкрити йому поточний рахунок та виконувати його розпорядження про перерахування й видачу відповідних сум із рахунка.
Крім того, банк отримав право користуватися грошовими коштами на рахунку клієнта, за що зобов’язався щомісяця нараховувати проценти.
У подальшому йому стало відомо, що постановою Правління Національного банку України у ВАТ "Родовід Банк" призначено тимчасову адміністрацію та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Посилаючись на те, що ВАТ "Родовід Банк" взятих на себе зобов’язань за договором про відкриття та обслуговування поточного рахунка не виконав, грошових коштів за платіжними дорученнями від 3 лютого 2009 року, від 9 лютого 2009 року та від 26 лютого 2009 року на загальну суму 75 474,20 євро не перерахував і що дія мораторію на вказані зобов’язання банку не поширюється, просив зобов’язати відповідача перерахувати кошти за вказаними платіжними дорученнями, стягнути з ВАТ "Родовід Банк" на його користь 78,63 євро процентів за користування грошовими коштами на рахунку, 2 850,24 євро пені за неналежне виконання зобов’язань за договором банківського рахунка та понесені судові витрати.
У подальшому у зв’язку з тим, що банком було проведено перерахування коштів за платіжними дорученнями від 3 лютого 2009 року, від 9 лютого 2009 року та від 26 лютого 2009 року, ОСОБА_1 змінив заявлені позовні вимоги й просив стягнути з ПАТ "Родовід Банк" на його користь 410,42 євро, що є еквівалентом 4 937 грн. 43 коп., процентів за користування коштами, що знаходились на рахунку, 7 547,42 євро, що є еквівалентом 95 735 грн. 08 коп., пені за неналежне виконання зобов’язань за договором банківського рахунка та 30 тис. грн. завданої моральної шкоди.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Родовід Банк" на його користь 410,42 євро, що є еквівалентом 4 377 грн. 14 коп., процентів за користування коштами, що знаходились на рахунку, 7 547,42 євро, що є еквівалентом 80 493 грн. 42 коп., пені за неналежне виконання зобов’язань за договором банківського рахунка, 848 грн. 71 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2011 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року в частині стягнення з ПАТ "Родовід Банк" на користь ОСОБА_1 410,42 євро, що є еквівалентом 4 377 грн. 14 коп., процентів за користування коштами, що знаходились на рахунку, 7 547,42 євро, що є еквівалентом 80 493 грн. 42 коп., пені за неналежне виконання зобов’язань за договором банківського рахунка та 848 грн. 71 коп. судового збору змінено: стягнуто з ПАТ "Родовід Банк" на користь ОСОБА_1 59,47 євро, що є еквівалентом 644 грн. 13 коп., процентів за користування коштами, що знаходились на рахунку, 2 095,48 євро, що є еквівалентом 22 694 грн. 23 коп., пені за неналежне виконання зобов’язань за договором банківського рахунка та 233 грн. 38 коп. судового збору. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року рішення апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2011 року залишено без змін.
18 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення, допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Родовід Банк" про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року.
Ухвалами судді Верховного Суду України від 15 вересня 2011 року відкрито провадження про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року; витребувано матеріали справи; доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, пп. 32.1, 32.2 ст. 32 Закону України від 5 квітня 2001 року "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 2 та ч. 2 ст. 58 Закону України від 7 грудня 2000 року "Про банки і банківську діяльність" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року ОСОБА_1 просить скасувати вказане судове рішення й передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.
На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права ОСОБА_1 посилається на: ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2011 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2011 року та постанови Вищого господарського суду України: від 17 червня 2009 року, від 6 жовтня 2009 року, від 27 жовтня 2009 року, від 9 грудня 2009 року, від 2 лютого 2011 року.
Колегія суддів Верховного Суду України, розглянувши в порядку перегляду судових рішень ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року, дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 26 січня 2009 року між ОСОБА_1. і ВАТ "Родовід Банк" було укладено договір про відкриття та обслуговування поточного рахунка, за умовами якого банк зобов’язався, зокрема, відкрити йому поточний рахунок та виконувати його розпорядження про перерахування й видачу відповідних сум із рахунка.
Крім того, банк отримав право користуватися грошовими коштами на рахунку клієнта, за що зобов’язався щомісяця нараховувати проценти.
3 лютого 2009 року, 9 лютого 2009 року та 26 лютого 2009 року ОСОБА_1 видав банку платіжні доручення на перерахування грошових коштів на загальну суму 75 474,20 євро.
Зазначені грошові кошти відповідно до умов договору про відкриття та обслуговування поточного рахунка банком не були перераховані, оскільки постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2009 року у ВАТ "Родовід Банк" призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 16 березня 2009 року до 15 березня 2010 року - і з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 16 березня 2009 року до 15 вересня 2009 року.
У подальшому дію мораторію було продовжено до 15 березня 2010 року.
8-9 вересня 2009 року банк видав ОСОБА_1 належні йому грошові кошти, які перебували на розрахунковому рахунку, у сумі 75 474,20 євро.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно зі ст. 1073 Цивільного кодексу України в разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Разом із тим за змістом ст. 2 Закону України від 7 грудня 2000 року "Про банки і банківську діяльність" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, мораторієм є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України від 7 грудня 2000 року "Про банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Відповідно до ст. 85 Закону України від 7 грудня 2000 року "Про банки і банківську діяльність" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Залишаючи без змін рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції обґрунтовано вважав правильним його висновок про те, що в ПАТ "Родовід Банк" з моменту невиконання банком взятих на себе зобов’язань за договором банківського рахунка щодо перерахування належних ОСОБА_1 грошових коштів з його поточного рахунка на рахунок в іншому банку відповідно до вимог ст. 1073 Цивільного кодексу України виник майновий обов’язок сплатити проценти за користування грошовими коштами та згідно з вимогами ст. 32 Закону України від 5 квітня 2001 року "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" - сплатити пеню за неналежне виконання зобов’язань, однак у зв’язку з введенням мораторію в банку з 15 березня 2009 року виконання банком майнових зобов'язань було зупинено й неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань не нараховувались, тому на банк слід покласти обов’язок сплатити ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами на розрахунковому рахунку лише за період з лютого до 15 березня 2009 року та пеню з часу надання банку кожного конкретного доручення про перерахування грошових коштів до 15 березня 2009 року.
За таких обставин підстави для скасування ухвали суду касаційної інстанції відсутні, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 Цивільного процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд України
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2011 року відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
Судді