ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
21.12.2011 N 4691/5/15-1216
Відносно зловживання підприємствами правом
на включення затрат поточної
господарської діяльності у витрати
ДПСУ розглянула лист НБУ від 21.11.2011 р. N 12-309/1668-13991 та повідомляє таке.
У 2011 році 10 тисяч суб'єктів підприємництва задекларували податкові збитки на загальну суму 131,3 млрд. гривень. Водночас доходи цієї категорії платників лише за наслідками II - III кварталів поточного року становлять більше половини доходів (59,3 %), отриманих ними у цілому за весь 2010 рік.
Ці дані свідчать про використання певною частиною платників податків стратегії, метою якої є мінімізація сум, що підлягають сплаті до бюджету.
Така стратегія в більшості випадків реалізується шляхом зловживання підприємствами правом на включення затрат поточної господарської діяльності до витрат.
При цьому деякими платниками податків нехтується основний принцип господарювання: діяльність повинна бути прибутково-орієнтованою.
Між тим саме цей принцип знайшов своє закріплення у ст. 42 ГКУ, відповідно до якої підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Зазначені висновки підтверджуються, в першу чергу, аналізом матеріалів здійснених перевірок.
Так, під час контрольно-перевірочної роботи встановлено, що в більшості випадків зазначені витрати не є прямими (такими, що формують вартість одиниці продукції, що виробляється). Насамперед це обумовлюється тим, що збільшення такого виду витрат неодмінно негативно відобразиться на собівартості товарів та, як наслідок, призведе до втрати конкурентоспроможності. Тому найбільш поширеним шляхом зменшення об'єкта оподаткування є збільшення саме непрямих витрат. Такі витрати, як правило, пов'язані з платою за різноманітні послуги (консалтингові, маркетингові, юридичні тощо), вартість яких є значною та не відповідає за ціною кон'юнктурі ринку. З цією ж метою, незважаючи на наявність сталих господарських зв'язків з покупцями, також використовується схема організації збуту виготовлених товарів (робіт, послуг) через комісіонерів. При цьому сума комісійної винагороди, яку було сплачено відповідним організаціям, дорівнює або майже дорівнює доходам, отриманим від господарської операції в цілому.
Слід зазначити, що можливість безпідставного збільшення витрат та, відповідно, зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток, також пов'язана зі скасуванням низки нормативно-правових актів, які регламентували певну методику калькуляції (наприклад, Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених Держкомпромполітики України 02.02.2001 р.).
Натомість зазначена вище ситуація майже не стосується банківського сектора.
Це обумовлюється тим, що НБУ відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" чітко здійснює регулювання та нагляд за роботою банків, забезпечує безпеку та фінансову стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
При цьому ключовим моментом нагляду є контроль за фінансовими ризиками, аналіз розміру сформованих резервів (за рахунок витрат) відповідно до вимог регулятора та дотримання вимог щодо розміру регулятивного капіталу та його прибутковості.
Слід зазначити, що НБУ також здійснює контроль за величиною сформованих резервів та іншими операціями банків, які впливають на їх фінансовий стан. У свою чергу, покращення якості активів призведе до зменшення раніше сформованих обсягів резервів і, як наслідок, до зростання бази оподаткування.
Крім того, позитивним фактором є те, що згідно з пп. 159.4.1 ст. 159 ПКУ банки відшкодовують заборгованість, яка визначена безнадійною, за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до Методики, встановленої НБУ за погодженням з МФУ (постанова НБУ від 01.06.2011 р. N 172, зареєстрована у Мін'юсті України 17.06.2011 р. за N 722/19460), інших регуляторних актів.
Виходячи з викладеного, вважаємо, що при проведенні податковими органами контрольно-перевірочних заходів щодо банківських установ необхідно враховувати нормативно-правові акти НБУ, відповідно до яких сформовано певні суми витрат, у тому числі і ті, які в подальшому призвели до формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Заступник Голови С. Лекарь